Божа святість (III) Частина друга

Усвідомлення Божої святості на прикладі того, що Він робить із людиною

Щоразу, коли сатана розбещує людину або завдає їй непомірної шкоди, Бог не залишається осторонь, і Він також не відмахується і не закриває очі на тих, кого Він обрав. Бог із досконалою чіткістю розуміє все, що робить сатана. Що б не робив сатана, якій би тенденції він не давав поштовх, Бог знає все, що намагається зробити сатана, і Бог не відмовляється від тих, кого Він обрав. Натомість, не привертаючи жодної уваги, – таємно, безмовно, – Бог робить усе необхідне. Коли Бог починає працювати над кимось, коли Він когось обрав, Він нікому не оголошує цю звістку, зокрема й сатані, не кажучи вже про те, щоб робити будь-які широкі жести. Він просто дуже спокійно, дуже природно робить те, що необхідно. По-перше, Він вибирає для тебе сім’ю; твоє сімейне походження, твої батьки, твої предки – усе це Бог вирішує заздалегідь. Інакше кажучи, Бог не приймає цих рішень за примхою; радше Він розпочав цю роботу давно. Щойно Бог обрав для тебе сім’ю, Він обирає дату твого народження. Потім Бог спостерігає, як ти народжуєшся і з плачем з’являєшся на світ. Він спостерігає за твоїм народженням, спостерігає, як ти промовляєш свої перші слова, спостерігає, як ти спотикаєшся й дибаєш свої перші кроки, коли вчишся ходити. Спершу ти ступаєш один крок, потім інший – а тепер ти можеш бігати, стрибати, говорити й висловлювати свої почуття… У міру дорослішання людей погляд сатани залишається прикутим до кожного з них, неначе погляд тигра до його здобичі. Але, виконуючи Свою роботу, Бог ніколи не зазнавав жодних обмежень, спричинених людьми, подіями чи об’єктами, простором чи часом; Він робить те, що Йому слід робити, і те, що Він мусить. У процесі дорослішання ти можеш стикнутися з багатьма речами, які тобі не до душі, а також хворобами й розчаруванням. Але коли ти йдеш цим шляхом, твоє життя і твоє майбутнє знаходяться цілком під Божою опікою. Бог дає тобі справжню гарантію на все твоє життя, бо Він прямо тут, поруч із тобою, охороняє тебе й піклується про тебе. Ти виростаєш, не підозрюючи цього. Ти починаєш контактувати з новим і пізнавати цей світ і це людство. Усе є свіжим і новим для тебе. Є дещо, чим тобі подобається займатися. Ти живеш у своїй власній людськості, ти живеш у власному просторі, і ти не маєш анінайменшого уявлення про існування Бога. Але Бог спостерігає за тобою на кожному кроці твого зростання, і спостерігає за тобою, коли ти робиш кожен великий крок уперед. Навіть коли ти набуваєш знання або вивчаєш науку, Бог ніколи не залишає тебе ні на крок. Ти нічим не відрізняєшся від інших людей у тому, що в процесі пізнання світу та взаємодії з ним ти встановив свої власні ідеали, у тебе є свої власні захоплення, інтереси, і ти також таїш високі амбіції. Ти часто розмірковуєш про своє власне майбутнє, часто створюючи ескізи того, як має виглядати твоє майбутнє. Однак що б не траплялося на цьому шляху, Бог чітко бачить, як усе воно відбувається. Можливо, ти сам забув своє власне минуле, але для Бога немає нікого, хто міг би зрозуміти тебе краще, ніж Він Сам. Ти живеш під пильним поглядом Бога, ростеш, дорослішаєш. У цей період найважливіше завдання Бога – це те, чого ніхто ніколи не бачить, те, чого ніхто не знає. Бог, звичайно ж, нікому про це не говорить. Отже, що ж це за найважливіша річ? Можна сказати, що це гарантія того, що Бог спасе людину. Це означає, що якщо Бог хоче спасти цю людину, Він має це зробити. Це завдання життєво важливе як для людини, так і для Бога. Ви знаєте, що це? Здається, у вас немає жодних відчуттів щодо цього завдання чи будь-якого уявлення про нього, тому Я розповім вам. Із моменту твого народження і до теперішнього часу Бог виконав над тобою велику роботу, але Він не дає тобі вичерпного звіту про все, що Він зробив. Бог не дав тобі про це дізнатися, і Сам також не розповів тобі. Однак для людства важливе все, що Він робить. Що стосується Бога, то це те, що Він мусить зробити. У Його серці є щось важливе, що Йому потрібно зробити, що набагато перевершує будь-що з цього. Тобто з моменту народження людини й до сьогоднішнього дня Бог мусить гарантувати її безпеку. Коли ви чуєте ці слова, вам може здатися, що ви їх не повністю розумієте. Ви можете запитати: «Чи є ця безпека настільки важливою?». Тож яким є буквальне значення слова «безпека»? Можливо, у вашому розумінні воно означає спокій або, можливо, у вашому розумінні воно означає ніколи не зазнавати жодного лиха чи катастрофи, жити добре, жити нормальним життям. Але у своїх серцях ви мусите знати, що це не так просто. Отже, чим саме є те, про що Я говорив, що Бог мусить робити? Що безпека означає для Бога? Чи справді це гарантія нормального значення слова «безпека»? Ні. То що ж саме робить Бог? Ця «безпека» означає, що тебе не поглине сатана. Це важливо? Не бути поглинутим сатаною – це стосується твоєї безпеки чи ні? Так, це стосується твоєї особистої безпеки, і не може бути нічого важливішого. Коли тебе поглинув сатана, твоя душа й твоя плоть більше не належать Богу. Бог більше не буде тебе спасати. Бог залишає душі й людей, яких поглинув сатана. Тому Я кажу, що найважливіше, що мусить робити Бог, – це гарантувати твою безпеку, гарантувати, що тебе не поглине сатана. Це дуже важливо, чи не так? Тож чому ви не можете відповісти? Здається, ніби ви не здатні відчути велику доброту Бога!

Бог робить набагато більше, окрім гарантування безпеки людей, гарантування того, що їх не поглине сатана. Він також робить велику підготовчу роботу, перш ніж обрати та спасти когось. По-перше, Бог проводить ретельну підготовку стосовно того, який у тебе буде характер, у якій сім’ї ти народишся, ким будуть твої батьки, скільки в тебе буде братів і сестер, і якими будуть ситуація, економічний стан і умови сім’ї, у якій ти народишся. Чи знаєте ви, у яких сім’ях народжується більшість обраних Богом людей? Чи це видатні сім’ї? Ми не можемо з упевненістю сказати, що серед них немає жодного, хто народився у видатних сім’ях. Можливо, деякі є, але їх дуже мало. Чи вони народжуються в сім’ях, які володіють винятковим багатством, у сім’ях мільярдерів або мультимільйонерів? Ні, вони майже ніколи не народжуються в таких сім’ях. Отже, яку сім’ю Бог влаштовує для більшості із цих людей? (Звичайні сім’ї.) Тож які сім’ї можна вважати «звичайними сім’ями»? До них належать сім’ї працівників, тобто ті, прожиток яких залежить від заробітної плати, які можуть дозволити собі предмети першої необхідності й не є надмірно забезпеченими; до них також належать фермерські сім’ї. Фермери покладаються на посів сільськогосподарських культур для забезпечення харчування, у них є збіжжя та одяг, і вони не голодують і не мерзнуть. Крім того, є сім’ї, які мають свою невелику справу, і є сім’ї, де батьки – інтелектуали, і їх також можна вважати звичайними сім’ями. Окрім того, деякі батьки є офісними працівниками або дрібними державними чиновниками, і їх також не можна вважати такими, що належать до видатних сімей. Більшість із них народжується у звичайних сім’ях, і все це влаштовано Богом. Тобто, перш за все, це середовище, у якому ти живеш, не є сім’єю зі значними статками, як люди можуть собі уявити, і ця сім’я обрана тобі Богом, і більшість людей житиме в рамках такої сім’ї. А як щодо соціального стану? Економічні умови більшості батьків є середніми, і вони не мають високого соціального статусу: для них добре вже просто мати роботу. Чи є серед них губернатори? Або президенти країн? Ні, правда ж? У кращому випадку це такі люди, як керівники або власники малого бізнесу. Їхній соціальний статус посередній, а їхні економічні умови середні. Іншим фактором є середовище проживання сім’ї. Перш за все, серед цих сімей немає батьків, які б явно вплинули на те, щоб їхні діти ступили на шлях ворожіння та віщування; дуже мало хто займається таким. Більшість батьків – цілком нормальні люди. Водночас, коли Бог обирає людей, Він встановлює для них таке середовище, яке дуже корисне для Його спасіння людей. На перший погляд здається, що Бог не зробив для людини нічого приголомшливого; Він просто здійснює кожен учинок малопомітно, без привернення уваги й тихо. Але насправді все, що робить Бог, – це тільки закладає основу для твого спасіння, готуючи дорогу попереду й усі необхідні умови для твого спасіння. Потім Бог повертає кожну людину до Себе, кожного в певний час: саме тоді ти чуєш голос Бога; саме тоді ти постаєш перед Ним. На той час, коли це відбувається, деякі люди вже самі стали батьками, тоді як інші досі є чиїмись дітьми. Інакше кажучи, деякі люди одружилися й народили дітей, а деякі досі самотні та ще не створили власних сімей. Але як би там не було, коли тебе досягають Боже Євангеліє та його Слова, то трапляється те, що давно наперед визначив Бог. Бог установив середовище і визначив певну людину для проповіді тобі Євангелія у певному контексті, щоб ти міг почути голос Божий і прийняти Його у певному середовищі. Усе це було наперед визначено Богом. Бог уже приготував для тебе всі необхідні умови. У такий спосіб люди, самі того не відаючи, постають перед Ним і повертаються до Божого дому. Вони також несвідомо слідують за Богом у кожен етап Його роботи, входячи в кожен етап Божого способу виконання роботи, який Він приготував для них. Які способи Бог використовує, коли Він щось робить для людини в цей час? По-перше, абсолютний мінімум – це турбота й захист, якими користується людина. Окрім цього, Бог організовує різних людей, події та об’єкти так, щоб через них людина могла бачити Його існування і Його вчинки. Наприклад, деякі люди вірять у Бога, тому що хтось у їхній родині хворий. Коли інші проповідують їм Євангеліє, вони починають вірити в Бога, і ця віра в Бога виникає через ситуацію, що склалася. Тож хто влаштував цю ситуацію? (Бог.) Через цю хворобу є сім’ї, де всі віруючі, у той час як є інші, де вірять лише кілька членів родини. На перший погляд може здатися, що хтось у вашій сім’ї хворий, але насправді цей стан даровано тобі для того, щоб ти міг постати перед Богом, це Божа доброта. Оскільки сімейне життя для деяких людей важке, і вони не можуть знайти спокій, може з’явитися випадкова можливість: хтось сповіщає їм Євангеліє й каже: «Вір у Господа Ісуса, і матимеш мир». Отож, самі того не підозрюючи, вони приходять до віри в Бога за абсолютно природних обставин, тож хіба це не свого роду умова? І чи є благодаттю, дарованою їм Богом, той факт, що в їхній родині немає миру? Є також дехто, хто приходить до віри в Бога з інших причин. Існують різні причини та різні способи приходу до віри, але незалежно від того, з якої причини ви починаєте вірити в Нього, усе це насправді влаштовано й скеровано Богом. Спочатку Бог використовує різні способи, щоб обрати тебе й привести тебе у Свою сім’ю. Це благодать, яку Бог дарує абсолютно кожній людині.

На нинішній стадії Божої роботи в останні дні Він уже не просто дарує людині благодать і благословення, як робив це раніше, і не вмовляє людину рухатися вперед. Що побачила людина на цій стадії роботи з усіх аспектів Божої роботи, які вона пережила на власному досвіді? Людина побачила Божу любов, Божий суд і кару. Протягом цього періоду часу Бог забезпечує, підтримує, просвіщає і спрямовує людину, тому людина поступово приходить до розуміння Його намірів, до розуміння слів, які Він говорить, та істини, яку Він дарує людині. Коли людина буде слабкою, коли вона буде негативно налаштованою, коли їй буде нікуди звернутися, Бог використовуватиме Свої слова, щоб втішати, давати поради й підбадьорювати людину, щоб її невеликий духовний зріст міг поступово міцнішати, ставати більш позитивно налаштованим і готовим до співпраці з Богом. Але коли людина бунтує проти Бога, або чинить Йому опір, або коли людина розкриває свою зіпсованість, Бог не проявить милосердя в провчанні й дисциплінуванні людини. Однак Бог виявить толерантність і терпіння до людської дурості, необізнаності, слабкості та незрілості. Отже, завдяки всій роботі, яку Бог робить для людини, людина поступово дозріває, зростає та приходить до розуміння Божих намірів, приходить до пізнання певних істин, до знання того, що є позитивним, а що негативним, до знання того, що таке нечестя й темрява. Бог не дотримується єдиного підходу – завжди провчати й дисциплінувати людину, але й не завжди проявляє терпимість і терпіння. Радше Він забезпечує кожну людину по-різному на різних етапах її життя та відповідно до її духовного зросту й рівня. Він багато робить для людини, та ще й дорогою ціною; людина нічого не бачить ні з того, що Він робить, ні ціни, але на практиці все, що Він робить, справді здійснюється для кожної окремої людини. Божа любов практична: завдяки Божій благодаті людина уникає однієї катастрофи за іншою, і весь час Бог знову й знову виявляє толерантність до людських слабкостей. Суд і кара Божі дають людям можливість поступово пізнати зіпсованість і сатанинську сутність людства. Те, що дає Бог людині, і Його просвітління людини, і Його провід для людини – усе це дозволяє людству дедалі більше пізнавати суть істини й дедалі більше розуміти, що потрібно людям, якою дорогою їм варто йти, заради чого вони живуть, у чому цінність і сенс їхнього життя і як іти дорогою вперед. Усе це, що робить Бог, є невіддільним від Його єдиної початкової мети. У чому ж тоді полягає ця мета? Чому Бог використовує ці методи для виконання Своєї роботи над людиною? Якого результату Він хоче досягти? Інакше кажучи, що Він хоче бачити в людині? Що Він хоче здобути від людини? Бог хоче бачити, що серце людини може бути відроджене. Ці методи, які Він використовує для роботи з людиною, є постійним зусиллям пробудити серце людини, пробудити дух людини, дати людині можливість зрозуміти, звідки вона походить, хто направляє, підтримує та забезпечує її, і хто дає людині можливість жити аж до сьогоднішнього дня; ці методи становлять засіб, що дозволяє людині зрозуміти, хто є Творець, кому їй слід поклонятися, яким шляхом вона мусить іти та яким чином людина має постати перед Богом; це засіб для поступового оживлення серця людини, щоб людина пізнала серце Бога, розуміла серце Бога, а також осягнула кропіткий намір в основі Його роботи, спрямованої на спасіння людини. Коли серце людини відроджується, людина більше не бажає жити з виродженим, зіпсованим характером, а натомість бажає шукати істину, щоб задовольнити Бога. Коли серце людини пробуджене, тоді людина здатна повністю відірватися від сатани. Сатана більше не завдасть їй шкоди, він більше не контролюватиме та не обдурюватиме її. Натомість людина може активно співпрацювати в Божій роботі та Його словах, щоб задовольнити серце Бога, у такий спосіб досягаючи страху Божого та втікаючи від злого. Це початкова мета Божої роботи.

Дискусія про нечестя сатани, яку ми щойно провели, змушує всіх вважати, ніби людина живе серед великого нещастя і ніби життя людини оточене негараздами. Але тепер, коли Я говорю про святість Бога й роботу, яку Він виконує над людиною, як це змушує вас почуватися? (Дуже щасливими.) Тепер ми можемо бачити: усе, що робить Бог, усе, що Він кропітко влаштовує для людини, є бездоганним. Усе, що робить Бог, є безпомилковим, а це означає, що воно бездоганне й не потребує виправлення, поради чи будь-яких коректив із чийогось боку. Усе, що Бог робить для кожної людини, не підлягає сумніву; Він веде кожного за руку, піклується про тебе кожної миті, що минає, і жодного разу не покидав тебе. Оскільки люди зростають у такому середовищі та з такими передумовами, чи могли б ми сказати, що люди насправді ростуть на долоні Божій? (Так.) Отже, чи у вас і зараз досі є відчуття втрати? Чи хтось досі відчуває себе негативно налаштованим? Чи відчуває хто-небудь, що Бог полишив людство? (Ні.) То що ж саме тоді зробив Бог? (Він продовжує охороняти людство.) Кропіткий намір, який Бог вкладає у все, що Він робить, не підлягає сумніву. Більше того, виконуючи Свою роботу, Він завжди робить це беззастережно. Він ніколи не вимагав, щоб будь-хто з вас знав ціну, яку Він платить за тебе, щоб ти відчував глибоку вдячність Йому. Чи вимагав Бог коли-небудь цього від тебе? (Ні.) Ви всі прожили так багато років і майже кожен із вас потрапляв у багато небезпечних ситуацій і стикався з багатьма спокусами впродовж життя. Причина цього в тому, що сатана стоїть поруч із тобою, його погляд постійно спрямований на тебе. Коли з тобою трапляється лихо, сатана цим насолоджується; коли в тебе стаються нещастя, коли в тебе все йде не так, коли ти заплутуєшся в павутині сатани, він отримує від цього величезне задоволення. Що ж до того, що робить Бог, то Він захищає тебе кожної миті, що минає, відводячи тебе від одного нещастя за іншим і від одного лиха за іншим. Ось чому я кажу, що все, що в людини є: мир і радість, благословення та особиста безпека, насправді знаходиться під контролем Бога; Він керує долею кожної людини та володарює над нею. Але чи є у Бога завищене уявлення про Своє становище, як кажуть деякі люди? Чи Бог проголошує тобі: «Я – найвеличніший з усіх. Саме Я керую вами. Ви маєте благати Мене про милість, а непослух буде покараний смертю»? Чи Бог коли-небудь погрожував людству в такий спосіб? (Ні.) Чи говорив Він коли-небудь: «Людство розбещене, тому не має значення, як Я до нього ставлюся, і з ним можна поводитися як завгодно; Мені не потрібно вживати задля нього жодних розумних заходів»? Чи думає Бог отак? Чи діяв Бог коли-небудь у такий спосіб? (Ні.) Навпаки, Боже ставлення до кожної людини є серйозним і відповідальним. Він ставиться до тебе навіть більш відповідально, ніж ти сам ставишся до себе. Хіба це не так? Бог не говорить даремно; Він не хизується Своїм високим становищем і не ставиться до людей недбало. Натомість Він чесно й безмовно робить те, що Йому Самому потрібно робити. Це приносить людині благословення, мир і радість. Це мирно та щасливо приводить людину перед Божі очі та в Його сім’ю; потім людина живе перед Богом і приймає Боже спасіння з нормальним розумом і мисленням. Отже, чи був Бог коли-небудь дволиким стосовно людини у Своїй роботі? Чи виявляв Він коли-небудь неправдиву доброту, користуючись кількома приємностями, щоб недбало повестися з людиною, а потім повернутися до неї спиною? (Ні.) Чи говорив Бог коли-небудь одне, а потім робив інше? Чи давав Бог коли-небудь порожні обіцянки та хвалився, кажучи людям, що Він може щось зробити для них чи допомогти зробити для них щось інше, а потім зникав? (Ні.) У Бозі немає обману, немає неправди. Бог вірний, і Він істинний у всьому, що Він робить. Він єдиний, на кого люди можуть розраховувати; Він Бог, якому люди можуть довірити своє життя і все, що вони мають. Оскільки в Бозі немає обману, чи можемо ми сказати, що Бог найщиріший? (Так.) Звичайно, що можемо! Хоча слово «щирий» занадто слабке, занадто людське у разі його застосування до Бога, яке ще слово ми можемо використати? Це межі людської мови. Хоча дещо недоречно називати Бога «щирим», проте ми поки що використовуватимемо це слово. Бог вірний і щирий. Отже, коли ми говоримо про ці аспекти, що ми маємо на увазі? Чи маємо ми на увазі відмінності між Богом і людиною та відмінності між Богом і сатаною? Так, ми могли б так сказати. Це тому, що людина не може побачити анінайменшого сліду зіпсованого характеру сатани в Бозі. Чи маю Я рацію, коли це кажу? Амінь? (Амінь!) Ніщо з нечестивого характеру сатани не виявляється в Бозі. Усе, що Бог робить і виявляє, є цілковито сприятливим і допомагає людині, цілком робиться для того, щоб забезпечити людину, є сповненим життя і дає людині дорогу, якою слід іти, і напрямок, який потрібно вибрати. Бог не зіпсований, і, більше того, дивлячись зараз на все, що робить Бог, чи ми можемо сказати, що Бог святий? Оскільки Бог не має ні розбещеного характеру людства, ні чогось подібного до сатанинської сутності розбещеного людства, із цієї точки зору ми повністю можемо сказати, що Бог святий. Бог не проявляє жодної зіпсованості, і водночас, коли Бог діє, Він відкриває Свою власну сутність, що повністю підтверджує, що Сам Бог святий. Ви це бачите? Щоб пізнати святу сутність Бога, наразі розгляньмо ці два аспекти: по-перше, у Бозі немає й сліду зіпсованого характеру, а по-друге, суть Божої роботи над людиною дає людині можливість побачити власну сутність Бога, і ця сутність цілковито позитивна. Бо все, що приносить людині кожна частина Божої роботи, є позитивним. Передусім Бог вимагає, щоб людина була чесною – хіба це не щось позитивне? Бог дає людині мудрість – хіба це не щось позитивне? Бог робить людину здатною розрізняти добро й зло – хіба це не щось позитивне? Він дає людині можливість зрозуміти сенс і цінність людського життя – хіба це не щось позитивне? Він дозволяє людині бачити суть людей, подій і об’єктів відповідно до істини – хіба це не щось позитивне? Так і є. І наслідком усього цього є те, що людина більше не введена сатаною в оману, більше не зазнає постійної шкоди чи контролю з боку сатани. Інакше кажучи, це дозволяє людям повністю звільнитися від розбещення сатани, а отже, поступово йти шляхом страху Бога й утікання від злого. Як далеко ви пройшли цим шляхом станом на зараз? Важко сказати, чи не так? Але принаймні, чи є у вас тепер початкове розуміння того, як сатана розбещує людину, що є нечестивим, а що – негативним? Зараз ви принаймні йдете правильним шляхом у житті. Чи можна це сказати з упевненістю? Так, цілком.

В аспекті святості Бога є дещо, про що слід побесідувати. Зважаючи на все, що ви почули й зрозуміли, хто з вас може сказати, що таке святість Бога? Про що йде мова, коли Я говорю про святість Бога? Задумайтесь про це на мить. Чи є святість Бога Його правдивістю? Чи є святість Бога Його вірністю? Чи є святість Бога Його самовідданістю? Чи це Його смирення? Його любов до людей? Бог щедро дарує людині істину й життя – чи це Його святість? Так воно і є, усі ці перераховані аспекти. Усе те, що виявляє Бог, є унікальним, цього не існує в розбещеному людстві й цього не можна побачити в людстві. Анінайменшого сліду цього не можна побачити ні в процесі розбещення сатаною людини, ні в розбещеному характері сатани, ні в сутності або природі сатани. Усе, Ким є Бог і чим Він володіє, є унікальним; тільки Сам Бог має таку сутність і володіє нею. Чи бачив хтось із вас серед людства будь-кого настільки ж святого, як Я щойно описав на цьому етапі нашої дискусії? (Ні.) Отже, чи є хтось настільки святий серед ідолів, відомих чи величних людей, яким ви поклоняєтесь? (Ні.) Отже, коли ми говоримо, що святість Бога унікальна, чи це перебільшення? Однозначно ні. Окрім того, свята унікальність Бога також має практичну сторону. Чи існує якась розбіжність між святістю, про яку Я зараз говорю, і святістю, про яку ви раніше думали та яку уявляли? (Так.) Між ними – дуже велика розбіжність. Що люди часто мають на увазі, коли говорять про святість? (Деякі зовнішні прояви поведінки.) Коли люди кажуть, що поведінка чи щось інше є святими, вони говорять це лише тому, що вважають це чистим чи приємним для органів чуття. Однак у цьому незмінно відсутня реальна сутність святості – таким є аспект цього вчення. Окрім цього, що мається на увазі під практичним аспектом святості, який люди уявляють у своїй свідомості? Це здебільшого те, що вони собі уявляють, чи те, про що вони судять? Наприклад, деякі буддисти йдуть із життя під час практики, відходять, коли сплять сидячи. Деякі люди кажуть, що вони стали святими й полетіли на небо. Це також плід уяви. Крім того, інші вважають, що фея, яка спускається з неба, є святою. Насправді, поняття, яке люди вкладають у слово «святий», завжди було просто свого роду порожньою фантазією й теорією, що не має жодного реального змісту і, до того ж, не має нічого спільного із сутністю святості. Сутність святості – це справжня любов, і навіть більше того – це сутність істини, праведності й світла. Слово «святий» правильно вживати тільки стосовно Бога; ніщо в творінні не гідне називатися «святим». Людина мусить це зрозуміти. Відтепер ми застосовуватимемо слово «святий» лише до Бога. Чи це доречно? (Так, доречно.)