Божа влада (I) Частина друга

2. Бог використовує Свої слова, щоб укласти заповіт із людиною

Буття 9:11–13: «І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більше не буде потопу, щоб землю нищити. І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею».

Після того, як Він створює все суще, влада Творця підтверджується та проявляється ще раз у заповіті веселки

Влада Творця завжди проявляється і застосовується серед усіх творінь, і Він не тільки керує долею всього, але й також керує людиною, особливою істотою, яку Він створив власноруч і яка володіє іншою структурою життя та існує в іншій формі життя. Створивши все суще, Творець не перестав виявляти Свою владу й силу; для Нього влада, із якою Він володарює над усім сущим і над долею всього людства, формально розпочалася тільки після того, як людство дійсно народилося від Його руки. Він мав намір керувати людством і правити людством; Він мав намір спасти людство й по-справжньому здобути людство, здобути людство, яке могло б керувати всім сущим; Він мав намір змусити таке людство жити під Його владою, а також знати Його владу й коритися їй. Отож, Бог почав офіційно виявляти Свою владу серед людей, використовуючи Свої слова, і почав використовувати Свою владу задля реалізації Своїх слів. Звичайно, Божа влада була продемонстрована у всіх місцях під час цього процесу; Я просто вибрав кілька конкретних, добре відомих прикладів, завдяки яким ви можете зрозуміти й пізнати унікальність Бога та Його унікальну владу.

Між уривком із Книги Буття 9:11–13 і наведеними вище уривками, що стосуються письмової згадки про створення Богом світу, існує схожість, але, разом із тим, є й різниця. У чому схожість? Схожість полягає в тому, що Бог використовує слова, щоб зробити те, що Він мав намір зробити, а різниця в тому, що цитовані тут уривки являють собою спілкування Бога з людиною, у контексті якого Він уклав заповіт із людиною та розповів людині про те, що містилося в цьому заповіті. Це застосування Божої влади відбулося під час Його діалогу з людиною, тобто до створення людства слова Бога були вказівками й наказами, даними творінням, яких Він мав намір створити. Але тепер був хтось, хто міг почути слова Бога, і тому Його слова були одночасно діалогом із людиною та пересторогою і настановою для людини. Більше того, Божі слова були заповідями, які містили в собі Його владу та які були виголошені всьому сущому.

Яку дію Бога описано в цьому уривку? У цьому уривку записаний заповіт, який Бог уклав із людиною після того, як знищив світ потопом; у ньому людині розповідається про те, що Бог більше не буде спричиняти такі руйнування у світі, і що на підтвердження цього Він створив знамення. Що це було за знамення? У Писанні сказано, що «Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею». Це первинні слова, сказані Творцем людству. Коли Він промовив ці слова, перед очима людини з’явилася веселка, і вона залишається аж до цього дня. Кожен бачив таку веселку, і коли ти її бачиш, чи ти знаєш, як вона з’являється? Наука не здатна ані довести це, ані визначити її джерело, ані встановити її місцезнаходження. Це тому, що веселка – це знамення заповіту, укладеного між Творцем і людиною; вона не вимагає наукового обґрунтування, вона не була створена людиною, і людина не здатна її змінити. Це продовження прояву влади Творця після того, як Він промовив Свої слова. Творець використав Свій власний особливий метод дотримання Свого заповіту з людиною і Своєї обіцянки, і тому використання Ним веселки як знамення заповіту, який Він уклав, є небесним указом і законом, який залишиться навіки незмінним, як відносно Творця, так і відносно створеного людства. Необхідно зазначити, що цей непорушний закон є ще одним істинним проявом влади Творця після створення Ним усього сущого, а також, що влада й сила Творця безмежні; використання Ним веселки як знамення є продовженням і розширенням влади Творця. Це була ще одна дія, виконана Богом за допомогою Його слів, а також знамення заповіту, який Бог уклав із людиною за допомогою слів. Він розповів людині про те, що Він вирішив здійснити, і в який спосіб це мало бути здійснено й досягнуто. У такий спосіб справа була звершена відповідно до слів із уст Бога. Тільки Бог володіє такою силою, і сьогодні, через кілька тисяч років після того, як Він промовив ці слова, людина все ще може дивитися на веселку, промовлену вустами Бога. Через ті слова, висловлені Богом, цей об’єкт залишається незмінним, таким самим аж до сьогодні. Ніхто не може прибрати цю веселку, ніхто не може змінити її закони, і вона існує виключно завдяки словам Бога. Це саме влада Божа. «Бог не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконано, а те, що Він робить, триває вічно». Такі слова тут чітко проявлені, і це явна ознака й особливість влади й сили Божої. Такою ознакою або особливістю не володіє жодна зі створених істот, як не побачити її і в жодній із нестворених істот. Вона належить тільки унікальному Богові й відрізняє ідентичність і сутність, якими володіє тільки Творець, від ідентичності й сутності творінь. Водночас це ще й ознака та особливість, яку, окрім Самого Бога, ніколи не можуть перевершити жодні створені або нестворені істоти.

Укладання Богом Свого заповіту з людиною було надзвичайно важливим актом, який Він мав намір використовувати, щоб повідомити людині якийсь факт і розповісти їй Свою волю. Із цією метою Він застосував унікальний метод, використавши особливе знамення для встановлення заповіту з людиною, знамення, яке було обіцянкою заповіту, укладеного Ним із людиною. Отже, чи було укладання цього заповіту великою подією? Наскільки великою була ця подія? Саме в цьому полягає особливість заповіту: це не заповіт, укладений між окремими людьми або між групами людей, або між країнами; це заповіт, укладений між Творцем і всім людством, і він залишатиметься чинним до того дня, коли Творець знищить усе суще. Виконавець цього заповіту – Творець, який також є його хранителем. Коротше кажучи, увесь заповіт веселки, укладений із людством, був виконаний і досягнутий відповідно до діалогу між Творцем і людством та залишається таким аж до сьогоднішнього дня. Що ще можуть робити створіння, окрім як підкорятися, слухатися, вірити, цінувати, свідчити й хвалити владу Творця? Бо ніхто, окрім унікального Бога, не має сили, щоб укласти такий заповіт. Поява веселки вкотре є повідомленням людству й привертає його увагу до заповіту між Творцем і людством. У постійних явленнях заповіту між Творцем і людством людству демонструється не веселка або сам заповіт, а непорушна влада Творця. Повторювана поява веселки демонструє приголомшливі й чудесні вчинки Творця в прихованих місцях і одночасно є життєво важливим відображенням влади Творця, яка ніколи не зникне й ніколи не зміниться. Хіба це не вияв ще одного аспекту унікальної влади Творця?

3. Благословення Божі

Буття 17:4–6: «Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть».

Буття 18:18–19: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! Бо Я його знаю, що він накаже своїм дітям і домашнім по собі, і вони дотримуватимуться шляху Єгови, щоб чинити справедливість і суд, аби Єгова навів на Авраама те, що Він про нього сказав».

Буття 22:16–18: «Я заприсягся Собою, сказав Єгова, за те, що ти зробив це і не пошкодував свого сина, свого єдиного сина: то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу».

Йов 42:12: «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць».

Унікальний спосіб і характеристики висловлювань Творця є символом унікальної ідентичності та влади Творця

Багато хто бажає шукати й здобувати Божі благословення, але не кожен може їх здобути, бо в Бога Свої принципи, і Він благословляє людину по-своєму. Обітниці, які Бог дає людині, і кількість благодаті, яку Він їй дарує, розподіляються в залежності від думок і дій людини. Отже, про що свідчать Божі благословення? Що люди можуть побачити в них? На цьому етапі відкладімо вбік обговорення того, яких людей благословляє Бог, і принципів Божого благословення людини. Натомість розгляньмо благословення Богом людини з метою пізнання влади Бога, з точки зору пізнання влади Бога.

Усі чотири наведені вище уривки зі Святого Письма – це записи про Боже благословення людини. Вони містять докладний опис одержувачів Божих благословень, таких як Авраам і Йов, а також причин, із яких Бог дарував Свої благословення, і того, що містилося в цих благословеннях. Тон і манера Божих висловлювань, а також точка зору й позиція, з якої Він говорив, дають людям можливість оцінити, що Той, хто дарує благословення, і одержувач таких благословень мають виразно різні ідентичність, статус і сутність. Тон і манера цих висловлювань, а також позиція, з якої вони були промовлені, унікальні для Бога, який володіє ідентичністю Творця. У Нього є влада й сила, а також честь Творця і велич, які не викликають сумнівів у жодної людини.

Спершу подивімося на Буття 17:4–6: «Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть». Ці слова були заповітом, який Бог уклав із Авраамом, а також Божим благословенням для Авраама: Бог мав зробити Авраама батьком народів, надзвичайно плідним, і від нього мали вийти народи, а також царі. Чи ти бачиш владу Бога в цих словах? І як ти розглядаєш таку владу? Який аспект сутності Божої влади ти бачиш? Уважно прочитавши ці слова, неважко виявити, що влада й ідентичність Бога чітко розкриваються в формулюваннях Божих висловлювань. Наприклад, коли Бог говорить: «Мій заповіт із тобою, і станеш ти… вчинив Я тебе… вчиню Я тебе…», такі фрази, як «станеш ти» і «Я вчиню», формулювання яких несе в собі підтвердження ідентичності та влади Бога, з одного боку, є показником вірності Творця; з іншого боку, це особливі слова, використовувані Богом, який володіє ідентичністю Творця, а також слова, які є частиною загальноприйнятого словника. Якщо хтось каже, що він сподівається, що хтось інший буде надзвичайно плідним, що від нього вийдуть народи й царі, то це, безсумнівно, побажання, а не обіцянка чи благословення. Отже, люди не наважуються говорити: «Я зроблю тебе таким-то, ти зробиш те-то й те-то», тому що вони знають, що вони не мають такої сили; це не залежить від них, і навіть якщо вони казатимуть таке, їхні слова будуть пустою нісенітницею, що ґрунтується на їхніх амбіціях і бажанні. Чи наважиться будь-хто говорити таким пишномовним тоном, якщо він відчуває, що не може втілити в життя свої бажання? Кожен бажає добра своїм нащадкам і сподівається, що вони процвітатимуть і будуть насолоджуватися великим успіхом. «Яке велике щастя було б для одного з них стати імператором! Якби хтось став губернатором, це теж було б добре – головне, щоб він був кимось важливим!» Це все бажання людей, але люди можуть тільки бажати благословення своїм нащадкам і не можуть виконати чи здійснити жодну зі своїх обіцянок. У глибині душі кожен чітко знає, що він не володіє силою для досягнення таких цілей, бо все, що стосується їх самих, знаходиться поза їхнім контролем, і тому як вони можуть розпоряджатися долею інших? Бог може промовляти такі слова тому, що Він володіє такою владою та здатний виконати всі обіцянки, які Він дає людині, і втілити в життя всі благословення, які Він дарує людині. Людина була створена Богом, і для Бога зробити когось надзвичайно плідним було б дитячою забавкою; щоб зробити чиєсь потомство процвітаючим, Йому потрібно було б сказати всього лише одне слово. Йому ніколи не довелося б працювати до сьомого поту заради такої справи, або напружувати Свій розум, або витискати з Себе усі соки, щоб цього досягти; такою є сила Божа, сама влада Божа.

Прочитавши слова «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!» у Книзі Буття 18:18, чи ти можеш відчути владу Бога? Чи ти можеш відчути надзвичайність Творця? Чи ти можеш відчути вищість Творця? Слова Божі безсумнівні. Бог говорить такі слова не через Свою впевненість в успіху або щоб показати таку впевненість; натомість вони є доказом влади Божих висловлювань і є заповіддю, яка забезпечує виконання слів Бога. Тут є два вирази, на які вам слід звернути увагу. Коли Бог говорить: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!», чи є в цих словах будь-який елемент двозначності? Чи є в них будь-який елемент занепокоєння? Чи є в них будь-який елемент страху? Завдяки словам «справді» та «стане» в Божих висловлюваннях ці елементи, які притаманні людині й часто проявляються в ній, ніколи не мали жодного відношення до Творця. Ніхто не наважився б використовувати такі слова, бажаючи іншим добра, ніхто не наважився б благословляти іншого з такою впевненістю, щоб подарувати йому велику й могутню націю або пообіцяти, що всі народи землі поблагословляться в ньому. Що достовірніші слова Бога, то більше вони щось доводять – а що саме? Вони доводять, що Бог володіє такою владою, що Його влада може такого досягнути, та що це досягнення неминуче. Бог був упевнений у Своєму серці, без найменших вагань, у всьому, чим Він благословив Авраама. Більше того, все сказане буде виконано згідно з Його словами, і жодна сила не зможе змінити його виконання, завадити йому, послабити його або стати йому на перешкоді. Незалежно від того, що ще сталося, ніщо не могло скасувати Божі слова або вплинути на їхнє виконання та впровадження. Це сама сила слів, промовлених вустами Творця, і влада Творця, яка не терпить заперечення людини! Прочитавши ці слова, чи ти все ще маєш сумніви? Ці слова були промовлені вустами Бога, і в словах Бога є сила, велич і влада. Така сила та влада, а також неминучість виконання того чи іншого факту, недосяжні й неперевершені для будь-якої створеної або нествореної істоти. Тільки Творець може розмовляти з людством таким тоном і з такою інтонацією, і факти довели, що Його обіцянки – це не пусті слова й не даремні хвастощі, а прояв унікальної влади, яку не може перевершити жодна людина, подія або об’єкт.

У чому різниця між словами, сказаними Богом, і словами, сказаними людиною? Коли ти читаєш ці слова, промовлені Богом, ти відчуваєш міць Божих слів і владу Бога. Що ти відчуваєш, коли чуєш, як люди говорять такі слова? Чи ти думаєш, що вони надзвичайно гордовиті й хвалькуваті – люди, які виставляють себе напоказ? Бо в них немає цієї сили, вони не володіють такою владою, і тому вони абсолютно нездатні досягти такого. Те, що вони так упевнені в своїх обіцянках, тільки показує недбалість їхніх зауважень. Якщо хтось скаже такі слова, то він, безсумнівно, буде гордовитим і надміру впевненим, і проявить себе як класичний приклад характеру архангела. Ці слова вийшли з вуст Бога; чи ти відчуваєш тут будь-який елемент гордовитості? Чи ти вважаєш, що слова Бога – це просто жарт? Слова Бога – це влада, слова Бога – це факт, і до того, як слова виходять із Його вуст, тобто поки Він приймає рішення щось зробити, це щось уже відбулося. Можна сказати, що все, що Бог сказав Авраамові, було заповітом, який Бог уклав з Авраамом, і обітницею, даною Авраамові Богом. Ця обітниця була встановленим фактом, а також доконаним фактом, і ці факти поступово виконувалися в Божих думках відповідно до Божого плану. Отже, те, що Бог говорить такі слова, не означає, що в Нього гордовитий характер, адже Бог здатний досягти такого. Він володіє цією силою та владою і повністю здатний виконувати ці дії, і їхнє виконання повністю знаходиться в межах Його можливостей. Коли подібні слова промовляють уста Бога, вони є одкровенням і проявом істинного характеру Бога, досконалим одкровенням і виявом сутності та влади Бога, і немає нічого більш доречного й підхожого як доказ ідентичності Творця. Манера, тон і формулювання таких висловлювань є точною ознакою ідентичності Творця та ідеально відповідають прояву власної ідентичності Бога; у них відсутні удаваність і скверна; вони є повністю й беззаперечно досконалою демонстрацією сутності та влади Творця. Що стосується творінь, то вони не володіють ані цією владою, ані цією сутністю, а тим паче силою, даною Богом. Якщо людина демонструє таку поведінку, то вона, безсумнівно, буде спалахом її зіпсованого характеру, і в її основі лежатиме перешкоджаючий вплив людської гордовитості й диких амбіцій, а також викриття зловмисних намірів не когось іншого, а самого диявола, сатани, який хоче обманути людей і спокусити їх зрадити Бога. Як Бог ставиться до того, що розкривається завдяки такій мові? Бог сказав би, що ти хочеш узурпувати Його місце й видати себе за Нього та замінити Його. Коли ти імітуєш тон Божих висловлювань, твій намір полягає в тому, щоб зайняти місце Бога в серцях людей, привласнити людство, яке по праву належить Богу. Це сатана в чистому вигляді; це дії нащадків архангела, нестерпні для Небес! Чи є серед вас хтось, хто коли-небудь у певний спосіб наслідував Бога, промовляючи кілька слів, з наміром ввести в оману людей і змусити їх думати, що слова й дії цієї людини сповнені влади й сили Бога, неначе сутність та ідентичність цієї людини унікальні, і навіть неначе тон слів цієї людини схожий на Божий? Ви коли-небудь робили щось подібне? Ви коли-небудь імітували тон Бога у своєму мовленні, використовуючи жести, які претендують на те, щоб представляти Божий характер, а також те, що ви вважаєте могутністю та владою? Чи часто більшість із вас діє або планує діяти в такий спосіб? Тепер, коли ви дійсно бачите, сприймаєте й знаєте владу Творця та озираєтеся на те, що ви робили раніше і що ви використовували, щоб розкрити себе, чи відчуваєте ви огиду? Чи визнаєте ви свої ницість і безсоромність? Проаналізувавши характер і сутність таких людей, чи можна сказати, що вони – прокляте кодло пекла? Чи можна сказати, що кожен, хто чинить таке, накликає на себе приниження? Чи ви визнаєте серйозність природи цього? Чи ви визнаєте, наскільки це серйозно? Намір людей, які так діють, полягає в тому, щоб наслідувати Бога. Вони хочуть бути Богом, щоб люди поклонялися їм як Богові. Вони хочуть знищити місце Бога в серцях людей і позбутися Бога, Який діє серед людей, і вони роблять це, щоб досягти мети контролювати людей, пожирати людей і заволодіти ними. У кожного є подібні підсвідомі бажання та амбіції, і кожен живе в такій зіпсованій сатанинській сутності, у сатанинській природі, у якій він ворогує з Богом, зраджує Бога й хоче сам стати Богом. Після Мого спілкування на тему Божої влади, чи ви досі хочете або прагнете видавати себе за Бога або наслідувати Його? Ви все ще бажаєте бути Богом? Ви все ще хочете стати Богом? Людина не може імітувати владу Бога, як не може вона уособити ідентичність і статус Бога. Хоча ти здатен імітувати тон, яким говорить Бог, ти не можеш імітувати сутність Бога. Хоча ти здатен стати на місце Бога й видавати себе за Бога, ти ніколи не зможеш робити те, що має намір робити Бог, і ніколи не зможеш правити й наказувати всьому сущому. В очах Бога ти назавжди залишишся маленьким творінням, і незалежно від того, наскільки чудові твої навички та здібності, незалежно від того, скількома дарами ти володієш, ти цілковито перебуваєш під пануванням Творця. Хоча ти здатен сказати кілька зухвалих слів, це не може ні показати, що ти володієш сутністю Творця, ні означати, що ти маєш владу Творця. Влада й сила Бога – це сутність Самого Бога. Вони не були засвоєні або додані ззовні, але є притаманною сутністю Самого Бога. І тому стосунки між Творцем і творіннями ніколи не можуть бути змінені. Як одне з творінь, людина мусить зберігати свою власну позицію та поводитися сумлінно. Старанно охороняй те, що тобі довірив Творець. Не поводься неналежно й не роби вчинків, що виходять за рамки твоїх можливостей або викликають огиду в Бога. Не намагайся бути великим, або стати надлюдиною, або перевершити інших, і не прагни стати Богом. Люди не мають бажати бути такими. Прагнення стати великим або надлюдиною абсурдне. Прагнення стати Богом ще більш ганебне; воно огидне й нікчемне. Що гідно похвали й чого творіння мусять прагнути більше всього на світі, так це стати істинним творінням; це єдина мета, до якої мають прагнути всі люди.

Влада Творця не обмежена часом, простором або географічними рамками, і влада Творця не піддається обчисленню

Подивімося на Буття 22:17–18. Це ще один уривок, промовлений Богом Єговою, у якому Він сказав Аврааму: «То благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу». Бог Єгова багаторазово благословляв Авраама, щоб його нащадки розмножувалися, але до якої міри вони мали розмножуватися? До тієї міри, про яку йдеться в Писанні: «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря». Це означає, що Бог забажав дарувати Аврааму потомство настільки ж численне, як зірки небесні, і настільки ж рясне, як пісок на морському березі. Бог говорив, використовуючи образи, і з цих образів нескладно зрозуміти, що Бог збирався подарувати Аврааму не просто одного, двох або навіть просто тисячі нащадків, але незліченну кількість, достатню для того, щоб вони стали безліччю народів, бо Бог обіцяв Аврааму, що він буде батьком багатьох народів. Отже, це число було визначено людиною чи Богом? Чи може людина контролювати, скільки в неї буде нащадків? Чи це залежить від неї? Від людини навіть не залежить, чи буде в неї кілька нащадків, не кажучи вже про те, що їх буде стільки, «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря». Хто не бажає, щоб його потомство було таким численним, як зірки? На жаль, не завжди все виходить так, як ти хочеш. Неважливо, наскільки майстерна або вміла людина, це не залежить від неї; ніхто не може стояти поза тим, що визначено Богом. Скільки Він дозволить тобі мати, саме стільки ти й матимеш: якщо Бог дає тобі небагато, то в тебе ніколи не буде багато, а якщо Бог дає тобі багато, марно обурюватися тим, як багато ти маєш. Хіба це не так? Усе це залежить від Бога, а не від людини! Людиною править Бог, і ніхто не є винятком!

Коли Бог сказав: «Розмножу потомство твоє», це був заповіт, який Бог уклав із Авраамом, і, як і заповіт веселки, він був укладений навіки, і він також був обіцянкою, даною Богом Аврааму. Тільки Бог компетентний і здатний втілити цю обіцянку в життя. Незалежно від того, вірить у це людина чи ні, незалежно від того, приймає це людина чи ні, і незалежно від того, як людина це оцінює та розглядає, усе буде виконано до найменшої деталі згідно зі словами, сказаними Богом. Слова Бога не будуть змінені через зміни у волі або уявленнях людини, а також через зміни в будь-якій людині, події або об’єкті. Усе може зникнути, але слова Божі залишаться навік. Насправді день, коли усе зникне, – це саме той день, коли слова Бога повністю виконаються, бо Він – Творець, Він володіє владою Творця, силою Творця, і Він керує всім сущим й усією життєвою силою; Він здатний створити щось із нічого або перетворити щось на ніщо, і Він керує перетворенням усього сущого з живого на мертве; для Бога немає нічого простішого, ніж розмножити чиєсь сім’я. Для людини це звучить фантастично, як казка, але для Бога те, що Він вирішує і обіцяє зробити, не є ні фантастикою, ні казкою. Радше це факт, який Бог вже бачив і який обов’язково здійсниться. Ви розумієте це? Чи доводять факти, що нащадки Авраама були численними? Наскільки численними вони були? Чи були вони настільки ж численними, «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря», як говорив Бог? Чи поширилися вони по всіх країнах і регіонах, у всі куточки світу? Завдяки чому звершився цей факт? Чи він звершився завдяки владі Божих слів? Протягом декількох сотень або тисяч років після того, як були промовлені слова Божі, вони продовжували виконуватися і постійно ставали фактами; у цьому полягає міць Божих слів і це є доказом влади Бога. Коли на початку Бог створив усе суще, Бог сказав: «Хай станеться світло», і сталося світло. Це сталося дуже швидко, було виконано за дуже короткий час, і не було жодної затримки в його втіленні та виконанні; наслідки Божих слів були негайними. І те, й інше було проявом Божої влади, але коли Бог благословив Авраама, Він дозволив людині побачити іншу сторону сутності Божої влади, а також той факт, що влада Творця не піддається обчисленню, і, більше того, Він дав людині можливість побачити більш реальну, більш вишукану сторону влади Творця.

Щойно слова Божі промовлено, влада Божа бере на себе управління цією роботою, і факт, обіцяний устами Бога, поступово починає ставати реальністю. Як наслідок, у всьому починають відбуватися зміни, дуже схожі на те, як із приходом весни зеленіє трава, розпускаються квіти, на деревах з’являються бруньки, птахи починають співати, гуси повертаються здалеку, а поля кишать людьми… Із приходом весни все омолоджується, і це – чудовий учинок Творця. Коли Бог виконує свої обітниці, все на небесах і на землі оновлюється і змінюється відповідно до думок Бога – ніхто й ніщо не є винятком. Коли вуста Бога промовляють зобов’язання або обіцянку, усе служить їхньому виконанню і все скеровується на їхнє виконання; усі створіння влаштовані й організовані під владою Творця, вони відіграють свою відповідну роль і виконують свою відповідну функцію. Це прояв влади Творця. Що ти бачиш тут? Як ти пізнаєш владу Бога? Чи має Божа влада радіус дії? Чи обмежена вона за часом? Чи можна сказати, що вона характеризується певною висотою чи певною довжиною? Чи можна сказати, що вона має певний розмір або певну силу? Чи можна її виміряти за допомогою людських мірил? Влада Бога не спалахує і не гасне, не приходить і не йде, і немає нікого, хто міг би виміряти, наскільки великою є Його влада. Незалежно від того, скільки часу минає, коли Бог благословляє людину, це благословення буде продовжуватися, і його продовження буде свідчити про неоціненну владу Бога та дозволить людству знову й знову споглядати повторну появу незгасимої життєвої сили Творця. Кожен прояв Його влади – це досконала демонстрація слів із Його вуст, які демонструються всьому сущому й людству. Більше того, усе, що досягається Його владою, є неперевершено вишуканим і абсолютно бездоганним. Можна сказати, що Його думки, Його слова, Його влада й уся виконувана Ним робота – усе це являє собою незрівнянно прекрасну картину, і з точки зору творінь її значення та цінність неможливо висловити людською мовою. Коли Бог дає обіцянку людині, Він знає про неї все, як свої п’ять пальців, – будь то місце, де вона живе, чи те, ким вона працює, її минуле до або після того, як їй було дано обіцянку, або наскільки великі були потрясіння в її життєвому середовищі. Незалежно від того, скільки часу проходить після того, як були сказані Божі слова, для Нього вони наче щойно були промовлені. Це означає, що Бог має таку силу й володіє такою владою, що може відстежувати, контролювати й виконувати кожну обіцянку, яку Він дає людству, і незалежно від того, у чому полягає обіцянка, незалежно від того, скільки часу потрібно для її повного виконання, і, більше того, незалежно від того, наскільки широка сфера, яку зачіпає її виконання, – наприклад, часові й географічні рамки, раса тощо – таку обіцянку буде виконано й реалізовано, і, більше того, її виконання і реалізація не вимагатиме від Нього анінайменших зусиль. Що це доводить? Це доводить, що широти Божої влади й сили достатньо, щоб контролювати весь всесвіт і все людство. Бог створив світло, але це не означає, що Бог управляє тільки світлом або що Він управляє тільки водою, тому, що Він створив воду, і що все інше не має стосунку до Бога. Чи не було б це неправильним розумінням? Хоча Боже благословення Авраама поступово стерлося з пам’яті людей через кілька століть, для Бога ця обітниця і надалі залишалася незмінною. Вона досі перебувала в процесі виконання, який ніколи не припинявся. Людина ніколи не знала й не чула, як Бог застосовував Свою владу, як усе було організовано та впорядковано, і скільки чудових історій сталося серед усього Божого творіння за цей час, але кожен чудовий прояв Божої влади й одкровення про Його вчинки передавалися та звеличувалися серед усього сущого, усе вголос проголошувало й розповідало про чудесні вчинки Творця, і кожна багаторазово розказана історія про володарювання Творця над усім сущим буде проголошуватися всім сущим віки вічні. Влада, якою Бог править над усім сущим, і сила Божа показують всьому сущому, що Бог присутній скрізь і в усі часи. Коли ти станеш свідком повсюдності влади й сили Бога, ти побачиш, що Бог присутній скрізь і в усі часи. Влада й сила Бога не обмежені часом, географічними рамками, простором або будь-якою людиною, подією чи об’єктом. Широта Божої влади й могутності перевершує людську уяву; вона незбагненна для людини, неймовірна для людини й ніколи не буде повністю пізнана людиною.

Деяким людям подобається здогадуватися і уявляти, однак як далеко може сягнути людська уява? Чи може вона вийти за межі цього світу? Чи здатна людина припустити та уявити собі справжність і точність Божої влади? Чи можуть умовиводи й уява людини дозволити їй досягти пізнання Божої влади? Чи можуть вони змусити людину по-справжньому оцінити владу Бога й підкоритися їй? Факти доводять, що умовиводи й уява людини є лише продуктом людського інтелекту, з якого немає анінайменшої допомоги чи користі в пізнанні людиною влади Бога. Начитавшись наукової фантастики, дехто здатен уявити собі місяць або те, якими є зірки. Однак це не означає, що в людини є якесь розуміння влади Бога. Людська уява – ніщо інше, ніж уява. Щодо фактів у контексті цього, тобто щодо їхнього зв’язку з Божою владою, людина геть нічого не розуміє. Навіть якщо ти побував на місяці, що з того? Хіба це свідчить про те, що в тебе є багатовимірне розуміння Божої влади? Хіба це свідчить про те, що ти здатен уявити широту Божої влади й сили? Оскільки умовиводи й уява людини не можуть забезпечити їй можливість пізнати владу Бога, то що людина має робити? Наймудрішим варіантом було б не робити умовиводів і не уявляти, що означає, що людина ніколи не має покладатися на уяву й залежати від умовиводів, коли мова йде про пізнання влади Бога. Що Я хочу вам тут сказати? Знання Божої влади, Божої сили, власної ідентичності Бога й Божої сутності неможливо здобути, покладаючись на свою уяву. Оскільки ти не можеш покладатися на уяву, щоб пізнати владу Бога, то в який спосіб ти можеш отримати істинне знання про владу Бога? Спосіб отримання такого знання полягає в тому, щоб їсти й пити слова Бога, через спілкування та відчуття на власному досвіді слів Бога. Отже, у тебе поступово сформується досвід і підтвердження Божої влади, і ти поступово прийдеш до її розуміння й покрокового пізнання. Це єдиний спосіб досягти пізнання Божої влади; шляхів навпростець немає. Просити вас не використовувати уяву – це не те ж саме, що змушувати вас пасивно сидіти в очікуванні знищення або зупиняти виконання вами будь-якої роботи. Не використовувати свій мозок, щоб думати й уявляти, означає не застосовувати логіку для формування умовиводів, не використовувати знання для аналізу, не брати науку за основу, а натомість оцінювати, вивіряти й підтверджувати, що Бог, у Якого ти віриш, має владу, підтверджувати, що Він володарює над твоєю долею, і що через слова Божі, через істину, через усе, з чим ти стикаєшся в житті, Його сила повсякчас доводить, що Він – істинний Сам Бог. Це єдиний спосіб, у який кожен може досягти розуміння Бога. Дехто каже, що бажає знайти простий спосіб досягнення цієї мети, але чи ви можете придумати такий спосіб? Я кажу тобі, що думати не потрібно: інших способів немає! Єдиний спосіб – це свідомо й непохитно знати й вивіряти, Хто є Бог і чим володіє, через кожне слово, яке Він висловлює, і через усе, що Він робить. Це єдиний спосіб пізнати Бога. Бо те, Хто є Бог і чим володіє, і все, що від Бога, не пусте й не порожнє, а реальне.

Факт контролю й панування Творця над усіма об’єктами й живими істотами вказує на дійсне існування влади Творця

Аналогічно, про благословення Єговою Йова записано в Книзі Йова. Що Бог дарував Йову? «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць» (Йов 42:12). Із точки зору людини, що за речі були дані Йову? Чи були вони людським майном? Володіючи цим майном, хіба Йов не був дуже багатим у той період? Тоді як же він здобув таке майно? Що зробило його заможним? Само собою зрозуміло – саме завдяки Божому благословенню Йов став власником того майна. Тут ми не будемо обговорювати, як Йов розглядав те майно та як він ставився до Божих благословень. Коли мова йде про Божі благословення, усі люди вдень і вночі жадають бути благословенними Богом, але людина не має жодного контролю над тим, скільки вона може здобути майна впродовж свого життя, або чи може вона отримати благословення від Бога – це незаперечний факт! У Бога є влада й сила наділяти людину будь-яким майном, дозволяти їй отримувати будь-які блага, і разом із тим Божі благословення ґрунтуються на певному принципі. Яких людей благословляє Бог? Звісно, Він благословляє людей, які Йому подобаються! Авраам і Йов обидва були благословенні Богом, але благословення, які вони отримали, не були однаковими. Бог благословив Авраама нащадками, такими ж численними, як пісок і зорі. Коли Бог благословив Авраама, Він зробив так, щоб нащадки однієї людини й одного народу стали могутніми й процвітаючими. У цьому влада Бога керувала людством, яке, з усіх об’єктів і живих істот, вдихнуло подих Бога. Перебуваючи під володарюванням Божої влади це людство розмножувалося та існувало зі швидкістю, визначеною Богом, і в межах, визначених Богом. Зокрема, життєздатність цього народу, темпи його зростання та очікувана тривалість життя були частиною Божих улаштувань, і принцип, що лежить в основі всього цього, цілковито ґрунтується на обітниці, даній Богом Аврааму. Це означає, що, незалежно від обставин, Божі обітниці здійснюватимуться безперешкодно й будуть реалізовані під провидінням Божої влади. Згідно з обітницею, яку Бог дав Аврааму, незалежно від світових потрясінь, незалежно від епохи, незалежно від катастроф, пережитих людством, нащадки Авраама не зіткнуться з ризиком знищення, і їхній народ не загине. Однак Боже благословення Йова зробило його надзвичайно багатим. Те, що Бог дав йому, було безліччю живих, дихаючих істот, особливості яких – їхню кількість, швидкість розмноження, виживаність, кількість жиру в їхніх тілах тощо – також контролював Бог. Хоча ці живі істоти не вміли говорити, вони теж були частиною влаштувань Творця, і принцип, що лежить у основі Божих улаштувань щодо них, був створений на основі благословень, які Бог пообіцяв Йову. У благословеннях, які Бог дав Авраамові та Йову, хоча те, що було обіцяно, відрізнялось, влада, з якою Творець керував усіма об’єктами й живими істотами, була однаковою. Кожна деталь Божої влади й сили виявляється в Його різних обітницях і благословеннях Аврааму та Йову й ще раз показує людству, що влада Бога виходить далеко за межі людської уяви. Ці подробиці ще раз говорять людству, що якщо воно хоче пізнати Божу владу, цього можна досягти тільки через Божі слова й через переживання Божої роботи на власному досвіді.

Божа влада над усім сущим дозволяє людині побачити той факт, що Божа влада втілена не тільки в словах «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло», і «Нехай станеться твердь, і сталася твердь», і «Нехай суходіл стане видний, і став видний суходіл», але, більше того, Його влада також утілена в тому, як Він змусив світло тривати, не дозволив тверді зникнути й назавжди відокремив суходіл від води, а також у деталях того, як Він правив та управляв створеними Ним об’єктами: світлом, твердю й суходолом. Що ще ви бачите в Божому благословенні людства? Очевидно, що після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Божі кроки не вщухли, бо Він тільки почав застосовувати Свою владу, і Він мав намір втілити в життя кожне Своє слово й кожну деталь, про яку говорив; тому протягом багатьох наступних років Він продовжував робити все, що мав намір зробити. Оскільки в Бога є влада, можливо, людині здається, що Богу потрібно тільки щось промовити, навіть не поворухнувши пальцем, і все буде виконано. Такі фантазії просто сміховинні! Якщо твій погляд на укладання Богом заповіту з людиною за допомогою слів і на Боже звершення всього за допомогою слів є виключно однобічним, і ти не можеш побачити різні ознаки й факти того, що влада Бога панує над усім сущим, тоді твоє розуміння Божої влади таке пусте й безглузде! Якщо людина уявляє Бога таким, то слід відзначити, що людське знання про Бога докотилося до межі та зайшло в глухий кут, бо Бог, якого уявляє людина, є нічим іншим, як машиною, що віддає накази, а не Богом, який володіє владою. Що ти побачив на прикладах Авраама та Йова? Чи ти бачив реальну сторону Божої влади й сили? Після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Він не залишився в тому місці, де перебував, і не спрямував Своїх посланців виконувати роботу, чекаючи, щоб побачити, яким буде її результат. Навпаки, щойно Бог промовив Свої слова, під керівництвом Божої влади все суще почало підкорюватися роботі, яку Бог мав намір виконати, і були підготовлені люди, речі й предмети, потрібні Богу. Це означає, що як тільки слова були промовлені вустами Бога, Божа влада почала діяти по всій землі, і Він взяв курс на втілення та виконання обіцянок, які Він дав Аврааму та Йову, а також склав усі відповідні плани й здійснив приготування для всього, що було потрібно для кожного етапу й кожної ключової стадії, які Він планував реалізувати. Протягом цього часу Бог керував не тільки своїми посланцями, але й усім, що Він створив. Це означає, що сфера, у якій була застосована Божа влада, охоплювала не тільки посланців, але й все те творіння, яким Бог керував відповідно до роботи, яку Він мав намір виконати; це були конкретні способи, у які застосовувалася Божа влада. Дехто з вас у своїй уяві може мати таке розуміння Божої влади: Бог має владу, і Бог має силу, і тому Бог повинен лише залишатися на третьому небі або в певному місці, і Йому не потрібно виконувати будь-яку конкретну роботу, і вся Божа робота виконується в Його думках. Дехто може також вважати, що, хоча Бог благословив Авраама, Богу не потрібно було нічого робити, і Йому достатньо було просто промовити Свої слова. Чи так сталося насправді? Звісно, що ні! Хоча Бог володіє владою й силою, Його влада істинна й реальна, а не пуста. Справжність і реальність Божої влади й сили поступово розкриваються і проявляються в створенні Ним усього сущого, у Його контролі над усім сущим і в процесі, за допомогою якого Він веде людство й управляє ним. Кожен метод, кожен аспект і кожна деталь Божого володарювання над людством і всім сущим, і вся робота, яку Він виконав, а також Його розуміння всього сущого, – усе це буквально доводить, що влада й сила Бога – не пусті слова. Його влада й сила проголошуються і проявляються постійно й у всьому. Ці прояви й одкровення говорять про реальне існування Божої влади, бо Він використовує Свою владу й силу, щоб продовжувати Свою роботу й керувати всім сущим, а також щомоментно управляти всім сущим; Його силу та владу не можуть замінити ні ангели, ні посланці Бога. Бог вирішив, які благословення Він дарує Аврааму та Йову – це було Боже рішення. Незважаючи на те, що посланці Бога особисто відвідали Авраама та Йова, їхні дії ґрунтувалися на заповідях Бога, а також виконувалися під владою Бога; так само й посланці перебували під володарюванням Бога. Хоча людина бачить, як посланці Бога відвідують Авраама, але не є свідком того, як Бог Єгова особисто робить що-небудь в біблійних записах; насправді єдиний, хто дійсно проявляє силу та владу, – це Сам Бог, і це не викликає сумнівів у жодної людини! Хоча ти побачив, що ангели й посланці володіють великою силою і творять чудеса, або що вони виконують Божі доручення, їхні дії покликані тільки забезпечити виконання Божого доручення і в жодному разі не є проявом влади Бога – адже жодна людина або об’єкт не має влади Творця створювати все суще та правити над ним, і не володіє нею. Отже, жодна людина або об’єкт не може застосовувати або проявляти владу Творця.

Влада Творця незмінна й непорушна

Що ви помітили в цих трьох частинах Святого Письма? Чи ви помітили, що існує принцип, на основі якого Бог застосовує Свою владу? Наприклад, Бог використав веселку, щоб укласти заповіт із людиною – Він помістив веселку в хмари, щоб сказати людині, що Він ніколи більше не буде використовувати потоп для знищення світу. Чи є веселка, яку люди бачать сьогодні, все тією ж, яка була висловлена вустами Бога? Чи змінились її природа та значення? Без сумніву, не змінилися. Бог використав Свою владу, щоб здійснити цю дію, і заповіт, який Він уклав із людиною, триває до сьогодні, і час, коли цей заповіт буде змінений, звичайно ж, буде визначений Богом. Після того, як Бог сказав: «Я веселку Свою дав у хмарі», Бог завжди дотримувався цього заповіту, аж до сьогодні. Що ти бачиш у цьому? Хоча Бог володіє владою й силою, Він дуже суворий і принциповий у Своїх діях і залишається вірним Своєму слову. Його суворість і принципи Його дій показують непорушність Творця й непереборність влади Творця. Хоча Він володіє верховною владою, і все суще знаходиться під Його пануванням, і хоча в Нього є влада керувати всім, Бог ніколи не порушував і не підривав Свій власний план, і кожен раз, коли Він проявляє Свою владу, це відбувається в строгій відповідності з Його власними принципами та точно слідує тому, що промовили Його вуста, а також слідує етапам і цілям Його плану. Зайве говорити, що все суще, кероване Богом, також кориться принципам, на підставі яких здійснюється Божа влада, і жодна людина або об’єкт не звільнені від упорядкувань Його влади, як не можуть вони й змінити принципи, на основі яких здійснюється Його влада. В очах Бога ті, хто благословенний, отримують талан, принесений Його владою, а ті, хто проклятий, отримують своє покарання через Божу владу. Перебуваючи під володарюванням Божої влади, жодна людина або об’єкт не звільнені від застосування Його влади й не можуть змінити принципи, на основі яких здійснюється Його влада. Влада Творця не змінюється внаслідок зміни будь-якого фактора, і так само принципи, на основі яких здійснюється Його влада, не змінюються з жодної причини. Небо й земля можуть зазнати великих потрясінь, але влада Творця не зміниться; усе суще може зникнути, але влада Творця не зникне ніколи. У цьому полягає суть незмінної та непорушної влади Творця, і саме в цьому – унікальність Творця!

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.