Коли Божа робота досягає певної точки, і Його управління досягає певної точки, усі ті, хто Йому до душі, здатні виконати Його вимоги. Бог ставить перед людиною вимоги відповідно до Своїх власних стандартів і відповідно до того, чого людина здатна досягти. Говорячи про Своє управління, Він також вказує людині шлях і дає їй можливість вижити. Боже управління й практика людини відносяться до одного і того ж етапу роботи й виконуються одночасно. Мова про Боже управління відноситься до змін у характері людини, а мова про те, що повинна зробити людина, і про зміни в її характері стосується Божої роботи; немає часу, коли ці два поняття можуть бути розділені. Практика людини змінюється, крок за кроком. Це відбувається тому, що Божі вимоги до людини також змінюються, і тому, що Божа робота завжди змінюється й рухається вперед. Якщо практика людини залишається в пастці вчення, це доводить, що людина позбавлена Божої роботи і керівництва; якщо практика людини ніколи не змінюється і не поглиблюється, то це доводить, що практика людини здійснюється згідно з волею людини й не є практикою істини; якщо в людини немає шляху, яким іти, тоді вона вже потрапила до рук сатани й знаходиться під контролем сатани, а це означає, що вона перебуває під контролем злих духів. Якщо практика людини не поглиблюється, тоді Божа робота не розвивається, і якщо в Божій роботі немає змін, тоді входження людини зупиниться; це неминуче. Якби протягом усієї Божої роботи людина завжди дотримувалася закону Єгови, тоді Божа робота не могла б рухатися вперед, а тим більше було б неможливо завершити весь період. Якби людина завжди трималася хреста й практикувала терпіння й смирення, тоді Божа робота не могла б продовжувати свій поступ. Шість тисяч років управління просто не можуть бути завершені серед людей, які тільки дотримуються закону або тільки тримаються за хрест і практикують терпіння й смирення. Натомість уся робота Божого управління завершується серед тих людей останніх днів, які знають Бога, кого було звільнено з пазурів сатани та хто повністю позбувся впливу сатани. Це неминучий напрямок роботи Бога. Чому кажуть, що практика тих, хто перебуває в релігійних церквах, застаріла? Це тому, що те, що вони застосовують на практиці, відірвано від роботи сьогодення. У період Благодаті те, що вони застосовували на практиці, було правильним, але оскільки період минув і Божа робота змінилася, їхня практика поступово застаріла. Вона залишилася позаду нової роботи й нового світла. Ґрунтуючись на своєму первісному фундаменті, робота Святого Духа просунулася на кілька кроків глибше. Однак ці люди досі залишаються на початковій стадії Божої роботи та продовжують дотримуватися старих практик і старого світла. Божа робота може сильно змінитися за три або п’ять років, тож чи не відбулися б ще більші перетворення протягом 2 000 років? Якщо в людини немає нового світла або практики, це означає, що вона не встигає за роботою Святого Духа. Це недолік людини; існування нової Божої роботи не можна заперечувати через те, що сьогодні ті, хто раніше мав роботу Святого Духа, усе ще дотримуються застарілих практик. Робота Святого Духа завжди рухається вперед, і всі ті, хто знаходиться в потоці Святого Духа, також мають просуватися глибше та змінюватися, крок за кроком. Вони не повинні зупинятися на єдиній стадії. Тільки ті, хто не знає роботу Святого Духа, залишаться серед Його початкової роботи та не приймуть нову роботу Святого Духа. Тільки ті, хто неслухняний, будуть нездатні здобути роботу Святого Духа. Якщо практика людини не йде в ногу з новою роботою Святого Духа, тоді практика людини, безсумнівно, відділяється від роботи сьогодення і, безумовно, несумісна з роботою сьогодення. Такі застарілі люди, як ці, просто нездатні виконувати Божу волю, а тим більше стати людьми, які в кінцевому підсумку будуть свідчити про Бога. Окрім того, вся робота управління не могла бути завершена серед такої групи людей. Щодо тих, хто колись дотримувався закону Єгови, і тих, хто колись постраждав за хрест, якщо вони не зможуть прийняти стадію роботи останніх днів, тоді все, що вони робили, буде даремним і марним. Найбільш чіткий прояв роботи Святого Духа полягає в тому, щоб приймати теперішнє, а не чіплятися за минуле. Ті, хто не встигає за роботою сьогодення й відокремилися від сьогоднішньої практики, – це ті, хто протистоїть роботі Святого Духа й не приймає її. Такі люди кидають виклик нинішній роботі Бога. Хоча вони тримаються за світло минулого, не можна заперечувати, що вони не знають роботи Святого Духа. Чому відбуваються всі ці розмови про зміни в практиці людини, про відмінності в практиці між минулим і сьогоденням, про те, як практика виконувалася в попередній період, і про те, як вона здійснюється сьогодні? Про таку різницю в практиці людини говорять завжди, тому що робота Святого Духа постійно рухається вперед, і тому практика людини повинна постійно змінюватися. Якщо людина застрягає на одному етапі, то це доводить, що вона нездатна йти в ногу з новою роботою Бога і новим світлом; це не доводить, що Божий план управління не змінився. Ті, хто знаходиться поза потоком Святого Духа, завжди думають, що вони мають рацію, але насправді Божа робота в них давно припинилася, і робота Святого Духа відсутня в них. Робота Бога вже давно була передана іншій групі людей, групі, на якій Він має намір завершити Свою нову роботу. Оскільки релігійні люди нездатні прийняти нову Божу роботу й тримаються тільки старої роботи минулого, Бог залишив цих людей і здійснює Свою нову роботу над людьми, які приймають цю нову роботу. Це люди, які співпрацюють у Його новій роботі, і тільки таким чином Його управління може бути звершеним. Управління Бога завжди рухається вперед, а практика людини завжди піднімається вище. Бог завжди працює, а людина завжди має потреби, так що обидва досягають свого зеніту, і Бог і людина досягають повного єднання. Це – прояв здійснення Божої роботи, і це – кінцевий результат усього Божого управління.

На кожній стадії Божої роботи існують також відповідні вимоги до людини. Усі ті, хто перебуває у потоці Святого Духа, мають присутність і дисципліну Святого Духа, а ті, хто не перебуває у потоці Святого Духа, знаходяться під керівництвом сатани й не мають жодної роботи Святого Духа. Люди, що знаходяться в потоці Святого Духа, – це ті, хто приймає нову роботу Бога та співпрацює у новій роботі Бога. Якщо ті, хто перебуває в цьому потоці, не здатні співпрацювати й застосовувати на практиці істину, яку вимагає Бог у цей час, тоді їх буде дисципліновано, а в гіршому випадку вони будуть залишені Святим Духом. Ті, хто приймає нову роботу Святого Духа, житимуть в потоці Святого Духа й отримають турботу та захист Святого Духа. Тих, хто готовий застосовувати істину на практиці, просвіщає Святий Дух, а тих, хто не бажає застосовувати істину на практиці, Святий Дух дисциплінує й може навіть покарати. Незалежно від того, що це за людина, за умови, що вона знаходиться в потоці Святого Духа, Бог візьме на Себе відповідальність за всіх тих, хто приймає Його нову роботу заради Його імені. Ті, хто прославляє Його ім’я і бажає втілювати Його слова на практиці, отримають Його благословення; ті, хто не кориться Йому й не втілює Його слова на практиці, отримають Його покарання. Люди, що знаходяться в потоці Святого Духа, – це ті, хто приймає нову роботу, і оскільки вони прийняли нову роботу, вони повинні належним чином співпрацювати з Богом і не повинні діяти як бунтівники, які не виконують свій обов’язок. Це єдина вимога Бога до людини. Інакша ситуація з людьми, які не приймають нову роботу: вони знаходяться поза потоком Святого Духа, і дисциплінування та дорікання від Святого Духа на них не розповсюджуються. Увесь день ці люди живуть у плоті, вони живуть у межах свого розуму, і все, що вони роблять, відповідає вченню, створеному в результаті аналізу й дослідження їхнього власного розуму. Це не те, що потрібно для нової роботи Святого Духа, а тим більше не співпраця з Богом. Ті, хто не приймає нову роботу Бога, позбавлені Божої присутності і, більше того, позбавлені Божих благословень і захисту. Більшість їхніх слів і дій додержуються минулих вимог роботи Святого Духа; вони є вченням, а не істиною. Такого вчення і постанови достатньо, щоб довести, що збори цих людей – не що інше, як релігія; вони не є обраними або об’єктами Божої роботи. Зібрання всіх таких людей можна лише назвати великим релігійним конгресом, але не церквою. Це непорушний факт. У них немає нової роботи Святого Духа; те, що вони роблять, ніби тхне релігією; те, чим вони живуть, здається наповненим релігією; у них немає присутності й роботи Святого Духа, і тим більше вони не мають права бути дисциплінованими або просвітленими Святим Духом. Усі ці люди – бездиханні трупи й гробаки, позбавлені духовності. Вони не знають про людське бунтарство й опір, не знають про всі злодіяння людини, і тим більше вони не знають усієї Божої роботи й Божої волі на даний час. Усі вони – необізнані, ниці люди, вони – покидьки, негідні називатися віруючими! Ніщо з того, що вони роблять, не має жодного відношення до Божого управління, а тим більше не може порушити Божі плани. Їхні слова й дії занадто огидні, занадто жалюгідні й просто недостойні згадки. Те, що робиться людьми, які не перебувають у потоці Святого Духа, не має нічого спільного з новою роботою Святого Духа. Через це, що б вони не робили, вони не мають дисципліни Святого Духа і, більше того, не мають просвітління Святого Духа. Бо всі вони – люди, які не мають любові до істини, зненавиджені та відкинуті Святим Духом. Вони звуться лиходіями, тому що вони ходять у плоті й роблять усе, що їм заманеться, під вивіскою Бога. У той час, коли Бог працює, вони свідомо є ворожими до Нього й біжать в протилежному від Нього напрямку. Відмова людини співпрацювати з Богом сама по собі є надзвичайним бунтарством, тож хіба люди, які навмисно йдуть супроти Бога, не отримають своєї справедливої відплати? При згадці про злодіяння цих людей деякі люди готові радо проклясти їх, у той час як Бог ігнорує їх. Людям здається, що їхні дії стосуються імені Бога, але насправді для Бога вони не мають ніякого відношення ні до Його імені, ні до свідчення про Нього. Що б не робили ці люди, це не має відношення до Бога: це не пов’язано ні з Його ім’ям, ні з Його поточною роботою. Ці люди принижують себе й проявляють сатану; вони – лиходії, які накопичують погані вчинки на день гніву. Сьогодні, незалежно від їхніх дій, і за умови, що вони не перешкоджають Божому управлінню і не мають жодного відношення до нової роботи Бога, такі люди не отримають належну відплату, бо день гніву ще не настав. Є багато чого, з чим, на думку людей, Бог уже повинен був розібратися, і вони думають, що ці лиходії повинні понести відплату якомога раніше. Але оскільки робота Божого управління все ще не добігла кінця, а день гніву ще не настав, неправедні люди все ще продовжують чинити свої неправедні справи. Дехто каже: «Релігійні люди позбавлені присутності або роботи Святого Духа, і вони ганьблять ім’я Боже; то чому ж Бог не знищує їх, натомість продовжуючи терпіти їхню розгнуздану поведінку?» Ці люди, які є проявом сатани та які виявляють плоть, – необізнані, ниці люди; вони – безглузді люди. Вони не побачать прихід Божого гніву, доки не зрозуміють, як Бог здійснює Свою роботу серед людей, і щойно їх буде повністю завойовано, усі ці лиходії отримають свою відплату сповна, і жоден із них не зможе уникнути дня гніву. Зараз не час для покарання людини, але час для виконання роботи завоювання, якщо тільки немає тих, хто завдає шкоди Божому управлінню, і в цьому випадку вони будуть покарані відповідно до ступеня тяжкості їхніх дій. Під час Божого управління людством усі ті, хто перебуває у потоці Святого Духа, мають відношення до Бога. Ті, кого Святий Дух ненавидить і відкидає, живуть під впливом сатани, і те, що вони практикують, не має жодного відношення до Бога. Тільки ті, хто приймає нову Божу роботу та співпрацює із Богом, мають відношення до Бога, бо Божа робота спрямована тільки на тих, хто її приймає, і вона не спрямована на всіх людей, незалежно від того, приймають вони її чи ні. Робота, що здійснюється Богом, завжди має мету й не робиться за примхою. Ті, хто пов’язаний із сатаною, не годяться для того, щоб свідчити про Бога, і тим більше вони не годяться для співпраці з Богом.

Кожен етап роботи Святого Духа також потребує свідчення людей. Кожний етап роботи – то битва між Богом і сатаною, і ціллю тієї битви є сатана, а той, хто стане вдосконалений завдяки цій роботі, – людина. Те, чи зможе Божа робота принести плоди, залежить від того, як люди свідчитимуть про Бога. Це свідчення – те, чого Бог вимагає від тих, хто слідує за Ним; це свідчення перед сатаною, а також доказ результатів Його роботи. Все Боже управління ділиться на три етапи, і на кожному з них до людей висуваються належні вимоги. Більше того, із плином часу Божі вимоги до всього людства стають більш високими. Тож крок за кроком ця робота Божого управління досягає своєї кульмінації, поки люди не побачать факт «явлення Слова у плоті», і тоді вимоги до людей стають навіть ще вищими, як і вимоги щодо свідчення людей. Чим більше людина здатна справді співпрацювати з Богом, тим більшої слави здобуває Бог. Співпраця людини – це свідчення, яке їй необхідно давати, і свідчення, яке людина дає, – це її практичне життя. Тож те, чи може Божа робота дати належний результат, чи ні, і чи може бути істинне свідчення, чи ні, нерозривно пов’язано зі співпрацею та свідченням людей. Коли робота буде завершена, себто коли все Боже управління дійде кінця, від людини вимагатиметься дати вище свідчення, і коли Божа праця дійде кінця, практика та входження людини сягнуть зеніту. У минулому від людини вимагалося дотримуватися закону та заповідей, бути терплячою і скромною. Сьогодні від людини вимагається коритись усім Божим настановам і мати найвищу любов до Бога, і зрештою від людини вимагається любити Бога, навіть у час скорботи. Ці три етапи – це вимоги, які Бог висуває до людини, крок за кроком, протягом усього Свого управління. Кожен етап Божої роботи глибший за попередній, і на кожному етапі вимоги до людини глибші за попередні, і таким чином поступово формується все Боже управління. Саме тому, що вимоги до людини стають дедалі вищими, її характер все більше наближається до стандартів, які вимагає Бог, і тільки тоді все людство починає поступово виходити з-під впливу сатани допоки воно не буде врятовано з-під впливу сатани, коли Божа праця дійде повного кінця. Коли цей час прийде, робота Божа досягне свого кінця, і співпраця людини з Богом із метою досягнення змін у її характері припиниться, і все людство буде жити в світлі Божому, і відтоді не буде жодного бунтарства або протидії Богу. Бог також не буде ставити жодних вимог до людини, і між людиною й Богом буде більш гармонійна співпраця, яка буде життям людини й Бога разом, життям, що настане після того, як Боже управління буде повністю завершене, і після того, як людина буде повністю врятована Богом із пазурів сатани. Ті, хто не може уважно слідувати по стопах Бога, нездатні досягти такого життя. Вони опустяться в темряву, де будуть плакати й скреготати зубами; це люди, які вірять у Бога, але не слідують за Ним, які вірять у Бога, але не коряться всій Його роботі. Оскільки людина вірить у Бога, вона повинна уважно слідувати по стопах Бога, крок за кроком; вона повинна «слідувати за Агнцем, куди б Він не пішов». Тільки такі люди шукають істинний шлях, тільки вони знають роботу Святого Духа. Люди, які по-рабському слідують букві та вченням, – це ті, хто був вигнаний роботою Святого Духа. У кожен період часу Бог буде починати нову роботу, і в кожному періоді буде новий початок серед людей. Якщо людина дотримується тільки істин, що «Єгова є Бог» та «Ісус є Христос», які є істинами, застосовними тільки до їхніх відповідних періодів, тоді людина ніколи не буде йти в ногу з роботою Святого Духа й назавжди залишиться нездатною здобути роботу Святого Духа. Незалежно від того, як діє Бог, людина невідступно слідує за Ним без найменших сумнівів. У такому разі, як може людина бути вигнаною Святим Духом? Незалежно від того, що робить Бог, якщо людина впевнена, що це робота Святого Духа, і співпрацює в роботі Святого Духа без будь-яких побоювань та намагається відповідати вимогам Бога, то як її може бути покарано? Робота Бога ніколи не припинялася, Його кроки ніколи не вщухали, і до завершення Своєї роботи управління Він завжди був зайнятий і ніколи не зупинявся. Але людина не така: отримавши лише невелике уявлення про роботу Святого Духа, вона ставиться до неї так, як ніби вона ніколи не зміниться; здобувши трохи знань, вона не йде слідами нової Божої роботи; побачивши лише малу частину Божої роботи, вона одразу змальовує Бога у вигляді певної дерев’яної фігури й вірить, що Бог завжди залишиться в тій формі, яку вона бачить перед собою, що так було в минулому й так завжди буде в майбутньому; отримавши лише поверхове знання, людина настільки пишається, що забуває про себе та починає безглуздо проголошувати характер і сутність Бога, яких просто не існує; і, переконавшись в одній стадії роботи Святого Духа, хоч би яка людина не проголошувала нову роботу Бога, людина не приймає її. Це люди, які не можуть прийняти нову роботу Святого Духа; вони занадто консервативні й нездатні приймати нове. Такі люди – це ті, хто вірить у Бога, але в той же час відкидає Його. Людина вважає, що ізраїльтяни були неправі, тому що «вірили тільки в Єгову й не вірили в Ісуса», проте більшість людей грає роль, у якій вони «вірять тільки в Єгову й відкидають Ісуса» і «жадають повернення Месії, але виступають проти Месії, якого звуть Ісус». Тому не дивно, що люди, прийнявши одну стадію роботи Святого Духа, все ще живуть під владою сатани й не отримують Божих благословень. Хіба це не результат людського бунтарства? Християни по всьому світу, які відстають від нової роботи сьогодення, усі чіпляються за надію, що їм пощастить, припускаючи, що Бог виконає кожне їхнє бажання. Проте, вони не можуть із упевненістю сказати, чому Бог візьме їх на третє небо, і вони не впевнені в тому, як Ісус приїде за ними на білій хмарі, і тим більше вони не можуть із абсолютною впевненістю сказати, чи дійсно Ісус прибуде на білій хмарі в той день, який вони собі уявляють. Усі вони стривожені й розгублені; вони самі навіть не знають, чи прийме Бог кожного з них, ті різноманітні невеличкі жменьки людей, які походять із кожної деномінації. Робота, яку Бог виконує зараз, теперішній період, Божа воля – вони не мають жодного уявлення ні про що з цього, і вони нічого не можуть зробити, окрім як рахувати дні на пальцях. Тільки ті, хто йде по стопах Агнця до самого кінця, можуть отримати остаточне благословення, у той час як ті «розумні люди», які не можуть слідувати до самого кінця, але все ж вірять, що вони отримали все, нездатні стати свідками явлення Бога. Кожен із них уважає себе найрозумнішою людиною на землі, без жодної причини вони переривають подальший розвиток роботи Бога, і, здається, з абсолютною впевненістю вірять, що Бог візьме їх на небеса, тих, хто «має найбільшу відданість Богу, слідує за Богом і дотримується слів Бога». Незважаючи на те, що вони проявляють «максимальну відданість» словам, сказаним Богом, їхні слова й дії все рівно такі огидні, тому що вони протистоять роботі Святого Духа та вчиняють обман і зло. Ті, хто не слідує до самого кінця, хто не встигає за роботою Святого Духа й тільки чіпляється за стару роботу, не тільки не змогли досягти вірності Богу, але, навпаки, стали тими, хто протистоїть Богу, стали тими, кого відкидає новий період, і хто буде покараний. Чи є хтось більш жалюгідний, ніж вони? Багато хто навіть вважає, що всі ті, хто відкидає старий закон і приймає нову роботу, позбавлені сумління. Ці люди, які лише говорять про «сумління», але не знають роботи Святого Духа, у кінцевому підсумку перервуть свої перспективи через власне сумління. Божа робота не дотримується вчення, і хоча це може бути Його власна робота, усе ж Бог не чіпляється за неї. Те, що має бути відкинуте, відкидається; те, що має бути вигнане, виганяється. І все ж людина ставить себе у вороже положення відносно Бога, тримаючись лише за одну малу частину роботи Божого управління. Хіба це не безглуздя людини? Чи це не невігластво людини? Чим більше люди боязкі і обережні, бо бояться не отримати Божих благословень, тим більше вони нездатні здобути більші благословення і отримати остаточне благословення. Ті люди, які рабськи дотримуються закону, усі вони виявляють найбільшу відданість закону, і чим більше вони проявляють таку відданість закону, тим більше вони є бунтівниками, що протистоять Богу. Бо зараз період Царства, а не період Закону, і не можна згадувати на одному диханні роботу сьогоднішню і роботу минулу, як не можна порівнювати минулу роботу з роботою сьогоднішньою. Робота Бога змінилася, і практика людини також змінилася; ця практика полягає не в тому, щоб дотримуватися Закону або нести хрест, тому вірність людей закону та хресту не отримає Божого схвалення.

Людина буде повністю довершеною в період Царства. Після роботи завоювання людина буде піддана очищенню й скорботі. Ті, хто може перемогти й бути непохитним у своєму свідченні під час цієї скорботи, – це ті, хто в кінцевому підсумку стане досконалим; вони – переможці. Під час цієї скорботи від людини вимагається прийняти це очищення, і це очищення є останнім прикладом Божої роботи. Це останній раз, коли людина буде очищена до завершення всієї роботи Божого управління, і всі ті, хто слідує за Богом, повинні прийняти це останнє випробування, і вони повинні прийняти це останнє очищення. Ті, хто потерпає від горя, позбавлені роботи Святого Духа і Божого керівництва, але ті, хто був по-справжньому завойований і хто дійсно шукає Бога, у кінцевому підсумку вистоять; це ті, хто має людську сутність і по-справжньому любить Бога. Незалежно від того, що робить Бог, ці переможці не будуть позбавлені видінь і, як і раніше, будуть застосовувати істину на практиці, не втрачаючи свого свідчення. Саме вони врешті-решт вийдуть із великої скорботи. Хоча ті, хто ловить рибу в каламутній воді, можуть і сьогодні наживатися на цьому, але ніхто не в змозі уникнути останньої скорботи й ніхто не може уникнути останнього випробування. Для тих, хто перемагає, така скорбота є величезним очищенням; але для тих, хто ловить рибу в каламутній воді, це – робота повного вигнання. Як би їх не випробовували, вірність тих, у кого Бог у серці, залишається незмінною; але щодо тих, у кого Бога в серці немає, щойно робота Божа стає невигідною для їхньої плоті, вони змінюють свій погляд на Бога й навіть відходять від Бога. Такими є ті, хто не встоїть до кінця, хто шукає тільки Божих благословень і не має жодного бажання витрачати себе задля Бога й присвячувати себе Йому. Усі такі ниці люди будуть вигнані, коли Божа робота добіжить кінця, і вони недостойні будь-якого співчуття. Ті, у кого немає людської сутності, нездатні по-справжньому любити Бога. Коли навколишнє середовище є безпечним і захищеним або є можливість отримати зиск, вони цілком слухняні Богу, але щойно те, чого вони бажають, ставиться під загрозу або остаточно скасовується, вони негайно повстають. Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини в потворного й лютого вбивцю, раптово змінивши ставлення до свого вчорашнього благодійника на ставлення до свого смертельного ворога, без будь-якої на те причини. Якщо не вигнати цих демонів, які вбивають, не моргнувши оком, чи не стануть вони прихованою небезпекою? Робота спасіння людини не досягає свого кінця після завершення роботи завоювання. Хоча робота завоювання підійшла до кінця, робота очищення людини ще не завершена; така робота буде завершена тільки тоді, коли людину буде повністю очищено, коли ті, хто дійсно підкоряється Богу, стануть досконалими, і коли ті, хто приховує, що в їхньому серці немає Бога, будуть знищені. Ті, хто не задовольняє Бога на завершальній стадії Його роботи, будуть повністю вигнані, і ті, хто вигнаний, – від диявола. Оскільки вони не здатні задовольнити Бога, вони повстають проти Бога, і навіть якщо ці люди йдуть за Богом сьогодні, це не доводить, що вони – ті, хто зрештою залишиться. У словах про те, що «ті, хто слідує за Богом до кінця, отримають спасіння», значення слова «слідувати» полягає в тому, щоб твердо стояти в скорботі. Сьогодні багато хто вірить, що слідувати за Богом легко, але коли Божа робота майже завершена, ти дізнаєшся справжнє значення слова «слідувати». Лише тому, що ти й досі можеш слідувати за Богом сьогодні після того, як тебе завойовано, це не доводить, що ти є одним із тих, хто стане досконалим. Ті, хто не в змозі витримати випробування, хто не в змозі здобути перемогу в скорботі, у кінцевому підсумку, будуть нездатні встояти й тому не зможуть слідувати за Богом до самого кінця. Ті, хто справді слідує за Богом, здатні витримати випробування своєї праці, тоді як ті, хто насправді не слідує за Богом, неспроможні витримати жодного Божого випробування. Рано чи пізно вони будуть вигнані, а переможці залишаться в Царстві. Те, чи справді людина шукає Бога, чи ні, визначається випробуванням її праці, тобто Божими випробуваннями, і ніяк не стосується рішення самої людини. Бог ні від кого не відвертається з примхи; усе, що Він робить, може цілковито переконати людину. Він не робить нічого невидимого для людини та не виконує жодної роботи, не здатної переконати людину. Те, чи істинна людська віра, чи ні, доводиться фактами й не може вирішуватися людиною. Те, що «з пшениці не можна зробити кукіль, а з куколю не можна зробити пшеницю», є поза всяким сумнівом. Усі ті, хто справді любить Бога, зрештою залишаться в царстві, і Бог не буде неправильно поводитися ні з ким, хто справді Його любить. Ґрунтуючись на своїх різних функціях і свідченнях, переможці в Царстві будуть служити священниками або послідовниками, а всі ті, хто здобуде перемогу серед скорботи, стануть групою священників у царстві. Групу священників буде сформовано, коли завершиться робота Євангелія у всьому всесвіті. Коли цей час настане, те, що повинна буде робити людина, буде виконанням її обов’язку в Царстві Божому та її спільне життя з Богом у Його Царстві. До групи священників будуть входити первосвященники та священники, а решта буде синами й народом Божим. Усе це визначається їхніми свідченнями Богу під час скорботи; це не титули, які даються за примхою. Після того, як буде встановлено статус людини, робота Бога припиниться, бо кожного буде класифіковано за родом і повернено в його початкове положення, і це є ознакою повного виконання Божої роботи, це кінцевий результат роботи Бога й практики людини, і це кристалізація бачення Божої роботи й співпраці людини. Зрештою, людина знайде спокій у Царстві Божому, і Бог теж повернеться до Своєї оселі на спочинок. Це буде остаточним підсумком 6 000 років співпраці між Богом і людиною.