Бог – джерело життя для всього сущого (IV) Частина третя

1.2. Цикл життя і смерті різних віруючих людей

Ми щойно обговорили цикл життя і смерті людей першої категорії – невіруючих. Тепер поговорімо про цикл другої категорії – різних віруючих людей. «Цикл життя і смерті різних віруючих людей» – це ще одна дуже важлива тема, і вам украй необхідно дещо її розуміти. Спершу поговорімо про те, яких віросповідань стосується «віра» «віруючих людей»: п’яти основних релігій – іудаїзму, християнства, католицизму, ісламу та буддизму. Окрім невіруючих, велика частка населення світу – це люди, які сповідують ці п’ять релігій. У цих п’яти релігіях мало тих, хто зробив на своїй вірі кар’єру, але ці релігії мають багато послідовників. Після смерті ці люди потраплять в інше місце. «Інше» порівняно з ким? З невіруючими – людьми без віри, про яких ми щойно говорили. Після смерті віряни цих п’яти релігій потрапляють в інше місце – не туди, куди невіруючі. Але процес усе одно той самий; духовний світ так само судитиме їх за всім тим, що вони зробили до смерті, після чого з ними буде вчинено як годиться. Але чому ж таких людей відправляють для цього в інше місце? У цього є важлива причина. Яка вона? Поясню вам на прикладі. Але поки Я ще цього не зробив, ви, можливо, думаєте собі: «Може, це тому, що вони трохи вірять у Бога! Вони ж не повні невіруючі». Однак причина не в цьому. Цих людей тримають окремо від інших із дуже важливої причини.

Візьмімо, наприклад, буддизм. Скажу вам один факт. Буддист – це, по-перше, той, хто прийняв буддизм, і це людина, яка знає, у чому полягає її віра. Коли буддисти постригаються та стають ченцями чи черницями, це означає, що вони відділилися від мирського світу, залишивши позаду гамір людського світу. Щодня вони читають сутри та співають імена будд, харчуються виключно вегетаріанською їжею, ведуть аскетичний спосіб життя та проводять свої дні при самому лише холодному, слабкому світлі масляної лампадки. Так минає все їхнє життя. Коли фізичне життя буддиста закінчується, він підбиває підсумки свого життя, але в глибині душі не знає, куди потрапить після смерті, кого зустріне та яким буде його фінал: у глибині душі він не має про все це чіткого уявлення. Він усього лише сліпо несе через усе своє життя якусь віру, після чого покидає людський світ разом зі своїми сліпими бажаннями й ідеалами. Так закінчується фізичне життя буддиста, коли він залишає світ живих; після цього він повертається до свого вихідного місця в духовному світі. Те, чи перевтілиться ця людина, щоб повернутися на землю та продовжити самовдосконалення, залежить від її поведінки та практики до смерті. Якщо за життя людина не робила нічого поганого, то її швидко перевтілять і повторно відправлять на землю, де ця людина знову стане ченцем або черницею. Тобто протягом нового фізичного життя буддисти займаються самовдосконаленням так само, як і в перший раз, а після завершення фізичного життя повертаються в духовний світ, де їх перевіряють. Якщо перевірка не покаже ніяких проблем, вони можуть знову повернутись у людський світ і знову прийняти буддизм, продовживши свою практику. Перевтілившись від трьох до семи разів, буддист знову повертається в духовний світ, куди потрапляє після закінчення кожного фізичного життя. Якщо різні якості та поведінка буддиста в людському світі відповідали небесним указам духовного світу, відтоді ця людина залишатиметься там; вона більше не перевтілюватиметься в людській подобі та не ризикуватиме бути покараною за зло, скоєне на землі. Їй більше ніколи не доведеться проходити через цей процес. Навпаки, залежно від обставин вона займе певну посаду в духовному світі. Саме це буддисти й називають «досягненням стану будди». Досягнути стану будди насамперед означає реалізуватися як службовець духовного світу, а відтак більше ніколи не перевтілюватися та не наражатися на ризик покарання. Більше того, це означає більше не страждати від прикрощів людського буття після перевтілення. Отже, чи є ще якась імовірність, що буддист перевтілиться у тварину? (Ні.) Це означає, що він залишиться виконувати певну роль у духовному світі й більше ніколи не перевтілюватиметься. Це один із прикладів досягнення стану будди в буддизмі. А коли ті, хто не досягнув цього стану, повертаються в духовний світ, відповідний службовець обстежує їх, перевіряє та виявляє, що за життя людина робила багато злих учинків і часто поводилася нечестиво, замість того щоб старанно займатися самовдосконаленням, сумлінно читати сутри та співати імена будд, як того вимагає буддизм. Далі в духовному світі виноситься присуд про скоєне цією людиною зло, і після цього вона обов’язково несе покарання. Тут не може бути жодних винятків. Отже, коли така людина може досягти бажаного стану? У житті, за якого вона не коїла зла: коли після повернення в духовний світ буде видно, що до смерті вона не робила нічого поганого. Потім така людина продовжує перевтілюватися, читати сутри та співати імена будд, проводячи свої дні при холодному, слабкому світлі масляної лампадки, уникаючи вбивства будь-якої живої істоти та не вживаючи в їжу м’яса. Вона не причетна до світу людей, залишила його клопоти далеко позаду та не вступає в суперечки з іншими людьми. Якщо в цьому процесі вона не скоїла ніякого зла, то після повернення в духовний світ і перевірки всіх учинків і поведінки буддиста його знову відправляють у світ людей, і цей цикл повторюється від трьох до семи разів. Якщо за цей час не буде скоєно жодного проступку, то людина без завад і затримок досягне стану будди. Це особливість циклу життя і смерті всіх віруючих людей: вони здатні «досягти бажаного стану», зайняти посаду в духовному світі; цим вони відрізняються від невіруючих. По-перше, як поводяться ті, хто здатен зайняти посаду в духовному світі, поки вони ще живуть на землі? Вони повинні конче не коїти ніякого зла: не вбивати, не робити підпалів, не ґвалтувати, не грабувати; якщо вони займаються шахрайством, обманом, крадіжками чи грабунком, то не зможуть досягти бажаного стану. Інакше кажучи, якщо вони хоч якось пов’язані з якимось злом або причетні до нього, то не зможуть уникнути покарання, призначеного їм духовним світом. Духовний світ установлює відповідні розпорядження для буддистів, які досягли стану будди: їх можуть призначити адмініструвати тих, хто начебто вірить у буддизм і в Небесного Старця, виділивши таким буддистам певну юрисдикцію. Вони також можуть відповідати за самих лише невіруючих або мати посади з дуже незначними обов’язками. Такий розподіл відбувається відповідно до різної природи душ цих людей. Це приклад буддизму.

Серед п’яти релігій, про які ми говорили, християнство є досить особливим. Чим же християни такі особливі? Це люди, які вірять в істинного Бога. Чому ж у цей список релігій включено тих, хто вірить в істинного Бога? Кажучи, що християнство – різновид віри, таке твердження, безсумнівно, стосувалося б лише віри; це був би просто різновид обряду, різновид релігії, що категорично відрізнялося б від віри тих, хто справді слідує за Богом. Причина, з якої Я включив християнство в список п’яти основних релігій, полягає в тому, що його збавили до рівня іудаїзму, буддизму та ісламу. Тут більшість людей не вірить, що Бог є чи що Він править усім сущим; і ще менше вони вірять у Його існування. Натомість вони просто використовують Святе Письмо для обговорення богослов’я та вдаються до богослов’я, щоб навчити людей бути добрими, терпіти страждання та робити добрі справи. Саме такою релігією стало християнство: воно зосереджене лише на богословських теоріях і геть ніяк не стосується Божої роботи управління та спасіння людини. Воно стало релігією людей, які слідують за Богом, але насправді не визнаються Богом. Однак Бог і до таких людей підходить за певним принципом. Він не поводиться з ними абияк, наче з невіруючими, і не розбирається з ними як заманеться. Він ставиться до них так само, як і до буддистів: якщо за життя християнин здатен практикувати самодисципліну, суворо дотримуватися десяти заповідей і вимогливо ставитися до власної поведінки відповідно до законів і заповідей, виконуючи їх усе своє життя, то він теж мусить проходити через цикли життя і смерті стільки ж часу, скільки й буддисти, перш ніж зможе по-справжньому досягти так званого «захоплення». Досягнувши захоплення, християнин залишається в духовному світі, де посідає певне місце та стає одним зі службовців цього світу. А якщо християни чинять зло на землі, – якщо вони занадто грішні та коять забагато гріхів, – то вони так само неминуче зазнають покарання й дисциплінування різного ступеня тяжкості. У буддизмі досягнути бажаного стану означає перейти в Чисту землю неймовірної радості, а як це називається в християнстві? Це називається «ввійти на небо» та бути «захопленим». Ті, хто воістину захоплений, також проходять цикл життя і смерті від трьох до семи разів, після чого, померши, приходять у духовний світ, немовби заснули. Якщо вони відповідають стандартам, то можуть залишитися там, посісти певне місце та більше не перевтілюватися простим способом або згідно з певними правилами, на відміну від людей на землі.

В усіх цих релігіях фінал, про який вони говорять і до якого прагнуть, такий самий, як і досягнення бажаного стану в буддизмі; просто цей «стан» досягається різними способами. Усі вони схожі між собою. Для тієї частини послідовників цих релігій, які здатні суворо дотримуватися релігійних приписів у своїй поведінці, Бог забезпечує належне місце призначення, куди вони потрапляють, і відповідно з ними поводиться. Усе це слушно, але не відповідає людським уявленням. Тепер, коли ви почули, що відбувається з людьми в християнстві, що ви відчуваєте? Чи здається вам, що до них несправедливо поставилися? Чи ви їм співчуваєте? (Трохи.) Нічого не поробиш; вони самі винні. Чому Я це кажу? Робота Бога істинна; Він живий і практичний, і Його роботу націлено на все людство та на кожну окремо взяту людину. Чому ж вони цього не приймають? Чому вони так шалено протистоять Богу та переслідують Його? Вони мали б радіти, що їм пощастило отримати хоч такий результат, то чому ж ви їх жалієте? Таке поводження з ними свідчить про велику терпимість. З огляду на те, наскільки вони протистоять Богові, їх слід було б знищити, але Бог цього не робить; натомість Він просто поводиться з християнством так само, як і з будь-якою звичайною релігією. То чи потрібно вдаватись у подальші подробиці про інші релігії? Ідея всіх цих релігій полягає в тому, щоб люди терпіли більше тягот, робили добрі вчинки, не коїли зла, не лаялись і не засуджували інших, трималися подалі від суперечок і були добрими людьми: більшість релігійних учень саме такі. Тож якщо ці віруючі люди – послідовники різних релігій і конфесій – зможуть суворо дотримуватися своїх релігійних приписів, то не зроблять великих помилок і гріхів за той час, поки перебувають на землі; і, перевтілившись від трьох до семи разів, ці люди – ті, хто здатен суворо дотримуватися релігійних приписів, – загалом залишаться в духовному світі й посядуть у ньому певне місце. Чи багато таких людей? (Ні, небагато.) На чому засновано вашу відповідь? Робити добро та дотримуватися релігійних правил і законів – це нелегко. Буддизм не дозволяє людям їсти м’ясо – чи зміг би ти так жити? Якби тобі довелося носити сірі шати й цілими днями читати сутри та співати імена будд у буддійському храмі, чи зміг би ти так жити? Це було б нелегко. У християнстві є десять заповідей, є заповіді та закони; чи легко їх виконувати? Ні, нелегко, правда ж? Візьмімо, наприклад, заборону лаятися на інших: люди просто не здатні дотримуватися цього правила. Не в силі стриматися, вони лаються – а вилаявшись, уже не можуть забрати свої слова назад. І що ж вони роблять? Уночі сповідують гріхи. А іноді, вилаявшись на інших, такі люди все одно таять у серці ненависть і навіть доходять до того, що обмірковують, коли б завдати цим іншим іще більшої шкоди. Словом, тим, хто живе серед цієї мертвої догми, нелегко втриматися від гріхів і лиходійства. Тому в кожної релігії є лише жменька послідовників, справді здатних досягти бажаного стану. Чи припускаєш ти, що оскільки в цих релігій так багато послідовників, то значна їх частина зможе залишитись у духовному світі й виконувати в ньому певну роль? Таких не дуже й багато; лише одиниці справді здатні цього досягти. Цим зазвичай і обмежується цикл життя і смерті віруючих людей. Їх виділяє те, що вони можуть досягти бажаного стану, і саме це відрізняє віруючих від невіруючих.

1.3. Цикл життя і смерті послідовників Бога

Далі поговорімо про цикл життя і смерті тих, хто слідує за Богом. Це стосується й вас, тож будьте уважні: спершу подумайте, на які категорії можна поділити послідовників Бога. (Обрані Богом люди та прислужники.) Справді, цих категорій дві: обрані Богом люди та прислужники. Спершу поговорімо про нечисленних людей, обраних Богом. Кого називають «обраними Богом»? Коли Бог створив усе суще та виникло людство, Бог вибрав громаду людей, які б слідували за Ним; їх називають просто «обраними Богом». Божий вибір цих людей мав особливі масштаби та значення. Його масштаби особливі тим, що вони обмежені кількома обраними, які мусять приходити, коли Бог виконує важливу роботу. А в чому полягає значення цього вибору? Оскільки ці люди були громадою, обраною Богом, то значення їх вибору величезне. Тобто Бог бажає зробити цих людей довершеними й удосконалити їх, і коли Його роботу управління буде завершено, Він здобуде цих людей. Хіба це значення не величезне? Отже, ці обрані мають для Бога величезне значення, бо вони – ті, кого Бог має намір здобути. Що ж до прислужників, то зараз на хвилинку відірвімося від питання завчасного Божого призначення та спершу поговорімо про їхнє походження. «Прислужник» – це буквально той, хто служить. Такі люди тимчасові; вони служать не довгостроково й не довічно – їх наймають або вербують на певний строк. Походження більшості з них таке, що вони були вибрані з невіруючих. Вони прийшли на землю, коли було постановлено, що вони візьмуть на себе роль прислужників у Божій роботі. У попередньому житті вони могли бути тваринами, а могли бути й невіруючими. Таким є походження прислужників.

Поговорімо про обраних Богом людей докладніше. Коли вони помирають, то потрапляють у зовсім інше місце, ніж невіруючі та різні віруючі люди. Це місце, куди їх супроводжують ангели та Божі посланці; це місце, яке адмініструє особисто Бог. І хоча там обрані Богом люди не можуть бачити Бога на власні очі, це місце не схоже на жодне інше в духовному світі; це інше розташування, куди після смерті потрапляє ця частина людей. Коли вони помирають, їх теж суворо перевіряють Божі посланці. А що саме підлягає перевірці? Божі посланці перевіряють, якими шляхами ці люди йшли протягом життя у своїй вірі в Бога, чи не виступали вони за цей час проти Бога, чи не проклинали Його, чи не коїли тяжких гріхів і зла. Ця перевірка дає відповідь на запитання про те, дозволено певній людині залишитися чи вона мусить піти. Що означає «піти»? І що означає «залишитися»? Те, чи мусить людина «піти», вирішується на основі її поведінки й визначає, чи залишиться ця людина в рядах обраних Богом; коли людині дозволяють «залишитися», це означає, що вона зможе й надалі перебувати серед тих, кого Бог довершить в останні дні. Для тих, хто залишається, у Бога є особливі розпорядження. У кожний період Своєї роботи Він посилає таких людей діяти як апостоли чи виконувати роботу з відродження церков або догляду за ними. Але люди, здатні на таку роботу, не перевтілюються настільки часто, як невіруючі, що перероджуються з покоління в покоління; натомість ці люди повертаються на землю відповідно до вимог і етапів Божої роботи, перевтілюючись не так часто. А чи є якісь правила щодо того, коли вони перевтілюються? Може, раз на кілька років? Чи приходять вони з такою частотою? Ні. Це все залежить від роботи Бога, від її етапів і Його потреб, і ніяких усталених правил тут немає. Є лише одне правило: коли в останні дні Бог виконуватиме заключну стадію Своєї роботи, усі ці обрані люди прийдуть на землю, і цей прихід буде їхнім останнім перевтіленням. А чому так? Це ґрунтується на результаті, якого має бути досягнуто під час останньої стадії Божої роботи, бо під час цієї останньої стадії роботи Бог зробить цих обраних повністю довершеними. Що це означає? Якщо під час заключної фази ці люди будуть довершені та вдосконалені, то вони більше не перевтілюватимуться, як раніше; процес їхнього людського буття остаточно дійде кінця, як і процес їхнього перевтілення. Це стосується тих, хто залишиться. Куди ж дінуться ті, хто не може залишитися? Ті, кому не дозволено залишитися, мають своє належне місце призначення. Передусім вони теж понесуть покарання за свої злі вчинки, зроблені помилки та скоєні гріхи. Коли вони будуть покарані, Бог відповідно до обставин улаштує так, щоб вони або відправилися до невіруючих, або опинилися серед різних віруючих людей. Інакше кажучи, для них є два можливих результати: один – це понести покарання та, можливо, після перевтілення жити серед людей певної релігії, а другий – стати невіруючими. Якщо вони стануть невіруючими, то втратять усі можливості; але якщо вони стануть віруючими людьми, – наприклад, християнами, – то в них іще буде можливість повернутись у ряди обраних Богом людей; тут дуже складні взаємозв’язки. Словом, якщо хтось з обраних Богом людей зробить щось таке, що образить Бога, то він буде покараний так само, як і всі інші. Візьмімо, наприклад, Павла, про якого ми раніше говорили. Павло – це приклад людини, яку карають. Ви починаєте розуміти, про що Я говорю? Чи коло обраних Богом людей визначене раз і назавжди? (Так, здебільшого.) Більша його частина визначена раз і назавжди, але невелика частина – ні. Чому саме? Тут Я назвав найочевиднішу причину – скоєння зла. Коли люди коять зло, Бог не бажає їх, а коли Бог їх не бажає, то Він укидає їх до різних рас і типів людей. Це позбавляє їх надії й ускладнює їхнє повернення. Усе це стосується циклу життя і смерті обраних Богом людей.

Ця наступна тема стосується циклу життя і смерті прислужників. Ми щойно поговорили про походження прислужників, тобто про той факт, що вони перевтілилися після того, як у попередніх життях були невіруючими чи тваринами. З приходом останньої стадії роботи Бог відібрав громаду таких людей із-поміж невіруючих, і ця громада особлива. Мета Божого обрання цих людей полягає в тому, щоб вони служили Його роботі. Слово «служба» звучить не дуже вишукано та не відповідає бажанням усіх людей, але тут слід дивитися на те, на кого це слово спрямоване. Існування Божих прислужників має особливе значення. Ніхто інший не зміг би зіграти їхньої ролі, бо цих людей обрав Бог. У чому ж полягає роль цих прислужників? У тому, щоб служити обраним Богом людям. Здебільшого їхня роль полягає в тому, щоб служити Божій роботі, сприяти їй і допомагати Богу, поки Він довершує обраних Ним людей. Яку вимогу Бог ставить до всіх прислужників, чим би вони не займалися: гарували, виконували якийсь аспект роботи чи брали на себе певні завдання? Чи дуже Він суворий у Своїх вимогах до них? (Ні, Він тільки просить, щоб вони були відданими.) Прислужники теж повинні бути відданими. Незалежно від твого походження й від того, чому Бог тебе обрав, ти повинен бути вірним Богові, усім Божим дорученням для тебе, роботі, за яку ти відповідаєш, і обов’язкам, які ти виконуєш. Якими будуть фінали прислужників, які здатні бути вірними й догоджати Богові? Ці люди зможуть залишитися. Чи благословення це – бути прислужником, який залишиться? Що означає «залишитися»? Яке значення цього благословення? За статусом прислужники начебто не схожі на обраних Богом людей; вони нібито інші. Але, по суті, хіба вони не тішаться в цьому житті тим самим, що й обрані Богом люди? Принаймні в поточному житті це те саме. Ви ж не заперечуєте цього? Божі висловлювання, Божа благодать, Боже забезпечення, Божі благословення – хто не тішиться цими речами? Кожен тішиться таким багатством. Ідентичність прислужника полягає в тому, щоб надавати послуги, але для Бога він – лише одна зі створених Ним істот; просто його роль – це роль прислужника. Оскільки як прислужники, так і обрані Богом люди є Божими створеними істотами, то чи є між ними якась різниця? По суті, немає. Номінально різниця є; у сутності та з точки зору ролі, яку вони відіграють, різниця є – але Бог не ставиться до цієї громади людей несправедливо. То чому ж ці люди визначаються як прислужники? Ви повинні трохи це розуміти! Прислужники походять із числа невіруючих. Щойно ми згадуємо, що вони походять із числа невіруючих, одразу стає зрозуміло, що вони мають однакове погане походження: усі вони атеїсти й були такими в минулому; вони не вірили в Бога та вороже ставилися до Нього, до істини, до всього позитивного. Вони не вірили в Бога та в Його існування. То чи здатні вони розуміти Божі слова? Справедливо буде сказати, що значною мірою ні. Як тварини не здатні розуміти людські слова, так і прислужники не можуть зрозуміти, що говорить Бог, чого Він вимагає та чому Він висуває такі вимоги. Вони не розуміють; ці речі для них незбагненні, тож прислужники залишаються непросвітленими. Із цієї причини вони не наділені життям, про яке ми говорили. А чи можуть люди зрозуміти істину, не маючи життя? Чи споряджені вони істиною? Чи мають вони досвід і знання Божих слів? (Ні.) Таким є походження прислужників. Однак оскільки Бог робить цих людей прислужниками, то в Його вимогах до них усе ж таки є певні стандарти; Він не дивиться на них зневажливо, і Він із ними не недбалий. Хоча вони й не розуміють Його слів і не наділені життям, Бог усе одно ставиться до них по-доброму, і в Його вимогах до них усе ж є певні стандарти. Ви щойно говорили про ці стандарти: бути вірним Богу й робити те, що Він каже. У своїй службі ти повинен служити там, де потрібно, і ти повинен служити до самого кінця. Якщо ти спроможешся бути вірним прислужником, служити до самого кінця та виконати Боже доручення тобі, то проживеш життя, яке матиме цінність. Якщо ти зумієш зробити це, то зможеш залишитися. Якщо ти докладеш трохи більше зусиль, трохи більше старатимешся й удвічі ретельніше намагатимешся пізнати Бога, якщо ти зможеш трохи говорити про пізнання Бога, спроможешся свідчити про Нього, більше того – якщо ти зумієш зрозуміти щось із Його намірів, сприяти Божій роботі та бути трохи уважним до Божих намірів, то ти, як прислужник, відчуєш зміну у своїй долі. У чому ж полягатиме ця зміна долі? Ти вже не зможеш просто залишатися. Залежно від твоєї поведінки та твоїх особистих прагнень і пошуків, Бог зробить тебе одним з обраних. Це й буде зміною у твоїй долі. Що в цьому найкраще для прислужників? Те, що вони можуть стати обраними Богом людьми. Якщо їм це вдасться, то це означає, що вони більше не перевтілюватимуться у тварин, як невіруючі. Це добре? Так, і це також добра звістка: вона означає, що прислужників можна сформувати. Якщо Бог завчасно призначив прислужника служити, той зовсім не обов’язково служитиме вічно; це не завжди так. Бог поводиться з прислужниками та реагує на них відповідно до індивідуальної поведінки кожного з них.

Однак є прислужники, які не здатні служити до кінця; є такі, що під час служби опускають руки на півдорозі та зрікаються Бога, і є люди, які коять численні проступки. Є й такі, що завдають Божій роботі величезної шкоди та величезних утрат, і є навіть прислужники, які проклинають Бога, тощо. На що вказують ці непоправні наслідки? Будь-які такі злі вчинки означатимуть припинення служби. Оскільки твоя поведінка під час служби була занадто поганою, а ти зайшов занадто далеко, то щойно Бог побачить, що твоя служба не відповідає стандарту, Він позбавить тебе права на службу. Він більше не дозволить тобі служити; Він прожене тебе зі Своїх очей і з Божого дому. Може, ти не хочеш служити? Хіба ти не хочеш постійно коїти зло? Хіба ти не є завжди невірним? Що ж, тоді є просте рішення: ти будеш позбавлений права служити. Для Бога позбавити прислужника права на службу означає, що проголошено кінець цього прислужника й він більше не матиме права служити Богові. Бог більше не має потреби в службі цієї людини, і які б солодкі слова вона не говорила, ці слова будуть марними. Коли справа доходить до такого, то ситуація вже непоправна; у таких прислужників не буде вороття. А як Бог поводиться з такими прислужниками? Він просто не допускає їх до служби? Ні. Чи Він просто не дає їм можливості залишитися? А може, Він відстороняє їх і чекає, поки вони не виправляться? Ні. Чесно кажучи, коли йдеться про прислужників, Бог не настільки люблячий. Якщо людина так ставиться до своєї служби Богу, то Бог за таке ставлення позбавляє її права служити та знову вкидає назад, до невіруючих. А яка ж доля чекає на прислужника, що був укинутий назад до невіруючих? Така сама, як і в невіруючих: він перевтілиться у тварину й понесе в духовному світі таке ж покарання, як і невіруючі. Причому сам Бог не цікавитиметься покаранням цієї людини, бо така людина вже ніяк не стосується Божої роботи. Це не лише кінець її життя у вірі в Бога, але й кінець її власної долі, а також проголошення її долі. Отже, якщо прислужники служать погано, то за наслідки доведеться відповідати їм самим. Якщо прислужник не здатен служити до самого кінця чи позбавлений права служити на півдорозі, то він буде вкинутий до невіруючих – і якщо це станеться, то з такою людиною матимуть справу так само, як із худобою, так само, як із людьми, позбавленими інтелекту чи раціональності. Коли Я так кажу, вам це зрозуміло, правильно?

Сказане раніше описує, як Бог керує циклом життя і смерті Своїх обранців і прислужників. Що ви відчуваєте після почутого? Чи говорив Я на цю тему колись раніше? Чи говорив Я колись про питання щодо обраних Богом людей і прислужників? Насправді говорив, але ви цього не пам’ятаєте. Бог праведний до Своїх обранців і прислужників. Він праведний у всьому. Чи можете ви знайти в сказаному якусь хибу? Хіба немає людей, які скажуть: «Чому Бог такий терпимий до обраних? І чому з прислужниками Він не дуже й довготерпеливий?». Чи хоче хтось заступитися за прислужників? «Чи може Бог дати прислужникам більше часу, бути до них довготерпеливішим і терпимішим?» Чи правильно озвучувати таке запитання? (Ні, неправильно.) А чому? (Тому що нам фактично виявили милість уже тим, що зробили нас прислужниками.) Прислужникам фактично виявили милість, просто дозволивши служити! Без звання «прислужників» і без роботи, яку виконують ці люди, де б вони були? Вони перебували б серед невіруючих, жили б і вмирали разом із худобою. Якою великою благодаттю вони сьогодні тішаться: їм дозволено постати перед Богом і ввійти в Божий дім! Це така величезна благодать! Якби Бог не дав тобі можливості служити, ти б ніколи не отримав шансу постати перед Ним. М’яко кажучи, навіть якщо ти буддист і досягнув бажаного стану, ти ніколи не будеш у духовному світі більше ніж хлопчиком на побігеньках; ти ніколи не зустрінешся з Богом, не почуєш Його голосу, Його слів, не відчуєш Його любові та благословень, ніколи не зможеш опинитися з Ним віч-на-віч. Єдине, що стоїть перед буддистами, – це прості завдання. Такі люди геть не здатні пізнати Бога, а просто виконують і коряться, тоді як прислужники на цій стадії роботи здобувають так багато! По-перше, вони мають можливість опинитися віч-на-віч із Богом, почути Його голос і Його слова, пережити ту благодать і благословення, якими Він обдаровує людей. Крім того, вони можуть тішитися словами й істинами, дарованими Богом. Прислужники воістину здобувають так багато! Отже, якщо ти, будучи прислужником, не можеш навіть постаратися як слід, то чи може Бог і надалі залишати тебе в Себе? Не може. Він не просить від тебе багато, але ти не робиш як слід нічого з того, про що Він просить; ти не дотримуєшся свого обов’язку. Тому, без сумніву, Бог не може залишити тебе в Себе. Таким є праведний Божий характер. Бог не панькається з тобою, але й не ставиться до тебе упереджено. Це принципи, за якими діє Бог. Так Він ставиться до всіх людей і створених істот.

Що стосується духовного світу: якщо різні істоти в ньому роблять щось не так або неправильно виконують свої завдання, то в Бога також є відповідні небесні укази й постанови, на основі яких Він із ними поводиться; це беззаперечно. Тому за час кількатисячолітньої Божої роботи управління деякі виконавці обов’язків, що скоїли проступки, були ліквідовані, а деякі аж до сьогодні перебувають під вартою та несуть покарання. Це те, із чим доводиться стикатись усім істотам у духовному світі. Якщо вони роблять щось не так або коять зло, то їх карають: Бог ставиться до них так само, як до Своїх обранців і прислужників. Отже, і в духовному, і в матеріальному світі принципи, за якими діє Бог, незмінні. Бачиш ти Божі дії чи ні, їхні принципи незмінні. У Бога завжди були ті самі принципи всюди: і в Його підході до всього, і в Його поводженні з усім сущим. Це непорушно. Бог добрий до тих невіруючих, які живуть відносно правильно, і залишає можливості для послідовників кожної релігії, які поводяться добре та не коять зла, дозволяючи їм відігравати свою роль у всіх речах, якими керує Бог, і робити те, що вони мають робити. Так само Бог згідно із цими Своїми принципами не ставиться упереджено до жодної людини серед Своїх послідовників і обраних Ним людей. Він добрий до всіх, хто здатен щиро за Ним слідувати, і Він любить усіх, хто щиро за Ним слідує. Просто Він дарує різне кожному із цих кількох типів людей: невіруючим, різним віруючим людям і Своїм обранцям. Візьмімо, наприклад, невіруючих: хоча вони не вірять у Бога, а Бог вважає їх тваринами, серед усього сущого кожен із них має їжу, власне місце та нормальний цикл життя і смерті. Хто коїть зло, той несе покарання, а хто чинить добро – отримує благословення та Божу ласку. Хіба це не так? У випадку з віруючими людьми, якщо вони здатні з переродження в переродження суворо дотримуватися своїх релігійних приписів, то після всіх їхніх перевтілень Бог зрештою зробить їм Своє проголошення. Так само й сьогодні у вашому випадку: чи ви обрані Богом люди, чи прислужники, але Бог також приведе вас у відповідність і визначить ваші фінали відповідно до ухвалених Ним норм і адміністративних постанов. Якщо взяти ці типи людей, – різні типи віруючих людей, тобто тих, хто належить до різних релігій, – чи дав Бог їм місце для життя? Де євреї? Чи втручався Бог у їхню віру? Не втручався. А як щодо християн? У їхню віру Він теж не втручався. Він дозволяє їм дотримуватися своїх порядків, Він не розмовляє з ними, не дає їм ніякого просвітління й тим більше нічого їм не відкриває. Якщо ти вважаєш, що ось так правильно, то віруй так. Католики вірять у Марію й у те, що звістку Ісусу було передано саме через неї; це їхня форма віри. Хіба Бог колись виправляв їхню віру? Він дає їм свободу дій; Він не звертає на них уваги та дає їм певний простір для життя. Якщо говорити про мусульман і буддистів, то хіба Він не ставиться до них так само? Він і для них установив межі й дозволяє їм мати власний життєвий простір, не втручаючись у їхні переконання. Усе впорядковано. А що ви в усьому цьому бачите? Що Бог має владу, але не зловживає нею. Бог улаштовує все суще в ідеальному порядку та робить це організовано, і в цьому полягає Його мудрість і всемогутність.

Сьогодні ми торкнулися нової особливої теми, яка стосується питань духовного світу та відображає один з аспектів Божого адміністрування й панування над цим світом. До того як ви зрозуміли ці речі, ви, можливо, говорили: «Усе, що цього стосується, є таємницею та не має нічого спільного з нашим життям-входженням; ці речі відірвані від того, як люди живуть насправді, нам не потрібно їх розуміти, і ми не хочемо про них чути. Вони ніяк не пов’язані з пізнанням Бога». А як ви вважаєте, чи є з таким мисленням якісь проблеми? Чи правильне воно? (Ні.) Таке мислення неправильне, і з ним є серйозні проблеми. А причина така: якщо ти хочеш осягнути, як Бог править усім сущим, тобі недостатньо просто зрозуміти лише те, що ти можеш бачити й що твій спосіб мислення може усвідомити; ти повинен також певною мірою зрозуміти інший світ, який для тебе, може, і невидимий, але нерозривно пов’язаний із цим світом, який ти бачиш. Це стосується Божого володарювання, і це стосується теми «Бог – джерело життя для всього сущого». Це інформація про неї. Без цієї інформації в знаннях людей про те, що Бог – джерело життя для всього сущого, були б вади й недоліки. Отже, можна сказати, що обговорене нами сьогодні завершує розгляд наших попередніх тем, а також підсумовує зміст теми «Бог – джерело життя для всього сущого». Зрозумівши це, чи здатні ви тепер пізнавати Бога через цей зміст? Що ще важливіше, сьогодні Я передав вам дуже важливу інформацію щодо прислужників. Я знаю, що ви дійсно любите слухати про такі теми та що вас дійсно хвилюють ці речі. Отже, чи задоволені ви тим, про що Я сьогодні говорив? (Так, задоволені.) Певні інші речі, можливо, не справили на вас надто сильного враження, але те, що Я сказав про прислужників, справило особливо сильне враження, бо ця тема торкається душі кожного з вас.