Бог – джерело життя для всього сущого (III)

За цей час ми поговорили про багато речей, пов’язаних із пізнанням Бога, і нещодавно ми розглянули пов’язану із цим тему, яка має величезне значення. Що ж це за тема? (Бог – джерело життя для всього сущого.) Схоже, питання й тема, про які Я говорив, справили на всіх яскраве враження. Минулого разу ми розглядали певні аспекти середовища для виживання, яке Бог створив для людства, а також численні види поживи, необхідної для життя людей, яку Бог приготував для людства. Насправді те, що робить Бог, не обмежується ні приготуванням середовища для виживання людей, ні приготуванням їхньої щоденної поживи. Воно радше полягає у виконанні великого обсягу таємничої й необхідної роботи для виживання людей і життя людства, яка має багато різних граней і аспектів. Усе це Божі діяння. Ці Божі діяння не обмежуються лише Його приготуванням середовища для виживання людей і їхньої щоденної поживи: вони значно масштабніші. Крім цих двох видів роботи, Він також готує багато середовищ і умов для виживання, необхідних людині для життя. Це та тема, яку ми обговорюватимемо сьогодні. Вона теж пов’язана з Божими діяннями; інакше говорити тут про неї було б безглуздо. Якщо люди хочуть пізнати Бога, але мають лише буквальне розуміння слова «Бог» або різних аспектів того, Хто є Бог і чим володіє, то це не істинне розуміння. То який же шлях до знання про Бога? Це пізнання Його через Його діяння, пізнання Його в усіх Його численних аспектах. Отже, ми мусимо додатково поспілкуватися про питання діянь Бога в той час, коли Він створив усе суще.

Відколи Бог створив усе суще, воно функціонує та продовжує прогресувати впорядковано й відповідно до законів, які Він установив. Під Його поглядом, під Його правлінням людство весь цей час виживає, і все суще впорядковано розвивається. Немає нічого, що могло б змінити чи знищити ці закони. Саме завдяки Божому правлінню всі істоти можуть розмножуватися, і саме завдяки Його правлінню й управлінню всі істоти можуть виживати. Це означає, що під Божим правлінням усі істоти з’являються на світ, процвітають, зникають і перевтілюються в упорядкований спосіб. Коли приходить весна, дрібний дощ приносить відчуття свіжого сезону та змочує землю. Земля починає відтавати, трава пробивається крізь ґрунт і починає проростати, а дерева поступово зеленіють. Усі ці живі істоти приносять землі свіжу життєву силу. Ось так виглядає те, як усе живе з’являється на світ і процвітає. Усілякі тварини вилазять зі своїх нір, аби відчути весняне тепло та почати новий рік. Улітку всі істоти гріються й тішаться теплом, яке приносить із собою цей сезон. Вони швидко ростуть. Дерева, трава й усі види рослин ростуть із величезною швидкістю, поки нарешті не зацвітуть і не принесуть плоди. Улітку всі істоти клопочуться, і люди теж. Восени дощі приносять осінню прохолоду, і всі види живих істот починають відчувати прихід сезону збору врожаю. Усі істоти дають плоди, і люди починають збирати ці різноманітні плоди, готуючи їжу на зиму. Узимку, з настанням холодів, усі істоти поступово починають улаштовуватись у тиші та спочинку, і люди в цей сезон теж роблять перерву. Переходи від сезону до сезону: весна, літо, осінь, зима – усі ці зміни відбуваються за законами, установленими Богом. Він керує всім сущим і людством, спираючись на ці закони, і Він придумав для людства багатий і барвистий спосіб життя, підготувавши для виживання середовище з різними температурами та сезонами. Отже, у такому впорядкованому середовищі для виживання люди можуть виживати й розмножуватись упорядковано. Люди не можуть змінити ці закони, і жодна людина чи істота не може їх зламати. Хоча відбулися незліченні зміни: моря стали полями, а поля морями, – ці закони продовжують існувати. Вони існують через те, що існує Бог, завдяки Його правлінню та Його управлінню. У такому впорядкованому, масштабному середовищі життя людей протікає в рамках цих законів і правил. За цими законами люди виховувалися покоління за поколінням, і за ними люди виживали покоління за поколінням. З покоління в покоління люди тішилися цим упорядкованим середовищем для виживання, а також усіма численними речами, створеними Богом. Навіть хоча люди вважають, що такі закони природні, і зневажливо сприймають їх як належне, і навіть хоча вони не можуть відчути, що Бог улаштовує ці закони та править над ними, Бог усе одно постійно виконує цю незмінну роботу, хай там що. Мета цієї Його незмінної роботи – щоб людство виживало та могло жити далі.

Бог установлює межі для всього сущого, щоб живити все людство

Сьогодні Я поговорю на тему того, як ці закони, які Бог приніс усьому сущому, живлять усе людство. Це досить велика тема, тому ми можемо розділити її на кілька частин і обговорювати їх по черзі, щоб вони були для вас чітко окреслені. Так вам буде легше осягнути цю тему, і ви зможете поступово зрозуміти її.

Частина перша. Бог установлює межі для кожного виду місцевості

Отже, почнімо з першої частини. Коли Бог створював усе суще, Він визначив межі для гір, рівнин, пустель, пагорбів, річок і озер. На землі є гори, рівнини, пустелі та пагорби, а також різні водойми. Це різні види місцевості, чи не так? Між ними Бог провів межі. Коли ми говоримо про встановлення меж, це означає, що гори мають свої обриси, рівнини мають власні обриси, пустелі мають певні рубежі, а пагорби – сталу площу. Є також стала кількість водойм, як-от річок і озер. Тобто коли Бог створював усе суще, Він дуже чітко все розділив. Бог уже визначив, скільки кілометрів має бути радіус тієї чи іншої гори та яка її площа. Він також визначив, скільки кілометрів має бути радіус тієї чи іншої рівнини та яка її площа. Створюючи все суще, Він визначив і рубежі пустель, а також протяжність пагорбів, їхні пропорції й те, із чим вони межують, – усе це було визначено Ним. Він визначив межі річок і озер, коли створював їх: усі вони мають свої межі. То що ж це означає, коли ми говоримо про «межі»? Ми щойно говорили про те, що Бог править усім сущим, установлюючи для нього закони. Тобто протяжність і межі гір не розширюються та не зменшуються через обертання землі чи плин часу. Вони сталі, незмінні, і саме Бог диктує їхню незмінність. Що ж до площ рівнин, їхньої протяжності й того, із чим вони межують, – це встановлено Богом. Вони мають свої межі, і тому неможливо, щоб із рівнинної землі навмання здійнявся курган. Рівнина не може раптово перетворитися на гору – це було б неможливо. У цьому сенс законів і меж, про які ми щойно говорили. Що ж до пустель, то ми не згадуватимемо тут конкретні функції пустель або будь-яких інших типів місцевості чи географічних положень, а говоритимемо тільки про їхні межі. Під Божим правлінням рубежі пустелі теж не розширюються. Причина цього в тому, що Бог дав їй свій закон, свої рубежі. Наскільки велика її площа, які її функції, із чим вона межує й де розташована – це вже встановлено Богом. Вона не виходить за свої рубежі, не зміщується в положенні, і її площа не розширюється довільно. Хоча всі потоки вод, таких як річки й озера, упорядковані та безперервні, вони ніколи не виходять за свої межі чи за рамки своєї протяжності. Усі вони впорядковано течуть в одному напрямку – тому, у якому їм належить текти. Тож за законами Божого правління жодна річка чи озеро не пересихають довільно, не змінюють довільно напрямок або об’єм свого потоку через обертання землі чи плин часу. Усе це підконтрольне Богові. Тобто все суще, створене Богом серед цього людства, має свої визначені місця, площі та рубежі. Цебто коли Бог творив усі речі, було встановлено їхні межі, які не можна довільно перероблювати, поновлювати чи змінювати. Що означає «довільно»? Це означає, що вони не стануть навмання зміщуватися, розширюватися чи змінювати свою первісну форму під впливом погоди, температури або швидкості обертання землі. Наприклад, гора має певну абсолютну й відносну висоту, певну кількість рослинності, а основа гори – певну площу. Це все заплановано та прораховано Богом, і це не змінюється довільно. Що ж до рівнин, то більшість людей проживає саме на рівнинах, і жодні зміни клімату не вплинуть на площу рівнин або цінність їхнього існування. Навіть те, що розташовується в цих різних місцевостях і географічних середовищах, створених Богом, не змінюється довільно. Наприклад, склад пустелі, типи підземних покладів корисних копалин, кількість піску в пустелі та його колір, товщина цього піску – ці речі не змінюються довільно. Чому саме вони не змінюються довільно? Через Боже правління та Його управління. В усіх цих різних місцевостях і географічних середовищах, створених Богом, Він організовано та впорядковано всім керує. Тому всі ці географічні середовища досі існують і виконують свої функції через тисячі й навіть десятки тисяч років після того, як Бог їх створив. Хоча бувають певні періоди, коли вивергаються вулкани, і періоди, коли відбуваються землетруси, і стаються великі зсуви землі, але Бог категорично не допускає, аби будь-який тип місцевості втратив свою первісну функцію. Тільки завдяки такому управлінню з боку Бога, Його правлінню та контролю над цими законами все це – усе, що бачить і чим тішиться людство, – може виживати на землі в упорядкований спосіб. То чому ж Бог саме так керує всіма цими різноманітними місцевостями, які існують на землі? Його мета полягає в тому, щоб живі істоти, які виживають у різних географічних середовищах, мали стабільне середовище та могли продовжувати жити й розмножуватись у цьому стабільному середовищі. Усі ці істоти – ті, що рухаються, і ті, що не рухаються, ті, що дихають ніздрями, і ті, що не дихають, – становлять унікальне середовище для виживання людства. Тільки таке середовище здатне живити людей покоління за поколінням, і тільки таке середовище може дати людям можливість продовжувати мирно виживати покоління за поколінням.

Те, про що Я щойно говорив, є досить великою темою, тому вона може здаватися дещо відірваною від вашого життя, але Я вірю, що всі ви можете її зрозуміти. Тобто Божі закони в Його пануванні над усім сущим дуже важливі – справді дуже важливі! Яка передумова для розвитку всіх істот за цими законами? Він відбувається завдяки Божому правлінню. Саме завдяки Його правлінню всі речі виконують свої власні функції під Його правлінням. Наприклад, гори живлять ліси, а ліси у свою чергу живлять і захищають різних птахів і звірів, які в них живуть. Рівнини – це платформа, підготовлена для того, щоб люди вирощували там сільськогосподарські культури, а також для різних птахів і звірів. Завдяки рівнинам більшість людства може зручно жити на рівній землі. До рівнин належать і степи – величезні простори, порослі травою. Степи забезпечують рослинний покрив для земної поверхні. Вони захищають ґрунт і живлять велику рогату худобу, овець і коней, які пасуться в степах. Пустеля також виконує власну функцію. Це не місце для життя людей; її роль полягає в тому, щоб зробити вологий клімат сухішим. Потоки річок і озер приносять людям питну воду в зручний для них спосіб. Де б не бігли ці потоки, люди мають воду для пиття, і потреби всього сущого у воді зручно задовольняються. Ось такі межі накреслив Бог для різних місцевостей.

Частина друга. Бог установлює межі для кожної форми життя

Завдяки цим межам, які накреслив Бог, на різних місцевостях утворилися різні середовища для виживання, і ці середовища для виживання були зручними для різних видів птахів і звірів, а також давали їм простір для виживання. На цій основі розвинулися межі середовищ для виживання різних живих істот. Це друга частина, про яку ми поговоримо далі. Перш за все, де живуть птахи, звірі та комахи? У лісах і гаях? Це їхні домівки. Отже, крім меж для різних географічних середовищ, Бог також накреслив межі й установив закони для різних птахів і звірів, риб, комах і всіх рослин. Через відмінності між різними географічними середовищами й існування різних географічних середовищ різні типи птахів і звірів, риб, комах і рослин мають різні умови для виживання. Птахи, звірі та комахи живуть серед різних рослин, риби живуть у воді, а рослини ростуть на суші. Земля має різні зони, як-от гори, рівнини та пагорби. Коли в птахів і звірів з’являється власна постійна домівка, вони вже не блукають де попало. Їхні домівки – це ліси й гори. Якби одного дня їхні домівки було знищено, цей порядок було б укинуто в хаос. А які настануть наслідки, щойно цей порядок буде вкинуто в хаос? Хто постраждає в першу чергу? Людство. Чи бачили ви якісь незвичайні явища в цих законах і рубежах, які встановив Бог? Наприклад, як слони ходять по пустелі. Чи бачили ви щось подібне? Якби таке дійсно сталося, то це було б дуже дивне явище, бо слони живуть у лісі, і це те середовище для виживання, яке для них підготував Бог. У них є власне середовище для виживання та власна постійна домівка, тож навіщо їм десь гасати? Хтось бачив, щоб леви чи тигри гуляли берегом океану? Ні, такого не бачив ніхто. Домівка левів і тигрів – це ліс і гори. Хтось бачив, щоб океанські кити чи акули пропливали пустелею? Ні, ви такого не бачили. Домівка китів і акул – океан. Чи є в людському середовищі проживання такі люди, що живуть поруч із бурими ведмедями? Чи є такі люди, що завжди оточені павичами або іншими птахами у своїх домівках і поза ними? Чи бачив хтось, щоб орли чи дикі гуски гралися з мавпами? (Ні.) Це все були б незвичайні явища. Я говорю про ці речі, що видаються вашим вухам такими дивними, аби ви зрозуміли, що всі створені Богом істоти – незалежно від того, чи здатні вони зрушити з місця та чи можуть вони дихати ніздрями, – мають свої власні закони для виживання. Задовго до того, як Бог створив цих живих істот, Він уже підготував для них їхні власні домівки та їхнє власне середовище для виживання. Ці живі істоти мали свої власні сталі середовища для виживання, свою власну їжу та свої власні сталі домівки, і вони мали свої власні сталі місця, які були придатні для їхнього виживання та мали температури, придатні для їхнього виживання. Тому ці істоти не блукали де попало, не шкодили виживанню людства та не заважали життю людей. Ось так Бог управляє всім сущим, забезпечуючи людству найкращі умови для виживання. Кожна жива істота в усьому сущому має свою власну їжу, яка підтримує її життя в її власному середовищі для виживання. Завдяки цій їжі живі істоти прив’язані до свого рідного середовища для виживання. У такому середовищі вони продовжують виживати, розмножуватись і рухатись уперед відповідно до законів, установлених для них Богом. Завдяки таким законам, завдяки Божому приреченню все суще живе в гармонії з людством, а людство співіснує разом з усім сущим у взаємозалежності.

Частина третя. Бог підтримує навколишнє середовище й екологію, щоб живити людство

Бог створив усе суще й установив для нього межі; серед них Він живив усіляких живих істот. Водночас Він також підготував для людства різні засоби виживання, так що ти бачиш, що в людей є не один-єдиний спосіб виживання та не один-єдиний тип середовища для виживання. Ми вже говорили, що Бог підготував для людей різні типи їжі та джерела води, і це має критичне значення для продовження життя людства в плоті. Однак серед цього людства не всі люди харчуються злаками. Через відмінності в географічному середовищі та місцевостях люди мають різні засоби виживання. Усі ці засоби виживання підготовлені Богом. Тому не всі люди переважно займаються землеробством. Це означає, що не всі люди отримують їжу від вирощування сільськогосподарських культур. Це третя частина, про яку ми поговоримо: межі виникли через те, що різні люди ведуть різний спосіб життя. То які ж іще способи життя бувають у людей? Які ще існують типи людей із точки зору різних джерел їжі? Є кілька основних типів.

Перший спосіб життя – це мисливський. Усі знають, що це таке. Що їдять люди, які живуть із полювання? (Дичину.) Вони їдять лісових птахів і звірів. «Дичина» – це сучасне слово. Мисливці не думають про цих істот як про дичину, а думають як про їжу, свою щоденну поживу. Наприклад, вони добувають оленя. Коли вони добувають цього оленя, для них це те саме, що для фермера здобувати їжу від землі. Фермер отримує їжу від землі, і коли він бачить цю їжу, він щасливий і спокійний. Його сім’я не буде голодною, бо завдяки врожаю в неї є що їсти. Серце хлібороба не тривожиться, і він задоволений. Коли мисливець дивиться на те, що він зловив, він теж спокійний і задоволений, бо йому більше не потрібно непокоїтися про їжу. У нього буде що поїсти наступного разу, і йому не доведеться голодувати. Ось такі вони – люди, які живуть із полювання. Більшість їх живе в гірських лісах. Вони не займаються землеробством. Там нелегко знайти орні землі, тому вони виживають за рахунок різної живності, різних видів здобичі. Це перший вид способу життя, що є не таким, як у звичайних людей.

Другий вид – це спосіб життя скотаря. Чи займаються також землеробством люди, які живуть зі скотарства? (Ні.) Тоді чим вони займаються? Як вони живуть? (Здебільшого вони живуть із розведення великої рогатої худоби й овець, а взимку забивають свою худобу та їдять її. Їхня основна їжа – яловичина й баранина, а п’ють вони молочний чай. Хоча скотарі багато працюють усі чотири сезони, вони добре харчуються. У них багато молока, молочних продуктів і м’яса.) Люди, які живуть із випасання тварин, в основному їдять яловичину та баранину, п’ють овече й коров’яче молоко та пасуть у полі свої отари, їздячи верхи на конях і худобі, і їхнє волосся майорить на вітрі, а в обличчя їм світить сонце. Вони не стикаються зі стресами сучасного життя. Вони цілими днями дивляться на широкі простори блакитного неба та трав’янисті рівнини. Переважна більшість людей, які годуються скотарством, живе в степах, і вони мали змогу багато поколінь продовжувати свій кочовий спосіб життя. Хоча життя в степах трохи самотнє, але воно ще й дуже щасливе. Це непоганий спосіб життя!

Третій вид – це спосіб життя рибалки. Невелика частина людства живе біля океану або на маленьких островах. Ці люди оточені водою й дивляться на океан. Вони живуть із риболовлі. Яке джерело їжі в тих, хто живе з риболовлі? Їхні джерела їжі – це всі види риби, морепродукти й інші дари моря. Люди, які живуть із риболовлі, не займаються землеробством, а натомість проводять кожен день у рибальстві. Їхня основна їжа складається з різних видів риби та дарів моря. Час від часу ці люди обмінюють їх на рис, борошно та предмети першої необхідності. Таким є інший спосіб життя людей, які живуть біля води. Живучи поруч із водою, вони покладаються на неї як на джерело їжі та заробляють собі на життя риболовлею. Риболовля дає їм не тільки джерело їжі, але й засіб до існування.

Крім землеробства, людство здебільшого живе відповідно до трьох вищезгаданих способів життя. Однак переважна більшість людей живе із землеробства, і лише деякі групи людей живуть за рахунок скотарства, риболовлі та полювання. А що потрібно людям, які живуть землеробством? Їм потрібна земля. Покоління за поколінням вони живуть за рахунок того, що висаджують у землю сільськогосподарські культури, і саме від землі вони отримують їжу та предмети щоденного вжитку, хоч би що вони вирощували: овочі, фрукти чи зернові.

Які основні умови лежать в основі цих різних способів життя людей? Хіба немає нагальної потреби в тому, щоб середовища, у яких люди здатні виживати, були збережені на базовому рівні? Інакше кажучи, якщо ті, хто годується полюванням, утратять гірські ліси чи птахів і звірів, джерело їхнього існування щезне. Напрямок, у якому має рухатися цей етнос і цей тип людей, стане невизначеним, і вони можуть навіть зникнути. А як щодо тих, хто живе за рахунок скотарства? На що вони покладаються? Насправді вони залежать не від своєї худоби, а від середовища, у якому може вижити ця худоба: від степів. Якби не було степів, де б пастухи випасали свою худобу? Чим би харчувалася велика рогата худоба та вівці? Без худоби ці кочові народи не мали б засобів до існування. Якби в них не було джерела для існування, куди б ділися ці народи? Їм стало б дуже тяжко продовжувати виживати; у них не було б майбутнього. Якби джерел води не було, а річки й озера повністю пересохли, хіба існувала б далі вся риба, яка не може вижити без води? Ні, не існувала б. Хіба ці люди, прожиток яких залежить від води та риби, виживали б і надалі? Коли б у них більше не було їжі, коли б у них більше не було джерела їхнього існування, ці народи були б не в змозі виживати й надалі. Тобто якби з прожитком або виживанням якогось етносу колись виникли проблеми, то цей етнос більше не продовжувався б, а міг би зникнути з лиця землі та вимерти. А якби ті, хто живе із землеробства, утратили свою землю, якби вони не змогли вирощувати всілякі рослини й отримувати з них їжу, то яким був би результат? Хіба без їжі люди не померли б із голоду? Якщо люди помирають із голоду, хіба той людський рід не було би стерто з лиця землі? Отже, саме із цією метою Бог підтримує різні види навколишнього середовища. У Бога лише одна мета, з якою Він підтримує різні середовища, екосистеми й усіх різних живих істот у них, і ця мета – живити всі види людей, живити людей, які живуть у різних географічних середовищах.

Якби всі речі у творінні втратили свої власні закони, то перестали б існувати; якби було втрачено закони всього сущого, то живі істоти серед усього сущого не змогли б продовжуватися. Людство також утратило б навколишні середовища, від яких залежить його виживання. Якби людство все це втратило, то не змогло би продовжувати процвітати й розмножуватися покоління за поколінням, як воно робило весь цей час. Причина того, що люди вижили до цього часу, полягає в тому, що Бог забезпечив їх усіма речами у творінні, щоб живити людей, щоб живити людство в різні способи. Людство дожило донині, до цього дня, лише тому, що Бог живить людство різними способами. Маючи стале, сприятливе середовище для виживання, де правильно працюють природні закони, усі різні види людей на землі, усі різні раси можуть виживати в межах своїх власних визначених територій. Ніхто не може вийти за межі цих територій або кордонів між ними, бо їх окреслив Бог. Чому Бог окреслив межі саме так? Це дуже важливе питання для всього людства – воістину дуже важливе! Бог окреслив ареал для кожного виду живих істот і визначив сталі засоби виживання для кожного типу людей. Він також розділив різні типи людей і різні раси на землі й установив для них ареали. Саме про це ми й поговоримо далі.

Частина четверта. Бог проводить межі між різними расами

По-четверте, Бог провів межі між різними расами. На землі є білошкірі, чорношкірі, смагляві та жовтошкірі люди. Це різні типи людей. Бог також установив рамки для життя цих різних типів людей, тож люди живуть у належному середовищі для виживання під Божим управлінням, самі того не усвідомлюючи. Ніхто не може вийти за ці рамки. Для прикладу візьмімо білошкірих людей. У якому географічному ареалі проживає більшість із них? Більшість живе в Європі й Америці. Географічний ареал, у якому переважно живуть чорношкірі, – це Африка. Смагляві люди переважно живуть у Південно-Східній і Південній Азії, у таких країнах, як Таїланд, Індія, М’янма, В’єтнам, Лаос. Жовтошкірі люди живуть переважно в Азії, тобто в таких країнах, як Китай, Японія, Південна Корея. Бог належно розподілив усі ці різні типи рас так, що ці різні раси розподілено по різних частинах світу. У цих різних частинах світу Бог давно підготував середовища для виживання, придатні для кожної окремої раси людських істот. У цих середовищах для виживання Бог підготував для людей ґрунти різного кольору та складу. Інакше кажучи, компоненти, з яких складаються тіла білошкірих людей, не такі, як у чорношкірих людей, і відмінні від компонентів, з яких складаються тіла людей інших рас. Коли Бог творив усе суще, Він уже підготував середовище для виживання цієї раси. Його мета при цьому була така, щоб у того типу людей міг з’явитися певний сталий ареал, коли цей тип почне розмножуватись і збільшуватися в кількості. Ще до того, як Бог створив людей, Він уже все продумав: Він збирався закріпити Європу й Америку за білошкірими людьми, щоб дати їм можливість розвиватись і виживати. Отже, коли Бог створював землю, за тим, що Він вкладав у той край і що Він у ньому живив, уже стояли Його план, ціль і мета. Наприклад, те, скільки рівнин буде на цій землі, скільки джерел води, які гори, які птахи та звірі, які риби, які рослини, – усе це Бог підготував заздалегідь. Готуючи середовище для виживання певного типу людини, певної раси, Богу потрібно було всебічно обміркувати багато питань: географічне середовище, склад ґрунту, різні види птахів і звірів, розміри різних видів риб, компоненти, з яких складатимуться тіла риб, відмінності в якості води, а також усі різні типи рослин… Усе це Бог приготував уже давно. Таке середовище – це середовище для виживання, яке Бог створив і підготував для білошкірих людей і яке за своєю суттю належить їм. Чи побачили ви, що під час створення всього сущого Бог дуже ретельно все продумав і діяв за певним планом? (Так, ми побачили, що міркування Бога щодо різних типів людей були дуже дбайливими. Адже Він максимально чуйно й точно продумав середовище для виживання, яке створив для різних типів людей: які види птахів, звірів і риб Він мав підготувати, скільки гір і скільки рівнин.) Візьмімо для прикладу білошкірих людей. Яку їжу переважно вживають білошкірі люди? Їжа, якою харчуються білошкірі люди, дуже відрізняється від того, що їдять азіати. Основні продукти, які їдять білошкірі люди, – це переважно м’ясо, яйця, молоко та птиця. Злаки, такі як хліб і рис, зазвичай уживаються як додаткова їжа – гарнір на краєчку тарілки. Навіть коли білошкірі люди їдять овочевий салат, вони зазвичай додають кілька шматочків печеної яловичини чи курки, і навіть коли вони їдять продукти на основі пшениці, то зазвичай додають сир, яйця чи м’ясо. Тобто їхня основна їжа не складається переважно з рису чи продуктів на основі пшениці: вони їдять багато м’яса та сиру. Вони часто п’ють воду з льодом, бо їжа, яку вони вживають, дуже калорійна. Отже, білошкірі люди надзвичайно міцні. Таким є джерело їхніх засобів до існування та життєві середовища, підготовлені для них Богом, які дають їм змогу вести цей спосіб життя – не такий, як у людей інших рас. Цей спосіб життя не правильний і не неправильний – він уроджений, наперед визначений Богом, і він випливає з Божих наказів і Його розпоряджень. Те, що люди цієї раси мають такий спосіб життя й такі джерела для свого існування, пояснюється їхньою расою та середовищем для виживання, підготовленим для них Богом. Можна сказати, що середовище для виживання, яке Бог підготував для білошкірих людей, і щоденна пожива, яку вони отримують від цього середовища, багаті та щедрі.

Бог підготував необхідні середовища й для виживання інших рас. Є ще чорношкірі люди – де перебувають чорношкірі люди? Переважно вони перебувають у центральній і південній Африці. Що Бог підготував для них у такому життєвому середовищі? Тропічні дощові ліси, усіляких птахів і звірів, а також пустелі й розмаїті рослини, які живуть поруч із людьми. Чорношкірі люди мають джерела води, засоби до існування, їжу. Бог не був упереджений проти них. Що б вони не робили, їхнє виживання ніколи не було проблемою. Вони теж займають певне місце та певну територію в певній частині світу.

Тепер поговорімо про жовтошкірих людей. Жовтошкірі люди перебувають переважно на Сході Землі. У чому відмінності між середовищами та географічним положенням Сходу й Заходу? На Сході більша частина землі родюча, багата на сировину та поклади корисних копалин. Тобто на землі й під землею багато всіляких ресурсів. І для цієї групи людей, для цієї раси Бог теж приготував відповідні ґрунти, клімат, різні географічні середовища, які для них підхожі. Хоча між цим географічним середовищем і середовищем на Заході є великі відмінності, але тут Бог теж підготував для людей необхідну їжу, засоби до існування та джерела для виживання. Просто це життєве середовище не таке, як у білошкірих людей на Заході. Але яку одну річ Я мушу вам сказати? Людей східної раси відносно багато, тому Бог додав у тій частині землі багато деталей, які відрізняються від західних. Він додав там багато різних ландшафтів і всіляких видів сировини у достатку. Природні ресурси там дуже багаті; рельєф теж різний і розмаїтий, як і потрібно для прожитку величезної кількості людей східної раси. Від Заходу Схід відрізняється тим, що на Сході – з півдня на північ, зі сходу на захід – клімат кращий, ніж на Заході. Чотири сезони чітко виражені, температури підхожі, природні ресурси багаті, а ландшафти й типи рельєфу набагато кращі, ніж на Заході. Чому Бог так зробив? Бог створив дуже раціональний баланс між білошкірими людьми та жовтошкірими людьми. Що це означає? Це означає, що їжа білошкірих людей, речі, якими вони користуються, і речі, забезпечені для їхньої втіхи, в усіх аспектах набагато кращі, ніж те, чим можуть тішитися жовтошкірі люди. Однак Бог не упереджений проти жодної раси. Бог дав жовтошкірим людям красивіше та краще середовище для виживання. Це і є баланс.

Бог наперед визначив, у якій частині світу мусить жити кожен тип людей; чи можуть люди вийти за ці межі? (Ні, не можуть.) Як це дивовижно! Навіть якщо в різні епохи або надзвичайні часи відбуваються війни чи загарбання, ці війни та загарбання аж ніяк не можуть знищити середовища для виживання, які Бог наперед визначив для кожної раси. Тобто Бог закріпив певні типи людей за певними частинами світу, і люди не можуть вийти за ці межі. Навіть якщо в людей виникнуть якісь амбіції змінити чи розширити свою територію, то без Божого дозволу цього буде дуже важко досягти. Їм буде дуже важко досягти успіху. Наприклад, білошкірі люди хотіли розширити свою територію й колонізували деякі інші країни. Німці вторгались у деякі країни, а Британія свого часу окупувала Індію. І яким був результат? Зрештою вони зазнали невдачі. Що ми бачимо із цієї невдачі? Знищувати те, що наперед визначив Бог, не дозволено. Тож якою б потужною не була рушійна сила, яку ти міг бачити в експансії Британії, зрештою британцям усе одно довелося піти з індійської землі, і ця земля й досі належить Індії. Ті, хто живе на цій землі, – досі індійці, а не британці, тому що Бог не допустив би іншого. Дехто з тих, що досліджують історію й політику, висловлював тези із цього приводу. Ці дослідники наводять причини, чому Британія зазнала невдачі: мовляв, так могло статися через те, що не вдалося завоювати певний етнос, або з якихось інших людських причин… Це не справжні причини. Справжня причина в Бозі – Він цього не допустив! Бог дозволяє кожному етносу жити в певному краї та поселяє його там, і якщо Бог не дозволить цьому етносу переселитися з такої землі, то він ніколи не зможе переселитися. Якщо Бог виділить цим людям визначену територію, то вони житимуть у межах цієї території. Людство не може вирватися чи вибратись із цих визначених територій. Це безсумнівно. Якими б великими не були сили загарбників і якими б слабкими не були ті, кого намагаються загарбати, успіх загарбників зрештою вирішує Бог. Це вже наперед визначено Ним, і ніхто не може змінити цього визначення.

Вище описано, як Бог розподілив різні раси. Яку ж роботу Бог виконав для розподілу рас? По-перше, Він підготував масштабне географічне середовище, виділивши для людей різні місця, після чого в тих місцях виживало покоління за поколінням. Це вирішено – питання з територією, визначеною для їхнього виживання, вирішено. А їхнє життя й засоби до існування, те, що вони їдять і п’ють, – усе це Бог уже давно влаштував. І коли Бог створював усе суще, Він робив для різних типів людей різні приготування: різний склад ґрунту, різний клімат, різні рослини, різні географічні середовища. У різних місцях навіть живуть різні птахи та звірі, у різних водах є свої особливі види риб і водних продуктів. Навіть види комах визначено Богом. Наприклад, усе, що росте на американському континенті, дуже велике, дуже високе та дуже міцне. Коріння всіх дерев у гірському лісі дуже неглибоке, але вони виростають дуже високими. Вони можуть навіть доростати до ста метрів і більше, але дерева в лісах Азії здебільшого не такі високі. Візьмімо, наприклад, алое. У Японії рослини алое дуже вузькі й дуже тонкі, а в Сполучених Штатах – дуже великі. Тут є різниця. Це той самий вид рослини з тією самою назвою, але на американському континенті вона виростає особливо великою. Люди можуть не бачити й не помічати відмінності в цих різних аспектах, але коли Бог створював усе суще, Він розмежував його та підготував для різних рас різні географічні середовища, різні місцевості та різних живих істот. Причина в тому, що Бог створив різні типи людей і знає, що потрібно кожному з них і який їхній спосіб життя.

Бог править усім і забезпечує все, Він – Бог усього сущого

Чи відчуваєте ви після обговорення деяких із цих питань, що дізналися щось про головну тему, яку ми щойно обговорювали? Чи відчуваєте ви, що починаєте її розуміти? Я вважаю, що тепер ви повинні мати приблизне уявлення про те, чому Я вирішив поговорити про ці аспекти в рамках нашої ширшої теми. Це так? Давайте-но ви трохи розповісте про те, наскільки ви її зрозуміли. (Усе людство отримувало поживу за законами, визначеними Богом для всього сущого. Коли Бог визначав ці закони, Він забезпечив різні раси різними середовищами, різними способами життя, різною їжею, різними типами клімату й температурами. Це було зроблено для того, щоб усе людство могло розселитися по землі та вижити. У цьому я бачу, що Божі плани щодо виживання людства дуже скрупульозні, і я бачу Його мудрість, досконалість і Його любов до нас, людей.) (Закони та рамки, визначені Богом, не може змінити жодна людина, подія чи об’єкт. Усе це під Його правлінням.) Якщо дивитися з точки зору законів, визначених Богом для розвитку всього сущого, то хіба все людство в усьому його розмаїтті не отримує забезпечення й поживу від Бога? Якби ці закони було знищено чи якби Бог не встановив ці закони для людства, якими були б перспективи людства? Чи залишилися б у людей якісь джерела їжі після того, як люди втратили б свої базові середовища для виживання? Не виключено, що джерела їжі стали б проблемою. Якби люди втратили джерела їжі, тобто не могли б добути жодних харчів, скільки днів вони б змогли протриматися? Ймовірно, що вони не протрималися б і одного місяця, і навіть із їхнім виживанням виникли б проблеми. Тому геть усе, що Бог робить для виживання людей, для продовження їхнього існування, розмноження та прожитку, є дуже важливим. Геть усе, що Бог робить серед Своїх творінь, тісно пов’язане з виживанням людства та невіддільне від нього. Якби з виживанням людства виникли проблеми, хіба могло б продовжуватися Боже управління? Хіба Боже управління існувало б і надалі? Боже управління співіснує з виживанням усього людства, яке Він живить, тому які б приготування Бог не здійснював для всього Свого творіння та що б Він не робив для людей, усе це необхідно для Нього та критично важливо для виживання людства. Якщо відступити від цих законів, визначених Богом для всього сущого, якщо зламати чи порушити ці закони, то все суще більше не змогло б існувати, і більше не існувало б ні середовища для виживання людства, ні його щоденної поживи, і самого людства не існувало б. Через це й Боже управління спасінням людства теж перестало б існувати.

Усе, про що ми говорили: кожна річ, кожен пункт – тісно пов’язані з виживанням кожної окремої людини. Ви можете сказати: «Те, про що Ти говориш, завелике, це не те, що ми можемо побачити», – і, можливо, знайдуться люди, які сказали б: «Те, про що Ти говориш, мене ніяк не стосується». Однак не забувай, що ти живеш як проста частинка всього сущого; ти – одне з усіх тих творінь, які перебувають під Божим правлінням. Божі творіння не можна відділяти від Його правління, і жодна людина не може відділити себе від Його правління. Утрата Його правління й утрата Його забезпечення означали б, що зникнуть людські життя, людські плотські життя. У цьому й полягає важливість створення Богом середовищ для виживання людства. Не має значення, до якої раси ти належиш або на якому клаптику землі ти живеш – чи на Заході, чи на Сході: ти не можеш відокремити себе від середовища для виживання, яке Бог створив для людства, і ти не можеш відокремити себе від живлення та забезпечення середовища для виживання, яке Він створив для людей. Якими б не були твої засоби до існування, із чого б ти не жив та на яке б джерело підтримки свого життя в плоті ти не покладався, ти не можеш відокремити себе від Божого правління та Його управління. Дехто каже: «Я не землероб; я не живу з вирощування сільськогосподарських культур. Я не розраховую на небеса щодо своєї їжі, тож моє виживання не відбувається в середовищі для виживання, створеному Богом. Мені таке середовище нічого не давало». Це правда? Ти кажеш, що не живеш із вирощування рослин, але хіба ти не їси злаки? Хіба ти не їси м’яса та яєць? Хіба ти не їси овочів і фруктів? Усе, що ти їси, усе те, що тобі потрібно, невіддільне від середовища для виживання, створеного Богом для людства. І джерело всього, що потрібно людству, не можна відокремлювати від усіх Божих творінь, які у своїй сукупності становлять ваші середовища для виживання. Вода, яку ти п’єш, одяг, який ти носиш, і всі ті речі, якими ти користуєшся, – що із цього не отримується з Божих творінь? Дехто каже: «Деякі речі отримуються не з Божих творінь. Бач, пластик – це одна з таких речей. Це хімічний матеріал, який роблять люди». Це правда? Пластик дійсно роблять люди, і це хімічний матеріал, але звідки взялися вихідні компоненти пластику? Ці вихідні компоненти було отримано із сировини, створеної Богом. Речі, які ти бачиш і якими тішишся, кожна річ, якою ти користуєшся, – усе це отримано з речей, створених Богом. Тобто до якої б раси не належала людина, із чого б вона не жила та яким би не було її середовище для виживання, вона не може відокремити себе від того, чим її забезпечив Бог. Тож чи пов’язані ці речі, які ми сьогодні обговорювали, з нашою темою «Бог – джерело життя для всього сущого»? Чи підпадає те, про що ми сьогодні говорили, під цю ширшу тему? (Так.) Можливо, дещо з того, про що Я говорив сьогодні, трохи абстрактне й важке для обговорення. Однак Я думаю, що тепер ви, напевно, краще це зрозуміли.

Останні кілька разів, коли ми спілкувалися, діапазон тем цих спілкувань був досить великим, а їхні рамки – досить широкими, тож аби все це осягнути, вам потрібно докласти певних зусиль. Це пов’язано з тим, що наші теми – це питання, які ніколи раніше не розбирались у вірі людей у Бога. Дехто, чуючи ці питання, сприймає їх як таємницю, а дехто як історію – яка точка зору правильна? Коли ви чуєте всі ці питання, з якої точки зору ви їх сприймаєте? (Ми побачили, як методично Бог улаштував усі Свої творіння та що в усього сущого є закони, і завдяки цим словам ми можемо зрозуміти більше Божих діянь і Його скрупульозних розпоряджень для спасіння людства.) Чи побачили ви під час наших спілкувань, наскільки далеко простягаються рамки Божого управління всім сущим? (Вони охоплюють усе людство та все суще.) Чи є Бог Богом лише однієї раси? Чи є Він Богом одного типу людей? Чи є Він Богом лише невеликої частини людства? (Ні, це не так.) Оскільки це не так, то чи правильна ваша точка зору, якщо ваше знання про Бога говорить, ніби Він – Бог лише невеликої частини людства чи тільки ваш Бог? Оскільки Бог управляє та править усім сущим, люди мусять бачити Його діяння, Його мудрість і Його всемогутність, які виявляються в Його правлінні над усім сущим. Люди повинні про це знати. Якщо ти кажеш, що Бог управляє всім сущим, править усім сущим і править усім людством, але не маєш жодного розуміння чи уявлення про Його правління над людством, то чи можеш ти дійсно визнати, що Він править усім сущим? Можливо, у серці ти думаєш: «Можу, бо я бачу, що моїм життям повністю править Бог». Але хіба Бог справді такий незначний? Ні, це не так! Ти бачиш тільки Боже спасіння для тебе та Його роботу в тобі, і тільки в цьому ти бачиш Його правління. Такі рамки замалі та згубно впливають на твої перспективи справжнього пізнання Бога. Вони також обмежують твоє справжнє пізнання Божого правління над усім сущим. Якщо ти обмежуєш своє пізнання Бога рамками того, чим Бог тебе забезпечує, і Його спасінням для тебе, то ніколи не зможеш визнати, що Він править над усім, що Він править над усім сущим і всім людством. Коли ти не можеш усього цього визнати, хіба ти можеш по-справжньому визнати той факт, що Бог править твоєю долею? Ні, не можеш. У своєму серці ти ніколи не зможеш визнати цей аспект – ти ніколи не зумієш досягти такого високого рівня розуміння. Ти розумієш, про що Я говорю, так? Насправді Я знаю, якою мірою ви здатні зрозуміти ці теми, цей зміст, про який Я говорю, – то чому ж Я продовжую про це говорити? Тому що ці теми мусить цінувати кожен послідовник Бога, кожна людина, яка бажає бути спасенною Богом: розуміти ці теми вкрай важливо. Навіть якщо наразі ти їх не розумієш, одного дня, коли твоє життя та твій досвід істини сягнуть певного рівня, коли зміна у твоєму життєвому характері сягне певного рівня й ти сягнеш певного ступеня духовного стану, – тільки тоді ці теми, які Я доношу до тебе в спілкуванні, справді забезпечать і задовольнять твоє прагнення до пізнання Бога. Отже, ці слова мають закласти фундамент, підготувати вас до майбутнього розуміння того, що Бог править усім сущим, і до розуміння Самого Бога.

Наскільки велике розуміння Бога в серцях людей, настільки ж велике місце Він займає в їхніх серцях. Наскільки великий ступінь пізнання Бога в їхніх серцях, настільки великий Бог у їхніх серцях. Якщо Бог, якого ти знаєш, пустий і невизначений, то Бог, у якого ти віриш, теж пустий і невизначений. Бог, якого ти знаєш, обмежений рамками твого особистого життя й не має нічого спільного із Самим істинним Богом. Отже, знання практичних дій Бога, реальності Бога та Його всемогутності, істинної ідентичності Самого Бога, того, Хто Він є і чим володіє, знання дій, які Він являв серед усіх Своїх творінь, – усе це дуже важливе для кожної людини, яка прагне до пізнання Бога. Ці речі прямо стосуються того, чи можуть люди ввійти в реальність істини. Якщо ти обмежуєш своє розуміння Бога лише словами, якщо ти обмежуєш його власним маленьким досвідом, тим, що ти вважаєш Божою благодаттю, або своїми маленькими свідченнями про Бога, тоді Я кажу, що Бог, у якого ти віриш, абсолютно не Сам істинний Бог. Більше того, можна також сказати, що Бог, у якого ти віриш, уявний, а не істинний. Причина в тому, що істинний Бог – це Той, хто править усім, хто ходить серед усього, хто управляє всім. Він – Той, хто тримає у Своїх руках долю всього людства та всього на світі. Робота й дії Бога, про які Я говорю, не обмежуються лише невеликою частиною людей. Тобто вони не обмежуються тільки тими людьми, які слідують за Ним наразі. Його діяння проявляються серед усього сущого, у виживанні всього сущого та в законах зміни всього сущого. Якщо серед усіх Божих творінь ти не бачиш і не розпізнаєш жодного Божого діяння, то не можеш свідчити про жодне з Його діянь. Якщо ти не можеш свідчити про Бога, якщо ти продовжуєш говорити про маленького так званого «Бога», якого знаєш, про Бога, який обмежений твоїми власними уявленнями й існує лише у вузьких рамках твого розуму, якщо ти продовжуєш говорити про такого Бога, то Бог ніколи не похвалить твою віру. Якщо ти свідчиш про Бога тільки з точки зору того, як ти тішишся Божою благодаттю, як приймаєш Божу дисципліну та виправлення, як тішишся Його благословеннями у своєму свідченні про Нього, то цього геть недостатньо, і це навіть близько Його не задовольняє. Якщо ти хочеш свідчити про Бога так, щоб це узгоджувалося з Його волею, свідчити про Самого істинного Бога, то ти повинен бачити в діях Бога те, Хто є Бог і чим володіє. Ти повинен бачити Божу владу в Його контролі над усім і бачити правду того, як Він забезпечує все людство. Якщо ти визнаєш лише те, що твоя щоденна пожива та предмети щоденного вжитку походять від Бога, але не можеш побачити тієї правди, що Бог узяв усі Свої творіння для забезпечення всього людства та що, правлячи всім сущим, Він веде все людство, то ти ніколи не зможеш свідчити про Бога. З якою метою Я все це кажу? Це потрібно, щоб ви не ставилися до цього легковажно, щоб ви не плекали хибного уявлення, ніби ці теми, про які Я говорив, не мають значення для вашого особистого входження в життя, і щоб ви не сприймали ці теми як просто один із типів знання чи вчень. Якщо ви так ставитиметеся до того, що Я говорю, коли слухатимете Мене, то нічогісінько не здобудете. Ви втратите цю чудову нагоду пізнати Бога.

З якою ціллю Я про все це говорю? Моя ціль – щоб люди пізнали Бога, щоб люди зрозуміли практичні дії Бога. Ти отримаєш нагоду чи можливість пізнати Бога лише тоді, коли зрозумієш Його та пізнаєш Його дії. Якби ти, скажімо, захотів зрозуміти людину, як би ти дійшов до цього розуміння? Може, подивившись на її зовнішній вигляд? Може, подивившись на те, що вона носить і як одягається? Може, подивившись на те, як вона ходить? А може, подивившись на обсяг її знань? (Ні.) То як же можна зрозуміти людину? Потрібно судити за її мовленням і поведінкою, її думками й тим, що вона висловлює та відкриває про себе. Саме так і можна пізнати та зрозуміти людину. Так само і з Богом: якщо ви хочете пізнати Його, якщо ви хочете зрозуміти Його практичний бік, Його справжній бік, то ви повинні пізнати Його за Його діяннями та за кожною практичною справою, яку Він робить. Це найкращий шлях, і це єдиний шлях.

Бог збалансовує взаємозв’язки в усьому сущому, щоб дати людству стабільне середовище для виживання

Бог являє Свої діяння серед усього сущого, і серед усього сущого Він править законами всього сущого та контролює їх. Ми щойно поговорили про те, як Бог править законами всього сущого, а також про те, як Він забезпечує та живить усе людство згідно із цими законами. Це один аспект. Далі ми поговоримо про інший аспект, який є одним зі способів Божого контролю над усім. Я говорю про те, як після створення всього сущого Бог збалансував взаємозв’язки в ньому. Це для вас теж досить велика тема. Чи спромоглися б люди збалансувати взаємозв’язки в усьому сущому? Ні, люди не здатні на таке звершення. Люди здатні тільки на знищення. Вони не можуть балансувати взаємозв’язки в усьому сущому; вони не можуть ним управляти, і така велика влада й сила недосяжні для людства. Тільки Сам Бог має силу таке чинити. Але з якою метою Бог це робить – для чого Він це робить? Це теж тісно пов’язано з виживанням людства. Кожна справа, яку хоче зробити Бог, необхідна: немає нічого такого, що Він міг би зробити, а міг би й не зробити. Щоб Він міг убезпечити виживання людства й дати людям сприятливе середовище для виживання, Він повинен робити дещо обов’язкове, життєво важливе.

Якщо брати буквальне значення фрази «Бог збалансовує все суще», ця тема здається дуже широкою. По-перше, вона дає людям поняття про те, що «балансування всього сущого» також стосується Божого панування над усім сущим. Що ж означає це слово «балансувати»? По-перше, «балансувати» означає не давати чомусь вийти з рівноваги. Це як зважування на терезах. Щоб терези були в рівновазі, вага на обох шальках має бути однаковою. Бог створив багато різних типів речей: дещо непорушно стоїть на своєму місці, дещо рухається, дещо є живим, дещо дихає, а дещо не дихає. Чи легко всім цим речам досягти взаємозв’язків взаємозалежності, взаємопов’язаності, у яких вони підсилювали б одна одну та при цьому стримували б одна одну? Безумовно, в усьому цьому є принципи, але вони дуже складні, чи не так? Для Бога це неважко, але для людей вивчати це питання дуже складно. Це слово, «баланс», дуже просте. Проте якби люди його вивчали та якби їм знадобилося самим створити баланс, то яким би був кінцевий результат цих досліджень, навіть якщо б над цим працювали вчені з усіх академічних спільнот: біологи, астрономи, фізики, хіміки та навіть історики? Вони не отримали б жодного результату. Причина в тому, що Боже створення всього сущого занадто неймовірне, і людство ніколи не розгадає його таємниці. Коли Бог творив усе суще, Він установив між своїми творіннями принципи, і Він установив різні способи виживання для взаємного стримування, доповнення та живлення. Ці різні методи дуже хитросплетені, і вони точно не прості й не односпрямовані. Коли люди вдаються до свого розуму, здобутих знань і спостережених явищ, аби підтвердити чи дослідити принципи, що лежать в основі Божого контролю над усім сущим, людям надзвичайно важко виявити ці речі, а також дуже важко досягти якогось результату. Людям дуже тяжко отримати будь-які результати; покладаючись на людське мислення та знання, щоб керувати всіма Божими творіннями, людям дуже важко зберегти власний баланс. Причина в тому, що, не знаючи принципів виживання всього сущого, люди не знатимуть і того, як убезпечити такий баланс. Отже, якби люди управляли та керували всім сущим, вони з великою ймовірністю знищили б цей баланс. А щойно цей баланс було б знищено, людські середовища для виживання теж було б знищено, і коли це сталося б, то за цим послідувала б криза виживання людства. Це призвело б до катастрофи. Якби людство жило серед катастрофи, яким би було його майбутнє? Результат було б дуже важко оцінити й неможливо передбачити з певністю.

Як же Бог балансує взаємозв’язки в усьому сущому? По-перше, у світі є певні місця, цілий рік укриті льодом і снігом, а в деяких інших місцях усі чотири сезони подібні до весни, і зима туди ніколи не приходить, і в таких місцях ви ніколи не побачите ні крижинки, ні сніжинки. Тут ми говоримо про клімат у ширшому масштабі, і цей приклад показує один зі способів, якими Бог балансує взаємозв’язки в усьому сущому. Другий спосіб такий: певний гірський хребет укрито пишною рослинністю, усілякі рослини килимом устеляють землю, а лісові простори настільки густі, що коли йдеш ними, то над головою навіть сонця не видно. Але якщо поглянути на інший гірський хребет, то там не росте жодної травинки – лише ряд за рядом безплідних, неохайних гір. Зовні обидва типи виглядають, по суті, як великі купи ґрунту, насипані у формі гір, але один хребет укритий густим лісом, а інший позбавлений рослинності, і на ньому немає жодної травинки. Це другий спосіб, у який Бог балансує взаємозв’язки в усьому сущому. Третій спосіб такий: поглянувши в один бік, можна побачити безкраї степи, поле з хвилями зелені. Поглянувши в інший бік, можна побачити пустелю, що розкинулася, скільки сягає око: безплідна, без жодної живої істоти серед шиплячого піску, що віє по вітру, не кажучи вже про якісь джерела води. Четвертий спосіб такий: як подивитися в один бік, то все буде під товщею морської води, у цих великих водних просторах, а як подивитися в інший бік, то годі знайти там хоч краплину свіжої джерельної води. П’ятий спосіб такий: у тому краї часто йдуть дрібні дощі, клімат туманний і вологий, а в цьому краї в небі часто височіє палюче сонце, і рідко коли випадає хоч одна краплина дощу. Шостий спосіб такий: в одному місці є плато, де повітря розріджене й людині важко дихати, а в іншому місці є болота й низини, які служать місцем проживання для різних видів перелітних птахів. Це різні типи клімату, або ж клімати чи середовища, які відповідають різним географічним середовищам. Тобто Бог збалансовує базові середовища для виживання людства з точки зору великомасштабного середовища: від клімату до географічного середовища, від різних компонентів ґрунту до кількості джерел води, – і все це для того, щоб досягти балансу повітря, температури та вологості середовищ, у яких виживають люди. Завдяки цим контрастним географічним середовищам люди мають стабільне повітря, а температура та вологість залишаються стабільними в різні сезони. Це дає людям змогу продовжувати жити в такому середовищі для виживання так само, як вони це робили завжди. По-перше, великомасштабне середовище мусить бути збалансованим. Це досягається шляхом використання різних географічних положень і формацій, а також змін між різними кліматами, завдяки чому вони обмежують і стримують один одного, щоб досягти балансу, якого бажає Бог і якого потребує людство. Це якщо говорити з точки зору великомасштабного середовища.

Тепер поговоримо про дрібніші деталі, як-от рослинність. Як досягається її баланс? Інакше кажучи, як можна дати рослинності змогу продовжувати виживати в збалансованому середовищі для виживання? Відповідь така: управляючи тривалістю життя, темпами росту й розмноження різних типів рослин, аби вбезпечити їхнє середовище для виживання. Візьмімо для прикладу дрібні трави: у них є весняні пагони, літній цвіт і осінні плоди. Плоди падають на землю. Наступного року насіння з плоду проростає та продовжує діяти за тими ж законами. Тривалість життя трави дуже коротка; кожна насінина падає на землю, пускає коріння та паростки, цвіте й дає плоди, і весь цей процес займає лише три сезони: весну, літо й осінь. У дерев усіх видів теж є власна тривалість життя й різні періоди для проростання та плодоношення. Деякі дерева вмирають за 30–50 років – це їхня тривалість життя. Але їхні плоди падають на землю й потім пускають коріння та паростки, цвітуть, плодоносять і живуть наступні 30–50 років. Це їхній темп відтворення. Старе дерево вмирає, і виростає молоде; ось чому ти завжди побачиш у лісі дерева, які ростуть. Але вони теж мають свій нормальний цикл і процеси народження та смерті. Деякі дерева можуть жити понад тисячу років, а деякі навіть три тисячі років. Загалом Бог управляє балансом рослин будь-якого типу та тривалості життя на основі того, як довго вони живуть, їхньої здатності до розмноження, швидкості й частоти розмноження, а також кількості потомства, яке вони породжують. Завдяки цьому всі рослини, від трав до дерев, здатні продовжувати процвітати й рости в збалансованому екологічному середовищі. Тож коли ти дивишся на ліс на землі, усе, що в ньому росте: і трави, і дерева, – безперервно розмножується та розвивається за власними законами. Ці рослини не потребують від людства ні додаткової праці, ні допомоги. Вони здатні підтримувати власне середовище для виживання виключно завдяки наявності такого балансу. Ліси та степи світу здатні продовжувати виживати на землі виключно завдяки наявності підхожого середовища для виживання. Їхнє існування живить покоління людей за поколінням, а також покоління за поколінням усіляких живих істот, що мешкають у лісах і степах: птахів і звірів, комах і всіляких мікроорганізмів.

Бог також контролює баланс між усілякими тваринами. Як Він контролює цей баланс? Як і з рослинами, Він управляє балансом тварин і визначає їхню чисельність на основі їхньої здатності до розмноження, кількості й частоти розмноження та ролі, яку вони відіграють у тваринному світі. Наприклад, леви їдять зебр, тож якби вони перевищили зебр за чисельністю, якою була б доля зебр? Вони б вимерли. А якби зебри давали набагато менше потомства, ніж леви, якою була б доля левів? Вони б теж вимерли. Отже, чисельність зебр мусить бути набагато більшою за чисельність левів. Причина в тому, що зебри існують не тільки для себе, а й для левів. Ще можна сказати так: кожна зебра – це і частинка всього племені зебр, і при цьому їжа для лев’ячих пащ. Швидкість розмноження левів у жодному разі не може випереджати швидкість розмноження зебр, тому їхня чисельність ніколи не стане більшою за чисельність зебр. Тільки так можна гарантувати левам їхнє джерело їжі. І тому, хоча леви і є природними ворогами зебр, люди часто бачать, як ці два види спокійно відпочивають в одній місцевості. Зебри ніколи не зменшаться в чисельності й не вимруть через те, що леви полюють на них і поїдають, а леви ніколи не збільшаться в чисельності через свій статус «царів». Бог установив цей баланс дуже давно. Тобто Бог установив закони балансу між усіма тваринами, щоб вони могли досягти такої рівноваги, і це те, що часто бачать люди. Чи леви – єдині природні вороги зебр? Ні, ще зебр їдять крокодили. Зебри видаються дуже беззахисними тваринами. Вони не наділені лютістю левів, і при зустрічі з левом, цим грізним ворогом, вони можуть хіба що втікати. Вони безсилі навіть чинити опір. Коли вони не можуть випередити лева, їм залишається тільки дозволити йому з’їсти себе. Таке часто можна спостерігати у тваринному світі. Які почуття й думки у вас виникають, коли ви таке бачите? Чи шкода вам зебру? Чи відчуваєте ви огиду до лева? Зебри такі красиві! Проте леви завжди так жадібно на них дивляться. А зебри, нерозумні, не тікають далеко. Вони бачать лева, що чекає на них у прохолодному затінку під деревом. Будь-якої миті він може настигнути їх і з’їсти. У серці вони це знають, але все одно не залишають той клаптик землі. Це дивовижна річ – річ, у якій проявляється Боже приречення та Його правління. Тобі шкода зебру, але ти не можеш її спасти, і ти відчуваєш огиду до лева, але не можеш його знищити. Зебра – це їжа, яку Бог приготував для лева, але скільки б леви не з’їли, зебри не зникнуть із лиця землі. Чисельність потомства, яке дають леви, дуже мала, і розмножуються вони дуже повільно, тому скільки б леви не з’їли зебр, за чисельністю вони ніколи їх не перевищать. У цьому й полягає баланс.

Яку ціль переслідує Бог, підтримуючи такий баланс? Це пов’язано із середовищами для виживання людей, а також із виживанням людства. Якщо зебри чи якась інша подібна лев’яча здобич, як-от олені тощо, розмножуватимуться занадто повільно, а чисельність левів різко збільшиться, яка небезпека загрожуватиме людям? Коли леви їдять свою здобич, це нормальне явище, але якщо лев з’їсть людину, це трагедія. Ця трагедія не визначена Богом наперед, не відбувається під Його правлінням і тим більше не насилається Ним на людство. Навпаки, люди самі накликають її на себе. Отже, з точки зору Бога, баланс в усьому сущому має критичне значення для виживання людства. Ні рослинам, ні тваринам не можна втрачати свого належного балансу. Рослини, тварини, гори, озера – Бог приготував для людства нормальне екологічне середовище. Виживання людей убезпечене лише тоді, коли в них є саме таке збалансоване екологічне середовище. Якби дерева чи трави розмножувалися погано або дуже повільно, хіба ґрунт не втратив би вологу? Якби ґрунт утратив вологу, чи залишився б він здоровим? Якби ґрунт утратив рослинність і вологу, він би дуже швидко вивітрився, і на його місці утворився б пісок. Коли б ґрунт зіпсувався, людське середовище для виживання теж було б знищено. Це знищення супроводжувалося б численними лихами. Без такого екологічного балансу, без такого екологічного середовища люди часто страждали б від лих через дисбаланс в усьому сущому. Наприклад, коли виникає екологічний дисбаланс, який призводить до знищення екологічного середовища жаб, вони всі збираються разом, їхня чисельність різко збільшується, і люди навіть бачать, як жаби зграями перетинають вулиці міст. Якби зграї жаб окупували людське середовище для виживання, як би це називалося? Лихом. Чому це називалося б лихом? Ці маленькі тварини корисні для людства, але тільки тоді, коли залишаються в придатному для них місці; вони можуть підтримувати баланс людського середовища для виживання. Але якщо вони перетворюються на лихо, то порушують упорядкованість життя людей. Усі речі й елементи, які жаби приносять із собою на своєму тілі, можуть погіршити якість життя людей. Вони можуть навіть здійснювати вплив на фізичні органи людей – це один із видів лих. Інший вид лиха, з яким люди часто стикалися за свою історію, – це нашестя сарани. Хіба це не лихо? Так, це справді страшне лихо. Люди вміють робити літаки, гармати, атомні бомби, але людська вправність не має значення, коли налітає сарана: яке рішення людство має проти неї? Чи можуть люди використати проти неї гармати? Чи можуть вони розстріляти її з кулеметів? Ні, не можуть. А чи можуть вони розпилити пестициди, щоб вигнати сарану? Це теж нелегке завдання. Для чого прилітає ця дрібна сарана? Вона цілеспрямовано поїдає посіви й зерно. Скрізь, де з’являється сарана, посіви повністю знищуються. Під час її нашестя вся їжа, якою землероби сподіваються харчуватися цілий рік, може бути повністю з’їдена сараною в одну мить. Для людей приліт сарани – це не тільки прикрість, а й лихо. Отже, ми знаємо, що нашестя сарани – це один із типів лих, але як щодо мишей? Якщо не буде хижих птахів, які б їли мишей, то миші розмножуватимуться дуже швидко – швидше, ніж ви навіть можете собі уявити. А якщо миші розплодяться безконтрольно, чи зможуть люди жити добре? З якою ситуацією зіткнуться люди? (З епідемією.) Але чи вважаєте ви, що епідемія була б єдиним наслідком? Миші гризуть усе підряд, навіть дерево. Навіть якщо в будинку лише дві миші, то вони заважатимуть усім, хто там живе. Іноді вони крадуть олію та їдять її, а іноді їдять хліб або крупи. А те, що не з’їдають, вони просто розгризають і влаштовують повний безлад. Вони гризуть одяг, взуття, меблі – усе гризуть. Іноді вони залазять на кухонну шафу – чи можна користуватися посудом після того, як по ньому походили миші? Навіть якщо продезінфікувати його, ти все одно не зможеш спокійно ним користуватися, тому просто викинеш його. Ось такі неприємності людям приносять миші. Хоча це крихітні істоти, люди ніяк не можуть із ними розібратися, а тому змушені просто миритися з їхнім вторгненням. Однієї-єдиної пари мишей достатньо, щоб нашкодити, не кажучи вже про велике нашестя. Якби їхня чисельність розрослась і вони перетворилися на лихо, наслідки були б немислимі. Навіть такі крихітні істоти, як мурахи, можуть стати лихом. Якби таке сталося, то шкоду, яку вони завдали б людству, теж не можна було б ігнорувати. Мурахи можуть завдати будинкам такої шкоди, що вони обвалюються. Не можна нехтувати їхньою силою. Хіба не було б страшно, якби різні види птахів призвели до лиха? (Так.) Інакше кажучи, коли тварини чи будь-які інші живі істоти втрачають баланс, вони починають рости, розмножуватись і жити в ненормальних, незвичайних масштабах. Це спричинило б немислимі наслідки для людства. Це не тільки завадило б виживанню та життю людей, але й призвело б до катастрофи для людства, аж до того, що людей могло б спіткати повне знищення й вимирання.

Створюючи все суще, Бог усілякими методами та способами балансував його, балансував життєві умови для гір і озер, рослин і всіляких тварин, птахів і комах. Його ціллю було дати всім видам живих істот змогу жити й розмножуватися за встановленими Ним законами. Жодне творіння не може вийти за межі цих законів, і зламати ці закони не можна. Лише в межах такого базового середовища люди можуть безпечно виживати й розмножуватися покоління за поколінням. Якби будь-яка жива істота вийшла за межі встановленої Богом кількості, рамок або перевищила продиктовану Ним швидкість росту, частоту розмноження або чисельність, то середовище для виживання людства було б тією чи іншою мірою знищене. А водночас під загрозою опинилося б виживання людства. Якщо один тип живих істот стане занадто численним, то позбавить людей їжі, знищить джерела води, зруйнує рідні краї людей. Тим самим це негайно зашкодило б відтворенню чи стану виживання людства. Наприклад, вода дуже важлива для всього сущого. Якщо мишей, мурах, сарани, жаб або будь-яких інших тварин забагато, вони п’ють більше води. Що більше води вони питимуть, то менше буде питної води та джерел для людей у межах сталого обсягу джерел питної води й акваторій, і тоді людям забракне води. Якщо питну воду для людей буде знищено, забруднено чи перекрито через те, що всі види тварин розрослись у чисельності, виживання людства опиниться під серйозною загрозою через таке суворе середовище для виживання. Якщо хоч один або декілька типів живих істот перевищать свою належну чисельність, то повітря, температура, вологість і навіть склад повітря в межах простору для виживання людства будуть тією чи іншою мірою отруєні та знищені. За таких обставин виживання й доля людей також опиняться під загрозами, спричиненими цими екологічними факторами. Отже, якщо цей баланс буде втрачено, повітря, яким дихають люди, буде зіпсовано, воду, яку вони п’ють, буде забруднено, а температури, яких вони потребують, також різною мірою зміняться на гірше. Якщо таке станеться, середовища для виживання, які за своєю суттю належать людству, зазнають величезної шкоди та проблем. За такого сценарію, коли базові людські середовища для виживання знищено, якими були б доля та перспективи людства? Це дуже серйозна проблема! Бог знає, з якої причини кожне з творінь існує заради людства, яка роль у кожного типу створених Ним речей, як кожна річ впливає на людство та якою мірою вона корисна для людей, оскільки у Божому серці є план для всього цього, і Він управляє кожним аспектом усіх Своїх творінь, – саме тому абсолютно все, що Він робить, таке важливе й необхідне для людства. Тож відтепер, спостерігаючи якесь екологічне явище серед Божих творінь або якийсь природний закон, що діє серед Божих творінь, ти більше не сумніватимешся в необхідності кожнісінької речі, створеної Богом. Ти більше не робитимеш довільних суджень неуцькими словами щодо Божих розпоряджень про все суще та Його різних способів забезпечення людства. Ти також не робитимеш довільних висновків про Божі закони для всіх Його творінь. Чи не так?

Що означає все те, про що ми щойно говорили? Замисліться на хвильку. Абсолютно за всім, що робить Бог, стоїть Його власний намір. І хоча для людей Його намір незбагненний, він завжди нерозривно й потужно пов’язаний із виживанням людства. Він абсолютно необхідний. Причина полягає в тому, що Бог ніколи не робив нічого марного. Принципи, які стоять за всім, що Він робить, пронизані Його планом і Його мудрістю. Ціль і намір цього плану – захист людства, допомога людству в запобіганні лихам, вторгненню інших живих істот і будь-якій шкоді людям із боку будь-яких Божих творінь. Тож чи можна сказати, що Божі діяння, які ми розглянули в рамках цієї теми, є ще одним способом, у який Бог дбає про людство? Чи можемо ми сказати, що цими діяннями Бог годує та пасе людство? (Так.) Чи є тісний зв’язок між цією темою й темою нашого спілкування: «Бог – джерело життя для всього сущого»? (Так.) Між ними існує дуже тісний зв’язок, і ця тема – один з аспектів цього зв’язку. До початку обговорення цих тем люди мали тільки якесь невизначене уявлення про Бога, про Самого Бога та Його діяння – їм бракувало справжнього розуміння. Однак коли людям розповідають про Його діяння, про те, що Він зробив, вони можуть усвідомити й осмислити принципи того, що робить Бог, здобути розуміння цих принципів і наблизитися до них. Хоча в Божому серці є всілякі дуже складні теорії, принципи та правила, за якими Він усе робить, як-от створює все суще та править ним, хіба ви не маєте змоги здобути в серці розуміння, що це Божі діяння та що вони максимально реальні, якщо просто дозволите собі дізнатися зі спілкування про одну-єдину частину з них? (Так.) Тоді чим ваше нинішнє розуміння Бога відрізняється від попереднього? Воно відрізняється за своєю сутністю. Раніше ваше розуміння було занадто пустим, занадто невизначеним, але тепер воно містить багато конкретних доказів Божих діянь і того, Хто є Бог і чим володіє. Тому все, що Я сказав, є прекрасним навчальним матеріалом для вашого розуміння Бога.

9 лютого 2014 року