Спочатку Бог спочивав. Тоді на землі не було людей і нічого не було, і Бог ще не зробив ніякої роботи. Він почав Свою роботу управління, лише коли людство вже існувало та було розбещене; відтоді Він більше не спочивав, а натомість почав клопотатися поміж людства. Це через розбещення людства Бог утратив Свій відпочинок, а також через бунт архангела. Якщо Бог не переможе сатану та не спасе розбещене людство, Він більше ніколи не зможе ввійти до відпочинку. Як людині бракує відпочинку, так само і Богу, а коли Він знову спочине, то спочинуть і люди. Жити в спочинку означає жити без війни, без бруду та без жодної постійної неправедності. Точніше кажучи, це означає мати життя, вільне від сатанинських порушень (тут «сатана» означає ворожі сили) і сатанинського розбещення, не схильне до вторгнення жодних сил, що протистоять Богові; це життя, у якому все слідує за власним родом і може поклонятися Господу творіння, а небо і земля цілковито спокійні, – ось що значать слова «життя людей у спочинку». Коли Бог спочине, то на землі вже не буде постійної неправедності, не буде подальших вторгнень ворожих сил, і людство ввійде в нове царство та більше не буде розбещене сатаною, а натомість буде врятоване після розбещення сатаною. День cпочинку людства стане й днем cпочинку Бога. Бог утратив Свій cпочинок через те, що люди не могли ввійти до відпочинку, а не тому, що Він від початку не міг спочити. Входження до відпочинку не означає, що весь рух і розвиток припиниться, чи що Бог припинить працювати, чи що люди більше не житимуть. Знак входження до відпочинку явиться, коли сатану буде знищено, коли безбожні люди, які приєдналися до нього в лиходійстві, будуть покарані й знищені та коли всі ворожі Богу сили припинять існувати. Коли Бог увійде до відпочинку, це означає, що Він більше не буде виконувати Свою роботу зі спасіння людства. Коли людство ввійде до відпочинку, це означає, що всі люди житимуть у Божому світлі та під Його благословеннями, вільні від сатанинського розбещення, і неправедності більше не буде. Під Божою опікою люди будуть нормально жити на землі. Коли Бог і людство разом увійдуть до відпочинку, це означає, що людство буде врятовано, а сатану знищено, що Божу роботу в людях буде повністю звершено. Бог уже більше не працюватиме в людях, і вони більше не житимуть під владою сатани. Таким чином, Бог більше не клопотатиметься, а люди більше не будуть у постійному русі; Бог і людство ввійдуть до відпочинку водночас. Бог повернеться у Своє вихідне місце, а кожна людина повернеться на своє місце. Такими є місця призначення, де перебуватимуть Бог і люди, коли все Боже управління буде завершено. Бог має Своє місце призначення, а людство – своє. Під час спочинку Бог і надалі скеровуватиме всіх людей у їхньому житті на землі, і поки вони будуть у Його світлі, то поклонятимуться єдиному істинному Богу на небі. Бог більше не житиме поміж людей, і люди теж не зможуть жити з Богом у Його місці призначення. Бог і людство не можуть жити в тому самому світі; натомість у Бога і в людства різні власні способи життя. Бог – Єдиний, який скеровує все людство, і все людство – то кристалізація Божої роботи управління. Люди керовані, і вони мають іншу сутність, ніж Бог. «Спочити» значить повернутися до свого вихідного місця. Тож коли Бог входить у спочинок, це означає, що Він повернувся до Свого первісного місця. Він більше не житиме на землі, не буде поміж людей і не ділитиме з ними радість і страждання. Коли люди входять до відпочинку, це означає, що вони стали справжніми об’єктами творіння; вони поклонятимуться Богу, живучи на землі нормальним людським життям. Люди більше не будуть неслухняними перед Богом, не опиратимуться Йому та повернуться до первісного життя Адама і Єви. Таким буде життя й місце призначення Бога та людей після того, як вони ввійдуть до відпочинку. У війні між сатаною й Богом поразка сатани є неминучою закономірністю. Таким чином, те, що Бог увійде до відпочинку після того, як Його роботу управління буде завершено, а людство буде повністю врятоване та ввійде до відпочинку, – теж стало неминучими закономірностями. Місце спочинку людства – на землі, а місце спочинку Бога – на небі. Поки люди поклонятимуться Богу у спочинку, вони житимуть на землі, і поки Бог керуватиме рештою людства у спочинку, Він ними керуватиме з неба, а не із землі. Бог і надалі буде Духом, а люди й надалі будуть плоттю. Бог і люди відпочивають по-різному. Поки Бог відпочиватиме, Він приходитиме та являтиметься поміж людей; поки люди відпочиватимуть, Бог водитиме їх відвідати небо, а також утішатися тамтешнім життям. Після того, як Бог і людство ввійдуть до відпочинку, сатани більше не існуватиме; так само тих безбожних людей також не стане. Перш ніж Бог і людство спочинуть, ті безбожні люди, які колись переслідували Бога на землі, а також вороги, які там Його не слухалися, уже будуть знищені; їх буде викорінено великими катастрофами останніх днів. Щойно тих безбожних людей буде знищено вщент, земля більше ніколи не знатиме переслідувань сатани. Тільки тоді людство здобуде цілковите спасіння, а Божу роботу буде повністю завершено. Такими є передумови для того, щоб Бог і людство ввійшли до відпочинку.

Наближення кінця всього сущого вказує на завершення Божої роботи, а також на кінець розвитку людства. Це означає, що люди, оскільки вони були розбещені сатаною, досягнуть останньої стадії розвитку та що нащадки Адама і Єви завершать розмножуватися. Це також означає, що таке людство, розбещене сатаною, не зможе розвиватися надалі. Адам і Єва на початку не були розбещені, але Адам і Єва, що були вигнані з Еденського саду, були розбещені сатаною. Коли Бог і люди разом увійдуть до відпочинку, Адам і Єва – які були вигнані з Еденського саду – та їхні нащадки нарешті дійдуть кінця. Людство майбутнього й надалі складатиметься з нащадків Адама і Єви, але це не будуть люди, що живуть під владою сатани. Натомість це будуть люди, що були врятовані й очищені. Це буде людство, що пройшло суд і кару, святе людство. Ці люди будуть не такі, як первісний людський рід; майже можна сказати, що це людство буде повністю відрізнятися від людства Адама і Єви, яке було на початку. Ці люди будуть вибрані з-поміж усіх розбещених сатаною, і вони будуть тими, хто зрештою твердо стояв під час Божого суду й кари; вони будуть єдиною громадою людей, що залишиться поміж розбещеного людського роду. Лише ці люди зможуть увійти до остаточного відпочинку разом із Богом. Ті, хто зможе твердо стояти під час Божої роботи суду й кари в останні дні – тобто під час завершальної роботи очищення, – стануть тими, хто ввійде до остаточного відпочинку поряд із Богом; таким чином, усі ті, хто ввійде до відпочинку, звільняться з-під впливу сатани та будуть здобуті Богом, зазнавши Його завершальної роботи очищення. Ці люди, які будуть нарешті здобуті Богом, увійдуть до остаточного відпочинку. Ціль Божої роботи кари й суду – це, по суті, очищення людства заради остаточного відпочинку; без такого очищення жодна людина не могла бути б віднесена до того чи іншого сорту та не могла б увійти до відпочинку. Ця робота – єдиний шлях, яким людство зможе ввійти до відпочинку. Лише Божа робота очищення позбавить людей від їхньої неправедності, і лише Його робота кари й суду проллє світло на ті неслухняні частки людства, таким чином відділивши тих, кого можна спасти, від тих, кого спасти не можна, і тих, хто залишиться, від тих, хто зникне. Коли ця робота завершиться, ті люди, кому дозволено залишитися, усі будуть очищені та ввійдуть у вищий стан людства, у якому втішатимуться прекраснішим другим людським життям на землі; інакше кажучи, вони почнуть свій людський день cпочинку та співіснуватимуть із Богом. Після того як ті, кому не дозволено залишитися, будуть покарані й засуджені, їхню справжню сутність буде повністю викрито, а потім вони всі будуть знищені, і, як сатані, їм більше не буде дозволено залишатися на землі. У людстві майбутнього більше не буде такого типу людей; такі люди не гідні ввійти в край остаточного cпочинку, і вони не гідні приєднатися до дня cпочинку, який Бог розділить із людством, бо вони – цілі для покарання, безбожні, неправедні люди. Колись їх було викуплено, а також засуджено та покарано; і ще вони колись прислужували Богу. Однак коли прийде останній день, вони все одно будуть вигнані та знищені через свою безбожність і внаслідок свого бунтарства й нездатності бути викупленими; вони більше ніколи не постануть у світі майбутнього, і вони більше не житимуть поміж людського роду майбутнього. Чи вони духи мертвих, а чи люди, що досі живуть у плоті, усі злочинці та не врятовані будуть знищені, щойно святі поміж людства ввійдуть до відпочинку. Що ж до цих злочинних духів і людей, або до духів праведників і до тих, хто чинить справедливість, то в яку б епоху вони не жили, усі, хто робить зло, зрештою будуть знищені, а всі праведні виживуть. Те, чи отримає спасіння певна людина чи дух, залежить не тільки від роботи останнього періоду, а й від того, чи опиралися вони Богу й чи були неслухняні. Люди попередньої доби, що чинили зло та не могли здобути спасіння, безсумнівно будуть цілями для покарання, і люди цієї доби, які чинять зло та не можуть бути врятовані, теж безперечно стануть цілями для покарання. Люди діляться на категорії залежно від того, добрі вони, чи лихі, а не від епохи, у яку вони живуть. Після того як людей буде поділено на категорії, вони не відразу отримають кару чи винагороду; натомість Бог звершить Свою роботу покарання лихих і нагородження добрих тільки після того, як закінчить роботу завоювання в останні дні. Власне, Він ділив людей на добрих і лихих від самого початку Своєї роботи спасіння людства. Але Він винагородить праведних і покарає безбожних лише після того, як Його робота завершиться; не буде такого, що Він поділить людей на категорії по завершенні Своєї роботи й відразу візьметься за завдання з покарання лихих і нагородження добрих. Натомість це завдання буде виконано лише після повного завершення Його роботи. Уся мета остаточної Божої роботи покарання лихих і нагородження добрих – у тому, щоб ретельно очистити всіх людей, аби Він зміг привести чисте й святе людство до вічного відпочинку. Ця стадія Його роботи найбільш вирішальна; це заключна стадія всієї Його роботи управління. Якби Бог не знищив нечестивих, а натомість дозволив їм залишитися, то кожна людина все одно не змогла б увійти до відпочинку, і Бог не зміг би привести все людство в кращий світ. Така робота була б неповна. Коли Його роботу буде завершено, усе людство буде цілковито святим; тільки так Бог зможе мирно жити у спочинку.

Сьогодні люди досі не здатні відпустити плотське; вони не можуть відмовитися від утіх плоті, світу, грошей і від свого розбещеного характеру. Більшість людей у своїх шуканнях чинять поверхово. Власне, ці люди зовсім не мають Бога у своїх серцях; що гірше, вони навіть не бояться Бога. У їхніх серцях немає Бога, тож вони не можуть усвідомити все, що робить Бог, і тим паче вони не здатні повірити в слова, які Він вимовляє. Такі люди занадто плотські; вони заглибоко розбещені, і в них немає ніякої істини. Ба більше, вони не вірять, що Бог може стати плоттю. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога – тобто кожен, хто не вірить у видимого Бога чи Його роботу й слова та натомість поклоняється невидимому Богу на небі, – то людина, яка не має Бога у своєму серці. Такі люди бунтівничі й опираються Богу. Їм не вистачає людяності й розсудливості, не кажучи вже про істину. Більше того, для цих людей видимий і матеріальний Бог тим більше не вартий віри, однак невидимого й нематеріального Бога вони вважають найбільш гідним довіри та найбільш утішним. Вони не справжньої істини шукають, і не істинної сутності життя, і тим паче не Божої волі. Натомість вони шукають збудження. Вони, безсумнівно, вірять у те, що найкраще допомагає їм справдити власні бажання, і саме такого вони шукають. Вони вірять у Бога лише для того, щоб задовольнити власні бажання, а не щоб шукати істину. Хіба такі люди не злочинці? Вони вкрай самовпевнені та зовсім не вірять, що Бог на небі винищить таких «добрих людей», як вони. Натомість вони вірять, що Бог дозволить їм залишитися, ба більше – щедро винагородить їх за те, що вони багато зробили для Бога та виявляли Йому чималу «вірність». Якби вони також пішли за видимим Богом, то щойно їхні бажання не були б задоволені, вони б негайно вдарили у відповідь проти Бога чи впали в лють. Вони показують себе бридкими шавками, які постійно шукають лише задоволення власних бажань; вони не є чесними людьми, які шукають істину. Такі люди – то так звані безбожні люди, що йдуть за Христом. Ті люди, що не шукають істини, не змогли б у неї повірити, і тим паче вони не здатні усвідомити кінець, що чекає на людство, бо вони не вірять ні ділам, ні словам видимого Бога – і зокрема не здатні повірити в майбутнє місце призначення людства. Тож навіть якщо вони йдуть за видимим Богом, то все одно чинять зло й зовсім не шукають істини та не втілюють її в життя, як Я вимагаю. Люди, які не вірять, що будуть знищені, – це якраз ті, що будуть знищені. Усі вони вважають себе дуже розумними та думають, що саме вони і є людьми, що втілюють істину в життя. Вони переконані, що їхня погана поведінка і є істиною, і тому пишаються нею. Такі безбожні люди дуже самовпевнені; вони сприймають істину за вчення, а свої лихі вчинки – за істину, але зрештою вони зможуть пожати лише те, що посіяли. Що більш люди самовпевнені та що невгамовніша їхня бундючність, то менш вони здатні здобути істину; що більше люди вірять у Бога на небі, то більше вони опираються Богу. Ці люди – ті, кого буде покарано. Перш ніж людство ввійде до відпочинку, буде визначено те, чи кожен тип людей буде покарано, а чи винагороджено, відповідно до того, чи шукали вони істини, чи знають вони Бога та чи можуть підкоритися видимому Богу. Тим, хто прислужував видимому Богу, але не знає Його та не кориться Йому, бракує істини. Такі люди – злочинці, а злочинці безсумнівно стануть об’єктами покарання; більше того, їх буде покарано відповідно до їхньої поганої поведінки. Бог для того, щоб люди в Нього вірили, і Він також вартий їхнього послуху. Ті, хто має віру лише в невизначеного й невидимого Бога, – це люди, які не вірять у Бога та не здатні Йому коритися. Якщо ці люди не спроможуться повірити у видимого Бога навіть до того часу, коли Його роботу завоювання буде завершено, і надалі будуть неслухняними й опиратимуться Богу, видимому у плоті, то ці «невизначенці», безсумнівно, стануть об’єктами знищення. Так само як і деякі поміж вас: кожного, хто на словах визнає втіленого Бога, та не може втілювати в життя істину покірності втіленому Богу, зрештою буде вигнано та знищено. Більше того, кожен, хто на словах визнає втіленого Бога, їсть і п’є висловлену Ним істину, але при цьому також шукає невизначеного й невидимого Бога, теж напевно стане об’єктом знищення. Ніхто з цих людей не зможе залишитися до часу спочинку, який прийде по завершенні Божої роботи, і жоден подібний до таких людей не залишиться в той час cпочинку. Демонічні люди – це ті, хто не втілює істину в життя; їхня сутність в опорі та бунтарстві проти Бога, і вони не мають ані найменшого наміру скоритися Йому. Такі люди всі будуть знищені. Те, чи маєш ти істину й чи опираєшся Богові, залежить від твоєї сутності, а не зовнішності й не від того, як ти часом можеш говорити або поводитися. Те, буде людину знищено чи ні, визначається її сутністю; це вирішується відповідно до сутності, що виявляється в поведінці людини та в тому, як вона шукає істину. Поміж людей, які однаково роблять роботу в схожих обсягах, тим, хто має істину й добру людську сутність, буде дозволено залишитися, а ті, хто не слухається видимого Бога та має погану людську сутність, стануть об’єктами знищення. Уся Божа робота й слова, пов’язані з місцем призначення людства, розберуться з кожною людиною відповідно до її сутності; і не станеться ні найменшої помилки, і не буде зроблено жодної похибки. Людські почуття та смисли домішуються до роботи, лише коли її роблять люди. Робота, яку робить Бог, цілковито доречна; Він у жодному разі не звинуватить ніяке створіння хибно. Зараз є багато людей, які не здатні усвідомити майбутнє місце призначення людства та не вірять у слова, які Я говорю. Усі, хто не вірить, як і ті, хто не втілює істину в життя, – то демони!

У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. Ті, хто не приймає істинний шлях, – це ті, хто опирається Богу, і навіть якщо такі люди витерплять багато тягот, їх усе одно буде знищено. Усі ті, хто не готовий відмовитися від світу, хто не може стерпіти розлуки з батьками та хто не може стерпіти відмови від власних плотських утіх, не слухаються Бога та всі стануть об’єктами знищення. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений. Ті, хто має віру, та не втілює істину в життя, хто не вірить у втіленого Бога та хто зовсім не вірить в існування Бога, теж стануть об’єктами знищення. Усі ті, кому буде дозволено залишитися, – це люди, що пройшли страждання очищення та стояли непохитно; це люди, які справді витерпіли випробування. Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога? Хіба вони не ті, хто стверджує, що має віру, але не має істини? Хіба вони не ті, хто лише прагне отримати благословення, але не здатен свідчити про Бога? Ти й сьогодні досі водишся з тими демонами, ти до них сумлінний і люблячий, але хіба в такому разі ти не благонамірений до сатани? Хіба ти не в союзі з демонами? Якщо люди в наш час досі не здатні відрізнити добро від зла та продовжують сліпо бути люблячими й милостивими, не маючи жодного наміру шукати Божу волю та жодної здатності зробити Божі наміри своїми власними, тим жалюгіднішим буде їхній кінець. Кожен, хто не вірить у Бога у плоті, є ворогом Бога. Якщо ти можеш бути сумлінним і люблячим до ворога, хіба тобі не бракує розуміння праведності? Якщо ти сумісний із тими, кого Я зневажаю та з ким не погоджуюся, і досі маєш до них любов чи особисті почуття, то хіба ти не неслухняний? Хіба ти не навмисно опираєшся Богові? Хіба така людина має істину? Якщо люди сумлінні до ворогів, люблячі до демонів і милостиві до сатани, хіба вони не навмисно порушують Божу роботу? Ці люди, що вірять лише в Ісуса й не вірять у втіленого Бога в останні дні, а також ті, хто на словах твердить про віру в утіленого Бога, але чинять зло, усі є антихристами, не кажучи вже про тих, хто навіть не вірить у Бога. Усі ці люди стануть об’єктами знищення. Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку. Щойно людство ступить на правильний шлях, люди матимуть нормальне людське життя. Усі вони виконуватимуть свої власні обов’язки та будуть цілковито вірні Богу. Вони повністю відкинуть свою непокору та розбещені характери, і вони житимуть для Бога та завдяки Богу, вільні і від непокори, і від опору. Усі вони зможуть повністю скоритися Богові. Таким буде життя Бога та людства; це буде життя царства, і це буде життя cпочинку.

The Ukrainian Bible verses found in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this publication.