Божа святість (II)

Сьогодні, брати й сестри, заспіваймо гімн. Знайдіть такий, який вам подобається та який ви співаєте регулярно. (Ми заспіваємо гімн № 760 із Божих слів «Чиста, бездоганна любов».)

1  «Любов» означає почуття, яка є чистим та бездоганним. Це коли ти використовуєш своє серце, щоб любити, відчувати та бути дбайливим. У любові немає умов, немає перешкод і немає відстані. У любові немає ні підозр, ні обману, ні лукавства. У любові немає холодного розрахунку й немає нічого нечистого. Якщо ти любиш, то ти не будеш обманювати, скаржитися, зраджувати, бунтувати, вимагати або прагнути отримати щось чи в якійсь кількості.

2  «Любов» означає почуття, яка є чистим та бездоганним. Це коли ти використовуєш своє серце, щоб любити, відчувати та бути дбайливим. У любові немає умов, немає перешкод і немає відстані. У любові немає ні підозр, ні обману, ні лукавства. У любові немає холодного розрахунку й немає нічого нечистого. Якщо ти любиш, тоді ти з радістю присвятиш себе, із радістю зазнаєш труднощів, ти будеш сумісним зі Мною, ти зречешся усього, що ти маєш, заради Мене, ти відмовишся від своєї сім’ї, свого майбутнього, своєї молодості та шлюбу. Інакше твоя любов буде зовсім не любов’ю, а обманом і зрадою!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Багато покликаних, але мало обраних»

Цей гімн був вдалим вибором. Вам усім подобається його співати? Що ви відчуваєте після його виконання? Чи здатні ви відчувати таку любов у собі? (Ще ні.) Які з його слів найбільше тебе зворушують? («У любові немає умов, немає перешкод і немає відстані. У любові немає ні підозр, ні обману, ні лукавства. У любові немає холодного розрахунку й немає нічого нечистого». Але в собі я досі бачу багато домішок і багато частин мене, які намагаються укласти угоди з Богом. Я дійсно не набув такої любові, яка була б чистою й бездоганною.) Якщо ти не набув чистої, бездоганної любові, то який же тоді ступінь твоєї любові? (Я перебуваю лише на тому етапі, де я готовий шукати, де я прагну.) Судячи з твого власного духовного стану й виходячи з твого власного досвіду, якого ступеня ти набув? Чи є в тобі обман? Чи є в тебе скарги? Чи є у твоєму серці вимоги? Чи є щось, чого ви хочете й бажаєте від Бога? (Так, я маю в собі такі заплямовані речі.) За яких обставин вони проявляються? (Коли ситуація, яку Бог для мене влаштував, не відповідає моїм уявленням або коли мої бажання не справдилися, у ці моменти в мене проявляється такий розбещений характер.) Ви, брати й сестри, які приїхали з Тайваню, ви теж часто співаєте цей гімн? Ви можете трохи розповісти про те, як ви розумієте слова «чиста, бездоганна любов»? Чому Бог визначає любов саме так? (Мені дуже подобається цей гімн, бо з нього я бачу, що ця любов – довершена любов. Однак мені ще неблизько до того, щоб відповідати цьому стандарту, і ще дуже далеко до набуття справжньої любові. У дечому мені вдалося досягти прогресу та співпраці завдяки силі, яку мені дають Його слова, і завдяки молитві. Але коли я стикаюся з певними випробуваннями чи одкровеннями, то мені здається, що я не маю ні майбутнього, ні долі, що я не маю місця призначення. У такі моменти мене охоплює велика слабкість, і це питання часто мене турбує.) Що ти, зрештою, маєш на увазі, коли говориш про «майбутнє й долю»? Чи маєш ти на увазі щось конкретне? Може, це картинка або щось уявне? Чи твоє майбутнє й доля – це щось таке, що можна побачити в реальності? Це справжній предмет? Я хочу, щоб кожен із вас над цим задумався: із чим пов’язане ваше занепокоєння своїм майбутнім і своєю долею? (З можливістю бути спасенним, щоб я міг вижити.) Інші брати й сестри, ви теж трохи розкажіть про те, як ви розумієте слова «чиста, бездоганна любов». (Коли хтось її має, то в такій людині немає домішок, що йдуть від її власного індивідуального «я», і її майбутнє й доля її не обмежують. Як би Бог із нею не поводився, вона здатна повністю підкорятися Божій роботі та Його влаштуванням і слідувати за Ним до самого кінця. Лише така любов до Бога – це чиста, бездоганна любов. Вимірявши себе її мірою, я виявив, що, хоча в останні кілька років віри в Бога я, здається, повністю присвятив себе Йому та дещо відкинув, я так і не зміг по-справжньому віддати Йому своє серце. Коли Бог мене викриває, мені здається, що мене не можна спасти, і я живу в негативному стані. Я бачу, як я виконую свій обов’язок, але водночас я намагаюся укласти угоду з Богом, я не здатен любити Бога всім серцем, і в мене завжди на думці моє місце призначення, моє майбутнє й моя доля.) Схоже, ви зрозуміли щось із цього гімну й побачили певні зв’язки між ним і вашим реальним досвідом. Однак ви різною мірою приймаєте кожну з фраз гімну «Чиста, бездоганна любов». Хтось думає, що він про готовність, хтось прагне відкинути своє майбутнє, хтось прагне відпустити свою сім’ю, а хтось не прагне отримати нічого. Інші ж вимагають від себе не мати обману, нарікань і не бунтувати проти Бога. Чому Бог хоче проповідувати саме таку любов і вимагати, щоб люди любили Його саме так? Чи це така любов, яку люди можуть набути? Тобто чи здатні люди так любити? Люди можуть зрозуміти, що ні, бо вони не мають жодного натяку на таку любов. Коли люди її не мають і коли вони принципово не знають про любов, Бог говорить ці слова, і ці слова їм незнайомі. Оскільки люди живуть у цьому світі та з розбещеним характером, то якби в людях була така любов або якби людина могла мати таку любов – любов, яка не просить і не вимагає, любов, якій людина готова присвятити себе, і терпіти страждання, і віддати все, що в неї є, – то що б інші люди думали про того, хто має таку любов? Хіба така людина не була б досконалою? (Так.) Чи існує в цьому світі така досконала людина? Такої людини взагалі не існує в цьому світі. Це безсумнівно. Тому деякі люди у своєму досвіді докладають великих зусиль, щоб виміряти себе мірою цих слів. Вони розбираються із собою, обмежують себе та навіть постійно себе зрікаються: вони терплять страждання та змушують себе відмовитися від своїх уявлень. Вони зрікаються свого бунтарства, власних бажань і забаганок. Але зрештою вони все одно не можуть дорівнятися до тих слів. Чому таке відбувається? Бог говорить ці речі, щоб дати людям стандарт для наслідування, аби люди знали, відповідності якому стандарту Бог від них вимагає. Але хіба Бог колись казав, що люди повинні досягти цього негайно? Хіба Бог колись казав, скільки часу в людей на те, щоб цього досягти? (Ні.) Хіба Бог колись казав, що люди мусять любити Його саме так? У цьому уривку таке говориться? Ні, не говориться. Бог просто розповідає людям про любов, яку Він мав на увазі. Якщо ж говорити про те, чи здатні люди так любити Бога й так ставитися до Бога, то якими є Божі вимоги до людей? Їх не обов’язково задовольняти миттєво, бо це було б поза межами людських можливостей. Ви колись замислювалися над тим, яким умовам повинні відповідати люди, щоб так любити? Якщо люди часто читатимуть ці слова, чи з’явиться в них поступово така любов? (Ні.) Що ж це тоді за умови? По-перше, як люди можуть бути вільними від підозр щодо Бога? (Цього можуть досягти лише чесні люди.) А вільними від обману? (Для цього людина теж має бути чесною.) А як можна бути людиною, що не намагається укласти угоду з Богом? Це теж один з аспектів чесної людини. А як можна бути вільним від підступності? Що це значить, коли кажуть, що в любові немає вибору? Чи все це зрештою виявляється пов’язаним із тим, щоб бути чесною людиною? Тут багато деталей. Що доводить здатність Бога так говорити й визначати таку любов? Чи можна сказати, що Бог має таку любов? (Так.) У чому ви це бачите? (У любові Бога до людини.) Чи залежить Божа любов до людини від якихось умов? Чи є між Богом і людиною якісь перепони або відстань? Чи має Бог підозри щодо людини? (Ні.) Бог спостерігає за людиною й розуміє людину; Він по-справжньому розуміє людину. Чи хитрує Бог із людиною? (Ні.) Якщо Бог так досконало говорить про цю любов, то чи можуть Його серце або Його сутність також бути настільки досконалими? (Так.) Безсумнівно, вони саме такі; коли переживання людей досягають певної точки, люди можуть це відчути. Чи люди колись визначали любов саме так? За яких обставин людина давала визначення любові? Як людина говорить про любов? Хіба людина не говорить про любов із точки зору дарування чи приношення? (Так.) Таке визначення любові занадто спрощене; йому бракує сутності.

Боже визначення любові й те, як Бог говорить про любов, пов’язані з одним з аспектів Його сутності, але що це за аспект? Минулого разу ми спілкувалися на дуже важливу тему – тему, яку люди часто обговорювали раніше. Ця тема звучить як слово, про яке люди часто говорять у зв’язку з вірою в Бога, але це слово кожному здається водночас і знайомим, і незнайомим. Чому Я це кажу? Це слово походить із людських мов; однак серед людей його визначення є водночас і чітким, і невизначеним. Що це за слово? (Святість.) Святість – тема нашого минулого спілкування. Ми поспілкувалися про одну частину цієї теми. Чи всі здобули певне нове розуміння сутності Божої святості завдяки нашому останньому спілкуванню? Які аспекти цього розуміння ви вважаєте абсолютно новими? Тобто що саме в цьому розумінні чи в тих словах створило у вас враження, що ваше розуміння Божої святості відмінне чи трохи інше порівняно з тим, як Я говорив про Божу святість під час спілкування? Чи є у вас якісь враження з цього приводу? (Бог говорить те, що відчуває у Своєму серці; Його слова незаплямовані. Це прояв одного з аспектів святості.) (Святість є й у тому, коли Бог гнівається на людину; Його гнів бездоганний.) (Якщо говорити про Божу святість, то я так розумію, що в Його праведному характері є і Божий гнів, і Його милість. Це справило на мене дуже сильне враження. Під час нашого минулого спілкування також згадувалося, що праведний Божий характер є унікальним: раніше я цього не розумів. Лише почувши те, про що спілкувався Бог, я зрозумів, що Божий гнів відрізняється від людської злості. Божий гнів – річ позитивна та принципова; він посилається через притаманну Богові сутність. Бог бачить щось негативне, і тому Він вивільняє Свій гнів. Це те, чим не володіє жодна створена істота.) Сьогодні наша тема – це Божа святість. Усі люди щось почули й дізналися про праведний Божий характер. Більше того, багато людей часто говорить про Божу святість і праведний Божий характер в одному реченні; вони кажуть, що праведний Божий характер є святим. Певно, що слово «святий» ні для кого не є незнайомим: це загальновживане слово. Але якщо говорити про різні значення цього слова, то які прояви Божої святості здатні побачити люди? Що з відкритого Богом можуть усвідомити люди? Боюся, цього не знає ніхто. Божий характер праведний, проте якщо ти візьмеш праведний Божий характер і скажеш, що він святий, це видаватиметься трохи розпливчастим, трохи спотвореним; чому так? Ти кажеш, що Божий характер праведний, або ти кажеш, що Його праведний характер святий, – то як же ви у своїх серцях описуєте Божу святість, як ви її розумієте? Іншими словами, що саме у відкритому Богом або в тому, Хто Він є і чим володіє, люди визнали б святим? Ви замислювалися про це раніше? Ось що Я бачив: люди часто бовкають затерті слова чи повторюють фрази, сказані вже багато разів, але при цьому навіть не знають, що кажуть. Просто всі так говорять, і говорять за звичкою, тому для них це стає усталеним терміном. Однак якби люди розібрались і як слід вивчили подробиці, то зрозуміли б, що не знають, у чому полягає справжнє значення таких слів і чого воно стосується. Так само й зі словом «святий»: ніхто не знає точно, про який аспект Божої сутності йдеться, коли говорять про Його святість, і ніхто не знає, як узгодити з Богом слово «святий». У своїх серцях люди заплуталися, і їхнє усвідомлення Божої святості невизначене й неясне. Нікому не зрозуміло до кінця, у чому саме полягає святість Бога. Сьогодні ми поспілкуємося на цю тему, щоб узгодити з Богом слово «святий», аби люди побачили реальний зміст сутності Божої святості. Це завадить деяким людям постійно й легковажно вживати це слово та говорити навмання, не знаючи, що вони мають на увазі, чи правильно й точно вони висловлюються. Люди завжди так казали; ти так казав, він так казав, і зрештою це стало звичним мовним зворотом. Це мимоволі паплюжить такий термін.

На перший погляд здається, ніби слово «святий» дуже просто зрозуміти, чи не так? Принаймні люди вважають, що слово «святий» означає «чистий, незаплямований, священний, непорочний». Є й такі, хто пов’язує слово «святість» зі словом «любов» у гімні «Чиста, бездоганна любов», який ми щойно заспівали. Це правильно; це один з аспектів слова «святість». Божа любов – це частина Його сутності, але не вся сутність. Проте в людських уявленнях це слово зазвичай асоціюється з тим, що люди самі оцінюють як чисте й непорочне, чи з тим, що вони особисто вважають незаплямованим або бездоганним. Наприклад, якісь люди сказали, що квітка лотоса чиста, а її цвіт бездоганний навіть посеред бруду й багна. Тож люди почали називати квітку лотоса «святою». Деякі люди вважають святими неправдиві історії кохання, або їм може здаватися, ніби святими є якісь вигадані персонажі, що викликають захоплення. Більше того, дехто вважає, що біблійні діячі або хтось іще, про кого написано в духовних книгах: святі, апостоли й інші люди, які колись слідували за Богом, поки Він виконував Свою роботу, – мали духовний досвід, який був святим. Це все речі, придумані людьми; це уявлення, у які вірять люди. Чому люди вірять у такі уявлення? Причина дуже проста: це тому, що люди живуть у розбещеному характері й мешкають у світі зла та скверни. Усе, що вони бачать, усе, чого торкаються, усе, що переживають, – це сатанинське зло та розбещення, а також інтриги, міжусобиці й війни, які точаться між людьми під впливом сатани. Тож навіть коли Бог виконує в людях Свою роботу, навіть коли Він промовляє до них і відкриває їм Свій характер і сутність, вони не здатні побачити й пізнати Божу святість і сутність. Люди часто говорять, що Бог святий, але їм бракує справжнього розуміння; вони просто кажуть пусті слова. Оскільки люди живуть серед скверни й розбещення, перебувають під владою сатани, не бачать світла, нічого не знають про позитивне, а тим більше не знають істини, то ніхто по-справжньому не знає, що значить слово «святий». То чи є серед цього розбещеного людства святині або святі люди? Ми можемо впевнено сказати: ні, немає, бо святою є лише Божа сутність.

Минулого разу ми спілкувалися про один з аспектів святості Божої сутності. Це дещо надихнуло людей на пізнання Божої святості, але цього недостатньо. Це не може дати людям достатню можливість повністю пізнати Божу святість, а також не може дати їм достатню можливість зрозуміти, що Божа святість є унікальною. Більше того, це не може дати людям достатню можливість зрозуміти істинне значення святості, яка повністю втілена в Богові. Тому нам необхідно продовжити наше спілкування на цю тему. Минулого разу наше спілкування було присвячено трьом темам, тож зараз ми маємо обговорити четверту. Почнемо з читання уривка зі Святого Письма.

Сатанинська спокуса

Матвія 4:1–4: «Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих».

Це слова, якими диявол уперше намагався спокусити Господа Ісуса. У чому полягає зміст сказаного дияволом? («Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!») Ці слова, промовлені дияволом, досить прості, але чи є з їхньою сутністю якась проблема? Диявол сказав «Коли Ти Син Божий», але він знав чи не знав у своєму серці, що Ісус був Сином Божим? Він знав чи не знав, що Ісус був Христом? (Знав.) То чому ж він сказав «Коли Ти»? (Він намагався спокусити Бога.) Але з якою метою він це робив? Він сказав «Коли Ти Син Божий». У своєму серці він знав, що Ісус Христос – Син Божий, його серце дуже ясно це розуміло, але, знаючи це, чи він підкорився Йому й поклонився Йому? (Ні.) Що він хотів зробити? Він хотів у цей спосіб і цими словами розгнівати Господа Ісуса, а потім обманом змусити Його діяти відповідно до своїх намірів. Хіба не таким був підтекст слів диявола? У своєму серці сатана добре знав, що перед ним Господь Ісус Христос, але все одно сказав ці слова. Хіба це не натура сатани? Яка вона – натура сатани? (Бути хитрим, злим і не боятися Бога.) Які наслідки були б у відсутності боязні перед Богом? Хіба не через неї диявол захотів накинутися на Бога? Він хотів у такий спосіб напасти на Бога, тож він сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!»; хіба це не лихий намір сатани? Що він насправді намагався зробити? Його мета цілком очевидна: у такий спосіб він намагався заперечити становище й ідентичність Господа Ісуса Христа. Під своїми словами сатана мав на увазі: «Якщо Ти Син Божий, перетвори це каміння на хліб. Якщо Ти так не можеш, то Ти не Син Божий, тож Тобі годі виконувати далі Свою роботу». Хіба це не так? Він хотів у цей спосіб накинутися на Бога, хотів зруйнувати та знищити Божу роботу; це злостивість сатани. Його злостивість – природний прояв його натури. Навіть знаючи, що Господь Ісус Христос є Сином Божим, утіленням Самого Бога, він не міг не робити такого – наступати Богові на п’яти, настирливо кидатися на Нього й докладати великих зусиль, щоб підірвати Божу роботу й завадити їй.

А тепер проаналізуймо фразу, промовлену сатаною: «Скажи, щоб каміння це стало хлібами!». Перетворити каміння на хліб – це щось означає? Якщо їжа є, чому її не з’їсти? Навіщо потрібно перетворювати каміння на хліб? Чи можна сказати, що в цьому немає смислу? Хоч у той час Господь Ісус і постив, Він, певно, усе одно мав що поїсти? (Так, мав.) Отже, тут ми бачимо всю безглуздість слів сатани. Попри всю підступність і злобу сатани, ми все ж бачимо його безглуздість і абсурдність. Сатана коїть численні речі, у яких ти можеш побачити його зловмисну натуру; ти можеш побачити, як він коїть речі, що підривають Божу роботу, і, бачачи це, ти відчуваєш, що він сповнений ненависті й викликає обурення. Але, з іншого боку, хіба ти не бачиш за його словами та вчинками дитячу, сміховинну натуру? Це одкровення про натуру сатани; у нього така натура, тож він коїть такі речі. Для людей сьогодення ці слова сатани абсурдні та сміховинні. Але сатана справді здатен таке сказати. Чи можна сказати, що він безглуздий невіглас? Зло сатани скрізь, і воно виявляється повсякчас. А як Господь Ісус відповів сатані? («Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих».) Чи мають ці слова якусь силу? (Так.) Чому ми кажемо, що вони мають силу? Причина в тому, що ці слова – істина. Отже, чи людина живе самим хлібом? Господь Ісус постив сорок днів і ночей. Хіба Він помер від голоду? Він не помер від голоду, тож сатана приступив до Нього, намовляючи Його перетворити каміння на їжу такими словами: «Якщо Ти перетвориш каміння на їжу, хіба в Тебе тоді не буде що поїсти? Тобі ж тоді більше не доведеться постити й голодувати?». Але Господь Ісус сказав: «Не хлібом самим буде жити людина», – і це означає, що, хоча людина живе у фізичному тілі, це не їжа дає її фізичному тілу змогу жити й дихати, а всі до єдиного слова, вимовлені з Божих уст. З одного боку, ці слова – істина; вони дають людям віру й відчуття того, що вони можуть покластися на Бога, що Він є істина. З іншого боку, чи є в цих словах практичний аспект? Хіба Господь Ісус не стояв на ногах, не був живий навіть після того, як постив сорок днів і ночей? Хіба це не реальний приклад? Сорок днів і ночей Він нічого не їв, і все ж Він залишився живий. Це вагомий доказ, який підтверджує правдивість Його слів. Ці слова прості, але якщо говорити про Господа Ісуса, то Він їх сказав лише тоді, коли Його спокушав сатана, чи вони вже від природи були Його частиною? Інакше кажучи, Бог є істина й Бог є життя, але чи Божа істина й життя додалися пізніше? Чи були вони породжені пізнішим досвідом? Ні: вони були притаманні Богу від самого початку. Тобто правда й життя – це Божа сутність. Що б із Ним не сталося, Він відкриває тільки істину. Ця істина, ці слова – чи довга Його мова, чи коротка – можуть зробити людину здатною жити й дати людині життя; вони можуть дати людям змогу здобути істину та ясність щодо шляху людського життя, зробити їх здатними вірити в Бога. Інакше кажучи, джерело Божого використання цих слів є позитивним. То чи можна сказати, що це позитивне є святим? (Так.) Ті слова сатани походять від натури сатани. Сатана виявляє свою лиху, зловмисну натуру скрізь і повсякчас. Отже, чи природно це для сатани – так виявляти свою натуру? Чи хтось указує йому так робити? Чи хтось йому допомагає? Чи хтось його змушує? Ні. Він так виявляє свою натуру виключно за власним бажанням. Така вона – зла натура сатани. Що би Бог не робив і як би Він це не робив, сатана слідує за Ним по п’ятах. Сутність та істинна натура того, що говорить і робить сатана, є сутністю сатани – сутністю злою та зловмисною. Тепер, як ми прочитаємо далі, що ще сказав сатана? Зачитаймо.

Матвія 4:5–7: «Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги. Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!».

Спершу подивімося, які слова тут сказав сатана. Він сказав: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу», – а потім процитував Святе Письмо: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». Як ти почуваєшся, коли чуєш слова сатани? Хіба вони не дуже дитячі? Вони дитячі, абсурдні й огидні. Чому Я це кажу? Сатана часто робить дурниці, а сам вважає, ніби дуже розумний. Він часто цитує Святе Письмо – навіть слова, сказані Самим Богом, – намагаючись обернути ці слова проти Бога, щоб напасти на Нього та спокусити Його в спробі досягти своєї мети – підірвати Божий план роботи. Чи здатен ти побачити щось у цих словах, сказаних сатаною? (Сатана таїть злі наміри.) У всьому, що робить сатана, він завжди прагнув спокусити людство. Сатана говорить не прямо, а манівцями, використовуючи спокушання, обман і зваблення. Сатана підходить до спокушання Бога так, наче Він – звичайна людина: він вважає, що Бог також нетямущий, нерозумний і не здатний чітко розпізнавати істинну форму речей, так само як на це не здатна людина. Сатана думає, що і Бог, і людина не здатні розгледіти його сутність, його хитрощі та зловісний намір. Хіба не в цьому полягає дурість сатани? Більше того, сатана відкрито цитує Святе Письмо, вважаючи, що це додає йому авторитету й що ти будеш не здатен знайти в його словах якісь хиби чи не дати йому себе обдурити. Хіба це не абсурдність і дитячість сатани? Так само буває, і коли люди поширюють Євангеліє та свідчать про Бога: хіба невіруючі часом не говорять щось подібне до сказаного сатаною? Ви чули, як люди говорять щось подібне? Як ти почуваєшся, коли таке чуєш? Тобі огидно? (Так.) Ти відчуваєш разом з огидою ще й відразу та ненависть? Коли ти так почуваєшся, чи здатен ти зрозуміти, що сатана та розбещений характер, який сатана творить у людині, є нечестивими? Чи ти колись усвідомлюєш у своєму серці таке: «Коли говорить сатана, він так нападає та спокушає; слова сатани абсурдні, сміховинні, дитячі й огидні; однак Бог ніколи не став би так говорити чи працювати, і Він справді ніколи так не робив»? Звісно, у такій ситуації люди здатні лише слабко це відчувати й залишаються нездатними усвідомити Божу святість. З огляду на ваш поточний духовний стан ви відчуваєте лише таке: «Усе, що каже Бог, є істиною та несе нам користь, тож ми повинні все це приймати». Незалежно від того, здатні ви це прийняти чи ні, усі ви без винятку говорите, що слово Боже є істина та що Бог є істина, але ви не знаєте, що сама істина свята й що Бог святий.

То якою ж була відповідь Ісуса на ці слова сатани? Ісус сказав йому: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!». Чи є істина в цих словах, сказаних Ісусом? Безсумнівно, у них є істина. На перший погляд, ці слова – заповідь, якій мають слідувати люди, проста фраза, і все ж як людина, так і сатана часто порушують ці слова. Отже, Господь Ісус сказав сатані: «Не спокушуй Господа Бога свого!», – бо саме так часто робив сатана, докладаючи до цього великих зусиль. Можна було б сказати, що сатана робив це зухвало та безсоромно. Не страшитися Бога та не мати богобоязливого серця – це в природі-сутності сатани. Навіть коли сатана стояв поруч із Богом і бачив Його, він не міг не спокушати Бога. Тому Господь Ісус сказав сатані: «Не спокушуй Господа Бога свого!». Це слова, які Бог часто говорив сатані. Тож чи доречно вживати цей вислів сьогодні? (Так, адже ми теж часто спокушаємо Бога.) Чому люди часто спокушають Бога? Може, тому, що люди сповнені розбещеного сатанинського характеру? (Так.) То чи люди часто кажуть те саме, що й сатана в наведених вище словах? І в яких ситуаціях люди кажуть такі слова? Можна сказати, що люди говорили таке незалежно від часу й місця. Це доводить, що характер людей нічим не відрізняється від розбещеного характеру сатани. Господь Ісус сказав кілька простих слів – слів, які виражають істину, слів, потрібних людям. Однак чи в цій ситуації Господь Ісус говорив так, щоб посперечатись із сатаною? Чи було в тому, що Він сказав сатані, щось агресивне? (Ні.) Які почуття спокуса сатани викликала в серці Господа Ісуса? Чи відчув Він огиду й відразу? Господь Ісус відчув огиду й відразу, і все ж Він не став ні сперечатись із сатаною, ні тим паче говорити про якісь піднесені принципи. Чому саме? (Бо сатана такий завжди; він не здатен змінитися.) Чи можна сказати, що сатана глухий до розсудливості? (Так.) Чи може сатана усвідомити, що Бог є істина? Сатана ніколи не усвідомить, що Бог є істина, і ніколи не визнає, що Бог є істина; така його натура. У натурі сатани є ще один аспект, що викликає відразу. Який? Намагаючись спокусити Господа Ісуса, сатана думав, що спробує це зробити, навіть якщо йому нічого не вдасться. Він усе одно вирішив спробувати це зробити навіть попри невідворотну кару. Незважаючи на те, що він не отримав би від цього жодних переваг, він усе одно вирішив спробувати, і він настійливо продовжував свої потуги та виступав проти Бога до самого кінця. Що це за натура? Хіба вона не зла? Якщо людина при згадці про Бога лютує та впадає в гнів, то чи бачила вона Бога? Чи знає вона, хто такий Бог? Вона не знає, хто такий Бог, не вірить у Нього, і Бог із нею не говорив. Бог ніколи не завдавав їй лиха, то чому б їй гніватися? Чи можемо ми сказати, що така людина зла? Мирські віяння, їда, пиття, пошук задоволень, гонитва за знаменитостями – ніщо із цього не збентежило б таку людину. Однак при самій згадці слова «Бог» або істини Божих слів вона впадає в гнів. Хіба це не означає, що в неї зла натура? Цього достатньо, аби довести, що це зла людська натура. А тепер, якщо говорити про вас: чи бувають випадки, коли згадується істина, Божі випробування людства чи слова Божого суду над людиною, а вам від цього бридко, ви відчуваєте відразу й не хочете такого чути? У серці ви можете думати: «Хіба всі люди не кажуть, що Бог є істина? Деякі із цих слів – не істина! Очевидно, що це просто застережні слова Бога до людини!». Дехто навіть може відчути в серці сильну гидливість і подумати: «Про це говориться кожний день: про Його випробування, Його суд. Коли це закінчиться? Коли ми отримаємо добре місце призначення?». Хтозна, звідки походить ця безпідставна злість. Що це за натура? (Зла натура.) Її направляє та веде зла натура сатани. З точки зору Бога, зважаючи на злу натуру сатани та розбещений характер людини, Він ніколи не сперечається й не тримає зла на людей, і Він ніколи не свариться, коли люди чинять нерозумно. Ви ніколи не побачите, щоб Бог дивився на речі так, як люди, і ви тим більше не побачите, щоб Він використовував людські погляди, знання, науку, філософію чи уяву для вирішення якихось питань. Навпаки: усе, що робить Бог, і все, що Він відкриває, споріднено з істиною. Тобто кожне сказане Ним слово й кожна виконана Ним дія зв’язані з істиною. Ця істина – не плід якоїсь безпідставної фантазії; Бог висловлює цю істину й ці слова в силу Своєї сутності та Свого життя. Оскільки ці слова та сутність усього, що зробив Бог, є істиною, ми можемо сказати, що сутність Бога є святою. Інакше кажучи, усе, що Бог говорить і робить, приносить людям життєву силу та світло, дає людям можливість бачити позитивне та реальність цього позитивного й указує людству шлях, щоб воно могло йти правильною дорогою. Усе це визначається Божою сутністю та сутністю Його святості. Тепер ви це розумієте, чи не так? А зараз перейдемо до читання іншого уривка зі Святого Письма.

Матвія 4:8–11: «Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся! Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому».

Зазнавши невдачі у двох своїх попередніх підступах, диявол-сатана спробував ще один: Він показав Господу Ісусу всі царства світу та їхню славу й зажадав, щоб Він йому поклонився. Що із цієї ситуації можна зрозуміти про істинні якості диявола? Хіба диявол-сатана не повністю безсоромний? (Так.) У чому виявляється його безсоромність? Усе суще було створено Богом, і все ж Сатана взяв та й показав усе це Богові зі словами: «Поглянь на багатство та славу всіх цих царств. Якщо Ти мені поклонишся, я все це Тобі віддам». Хіба це не повна підміна ролей? Хіба сатана не безсоромний? Бог створив усе суще, але хіба Він створив усе суще заради Своєї власної втіхи? Бог усе віддав людству, але сатана захотів усе це захопити, а захопивши все це, сказав Богу: «Поклонися мені! Поклонися мені, і я все це віддам Тобі». Це і є потворне обличчя сатани; він повністю безсоромний! Сатана не знає навіть значення слова «сором». Це тільки ще один приклад його зла. Він навіть не знає, що таке сором. Сатана чітко знає, що Бог створив усе суще, що Він управляє всім сущим і панує над ним. Усе суще належить не людині й тим паче не сатані, а Богові, і все ж диявол-сатана зухвало заявив, ніби дасть усе суще Богові. Хіба це не черговий приклад того, як сатана вкотре чинить абсурдно та безсоромно? Через це Бог ненавидить сатану ще більше, чи не так? Але що б не пробував сатана, чи зумів він обдурити Господа Ісуса? Що казав Господь Ісус? («Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!») Чи є в цих слів практичне значення? (Так.) Яке це практичне значення? З мови сатани ми бачимо його зло та безсоромність. Тож якби людина поклонялася сатані, який би в цього був результат? Чи набула б вона багатство та славу всіх царств? (Ні.) Що б вона набула? Чи стало б людство таким же безсоромним і сміховинним, як сатана? (Так.) Люди б тоді нічим не відрізнялися від сатани. Тому Господь Ісус сказав ці слова, важливі для всіх людей без винятку: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!». Це означає, що якби ти служив іншому, крім Господа, крім Самого Бога, якби ти поклонявся дияволу-сатані, то ти б борсався в тому ж бруді, що й сатана. Тоді ти ділив би із сатаною його безсоромність і зло, і ти так само, як сатана, спокушав би Бога й накидався б на Бога. Який би тоді для тебе був результат? Бог погидував би тобою, і вразив би тебе, і знищив би тебе. Після того як сатана кілька разів безуспішно спокушав Господа Ісуса, чи зробив він ще одну спробу? Сатана не зробив нової спроби, а тоді пішов. Що це доводить? Це доводить, що перед обличчям Бога лиха натура сатани, його злостивість, його абсурдність і безглуздість не варті й згадки. Господь Ісус переміг сатану лише трьома реченнями, після чого той побіг геть, підібгавши хвоста й соромлячись показати своє обличчя, і більше ніколи не спокушав Господа Ісуса. Оскільки Господь Ісус переміг цю спокусу сатани, то тепер Він міг спокійно продовжувати ту роботу, яку мав виконати, і ті завдання, які перед Ним стояли. Чи мало б усе, що робив і говорив Господь Ісус у цій ситуації, якесь практичне значення для всіх людей без винятку, якби застосувати це до сьогодення? (Так.) Яке це практичне значення? Чи легко перемогти сатану? Чи повинні люди чітко розуміти злу натуру сатани? Чи повинні люди точно розуміти спокуси сатани? (Так.) Якби ти зміг наскрізь побачити злу сатанинську натуру, коли переживаєш сатанинські спокуси у власному житті, то хіба ти не зміг би її перемогти? Якби ти знав про абсурдність і безглуздість дій сатани, хіба ти все одно був би на боці сатани й накидався б на Бога? Якби ти розумів, як у тобі виявляються сатанинська злостивість і безсоромність – якби ти ясно усвідомлював і розумів ці речі, – невже б ти й далі так накидався на Бога та спокушав Його? (Ні, ми б такого не робили.) А що б ви робили? (Ми збунтувалися би проти сатани та відкинули б його.) Це легко зробити? Це нелегко. Для цього люди повинні часто молитися, повинні часто ставати перед Богом і заглядати в себе. І вони повинні дозволити, щоб на них зійшли Божа дисципліна, Його суд і кара. Тільки так люди поступово вивільняться із сатанинського обману й контролю.

А зараз розгляньмо всі ці слова, сказані сатаною, і підсумуймо, із чого складається сутність сатани. По-перше, загалом можна сказати, що сутність сатани є злою, на противагу святості Бога. Чому Я кажу, що сутність сатани зла? Щоб відповісти на це запитання, треба ретельно вивчити наслідки того, що сатана робить із людьми. Сатана розбещує та контролює людину, і людина діє під впливом розбещеного характеру сатани та живе у світі людей, розбещених сатаною. Людство мимоволі опинилось у владі сатани й було ним поглинуте; тому людина має розбещений характер сатани, який є сатанинською натурою. Чи побачили ви пиху сатани в усьому тому, що він говорив і робив? Чи побачили ви його хитрощі та злостивість? У чому насамперед проявляється пиха сатани? Чи постійно сатана таїть бажання зайняти місце Бога? Сатана постійно хоче зруйнувати Божу роботу й місце Бога та забрати його собі, щоб люди слідували за сатаною, підтримували його й поклонялися йому; такою є бундючна сатанинська натура. Коли сатана розбещує людей, хіба він прямо говорить їм, що вони повинні робити? Коли сатана спокушає Бога, хіба він бере й каже: «Я Тебе спокушаю, Я на Тебе зараз накинуся»? Безперечно, що ні. То який же метод використовує сатана? Він зваблює, спокушає, накидається, розставляє пастки та навіть цитує Святе Письмо. Щоб досягти своїх зловісних цілей і реалізувати свої наміри, сатана говорить і діє різними способами. Після того як сатана це зробив, що можна побачити з того, що проявляється в людині? Хіба люди так само не стають бундючними? Людина тисячоліттями страждала від сатанинського розбещення, і тому людина стала бундючною, підступною, зловмисною й нерозсудливою. До всього цього призводить сатанинська натура. Оскільки натура сатани зла, він передав людині цю злу натуру та приніс людині цей злий, розбещений характер. Тому людина живе під впливом розбещеного сатанинського характеру та, як і сатана, опирається Богові, накидається на Бога та спокушає Його, так що людина не може поклонятися Богові й не має богобоязливого серця.

П’ять способів, у які сатана розбещує людину

Щодо Божої святості: хоча ця тема, може, і знайома, та коли говорити про неї вголос, для деяких людей вона може виявитися дещо абстрактною, дещо заглибокою й недосяжною. Але не варто тривожитися. Я допоможу вам зрозуміти, що таке Божа святість. Щоб зрозуміти, якою є певна людина, слід подивитися на те, що вона робить, і на результати її дій, і тоді можна буде побачити сутність цієї людини. Чи можна сформулювати це саме так? (Так.) Тоді спочатку поспілкуймося про Божу святість із цієї точки зору. Можна сказати, що сутність сатани зла, і тому дії сатани щодо людини полягали в тому, щоб безперервно її розбещувати. Сатана злий, тож і розбещені ним люди теж, безперечно, злі. Хіба хтось сказав би: «Сатана злий, але, може, хтось із розбещених ним – святий»? Це було б сміховинно, чи не так? Хіба таке можливо? (Ні.) Сатана злий, і в його злі міститься як сутнісна, так і практична сторона. Це не просто пусті слова. Ми не намагаємось очорнити сатану; ми просто спілкуємося про істину та реальність. Спілкування про реальність цієї теми може зачепити когось або певну групу людей, але в цьому немає злого умислу; можливо, сьогодні ви це послухаєте й відчуєте себе трохи некомфортно, але незабаром, коли ви зможете це усвідомити, то зневажатимете себе й відчуєте, що те, про що Я говорю сьогодні, дуже корисно для вас і дуже цінно. Сутність сатани – зло, тож чи можна сказати, що результати дій сатани неминуче є злом або принаймні пов’язані з його злом? (Так.) Тож як сатана підходить до розбещення людини? Які конкретні аспекти того зла, яке сатана творить у світі й серед людства, є видимими та відчутними для людей? Ви колись раніше про це думали? Ви, можливо, не дуже над цим замислювалися, тож дайте-но Я висвітлю кілька головних моментів. Усі знають про теорію еволюції, яку просуває сатана, правильно? Це сфера знань, яку вивчає людина, чи не так? (Так.) Отже, спершу сатана за допомогою знання розбещує людину та передає їй знання власними сатанинськими методами. Далі він розбещує людину за допомогою науки, пробуджуючи в ній інтерес до знань, науки, загадок або питань, які люди прагнуть дослідити. Наступне, що використовує сатана для розбещення людини, – це традиційна культура та забобони, а далі – соціальні віяння. Усе це речі, з якими люди стикаються в повсякденному житті, і всі вони існують у безпосередній близькості до людей; усі вони пов’язані з тим, що люди бачать, що чують, чого торкаються та що переживають. Можна сказати, що кожна людина без винятку проживає своє життя в оточенні цих речей і не має змоги вирватися чи звільнитися від них, навіть якби хотіла. Перед цими речами людство безпорадне, і все, що може зробити людина, – це підпадати під їхній вплив, заразу, контроль і поневолення; людина безсила від них звільнитися.

1.1. Як сатана розбещує людину за допомогою знання

Спершу поговорімо про знання. Чи є знання чимось таким, що всі вважають позитивним? Принаймні люди думають, що слово «знання» має позитивний підтекст, а не негативний. То чому ж ми тут згадуємо, що за допомогою знання сатана розбещує людину? Хіба теорія еволюції – не один з аспектів знання? Хіба наукові закони Ньютона – не складник знання? Гравітаційне тяжіння Землі – це теж складник знання, чи не так? (Так.) То чому ж знання входить у перелік речей, які сатана використовує для розбещення людства? Що ви думаєте із цього приводу? Чи є в знанні хоч крихта істини? (Ні.) То в чому ж полягає сутність знання? Звідки взялося все знання, якого набуває людина? Може, воно ґрунтується на теорії еволюції? Хіба знання, які людина здобула шляхом дослідження й узагальнення, не ґрунтуються на атеїзмі? Хіба хоч щось із цих знань пов’язано з Богом? Чи пов’язані вони з поклонінням Богу? Чи пов’язані вони з істиною? (Ні.) То як же сатана розбещує людину за допомогою знання? Я щойно сказав, що ні крихти цього знання не пов’язано з поклонінням Богу чи з істиною. Дехто думає про це так: «Може, знання й не має нічого спільного з істиною, але воно все одно не розбещує людей». Що ви думаєте із цього приводу? Чи вчило тебе знання, що людина повинна творити своє щастя власними руками? Чи вчило тебе знання, що доля людини – у її власних руках? (Так.) Що це за розмови? (Це диявольські розмови.) Саме так! Це диявольські розмови! Знання – це складний предмет для обговорення. Можна просто сказати, що область знань – це не більше ніж знання. Це область знань, які набуваються на основі непоклоніння Богу й нерозуміння того, що Бог створив усе суще. Коли люди опановують знання такого роду, вони не бачать, що Бог володарює над усім сущим; вони не бачать, що Бог головує над усім сущим і керує ним. Натомість вони лише нескінченно досліджують і вивчають цю сферу знань, шукаючи відповіді, засновані на знанні. Проте хіба не правда, що люди, які не вірять у Бога, а натомість займаються лише дослідженнями, ніколи не знайдуть істинних відповідей? Усе, що знання може тобі дати, – це прожиток, роботу й дохід, щоб ти не голодував; але воно ніколи не змусить тебе поклонятися Богу й ніколи не віддалить тебе від зла. Що більше люди вивчають знання, то більше в них бажання бунтувати проти Бога, піддавати Бога своїм дослідженням, спокушати Бога й опиратися Богові. Отже, як ми зараз бачимо, чого знання вчить людей? Усе це філософія сатани. Чи філософії та правила виживання, які сатана поширює серед розбещених людей, хоч якось стосуються істини? Вони не мають з істиною нічого спільного – фактично, вони є протилежністю істини. Люди часто кажуть: «Життя – це рух», «Хліб – усьому голова»; що це за вислови? Це помилкові думки, і їх огидно чути. Сатана вклав у так зване людське знання чимало свого мислення й філософії життя. І, роблячи це, сатана дає людині змогу перейняти його мислення, філософію, погляди, щоб людина заперечувала існування Бога, заперечувала Боже панування над усім сущим і над людською долею. Отже, у міру того як дослідження людини просуваються вперед і вона здобуває більше знання, їй починає здаватися, що існування Бога невизначене, і вона може навіть більше не вважати, що Бог існує. Оскільки сатана прищепив людині певні думки, погляди й уявлення, то хіба ж він не обдурив і не розбестив людину, вливши в неї цю отруту? Як би ви сказали, чим живуть люди сьогодення? Хіба вони живуть не знанням і думками, прищепленими сатаною? А те, що приховано в цьому знанні й думках, – хіба це не філософії й не отрута сатани? Людина живе філософіями й отрутою сатани. А що лежить в основі сатанинського розбещення людини? Сатана хоче, щоб людина заперечувала Бога, опиралася Йому й виступала проти Бога, як це робить він сам; це мета, з якою сатана розбещує людину, а також засіб, за допомогою якого сатана розбещує людину.

Почнімо з розгляду найбільш поверхового аспекту знання. Чи здатні слова та граматика мов розбещувати людей? Чи можуть слова псувати людей? Слова не розбещують людей; це знаряддя, за допомогою якого люди говорять, а також знаряддя, за допомогою якого люди спілкуються з Богом, не кажучи вже про те, що зараз мова та слова – це те, як Бог спілкується з людьми. Слова – це знаряддя й необхідність. Один плюс один дорівнює два, а двічі по два – це чотири; хіба це не знання? Але чи може воно тебе розбестити? Це загальновідоме знання – аксіома, – і тому воно не може розбещувати людей. То яке ж знання справді розбещує людей? Розбещувальне знання – це знання, перемішане з поглядами й думками сатани. Ці погляди й думки сатана прагне прищепити людству через посередництво знань. Наприклад, якщо взяти якусь статтю, то в її писаних словах самих по собі немає нічого поганого. Проблемними є погляди та намір автора під час написання статті, а також зміст його думок. Це духовні речі, і саме вони здатні розбещувати людей. Наприклад, якби ти дивився телепередачу, що саме в ній могло б змінити думку людей? Чи здатне було б розбестити людей те, що говорять учасники передачі, – слова самі по собі? (Ні.) А що могло б розбестити людей? Основні думки та зміст передачі, які представляли б погляди режисера. Інформація в цих поглядах могла би вплинути на серця й уми людей. Хіба це не так? Тепер ви знаєте, що Я маю на увазі, коли говорю про те, як сатана використовує знання для розбещення людей. Ви ж не зрозумієте Мене неправильно, чи не так? Тож наступного разу, коли ти читатимеш роман або статтю, чи зможеш ти оцінити, що роблять висловлені писаними словами думки: розбещують людство чи допомагають йому? (Так, трохи.) Це потрібно вивчати й переживати в повільному темпі, і це не можна так легко зрозуміти відразу. Наприклад, при дослідженні або вивченні певної сфери знань деякі позитивні аспекти цих знань можуть допомогти тобі зрозуміти певні загальні знання про цю область, водночас даючи тобі змогу дізнатися, чого людям слід уникати. Наприклад, якщо взяти електрику, то це ж область знань, чи не так? Якби ти не знав, що електричний струм може вдарити та травмувати людину, хіба ти не був би невігласом? Але щойно ти зрозумієш цю область знань, то не станеш необережно торкатися предметів з електричним струмом і вже знатимеш, як користуватись електрикою. І те, і друге позитивне. Тепер вам зрозуміло, про що ми говорили з точки зору того, як знання розбещує людей? У світі вивчається багато різних родів знань, і ви повинні не кваплячись розмежовувати їх для себе.

1.2. Як сатана розбещує людину за допомогою науки

Що таке наука? Хіба всі люди без винятку не думають, що наука має високий престиж, і не вважають її глибокою? Хіба в людей при згадці про науку не виникають такі відчуття: «Це щось недосяжне для звичайних людей; це тема, якої можуть торкатися лише наукові дослідники чи експерти; нас, простих людей, це ніяк не стосується»? Наука якось стосується звичайних людей? (Так.) Як сатана розбещує людей за допомогою науки? Тут, у нашому обговоренні, ми розмовлятимемо лише про ті речі, з якими люди часто стикаються у власному житті, і не братимемо до уваги інші питання. Є таке слово «гени». Ви його чули? Цей термін усім вам знайомий. Хіба гени було відкрито не за допомогою науки? Що саме гени означають для людей? Чи не створюють вони в людей відчуття, що тіло – це щось загадкове? Коли люди знайомляться із цією темою, хіба не знаходяться деякі люди, особливо допитливі, що хочуть дізнатися більше та хочуть більше подробиць? Такі допитливі люди зосереджують на цьому предметі свою енергію, і коли в них немає інших справ, вони шукають інформацію в книгах та Інтернеті, щоб дізнатися більше про це питання. Що таке наука? Якщо говорити просто, наука – це думки й теорії про речі, які цікавлять людину, про те, що їй невідомо та не сказано Богом; наука – це думки й теорії про таємниці, які людина хоче дослідити. Яка сфера застосування науки? Можна сказати, що вона досить широка; людина досліджує й вивчає все, що її цікавить. Наука передбачає дослідження деталей і законів цих речей, а потім висунення правдоподібних теорій, які змушують усіх замислитися: «Ці науковці справді неймовірні! Вони стільки знають – достатньо, щоб таке розуміти!». Люди так сильно захоплюються науковцями, правда? Люди, які займаються науковими дослідженнями, – яких поглядів вони дотримуються? Хіба вони не хочуть дослідити всесвіт, дослідити таємниці у сфері своїх інтересів? А який у цього кінцевий результат? У деяких науках люди роблять висновки на основі здогадок, а в інших – на основі людського досвіду. Ще в інших галузях науки люди роблять висновки на основі історичних і контекстуальних спостережень. Хіба це не так? Як же наука допомагає людям? Наука лише дає людям змогу побачити об’єкти фізичного світу й задовольнити людську допитливість, але вона не може дати людині змогу побачити закони, за якими Бог панує над усім сущим. Людина начебто знаходить у науці відповіді, але ці відповіді спантеличують і приносять лише тимчасове вдоволення – вдоволення, яке служить тільки для того, щоб прикувати серце людини до матеріального світу. Людині здається, що вона отримала від науки відповіді, тому яке б питання не виникало, вона використовує свої наукові погляди як основу для того, аби довести та прийняти це питання. Наука спокушає серце людини й оволодіває ним настільки, що людина вже не має бажання пізнавати Бога, поклонятися Богу й вірити, що все суще походить від Бога та що людина повинна шукати в Нього відповіді на свої питання. Хіба це не так? Що більше людина вірить у науку, то абсурднішою вона стає, вважаючи, ніби все має наукове рішення, ніби дослідженнями можна вирішити що завгодно. Вона не шукає Бога та не вірить, що Він існує. Є навіть багато людей, що довго вірять у Бога, але, зіткнувшись із будь-якою проблемою, сідають за комп’ютер для пошуку інформації та відповідей; вони вірять тільки в наукові знання. Вони не вірять, що Божі слова є істиною, вони не вірять, що Божі слова можуть вирішити всі проблеми людства, вони не дивляться на незліченні проблеми людства з точки зору істини. З якою би проблемою вони не зіткнулися, вони ніколи не моляться Богу та не намагаються її вирішити за допомогою пошуку істини в Божих словах. У багатьох питаннях їм хотілося б вірити, що проблему можна вирішити за допомогою знання; для них наука є остаточною відповіддю. У серцях таких людей зовсім немає Бога. Вони невіруючі, і їхні погляди на віру в Бога нічим не відрізняються від поглядів багатьох поважних академіків і вчених, які постійно намагаються дослідити Бога науковими методами. Наприклад, є багато релігієзнавців, які побували на горі, де спинився ковчег, і так довели існування ковчега. Але в появі ковчега вони не вбачають існування Бога. Вони вірять лише в оповіді й історію; це результат їхніх наукових досліджень і вивчення матеріального світу. Якщо ти досліджуєш матеріальне – хоч мікробіологію, хоч астрономію, хоч географію, – ти ніколи не дійдеш до результату, який би визначав, що Бог існує чи що Він володарює над усім сущим. Що ж наука робить для людини? Хіба вона не віддаляє людину від Бога? Хіба вона не призводить до того, що люди піддають Бога дослідженням? Хіба вона не змушує людей ще більше сумніватися в існуванні Бога та Його володарюванні, а отже, заперечувати й зраджувати Бога? Це її наслідки. Отже, якої мети намагається досягти сатана, розбещуючи людину за допомогою науки? Він хоче науковими висновками обдурити людей і зробити їх заціпенілими, а неоднозначними відповідями утримувати серця людей, щоб вони не шукали Бога й не вірили в Його існування. Отже, саме тому Я й кажу, що наука – один зі способів, якими сатана розбещує людей.

1.3. Як сатана розбещує людину за допомогою традиційної культури

Є на світі багато речей, які вважаються частиною традиційної культури, чи немає? (Є.) Що означає цей вираз «традиційна культура»? Хтось каже, що вона передається від предків, – це один аспект. З давніх-давен уклади життя, звичаї, приказки та правила передавались у сім’ях, етнічних групах і навіть усьому людському роді, вкорінювались у думках людей. Люди вважають їх невід’ємною частиною свого життя та ставляться до них як до правил, дотримуючись їх так, нібито вони – саме життя. Власне, люди в жодному разі не хочуть змінювати ці речі або відмовлятися від них, бо вони передані від предків. Є й інші аспекти традиційної культури, які вкоренилися в самих кістках людей – наприклад, передане від Конфуція та Мен-цзи, а також те, чого навчили людей китайський даосизм і конфуціанство. Хіба це не так? Що саме включає традиційна культура? Чи включає вона свята, які відзначають люди? Наприклад, Китайський Новий рік, Свято ліхтарів, День прибирання могил, Свято човнів-драконів, а також Фестиваль голодних духів і Свято середини осені. У деяких сім’ях навіть святкують, коли старші родичі досягають певного віку чи коли дітям виповнюється місяць або сто днів. І так далі. Усе це традиційні свята. Хіба в основі цих свят лежить не традиційна культура? У чому полягає суть традиційної культури? Вона якось стосується поклоніння Богу? Вона якось стосується того, щоб закликати людей практикувати істину? Чи є свята, на які люди мають приносити Богу жертву, йти до Божого вівтаря й отримувати Його вчення? Чи є такі свята? (Ні.) Що люди роблять на всі ці свята? У наш час люди бачать у них привід поїсти, випити й повеселитися. Яке джерело лежить в основі традиційної культури? Від кого походить традиційна культура? Від сатани. За лаштунками цих традиційних свят сатана прищеплює людині певні речі. Що це за речі? Турбота про те, щоб люди пам’ятали своїх предків, – це одна з них? Наприклад, під час Дня прибирання могил люди приводять могили до ладу та приносять жертви своїм предкам, щоб не забувати їх. Також сатана стежить за тим, щоб люди не забували про патріотизм, прикладом чого є Свято човнів-драконів. А як щодо Свята середини осені? (Сімейні зустрічі.) Які передумови сімейних зустрічей? Яка в них причина? Вони проводяться, щоб спілкуватися та підтримувати емоційний зв’язок. Звичайно, чи то святкування Нового року за місячним календарем, чи то Свято ліхтарів, є багато способів описати причини, що стоять за цими святкуваннями. Але як не описуй ці причини, кожна з них є способом сатани прищепити людям свою філософію та своє мислення, щоб вони відступили від Бога й не знали, що Бог є, і приносили жертви чи своїм предкам, чи сатані, або їли, пили й розважалися заради бажань плоті. Коли відзначається кожне із цих свят, думки й погляди сатани без відома людей насаджуються глибоко в їхню свідомість. Коли людям виповнюється сорок років, п’ятдесят і навіть більше, ці думки й погляди сатани вже глибоко вкорінені в їхніх серцях. Ба більше, люди роблять усе можливе, щоб ці ідеї, правильні чи неправильні, передавалися наступному поколінню без розбору та без застережень. Хіба це не так? (Так.) Як традиційна культура та ці свята розбещують людей? Ви знаєте? (Правила цих традицій сковують і зв’язують людей, так що в них не залишається ні часу, ні сил шукати Бога.) Це один з аспектів. Наприклад, усі святкують Новий рік за місячним календарем, – якби ти його не святкував, хіба тобі не було б сумно? Чи живуть у твоєму серці якісь забобони? Може, тобі спадає на думку: «Я не святкував Новий рік, і оскільки Новий рік за місячним календарем був поганим днем, то чи не буде весь наступний рік також поганим»? Хіба від такого не було б не по собі та трохи страшно? Бувають навіть такі люди, що роками не приносили жертв своїм предкам, і раптом їм сниться сон, у якому небіжчик просить у них грошей. Що вони після цього подумають? «Як сумно, що цій людині, якої вже немає, потрібні гроші на витрати! Я спалю для неї трохи купюр. Якщо цього не зробити, то буде якось неправильно. Це може принести лихо нам, живим: хто знає, коли спіткає нещастя?» Такі люди завжди носять у серцях цю маленьку хмаринку страху та тривоги. Хто вселяє в них цю тривогу? Джерело цієї тривоги – сатана. Хіба це не один зі способів, у які сатана розбещує людину? Він використовує різні засоби та приводи, щоб контролювати тебе, погрожувати тобі та сковувати тебе, аби ти впав у заціпеніння й підкорився йому; ось так сатана й розбещує людину. Часто, коли люди слабкі чи не повністю усвідомлюють ситуацію, вони можуть ненароком зробити щось бездумно; тобто вони ненароком потрапляють до рук сатани й часом діють несвідомо, роблять усілякі речі, не розуміючи, що саме вони роблять. У такий спосіб сатана й розбещує людину. Зараз навіть є чимало людей, які не бажають розлучатися з глибоко вкоріненою традиційною культурою, які просто не можуть від неї відмовитися. Саме тоді, коли вони слабкі й пасивні, вони особливо бажають відзначати такі свята, бажають зустрітись із сатаною та знову догодити сатані, принести розраду своїм серцям. Яка передісторія традиційної культури? Чи це чорна рука сатани смикає за ниточки за лаштунками? Чи є зла натура сатани маніпулятивною та деспотичною? Чи сатана має владу над усім цим? (Так.) Коли люди живуть у традиційній культурі та відзначають такі традиційні свята, чи можемо ми сказати, що це середовище, у якому їх дурить і розбещує сатана, ба більше – що їм подобається, коли сатана дурить їх і розбещує? (Так.) Це те, що ви всі визнаєте, що вам відомо.

1.4. Як сатана розбещує людину за допомогою забобонів

Ви знаєте термін «забобони», так? Між забобонами та традиційною культурою є певні зв’язки, але про них ми сьогодні не говоритимемо. Натомість Я розгляну найпоширеніші форми забобонів: ворожіння, гадання, паління фіміаму та поклоніння Будді. Хтось займається ворожінням, хтось поклоняється Будді й палить фіміам, а хтось гадає на долю чи просить когось погадати собі за рисами обличчя. Скільки з вас зверталося до гадалок або просило прочитати ваше майбутнє за рисами обличчя? Цим цікавиться більшість людей, чи не так? (Так.) Чому? Яка людям користь від гадання на долю та ворожіння? Яке прагнення вони задовольняють? (Цікавість.) Хіба лише цікавість? Як на Мене, то зовсім не обов’язково. Яка мета ворожіння та гадання на долю? Навіщо люди це роблять? Хіба не для того, щоб побачити майбутнє? Деякі люди просять почитати собі з обличчя, яке в них буде майбутнє, а деякі – буде їм удача чи ні. Деякі просять вичитати, який у них буде шлюб, а ще деякі – як складеться наступний рік. Деякі люди просять почитати з обличчя, які перспективи в них і їхніх синів або дочок, а деякі підприємці питають у ворожки, скільки вони зароблять грошей і як їм варто вчинити. То хіба люди це роблять лише з цікавості? Коли люди просять почитати їм з обличчя абощо, вони це роблять заради власних майбутніх особистих вигід; вони вірять, що все це тісно пов’язано з їхньою власною долею. Чи є від чогось із цього якась користь? (Ні.) Чому від цього немає користі? Хіба дізнатися щось у такий спосіб – це погано? Може, ці практики допоможуть довідатися про те, коли можуть статися неприємності, і якщо дізнатися про ці неприємності заздалегідь, то хіба не вдасться їх уникнути? Якщо звернутися до ворожки, то вона може підказати, як знайти із життєвого лабіринту правильний вихід, щоб у наступному році тобі пощастило та твоя справа принесла тобі велике багатство. То це корисно чи ні? Корисно це чи ні – це нас не стосується, і наше сьогоднішнє спілкування не зачіпатиме цю тему. Як сатана розбещує людину за допомогою забобонів? Усі люди хочуть знати свою долю, і сатана, користуючись їхньою цікавістю, заманює їх. Люди вдаються до ворожіння, гадання й читання з обличчя, щоб дізнатися, що станеться з ними в майбутньому та яка дорога перед ними лежить. Але зрештою в чиїх руках доля й перспективи, якими так переймаються люди? (У Божих руках.) Усе це – у Божих руках. Що сатана хоче дати людям зрозуміти, коли використовує ці методи? За допомогою гадання та читання з обличчя сатана хоче сказати людям, що знає їхню подальшу долю, і не просто знає, а контролює її. Сатана хоче скористатися цією нагодою та контролювати людей цими методами, щоб люди йому сліпо вірили та підкорялися кожному його слову. Наприклад, якщо ти підеш до ворожбита, який читає з обличчя, а він закриє очі та точнісінько перекаже тобі все, що з тобою сталося в останні кілька десятиліть, як ти почуватимешся? Ти відразу подумаєш: «Як він усе знає! Я нікому раніше ніколи не розповідав про своє минуле – звідки він про нього дізнався? Я в повному захваті від цього ворожбита!». Хіба для сатани не надто легко дізнатися про твоє минуле? Бог привів тебе туди, де ти є сьогодні, і весь цей час сатана розбещував людей і слідував за тобою. Для сатани прожиті десятиліття твого життя – це ніщо, і сатані неважко про таке дізнатися. Коли ти дізнаєшся, що все, що говорить сатана, правдиве, хіба ти не віддаєш йому своє серце? Хіба ти не розраховуєш на те, що він візьме під свій контроль твоє майбутнє та твою долю? Твоє серце моментально відчує до нього певну повагу чи благоговіння, а у когось він на той момент уже міг викрасти душу. І ти відразу ж запитаєш у ворожбита: «Що мені робити далі? Чого мені уникати в наступному році? Чого мені не варто робити?». А він тоді скаже: «Не ходи туди, не роби це, не носи одяг такого кольору, менше ходи в певні місця, більше роби певні речі…». Хіба ти негайно не візьмеш до серця все, що він скаже? Ти б запам’ятав його слова швидше, ніж слова Бога. Чому ти так швидко запам’ятав би їх? Бо тобі захотілося б покластися на сатану, щоб він приніс тобі удачу. Хіба не в цей момент він захоплює твоє серце? Коли його передбачення збулися б одне за одним, хіба тобі не захотілося б повернутися до нього, щоб дізнатися, яку долю принесе наступний рік? (Так.) Ти зробив би все, що тобі сказав би сатана, і ти уникав би того, що сказав би сатана. Хіба так ти не слухаєшся всього, що він каже? Дуже швидко ти потрапиш у його лапи, будеш обманутий і підпадеш під його контроль. Таке відбувається тому, що ти віриш, ніби слова сатани – істина, і віриш, що він знає про твої минулі життя, твоє життя зараз і те, що тобі принесе майбутнє. Це спосіб, у який сатана контролює людей. А в реальності хто все контролює? Сам Бог, а не сатана. У цьому разі сатана лише хитрими підступами дурить невігласів, дурить людей, які бачать тільки матеріальний світ, змушуючи їх вірити йому та покладатися на нього. А далі вони потрапляють у лапи сатани та слухаються кожного його слова. Але хіба сатана колись послаблює свою хватку, якщо люди хочуть вірити в Бога та слідувати за Ним? Ні, сатана такого не робить. У такій ситуації люди справді потрапляють у лапи сатани? (Так.) Чи можемо ми сказати, що поведінка сатани в цьому плані безсоромна? (Так.) Чому ми так сказали б? Тому що це шахрайські та підступні прийоми. Сатана безсоромний і обманом змушує людей думати, ніби він контролює все, що їх стосується, і саму їхню долю. Через це нетямущі люди в усьому його слухаються. Їх можна обманути лише кількома словами. Заморочені люди схиляються перед ним. Отже, що за методи використовує сатана, що він каже, щоб ти йому повірив? Наприклад, ти міг не говорити сатані, скільки людей у твоїй сім’ї, але, можливо, він усе одно скаже тобі, скільки в ній людей і скільки років твоїм батькам і дітям. Хоча, може, до цього ти мав певні підозри та сумнівався в сатані, але якби ти почув від нього ці слова, хіба тобі не здалося б, що він вартий трохи більшої довіри? Тоді сатана міг би сказати, як тобі останнім часом важко працюється та що начальство не відзначає тебе належним чином, постійно тебе підсиджує тощо. Почувши це, ти б подумав: «Усе так і є! З роботою не все йде гладко». І ти повірив би сатані ще трохи більше. А він тоді сказав би щось іще, аби обдурити тебе та викликати ще більшу довіру до себе. Потроху виявилося б, що ти вже не можеш опиратися йому чи сумніватись у ньому. Сатана просто вдається до кількох дрібних, навіть дріб’язкових, хитрощів і так збиває тебе з пантелику. Спантеличившись, ти не зможеш зорієнтуватися, не знатимеш, що робити, і почнеш слідувати словам сатани. Ось це і є «геніальний» метод, який використовує сатана для розбещення людини й через який ти мимоволі потрапляєш у його пастку та спокушаєшся. Сатана каже тобі кілька речей, які люди вважають добрими, а потім говорить тобі, що робити, а чого уникати. Ось так ти мимоволі опиняєшся обдуреним. Піддавшись на це, ти потрапиш у халепу; ти постійно думатимеш про те, що сатана сказав і що він наказав тобі зробити, і несвідомо підпадеш під його владу. Чому так? Причина в тому, що людству бракує істини, тому воно нездатне бути непохитним і опиратися сатанинському звабленню та спокусі. Перед обличчям сатанинського зла, його хитрощів, підступності та злостивості людство таке нетямуще, незріле та слабке, чи не так? Хіба це не один зі способів, у які сатана розбещує людину? (Так.) Усілякими своїми методами сатана потроху обманює й обдурює людину без її відома, бо їй бракує здатності розрізняти позитивне й негативне. Їй бракує цього духовного стану та здатності здолати сатану.

1.5. Як сатана розбещує людину за допомогою соціальних віянь

Коли виникли соціальні віяння? Чи вони з’явилися тільки в наш час? Можна сказати, що соціальні віяння виникли тоді, коли сатана почав розбещувати людей. Що включають у себе соціальні віяння? (Стилі одягу та макіяжу.) Це те, із чим часто стикаються люди. Стилі одягу, мода, тренди – усе це лише один маленький аспект соціальних віянь. Що ще до них належить? Популярні вислови, які часто бовкають люди, – це теж віяння? Стилі життя, яких прагнуть люди, – це теж віяння? А музичні зірки, знаменитості, журнали та романи, що подобаються людям, – це теж віяння? (Так.) Як ви собі уявляєте, який аспект соціальних віянь здатен розбещувати людину? Котрі із цих віянь найбільше вас ваблять? Деякі люди кажуть: «Усі ми досягли певного віку, нам по п’ятдесят-шістдесят, по сімдесят-вісімдесят, і ми вже не можемо підлаштовуватися під ці віяння, і вони не дуже привертають нашу увагу». Це так і є? Інші кажуть: «Ми не стежимо за знаменитостями, цим займається двадцятирічна молодь; ми також не носимо модний одяг, цим займаються люди, які стежать за своїм іміджем». То котрі ж із цих віянь можуть вас розбестити? (Популярні вислови.) Чи можуть такі вислови розбещувати людей? Я наведу вам приклад, а ви зможете побачити, розбещує це людей чи ні: «Гроші правлять світом». Це віяння? Якщо порівнювати з модними та гастрономічними віяннями, які ви згадували, хіба це не набагато гірше? «Гроші правлять світом» – це філософія сатани. Вона торжествує серед усього людства, у кожному людському суспільстві; можна сказати, що це віяння. Це пов’язано з тим, що його було вкорінено в серці кожної людини, яка спочатку не приймала цей вислів, але потім, коли зіткнулася з реальним життям, мовчазно погодилася з ним, і їй почало здаватися, що насправді ці слова істинні. Хіба це не процес розбещення людини сатаною? Можливо, люди розуміють цей вислів не однаковою мірою, але кожен різною мірою тлумачить і приймає ці слова, виходячи з того, що відбувалося навколо нього, і з власного особистого досвіду. Хіба це не так? Незалежно від того, скільки досвіду людина має із цим висловом, який негативний вплив він може справити на людське серце? Є щось, що виявляється через людський характер людей у цьому світі, зокрема й кожного з вас. Що це? Це поклоніння грошам. Чи важко його викорінити з людського серця? Дуже важко! Схоже, сатана справді глибоко розбестив людину! Сатана спокушає грошима людей і розбещує їх, щоб вони поклонялися грошам і благоговіли перед матеріальним. А як це поклоніння грошам проявляється в людях? Чи вважаєте ви, що без грошей не змогли б вижити в цьому світі, що без грошей не можна пробути навіть одного дня? Статус людей і повага, яку вони викликають, ґрунтуються на тому, скільки вони мають грошей. Спини бідних зігнуті від сорому, а багаті втішаються своїм високим статусом. Вони тримаються гордо й упевнено, говорять голосно та живуть бундючно. Що приносить людям цей вислів і віяння? Хіба не правда, що в гонитві за грошима багато людей іде на будь-які жертви? Хіба чимало людей не втрачає свою гідність і порядність у гонитві за більшими грошима? Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат? Хіба сатана не зловісний, що використовує цей метод і цей вислів, аби настільки розбещувати людину? Хіба це не зловмисний підступ? У міру того, як ти просуваєшся від заперечення цього популярного вислову до того, щоб урешті-решт прийняти його як істину, твоє серце повністю потрапляє в лапи сатани, і тому ти мимоволі починаєш жити за цим висловом. Наскільки цей вислів на тебе вплинув? Ти можеш знати істинний шлях, ти можеш знати істину, але ти безсилий її шукати. Ти можеш чітко знати, що Божі слова є істиною, але ти не хочеш заради здобуття істини заплатити її ціну чи витерпіти страждання. Натомість ти волієш пожертвувати власним майбутнім і долею, щоб опиратися Богові до самого кінця. Що б Бог не говорив, що б Бог не робив, незалежно від того, чи розумієш ти, наскільки глибока та наскільки велика Божа любов до тебе, ти вперто наполягав би на своєму та платив ціну за цей вислів. Тобто цей вислів уже ошукав твої думки й узяв їх під контроль, уже керує твоєю поведінкою, і ти радше дозволив би йому правити твоєю долею, ніж відмовився б від своєї гонитви за багатством. Те, що люди можуть так діяти, що слова сатани можуть контролювати їх і маніпулювати ними, – хіба це не означає, що люди були ошукані й розбещені сатаною? Хіба сатанинські філософія та світогляд, характер сатани не вкоренились у твоєму серці? Коли ти сліпо гонишся за багатством і полишаєш пошуки істини, хіба сатана не досяг своєї мети – ошукати тебе? Саме так воно і є. То чи можеш ти відчути, як тебе ошукує й розбещує сатана? Ні, не можеш. Якщо ти не можеш побачити сатану, коли він стоїть просто перед тобою, або відчути, що це сатана орудує в тіні, хіба зумів би ти побачити нечестя сатани? Чи міг ти знати, як сатана розбещує людство? Сатана розбещує людину скрізь і повсякчас. Сатана робить так, що людина ніяк не може захиститися від цього розбещення та безпомічна перед ним. Сатана змушує тебе прийняти його думки, його погляди й те зло, яке від нього йде, у ситуаціях, коли ти не знаєш і не усвідомлюєш, що з тобою відбувається. І люди приймають усе це не противлячись. Вони цінують ці речі та тримаються за них, як за скарб, вони дозволяють цим речам маніпулювати ними та гратися з ними; так люди живуть під владою сатани, і несвідомо слухаються сатани, і сатанинське розбещення людини стає дедалі глибшим.

Сатана використовує ці кілька методів для розбещення людини. У людини є знання й розуміння деяких наукових принципів, людина живе під впливом традиційної культури, і кожна людина є спадкоємцем і передавачем традиційної культури. Людина не може не бути носієм традиційної культури, даної сатаною, і людина також підкоряється соціальним віянням, які сатана дає людству. Людина невіддільна від сатани, повсякчас підкоряється всьому, що робить сатана, та приймає його зло, підступи, злостивість і пиху. Відколи людина стала мати ці характери сатани, як їй жилося серед цього розбещеного людства – щасливо чи скорботно? (Скорботно.) Чому ви так кажете? (Через те, що всі ці розбещені речі зв’язали людину та контролюють її, вона живе в гріху й поглинута тяжкою боротьбою.) Деякі люди носять окуляри та виглядають дуже інтелігентно; вони можуть говорити дуже поважно, красномовно та розважливо, і вони бувають дуже досвідченими й витонченими, оскільки багато чого пройшли. Вони можуть у деталях говорити про великі й малі питання; вони також можуть визначати автентичність та причину певних речей. Хтось може подивитися на поведінку й зовнішній вигляд цих людей, а також на їхній характер, людяність, поведінку тощо, і не знайти в них жодної вади. Такі люди особливо здатні адаптуватися до поточних соціальних віянь. Хоча ці люди часом і старші за віком, вони ніколи не відстають від сучасних віянь і ніколи не застарі для того, щоб учитися. На перший погляд ніхто не може знайти в таких людях жодної вади, проте вони цілком і повністю розбещені сатаною аж до самої своєї внутрішньої сутності. Хоч у цих людях не можна знайти жодної зовнішньої вади, хоча на перший погляд вони лагідні, витончені, мають знання, певну мораль, порядність і хоча за знаннями вони нічим не поступаються молоді, але за своєю природою-сутністю такі люди є повним і живим зразком сатани, вони – вилитий сатана. Це «плід» розбещення людини сатаною. Сказане Мною може бути для вас болючим, але все це правда. Знання, які людина вивчає, наука, яку вона осягає, і засоби, які вона обирає, щоб підлаштовуватися під соціальні віяння, – усе це без винятку є знаряддями розбещення людини сатаною. Це абсолютна правда. Отже, людина живе в характері, повністю розбещеному сатаною, і людина не має можливості пізнати, що таке Божа святість і в чому полягає Божа сутність. Причина в тому, що в способах, у які сатана розбещує людину, на перший погляд немає нічого поганого; з поведінки людини не можна сказати, що з нею щось не так. Усі нормально займаються своєю роботою та живуть нормальним життям; вони нормально читають книги й газети, нормально вчаться та розмовляють. Деякі люди вивчили трохи етичних норм і вміють красномовно розмовляти, чуйні та доброзичливі, послужливі та милосердні, не влаштовують дріб’язкових сварок і не використовують людей у своїх інтересах. Проте глибоко в них укорінено їхній розбещений сатанинський характер, і цю сутність неможливо змінити, покладаючись на зовнішні зусилля. Через цю сутність людина не здатна пізнати Божу святість, і хоча людині відкривається сутність Божої святості, людина не сприймає її серйозно. Причина в тому, що за допомогою різних засобів сатана вже повністю заволодів почуттями, ідеями, поглядами та думками людини. Це володіння та розбещення не тимчасові й не випадкові, а присутні скрізь і повсякчас. Тому дуже багато людей, які вже вірять у Бога три-чотири роки, а то й п’ять-шість, усе одно вважають за скарби ті злі думки, погляди, логіку й філософії, які їм прищепив сатана, і не можуть із ними розпрощатися. Через те, що людина прийняла все те зле, пихате та зловмисне, що походить від природи сатани, у міжособистісних стосунках людини неминуче виникають часті конфлікти, суперечки та несумісність, які є наслідком бундючної сатанинської натури. Якби сатана давав людству позитивне – наприклад, якби конфуціанство й даосизм, складники прийнятої людиною традиційної культури, були чимось добрим, – то після прийняття цих речей люди подібних типів повинні були б уживатись одне з одним. То чому ж між людьми, які прийняли ті самі речі, є такий великий розкол? Чому так вийшло? Причина в тому, що ці речі походять від сатани, а сатана створює розкол між людьми. Речі від сатани, якими б гідними чи великими вони не здавалися на перший погляд, приносять людині та виявляють у її житті лише зарозумілість і не що інше, як підступ сатанинської злої натури. Хіба це не так? Тому, хто вміє маскуватися, хто володіє великими знаннями чи має гарне виховання, усе одно було б важко приховати свій розбещений сатанинський характер. Тобто незалежно від того, скількома способами маскувалася ця людина, чи вважав ти її святою, чи вважав ти її досконалою, чи вважав ти її ангелом або наскільки чистою ти її вважав, яким є її реальне життя за лаштунками? Яку сутність ти побачив би у виявленні її характеру? Безсумнівно, ти побачив би злу натуру сатани. Чи припустимо так говорити? (Так.) Наприклад, припустімо, що в тебе є хтось близький, кого ти вважав хорошою людиною, а може, і своїм кумиром. Що ти про нього думаєш з огляду на твій поточний духовний стан? По-перше, ти оцінюєш, чи є в такій людині людяність, чи вона чесна, чи є в ній справжня любов до людей, чи її слова та вчинки приносять користь і допомагають іншим. (Ні.) Які вони – так звані доброта, любов і доброчесність, які виявляють ці люди? Усе це фальшивка та видимість. За цією видимістю криється прихована зла мета – зробити так, щоб цю людину обожнювали й боготворили. Чи ви ясно це бачите? (Так.)

Що приносять людству методи, які сатана використовує для розбещення людей? Чи приносять вони щось позитивне? По-перше, чи може людина відрізнити добре від злого? Чи сказав би ти, що в цьому світі люди за точними стандартами судять про те, що є добром або злом, правильним або неправильним, чи то йдеться про якусь відому або велику людину, чи якийсь журнал, чи інше видання? Чи справедливо люди оцінюють події й інших людей? Чи містять ці оцінки істину? Чи оцінює цей світ, це людство позитивне і негативне за стандартом істини? (Ні.) Чому в людей немає такої здатності? Люди вивчили стільки знань і так багато знають про науку, а значить, у них великі здібності, чи не так? То чому ж вони не здатні відрізнити позитивне від негативного? Чому так? (Тому що в людей немає істини; наука й знання – це не істина.) Усе, що сатана несе людству, зле, розбещене й позбавлене істини, життя та шляху. З огляду на те зло й розбещення, яке сатана несе людині, чи можеш ти сказати, що сатана має любов? Чи можеш ти сказати, що людина має любов? Деякі люди можуть сказати: «Ти неправий; по всьому світу є багато людей, які допомагають біднякам і безхатькам. Хіба ці люди не добрі? А ще є благодійні організації, які роблять добрі справи; хіба їхня робота не добра?». Що б ти на це відповів? Сатана використовує для розбещення людини багато різних методів і теорій; чи є це розбещення людини невизначеним поняттям? Ні, воно не невизначене. Сатана також робить і щось практичне, і він також просуває в цьому світі й суспільстві певний погляд або теорію. За кожної династії й кожної епохи він просуває певну теорію та вкладає думки в уми людей. Ці думки та теорії поступово вкорінюються в серцях людей, а потім люди починають ними жити. Коли вони починають цим жити, хіба вони мимоволі не стають сатаною? Хіба люди тоді не стають одним цілим із сатаною? Коли люди стали одним цілим із сатаною, як вони зрештою ставляться до Бога? Хіба не так само, як до Бога ставиться сатана? Ніхто не наважується це визнати, чи не так? Як жахливо! Чому Я кажу, що натура сатани зла? Я не кажу це безпідставно; навпаки, природа сатани визначається й аналізується на основі того, що він зробив і що виявив. Якби Я просто сказав, що сатана злий, що б ви подумали? Ви подумали б: «Ну звісно, що сатана злий». Тож Я тебе питаю: «Які аспекти сатани злі?». Якби ти сказав: «Опір сатани Богові – це зло», – ти все одно говорив би неясно. Тепер, коли Я поговорив про конкретні аспекти в такому ключі, чи є у вас розуміння конкретного змісту сутності сатанинського зла? (Так.) Якщо ви здатні ясно побачити злу натуру сатани, то побачите й свої власні умови. Чи є між цими двома речами якийсь зв’язок? Це корисно для вас чи ні? (Так.) Коли Я спілкуюся про сутність Божої святості, чи потрібно, щоб Я спілкувався про злу сутність сатани? Що ви думаєте із цього приводу? (Так, потрібно.) Чому? (Сатанинське зло відтіняє Божу святість.) Справді? Частково це правда, у тому сенсі, що без сатанинського зла люди не знали б, що Бог святий; казати так правильно. Однак якщо ти скажеш, що Божа святість існує лише завдяки контрасту зі злом сатани, хіба це правильно? Таке діалектичне мислення хибне. Божа святість є притаманною Богові сутністю; навіть коли Бог відкриває її через Свої вчинки, це все одно природне виявлення Божої сутності, і це все одно притаманна Богові сутність; вона існувала завжди, і вона природна для Самого Бога та властива Йому, хоча людина не може її бачити. Причина в тому, що людина живе серед розбещеного характеру сатани та під впливом сатани, не знаючи про святість, а тим більше про конкретний зміст Божої святості. То чи необхідно нам спочатку поспілкуватися про злу сутність сатани? (Так.) Дехто може висловлювати певні сумніви: «Ти спілкуєшся про Самого Бога, то чому ж Ти весь час говориш про те, як сатана розбещує людей і що натура сатани зла?». Тепер ви відкинули ці сумніви, чи не так? Коли люди вміють відрізняти сатанинське зло та знають його точне визначення, коли люди можуть чітко бачити конкретний зміст і прояви зла, джерело та сутність зла, тільки тоді, завдяки обговоренню Божої святості, люди можуть чітко усвідомити чи розпізнати, що таке Божа святість, що таке святість. Якщо Я не говоритиму про зло сатани, деякі люди помилково вважатимуть, що певні речі, які люди роблять у суспільстві та серед людей – або певні речі, які існують у цьому світі, – можуть бути якось пов’язані зі святістю. Хіба це не хибний погляд? (Так.)

Тепер, коли Я так поспілкувався про сутність сатани, яке розуміння Божої святості ви отримали завдяки своєму досвіду за останні кілька років за допомогою читання Божого слова та переживання Його роботи? Нумо розкажіть. Не обов’язково говорити красиві слова: просто розповідай про свій власний досвід. Чи складається Божа святість лише з Його любові? Чи тільки Божу любов ми описуємо як святість? Це було б занадто однобоко, чи не так? Які ще аспекти є в Божої сутності, крім Божої любові? Ви їх бачили? (Так. Бог гидує фестивалями та святами, звичаями й забобонами; у цьому теж полягає Божа святість.) Бог святий, тому Він чимось гидує – ви це маєте на увазі? Зрештою, у чому полягає Божа святість? Хіба в тому, що в Божій святості немає змістовного наповнення – є лише ненависть? У вашій голові сидять такі думки: «Оскільки Бог ненавидить ці злі речі, то можна сказати, що Бог святий»? Хіба це не здогадки? Хіба це не різновид екстраполяції та судження? Якої найбільшої помилки слід категорично уникати, коли йдеться про наше розуміння сутності Бога? (Це коли ми відриваємося від реальності й натомість говоримо про вчення.) Це дуже велика помилка. Які ще помилки можуть бути? (Здогадки та фантазія.) Це теж дуже серйозні помилки. Чому від здогадок та фантазії немає користі? Чи можеш ти насправді побачити те, про що здогадуєшся або фантазуєш? Чи є воно справжньою сутністю Бога? (Ні.) Чого ще слід уникати? Чи буде помилкою описувати сутність Бога, просто виголошуючи низку красивих слів? (Так.) Хіба це не помпезно та не безглуздо? Судження та здогадки безглузді, як і процес добирання красивих слів. Пусті хвали теж безглузді, чи не так? Чи приємно Богу слухати, як люди говорять такі дурниці? (Ні, неприємно.) Йому незручно це слухати! Коли Бог направляє та спасає громаду людей, після того як ці люди почули Його слова, вони все одно ніколи не розуміють, що Він має на увазі. Хтось може спитати: «Бог добрий?» – а вони скажуть у відповідь: «Так!» – «Наскільки добрий?» – «Дуже-дуже добрий!» – «Чи любить Бог людину?» – «Так!» – «Наскільки сильно? Можете описати?» – «Дуже-дуже сильно! Божа любов глибша за море та вища за небо!». Хіба ці слова – не нісенітниця? І хіба ця нісенітниця не подібна до того, що ви щойно сказали: «Бог ненавидить розбещений характер сатани, тому Бог святий»? (Так.) Хіба те, що ви щойно сказали, – не нісенітниця? А звідки береться більшість нісенітниць, які говорять люди? Нісенітниці, які говорять люди, насамперед виникають із браку людської відповідальності й боязні перед Богом. Чи можна так сказати? Ти не мав жодного розуміння, та все одно говорив нісенітниці. Хіба це не безвідповідально? Хіба це не неповага до Бога? Ти засвоїв якісь знання, зрозумів якісь умовиводи й логіку, ти використовував їх і, більше того, намагався в такий спосіб зрозуміти Бога. Як ти думаєш, чи засмучується Бог, коли чує, що ти так говориш? Як ви можете намагатися пізнати Бога такими методами? Коли ви так говорите, хіба це не звучить незграбно? Тому, коли йдеться про пізнання Бога, треба бути дуже обережним; говоріть лише остільки, оскільки ви знаєте Бога. Говоріть чесно та по суті, не прикрашайте свої слова прісними компліментами, не вдавайтеся до лестощів; це не потрібно Богові; таке йде від сатани. Характер сатани бундючний; сатані подобається чути лестощі та приємні слова. Сатана буде задоволеним і щасливим, якщо люди повторюватимуть усі вивчені приємні слова й використовуватимуть їх для сатани. Але Богові це не потрібно; Бог не потребує підлабузництва чи лестощів і не вимагає, щоб люди говорили нісенітниці та сліпо Його вихваляли. Бог терпіти не може й навіть слухати не хоче похвалу та лестощі, які не відповідають дійсності. Тож коли деякі люди нещиро хвалять Бога, сліпо дають обітниці й моляться Йому, Бог узагалі їх не слухає. Ти мусиш відповідати за те, що кажеш. Якщо ти чогось не знаєш, так і скажи; а якщо знаєш, то висловлюй це в практичній площині. Отже, чи маєте ви справжнє розуміння того, що конкретно та насправді передбачає Божа святість? (Коли я виявляв бунтарство, коли я чинив переступи, я отримував Божий суд і кару, і в цьому я бачив Божу святість. І коли я стикався із середовищами, які не відповідали моїм очікуванням, я молився про ці речі та шукав Божих намірів, і коли Бог просвіщав і направляв мене Своїми словами, я бачив Божу святість.) Це з твого власного досвіду. (З того, що Бог про це сказав, я побачив, якою стала людина після того, як її розбестив і скривдив сатана. Проте Бог віддав усе, щоб нас спасти, і в цьому я бачу Божу святість.) Це реалістична манера розмови; це істинне знання. Чи є якісь інші варіанти розуміння цього? (Я бачу зло сатани в словах, які він говорив, щоб схилити Єву до гріха, і в його спокусі Господа Ісуса. Зі слів, якими Бог сказав Адаму та Єві, що їм можна їсти, а що не можна, я бачу, що Бог говорить прямо й чисто, а його слова заслуговують на довіру; із цього я бачу Божу святість.) Тепер, коли ви послухали всі ці міркування, чиї слова викликають у Вас найбільше бажання сказати «амінь»? Чиє спілкування було найближчим до теми нашого сьогоднішнього спілкування? Чиї слова були найреалістичнішими? Як вам спілкування останньої сестри? (Добре.) Ви говорите «амінь» тому, що сказала вона. Що вона сказала такого, що було просто в яблучко? (У словах, які щойно сказала сестра, я почув, що Боже слово є прямим і дуже чітким та що Бог говорить зовсім не так, як сатана, що ходить коло та навколо. У цьому я побачив Божу святість.) Це один з аспектів. Чи це правда? (Так.) Дуже добре. Я бачу, що за ці два останніх спілкування ви дещо здобули, але вам потрібно й надалі наполегливо працювати. Причина, з якої ви повинні наполегливо працювати, полягає в тому, що розуміння сутності Бога – це дуже глибокий урок; це не те, що можна зрозуміти за одну ніч або чітко висловити лише кількома словами.

Кожен аспект розбещеного сатанинського характеру, знань, філософії, думок і поглядів людей, а також певні особистісні аспекти окремих людей дуже заважають їм пізнавати сутність Бога; тому, коли ти чуєш ці теми, деякі з них можуть виявитися для вас недосяжними; деякі ви можете не зрозуміти, а деякі – принципово не зумієте співвіднести з дійсністю. Хай там що, Я чув про ваше розуміння Божої святості та знаю, що у своїх серцях ви починаєте визнавати те, що Я говорив і про що спілкувався на тему Божої святості. Я знаю, що у ваших серцях починає проростати бажання зрозуміти сутність Божої святості. Але ще більше Мене тішить те, що дехто з вас уже здатен найпростішими словами описати своє знання про Божу святість. Хоча сказати це просто і Я говорив це раніше, але в серцях більшості з вас ви ще не прийняли ці слова, і насправді вони не залишили сліду у вашій свідомості. Проте дехто з вас закарбував ці слова в пам’яті. Це дуже добре й дуже обнадійливий початок. Я сподіваюся, що ви й надалі щораз більше роздумуватимете та спілкуватиметеся на теми, які вважаєте глибокими, – або на теми, що для вас недосяжні. З приводу питань, які для вас недосяжні, хтось дасть вам додаткові настанови. Якщо ви більше спілкуватиметеся про ті сфери, які для вас зараз досяжні, Святий Дух виконає Свою роботу, і ви прийдете до більшого розуміння. Розуміння сутності Бога та пізнання сутності Бога надзвичайно важливі для життя-входження людей. Сподіваюся, що ви не проігноруєте їх і не поставитеся до них як до гри, адже пізнання Бога є основою віри людини, ключем для пошуку людиною істини й набуття нею спасіння. Якщо люди вірять у Бога, але не знають Його, якщо вони живуть лише словами й доктринами, то вони ніколи не зможуть набути спасіння, навіть якщо діятимуть і житимуть згідно з поверховим значенням істини. Тобто якщо ти віриш у Бога, але не знаєш Його, то твоя віра марна та не містить у собі нічого реального. Ви розумієте, чи не так? (Так, ми розуміємо.) На цьому наше сьогоднішнє спілкування завершено.

4 січня 2014 року