Бог – джерело життя для всього сущого (I)

Огляд Божої влади, Божого праведного характеру та Божої святості

Чи відчувають ваші серця спокій у присутності Бога після завершення ваших молитов? (Так.) Якщо можна заспокоїти серце людини, вона зможе почути й зрозуміти слово Боже, і вона зможе почути й зрозуміти істину. Якщо твоє серце не можна заспокоїти, якщо твоє серце завжди неприкаяне чи завжди думає про щось інше, це впливатиме на тебе, коли ти відвідуватимеш зібрання, щоб почути слово Боже. Що лежить в основі питань, які ми обговорювали? Нумо всі разом трохи пригадаймо основні моменти. Якщо говорити про пізнання Самого Бога, унікального, то в першій частині ми розглянули Божу владу. У другій частині ми розглянули праведний Божий характер, а в третій частині – Божу святість. Чи справив на вас враження конкретний зміст, який ми обговорювали в кожен із цих разів? Що справило на вас найглибше враження в першій частині – «Божа влада»? Яка частина мала на вас найсильніший вплив? (Бог уперше сповістив про владу й могутність Божого слова; Бог завжди виконує обіцяне, і Його слово стане істиною. Це притаманна Богу сутність.) (Божий наказ сатані полягав у тому, що сатані було дозволено лише спокушати Йова, але не позбавляти його життя. З цього ми бачимо владу Божого слова.) Що ще можна додати? (Словами Бог створив небо, землю й усе, що на них, і Він сказав слова, щоб укласти заповіт із людиною й виявити Свої благословення для людини. Усе це приклади влади Божого слова. Далі ми побачили, як Господь Ісус наказав Лазарю вийти зі склепу – це показує, що життя та смерть перебувають під Божим контролем, що сатана не має сили контролювати життя та смерть і що незалежно від того, у плоті здійснюється Божа робота чи в Дусі, Його влада є унікальною.) Почувши спілкування, ви отримали саме це розуміння. Якщо говорити про Божу владу, то як Ви розумієте слово «влада»? Що бачать люди з того, що робить і відкриває Бог у межах Своєї влади? (Ми бачимо Божу всемогутність і мудрість.) (Ми бачимо, що Божа влада всюдисуща та що вона справді існує. Ми бачимо Божу владу у великому масштабі в Його пануванні над усім сущим, і ми бачимо її в малому масштабі, коли Він бере під контроль кожне окреме людське життя. Бог насправді планує та контролює шість вирішальних моментів людського життя. Ба більше, ми бачимо, що Божа влада представляє Самого Бога, унікального, і жодна створена чи нестворена істота не може нею володіти. Божа влада – символ Його статусу.) Ваше розуміння «символів Божого статусу та Божого становища» виглядає дещо доктринальним. Чи є у вас якесь сутнісне розуміння Божої влади? (Відколи ми були молодими, Бог опікувався нами й захищав нас, і в цьому ми бачимо Божу владу. Ми не усвідомлювали небезпек, які на нас чатували, але Бог завжди таємно нас захищав. Це теж Божа влада.) Дуже добре. Чудово сказано.

Коли ми говоримо про Божу владу, на чому ми акцентуємо увагу, що тут головне? Навіщо нам потрібно це обговорювати? Першою ціллю обговорення цього питання є утвердження в серцях людей статусу Бога як Творця та Його становища серед усього сущого. Це те, до пізнання, бачення й відчуття чого людей можна спонукати на перших порах. Те, що ти бачиш і відчуваєш, походить від Божих дій, Божих слів і Божого контролю над усім сущим. Отже, яке істинне розуміння отримують люди від усього того, що бачать, довідуються й пізнають завдяки Божій владі? Ми вже обговорювали цю першу ціль. Друга ціль полягає в тому, щоб дозволити людям побачити Божу силу та мудрість через усе, що Бог зробив, сказав і контролював Своєю владою. Це означає дозволити тобі побачити, наскільки Бог сильний і мудрий у Своєму контролі над усім. Хіба не на цьому ми зосередили основну увагу під час нашого попереднього обговорення унікальної влади Бога? Після того обговорення минуло не так багато часу, проте дехто з вас уже про це забув, що доводить: ви не набули глибокого розуміння Божої влади. Можна навіть сказати, що людина не бачила Божої влади. Чи є у вас зараз якесь розуміння? Коли ти бачиш, як Бог здійснює Свою владу, що ти насправді відчуваєш? Чи справді ти відчував Божу силу? (Так.) Коли ти читаєш Його слова про те, як Він створив усе суще, ти відчуваєш Його силу, і ти відчуваєш Його всемогутність. Що ти відчуваєш, коли бачиш Боже панування над долею людей? Чи відчуваєш ти Його силу та Його мудрість? Якби Бог не володів цією силою, якби Він не володів цією мудрістю, чи був би Він спроможний панувати над усім сущим і над долею людей? Бог володіє силою й мудрістю, і тому Він має владу. Це унікально. Чи ти коли-небудь бачив серед усього творіння людину або істоту з такою силою, як у Бога? Чи є у світі хтось або щось, що має силу створити небо, землю і все суще, контролювати їх і панувати над ними? Чи є у світі хтось або щось, що може правити всім людством і вести його за собою, що може бути присутнім скрізь і в усі часи? (Ні, немає.) Тепер ви розумієте справжнє значення унікальної влади Бога? Тепер у вас є якесь розуміння цього питання? (Так.) На цьому ми завершуємо повторення теми унікальної Божої влади.

У другій частині ми говорили про праведний Божий характер. Ми небагато обговорювали в рамках цієї теми, тому що на поточній стадії Божа робота полягає передусім у суді та карі. У період Царства праведний Божий характер виявляється ясно й у найдрібніших подробицях. Він промовив слова, яких ніколи не говорив від часу створення; і в Його словах усі люди, усі, хто читає й переживає Його слово, побачили, як виявляється Його праведний характер. Отже, що головне в нашому обговоренні праведного Божого характеру? Чи глибоко ви це розумієте? Чи усвідомлюєте ви це з досвіду? (Бог спалив Содом, тому що люди того часу були глибоко розбещеними та накликали Божий гнів. З цього ми бачимо праведний Божий характер.) Спершу подивімося: якби Бог не знищив Содом, чи зміг би ти дізнатися про Його праведний характер? Ти б усе одно дізнався про нього. Його видно в словах, які Бог сказав у період Царства, і в суді, карі та прокляттях, які Він спрямував на людину. Чи видно праведний Божий характер у тому, як Він пощадив Ніневію? (Так.) У нинішній період люди частково можуть бачити Боже милосердя, любов і терпимість, і люди також можуть бачити їх у тому, як змінюється Боже ставлення після покаяння людини. Після того як Я навів ці два приклади для вступу до нашого обговорення праведного Божого характеру, стало цілком очевидно, що Його праведний характер був виявлений, але в реальності сутність праведного Божого характеру не обмежується тим, що відкривається в цих двох біблійних історіях. Як ви бачите, що таке праведний Божий характер, виходячи з того, що ви довідалися, побачили та пережили в Божому слові та Його роботі? Говоріть із власного досвіду. (Якщо люди здатні шукати істину та діяти згідно з Божою волею, у середовищах, які Бог створив для людей, Він направляє їх, просвіщає та дає їм можливість відчути просвіток у своїх серцях. Коли люди йдуть проти Бога, опираються Йому та не діють згідно з Його волею, то всередині них панує велика темрява, наче Бог їх покинув. Навіть коли вони моляться, то не знають, що Йому сказати. Але коли вони відкидають власні уявлення й фантазії та стають готовими співпрацювати з Богом і прагнути до самовдосконалення, тоді вони поступово спромагаються бачити усміхнене обличчя Бога. На цій підставі ми переживаємо святість праведного Божого характеру. У святому Царстві Бог являється, але в нечистих місцях Він Себе приховує.) (Я бачу праведний Божий характер у тому, як Він ставиться до людей. Наші брати й сестри різні за духовним станом і духовним рівнем, і вимоги, які Бог висуває до кожного з нас, теж відрізняються. Усі ми різною мірою здатні отримувати Боже просвітлення, і в цьому я бачу Божу праведність, бо ми, люди, не здатні так ставитися до людини, а Бог здатен.) Тепер усі ви маєте певні практичні знання, які можете чітко виразити.

Чи знаєте ви, яке знання є ключем до розуміння праведного Божого характеру? З досвіду можна багато чого сказати на цю тему, але спочатку я маю розповісти вам про кілька головних моментів. Щоб зрозуміти праведний Божий характер, потрібно спочатку зрозуміти Божі почуття: що Він ненавидить, чим гидує, що любить, до кого Він терпимий і милосердний та людям якого типу Він дарує це милосердя. Це один головний момент. Також потрібно зрозуміти, що, яким би люблячим не був Бог, скільки б любові й милосердя Він не мав до людей, Бог не терпить, щоб хтось ображав Його статус і становище, і так само Він не терпить, щоб хтось ображав Його гідність. Хоч Бог і любить людей, Він їх не балує. Він дарує людям Свою любов, Своє милосердя та Свою терпимість, але Він ніколи їх не розпещував; у Бога є Свої принципи й обмеження. Скільки б Божої любові ти не відчував, наскільки б глибокою не була ця любов, ти ніколи не повинен ставитися до Бога так, як ставився б до іншої людини. Хоча ставлення Бога до людей справді відзначається надзвичайною близькістю, якщо людина вважає Бога просто іншою людиною – ніби Він усього-на-всього інша створена істота, наче друг або об’єкт поклоніння, – тоді Бог сховає від неї Своє обличчя й покине її. Такий Його характер, і люди не повинні легковажити цим питанням. Отже, ми часто бачимо подібні слова, сказані Богом про Свій характер: неважливо, скільки доріг ти пройшов, скільки роботи виконав, скільки страждань витерпів, – щойно ти образиш Божий характер, Він відплатить кожному з вас відповідно до того, що ви зробили. Це означає, що Бог ставиться до людей із надзвичайною близькістю, але люди не повинні ставитися до Бога як до друга чи родича. Не можна звати Бога своїм «приятелем». Скільки б любові ти від Нього не отримав, яким би терпимим Він до тебе не був, ти ніколи не повинен ставитися до Бога як до свого друга. Таким є праведний Божий характер. Чи ви розумієте? Чи Я мушу поговорити про це докладніше? Чи є у вас якесь попереднє розуміння цього питання? Загалом це та помилка, яку людям зробити найлегше, незалежно від того, розуміють вони вчення чи ніколи раніше не замислювалися над цим питанням. Коли люди ображають Бога, це може бути не через якусь одну подію чи висловлювання, а радше через ставлення, яке вони мають, і стан, у якому вони перебувають. Це дуже страшна річ. Деякі люди вважають, що мають розуміння Бога, що мають певні знання про Нього, і вони навіть можуть робити якісь речі, що догоджають Богу. Вони починають почуватися так, наче рівні Богу та спритно пролізли в Його друзі. Такі почуття страшенно неправильні. Якщо ти не маєш глибокого розуміння цього – якщо ти чітко цього не розумієш, – тоді ти дуже легко зможеш образити Бога та Його праведний характер. Тепер ти це розумієш, правда? Хіба праведний Божий характер не унікальний? Хіба він міг би колись бути рівнозначним натурі чи моральному авторитету людини? Ні, ніколи. Отже, ти не повинен забувати, що, як би Бог не ставився до людей і як би Він не думав про людей, Боже становище, влада та статус ніколи не змінюються. Для людського роду Бог завжди є Господом усього сущого та Творцем.

Що ви дізналися про святість Бога? У чому полягав основний зміст нашого обговорення святості Бога в тій частині про «Божу святість», крім факту, що нечестивість сатани використовується як тло? Хіба не в тому, Хто є Бог і чим володіє? Чи є те, Хто є Бог і чим володіє, унікальним і притаманним лише Самому Богу? (Так.) Це те, чим створені істоти не володіють. Ось чому ми кажемо, що святість Бога унікальна. Це те, що ви маєте бути в змозі зрозуміти. Ми провели три зустрічі на тему святості Бога. Чи можете ви описати своїми словами, як ви самі це розумієте: у чому, на вашу думку, полягає Божа святість? (Коли Бог востаннє спілкувався з нами, ми схилилися перед Ним. У спілкуванні Бог відкрив нам істину про те, чи потрібно простиратись і схилятися, щоб поклонитися Йому. Ми побачили, що коли Його вшановують поклонами, перш ніж виконати Його вимоги, це не відповідає Його волі, і з цього ми побачили святість Бога.) Саме так. Щось іще? (У Божих словах до людства ми бачимо, що Він говорить відверто та ясно. Він висловлюється прямо та по суті. Сатана говорить ухильно та повний брехні. З того, що сталося минулого разу, коли ми простерлися перед Богом, ми побачили, що Його слова та Його дії завжди принципові. Коли Він говорить нам, як ми повинні діяти, як ми повинні спостерігати та як ми повинні практикувати, Його слова завжди ясні й лаконічні. Але люди не такі. Відколи сатана розбестив людей, вони діяли й говорили, керуючись своїми особистими мотивами та цілями, своїми особистими бажаннями. З того, як Бог опікується людством, дбає про нього й захищає його, ми бачимо, що всі Божі діла позитивні та зрозумілі. Саме так ми бачимо виявлену сутність Божої святості.) Добре сказано! Хтось ще хоче щось додати? (Завдяки Божому викриттю сатанинської злої сутності ми бачимо Божу святість, здобуваємо більше знань про сатанинське зло та бачимо джерело страждань людства. У минулому ми не знали про страждання людини під владою сатани. Тільки після того, як Бог це відкрив, ми побачили, що всі страждання, які походять від гонитви за славою та багатством, є роботою сатани. Тільки тоді ми відчули, що святість Бога є справжнім спасінням людства.) Що ще можна до цього додати? (Розбещеному людству бракує істинного знання про Бога та любові до Нього. Оскільки ми не розуміємо сутності Божої святості й оскільки, простираючись і схиляючись перед Ним у поклонінні, ми таїмо нечисті думки та приховані мотиви й цілі, Бог невдоволений. Ми бачимо, що Бог не такий, як сатана; сатана хоче, щоб люди обожнювали його, підлещувалися до нього й ушановували його, простираючись і схиляючись перед ним. Сатана не має принципів. Із цього я також усвідомлюю святість Бога.) Дуже добре! Тепер, коли ми поспілкувалися про Божу святість, чи бачите ви Божу досконалість? Чи бачите ви, що Бог є джерелом усього позитивного? Чи здатні ви побачити, що Бог є втіленням істини та справедливості? Чи бачите ви, що Бог є джерелом любові? Чи бачите ви, що все, що Бог робить, усе, що Він висловлює, і все, що Він відкриває, бездоганне? (Бачимо.) Це головні моменти з того, що Я казав про святість Бога. Сьогодні ці слова можуть видаватися вам просто вченням, але одного дня, коли ви відчуєте й побачите Самого істинного Бога з Його слова та Його роботи, ви скажете від щирого серця, що Бог святий, що Бог відрізняється від людей і що Його серце, характер і сутність – усі святі. Ця святість дозволяє людині побачити Божу досконалість і побачити, що сутність Божої святості є непорочною. Сутність Його святості визначає те, що Він є Самим Богом, унікальним, і також водночас дозволяє людині побачити це та доводить, що Він є Самим унікальним Богом. Хіба це не головне? (Так і є.)

Сьогодні ми зробили огляд кількох тем із попередніх спілкувань. На цьому сьогоднішній огляд завершено. Сподіваюся, що всі ви візьмете до серця головні моменти кожного пункту та теми. Не сприймайте їх як просто вчення; коли у вас буде трохи вільного часу, уважно перечитайте їх і поміркуйте над ними. Запам’ятайте їх у своєму серці та втілюйте в реальність – тоді ти справді переживеш усе те, що Я говорив про реальність Божого виявлення Свого характеру та того, Хто Він є і чим володіє. Однак якщо ти лише занотуєш ці головні моменти у своєму зошиті, але не перечитаєш і не обміркуєш їх, то ти ніколи не здобудеш їх для себе. Тепер ти розумієш, правда? Після спілкування на ці три теми, коли люди отримають загальне – або навіть конкретне – розуміння статусу, сутності та характеру Бога, чи буде їхнє розуміння Бога повним? (Ні.) Тепер щодо вашого власного розуміння Бога: чи є ще якісь сфери, де ви відчуваєте потребу в глибшому розумінні? Тобто тепер, коли ти здобув розуміння Божої влади, Його праведного характеру та Його святості, можливо, Його унікальний статус і становище утвердились у твоїй свідомості; але тобі ще належить побачити й зрозуміти Його дії, Його силу та Його сутність на власному досвіді, а також поглибити свої знання про них. Тепер, коли ви прослухали ці спілкування, у ваших серцях більш-менш утвердився догмат віри: Бог справді існує, і це факт, що Він розпоряджається всім сущим. Ніхто не має права грішити проти Його праведного характеру; Його святість – це певність, у якій ніхто не сміє сумніватися. Це факти. Завдяки цим спілкуванням статус і становище Бога отримують основу в серцях людей. Після закладення цієї основи люди мусять намагатися зрозуміти більше.

Історія 1. Насінинка, земля, дерево, сонячне світло, птахи та людина

Сьогодні Я поспілкуюся з вами на нову тему. Що це за тема? Вона називається так: «Бог – джерело життя для всього сущого». Чи видається ця тема дещо завеликою? Чи здається, що вона трохи за межами вашого розуміння? «Бог – джерело життя для всього сущого» – ця тема може здаватися людям дещо далекою, але її повинні розуміти всі, хто слідує за Богом, бо вона нерозривно пов’язана з пізнанням кожною людиною Бога та її здатністю догоджати Йому й шанувати Його. Ось чому Я збираюся поспілкуватися на цю тему. Цілком можливо, що люди мають просте попереднє розуміння цієї теми або, можливо, обізнані з нею на певному рівні. У свідомості деяких людей це знання чи обізнаність можуть супроводжуватися простим або неглибоким ступенем розуміння. Інші, можливо, мали у своїх серцях якийсь особливий досвід, який привів їх до глибокого особистого знайомства з цією темою. Але таке попереднє знання, чи то глибоке, чи то поверхове, є однобічним і недостатньо конкретним. Отже, саме тому Я й обрав для спілкування цю тему: щоб допомогти вам прийти до глибшого та конкретнішого розуміння. Для спілкування з вами на цю тему Я використовуватиму особливий метод – метод, до якого ми не вдавалися раніше та який може здатися вам трохи незвичним або трохи незручним. Згодом ви зрозумієте, що Я маю на увазі. Вам подобаються історії? (Так.) Що ж, здається, Моє рішення розповідати історії правильне, адже вони так усім вам подобаються. А тепер почнімо. Робити нотатки не треба. Я прошу вас бути спокійними та не крутитися. Можете заплющити очі, якщо відчуваєте, що вас може відволікати навколишня обстановка або оточуючі. Я хочу розповісти вам чудову історію. Це історія про насінинку, землю, дерево, сонячне світло, птахів і людину. Хто її головні герої? (Насінинка, земля, дерево, сонячне світло, птахи та людина.) Чи входить Бог у їх число? (Ні.) Незважаючи на це, Я впевнений, що коли ви почуєте цю історію, то відчуєте себе підбадьореними й задоволеними. А тепер – тихо, слухайте.

На землю впала дрібна насінинка. Пройшов великий дощ, і насінинка проросла ніжним паростком, а його коріння тим часом повільно заглиблювалось далі в ґрунт. З часом паросток виріс високим, зносячи жорстокі вітри та люті зливи, споглядаючи, як змінювалися пори року, а місяць зростав і спадав. Улітку земля приносила дари води, щоб паросток міг витримати палючу сезонну спеку. І завдяки землі паросток не був пригнічений спекою, і так минула найстрашніша літня спека. Коли прийшла зима, земля огорнула паросток своїми теплими обіймами, і земля та паросток міцно тримались одне за одного. Земля зігрівала паросток, і так він пережив люті сезонні холоди, не постраждавши від зимових буревіїв і хуртовин. Прихищений землею, паросток ріс сміливим і щасливим; самовіддано виплеканий землею, він ріс здоровим і сильним. Він щасливо зростав, співаючи під дощем, танцюючи та гойдаючись на вітрі. Паросток і земля залежать одне від одного…

Минули роки, і паросток виріс у височезне дерево з дужими гілками, вкритими незліченним листям. Воно міцно стояло на землі. Як і раніше, коріння дерева досі вгризалося в землю, але тепер воно глибоко проникло далі в ґрунт. Земля, що колись захищала крихітний паросток, тепер стала основою для могутнього дерева.

Дерево осяяв сонячний промінь. Дерево похитувалося своїм тілом, широко розкидало руки та глибоко вдихало пронизане сонцем повітря. Ґрунт унизу дихав у такт із деревом, і земля почувалась оновленою. У ту мить із-поміж гілок повіяв свіжий вітерець, і дерево затремтіло від радощів, пульсуючи енергією. Дерево та сонячне світло залежать одне від одного…

Люди сиділи в прохолодній тіні дерева й ніжилися на свіжому духмяному повітрі. Повітря очистило їхні серця й легені та зробило чистою кров у них, і їхні тіла перестали бути онімілими та скутими. Люди та дерево залежать одне від одного…

Зграйка дрібних пташок, цвірінькаючи, обсіла гілки дерева. Може, вони там посідали, щоб утекти від хижака чи щоб вивести й виростити потомство, а може, вони там просто перепочивали. Пташки та дерево залежать одне від одного…

Коріння дерева, покручене й переплутане, глибоко вросло в землю. Своїм тілом воно прикривало землю від вітру й дощу, а кінцівки простягало, щоб захистити землю під ногами. Дерево це робило, бо земля була його матір’ю. Вони зміцнюють одне одного й покладаються одне на одного, і вони ніколи не розлучаться…

На цьому історія закінчується. Історія, яку Я розповів, була про насінинку, землю, дерево, сонячне світло, птахів і людину. У ній було лише кілька сцен. Які почуття залишились у вас після неї? Коли Я так говорю, чи ви розумієте, що Я кажу? (Ми розуміємо.) Розкажіть про свої почуття. Що ви відчули, послухавши цю історію? Спершу Я скажу вам, що всіх героїв цієї історії можна побачити й торкнутися; це реальні речі й істоти, а не метафори. Я хочу, щоб ви подумали над тим, що Я сказав. У Моїй історії не було нічого езотеричного, і її головні моменти можна було б висловити кількома реченнями з цієї історії. (В історії, яку ми почули, змальовано прекрасну картину. Насінинка оживає та, зростаючи, переживає чотири пори року – весну, літо, осінь і зиму. Земля плекає пророслу насінинку, наче мати. Узимку вона зігріває паросток, щоб він міг пережити холод. Після того як паросток виріс у дерево, сонячний промінь торкається його гілок, приносячи йому багато радості. Я бачу, що серед сонму Божого творіння земля теж жива та що вона й дерево залежать одне від одного. Я також бачу велике тепло, яке сонячне світло дарує дереву, і я бачу, як птахи, хоч вони й звичайні створіння, об’єднуються з деревом і з людьми в картину досконалої гармонії. Ось такі відчуття були в моєму серці, коли я слухав цю історію; я усвідомлюю, що все це дійсно живе.) Чудово сказано! Чи хоче хтось ще щось додати? (У цій історії про те, як насінинка проросла та виросла у височезне дерево, я бачу диво Божого творіння. Я бачу, що Бог зробив так, щоб усі речі зміцнювали одна одну й залежали одна від одної, і ще я бачу, що всі речі пов’язані та служать одна одній. Я бачу Божу мудрість, Його диво, і я бачу, що Він є джерелом життя для всього сущого.)

Усе, про що Я щойно говорив, ви вже бачили раніше. Наприклад, насіння – з нього виростають дерева, і хоча ти не можеш бачити всі подробиці цього процесу, ти знаєш, що це відбувається, чи не так? Ви також знаєте про землю й сонячне світло. Картину пташок, що сидять на дереві, бачили всі, правда? І картина людей, що відпочивають у прохолодному затінку дерева, – ви всі це бачили, правда ж? (Так.) Отже, коли всі ці речі представлені в одній картині, яке почуття викликає ця картина? (Почуття гармонії.) Чи всі речі в такій картині походять від Бога? (Так.) Оскільки вони походять від Бога, то Бог знає цінність і значення земного існування всіх цих різних речей. Коли Бог створював усе суще, коли Він планував і створював кожну річ, Він робив це з наміром; і коли Він створив ці речі, у кожну з них було вкладено життя. Середовище, яке Він створив для існування людства, як було щойно описано в нашій історії, – це середовище, де насіння та земля залежать одне від одного, де земля може живити насіння, а насіння прив’язане до землі. Ці відносини було визначено Богом на самому початку Його творіння. Картина дерева, сонячного світла, пташок і людей – це зображення життєвого середовища, яке Бог створив для людини. По-перше, дерево не може ні відірватися від землі, ні бути без сонячного світла. Отже, з якою ж ціллю Бог створив дерево? Чи можна сказати, що воно призначене лише для землі? Чи можна сказати, що воно призначене лише для пташок? Чи можна сказати, що воно призначене лише для людей? (Ні.) Які між ними відносини? Між ними відносини взаємопосилення, взаємозалежності та нероздільності. Тобто земля, дерево, сонячне світло, пташки та люди покладаються одне на одного у своєму існуванні й живлять одне одного. Дерево захищає землю, а земля плекає дерево; сонячне світло забезпечує дерево, а дерево отримує від сонячного світла свіже повітря та стишує палючий жар сонця на землі. Хто зрештою отримує від цього користь? Людство, чи не так? Це один із принципів, що лежить в основі того середовища, у якому живе людство, яке створив Бог; таким воно було задумане Богом від початку. Хоча ця картина проста, але в ній ми бачимо Божу мудрість і Його намір. Людство не може жити без землі, без дерев, а тим більше без пташок і сонячного світла. Хіба це не так? Хоча це лише історія, у ній зображено мікрокосм Божого творіння неба, землі та всього сущого, а також Його дар середовища, у якому може жити людство.

Саме для людства Бог створив небо, землю і все суще, а також середовище для проживання. По-перше, головне, про що йшлось у нашій історії, – це взаємопосилення, взаємозалежність і співіснування всього сущого. Згідно з цим принципом, середовище існування людства захищене; воно може існувати й підтримуватися. Завдяки цьому людство може процвітати й розмножуватися. Картина, яку ми побачили, – це дерево, земля, сонячне світло, пташки та люди разом. Чи був Бог у цій картині? Його не було там видно. Але було видно правило взаємопосилення та взаємозалежності між речами в картині; у цьому правилі можна побачити існування та володарювання Бога. Бог використовує такий принцип і таке правило для збереження життя й існування всього сущого. У такий спосіб Він забезпечує все суще та людство. Чи стосується ця історія нашої головної теми? На перший погляд здається, що ні, але насправді правило, за яким Бог створив усе суще, і Його панування над усім сущим тісно пов’язані з тим, що Він є джерелом життя для всього сущого. Ці факти нероздільні. Тепер ви починаєте чомусь учитися!

Бог заповідає правила, що керують функціонуванням усього сущого; Він заповідає правила, що керують виживанням усього сущого; Він контролює всі речі у світі й робить так, щоб вони зміцнювали одна одну та залежали одна від одної, аби вони не загинули й не зникли. Лише так людство може продовжувати жити; лише так воно може жити під Божим проводом у такому середовищі. Бог є повелителем цих правил роботи, і ніхто не може ні втручатись у них, ні змінювати їх. Лише Сам Бог знає ці правила, і лише Сам Бог ними управляє. Коли проростатимуть дерева; коли йтиме дощ; скільки води та поживних речовин земля даватиме рослинам; у яку пору року опадатиме листя; у яку пору року плодоноситимуть дерева; скільки поживних речовин даватиме деревам сонячне світло; що видихатимуть дерева, наситившись сонячним світлом, – усе це було визначено Богом при створенні всього сущого як правила, які ніхто не може порушити. Усе, що створив Бог, – чи живе, чи, в очах людини, неживе – перебуває в Його руці, де Він керує ним і панує над ним. Ніхто не може ні змінити, ні порушити ці правила. Тобто, коли Бог творив усе суще, Він визначив, що без землі дерево не могло б пустити коріння, прорости й вирости; що якби на землі не було дерев, то вона б висохла; що дерево має стати домівкою для пташок і місцем, де вони могли б сховатися від вітру. Чи може дерево жити без землі? У жодному разі. Чи могло б воно жити без сонця чи дощу? Теж ні. Усі ці речі – для людства, для виживання людства. Від дерева людина отримує свіже повітря, і людина живе на землі, яку захищає дерево. Людина не може жити без сонячного світла та різних живих істот. Хоча ці відносини складні, ти повинен пам’ятати, що Бог створив правила, які керують усіма речами, щоб ті могли зміцнювати одна одну, залежати одна від одної й існувати разом. Інакше кажучи, кожнісінька річ, яку Він створив, має цінність і значення. Якби Бог створив щось незначуще, то зробив би так, щоб воно зникло. Це один із методів, якими Бог забезпечує все суще. Що означає слово «забезпечувати» в цій історії? Хіба Бог щодня поливає дерево? Хіба дерево не може дихати без Божої допомоги? (Ні.) «Забезпечувати» тут означає Боже управління всім сущим після його створення; Богу достатньо управляти ним, установивши правила, які ним керують. Після того як насіння посаджено в землю, дерево росте саме по собі. Усі умови для його росту створені Богом. Бог створив сонячне світло, воду, ґрунт, повітря та навколишнє середовище; Бог створив вітер, мороз, сніг, дощ і чотири пори року. Це умови, які потрібні дереву, щоб рости, і їх підготував Бог. Тож чи є Бог джерелом цього життєвого середовища? (Так.) Чи мусить Бог щодня рахувати кожен листок на деревах? Ні! І так само Богу не потрібно допомагати дереву дихати чи щодня будити сонячне світло зі словами: «Настав час світити на дерева». Він не має цього робити. Сонячне світло саме світить, коли йому час світити, відповідно до правил; воно з’являється та світить на дерево, і дерево поглинає сонячне світло, коли йому потрібно, а коли не потрібно, то дерево все одно живе в рамках правил. Можливо, ви не можете чітко пояснити це явище, але тим не менше це факт, який кожен може побачити та визнати. Усе, що від тебе вимагається, – це визнавати, що правила, які керують існуванням усього сущого, походять від Бога, і знати, що Бог володарює ростом і виживанням усього сущого.

Отже, чи є в цій історії те, що люди називають «метафорою»? Чи це уособлення? (Ні.) Я розповів правдиву історію. Бог править усякою живою істотою, усім, що має життя; Бог наділив життям кожну живу істоту під час її створення; життя кожної живої істоти походить від Бога та йде за шляхом і законами, які його спрямовують. Це не потребує ні внесення людиною змін, ні її допомоги; це один зі шляхів, якими Бог забезпечує все суще. Ви розумієте, чи не так? Чи вважаєте ви за потрібне, щоб люди це визнавали? (Так.) Отже, чи ця історія якось стосується біології? Чи вона якимось чином пов’язана з певною науковою дисципліною або галуззю знань? Ми не обговорюємо біологію, і ми точно не проводимо біологічних досліджень. Яка основна думка нашої розмови? (Бог – джерело життя для всього сущого.) Що ви бачили у творінні? Чи бачили ви дерева? Чи бачили ви землю? (Так.) Ви бачили сонячне світло, чи не так? Чи бачили ви пташок, що сидять на деревах? (Бачили.) Чи раде людство від того, що живе в такому середовищі? (Так.) Тобто Бог використовує все суще – те, що Він створив, – щоб підтримувати й захищати дім людства, його життєве середовище. У такий спосіб Бог забезпечує людство та все суще.

Як вам подобається стиль цієї розмови, спосіб Мого спілкування? (Її легко зрозуміти, і в ній багато прикладів із реального життя.) Я ж не пусті слова говорю, чи не так? Чи потрібна людям ця історія, щоб зрозуміти, що Бог – джерело життя для всього сущого? (Так.) У такому разі переходимо до нашої наступної історії. Наступна історія дещо інша за змістом, і акценти в ній теж дещо інші. Усе, що згадується в цій історії, – це те, що люди можуть побачити своїми очима в Божому творінні. А тепер Я почну Свою наступну розповідь. Послухайте тихо та спробуйте зрозуміти, що Я маю на увазі. Після цієї історії Я поставлю вам кілька запитань, щоб перевірити, скільки ви з неї дізналися. Герої цієї історії – велика гора, маленький потічок, буйний вітер і велетенська хвиля.

Історія 2. Велика гора, маленький потічок, буйний вітер і велетенська хвиля

Був собі маленький потік, який звивався туди-сюди, аж поки не сягнув підніжжя величезної гори. Та гора перегородила шлях крихітному потічку, і потічок сказав горі своїм слабеньким голоском: «Будь ласка, пропусти мене. Ти стоїш на моєму шляху й перегороджуєш мені дорогу вперед». «Куди ти прямуєш?» – запитала гора. «Я шукаю свій дім», – відповів потічок. «Гаразд, бери й течи просто по мені!» Але крихітний потічок був занадто слабким і молодим, тож він ніяк не міг перетекти через таку велику гору. Він міг лише й далі текти там, біля підніжжя гори…

Повз пронісся буйний вітер, несучи пісок і сміття туди, де стояла гора. Вітер заревів на гору: «Пропусти мене!» «Куди ти прямуєш?» – запитала гора. «Мені потрібно за той бік гори», – провив у відповідь вітер. «Гаразд, якщо ти зможеш пробитися крізь мій поперек, то лети собі!» Буйний вітер завивав і так і сяк, але хоч би як несамовито він не дув, та не зміг пробитися крізь поперек гори. Вітер стомився та спинився відпочити – а з іншого боку гори повіяв вітерець, радуючи тамтешніх людей. Так гора вітала людей…

На березі моря океанські хвильки м’яко накочувалися на скелястий берег. Раптом здійнялася велетенська хвиля та з ревом ринула на гору. «Посунься!» – заволала велетенська хвиля. «Куди ти прямуєш?» – запитала гора. Не в змозі зупинити свій наступ, хвиля ревла: «Я розширюю свою територію! Я хочу розпростерти руки!» «Гаразд, якщо ти зможеш перекотитися через мою вершину, я тебе пропущу». Велика хвиля дещо відступила, а потім знову ринула на гору. Але як би вона не намагалася, вона не зуміла перекотитися через вершину гори. Хвиля могла тільки повільно відхлинути назад у море…

Тисячі років маленький потічок лагідно дзюркотів біля підніжжя гори. Послухавши вказівок гори, маленький потічок повертався додому, де вливався в річку, яка, у свою чергу, впадала в море. Під опікою гори маленький потічок ніколи не збивався зі шляху. Потік і гора зміцнювали одне одного та залежали одне від одного; вони посилювали одне одного, протидіяли одне одному й існували разом.

Тисячі років буйний вітер завивав за своєю звичкою. Він усе одно часто навідувався «в гості» до гори, і в його поривах закручувалися величезні піщані вихори. Він погрожував горі, але так і не пробився крізь її поперек. Вітер і гора зміцнювали одне одного та залежали одне від одного; вони посилювали одне одного, протидіяли одне одному й існували разом.

Тисячі років велетенська хвиля ніколи не спинялася перепочити, і вона невпинно йшла вперед, безперервно розширюючи свою територію. Вона знов і знов ревіла та котилася на гору, але гора так нітрохи й не зрушила з місця. Гора наглядала за морем, і так творіння в морі розмножувались і процвітали. Хвиля й гора зміцнювали одна одну та залежали одна від одної; вони посилювали одна одну, протидіяли одна одній та існували разом.

На цьому наша історія завершується. Спершу скажіть Мені, про що була ця історія? Почнімо з того, що в ній були велика гора, маленький потік, буйний вітер і велетенська хвиля. Що сталось у першій частині, з маленьким потічком і великою горою? Чому Я вирішив говорити про потічок і гору? (Під опікою гори потічок ніколи не збивався зі шляху. Вони покладались одне на одного.) Як ви вважаєте, гора захищала маленький потічок чи заважала йому? (Захищала.) Але хіба вона йому не заважала? Вона й потічок оберігали одне одного; гора захищала потічок, але й заважала йому. Гора захищала потічок, коли він вливався в річку, але заважала йому текти туди, куди він хотів і де б спричинив повені та приніс людям лихо. Хіба не про це була та частина? Захищаючи потік і перегороджуючи його шлях, гора оберігала домівки людей. Тоді маленький потічок вливався в річку біля підніжжя гори й тік далі в море. Хіба це не правило, яке керує існуванням потічка? Завдяки чому потічок вливався в річку та в море? Хіба не завдяки горі? Потічок покладався на захист і завади від гори. Отже, хіба це не головне? Чи бачиш ти в цьому важливість гір для води? Чи була в Бога Своя ціль, коли Він створював кожну гору, велику й малу? (Так.) Ця коротка частина, у якій немає нічого, крім маленького потічка та великої гори, дозволяє нам побачити цінність і значення того, що Бог створив ці дві речі; вона також показує нам мудрість і ціль у Його правлінні ними. Хіба це не так?

Про що була друга частина історії? (Про буйний вітер і велику гору.) Вітер – це добре? (Так.) Не обов’язково: іноді вітер надто сильний і призводить до лиха. Як би ти почувався, якби тебе змусили стояти на сильному вітрі? Усе залежить від його сили. Якби це був вітер третього-четвертого рівня, то це було б терпимо. У найгіршому випадку людині могло б бути важко не заплющувати очі. Але якби вітер розбушувався й перейшов в ураган, чи зміг би ти його витримати? Ні, не зміг би. Тому неправильно, коли люди говорять, що вітер завжди хороший або що він завжди поганий, бо це залежить від його сили. Отже, яку функцію тут виконує гора? Хіба її функція – не затримувати вітер? До чого гора стишує шалений вітер? (До вітерця.) А в середовищі, де живе людина, з чим стикається більшість людей: зі штормами чи вітерцями? (З вітерцями.) Хіба це не було однією з цілей Бога, одним із Його намірів при створенні гір? Як було б, якби люди жили в середовищі, де пісок шалено розлітався б на вітрі без перешкод і затримок? Можливо, земля, що страждає від літаючого піску й каміння, була б непридатною для життя? Каміння б уражало людей, а пісок би їх засліплював. Вітер збивав би людей із ніг або здіймав у повітря. Будинки нищилися б, і траплялися б усілякі лиха. Та чи є цінність в існуванні буйного вітру? Я сказав, що він поганий, тому може здатися, що він не має ніякої цінності, але чи так це? Хіба він не набуває цінності, перетворившись на вітерець? Що найбільше потрібно людям, коли погода волога чи задушлива? Їм потрібен легкий вітерець, щоб він ніжно подув на них, щоб освіжив їх і прояснив їхній розум, щоб загострив їхнє мислення, відновив і покращив їхній душевний стан. Зараз, наприклад, усі ви сидите в кімнаті, де багато людей і задушливе повітря, – що вам потрібно найбільше? (Легкий вітерець.) Відвідування місця, де повітря каламутне та брудне, може сповільнити мислення, послабити кровообіг і затьмарити ясність розуму. Однак трохи руху й вентиляції освіжає повітря, а на свіжому повітрі люди почуваються інакше. Хоча маленький потічок може призвести до лиха, хоча буйний вітер може призвести до лиха, але поки є гора, вона перетворюватиме цю небезпеку на силу, яка приносить людям користь. Хіба це не так?

Про що була третя частина історії? (Про велику гору та велетенську хвилю.) Про велику гору та велетенську хвилю. Дія цієї частини відбувається на березі моря біля підніжжя гори. Ми бачимо гору, океанські хвильки та величезну хвилю. Чим гора виступає для хвилі в цьому випадку? (Захисницею й перепоною.) Вона і захисниця, і перепона. Будучи захисницею, вона не дає морю зникнути, щоб створіння, які в ньому живуть, могли розмножуватись і процвітати. Будучи перепоною, гора не дає морським водам розлитись і спричинити лихо, наробити шкоди та зруйнувати людські оселі. Тож ми можемо сказати, що гора – водночас і захисниця, і перепона.

Ось таким є значення взаємозв’язку між великою горою й маленьким потічком, великою горою й буйним вітром, великою горою й велетенською хвилею; ось таким є значення того, що вони посилюють одне одного, протидіють одне одному та співіснують разом. Ці речі, створені Богом, у своєму існуванні керуються правилом і законом. Тож які діяння Божі ви побачили в цій історії? Чи ігнорував Бог усе суще відтоді, як створив його? Чи Він створив правила та продумав способи функціонування всього сущого, лише щоб потім ігнорувати їх? Чи так воно сталося? (Ні.) А що ж тоді сталося? Бог досі все контролює. Він контролює воду, вітер і хвилі. Він не дає їм розгулюватися, і Він не дозволяє їм робити шкоди та знищувати будинки, де живуть люди. Завдяки цьому люди можуть жити, розмножуватись і процвітати на землі. Це означає, що, створюючи все суще, Бог уже спланував правила його існування. Коли Бог створював кожну річ, Він подбав про те, щоб вона була корисна людству, і взяв її під Свій контроль, щоб вона не завдавала людству клопоту й не приносила йому лиха. Якби не Боже управління, хіба води не текли б нестримно? Хіба вітер не дув би нестримно? Чи підкоряються правилам вітер і вода? Якби Бог ними не управляв, то ними не керували б ніякі правила, і вітер завивав би, а води були б нестримними та спричиняли повені. Якби хвиля була вищою за гору, чи могло б існувати море? Не могло б. Якби гора не була такою ж високою, як хвиля, то моря не існувало б, а гора втратила б свою цінність і значення.

Чи бачите ви Божу мудрість у цих двох історіях? Бог створив усе, що існує, і Він є володарем усього, що існує; Він управляє всім цим, Він забезпечує все це, і всередині всього сущого Він бачить і ретельно вивчає кожне слово й дію всього, що існує. Так само Бог бачить і ретельно вивчає кожен куточок людського життя. Отже, Бог досконало знає кожну подробицю всього, що існує в межах Його творіння, починаючи з функції кожної речі, її природи, правил виживання та закінчуючи значенням її життя й цінністю її існування, – усе це відомо Богу в усій повноті. Бог створив усе суще – ви дійсно думаєте, що Йому потрібно вивчати правила, які ним керують? Чи потрібно Богу вивчати людське знання чи науку, щоб пізнати та зрозуміти їх? (Ні.) Чи є серед людства хтось, хто настільки освічений і ерудований, щоб розуміти все суще так, як розуміє Бог? Немає такої людини, правильно? Чи є такі астрономи чи біологи, що справді розуміють правила, за якими живе й росте все суще? Чи можуть вони справді зрозуміти цінність існування кожної речі? (Ні, не можуть.) Причина цього в тому, що все суще створено Богом, і в яких би обсягах та як би глибоко людство не вивчало це знання, скільки б не намагалося його пізнати, воно ніколи не зможе осягнути таємницю чи ціль створення Богом усього сущого. Хіба це не так? А тепер, після того, що ми вже обговорили, чи відчуваєте ви, що здобули часткове розуміння справжнього значення фрази «Бог – джерело життя для всього сущого»? (Так.) Я знав, що коли Я обговорюватиму цю тему – «Бог – джерело життя для всього сущого», – багатьом людям одразу спаде на думку інша фраза: «Бог є істина, і Бог Своїм словом забезпечує нас», – і нічого поза цим рівнем значення теми. Декому може навіть здаватися, що забезпечення Богом людського життя, щоденної їжі й питва, а також усіх повсякденних потреб не вважається забезпеченням Ним людини. Хіба немає тих, хто так вважає? Але хіба намір Бога, що стоїть за Його творінням, не очевидний – дозволити людству існувати й нормально жити? Бог підтримує середовище, у якому живуть люди, і Він забезпечує все те, що потрібно людству для його виживання. Більше того, Він управляє й володарює всім сущим. Завдяки всьому цьому людство може нормально жити, процвітати й розмножуватися; саме так Бог забезпечує все творіння та людство. Хіба це не правда, що люди повинні усвідомлювати й розуміти ці речі? Можливо, хтось скаже: «Ця тема надто далека від нашого пізнання Самого істинного Бога, і ми не хочемо цього знати, бо не хлібом самим живемо, але словом Божим». Чи правильне таке розуміння? (Ні.) Чому воно неправильне? Чи можете ви мати повне розуміння Бога, якщо знаєте лише те, що Бог сказав? Якщо ви лише приймаєте Божу роботу та приймаєте Божий суд і кару, чи можете ви мати повне розуміння Бога? Якщо ви знаєте лише дрібку Божого характеру, дрібку Божої влади, чи вважатимете ви це достатнім, щоб досягнути розуміння Бога? (Ні.) Дії Бога почалися з того, що Він створив усе суще, і вони тривають сьогодні – дії Бога явні в усі часи, щомиті. Якщо хтось вірить, ніби Бог існує лише тому, що Він обрав громаду людей, аби виконувати над ними Свою роботу та спасати їх, і ніщо інше ніяк Бога не стосується – ні Його влади, ні Його статусу, ні Його дій, – то чи можна вважати, що така людина має істинне знання про Бога? Люди, які володіють цим так званим «знанням про Бога», мають лише однобоке розуміння, за яким Його діяння нібито обмежуються однією громадою людей. Хіба це істинне знання про Бога? Хіба люди з таким знанням не заперечують створення Богом усього сущого та Його володарювання над ним? Дехто не хоче розбиратися з цим питанням, натомість думаючи про себе: «Я не бачив Божого володарювання над усім сущим. Ця ідея така абстрактна, і я не хочу в ній розбиратися. Бог робить що хоче, а мене це ніяк не стосується. Я приймаю Божий провід і Його слово тільки для того, щоб Бог міг мене спасти та вдосконалити. Ніщо інше для мене не має значення. Правила, які встановив Бог, коли створював усе суще, і те, що Він робить, щоб забезпечити все суще та людство, ніяк мене не стосуються». Що це за розмови? Хіба це не акт бунту? Чи є серед вас хтось із таким розумінням? Навіть без ваших слів Я знаю, що так думає багато хто з присутніх. Такі буквоїди дивляться на все з власної «духовної» точки зору. Вони хочуть лише загнати Бога в рамки Біблії, у рамки слів, які Він сказав, і сенсу, який випливає з букви писаного слова. Вони не бажають пізнати Бога глибше та не хочуть, щоб Бог розпорошував Свою увагу, займаючись іншими справами. Такий тип мислення дитячий і до того ж надмірно релігійний. Чи можуть люди з такими поглядами пізнати Бога? Їм було б дуже важко пізнати Бога. Сьогодні Я розповів дві історії, що стосувалися різних аспектів. Щойно зіткнувшись із ними, ви можете відчувати, що вони глибокі або дещо абстрактні, важкі для сприйняття та розуміння. Можливо, їх важко пов’язати з Божими діяннями та Самим Богом. Проте кожна людина, кожен, хто прагне пізнати Бога, має знати, ясно й точно, усі Божі дії та все, що Він зробив у творінні й серед людей. Це знання дасть тобі впевненість у твоїй вірі в істинне існування Бога. Воно також дасть тобі точні знання про Божу мудрість, Його силу й те, у який спосіб Він забезпечує все суще. Воно дозволить тобі чітко усвідомити істинне існування Бога та побачити, що Його існування не вигадане, не невизначене, не міф, не теорія та, звичайно, не якась духовна розрада, а реальне існування. Більше того, воно дозволить людям дізнатися, що Бог завжди забезпечував усе творіння та людство; Бог робить це по-Своєму й відповідно до Свого ритму. Отже, саме тому, що Бог створив усі речі й дав їм правила, кожна з них здатна, як Він визначив наперед, робити відведені їй завдання, виконувати свої обов’язки та грати свою роль; як Він визначив наперед, кожна річ має своє призначення для служіння людству, а також простору й середовищу, де живе людство. Якби Бог так не зробив і в людства не було такого середовища для проживання, то віра в Бога та слідування за Ним були б для людства неможливими; усе це було б не більше ніж пустопорожніми балачками. Хіба це не так?

Погляньмо ще раз на історію про велику гору та маленький потічок. Яка функція гори? На горі процвітають живі істоти, тому її існування має самоцінність, а ще вона заважає маленькому потічку, не даючи йому текти так, як він хоче, і завдавати людям лиха. Хіба це не так? Гора існує у свій власний спосіб буття, дозволяючи процвітати міріадам живих істот на ній: деревам, травам і всім іншим рослинам та тваринам на горі. Вона також спрямовує русло маленького потічка: гора збирає води потічка та природним чином спрямовує їх навколо свого підніжжя, де вони вливаються в річку та, зрештою, в море. Ці правила не виникли природним шляхом, а були спеціально встановлені Богом під час створення світу. Що ж до великої гори та буйного вітру, то гора теж потребує вітру. Гора потребує, щоб вітер пестив живі істоти, які живуть на ній, і водночас стишує силу буйного вітру, щоб він не дув як заманеться. У певному сенсі це правило втілює в собі обов’язок великої гори; тож чи сформувалося це правило щодо обов’язку гори саме по собі? (Ні.) Його створив Бог. Велика гора має свій обов’язок, і буйний вітер також має свій обов’язок. А тепер згадаймо велику гору та велетенську хвилю. Якби гори не було, чи вода знайшла б сама, куди текти? (Ні.) Вода б розлилася. Гора має власну екзистенційну цінність як гора, а море має власну екзистенційну цінність як море; проте в обставинах, за яких вони можуть нормально існувати разом і не заважати одне одному, вони також обмежують одне одного: велика гора обмежує море від розливу, тим самим захищаючи домівки людей, і обмеження моря також дозволяє йому плекати живі істоти, які його населяють. Чи цей ландшафт сформувався сам по собі? (Ні.) Його теж створив Бог. З цієї картини ми бачимо, що, коли Бог творив усе суще, Він наперед визначив, де стоятиме гора, де потече потічок, з якого боку почне дути буйний вітер, куди він понесеться та якої висоти мають бути величезні хвилі. Усі ці речі містять Божі наміри та ціль – вони є Божими ділами. Тепер ви бачите, що Божі діла присутні в усьому сущому? (Так.)

З якою ціллю ми обговорюємо ці речі? Може, щоб змусити людей вивчати правила, за якими Бог створив усе суще? Чи, може, щоб зацікавити їх астрономією й географією? (Ні.) То яка ж наша ціль? Вона полягає в тому, щоб люди зрозуміли Божі діла. З Божих діл люди можуть підтвердити й перевірити, що Бог – джерело життя для всього сущого. Якщо ти зможеш це зрозуміти, тоді ти справді зможеш переконатись у місці Бога у своєму серці, і ти зможеш переконатися, що Бог є Сам Бог, унікальний, Творець неба, землі та всього сущого. Отже, чи корисно для твого розуміння Бога знати правила всього сущого та знати Божі діла? (Так.) Наскільки це корисно? По-перше, зрозумівши діла Божі, чи зможеш ти досі цікавитись астрономією та географією? Чи зможеш ти й далі мати скептичний настрій і сумніватися в тому, що Бог – Творець усього сущого? Чи зможеш ти й далі мати дослідницький настрій і сумніватися в тому, що Бог – Творець усього сущого? (Ні.) Коли ти переконаєшся, що Бог – Творець усього сущого, і зрозумієш деякі правила Божого творіння, чи справді ти повіриш у своєму серці, що Бог забезпечує все суще? (Так.) Чи має тут слово «забезпечення» якесь особливе значення, чи, може, його використання стосується певної конкретної обставини? «Бог забезпечує все суще» – це фраза з дуже широким значенням і обсягом. Бог не просто забезпечує людей щоденною їжею та питвом; Він забезпечує людство всім необхідним, зокрема всім, що люди можуть побачити, але також і тим, чого не видно. Бог підтримує це життєве середовище, без якого людству ніяк не обійтися, управляє ним і панує над ним. Тобто якого б середовища людство не потребувало на кожну пору року, Бог його підготував. Бог також управляє типом повітря та температурою, щоб вони були придатними для виживання людини. Правила, які керують цими речами, не виникають самі по собі чи випадково; вони є результатом Божого володарювання та Його діл. Сам Бог є джерелом усіх цих правил і джерелом життя для всього сущого. Незалежно від того, віриш ти в це чи ні, можеш ти це побачити чи ні, можеш ти це зрозуміти чи ні, це залишається визнаним і незаперечним фактом.

Я знаю, що переважна більшість людей має віру тільки в Божі слова й роботу, записані в Біблії. Для меншості людей Бог відкрив Свої діла та дозволив людям побачити цінність Свого існування. Він також дозволив їм отримати певне розуміння Його статусу та підтвердив факт Свого існування. Проте для багатьох інших людей той факт, що Бог створив усе суще, управляє ним і забезпечує його, здається невизначеним або неконкретним; такі люди можуть навіть зберігати скептичне ставлення. Через таке ставлення вони послідовно вважають, що закони природного світу сформувалися стихійно, що зміни, переходи, явища в природі та власне закони, які нею керують, виникли із самої природи. Люди не можуть збагнути у своїх серцях, як Бог створив усе суще та панує над ним; вони не можуть зрозуміти, як Бог управляє всім сущим і забезпечує його. У межах цього засновку люди не можуть повірити, що Бог створив усе суще, панує над ним і забезпечує його; навіть ті, хто вірить, обмежені у своїй вірі періодом Закону, періодом Благодаті й періодом Царства: вони вірять, що Божі діла й забезпечення Ним людства спрямовано виключно на Його обраний народ. Це те, що Мені найбільш прикро бачити, і те, що завдає стільки болю, тому що навіть коли людство втішається всім, що приносить Бог, воно заперечує все, що Він робить, і все, що Він йому дає. Люди вірять лише в те, що небо, земля і все суще керуються своїми власними, природними правилами та своїми власними, природними законами виживання, і в те, що вони не мають жодного правителя, який би управляв ними, або володаря, який би забезпечував їх і доглядав за ними. Навіть якщо ти віриш у Бога, ти можеш не вірити, що все це – Його діла; справді, це одна з речей, якою найчастіше нехтує кожен віруючий у Бога, кожен, хто приймає Боже слово, і кожен, хто слідує за Богом. Так от, щойно Я починаю обговорювати щось не пов’язане з Біблією чи так званою духовною термінологією, деякі люди починають нудьгувати, втомлюються чи навіть почуваються некомфортно. У їхньому розумінні їм здається, що Мої слова відірвані від духовних людей і духовних речей. Це жахливо. Коли йдеться про пізнання Божих діл, хоча ми й не згадуємо про астрономію, не досліджуємо географію чи біологію, але ми повинні усвідомлювати Боже володарювання над усім сущим, ми повинні знати, що Він забезпечує все суще та що Він є джерелом усього сущого. Це необхідний урок, який треба вивчати. Я думаю, ви зрозуміли Мої слова, так?

Хоча ці дві історії, які Я щойно розповів, трохи незвичні за змістом і манерою викладу, розказані, так би мовити, в дещо особливий спосіб, це була Моя спроба використати прямолінійні слова та простий підхід, щоб допомогти вам здобути й прийняти щось більш глибоке. У цьому полягала Моя єдина ціль. Я хотів, щоб із цих невеличких історій і картин, які вони змальовують, ви побачили й повірили, що Бог володарює над усім творінням. Ціль оповідання цих історій полягає в тому, щоб дозволити вам побачити й пізнати безмежні діла Божі в обмежених рамках історії. Що ж до того, коли ви повністю досягнете цього результату й утілите його в собі, – це залежить від вашого власного досвіду та вашого власного пошуку. Якщо ти дійсно шукаєш істину та прагнеш пізнати Бога, то ці речі слугуватимуть тобі дедалі сильнішим нагадуванням; вони даруватимуть тобі глибоке усвідомлення, ясність у твоєму розумінні, що поступово наближатиме тебе до справжніх Божих діл з близькістю, яка буде без відстані й без помилок. Однак якщо ти не прагнеш пізнати Бога, то ці історії ніяк вам не нашкодять. Просто вважайте, що це правдиві історії.

Чи здобули ви якесь розуміння з цих двох історій? По-перше, чи стоять ці дві історії осторонь від нашого попереднього обговорення Божої турботи про людство? Чи є тут внутрішній зв’язок? Чи правда, що в цих двох історіях ми бачимо Божі діла й те, як ретельно Він обмірковує все, що планує для людства? Чи правда, що все, що робить Бог, і все, що Він думає, – заради існування людства? (Так.) Хіба дбайлива Божа думка й турбота про людство не дуже помітні? Людству нічого не треба робити. Бог приготував для людей повітря – їм потрібно лише дихати ним. Овочі та фрукти, які вони споживають, є легкодоступними. Кожен регіон із півночі на південь, зі сходу на захід має власні природні ресурси. Різні регіональні культури, фрукти й овочі – усе це було приготоване Богом. У ширшому середовищі Бог зробив так, щоб усі речі взаємно зміцнювали та взаємно посилювали одна одну, взаємно протидіяли, були взаємозалежними й існували разом. Такими є Його метод і Його правило для підтримки виживання й існування всього сущого; так людство змогло безпечно й безтурботно розвиватись у цьому життєвому середовищі, розмножуватися з покоління в покоління аж до сьогоднішнього дня. Тобто Бог вносить рівновагу в природне середовище. Якби Бог не був володарем, який усе контролює, то навіть якби Бог усе-таки створив навколишнє середовище, ніхто не був би спроможний підтримувати його та зберігати в рівновазі. У деяких місцях немає повітря, і людство не може там вижити. Бог не дозволить тобі туди потрапити. Тож не виходь за рамки належного. Це для захисту людства – всередині криються таємниці. Кожен аспект навколишнього середовища, довжина та ширина землі, кожне створіння на землі – як живе, так і мертве – були заздалегідь задумані й підготовлені Богом. Навіщо це необхідно? Чому те не потрібно? Для чого це тут і чому те має бути там? Бог уже продумав усі ці питання, і людям не потрібно над ними думати. Деякі дурні люди весь час думають про те, щоб зрушити гори, але чому б замість цього не переселитися на рівнини? Якщо ти не любиш гори, то чому ти живеш біля них? Хіба це не дурість? Що сталося б, якби ти посунув цю гору? Прийшли б урагани й величезні хвилі, і домівки людей було б знищено. Хіба це не було б безумством? Люди здатні лише знищувати. Вони не здатні доглянути навіть те єдине місце проживання, яке у них є, але при цьому вони хочуть забезпечувати все суще. Це неможливо.

Бог дозволяє людству управляти всім сущим і панувати над ним, але чи добре в людини виходить? Людина знищує все, що може. Вона не просто не здатна зберегти все, що Бог створив для неї, у первісному стані – навпаки, вона знищила Боже творіння. Людство зрушило гори, відібрало сушу в морів і перетворило рівнини на пустелі, де не може жити жодна людина. Але саме в пустелі людина створила промисловість і побудувала ядерні бази, сіючи всюди загибель. Тепер річки перестали бути річками, море перестало бути морем… Після того як людство порушило рівновагу природного середовища та його правила, день лиха й загибелі людства не за горами; він неминучий. Коли прийде лихо, людство пізнає дорогоцінність усього, що Бог для нього створив, і те, наскільки воно важливе для людства. Для людини жити в середовищі, де вітри й дощі приходять у свій час, – це наче жити в раю. Люди не усвідомлюють, що це благословення, але щойно вони все це втратять, вони побачать, наскільки воно рідкісне й дорогоцінне. І коли воно зникне, як його повернути? Що могли б зробити люди, якби Бог не захотів створити його знову? Чи могли б ви щось зробити? Власне, ви таки можете дещо зробити. Це дуже просто – коли Я скажу вам, що це, ви відразу зрозумієте, що це можливо. Як так сталося, що людина опинилась у нинішньому стані свого існування? Чи це через її жадібність і те, як вона все знищує? Якщо людина припинить це знищування, хіба її життєве середовище поступово не виправиться? Якщо Бог нічого не робить, якщо Бог більше не бажає нічого робити для людства – тобто якщо Він не втручається в цю справу, – то найкращим рішенням для людства було б зупинити все знищування й дозволити своєму життєвому середовищу повернутися до свого природного стану. Покласти край усьому цьому знищуванню означає покласти край грабунку та спустошенню того, що створив Бог. Тоді середовище проживання людини поступово відновилося б, а якщо цього не зробити, то воно стало б ще відразливішим середовищем для життя, і з часом його знищування прискорилося б. Чи просте Моє рішення? Воно ж просте та здійсненне, чи не так? Справді просте, здійсненне для деяких людей, але чи здійсненне воно для переважної більшості людей на землі? (Ні.) Чи є воно здійсненним хоча б для вас? (Так.) Що спонукає вас говорити «так»? Чи можна сказати, що така відповідь походить з основи розуміння Божих діл? Чи можна сказати, що її умовою є слухняність Божому володарюванню та плану? (Так.) Є спосіб змінити ситуацію, але це не та тема, яку ми зараз обговорюємо. Бог відповідає за кожне людське життя, і Він несе відповідальність до самого кінця. Бог тебе забезпечує, і навіть якщо в цьому середовищі, знищуваному сатаною, ти захворів, або отруївся, або був скривджений, – не біда: Бог тебе забезпечить, і Бог дасть тобі жити далі. Ви мусите в це вірити. Бог не дасть людині просто так померти.

А тепер ви хоч трохи відчули, як важливо визнати, що «Бог – джерело життя для всього сущого»? (Так, відчули.) Які почуття у вас виникли? Розкажіть Мені. (Раніше нам ніколи не спадало на думку пов’язувати гори, моря й озера з діями Бога. Лише почувши сьогодні Боже спілкування, ми зрозуміли, що в цих речах є Божі діла та мудрість; ми бачимо, що навіть коли Бог починав творити все суще, Він уже наділив кожну річ долею та Своєю доброю волею. Усі речі взаємно зміцнюють одна одну та взаємозалежні, і кінцеву вигоду від цього отримує людство. Те, що ми сьогодні почули, сприймається як щось дуже несподіване й нове: ми відчули, наскільки реальними є Божі дії. У реальному світі, у нашому повсякденному житті, у наших зустрічах з усім сущим ми бачимо, що це так.) Ви справді прозріли, чи не так? Бог не забезпечує людство без надійної основи; Його забезпечення – це не просто кілька коротких слів. Бог так багато зробив, і навіть те, чого ти не бачиш, – усе для твого блага. Людина живе в цьому середовищі, поміж усього того, що створив для неї Бог, де люди й усі речі залежать одне від одного. Наприклад, рослини виділяють гази, які очищають повітря, а люди дихають очищеним повітрям і отримують від цього користь; однак деякі рослини отруйні для людей, тоді як інші рослини протидіють отруйним рослинам. Це диво Божого творіння! Але облишмо поки що цю тему; сьогодні наша розмова була переважно про співіснування людини та решти творіння, без якого людина не може жити. У чому полягає важливість створення Богом усього сущого? Людина не може жити без решти, так само як людині для життя потрібне повітря: якби тебе помістили у вакуум, ти б невдовзі помер. Це дуже простий принцип, який показує, що людина не може існувати окремо від решти творіння. Отже, яке ставлення має бути в людини до всього сущого? Вона має його цінувати, пильнувати, раціонально використовувати, не винищувати, не марнувати й не змінювати за власною примхою, бо все суще від Бога, все суще є Його постачанням для людства, і людство має ставитися до нього сумлінно. Сьогодні ми обговорили ці дві теми. Уважно подумайте над ними й добре їх обміркуйте. Наступного разу ми обговоримо деякі питання детальніше. На цьому сьогоднішнє зібрання завершено. До побачення!

18 січня 2014 року