Божа святість (I)

Під час нашого останнього зібрання ми продовжили наше спілкування щодо Божої влади. Поки що ми не будемо обговорювати тему Божої праведності. Сьогодні ми будемо говорити на цілком нову тему: Божа святість. Божа святість – це ще один аспект унікальної сутності Бога, тому вкрай важливо, щоб ми поспілкувалися на цю тему. Раніше Я проводив спілкування щодо двох інших аспектів Божої сутності – Божого праведного характеру й Божої влади; чи є усі ці аспекти, а також аспект, щодо якого Я спілкуватимуся сьогодні, унікальними? (Так.) Божа святість також унікальна, тому темою нашого сьогоднішнього спілкування буде те, що становить основу та корінь цієї унікальності. Сьогодні ми спілкуватимемося про унікальну сутність Бога – Його святість. Можливо, у декого з вас є певні побоювання, і ви спитаєте: «Чому ми маємо спілкуватися про Божу святість?». Не хвилюйтеся, Я розповім вам про це неквапливо. Щойно ви почуєте, що Я хочу сказати, ви зрозумієте, чому Мені так необхідно поспілкуватися на цю тему.

Спершу даймо визначення слову «святий». Спираючись на ваше сприйняття та всі знання, які ви здобули, як ви розумієте визначення слова «святий»? («Святий» означає незаплямований, повністю вільний від людських зіпсованості або недоліків. Святість випромінює все позитивне чи в думках, чи в словах, чи в діях.) Дуже добре. («Святий» – це божественний, незаплямований, непорушний для людини. Це унікальна риса, вона належить тільки Богу, і це Його символ.) Це ваше визначення. У серці кожної людини слово «святий» має певні рамки, визначення й тлумачення. Принаймні коли ви бачите слово «святий», у вас є певні думки щодо нього. У вас є певні рамки визначення цього слова, і висловлювання деяких людей дещо близькі до висловлювань, які визначають сутність Божого характеру. Це дуже добре. Більшість людей вважає, що слово «святий» має позитивне значення, і це, безумовно, так. Але сьогодні, коли ми спілкуємося про святість Бога, Я буду говорити не просто про визначення чи пояснення. Натомість Я представлю факти як доказ, щоб показати тобі, чому Я кажу, що Бог святий, і чому Я використовую слово «святий» для опису сутності Бога. Коли наше спілкування завершиться, ти відчуєш, що використання слова «святий» для визначення Божої сутності, а також відносно Бога є цілковито виправданим і найбільш відповідним. Принаймні в контексті сучасної людської мови використання цього слова на позначення Бога є особливо доречним – тільки воно з усіх слів людської мови є повністю підхожим способом означення Бога. Коли це слово використовується на позначення Бога, воно не є пустим і не є вираженням безпідставної похвали або нічим не вмотивованих лестощів. Мета нашого спілкування полягає в тому, щоб допомогти кожній людині усвідомити істину цього аспекту Божої сутності. Бог не боїться розуміння людини, однак Він боїться її нерозуміння. Бог бажає, щоб кожна людина знала Його сутність і те, Хто є Бог і чим володіє. Тому щоразу, коли ми згадуємо будь-який аспект Божої сутності, ми можемо посилатися на безліч фактів, щоб допомогти людям побачити, що цей аспект Божої сутності дійсно існує.

Тепер, коли в нас є визначення слова «святий», обговорімо деякі приклади. Згідно зі своїми поглядами люди малюють у своїй уяві багато речей і людей «святими». Наприклад, у людських словниках незаймані хлопчики й дівчатка визначаються як святі. Але чи дійсно вони святі? Чи є це так зване «святе» і те «святе», про яке ми спілкуватимемося сьогодні, одним і тим же? Люди зі здоровою мораллю, мова яких витончена й культурна, які ніколи нікого не ображають та своїми словами приносять іншим розраду й приємність, – чи вони святі? Ті, хто часто творить добро, виявляє милосердя й надає велику допомогу іншим, ті, хто приносить багато радості в життя людей, – чи вони святі? Ті, хто не таїть корисливих думок, хто ні до кого не пред’являє жорстких вимог, хто терпимий до кожного, – чи вони святі? Ті, хто ніколи ні з ким не сварився й не використовував нікого у своїх інтересах, – чи вони святі? А як щодо тих, хто працює на благо інших, хто приносить користь іншим і всіляко дає іншим настанови, – чи вони святі? Ті, хто віддає всі свої заощадження іншим і живе простим життям, хто суворий до себе, але поблажливо ставиться до інших, – чи вони святі? (Ні.) Ви всі пам’ятаєте, як ваші матері піклувалися про вас і дбали про вас усіма можливими способами, – чи вони святі? Кумири, якими ви дорожите, – відомі люди, знаменитості або визначні постаті – чи святі вони? (Ні.) Подивімося тепер на тих пророків у Біблії, які могли повідомити про таке щодо майбутнього, що було невідомо багатьом людям, – чи були ті люди святими? Люди, які змогли записати Божі слова й факти Його роботи в Біблії, – чи були вони святими? Чи був Мойсей святим? Чи був Авраам святим? (Ні.) А Йов? Чи був він святим? (Ні.) Бог назвав Йова праведною людиною, то ж чому навіть про нього говорять, що він не святий? Чи дійсно люди, які бояться Бога й тікають від злого, не святі? Вони святі чи ні? (Ні.) Ви дещо непевні, ви не впевнені у відповіді й не наважуєтеся сказати «ні», але й не наважуєтеся сказати «так», тому зрештою ви нерішуче говорите «ні». Дозвольте Мені поставити ще одне запитання. Божі посланці – посланці, яких Бог посилає на землю, – чи святі вони? Чи ангели святі? (Ні.) Людство, не зіпсоване сатаною, – чи воно святе? (Ні.) Ви продовжуєте відповідати «ні» на кожне запитання. На якій підставі? Ви розгублені, чи не так? Тож чому навіть про ангелів кажуть, що вони не святі? Зараз ви відчуваєте побоювання, чи не так? Чи ви можете визначити, на якій підставі люди, об’єкти або нестворені істоти, про яких ми згадували раніше, не є святими? Я впевнений, що не можете. Тож чи не є те, що ви стверджуєте «ні», дещо безвідповідальним? Хіба ви не відповідаєте наосліп? Деякі люди мислять так: «Оскільки Ти сформулював своє запитання таким чином, відповідь, безумовно, повинна бути “ні”». Не давайте Мені поверхових відповідей. Ретельно подумайте, чи відповідь буде «так» або «ні». Ви дізнаєтеся, чому відповідь «ні», щойно ми поспілкуємося на подальшу тему. Я дам вам відповідь найближчим часом. Спершу прочитаймо слова зі Святого Письма.

1. Веління Бога Єгови людині

Буття 2:15–17: «І взяв Бог Єгова людину й поселив її в саду едемському, щоб вона обробляла його й доглядала за ним. І наказав Бог Єгова людині, кажучи: від усякого дерева в саду ти можеш їсти вільно. Але від дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти неодмінно помреш».

2. Зваблення жінки змієм

Буття 3:1–5: «Та змій був хитрішим за будь-якого польового звіра, якого створив Бог Єгова. І він сказав жінці: Так, хіба Бог сказав: “Не їж від кожного дерева в саду”? І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте від нього, ваші очі будуть розкриті, і ви станете, як Бог, знаючи добро й зло».

Ці два уривки взято з Книги Буття в Біблії. Чи всім вам знайомі ці два уривки? Вони розповідають про події, які відбулися з самого початку, коли людство було тільки-но створено; ці події відбулися насправді. Спершу подивімося, яке веління Бог Єгова дав Адаму та Єві; зміст цього веління є дуже важливим для нашої сьогоднішньої теми. «І наказав Бог Єгова людині, кажучи: від усякого дерева в саду ти можеш їсти вільно. Але від дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти неодмінно помреш». Яким є смисл Божого веління, даного людині в цьому уривку? По-перше, Бог говорить людині, що вона може їсти, а саме: плоди багатьох видів дерев. У цьому не криється жодної небезпеки, там немає отрути; усе можна їсти та вживати вільно, як забажає людина, без занепокоєння й сумнівів. Це одна частина Божого веління. Інша частина – це попередження. У цьому попередженні Бог говорить людині, що вона не повинна їсти плід із дерева пізнання добра та зла. Що станеться, якщо вона з’їсть від цього дерева? Бог сказав людині: «Якщо ти з’їси від нього, ти обов’язково помреш». Хіба це не прямолінійні слова? Якби Бог сказав це тобі, але ти не розумів чому, чи ти поставився б до Його слів як до правила або наказу, якому потрібно коритися? Таким словам слід коритися. Але незалежно від того, здатна людина коритися чи ні, Божі слова недвозначні. Бог дуже ясно сказав людині, що їй можна їсти, а чого не можна, і що станеться, якщо вона з’їсть те, що їй їсти заборонено. Чи можеш ти побачити що-небудь стосовно Божого характеру в цих коротких словах, які промовив Бог? Чи істинні ці слова Бога? Чи є в них якийсь обман? Чи є якась брехня? Чи є якесь залякування? (Ні.) Бог чесно, істинно та щиро сказав людині, що вона може їсти, а чого не може. Бог говорив чітко й зрозуміло. Чи є в цих словах якесь приховане значення? Хіба це не прямолінійні слова? Чи є якась необхідність у здогадах? Немає необхідності робити припущення. Значення цих слів очевидне з першого погляду. Прочитавши їх, людина абсолютно чітко розуміє їхнє значення. Тобто те, що Бог хоче сказати та що Він хоче висловити, виходить із Його серця. Те, що висловлює Бог, є чистим, прямолінійним і чітким. Тут немає ні таємних мотивів, ні будь-яких прихованих смислів. Він говорить із людиною прямо, кажучи їй, що їй можна їсти, а що ні. Тобто через ці слова Бога людина може побачити, що серце Бога прозоре й правдиве. Тут немає й сліду брехні; це не той випадок, коли тобі кажуть, що ти не можеш їсти те, що їстівне, або кажуть тобі: «З’їж і побачиш, що трапиться» стосовно того, що неможливо їсти. Це не те, що має на увазі Бог. Що Бог думає у Своєму серці, те Він і говорить. Якщо Я скажу, що Бог святий, тому що Він показує та виявляє Себе в цих словах таким чином, ви можете вважати, що Я зробив із мухи слона або що Я трохи перегнув палицю. Якщо це так, не хвилюйтеся; ми ще не закінчили.

Поговорімо тепер про «Зваблення жінки змієм». Хто такий змій? Сатана. Він відіграє роль тла в Божому шеститисячолітньому плані управління, і це та роль, яку ми маємо згадати, коли спілкуємося про святість Бога. Чому Я це кажу? Якщо ти не знаєш зла й розбещеності сатани, якщо ти не знаєш природи сатани, у тебе немає способу визнати святість, і ти також не можеш знати, що таке святість насправді. Будучи заплутаними, люди вірять, що те, що робить сатана, є правильним, тому що вони живуть у межах такого розбещеного характеру. Без тла, без точки порівняння неможливо знати, що таке святість. Ось чому тут необхідно згадати сатану. Така згадка – не пусті балачки. Через слова та вчинки сатани ми побачимо, як діє сатана, як сатана розбещує людство, і якими є його природа й вигляд. Тож що сказала жінка змію? Жінка переказала змію те, що сказав їй Бог Єгова. Коли вона промовляла ці слова, чи була вона впевнена, що сказане їй Богом було правдою? Вона не могла бути впевнена. Будучи щойно створеною людиною, вона не мала здатності відрізняти добро від зла, як не було в неї й жодного пізнання про будь-що довкола неї. Судячи зі слів, які вона сказала змію, у глибині душі вона не була впевнена, що слова Бога були правдивими; таким було її ставлення. Отже, коли змій побачив, що в жінки було невпевнене ставлення до Божих слів, він сказав: «Умерти не вмрете! Бо знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте від нього, ваші очі будуть розкриті, і ви станете, як Бог, знаючи добро й зло». Чи в цих словах є щось проблематичне? Коли ви читаєте це речення, чи отримуєте ви уявлення про наміри змія? Якими є ті наміри? Він хотів спокусити жінку, щоб припинити її прислухання до Божих слів. Але він не говорив про це прямо. Тож ми можемо сказати, що він дуже хитрий. Він висловлює те, що має на увазі, у хитрий та ухильний спосіб, щоб досягти поставленої мети, яку він приховує в своєму розумі, ховаючи її від людини – такою є хитрість змія. Спосіб сатани говорити й діяти був таким завжди. Він каже «умерти не вмрете», не підтверджуючи ні того, ні іншого. Але, почувши це, серце цієї необізнаної жінки було зворушене. Змій був задоволений, тому що його слова мали бажаний ефект – таким був підступний намір змія. Більш того, обіцяючи результат, який видається бажаним для людей, він спокусив її, сказавши: «Коли ви з’їсте від нього, ваші очі будуть розкриті». Тому вона розмірковує: «Те, що мої очі розкриються, – це добре!». І потім він сказав щось ще більш привабливе, слова, які ніколи раніше не були відомі людині, слова, які мають величезну силу спокуси над тими, хто їх чує: «І ви станете, як Бог, знаючи добро й зло». Хіба ці слова не несуть у собі потужну спокусу для людини? Це так, ніби хтось скаже тобі: «У тебе чудова форма обличчя, хіба що перенісся трохи закоротке. Якщо ти його виправиш, то станеш красунею світового масштабу!». Чи зворушили б ці слова серце того, хто раніше ніколи не відчував бажання зробити косметичну операцію? Хіба ці слова не спокусливі? Хіба ця спокуса не зваблива для тебе? І хіба це не спокуса? (Так.) Чи говорить Бог подібне? Чи був якийсь натяк на це в словах Бога, які ми щойно прочитали? Чи говорить Бог те, що Він думає у Своєму серці? Чи може людина побачити серце Бога завдяки Його словам? (Так.) Але коли змій говорив ті слова жінці, чи міг ти побачити його серце? Ні. І через людське невігластво людина була легко спокушена словами змія й без труднощів обдурена. Отже, чи зміг ти побачити наміри сатани? Чи зміг ти побачити мету, яка стоїть за тим, що сказав сатана? Чи зміг ти побачити змови й виверти сатани? (Ні.) Який характер представлений манерою мовлення сатани? Яку сутність ти побачив у сатані завдяки цим словам? Хіба вона не підступна? Можливо, зовні він посміхається тобі або, можливо, він взагалі нічого не виявляє. Але у своєму серці він прораховує, як досягти своєї мети, і саме цю мету ти не можеш побачити. Усі обіцянки, які він тобі дає, усі переваги, які він описує, є маскою, за якою ховається його спокуса. Ти вважаєш ці речі хорошими, тому ти гадаєш, що те, що він каже, є кориснішим, істотнішим, ніж те, що говорить Бог. Коли так відбувається, чи не стає людина покірним бранцем? Хіба ця стратегія, яку використав сатана, не диявольська? Ти допускаєш своє подальше виродження. Сатані не потрібно й пальцем рухати, варто просто промовити ці два речення, і ти радо слідуватимеш за сатаною, підкоряючись йому. Отже, мета сатани досягнута. Хіба цей намір не зловісний? Хіба це не найбільш первісний вигляд сатани? Зі слів сатани людина може бачити його зловісні мотиви, бачити його огидне лице та його сутність. Хіба це не так? Можливо, порівнюючи ці речення без аналізу, ти вважаєш, що слова Бога Єгови нудні, пересічні та банальні, що вони не виправдовують піднесеної похвали на славу Божої чесності. Однак, коли ми сприймаємо слова сатани та його огидну фізіономію як тло, хіба ці слова Бога не мають значної ваги для людей сьогодення? (Так.) Завдяки цьому порівнянню людина може відчути чисту бездоганність Бога. Кожне слово, промовлене сатаною, а також мотиви, наміри й те, як він говорить, – усе підроблено. У чому головна особливість манери мовлення сатани? Сатана використовує двозначність, щоб спокусити тебе, не дозволяючи тобі побачити його лукавство, а також заважаючи тобі розпізнати його мету; сатана дозволяє тобі заковтнути наживку, проте ти також маєш вихваляти й оспівувати його заслуги. Чи не є цей виверт методом, до якого зазвичай вдається сатана? (Так.) Подивімося тепер на те, які ще слова й прояви сатани дають людині можливість побачити його огидне лице. Прочитаймо ще дещо зі Святого Письма.

3. Діалог між сатаною та Богом Єговою

Йов 1:6–11: «І сталося так, що одного дня поприходили Божі сини, щоб стати перед Єговою; і прийшов серед них і сатана. І сказав Єгова сатані: Звідки ти йдеш? Тоді сатана відповів Єгові та сказав: ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній. І сказав Єгова сатані: чи зауважив ти слугу Мого Йова, що немає такого, як він на землі, досконалого й праведного чоловіка, який боїться Бога й уникає зла? Тоді сатана відповів Єгові та сказав: чи Йов без причини боїться Бога? Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?».

Йов 2:1–5: «І сталося так, що одного дня поприходили Божі сини, щоб стати перед Єговою: і прийшов також сатана серед них, щоб стати перед Єговою. І сказав Єгова сатані: Звідки ти йдеш? І сатана відповів Єгові та сказав: ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній. І сказав Єгова сатані: чи зауважив ти слугу Мого Йова, що немає такого, як він, на землі, досконалого й праведного чоловіка, який боїться Бога й уникає зла? Він і досі твердо дотримується своєї доброчесності, хоча ти налаштовував Мене проти нього, щоб знищити його без причини. А сатана відповів Єгові та сказав: Шкіра за шкіру, так, усе, що в людини є, вона віддасть за життя своє. Але простягни-но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?».

Ці два уривки повністю складаються з діалогу між Богом і сатаною; у них записано те, що сказав Бог, і те, що сказав сатана. Бог говорив небагато, і Він говорив дуже просто. Чи можемо ми побачити святість Бога в Його простих словах? Дехто скаже, що це нелегко зробити. Отже, чи можемо ми побачити огидність сатани в його відповідях? Подивімося спочатку на те, яке запитання Бог Єгова поставив сатані. «Звідки ти йдеш?» Хіба це не пряме запитання? Чи є в ньому якесь приховане значення? Ні, це просто пряме питання. Якби Я запитав вас: «Звідки ви йдете?», як би ви тоді відповіли? Чи важко відповісти на це запитання? Чи могли б ви сказати: «Ми мандрували по землі та й перейшли її»? (Ні.) Ви б так не відповіли. Отже, що ж тоді ви відчуваєте, коли бачите, як сатана відповідає в такий спосіб? (Ми відчуваємо, що сатана поводиться абсурдно, але в той же час і облудно.) Чи можете ви сказати, що Я відчуваю? Щоразу, коли Я бачу ці слова сатани, Я відчуваю огиду, тому що сатана говорить, але в його словах немає сенсу. Чи відповів сатана на поставлене Богом запитання? Ні, слова, промовлені сатаною, не були відповіддю, вони нічого не дали. Вони не були відповіддю на запитання Бога. «Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній». Як ти розумієш ці слова? Тож звідки йшов сатана? Чи отримали ви відповідь на це питання? (Ні.) У цьому полягає «геніальність» хитрих задумів сатани – не дозволяти нікому дізнатися, що він насправді говорить. Почувши ці слова, ти все ще не можеш розпізнати, що він сказав, навіть попри те, що він закінчив відповідати. І все ж сатана вірить, що дав досконалу відповідь. Як у такому разі ти почуваєшся? Відчуваєш огиду? (Так.) Тепер ти починаєш відчувати огиду у відповідь на ці слова. Слова сатани мають одну характерну рису: те, що говорить сатана, збиває тебе з пантелику, і ти не здатен сприйняти джерело його слів. Іноді в сатани є мотиви, і він говорить навмисно, а іноді, відповідно до його природи, такі слова виникають спонтанно й виходять прямо з вуст сатани. Сатана не витрачає багато часу на зважування таких слів; радше він каже їх, не замислюючись. Коли Бог запитав, звідки він ішов, сатана відповів кількома нечіткими словами. Ти почуваєшся дуже спантеличеним, ніколи точно не знаючи, звідки прийшов сатана. Чи є серед вас ті, хто говорить так само? Що це за манера говорити? (Вона двозначна й не дає точної відповіді.) Які слова ми маємо використовувати, щоб описати цей спосіб висловлювання? Він відволікаючий і оманливий. Припустимо, що хтось не бажає, щоб інші знали, що він робив учора. Ти запитуєш його: «Я бачив тебе вчора. Куди ти прямував?». Він не каже тобі відкрито, куди він ішов. Натомість він каже: «Що за день був вчора. Я так стомився!». Чи він відповів на твоє запитання? Він сказав щось у відповідь, однак не дав відповідь, яку ти хотів. Це і є «геніальність» в хитрощах людської мови. Тобі ніколи не вдасться дізнатися, що людина має на увазі, ані зрозуміти джерело чи намір її слів. Ти не знаєш, чого вона намагається уникнути, тому що в глибині душі в неї є своя історія, і це підступно. Чи є серед вас той, хто також часто говорить так само? (Так.) Із якою ж тоді метою ви це робите? Іноді це задля захисту ваших власних інтересів, іноді – задля збереження вашої пихи, становища та іміджу, для захисту секретів із вашого особистого життя? Якою б не була мета, вона невіддільна від ваших інтересів, вона пов’язана з вашими інтересами. Хіба це не природа людини? Усі, хто має таку природу, тісно пов’язані із сатаною, або взагалі є членами його родини. Ми можемо сформулювати це так, хіба ні? Загалом, такий прояв є ненависним і мерзенним. Ви теж зараз відчуваєте огиду, чи не так? (Так.)

Подивімося на наступні вірші. Сатана знову відповідає на запитання Єгови, кажучи: «Чи Йов без причини боїться Бога?». Сатана починає атаку на оцінку Єговою Йова, і ця атака має ознаки ворожості. «Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його?» Такими є розуміння й оцінка сатаною роботи Єгови над Йовом. Сатана оцінює це так, кажучи: «Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?». Сатана завжди говорить неоднозначно, але тут він говорить певними термінами. Однак ці слова, хоча вони й промовлені з використанням певних термінів, є нападом, богохульством і актом непокори Богу Єгові, Самому Богу. Що ви відчуваєте, коли ви чуєте ці слова? Чи відчуваєте ви відразу? Чи здатні ви розгадати наміри сатани? Перш за все, сатана відкидає оцінку Єговою Йова – людини, яка боїться Бога, а від злого втікає. Тоді сатана відкидає все, що говорить і робить Йов, тобто відкидає його страх перед Єговою. Хіба це не обвинувачення? Сатана звинувачує, а також відкидає і ставить під сумнів усе, що робить і говорить Єгова. Він не вірить, кажучи: «Якщо Ти кажеш, що все так, то як же так вийшло, що я цього не побачив? Ти дарував йому так багато благословень, тож як він може не боятися Тебе?». Хіба це не заперечення всього, що робить Бог? Звинувачення, заперечення, богохульство – хіба слова сатани не є нападом? Хіба вони не є справжнім проявом того, що сатана думає у своєму серці? Ці слова, звичайно, не такі ж, як слова, які ми щойно прочитали: «Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній». Вони цілковито інші. Цими словами сатана повністю оголює те, що в нього в серці, – його ставлення до Бога та його огиду до страху Божого, який мав Йов. Коли це відбувається, його злостивість і лиха природа повністю виставляються напоказ. Він ненавидить тих, хто боїться Бога, ненавидить тих, хто втікає від зла, і ще більше ненавидить Єгову за те, що Той дарує благословення людині. Він хоче використати цю можливість, щоб знищити Йова, якого Бог підніс Своєю власною рукою, погубити його, кажучи: «Ти говориш, що Йов боїться Тебе, а від злого втікає. Я бачу це по-іншому». Він використовує різні способи, щоб спровокувати й спокусити Єгову, і вдається до різних хитрощів, щоб Бог Єгова передав Йова сатані для вчинення над ним безглуздих маніпуляцій, заподіяння йому шкоди та жорстокого поводження з ним. Він хоче скористатися цією нагодою, щоб знищити цього чоловіка, який є праведним і досконалим у очах Бога. Невже це просто миттєвий порив, через який сатана має таке ставлення? Ні, це не так. Цей план визрівав довгий час. Коли Бог працює, опікується людиною і дивиться на цю людину, і коли Він прихильний до цієї людини і схвалює її, сатана відразу слідує позаду, намагаючись обдурити людину й довести її до біди. Якщо Бог бажає здобути цю людину, то сатана робитиме все, що тільки може, аби перешкодити Богу, використовуючи різноманітні злі хитрощі, щоб спокусити людину, завадити Божій праці та зіпсувати її, аби досягти своєї прихованої мети. Що то за мета? Він не хоче, щоб Бог когось здобув; сатана хоче захопити собі тих, кого Бог бажає здобути, він хоче керувати ними й заволодіти ними, щоб вони вклонялися сатані, щоб разом із ним чинили злі дії й чинили опір Богу. Хіба то не зловісний мотив сатани? Ви часто кажете, що сатана такий злий, такий поганий, та чи ви його бачили? Ви бачите, наскільки поганим є людство; ви не бачили, наскільки поганим є справжній сатана. Однак у випадку з Йовом ви чітко побачили, наскільки злим є сатана. Ця справа дуже явно показала, які огидні лик і єство сатани. Воюючи з Богом і слідуючи позаду Нього, сатана має на меті зруйнувати всю працю, яку хоче звершити Бог, зайняти тих, кого хоче здобути Бог, керувати ними та повністю знищити тих, кого Бог хоче здобути. Якщо вони не будуть знищені, то сатана ними заволодіє, щоб їх використовувати, – така його ціль. А що робить Бог? Бог говорить лише просте речення в цьому уривку; немає жодних записів про будь-які інші дії Бога, але ми бачимо, що є ще багато записів про те, що робить і говорить сатана. У наступному уривку Святого Письма Єгова запитує сатану: «Звідки ти йдеш?». Якою є відповідь сатани? (Вона й досі така: «Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній».) Це знову те ж саме речення. Це стало девізом сатани, його візитівкою. Як же це так? Хіба сатана не ненависний? Звичайно, досить вимовити це огидне речення всього лиш один раз. Чому сатана продовжує його повторювати? Це доводить одне: природа сатани незмінна. Сатана не може вдаватися до прикидання, щоб приховати своє потворне лице. Бог ставить йому запитання, і ось як він відповідає. Оскільки це так, уявіть собі, яким є його ставлення до людей! Сатана не боїться Бога, не має страху Божого й не кориться Богу. Тому він наважується бути до безглуздості безцеремонним перед Богом, використовувати ті самі слова, ухилятися від відповіді на запитання Бога, неодноразово давати однакову відповідь на запитання Бога, намагатися використовувати цю відповідь, щоб сплутати Бога, – таким є потворне обличчя сатани. Він не вірить у всемогутність Бога, не вірить у владу Бога і, звичайно ж, не бажає підкорятися пануванню Бога. Він постійно протистоїть Богу, постійно нападає на все, що робить Бог, намагається зруйнувати все, що робить Бог, – у цьому полягає його лиха мета.

Як записано в Книзі Йова, ці два уривки промови, виголошені сатаною, і те, що сатана зробив, є характерним виявом його опору Богу в Його шеститисячолітньому плані управління – тут розкривається справжнє обличчя сатани. Чи ти бачив слова та вчинки сатани в реальному житті? Коли ти дійсно бачиш їх, ти можеш не подумати, що це було сказано сатаною, але натомість вважати, що це сказала людина. Що представляють такі слова, сказані людиною? Вони представляють сатану. Навіть якщо ти це визнаєш, ти все одно не можеш зрозуміти, що це дійсно говорить сатана. Але тут і зараз ти недвозначно побачив те, що сказав сам сатана. Тепер у тебе є недвозначне, кришталево чисте розуміння огидного вигляду й лиходійства сатани. Отже, чи є ці два уривки, сказані сатаною, цінними для того, щоб допомогти людям сьогодні отримати знання про його природу? Чи варто дбайливо зберігати ці два уривки, щоб людство сьогодення змогло розпізнати огидне лице сатани, розпізнати первісне, справжнє лице сатани? Хоча це може здатися недоречним, тим не менш, ці слова, виражені в такий спосіб, можна вважати точними. Дійсно, це єдиний спосіб, у який Я можу висловити цю ідею, і якщо ви можете її зрозуміти, то цього достатньо. Знову й знову сатана нападає на те, що робить Єгова, висуваючи звинувачення стосовно страху Йова перед Богом Єговою. Сатана намагається спровокувати Єгову різними методами, силкуючись змусити Єгову потурати спокушуванню ним Йова. Тому його слова мають надзвичайно провокаційний характер. Отже, скажіть Мені, чи може Бог чітко побачити, що хоче зробити сатана, щойно той промовив ці слова? (Так.) У Божому серці цей чоловік, Йов, на якого дивиться Бог, цей слуга Божий, якого Бог вважає праведником, досконалою людиною, чи може він протистояти такого роду спокусі? (Так.) Чому Бог так у цьому впевнений? Чи завжди Бог досліджує серце людини? (Так.) Тож чи здатний сатана дослідити серце людини? Сатана не може цього зробити. Навіть якби сатана міг бачити твоє серце, його зла природа ніколи не дозволила б йому повірити, що святість є святістю або гидота – гидотою. Злий сатана ніколи не зможе дорожити нічим святим, праведним або світлим. Сатана не може не діяти невпинно відповідно до своєї природи, свого зла та за допомогою своїх звичних методів. Навіть ціною того, що Бог покарає або знищить його самого, він, не вагаючись, уперто протистоїть Богу; це зло, такою є природа сатани. Отже, у цьому уривку сатана говорить: «Шкіра за шкіру, так, усе, що в людини є, вона віддасть за життя своє. Але простягни-но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?». Сатана думає, що Божий страх людини пояснюється тим, що людина отримала так багато благ від Бога. Людина отримує блага від Бога, тому вона говорить, що Бог добрий. Але людина може мати такий страх Божий не тому, що Бог добрий, а тільки тому, що вона отримує так багато благ. Як тільки Бог позбавляє її цих благ, вона відступається від Бога. Через свою злу природу сатана не вірить, що серце людини може по-справжньому боятися Бога. Через свою злу природу він не знає, що таке святість, не кажучи вже про те, що таке боязнь. Він не знає, що означає коритися Богу або що означає боятися Бога. Оскільки він не відає цього, він думає, що людина теж не може боятися Бога. Скажи мені, хіба сатана не злий? За винятком нашої церкви, жодна з тих різних релігій і деномінацій або релігійних і соціальних груп не вірить у існування Бога, і тим більше вони не вірять, що Бог став плоттю й здійснює роботу суду, тому вони думають, що те, у що віриш ти, не є Богом. Нерозбірлива в статевих зв’язках людина озирається навколо й бачить всіх інших такими ж нерозбірливими в статевих зв’язках, як вона сама. Брехлива людина дивиться навколо та бачить тільки нечесність і брехню. Зла людина бачить у всіх інших зло й хоче битися з усіма, кого бачить. Ті, у кого є певна частка чесності, вважають всіх інших чесними, тому їх завжди обманюють, завжди обводять навколо пальця, і вони нічого не можуть із цим вдіяти. Я наводжу ці кілька прикладів, щоб зміцнити вас у вашому переконанні: зла природа сатани не є швидкоплинним поривом і не визначається обставинами; і це не тимчасовий прояв, що виникає з будь-якої причини або під дією контекстуальних чинників. Зовсім ні! Сатана просто не може не бути таким! Він не може зробити нічого хорошого. Навіть коли він говорить щось приємне для слуху, це лише для того, щоб спокусити тебе. Що приємніші, що тактовніші, що ніжніші його слова, то лихіші зловісні наміри, які ховаються за цими словами. Яке обличчя, яку природу показує сатана в цих двох уривках? (Підступний, зловмисний і лихий.) Основна характеристика сатани – це зло; понад усе, сатана лихий і зловмисний.

Тепер, коли ми закінчили наше обговорення сатани, повернімося до розмови про нашого Бога. Під час шеститисячолітнього плану Божого управління в Біблії було зафіксовано дуже мало прямої мови Бога, а те, що було записано, є дуже простим. Отже, розпочнімо з початку. Бог створив людину й відтоді завжди керує життям людства. Він дарує людству благословення, створює закони й заповіді для людей або визначає різні правила для життя – а чи знаєте ви, якою є задумана мета Бога в здійсненні цього? По-перше, чи можете ви з упевненістю сказати, що все, що робить Бог, робиться на благо людства? Ці слова можуть здатися вам величними та пустими, але хіба уважний розгляд внутрішньої суті подробиць не показує, що все, що робить Бог, призначене для спрямування та проводу людини до нормального життя? Що стосується примушування людини чи то дотримуватися Його правил, чи то виконувати Його закони, Божа мета полягає в тому, щоб людина не впала в поклоніння сатані й не постраждала від нього; це найбільш засаднича справа, і це те, що було зроблено від самого початку. Від самого початку, коли людина не розуміла Божої волі, Бог створив кілька простих законів і правил та видав норми, які охоплювали всі можливі питання. Ці правила прості, однак у них міститься Божа воля. Бог дорожить людством, плекає й ніжно любить його. Тож чи можемо ми сказати, що Його серце святе? Чи можемо ми сказати, що Його серце чисте? (Так.) Чи є в Бога якісь додаткові мотиви? (Ні.) Отже, чи є ця Його мета правильною й позитивною? У ході Божої роботи всі встановлені Ним правила чинять позитивний вплив на людину, вказуючи їй шлях. Отже, чи є якісь корисливі думки в розумі Бога? Чи є в Бога якісь додаткові цілі в тому, що стосується людини? Чи хоче Бог у якийсь спосіб скористатися людиною? Аніскілечки. Бог робить те, що Він говорить, і Його слова й дії відповідають думкам у Його серці. У Нього немає нечистої мети, немає корисливих думок. Він нічого не робить для Себе; усе, що Він робить, Він робить для людини, без будь-яких особистих цілей. Хоча в Нього є плани й наміри, які Він покладає на людину, жоден із них не призначений для Нього Самого. Усе, що Він робить, спрямоване виключно на людство, щоб захистити людство й не дати йому збитися зі шляху. Тож хіба Його серце не дорогоцінне? Чи ти можеш розгледіти хоча б найменшу ознаку такого дорогоцінного серця в сатані? Ти не можеш побачити анінайменшого натяку на це в сатані, цього взагалі не можна в ньому побачити. Усе, що робить Бог, виявляється природним чином. Тепер давайте подивимося на те, як Бог працює; як Він виконує свою роботу? Чи Бог бере ці закони та Свої слова й міцно обв’язує ними голову кожної людини, подібно до чарівного обруча,^[a] нав’язуючи їх кожній людині? Чи Він працює в такий спосіб? (Ні.) Тож як Бог здійснює Свою роботу? Чи Він погрожує? Чи говорить Він манівцями, коли звертається до вас? (Ні.) Коли ти не розумієш істину, як Бог тебе направляє? Він проливає світло на тебе, чітко кажучи, що це не відповідає істині, а потім Він говорить, що тобі слід робити. Виходячи зі способів, у які працює Бог, які, на твою думку, у тебе з Богом відносини? Чи ти відчуваєш, що Бог знаходиться поза досяжністю? (Ні.) Отже, що ти відчуваєш, коли бачиш ці способи, у які діє Бог? Слова Бога особливо реальні, а Його відносини з людиною особливо нормальні. Бог виключно близький до тебе; між тобою та Богом не існує відстані. Коли Бог веде тебе, коли Він забезпечує тебе, допомагає тобі й підтримує тебе, ти відчуваєш, наскільки люб’язний Бог, яке благоговіння Він викликає; ти відчуваєш, наскільки Він є любим, ти відчуваєш Його тепло. Але коли Бог дорікає тобі в розбещенні або коли він судить і дисциплінує тебе за те, що ти бунтуєш проти Нього, який метод Він використовує? Чи Він дорікає тобі словами? Чи дисциплінує Він тебе через твоє оточення й через людей, справи й об’єкти? (Так.) Якою мірою Бог дисциплінує тебе? Чи Бог дисциплінує людину тією мірою, якою сатана шкодить людині? (Ні, Бог дисциплінує людину тільки тією мірою, яку людина здатна витримати.) Бог діє м’яко, делікатно, із любов’ю й турботою, надзвичайно розмірено й правильно. Його спосіб не викликає інтенсивних емоційних реакцій з твого боку, як-от: «Бог повинен дозволити мені це» або «Бог повинен дозволити мені те». Бог ніколи не створює тобі такої розумової або емоційної напруги, яка робить усе нестерпним. Хіба це не так? Навіть коли ти приймаєш Божі слова суду й кари, як ти тоді почуваєшся? Коли ти відчуваєш владу й могутність Бога, як ти тоді почуваєшся? Чи ти відчуваєш, що Бог святий і непохитний? Чи ти відчуваєш у таких випадках дистанцію між собою й Богом? Чи ти відчуваєш, який Бог страхітливий? Ні, радше ти відчуваєш боязнь перед Богом. Хіба люди відчувають усе це не завдяки Божій роботі? Чи мали б вони такі почуття, якби працював сатана? Зовсім ні. Бог використовує Свої слова, Свою істину й Своє життя, щоб постійно забезпечувати та підтримувати людину. Коли людина слабка, коли людина відчуває себе пригніченою, Бог, звичайно, не говорить різко, кажучи: «Не будь пригніченим. Через що тут засмучуватися? Чому ти слабкий? Яка є причина на те, щоб бути слабким? Ти завжди такий слабкий, і ти завжди так негативно налаштований! Яка користь від того, що ти живий? Просто помри й покінчи з цим!». Хіба Бог працює в такий спосіб? (Ні.) Чи є в Бога влада так діяти? Так, є. Однак Бог діє не так. Причина, з якої Бог не діє так, полягає в Його сутності, сутності святості Бога. Його любов до людини, Його дбайливість і цінування в ставленні до людини не можна чітко виразити всього лиш одним або двома реченнями. Це не щось викликане людськими хвастощами, але те, що Бог виконує на практиці; це одкровення сутності Бога. Чи можуть усі ці способи, у які діє Бог, змусити людину побачити Його святість? У всіх цих способах, у які діє Бог, включно з добрими намірами Бога, включно з впливом, який Бог бажає здійснювати на людину, включно з різними способами, які Бог використовує для впливу на людину, ту роботу, яку Він виконує, те, що Він хоче, щоб людина зрозуміла, – чи ти бачив у благих намірах Бога будь-яке зло або обман? (Ні.) Отже, у всьому, що Бог робить, у всьому, що Бог говорить, у всьому, що Він думає у Своєму серці, а також у всій сутності Бога, яку Він виявляє, – чи можемо ми назвати Бога святим? (Так.) Чи бачив хто-небудь коли-небудь цю святість у світі або всередині себе? Крім Бога, чи ти бачив її коли-небудь у будь-якій людській істоті або в сатані? (Ні.) Виходячи з нашої дискусії станом на цей момент, чи ми можемо назвати Бога унікальним, святим Самим Богом? (Так.) Усе, що Бог дає людині, включаючи слова Божі, різні способи, у які Бог працює над людиною, те, що Бог говорить людині, те, про що Бог нагадує людині, що Він радить і заохочує, – усе це походить з однієї сутності: святості Бога. Якби не було такого святого Бога, жодна людина не змогла б бути замість Нього, щоб виконувати ту роботу, яку Він виконує. Чи замислювалися ви коли-небудь про те, у якому стані всі ви були б сьогодні, якби Бог повністю передав цих людей сатані? Чи сиділи б ви всі тут, цілі й неушкоджені? Чи ви також сказали б: «Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній»? Чи були б ви настільки нахабні, так самовпевнені й повні чванства, щоб говорити такі слова й хвалитися без сорому перед Богом? Ви б неодмінно це робили, без тіні сумніву! Ставлення сатани до людини дозволяє людині побачити, що природа-сутність сатани абсолютно відрізняються від природи й сутності Бога. Що такого є в суті сатани, що протилежне святості Бога? (Зло сатани.) Зла природа сатани протилежна святості Бога. Причина, з якої більшість людей не визнає це одкровення Боже й цю сутність Божої святості, полягає в тому, що вони живуть під владою сатани, у розбещенні сатани та в життєвому просторі сатани. Вони не знають, що таке святість або як визначити святість. Навіть коли ти сприймаєш святість Бога, ти все одно не можеш дати їй визначення як святості Бога бодай із якоюсь впевненістю. Це розрив у людському знанні святості Бога.

Що характеризує роботу сатани над людиною? Ви маєте бути здатними дізнатися про це, спираючись на ваш власний досвід – це одвічна риса сатани, те, що він постійно робить, те, що він намагається зробити з кожною людиною. Можливо, ви не можете бачити цю особливість, тому ви не відчуваєте, що сатана настільки страхітливий і ненависний. Хто-небудь знає, що це за особливість? (Він зводить, заманює та спокушає людину.) Так, правильно; це ті кілька способів, у які проявляється ця його особливість. Сатана також вводить людину в оману, нападає на неї та звинувачує її, і все це є проявами особливості. Чи є ще якісь? (Він говорить неправду.) Обман і брехня найбільш природно притаманні сатані. Він часто таким займається. Також він попихає людьми, підбурює їх і примушує до дій, розпоряджається й насильно заволодіває ними. Зараз Я опишу вам дещо, від чого у вас волосся стане дибки, але Я роблю це не для того, щоб налякати вас. Бог працює над людиною й плекає її як у Своєму ставленні до неї, так і у Своєму серці. Сатана, з іншого боку, зовсім не дбає про людину, і весь свій час він витрачає на роздуми про те, як нашкодити людині. Хіба це не так? Коли він думає про заподіяння шкоди людині, чи перебуває його розум у стані гострої потреби? (Так.) Отже, що стосується роботи сатани над людиною, у Мене є дві фрази, які можуть повністю описати злість і злий умисел Сатани та які дійсно можуть допомогти вам пізнати ненависть сатани: у своєму підході до людини сатана завжди хоче насильно зайняти й заволодіти людиною, кожною з них, настільки, наскільки він може отримати повний контроль над людиною і завдати їй болісної шкоди, щоб змогти досягти своєї мети й задовольнити свої дикі амбіції. Що означає «насильно зайняти»? Це щось, що відбувається за твоєї згоди чи без неї? Чи відбувається це з твого відома чи без нього? Відповідь така: це відбувається абсолютно без твого відома! Це відбувається в ситуаціях, коли ти цього не підозрюєш; можливо, він навіть нічого не каже чи не робить тобі, без передумови, без контексту; сатана знаходиться там, він кружляє довкола тебе, оточуючи тебе. Він шукає можливість для експлуатації, а потім насильно займає тебе, оволодіває тобою, досягаючи своєї мети, яка полягає в отриманні повного контролю над тобою та заподіянні тобі шкоди. Це найбільш типовий намір і поведінка сатани, коли він щосили намагається відірвати людство від Бога. Що ви відчуваєте, коли це чуєте? (Жах і боязнь у наших серцях.) Ви відчуваєте огиду? (Так.) Оскільки ви відчуваєте цю огиду, чи вважаєте ви, що сатана безсоромний? Коли ви думаєте, що сатана безсоромний, чи відчуваєте ви тоді огиду до тих людей навколо вас, які завжди хочуть контролювати вас, до тих, у кого дикі амбіції щодо статусу та інтересів? (Так.) Отже, які методи використовує сатана, щоб насильно оволодіти людиною й зайняти її? Чи вам це зрозуміло? Коли ви чуєте ці два терміни «примусове зайняття» й «оволодіння», ви відчуваєте огиду й можете відчути зло, укладене в цих словах. Без твоїх згоди або відома сатана оволодіває тобою, насильно займає та розбещує тебе. Що ти можеш відчувати у своєму серці? Чи ти відчуваєш ненависть і огиду? (Так.) Коли ти відчуваєш ненависть і огиду до цих звичок сатани, які почуття ти маєш до Бога? (Вдячність.) Вдячність Богу за твоє спасіння. Отже, зараз, у цей момент, чи є в тебе бажання або воля дозволити Богу перебрати на Себе владу й контролювати все, ким ти є та чим ти володієш? (Так.) У якому контексті ти відповідаєш таким способом? Чи ти кажеш «так», бо боїшся бути насильно захопленим і одержимим сатаною? (Так.) У тебе не повинно бути такого умонастрою; він неправильний. Не бійся, адже Бог тут. Тут немає чого боятися. Як тільки ти зрозумієш злу сутність сатани, у тебе має з’явитися точніше розуміння Божої любові, Божих благих намірів, Божого співчуття й терпимості до людини та Його праведного характеру або глибше цінування цих речей. Сатана такий ненависний, але якщо це й досі не надихає твою любов до Бога та твоє покладання на Бога й твою впевненість у Ньому, тоді що ти за людина? Ти готовий дозволити сатані заподіяти тобі такої шкоди? Побачивши зло й бридкість сатани, ми повертаємося й дивимося на Бога. Чи твоє знання Бога зараз зазнало будь-яких змін? Чи можемо ми сказати, що Бог святий? Чи можемо ми сказати, що Бог бездоганний? «Бог – це унікальна святість» – чи може Бог відповідати цьому визначенню? (Так.) Отже, у світі й серед усього сущого, хіба ж не правда, що тільки Сам Бог може відповідати цьому розумінню Бога, яке є в людини? (Так.) Тож що саме Бог дає людині? Чи Він дає тобі тільки трохи турботи, занепокоєння й уваги без твого усвідомлення цього? Що Бог дав людині? Бог дав людині життя, дав людині все, і дарує все це людині беззастережно, нічого не вимагаючи, без будь-яких прихованих мотивів. Він використовує істину, Свої слова й Своє життя, щоб вести та направляти людину, відводячи її від шкоди сатани, від сатанинських спокус і спонукань, дозволяючи людині чітко бачити злу природу сатани та його огидне обличчя. Чи Божа любов і турбота про людство є істинними? Чи це те, що кожен із вас може відчути на собі? (Так.)

Озирніться на свої життя аж до цього моменту, на всю роботу, яку Бог виконав над вами за всі роки вашої віри. Незалежно від того, чи почуття, які це викликає в тобі, глибокі або поверхові, хіба це не те, що для тебе було найбільш необхідним? Хіба це не те, що тобі найбільше потрібно було отримати? (Так.) Хіба це не істина? Хіба це не життя? (Так.) Чи Бог коли-небудь дарував тобі просвітління, а потім просив тебе дати Йому що-небудь взамін за все, що Він дав тобі? (Ні.) Тож у чому полягає Божа мета? Навіщо Бог це робить? Чи є в Бога мета зайняти тебе? (Ні.) Чи хоче Бог зійти на Свій престол у серці людини? (Так.) Тоді в чому різниця між сходженням Бога на Свій престол і насильницьким зайняттям сатаною? Бог хоче здобути серце людини, Він хоче зайняти серце людини – що це означає? Чи означає це, що Бог хоче, щоб люди стали Його маріонетками, Його машинами? (Ні.) Тож у чому полягає Божа мета? Чи є різниця між бажанням Бога зайняти серце людини й насильницьким зайняттям та заволодінням людиною, яке вчиняє сатана? (Так.) У чому полягає різниця? Ви можете сказати Мені чітко? (Сатана робить це силою, тоді як Бог дозволяє людині вирішувати добровільно.) Чи в цьому різниця? Яка користь Богу від твого серця? І яка користь Богу від того, що Він займає тебе? Як у ваших серцях ви розумієте фразу «Бог займає серце людини»? Ми маємо бути справедливими в тому, як ми говоримо тут про Бога, інакше люди завжди будуть неправильно розуміти й думати: «Бог завжди хоче зайняти мене. Для чого Він хоче зайняти мене? Я не хочу бути зайнятим, я просто хочу бути сам собі господарем. Ви кажете, що сатана займає людей, але Бог також займає людей. Хіба це не одне й те ж у кожному з цих випадків? Я не хочу дозволяти нікому зайняти мене. Я є собою!». У чому тут різниця? Пороздумуйте над цим. Я запитую вас, чи є фраза «Бог займає людину» пустою? Чи означає те, що Бог займає людину, що Він живе у твоєму серці й контролює кожне твоє слово й кожен твій рух? Якщо Він скаже тобі сісти, ти не наважишся стояти? Якщо Він скаже йти на схід, ти не наважишся йти на захід? Чи відноситься це «зайняття» до чогось подібного? (Ні, не відноситься. Бог хоче, щоб людина жила тим, Хто є Бог і чим Він володіє.) Протягом усіх років, коли Бог управляв людиною, у Своїй роботі над нею аж до сьогоднішнього дня на цій останній стадії, яким був запланований вплив усіх сказаних Ним слів на людину? Невже людина живе тим, Хто є Бог і чим володіє? Якщо розглядати буквальне значення виразу «Бог займає серце людини», здається, що Бог бере серце людини й займає його, живе в ньому й більше не виходить; Він стає господарем людини та здатний панувати над серцем людини й маніпулювати ним, як Сам того забажає, так що людина повинна робити все, що Бог велить їй робити. У цьому смислі здавалося б, що кожна людина може стати Богом і володіти Його сутністю й характером. Отже, чи може в цьому випадку людина також звершувати вчинки Бога? Чи можна в такий спосіб пояснити «зайняття»? (Ні.) Отже, що це? Я запитаю вас ось про що: чи є всі слова й істина, які Бог надав людині, одкровенням щодо сутності Бога, а також того, Хто є Бог і чим володіє? (Так.) Це, безумовно, правда. Але чи так важливо, щоб сам Бог практикував і володів усіма словами, які Він дає людині? Пороздумуйте дещо над цим. Коли Бог судить людину, чому Він судить? Як почали існувати ці слова? Який зміст цих слів, які промовляє Бог, коли судить людину? На чому вони ґрунтуються? Невже вони ґрунтуються на зіпсованому характері людини? (Так.) Отже, чи ефект, досягнутий Божим судом над людиною, ґрунтується на сутності Бога? (Так.) Тож чи є фраза «зайняття людини» Богом пустою? Звісно, що ні. Отже, чому Бог говорить ці слова людині? Із якою метою Він промовляє ці слова? Чи Він хоче використати ці слова так, щоб вони слугували життям людини? (Так.) Бог хоче використати всю цю істину, яку Він прорік у цих словах, як таку, що діє як життя людини. Коли людина бере всю цю істину й слово Боже й перетворює їх у своє власне життя, чи може тоді людина коритися Богу? Чи може людина тоді боятися Бога? Чи може людина тоді втікати від злого? Коли людина досягне цієї точки, чи зможе вона підкоритися Божому володарюванню та устрою? У такому випадку, чи здатна людина підкоритися владі Бога? Коли люди, подібні до Йова або Петра, досягають кінця свого шляху, коли можна вважати, що їхнє життя досягло зрілості, коли в них є справжнє розуміння Бога, – чи може сатана все ще звести їх зі шляху? Чи може сатана все ще зайняти їх? Чи може сатана все ще насильно оволодіти ними? (Ні.) Отже, яка це людина? Чи є це хтось, кого повністю здобув Бог? (Так.) На цьому смисловому рівні, як ви бачите таку людину, яка була повністю здобута Богом? Із точки зору Бога, за таких обставин Він уже зайняв серце цієї людини. Але що відчуває ця людина? Чи це означає, що слово Боже, Божа влада й Божий шлях стали життям всередині людини, що це життя потім займає всю природу людини, роблячи те, чим вона живе, а також її сутність адекватними для задоволення Бога? Із точки зору Бога, чи зайняте Ним серце людства в цей самий момент? (Так.) Як ви розумієте цей смисловий рівень зараз? Тебе займає Божий Дух? (Ні, нас займає слово Боже.) Саме шлях Божий і слово Боже стали твоїм життям, і саме істина стала твоїм життям. У цей час людина володіє життям, яке походить від Бога, але ми не можемо сказати, що це життя є життям Бога. Іншими словами, ми не можемо сказати, що життя, яке людина повинна черпати зі слова Божого, – це життя Бога. Тому незалежно від того, як довго людина слідує за Богом, незалежно від того, скільки слів людина отримує від Бога, людина ніколи не зможе стати Богом. Навіть якби одного разу Бог сказав: «Я зайняв твоє серце, тепер ти володієш Моїм життям», чи ти відчув би тоді, що ти – Бог? (Ні.) Ким би ти тоді став? Хіба в тебе не було б абсолютного послуху Богу? Хіба твоє серце не було б наповнене життям, яке Бог дарував тобі? Це був би досить нормальний прояв того, що відбувається, коли Бог займає серце людини. Це факт. Отже, якщо подивитися на це питання з такої точки зору, чи може людина стати Богом? Коли людина здатна втілювати в життя реальність слів Бога та стає тим, хто боїться Бога, а від злого втікає, чи може тоді людина володіти життєвою сутністю та святістю Бога? Зовсім ні. Що б не трапилося, людина в кінцевому підсумку залишається людиною. Ти є створеною істотою; коли ти отримав слово Боже від Бога й прийняв Божий шлях, ти володієш тільки тим життям, яке походить від слів Божих, ти стаєш тим, кого хвалить Бог, але ти ніколи не володітимеш життєвою сутністю Бога, не кажучи вже про святість Бога.

Тепер ми повернемося до теми, яку ми щойно обговорювали. Під час цього обговорення Я поставив вам питання: чи Авраам святий? Чи Йов святий? (Ні.) Ця «святість» представляє сутність і характер Бога, і в людині її й близько немає. Людина не володіє Божою сутністю або Божим характером. Навіть коли людина відчула на собі всі Божі слова й увібрала в себе їхню реальність, вона все одно ніколи не зможе володіти святою сутністю Бога; людина є людиною. Ви розумієте, чи не так? Отже, як ви тепер розумієте цю фразу: «Бог займає серце людини»? (Саме Божі слова, Божий шлях і Його істина стають життям людини.) Ви запам’ятали ці слова. Я сподіваюся, що ви матимете глибше розуміння. Дехто може запитати: «Тож чому кажуть, що Божі посланці й ангели не є святими?». Які ваші думки з приводу цього запитання? Можливо, ви не думали над ним раніше. Я наведу простий приклад: коли ти вмикаєш робота, він може й танцювати, і говорити, і ти можеш зрозуміти, що він говорить. Ти можеш називати його милим і жвавим, але він того не зрозуміє, тому що в ньому немає життя. Коли ти вимикаєш його живлення, чи може він і далі рухатися? Коли цей робот увімкнений, ти можеш бачити, що він жвавий і милий. Ти оцінюєш його незалежно від того, чи це є істотним або поверховим, але в будь-якому випадку ти можеш бачити, як він рухається. Але коли ти вимикаєш його живлення, чи ти бачиш у ньому будь-яку особистість? Чи ти бачиш, що він володіє будь-якою сутністю? Чи ти розумієш смисл того, що Я говорю? Тобто, навіть незважаючи на те, що цей робот може рухатися й зупинятися, ти ніколи не зміг би описати його як такого, що володіє будь-якою сутністю. Хіба це не факт? Тепер ми більше не будемо говорити на цю тему. Цього достатньо, щоб ви могли мати загальне уявлення про її смисл. Закінчімо на цьому наше спілкування. До побачення!

17 грудня 2013 року

Примітка:

a «Чарівний обруч» – це металевий обруч, який монах Сюаньцзан одягнув на голову Королю мавп Свень Вукону в класичному китайському романі «Подорож на Захід». Варто було Сюаньцзану прочитати мантру, як обруч починав стискатися, завдаючи Свень Вукону різкого болю. Так монах зміг контролювати Короля мавп. Образ мантри для стискання чарівного обруча став метафорою для опису чогось, що зв’язує людину.