Усі, хто тягне в церкву своїх ніскільки не віруючих дітей і родичів, – украй егоїстичні і просто виявляють доброту. Ці люди зосереджені лише на тому, щоб бути люблячими, незважаючи на те, вірять вони чи ні, і незважаючи на те, чи є на це Божа воля. Хтось приводить до Бога своїх дружин або тягне до Бога своїх батьків, і незалежно від того, чи Святий Дух із цим погоджується та чи працює Він у них, вони сліпо продовжують «усиновляти обдарованих людей» для Бога. Яку користь узагалі можна отримати, проявляючи доброту до цих невіруючих? Навіть якщо вони, позбавлені присутності Святого Духа, намагаються слідувати за Богом, вони все одно не можуть бути спасенні, як можна було би подумати. Тих, хто може отримати спасіння, насправді не так-то й легко здобути. Люди, які не пройшли через роботу й випробування Святого Духа та не були вдосконалені втіленим Богом, ніскільки не здатні стати довершеними. Тож із миті, коли вони починають номінально слідувати за Богом, тим людям бракує присутності Святого Духа. З огляду на їхні умови та фактичні стани тих людей просто не можна зробити довершеними. Таким чином, Святий Дух вирішує не витрачати на них багато сил, і так само Він не дає їм жодного просвітління та ніяк їх не скеровує; Він просто дозволяє їм слідувати по п’ятах і зрештою відкриє їхні результати – цього достатньо. Людський захват і наміри походять від сатани, і такі речі ніяк не можуть завершити роботу Святого Духа. Якими б не були люди, вони повинні мати роботу Святого Духа. Чи можуть люди зробити людей довершеними? Чому чоловік любить свою дружину? Чому дружина любить свого чоловіка? Чому діти покірні своїм батькам? Чому батьки обожнюють своїх дітей? Які наміри насправді виношують люди? Хіба їхній намір – не задовольнити власні плани й егоїстичні бажання? Чи справді люди збираються діяти заради Божого плану управління? Чи дійсно вони діють заради Божої роботи? Чи полягає їхній намір у тому, щоб виконати обов’язки створеної істоти? Ті, що були не здатні досягти присутності Святого Духа з тієї самої миті, коли вони почали вірити в Бога, ніколи не зможуть здобути роботу Святого Духа; ці люди, безперечно, є об’єктами, яких буде знищено. Незалежно від того, якою великою є любов до них, вона не може замінити роботу Святого Духа. Людський захват і любов відображають людські наміри, та не можуть відображати Божі наміри, і так само вони не можуть замінити Божу роботу. Навіть якщо виявляти щонайбільше любові чи милосердя до тих людей, які номінально вірять у Бога і вдають, ніби слідують за Ним, не знаючи, що насправді означає вірити в Бога, вони все одно не отримають ні Божого співчуття, ані роботи Святого Духа. Навіть якщо люди, які щиро слідують за Богом, мають низький духовний рівень і не здатні зрозуміти багато істин, вони все одно можуть час від часу здобувати роботу Святого Духа; однак ті, що мають досить високий духовний рівень, але не щиро вірять, просто не можуть здобути присутність Святого Духа. У таких людей немає абсолютно жодної можливості для спасіння. Навіть якщо вони читають Божі слова, або час від часу слухають проповіді, або навіть співають хвалу Богові, вони зрештою не зможуть дожити до часу спочинку. Те, чи серйозно люди шукають, визначається не тим, як інші їх судять або як на них дивляться оточуючі, а тим, чи Святий Дух працює над ними та чи досягли вони присутності Святого Духа. Більше того, це залежить від того, чи змінюються їхні характери та чи здобули ці люди якесь знання про Бога після того, як зазнали роботи Святого Духа протягом певного періоду. Якщо Святий Дух працює над людиною, характер цієї людини поступово зміниться, а її погляд на віру в Бога поступово стане чистішим. Неважливо, скільки часу люди слідують за Богом: якщо вони змінилися, це значить, що Святий Дух над ними працює. Якщо ж вони не змінилися, це значить, що Святий Дух над ними не працює. Навіть якщо ці люди якось прислужуються, їх до цього спонукає бажання отримати благословення. Саме лише відбування служби час від часу не може замінити переживання зміни в їхніх характерах. Зрештою вони все одно будуть знищені, бо в царстві не буде ні потреби в прислужниках, ні потреби в людях, чиї характери не змінилися, щоб служити тим людям, які були вдосконалені та які вірні Богу. Ті слова, сказані в минулому: «Коли людина вірить у Господа, фортуна посміхається всій її сім’ї», – доречні для періоду Благодаті, але не стосуються місця призначення людства. Вони підходили тільки для стадії, що тривала в період Благодаті. Побіжне значення тих слів було спрямовано на мир і матеріальні благословення, якими втішалися люди; вони не значили, що вся сім’я людини, що вірить у Господа, буде врятована, і так само вони не значили, що коли людина отримує благословення, усю її сім’ю також може бути приведено в спочинок. Те, отримує людина благословення чи зазнає нещастя, визначається відповідно до її сутності, а не згідно з якоюсь спільною сутністю, яку ця людина може ділити з іншими. Таким висловлюванням або правилам просто не місце в царстві. Якщо людина зрештою виявляється здатною вижити, це тому, що вона відповідає Божим вимогам, і якщо вона зрештою виявляється нездатною залишитися до часу спочинку, це тому, що вона не слухалася Бога та не відповідала Божим вимогам. У кожного є відповідне місце призначення. Ці місця призначення визначаються відповідно до сутності кожної людини та жодним чином не пов’язані з іншими людьми. Негідну поведінку дитини не можна переносити на її батьків, і так само праведність дитини не можна розділити з її батьками. Негідну поведінку батьків не можна переносити на їхню дитину, і так само праведність батьків не можна розділити з їхньою дитиною. Кожен несе свої власні гріхи, і кожен утішається своїми власними благословеннями. Ніхто не може бути заміною іншій людині; це праведність. З погляду людини, якщо батьки отримують благословення, то і їхні діти теж повинні мати таку змогу, а якщо діти чинять зло, то їхні батьки мусять спокутувати ті гріхи. Це людське бачення і людський спосіб дій; це не Боже бачення. Кінець для кожної людини визначається відповідно до сутності, що випливає з її поведінки, і вона завжди визначається належно. Ніхто не може понести чужі гріхи; ба більше, ніхто не може отримати покарання замість іншого. Це безсумнівно. Якщо батьки дбайливо турбуються про своїх дітей, це не означає, що вони можуть здійснювати праведні вчинки замість дітей, і так само сумлінна прихильність дитини до батьків не значить, що вона може здійснювати праведні вчинки замість батьків. Саме це насправді значать слова: «Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться». Люди не можуть привести своїх лиходійних дітей до відпочинку на підставі глибокої любові до них, і так само ніхто не може привести дружину (чи чоловіка) до відпочинку на підставі власної праведної поведінки. Це адміністративне правило; ні для кого не може бути виключень. Кінець кінцем ті, хто чинить праведність, є тими, хто чинить праведність, а лиходії є лиходіями. Праведним зрештою буде дозволено вижити, тоді як лиходіїв буде знищено. Святі є святими; вони не погані. Погані є поганими, і немає в них нічого святого. Люди, яких буде знищено, – це всі безбожні, і ті, хто виживе, – це всі праведні, навіть якщо діти безбожників здійснюють праведні вчинки та навіть якщо батьки праведників здійснюють лихі вчинки. Між віруючим чоловіком і невіруючою дружиною немає стосунків, і між віруючими дітьми та невіруючими батьками немає стосунків; ці два типи людей повністю несумісні. Перш ніж увійти до відпочинку, людина має фізичних родичів, але увійшовши до відпочинку, вона вже не матиме жодних фізичних родичів. Ті, хто виконує свій обов’язок, – вороги тих, хто його не виконує; ті, хто любить Бога, і ті, хто Його ненавидить, протистоять одне одному. Ті, хто ввійде до відпочинку, і ті, кого буде знищено, – два несумісних типи істот. Істоти, які виконують свої обов’язки, зможуть вижити, тоді як ті, хто не виконує своїх обов’язків, будуть об’єктами знищення; ба більше, це триватиме вічність. Чи ти любиш свого чоловіка, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Чи ти любиш свою дружину, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Чи ти покірний своїм невіруючим батькам, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Правильним є людський погляд на віру в Бога чи хибним? Чому ти віриш у Бога? Що ти бажаєш здобути? Як ти любиш Бога? Ті, які не можуть виконати свої обов’язки як створені істоти та які не можуть докладати всіх зусиль, стануть об’єктами знищення. Між людьми сьогодення існують фізичні стосунки, а також кровні зв’язки, але в майбутньому всі вони будуть розколоті. Віруючі та безбожники не сумісні; натомість вони протистоять одне одному. Люди в спочинку віритимуть, що Бог є, і коритимуться Богу, тоді як люди, які не слухаються Бога, усі будуть знищені. На землі більше не існуватиме сімей; як можуть існувати батьки, чи діти, чи подружні стосунки? Сама несумісність віри й невіри повністю розірве такі фізичні стосунки!

Спершу серед людей не було сімей; існували тільки чоловік і жінка – два різних види людей. Не було й країн, не кажучи вже про сім’ї, але внаслідок людської розбещеності всі види людей організувалися в окремі клани, що пізніше розвинулись у країни й етноси. Ці країни й етноси складалися з окремих маленьких сімей, і таким чином усі види людей розподілилися поміж різних рас на основі відмінностей у мові та кордонах. Власне, скільки б рас не було у світі, у людства лише один предок. На початку було лише два види людей, і цими двома видами були чоловіки й жінки. Однак завдяки поступу Божої роботи, руху історії та географічним змінам ці два види людей різною мірою розвинулись у ще більше видів людей. В основі своїй, хоч би зі скількох рас не складалося людство, весь людський рід усе одно є Божим творінням. До яких би рас не належали люди, усі вони – Його творіння; усі вони – нащадки Адама і Єви. Навіть хоча їх створили не руки Бога, вони є нащадками Адама і Єви, яких Бог створив особисто. До яких би типів істот не належали люди, усі вони – Його творіння; оскільки вони належать до людського роду, який було створено Богом, їхнє місце призначення – те, яке належить мати людському роду, і вони були поділені за правилами, що організовують людей. Тобто всі лиходії та всі праведники, зрештою, є творіннями. Творіння, що чинять лихе, зрештою будуть знищені, а творіння, що здійснюють праведні вчинки, виживуть. Це найбільш відповідний порядок для цих двох видів творінь. Через свою непокору лиходії не можуть заперечити, що, хоча вони Божі творіння, їх захопив сатана, і тому їх не можна спасти. На підставі того факту, що творіння, які поводяться праведно, виживуть, вони не можуть заперечити, що їх створив Бог і після сатанинського розбещення вони все ж отримали спасіння. Лиходії – це творіння, що не слухаються Бога; вони – творіння, яких не можна спасти та яких уже до кінця полонив сатана. Люди, які чинять лихе, – також люди; вони діти роду людського, які були вкрай розбещені та які не можуть бути спасенні. Люди праведної поведінки – теж творіння, і вони так само були розбещені, але вони – діти роду людського, що хочуть звільнитися від своїх розбещених характерів і стали здатними коритися Богу. Люди праведної поведінки не наповнені праведністю; натомість вони отримали спасіння та звільнилися від своїх розбещених характерів; вони можуть коритися Богу. Зрештою вони встоять, хоча це не означає, що вони ніколи не були розбещені сатаною. Коли завершиться Божа робота, поміж усіх Його творінь будуть ті, кого буде знищено, і ті, хто виживе. Це неминуча закономірність Його роботи управління; ніхто не може її заперечити. Лиходіям не буде дозволено вижити; ті, хто кориться та слідує за Богом до кінця, безсумнівно виживуть. Оскільки ця робота – з управління людством, будуть ті, хто залишиться, і ті, кого виженуть. Це різні фінали для різних типів людей, і вони є найбільш прийнятним порядком для Божих творінь. Остаточний Божий план для людства полягає в тому, щоб поділити його, розбивши сім’ї, розтрощивши етноси та розколовши національні кордони в плані без сімей і національних кордонів, адже люди, зрештою, походять від одного предка та є Божим творінням. Словом, лиходійні творіння всі будуть знищені, і творіння, що слухаються Бога, виживуть. Таким чином, у прийдешній час спочинку не буде ні сімей, ні країн, ні тим паче етносів; таке людство буде найсвятішим людством. Адама і Єву первісно було створено, щоб людство могло піклуватися про все суще на землі; люди первісно були панами всього сущого. Створюючи людей, Єгова мав намір дозволити їм існувати на землі та піклуватися про все суще на ній, бо первісно людство не було розбещене та не мало здатності чинити зла. Однак після розбещення люди перестали бути доглядачами всього сущого. Мета Божого спасіння – відновити цю функцію людства, відновити первісну людську розсудливість і первісний послух; людство в спочинку буде самим відображенням результату, якого Бог сподівається досягнути Своєю роботою спасіння. Хоча це більше не буде таке життя, як в Еденському саді, сутність людства буде тією самою; це більше не будуть просто раніші нерозбещені люди, а натомість це буде людство, що розбестилося й пізніше отримало спасіння. Ці люди, що отримали спасіння, зрештою (тобто після завершення Божої роботи) ввійдуть до відпочинку. Так само фінали тих, хто підлягає покаранню, також кінець кінцем будуть повністю відкриті, і ці люди будуть знищені лише після завершення Божої роботи. Інакше кажучи, коли Його роботу буде завершено, ті лиходії й ті, кого було врятовано, усі будуть виявлені, бо робота виявлення всіх типів людей (чи лиходіїв, чи тих, хто поміж урятованих) виконуватиметься над усіма водночас. Лиходії будуть вигнані, і водночас буде виявлено тих, кому дозволено залишитися. Тож фінали для всіх типів людей буде відкрито водночас. Бог не дозволить громаді людей, якій було принесено спасіння, ввійти до відпочинку перед тим, як відкине лиходіїв і буде потроху судити чи карати їх; це не відповідало б фактам. Коли лиходіїв буде знищено, а ті, хто може вижити, ввійдуть до відпочинку, Божу роботу по всьому світу буде завершено. Між тими, хто отримує благословення, і тими, хто зазнає нещастя, не буде різних щаблів пріоритету; ті, хто отримує благословення, житимуть вічно, тоді як ті, хто зазнає нещастя, загинуть навіки. Ці два етапи роботи виконуватимуться одночасно. Саме завдяки існуванню неслухняних людей буде виявлено праведність тих, хто підкоряється, і саме через існування тих, хто отримав благословення, буде виявлено нещастя, якого зазнають лиходії за свою безбожну поведінку. Якби Бог не викрив лиходіїв, то люди, які щиро коряться Богові, ніколи б не побачили сонця; якби Бог не привів тих, хто Йому кориться, у підхоже місце призначення, то ті, хто не слухається Бога, не змогли б отримати заслужену відплату. Це процес Божої роботи. Якби Він не виконував цю роботу покарання лихого та винагородження доброго, то Його творіння ніколи не змогли б увійти до своїх належних місць призначення. Щойно людський рід увійде до відпочинку, лиходії будуть знищені та все людство буде на правильному шляху; усі типи людей будуть із подібними їм відповідно до функцій, які вони мають виконувати. Лише це буде днем спочинку людства, це буде неминучою закономірністю розвитку людства, і лише коли людство ввійде до відпочинку, Боже велике й остаточне досягнення буде звершено; це буде заключна частина Його роботи. Ця робота покладе кінець усьому занепадницькому людському життю в плоті, а також життю розбещеного людства. Відтоді люди ввійдуть у новий світ. Хоча всі люди житимуть у плоті, між сутністю цього життя та життям розбещеного людства будуть значні відмінності. Значення цього існування й існування розбещеного людства також відрізняються. Хоча це не буде життям людини нового типу, можна сказати, що це буде життям людства, яке отримало спасіння, а також життям, у якому відновлено людську природу та розсудливість. Це люди, які колись не слухалися Бога, які були завойовані Богом, а потім урятовані Ним; це люди, які зневажали Бога, а пізніше свідчили про Нього. Коли вони пройдуть і переживуть Його іспит, їхнє існування буде найбільш значущим існуванням; вони є людьми, які свідчили про Бога перед сатаною, і людьми, які придатні до життя. Ті, кого буде знищено, – це ті, хто не може свідчити про Бога та не придатний до подальшого життя. Їхня загибель буде результатом їхньої безбожної поведінки, і таке знищення є для них найкращим місцем призначення. У майбутньому, коли людство ввійде в прекрасний світ, не буде жодних стосунків між чоловіком і дружиною, між батьком і дочкою або між матір’ю й сином, які люди думають знайти. У той час кожна людина піде за подібними собі, а родини вже буде розколото. Зазнавши цілковитої невдачі, Сатана більше ніколи не турбуватиме людство, і люди більше не матимуть розбещених сатанинських характерів. Ті неслухняні люди вже будуть знищені, і залишаться тільки люди, які коритимуться. Таким чином, дуже мало сімей виживуть цілими; як фізичні стосунки можуть існувати й надалі? Попереднє життя людства в плоті буде повністю заборонено; як тоді можуть існувати фізичні стосунки між людьми? Без розбещених сатанинських характерів людське життя буде вже не старим життям минулого, а радше новим життям. Батьки втратять дітей, а діти втратять батьків. Чоловіки втратять дружин, а дружини втратять чоловіків. Зараз між людьми існують фізичні стосунки, але вони більше не існуватимуть, коли всі ввійдуть до відпочинку. Лише таке людство матиме праведність і святість; лише таке людство може поклонятися Богові.

Бог створив людей і помістив їх на землю, і відтоді Він керував ними. Далі Він спас їх і послужив для людства жертвою за гріх. Зрештою Він усе одно мусить завоювати людство, повністю спасти людей і відновити їхню первісну подобу. Це робота, якою Він займається із самого початку: відновлення людства до його первісного образу та подоби. Бог утвердить Своє Царство та відновить первісну подобу людських істот, тобто Бог відновить Свою владу на землі та серед усього творіння. Коли людство розбестив сатана, воно втратило своє богобоязливе серце, а також функцію, покладену на Божі творіння, таким чином ставши ворогом, що не слухається Бога. Далі людство жило під владою сатани та виконувало накази сатани; таким чином, Бог ніяк не міг працювати поміж Своїх творінь і став ще більш неспроможним здобути їхню боязку пошану. Люди були створені Богом і повинні були поклонятися Богу, але насправді вони відвернулися від Нього та замість цього поклонялися сатані. Сатана став ідолом у їхніх серцях. Таким чином, Бог утратив Своє становище в їхніх серцях, тобто Він утратив сенс створення людства. Тож аби відновити сенс того, що Він створив людство, Він мусить відновити первісну людську подобу та позбавити його розбещених характерів. Щоб повернути людей до Себе від сатани, Він мусить спасти їх від гріха. Лише таким чином Бог може поступово відновити їхню первісну подобу й функцію та зрештою відновити Своє Царство. Остаточне знищення цих синів непослуху також буде виконано, щоб дозволити людям краще поклонятися Богові та краще жити на землі. Оскільки Бог створив людей, Він змусить їх поклонятися Йому; оскільки Він бажає відновити первісну функцію людства, Він відновить її повністю та без будь-яких негідних домішок. Відновити Його владу значить змусити людей поклонятися Йому та коритися Йому; це значить, що Бог змусить людей жити завдяки Йому та змусить Своїх ворогів загинути внаслідок Своєї влади. Це значить, що Бог зробить так, аби все, що Його стосується, тривало серед людей без будь-чийого опору. Царство, яке Бог хоче утвердити, є Його власним царством. Людство, якого Він бажає, – це людство, яке поклонятиметься Йому, яке повністю Йому підкорятиметься та проявлятиме Його славу. Якщо Бог не врятує розбещене людство, то сенс того, що Він створив людство, буде втрачено; Він більше не матиме влади серед людей, і Його царство більше не зможе існувати на землі. Якщо Бог не знищить тих ворогів, які Його не слухаються, Він не зможе отримати Свою повну славу, і так само Він не зможе утвердити Своє царство на землі. Це будуть ознаки завершення Його роботи та Його великого досягнення: цілковито знищити тих серед людства, хто Його не слухається, і привести до відпочинку тих, кого зроблено довершеними. Коли людей буде відновлено до їхньої первісної подоби та коли вони зможуть виконувати належні їм обов’язки, залишатися на належних їм місцях і підкорятися всім Божим планам, Бог отримає громаду людей на землі, які поклонятимуться Йому, і Він також утвердить царство на землі, яке поклонятиметься Йому. Він матиме вічну перемогу на землі, а всі ті, хто противиться Йому, загинуть навіки. Це відновить Його первісний намір при створенні людства; це відновить намір, з яким Він створив усе суще, а також це відновить Його владу на землі, серед усього сущого та серед Його ворогів. Це будуть символи Його повної перемоги. Відтоді людство ввійде до відпочинку та почне життя на правильному шляху. Бог також увійде до вічного відпочинку разом із людством і почне вічне життя, спільне для Нього та для людей. Погань і непослух на землі зникнуть, і всі плачі розвіються, і все в цьому світі, що противиться Богові, припинить існувати. Залишиться тільки Бог і ті люди, яким Він приніс спасіння; залишиться тільки Його творіння.