Бог – джерело життя для всього сущого (IV) Частина четверта

Вимоги Бога до людства

2.1. Ідентичність і статус Самого Бога

Ми підійшли до завершення теми «Бог – джерело життя для всього сущого», а також теми «Бог є Самим унікальним Богом». Відтак ми маємо підсумувати. Які підсумки ми маємо підбити? Це має бути висновок про Самого Бога. З огляду на це він повинен мати неминучий зв’язок з усіма аспектами Бога, а також із тим, як люди вірять у Бога. Тож спершу Я мушу спитати у вас: тепер, коли ви почули ці проповіді, як ви подумки бачите: Хто є Бог? (Творцем.) Ви подумки бачите Бога Творцем. А ще? Бог – Господь усього сущого. Чи доречні ці слова? (Так.) Бог є Тим, Хто володарює над усім сущим і розпоряджається всім сущим. Він створив усе на світі, і Він розпоряджається всім на світі, водночас Він володарює над усім на світі, і Він забезпечує все на світі. Таким є Божий статус і Його ідентичність. Для всього сущого та всього на світі істинна Божа ідентичність полягає в тому, що Він Творець і Володар усього. Такою є ідентичність, якою володіє Бог, і це є унікальним серед усього сущого. Жодне зі творінь – чи то серед людей, чи то в духовному світі – не може вдаватися до жодних засобів і виправдань, аби видавати себе за Бога чи підміняти Його ідентичність і статус, бо серед усього сущого Той, хто має цю ідентичність, силу, владу та здатність володарювати над усім сущим, лише один: наш Сам унікальний Бог. Він живе та ходить серед усього сущого; Він також може піднятися на найвище місце над усім сущим. Він може впокоритися і стати людиною, однією з тих, хто з плоті й крові, зустрічатися з людьми віч-на-віч і розділяти з ними горе та радість, – і водночас Він повеліває всім на світі і вирішує долю всього на світі й те, у якому напрямку йому рухатися. Більше того, Він спрямовує долю всього людства та керує напрямком, у якому рухається людство. Такому Богу слід поклонятися, коритися і Його мусять знати всі люди, що мають життя. Отже, до якої б групи чи типу людей ти не належав, віра в Бога, слідування за Богом, боязнь перед Богом, прийняття Його володарювання та розпоряджень щодо твоєї долі є єдиним можливим вибором – необхідним вибором – для будь-якої людини, для будь-кого, хто має життя. В унікальності Бога люди бачать, що Його влада, Його праведний характер, Його сутність і засоби, якими Він забезпечує все суще, є абсолютно унікальними; ця унікальність визначає істинну ідентичність Самого Бога, а також Його статус. Тому якби якась жива істота серед усіх творінь – у духовному світі чи серед людства – побажала стати замість Бога, для неї успіх був би неможливий, як і будь-яка спроба видати себе за Бога. Це факт. Які вимоги до людства має такий Творець і Володар, що володіє ідентичністю, силою та статусом Самого Бога? Це повинно бути зрозуміло кожному, і про це повинен пам’ятати кожен; це дуже важливо і для Бога, і для людей!

2.2. Різні ставлення людей до Бога

Від того, як люди поводяться з Богом, залежить їхня доля, а також те, як Бог поводитиметься та розбиратиметься з ними. Зараз Я наведу кілька прикладів того, як люди поводяться з Богом. Послухаймо й подивімося, чи правильні манери та ставлення вони виявляють у своїй поведінці з Богом. Розгляньмо поведінку таких семи типів людей.

1. Існує тип людей, які ставляться до Бога особливо абсурдно. Ці люди думають, що Бог подібний до Бодхісатви чи святої істоти з якоїсь людської легенди та що Він потребує, щоб, зустрічаючи одне одного, люди тричі кланялися та після кожної трапези запалювали пахощі. Тому в людей цього типу часто виникають пориви так робити, коли вони надзвичайно вдячні за Його благодать і пройняті дякою до Нього. Вони так сильно хочуть, аби Бог, у якого вони вірять сьогодні, міг прийняти те, як вони тричі вклоняються при зустрічі та запалюють пахощі після кожної трапези, як це прийняла б та свята істота, до якої вони тягнуться у своїх серцях.

2. Деякі люди бачать у Богові живого Будду, здатного визволити всіх живих від страждань і спасти їх; вони бачать у Ньому живого Будду, здатного забрати їх подалі від моря бід. Віра цих людей у Бога передбачає поклоніння Йому як Будді. Хоча вони не запалюють пахощів, не раболіпствують і не приносять жертв, у глибині душі вони вважають, що Бог – просто саме такий Будда, який лише просить їх бути добрими та милосердними, не вбивати жодної живої істоти, утримуватися від лайки на адресу інших, жити життям, яке здається чесним, і не чинити ніяких проступків. Вони вірять, ніби це все, що Він від них просить; це і є Бог у їхніх серцях.

3. Деякі люди поклоняються Богу так, наче Він хтось великий або знаменитий. Наприклад, те, якими засобами ця велика людина любить говорити, з якою інтонацією вона говорить, які слова та лексику використовує, її тон, жести рук, погляди та вчинки, її постава – усе це вони копіюють, і це те, до чого вони мусять прийти в процесі своєї віри в Бога.

4. Деякі люди бачать у Богові царя та вважають, що Він стоїть понад усім і ніхто не сміє Його образити – а якщо хтось таке зробить, то буде покараний. Вони поклоняються такому царю, тому що царі посідають у їхніх серцях певне місце. Їхні думки, манери, влада, натура, навіть їхні інтереси й особисте життя – усе це такі люди вважають за потрібне зрозуміти; ці речі стають проблемами й питаннями, якими переймаються такі люди. Унаслідок цього вони поклоняються Богові як царю. Така форма віри сміховинна.

5. Деякі люди мають в існування Бога особливу віру – глибоку й непохитну. Однак їхні знання про Бога дуже поверхові, вони не мають великого досвіду Його слів, і тому вони поклоняються Йому як ідолу. Цей ідол – Бог у їхніх серцях; їм здається, що саме цього ідола вони повинні боятися, що вони мусять схилятися перед ним, слідувати за ним і наслідувати його. Вони бачать у Богові ідола, за яким повинні слідувати все життя. Вони копіюють тон, яким говорить Бог, і зовні наслідують тих, хто подобається Богові. Вони часто роблять речі, які виглядають наївними, чистими й чесними, і навіть слідують за цим ідолом так, наче він партнер або супутник, з яким вони нізащо не розлучаться. Такою є їхня форма віри.

6. Є один тип людей, які хоч і прочитали багато Божих слів і почули багато проповідей, але в глибині душі вважають, ніби єдиним принципом їхньої поведінки з Богом є те, що вони завжди повинні бути запобігливими та підлесливими або ж славити Бога й вихваляти Його в неправдоподібний спосіб. Вони вірять, що Бог – це такий Бог, якому від них потрібна саме ця поведінка. Більше того, вони вірять, ніби в будь-який момент можуть накликати Його гнів або впасти в гріх проти Нього, якщо не будуть так робити, і що за цей гріх Бог їх покарає. Ось такого Бога вони носять у своїх серцях.

7. А є більшість людей, які знаходять у Богові духовну поживу. Причина в тому, що вони живуть у цьому світі й не мають ні спокою, ні щастя, ніде не знаходять розради. Коли вони знаходять Бога, коли бачать і чують Його слова, то починають таїти в серці радість і піднесення. Це відбувається тому, що вони вірять, ніби нарешті знайшли місце, яке зробить їхній дух щасливим, і Бога, який дасть їм духовну поживу. Прийнявши Бога та почавши слідувати за Ним, вони стають щасливими, і їхнє життя наповнюється змістом. Вони більше не поводяться як невіруючі, що сновигають по життю, наче тварини, і вони відчувають, що їм є чого чекати в житті. Отже, вони думають, що цей Бог може колосально задовольнити їхні духовні потреби та принести велике щастя їхньому розуму й духу. Не усвідомлюючи цього, вони стають нездатними залишити цього Бога, який дає їм таку духовну поживу та приносить щастя їхньому духу й усім членам їхніх родин. Вони вважають, що віра в Бога не мусить приносити нічого, крім духовної поживи.

Чи є серед вас люди із цими різними вищезгаданими типами ставлення до Бога? (Так.) Якщо, вірячи в Бога, людина таїть у серці ставлення будь-якого із цих типів, чи здатна вона по-справжньому постати перед Богом? Якщо хтось має в серці ставлення будь-якого із цих типів, чи вірить він у Бога? Чи вірить така людина в Самого унікального Бога? (Ні.) Якщо ти не віриш у Самого унікального Бога, то в кого ти віриш? Якщо той, у кого ти віриш, не Сам унікальний Бог, тоді можливо, що ти віриш в ідола, або велику людину, або Бодхісатву, або поклоняєшся Будді, який у твоєму серці. Більше того, можливо, що ти віриш у звичайну людину. Словом, через свої різні форми віри та ставлення до Бога люди поселяють у своєму серці Бога власного пізнання, нав’язують Богу свою уяву, поміщають своє ставлення та фантазії про Бога поруч із Самим унікальним Богом, а потім ще й підносять їх на освячення. Що це значить, коли люди мають таке неналежне ставлення до Бога? Це значить, що вони відкинули Самого істинного Бога й поклоняються фальшивому богу; це вказує на те, що, вірячи в Бога, вони водночас відкидають Його та протистоять Йому, що вони заперечують існування істинного Бога. Якщо люди й надалі триматимуться за такі форми віри, то з якими наслідками вони зіткнуться? Маючи такі форми віри, чи зможуть вони наближатися до виконання Божих вимог? (Ні, не зможуть.) Навпаки, через свої уявлення й фантазії вони блукатимуть ще далі від Божого шляху, бо напрямок, якого вони шукають, протилежний напрямку, якого від них вимагає Бог. Ви колись чули історію про те, як один чоловік «прямував на південь у колісниці, що їхала на північ»? Ось і тут, можна сказати, точно такий випадок: люди прямують на південь у колісниці, яка їде на північ. Якщо люди так безглуздо віритимуть у Бога, то що більше ти старатимешся, то більше віддалятимешся від Бога. Тому Я застерігаю вас так: перш ніж вирушати в дорогу, ви мусите спочатку розібратися, чи справді ви йдете в правильному напрямку. Будьте цілеспрямованими у своїх зусиллях і обов’язково запитайте себе: «Чи є Бог, у якого я вірю, Володарем усього сущого? Чи є Бог, у якого я вірю, лише тим, хто дає мені духовну поживу? Чи Він просто мій ідол? Чого вимагає від мене цей Бог, у якого я вірю? Чи схвалює Бог усе, що я роблю? Чи всі мої вчинки й пошуки узгоджуються з прагненням пізнати Бога? Чи відповідають вони Його вимогам до мене? Чи Бог визнає та схвалює шлях, яким я йду? Чи задоволений Він моєю вірою?». Ти повинен часто й постійно ставити собі ці запитання. Якщо ти прагнеш до пізнання Бога, то повинен мати ясну голову та чіткі цілі, аби зуміти догодити Йому.

Чи можливо, щоб через Свою терпимість Бог неохоче прийняв таке неналежне ставлення, про яке Я щойно говорив? Чи міг би Бог схвалити таке ставлення цих людей? (Ні.) Які вимоги Бог ставить до людей і до тих, хто слідує за Ним? Якого ставлення Він вимагає від людей? Чи маєте ви чітке уявлення? Я вже сказав так багато; Я чимало говорив на тему Самого Бога, а також Його діянь і того, Хто Він є і чим володіє. Чи знаєте ви тепер, що Бог бажає здобути від людей? Чи знаєш ти, чого Він від тебе хоче? Кажіть. Якщо вам досі бракує знань із досвіду та практики чи вони ще дуже поверхові, то ви можете сказати щось про своє знання цих слів. Чи є у вас сукупні знання? Що Бог просить від людини? (Протягом цих кількох спілкувань Бог наголошував на тому, що Він вимагає, аби ми знали Його та Його діяння, знали, що Він – джерело життя для всього сущого, і були обізнані про Його статус та ідентичність.) А коли Бог просить, щоб люди Його пізнали, яким має бути кінцевий результат? (Вони мають зрозуміти, що Бог – Творець, а люди – створені істоти.) Коли люди набувають такого знання, які зміни відбуваються в їхньому ставленні до Бога, у виконанні обов’язків, у життях-характерах? Чи ви колись над цим замислювалися? Чи можна сказати, що, пізнавши Бога та зрозумівши Його, людина стає доброю? (Віра в Бога не означає прагнення бути доброю людиною. Вона радше передбачає прагнення стати створеною істотою, яка відповідає вимогам, і бути чесною людиною.) А ще? (Істинно та правильно пізнавши Бога, ми можемо ставитися до Нього як до Бога; ми знаємо, що Бог завжди є Богом, що ми – творіння, що ми повинні поклонятися Богу та залишатися на належних нам місцях.) Дуже добре! Послухаймо когось іншого. (Ми знаємо Бога та кінець кінцем здатні бути людьми, які справді підкоряються Богу, бояться Бога й утікають від злого.) Правильно!

2.3. Ставлення, якого Бог вимагає до Себе від людства

Насправді Бог не дуже вимогливий до людства – або принаймні не такий вимогливий, як люди собі уявляють. Якби Бог не казав жодного слова й не виявляв Свого характеру та діянь, то пізнання Бога було б для вас надзвичайно складним, бо люди повинні були б самі додумуватися про Його бажання й наміри; зробити це було б дуже важко. Проте на завершальній стадії Своєї роботи Бог сказав багато слів, зробив велику роботу й висунув до людини чимало вимог. Своїми словами та Своєю великою роботою Він повідомив людей про те, що Йому подобається, чим Він гидує та якими повинні бути люди. Коли людина все це зрозуміла, у її серці має бути точне визначення Божих вимог, бо вона не вірить у Бога в невизначеності й більше не вірить у невизначеного Бога, а також не має віри в Бога серед невизначеності чи небуття. Навпаки, вона здатна чути Його висловлювання, розуміти стандарти, що стоять за Його вимогами, і досягати їх, і Бог людською мовою говорить людям усе те, що вони повинні знати й розуміти. Якщо сьогодні люди досі не знають, Хто Такий Бог і чого Він від них вимагає, якщо вони не знають, чому треба вірити в Бога, як вірити в Нього та як до Нього ставитися, – то тут є проблема. Щойно кожен із вас говорив про якусь одну сферу; вам відомо про окремі речі, конкретні або загальні. Але Я хочу назвати вам правильні, повні та конкретні вимоги, які Бог висуває до людства. Це лише кілька слів, і вони дуже прості; можливо, ви їх уже знаєте. Правильні вимоги Бога до людства й тих, хто слідує за Богом, полягають у такому. Він вимагає від тих, хто за Ним слідує, п’яти речей: істинної віри, вірного слідування, абсолютної покірності, справжнього знання та сердечної боязні.

У цих п’яти вимогах Бог говорить, щоб люди більше не сумнівались у Ньому та не керувалися своєю уявою чи невизначеними й абстрактними поглядами, коли слідують за Ним; люди не мають слідувати за Богом, спираючись на якісь фантазії чи уявлення. Він вимагає, щоб кожен із тих, хто за Ним слідує, робив це вірно, а не впівсили чи без відданості. Коли Бог ставить до тебе якісь вимоги, випробовує тебе, судить, обтинає або дисциплінує чи вражає тебе, ти мусиш повністю Йому підкорятися. Ти не маєш питати про причини, ставити умови й тим більше говорити про підстави. Твоя покора має бути абсолютною. Знання Бога – це та сфера, якої людям бракує найбільше. Вони часто нав’язують Богу вислови, твердження та слова, які Його не стосуються, вважаючи, що саме такі слова є найточнішим визначенням знання про Бога. Вони й гадки не мають, що ці вислови, які походять від людської уяви, їхніх власних міркувань і знань, жодним чином не стосуються Божої сутності. Тож Я хочу сказати вам, що коли йдеться про знання, які Бог бажає бачити в людей, Він просить не лише того, щоб ти визнав Його та Його слова, але й того, щоб твоє знання про Нього було правильним. Навіть якщо ти можеш сказати лише одне речення чи усвідомлюєш лише малесеньку дрібку, ця малесенька дрібка усвідомлення є правильною, істинною та сумісною із сутністю Самого Бога. Причина в тому, що Бог гидує будь-яким неправдоподібним або нерозважливим прославлянням чи похвалою на Свою адресу. Більше того, Він ненавидить, коли люди ставляться до Нього як до повітря. Він ненавидить, коли при обговоренні тем про Бога люди говорять, не зважаючи на факти, говорять без вагань, як заманеться та як вважають за потрібне; більше того, Він ненавидить тих, хто вважає, ніби знає Бога, і хизується своїми знаннями про Нього, обговорюючи теми, пов’язані з Ним, без жодної стриманості й застережень. Остання з п’яти вищезгаданих вимог – сердечна боязнь: це кінцева вимога Бога до всіх, хто за Ним слідує. Коли людина володіє правильним та істинним знанням про Бога, вона здатна по-справжньому Бога боятися й утікати від злого. Ця боязнь іде з глибини серця; ця боязнь віддається добровільно, а не через тиск із боку Бога. Бог не просить, щоб ти дарував Йому якесь гарне ставлення, вчинки чи зовнішню поведінку; натомість Він просить, щоб ти боявся й жахався Його в глибині серця. Така боязнь досягається внаслідок змін у твоєму житті-характері, здобуття знань про Бога та розуміння Божих діянь, усвідомлення Божої сутності й визнання того факту, що ти – одна з Його створених істот. Тому Я тут описую таку боязнь словом «сердечна» з тією метою, щоб люди зрозуміли, що їхня боязнь перед Богом повинна йти з глибини серця.

Тепер поміркуйте про ці п’ять вимог: чи є серед вас такі, хто здатен досягти відповідності першим трьом? Я маю на увазі істинну віру, вірне слідування й абсолютну покірність. Чи є серед вас такі, хто на них здатен? Я знаю, що якби Я сказав «усі п’ять», то серед вас, без сумніву, не знайшлося б жодного, хто був би здатен на всі ці речі, але Я скоротив їх число до трьох. Подумайте, досягли ви цих речей або ні. Чи легко досягти «істинної віри»? (Ні, нелегко.) Нелегко, бо люди часто сумніваються в Богові. А як щодо «вірного слідування»? Що тут означає слово «вірне»? (Не впівсили, а, навпаки, від щирого серця.) Не впівсили, а від щирого серця. Просто в яблучко! Отже, чи здатні ви досягти відповідності цій вимозі? Вам потрібно старатися ще більше, чи не так? Наразі ви поки що не досягли відповідності цій вимозі. А як щодо «абсолютної покірності» – ви досягли її? (Ні.) І цього ви теж не досягли. Вам часто бракує покори й ви буваєте бунтівничими; ви часто не слухаєте, не бажаєте коритися або чути. Це три найбільш фундаментальні вимоги, яким люди відповідають після досягнення життя-входження, але ви цього ще не досягли. Отже, чи є у вас наразі великий потенціал? Чи відчуваєте ви тривогу після того, як сьогодні почули від Мене ці слова? (Так.) Це правильно, що ви тривожитеся. Не намагайтесь уникнути тривоги. Я відчуваю тривогу за вас. Я не вдаватимусь у дві інші вимоги; без сумніву, ніхто з присутніх не здатен їх виконати. Вам тривожно. Отже, чи визначили ви свої цілі? З якими цілями та в якому напрямку ви повинні шукати й віддавати свої зусилля? Чи є у вас ціль? Скажу вам прямо: виконавши ці п’ять вимог, ви догодите Богові. Кожна з них – і показник, і кінцева ціль дозрівання людського життя-входження. Навіть якби Я взяв лише одну із цих вимог, поговорив про неї докладно та вимагав від вас її виконання, то досягти цього було б нелегко; ви повинні витерпіти певну міру тягот і докласти певних зусиль. Яким має бути ваше мислення? Таким самим, як у хворого на рак, який чекає, коли ляже на операційний стіл. Чому Я це кажу? Коли ти хочеш вірити в Бога, якщо ти хочеш здобути Бога й догодити Йому, тобі це не вдасться, якщо ти не витерпиш певну міру болю та не докладеш певних зусиль. Ви чули багато проповідей, але просто почути не значить зробити проповідь своєю; ти повинен увібрати її в себе та перетворити на те, що належить тобі. Ти повинен асимілювати її у своє життя та привнести її у своє існування, дозволивши цим словам і проповіді спрямовувати твій життєвий шлях і надавати твоєму життю екзистенціальну цінність і значення. Тільки після цього те, що ти почув ці слова, стане того варте. Якщо ж слова, які Я говорю, не приносять у твоє життя ніякого підйому та не додають твоєму існуванню жодної цінності, тобі немає сенсу їх слухати. Ви ж це розумієте, чи не так? Тепер, коли ви це зрозуміли, те, що буде далі, залежить тільки від вас. Ви повинні взятися за роботу! Ви повинні в усьому бути сумлінними! Не будьте безладними; час летить! Більшість із вас уже понад десять років вірить у Бога. Озирніться на ці десять років: скільки ви здобули? І скільки десятиліть вам залишилося прожити в цьому житті? У вас не так багато часу. Забудь про те, чи чекає на тебе Божа робота, чи залишив Він тобі шанс, чи зробить Він ту саму роботу повторно: не говори про це. Чи можеш ти змінити хід останніх десяти років свого життя? З кожним днем, що минає, з кожним кроком, який ти робиш, у тебе стає на один день менше. Згаяного часу й конем не доженеш! Ти маєш ставитися до віри в Бога як до найзначущішої справи у своєму житті – важливішої навіть за їжу, одяг і все інше – так ти отримаєш результати. Якщо ти віриш тільки тоді, коли в тебе є на це час, і не здатен присвятити своїй вірі всю свою увагу, якщо ти постійно заплутуєшся у своїй вірі, ти нічого не здобудеш. Ви ж це розумієте, чи не так? На цьому ми сьогодні зупинимося. До зустрічі!

15 лютого 2014 року