Божа влада (I) Частина перша

Мої останні кілька спілкувань були присвячені Божій роботі, Божому характеру і Самому Богу. Прослухавши ці спілкування, чи відчуваєте ви, що здобули розуміння та знання Божого характеру? Який ступінь розуміння і обсяг знань ви здобули? Чи ви можете описати їх у числовому вираженні? Чи ці спілкування допомогли вам глибше розуміти Бога? Чи можна сказати, що це розуміння є істинним знанням Бога? Чи можна сказати, що це знання й розуміння Бога є знанням усієї сутності Бога й усього про те, Ким Він є і чим володіє? Ні, очевидно, що ні! Це тому, що ці спілкування забезпечили розуміння не всього Божого характеру й того, Ким Він є і чим Він володіє, а тільки частини. Ці спілкування дали вам можливість зрозуміти частину роботи, виконаної Богом у минулому; завдяки цим спілкуванням ви побачили Божий характер і те, Ким Він є і чим Він володіє, а також підхід та міркування, що лежать в основі всього, що Він зробив. Однак це всього лише буквальне, промовлене розуміння Бога, і у своїх серцях ви залишаєтеся невпевненими в тому, наскільки воно реальне. Що головним чином визначає, чи розуміння людьми таких речей відповідає реальності? Це визначається тим, який обсяг Божих слів і характеру вони дійсно відчули на собі в контексті свого реального досвіду, і скільки вони змогли побачити й дізнатися в контексті цього реального досвіду. Чи хто-небудь промовляв такі слова: «Останні кілька спілкувань дали нам можливість зрозуміти те, що звершив Бог, думки Бога й, більше того, ставлення Бога до людства й підґрунтя, а також принципи Його дій, і тому ми зрозуміли характер Бога й пізнали повноту Бога»? Чи правильно так говорити? Однозначно, ні. Чому Я кажу, що так говорити неправильно? Божий характер і те, Ким Він є й чим володіє, виявляється в тому, що Він зробив, і в словах, які Він промовив. Завдяки виконаній Богом роботі й промовленим Ним словам людина здатна побачити, Хто є Бог і чим Він володіє, але це означає лише те, що робота й слова дають людині можливість зрозуміти лише частину Божого характеру й частину того, Ким Він є і чим володіє. Якщо людина бажає здобути більше й глибше розуміння Бога, вона мусить більше відчувати на власному досвіді Божі слова й роботу. Хоча людина здобуває лише часткове розуміння Бога, переживаючи на власному досвіді частину Божих слів або роботи, чи відображає це часткове розуміння істинний характер Бога? Чи представляє воно сутність Бога? Звичайно, воно представляє істинний характер Бога та Його сутність; у цьому немає жодних сумнівів. Незалежно від часу або місця, або від того, у який спосіб Бог здійснює Свою роботу, у якій формі Він являється людині, або яким чином Він висловлює Свою волю, усе, що Він виявляє та показує, представляє Самого Бога, Божу сутність і те, Ким Він є і чим володіє. Бог виконує свою роботу, використовуючи те, Ким Він є та чим володіє, і робить це у Своїй істинній ідентичності; це абсолютна правда. Проте сьогодні люди мають лише часткове розуміння Бога через Його слова й через те, що вони чують, коли слухають проповідь, і тому певною мірою це розуміння можна назвати тільки теоретичним знанням. З огляду на твої фактичні стани, ти можеш з’ясувати правдивість розуміння чи знання Бога, яке ти чув, бачив або пізнав і збагнув у своєму серці сьогодні, тільки якщо ти, як і кожен, переживеш це на своєму реальному досвіді й пізнаєш це поступово. Якби Я не поділився з вами цими словами через спілкування, чи змогли б ви досягти істинного пізнання Бога виключно через свій власний досвід? Боюся, що зробити це було б дуже важко. Це тому, що людям спершу необхідно мати слова Бога, щоб знати, як переживати щось на власному досвіді. Кількість Божих слів, яку люди їдять, – це та ж сама кількість, яку вони насправді можуть пережити. Божі слова ведуть дорогою вперед і спрямовують людину в її досвіді. Коротше кажучи, тим, хто має певний справжній досвід, ці останні кілька спілкувань допоможуть досягти глибшого розуміння істини та більш реалістичного пізнання Бога. Але для тих, хто не має справжнього досвіду, або чий власний досвід тільки-но розпочався, або хто тільки почав торкатися реальності, це велике випробування.

Основний зміст останніх кількох спілкувань стосувався «Божого характеру, Божої роботи й Самого Бога». Що ви побачили в ключових і центральних частинах усього, про що Я говорив? Чи здатні ви визнати завдяки цим спілкуванням, що Той, хто зробив роботу, Той, хто виявив ці аспекти характеру, є унікальним Самим Богом, який володарює над усім? Якщо ваша відповідь «так», то що наштовхує вас на такий висновок? Перш ніж дійти такого висновку, скільки аспектів ви врахували? Хто-небудь може Мені сказати? Мені відомо, що останні кілька спілкувань глибоко вплинули на вас і дали новий початок у ваших серцях для пізнання вами Бога, що чудово. Але, незважаючи на те, що, у порівнянні з минулим ви зробили великий крок уперед у своєму розумінні Бога, ваше визначення ідентичності Бога ще не просунулося далі імен Бога Єгови періоду Закону, Господа Ісуса періоду Благодаті та Всемогутнього Бога періоду Царства. Це означає, що хоча ті спілкування про «Божий характер, Божу роботу й Самого Бога» дали вам деяке розуміння слів, колись сказаних Богом, роботи, свого часу виконаної Ним, а також природи й атрибутів, одного разу виявлених Богом, ви нездатні дати справжнє визначення слову «Бог» і скласти точне враження про нього. Також у вас немає істинного й точного враження й знання про статус та ідентичність Самого Бога, тобто про статус Бога серед усього й у всьому всесвіті. Це тому, що під час попередніх спілкувань про Самого Бога й Божий характер увесь зміст ґрунтувався на попередніх висловлюваннях і одкровеннях Бога, записаних у Біблії. Однак людині важко відкрити для себе природу та атрибути, які виявляє та висловлює Бог у рамках Свого управління і спасіння людства або поза ними. Отже, навіть якщо ви розумієте Божі природу та атрибути, які були виявлені у роботі, виконаній Ним у минулому, ваше визначення ідентичності й статусу Бога й досі є далеким від «унікального Бога, Того, хто володарює над усім», і воно відрізняється від поняття «Творець». Кілька останніх спілкувань змусили всіх подумати про одне й те ж: як може людина знати думки Бога? Якби хтось дійсно знав їх, то така людина, безсумнівно, була б Богом, адже тільки Сам Бог знає Свої власні думки, і тільки Сам Бог знає підґрунтя й підхід, що лежить у основі всього, що Він робить. Визнання ідентичності Бога в такий спосіб здається вам раціональним і логічним, але хто може сказати за характером і роботою Бога, що це дійсно робота Самого Бога, а не робота людини, робота, яка не може бути виконана людиною від імені Бога? Хто може бачити, що ця робота підпадає під володарювання Того, хто має природу та владу Бога? Тобто на підставі яких характеристик чи сутності ви визнаєте, що Він – Сам Бог, який володіє ідентичністю Бога та є Тим, хто володарює над усім? Ви коли-небудь думали про це? Якщо ні, то це доводить один факт: останні кілька спілкувань дали вам лише деяке уявлення про той відрізок історії, у якому Бог здійснював Свою роботу, і про Божий підхід, прояв і одкровення під час цієї роботи. Хоча таке розуміння змушує кожного з вас без сумніву визнати, що Той, хто виконав ці дві стадії роботи, – це Сам Бог, у якого ви вірите та за яким слідуєте, Той, за ким ви завжди маєте слідувати, ви й досі нездатні визнати, що Він – Бог, який існував із моменту створення світу та який буде існувати вічно, як нездатні ви визнати й те, що Він веде все людство й царює над ним. Ви точно ніколи не замислювалися над цією проблемою. Будь то Єгова чи Господь Ісус, з огляду на які аспекти сутності й прояви ви здатні визнати, що Він – не тільки Бог, за яким ви мусите слідувати, але й Той, хто наказує людству й володарює над долею людства, який, більше того, – унікальний Сам Бог, що царює над небесами, землею та всім сущим? Через які канали ви визнаєте, що Той, у кого ви вірите й за ким прямуєте, – це Сам Бог, який царює над усім? Якими каналами ви з’єднуєте Бога, у якого ви вірите, із Богом, який володарює над долею людства? Що дозволяє вам визнати, що Бог, у якого ви вірите, – це унікальний Сам Бог, який знаходиться на небесах і на землі, і серед усього сущого? Це проблема, яку Я вирішу в наступному розділі.

Проблеми, про які ви ніколи не думали або не можете думати, цілком можуть бути найбільш важливими для пізнання Бога й у них можна шукати істини, незбагненні для людини. Коли ці проблеми звалюються на вас, так що ви мусите зустрітися з ними віч-на-віч і зробити вибір, то якщо ви не зможете повністю вирішити їх через вашу дурість і невігластво, або тому, що ваш досвід надто поверховий і вам не вистачає справжнього знання Бога, вони стануть найбільшою перешкодою і найбільшою перепоною на шляху вашої віри в Бога. І тому Я відчуваю, що вкрай необхідно поспілкуватися з вами стосовно цього питання. Чи знаєте ви, у чому зараз полягає ваша проблема? Вам чітко зрозуміло, про які проблеми Я веду мову? Чи з такими проблемами ви стикаєтеся? Чи це ті проблеми, які ви не розумієте? Чи це проблеми, які ніколи не спадали вам на думку? Чи це проблеми, які є важливими для вас? Чи дійсно це проблеми? Це питання є для вас джерелом великої плутанини, що показує, що у вас немає справжнього розуміння Бога, у якого ви вірите, і що ви не сприймаєте Його всерйоз. Деякі люди кажуть: «Я знаю, що він – Бог, і тому я йду за Ним, тому що Його слова є проявом Бога. Цього достатньо. Які ще докази потрібні? Звісно, нам не потрібно висловлювати сумніви стосовно Бога? Звісно, ми не повинні випробовувати Бога? Звісно, нам не потрібно ставити під сумнів сутність Бога й ідентичність самого Бога?» Незалежно від того, чи ви так вважаєте, Я висуваю такі питання не для того, щоб збити вас із пантелику щодо Бога або змусити вас випробовувати Його, і тим більше не для того, щоб викликати у вас сумніви щодо ідентичності й сутності Бога. Радше Я роблю це, щоб заохотити у вас більше розуміння сутності Бога й більшу впевненість у Божому статусі й віру в Нього, щоб Бог міг стати Тим єдиним у серцях усіх тих, хто слідує за Ним, і щоб первісний статус Бога – як Творця, Володаря над усім сущим, унікального Самого Бога – можна було відновити в серці кожного творіння. Це також тема, на яку Я збираюся спілкуватися.

А зараз розпочнімо читати наступні місця з Біблії.

1. Бог використовує слова, щоб створити все суще

Буття 1:3–5: «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший».

Буття 1:6–7: «І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так».

Буття 1:9–11: «І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так».

Буття 1:14–15: «І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так».

Буття 1:20–21: «І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно».

Буття 1:24–25: «І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно».

Першого дня створені день і ніч людства, що міцно тримаються завдяки владі Бога

Подивімося на перший уривок: «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший» (Буття 1:3–5). Цей уривок описує першу дію Бога на початку творіння й перший день, проведений Богом, у якому були вечір і ранок. Але це був незвичайний день: Бог почав готувати світло для всього сущого й, більше того, відокремив світло від темряви. Цього дня Бог почав говорити, і Його слова та влада співіснували одне з одним. Його влада почала проявлятися серед усього сущого, і Його сила поширилася серед усього сущого в результаті Його слів. Починаючи з цього дня, усе було сформоване й міцно трималося завдяки словам Бога, владі Бога й силі Бога, і все почало функціонувати завдяки словам Бога, владі Бога й силі Бога. Коли Бог сказав слова: «Хай станеться світло», виникло світло. Бог не розпочинав будь-яку програму робіт; світло з’явилося внаслідок Його слів. Це було світло, яке Бог назвав днем, і від якого й досі залежить існування людини. За Божим велінням суть і цінність світла ніколи не змінювалися, і воно ніколи не зникало. Його існування демонструє владу й могутність Бога та проголошує існування Творця. Воно знову й знову підтверджує ідентичність і статус Творця. Воно не є нематеріальним або ілюзорним; це справжнє світло, яке людина може бачити. Із того часу в цьому порожньому світі, у якому «земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею», був створений перший матеріальний об’єкт. Він виник від слів із вуст Божих і з’явився в першому акті створення всього сущого завдяки владі й висловлюванням Бога. Незабаром після цього Бог наказав світлу й темряві розділитися… Усе змінилося і було довершене завдяки словам Бога… І Бог назвав світло «днем», а темряву назвав «ніччю». У той час у світі, який Бог мав намір створити, було створено перший вечір і перший ранок, і Бог сказав, що це був перший день. Цей день був першим днем створення Творцем всього сущого, і був початком створення всього сущого, і був першим разом, коли влада й могутність Творця були виявлені в цьому світі, який Він створив.

Завдяки цим словам людина здатна узріти владу Бога й слова Бога, а також силу Бога. Оскільки тільки Бог володіє такою силою, тільки Бог має таку владу; оскільки Бог володіє такою владою, тільки Бог має таку силу. Чи може будь-яка людина або об’єкт володіти такою владою і силою? Чи є у ваших серцях відповідь? Окрім Бога, чи володіє будь-яка створена або нестворена істота такою владою? Ви коли-небудь бачили приклад такого в будь-якій книзі або публікації? Чи є будь-який запис про те, що хтось створив небеса, землю і все суще? Це не зустрічається в жодних інших книгах або записах; звичайно, єдино авторитетні й потужні слова про величне створення Богом світу записані в Біблії; ці слова говорять про унікальну владу й ідентичність Бога. Чи можна сказати, що така влада й могутність символізують унікальну ідентичність Бога? Чи можна сказати, що ними володіє Бог, і тільки Бог? Без сумніву, тільки Сам Бог володіє такою владою і силою! Цією владою і силою не може володіти жодна створена або нестворена істота, як не може ніхто їх замінити! Чи є це однією з характеристик унікального Самого Бога? Чи ви стали свідками цього? Ці слова дозволяють людям швидко та чітко зрозуміти той факт, що Бог володіє унікальною владою і силою, а також вищою ідентичністю і статусом. Виходячи з наведеного вище спілкування, чи можете ви сказати, що Бог, у якого ви вірите, – це унікальний Сам Бог?

Другого дня Божа влада впорядковує води і створює твердь, з’являється простір для найелементарнішого людського виживання

Давайте прочитаємо другий уривок із Біблії: «І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так» (Буття 1:6–7). Які зміни відбулися після того, як Бог сказав: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою»? У Писанні сказано: «І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона». Яким був наслідок цих слів та дій Бога? Відповідь криється в останній частині уривка: «І сталося так».

Ці два коротких речення описують величну подію й чудову картину – грандіозну справу, у контексті якої Бог керував водами й створив простір, у якому могла існувати людина…

У цій картині води й твердь постають перед очима Бога в одну мить, і вони були розділені владою Божих слів та поділені на «верхню» і «нижню» в спосіб, визначений Богом. Це означає, що створена Богом твердь не тільки покривала води внизу, але й підтримувала води зверху… Водночас людина не може не заглядатися, приголомшена, і не задихатися від захоплення міццю Його влади й величчю видовища, у якому Творець рухав водами й повелівав їм, а також створив твердь. Через слова Бога, силу Бога й авторитет Бога Бог здійснив ще один великий подвиг. Хіба це не сила влади Творця? Застосуємо Писання задля того, щоб пояснити Божі вчинки: Бог промовив Свої слова, і завдяки цим словам Божим посеред вод з’явилася твердь. У той же час завдяки цим словам Бога в цьому просторі відбулася величезна зміна, і це була не зміна у звичайному смислі цього слова, а така зміна, під час якої ніщо стало чимось. Воно було народжене з думок Творця й стало чимось із нічого завдяки словам, сказаним Творцем, і, більше того, із цього моменту воно буде існувати й міцно стояти в ім’я Творця, а також буде переміщуватися, змінюватися і оновлюватися відповідно до думок Творця. Цей уривок описує другу дію Творця у створенні Ним усього світу. Це був ще один прояв влади й сили Творця, ще одне новаторське починання Творця. Це був другий день, який пройшов Творець із моменту створення світу, і це був ще один чудовий день для Нього: Він ходив серед світла, Він створив твердь, Він улаштував води й керував ними, і Його вчинки, Його влада та Його сила були задіяні в роботі нового дня…

Чи існувала твердь посеред вод до того, як Бог прорік Свої слова? Звичайно, що ні! А що сталося після того, як Бог сказав: «Нехай станеться твердь посеред води»? З’явилося те, що було задумано Богом; посеред води постала твердь, і води розділилися, тому що Бог сказав: «Нехай відділяє вона між водою й водою». Так, згідно зі словами Бога, два нових об’єкти, дві новостворені речі з’явилися серед усього завдяки владі й силі Бога. Як ви ставитеся до появи цих двох нових об’єктів? Чи відчуваєте ви велич сили Творця? Чи відчуваєте ви унікальну й надзвичайну силу Творця? Велич такої сили та могутності обумовлена владою Бога, і ця влада є відображенням Самого Бога та унікальною характеристикою Самого Бога.

Чи допоміг цей уривок вам ще раз глибоко відчути унікальність Бога? Насправді, цього далеко недостатньо; влада й сила Творця виходять далеко за ці межі. Його унікальність полягає не тільки в тому, що Він володіє сутністю, несхожою на сутність будь-якої істоти, але також і в тому, що Його влада й сила надзвичайні, безмежні, найвеличніші для всіх і стоять вище всього, і, більше того, в тому, що Його влада й те, Хто Він є і чим володіє, може створювати життя, творити чудеса й створювати кожну захоплюючу та незвичайну хвилину й секунду. У той же час Він здатен керувати життям, яке Він створює, і володарювати над чудесами й кожною хвилиною та секундою, які Він створює.

Третього дня слова Божі кладуть початок землі й морям, а влада Божа наповнює світ життєвою силою до країв

Далі прочитаймо перше речення з Книги Буття 1:9–11: «І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». Які зміни відбулися після того, як Бог просто сказав: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний»? І що було в цьому просторі, окрім світла й тверді? У Писаннях сказано: «І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно». Це означає, що тепер в цьому просторі був суходіл і моря, і суходіл і моря були розділені. Ці нові об’єкти з’явилися згідно з велінням із вуст Божих: «І сталося так». Чи описує Писання, як Бог метався, коли робив це? Чи описує воно Його фізичну працю? Тож як Бог це зробив? Як Бог спричинив виникнення цих нових об’єктів? Само собою очевидно, що Бог використовував слова, щоб досягти всього цього, щоб створити все це цілком.

Із трьох наведених вище уривків ми дізналися про три великі події. Ці три великі події виникли й були втілені в життя завдяки словам Бога, і саме завдяки Його словам, одна за іншою, ці події постали перед очима Бога. Таким чином, можна бачити, що слова: «Бо сказав Він і сталось, наказав і з’явилось» не є пустими. Ця сутність Бога підтверджується в той момент, коли зароджуються Його думки, а коли Бог відкриває Свої вуста, щоб говорити, Його сутність відображається повністю.

Перейдімо до заключного речення цього уривка: «І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так». Поки Бог говорив, усі ці об’єкти виникали, слідуючи думкам Бога, і в одну мить безліч тендітних маленьких форм життя невпевнено висувала свої голови з ґрунту, і перш ніж вони навіть струсили частинки бруду зі своїх тіл, вони радо махали одне одному, вітаючись, киваючи й посміхаючись усьому світу. Вони дякували Творцю за життя, яке Він дарував їм, і проголосили світові, що вони є частиною всього сущого та що кожен із них присвятить своє життя тому, щоб показати владу Творця. Коли Бог промовляв Свої слова, земля стала пишною і зеленою, усі види трав, якими могла насолоджуватися людина, проросли й пробилися крізь землю, а гори та рівнини густо заросли деревами й лісами… Цей безплідний світ, у якому не було ані сліду життєвої сили, швидко покрився розкішшю рослин, трав і дерев та заряснів зеленню… Пахощі трави й аромат ґрунту поширилися повітрям, і безліч рослин почали дихати у тандемі з циркуляцією повітря, і почався процес зростання. Одночасно, завдяки словам Бога та слідуючи думкам Бога, усі рослини почали вічні життєві цикли, в яких вони ростуть, цвітуть, плодоносять і розмножуються. Вони почали суворо дотримуватися відповідного ходу свого життя та виконувати свої відповідні ролі серед усього сущого… Усі вони народилися й жили завдяки словам Творця. Вони отримували безперервне забезпечення й живлення від Творця та завжди вперто виживали в кожному куточку землі, щоб являти владу й силу Творця, і завжди являти життєву силу, даровану їм Творцем…

Життя творця надзвичайне, Його думки надзвичайні, і Його влада надзвичайна; тому, коли Він промовив Свої слова, результатом цього було: «І сталося так». Безсумнівно, Богу не потрібно працювати руками, коли Він діє; Він просто використовує Свої думки, щоб веліти, і Свої слова, щоб наказувати, і в такий спосіб усе досягається. Того дня Бог зібрав води в одне місце та дозволив з’явитися суходолу, після чого Він змусив траву прорости із землі, і виросли трави, що дають насіння, і дерева, що приносять плоди, і Бог класифікував кожне за родом його, і зробив так, що кожне містить своє власне насіння. Усе це було здійснено відповідно до думок Бога й на підставі велінь Божих слів, і кожне з’явилося, одне за одним, у цьому новому світі.

Коли Бог ще не розпочав Свою роботу, у Нього в думках уже була картина того, чого Він мав намір досягти, і коли Бог розпочав впровадження цього, а також коли Бог відкрив Свої вуста, щоб сказати про зміст цієї картини, в усьому почали відбуватися зміни завдяки владі й силі Бога. Незалежно від того, як Бог це виконав або як Він застосував Свою владу, усе було досягнуто крок за кроком відповідно до Божого плану й завдяки словам Бога, і крок за кроком, завдяки словам і владі Бога, між небом і землею відбулися зміни. Усі ці зміни й події показали владу Творця, а також надзвичайність і велич сили життя Творця. Його думки – це не прості ідеї або пуста картина, а влада, що володіє життєвою силою й надзвичайною енергією, і вони є силою, що змушує все змінюватися, відроджуватися, оновлюватися і гинути. Через це все функціонує завдяки Його думкам і водночас усе стається завдяки словам із Його вуст…

До того, як усе явилося, в думках Бога давним-давно був сформований довершений план, і новий світ був давним-давно досягнутий. Хоча третього дня на землі з’явилися всілякі рослини, у Бога не було причин зупиняти кроки створення Ним цього світу; Він мав намір продовжувати промовляти Свої слова, продовжувати звершувати створення кожного нового об’єкта. Він говорив, висловлював Свої веління, застосовував Свою владу й демонстрував Свою силу, і Він підготував усе, що планував підготувати для всього сущого й для людства, яких Він мав намір створити…

Четвертого дня, коли Бог знову застосовує Свою владу, з’являються пори року, дні й роки людства

Творець використав Свої слова для впровадження Свого плану, і так Він провів перші три дні Свого плану. Протягом цих трьох днів не було видно, щоб Бог був зайнятий або виснажував Себе; навпаки, Він провів чудові перші три дні Свого плану й здійснив велике починання щодо радикального перетворення світу. Абсолютно новий світ з’явився перед Його очима, і, фрагмент за фрагментом, прекрасна картина, яка закарбувалася в Його думках, нарешті виявилася в словах Бога. Поява кожного нового об’єкта була схожа на народження немовляти, і Творець отримував задоволення від картини, яка свого часу була в Його думках, а нині втілилася в життя. У цей час у Його серці з’явилася краплинка задоволення, але Його план тільки розпочався. У мить ока настав новий день, і якою ж була наступна сторінка в плані Творця? Що Він промовив? Як Він застосував Свою владу? Тим часом, що нового з’явилося в цьому новому світі? Слідуючи проводу Творця, ми звертаємо свій погляд на четвертий день створення Богом усього сущого, день, який був іще одним новим початком. Звичайно, для Творця це, безсумнівно, був ще один чудовий день, і це був ще один надзвичайно важливий день для сучасного людства. Звісно ж, той день був неоціненним. Наскільки чудовим, наскільки важливим і неоціненним він був? Спершу послухаймо слова, сказані Творцем…

«І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею» (Буття 1:14–15). Це був ще один прояв Божої влади, продемонстрованої створіннями після того, як Він створив суходіл і рослини на ньому. Для Бога ця дія була настільки ж легкою, як і те, що Він уже зробив, тому що Бог володіє такою силою; Бог не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконане. Бог наказав світилам з’явитися на небі, і ці світила не тільки сяяли в небі й над землею, але й стали знаками дня і ночі, пір року, днів і років. Отже, коли Бог промовляв Свої слова, кожна дія, якої Бог бажав досягти, виконувалася відповідно до Божого наміру та у спосіб, призначений Богом.

Світила в небі – це небесна матерія, яка може випромінювати світло; вони можуть освітлювати небо, землю і моря. Вони обертаються відповідно до ритму й частоти, установлених Богом, і світять на землі в різні часові проміжки, і отже, цикли обертання світил призводять до виникнення дня і ночі на сході й заході землі, і вони є не тільки знаками ночі та дня, але й завдяки цим різним циклам вони також позначають свята й різні особливі дні людства. Вони є ідеальним доповненням і супроводом до чотирьох пір року – весни, літа, осені та зими, – установлених Богом, разом із якими світила гармонійно служать постійними й точними знаками місячних періодів, днів і років людства. Хоча тільки після появи землеробства людство почало розуміти та використовувати поділ на місячні періоди, дні й роки, обумовлені створеними Богом світилами, насправді початок місячним періодам, дням і рокам, які людина розуміє сьогодні, було дано давним-давно, четвертого дня Божого створення всього сущого; так само й цикли весни, літа, осені та зими, що змінюють один одного та які переживає людина, почалися давним-давно, на четвертий день створення Богом усього сущого. Світила, створені Богом, дозволили людині регулярно, точно й чітко розрізняти ніч і день, рахувати дні та чітко відстежувати місячні періоди й роки. (День повного місяця був завершенням одного місяця, і на основі цього людина знала, що світіння світил починає новий цикл; день півмісяця був завершенням однієї половини місяця, що говорило людині про початок нового місячного періоду, з чого можна було зробити висновок, скільки днів і ночей було в місячному періоді, скільки місячних періодів було в порі року та скільки пір року було в році, і все це виявлялося регулярно.) Отже, людина могла легко відстежувати місячні періоди, дні й роки, позначені обертанням світил. Із цього моменту людство й усе суще несвідомо жило серед впорядкованого чергування дня і ночі та змін пір року, викликаних обертанням світил. Таким було значення створення Творцем світил четвертого дня. Подібно до цього цілі й значення цієї дії Творця були так само невіддільні від Його влади й сили. Отже, світила, створені Богом, і цінність, яку вони мали незабаром принести людині, були ще одним майстерним ходом у застосуванні Творцем Своєї влади.

У цьому новому світі, у якому людству ще тільки належало з’явитися, Творець приготував вечір і ранок, небесну твердь, суходіл і моря, зелень, різнотрав’я і різні види дерев, а також світила, пори року, дні й роки для нового життя, яке Він мав незабаром створити. Влада й сила Творця виражалися в кожній новій речі, яку Він створив, і Його слова та звершення були одночасними, без найменшої розбіжності й без найменшої перерви між ними. Поява й народження всього цього нового були доказом влади й сили Творця: Він не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконане, а те, що Він звершує, триває вічно. Цей факт ніколи не змінюється: так було в минулому, так є сьогодні, і так буде повік. Коли ви ще раз дивитеся на ці слова з Писання, чи здаються вони Вам свіжими? Чи побачили ви новий зміст і чи зробили нові відкриття? Це тому, що вчинки Творця схвилювали ваші серця і визначили напрямок вашого пізнання Його влади й сили, а також відчинили двері до вашого розуміння Творця, а Його вчинки та влада дарували життя цим словам. Отже, у цих словах людина побачила реальний, яскравий прояв влади Творця, дійсно стала свідком верховенства Творця та споглянула надзвичайність влади й сили Творця.

Влада й сила Творця чинять диво за дивом; Він привертає увагу людини, і людина, як зачарована, не може не прикипіти поглядом до вражаючих вчинків, народжених внаслідок застосування Ним Своєї влади. Його феноменальна сила приносить захоплення за захопленням, і людина, засліплена та в нестямі від радості, задихається від захвату, відчуваючи побожний трепет і втіху; більше того, людина явно зворушена, і в неї виникає повага, благоговіння і прихильність. Влада та вчинки Творця мають величезний вплив і очищувальну дію на дух людини і, більше того, вони насичують її дух. Кожна з Його думок, кожне з Його висловлювань і кожен вияв Його влади – це шедевр серед усього сущого й велика справа, найбільш гідна глибокого розуміння та знання з боку створеного людства. Коли ми звертаємо увагу на кожне творіння, народжене від слів Творця, наш дух лине до дива Божої сили, і ми виявляємо, що йдемо слідами Творця до наступного дня: п’ятого дня створення Богом усього сущого.

Продовжмо читати Писання уривок за уривком, розглядаючи ще більше вчинків Творця.

П’ятого дня життя в різноманітних і різновидних формах по-різному демонструє владу Творця

Писання говорить: «І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно» (Буття 1:20–21). Писання чітко говорить нам, що цього дня Бог створив істот у водах і птахів небесних, тобто Він створив різних риб і птахів і класифікував кожного з них за родом. Отже, земля, небеса й води були збагачені Божим творінням…

Коли Божі слова були вимовлені, свіжі нові життя, кожне з яких мало власну форму, миттєво з’явилися посеред слів Творця. Ті життя прийшли у світ, борючись за місце, стрибаючи, граючись від радості… Риби всіх форм і розмірів плавали у воді; молюски всіх видів виростали з піску; лускаті, покриті панциром і безхребетні істоти поспішно зростали в різних формах, великих або маленьких, довгих або коротких. Так само почали жваво рости різні види морських водоростей, погойдуючись у такт руху різних водних організмів, хитаючись хвилеподібно, розганяючи застояні води, ніби кажучи їм: «Ворушися! Приведи своїх друзів! Бо ти більше ніколи не будеш самотнім!» Із того моменту, коли різні живі істоти, створені Богом, з’явилися у воді, кожне наступне нове життя приносило життєву силу водам, які так довго були спокійними, і сповіщало про нову еру… Із того моменту вони тулилися один до одного, складали один одному компанію і не тримали дистанції між собою. Вода існувала задля істот у ній, живлячи кожне життя, яке мешкало в її обіймах, і кожне життя існувало заради води внаслідок її живлення. Кожне дарувало життя іншому, і в той же час кожне в однаковий спосіб свідчило про чудесність і велич творіння Творця, а також про неперевершену силу влади Творця…

Як море більше не було безмовним, так і небеса почали наповнюватися життям. Один за одним птахи, великі й малі, злітали в небо із землі. На відміну від морських істот, у них були крила й пір’я, що вкривало їхні стрункі й граційні тіла. Вони тріпотіли крилами, гордо й бундючно демонструючи свій чудовий пір’яний покрив і свої особливі функції і навички, даровані їм Творцем. Вони вільно ширяли й уміло переміщувалися між небом і землею, через луги й ліси… Вони були улюбленцями повітря, вони були улюбленцями всього сущого. От-от вони мали стати сполучною ланкою між небом і землею й передавати послання всьому сущому… Вони співали, вони радісно носилися довкола, вони приносили радісні вигуки, сміх і пожвавлення в цей колись порожній світ… Вони використовували свій чистий, мелодійний спів, використовували слова у своїх серцях, щоб вихваляти Творця за дароване їм життя. Вони весело танцювали, щоб продемонструвати досконалість і чудесність творіння Творця, і присвятили б усе своє життя тому, щоб свідчити про владу Творця через особливе життя, яке Він їм дарував…

Незалежно від того, чи були вони у воді або в небесах, за наказом Творця ця безліч живих істот існувала в різних конфігураціях життя, і за наказом Творця вони збиралися разом відповідно до своїх видів, і цей закон, це правило було незмінним для всіх творінь. Вони ніколи не наважувалися вийти за межі, встановлені для них Творцем, та й не були здатні на це. Як було визначено Творцем, вони жили й розмножувалися, і строго дотримувалися життєвого шляху й законів, установлених для них Творцем, і свідомо залишалися вірними Його невисловленим велінням та небесним указам і настановам, які Він дав їм, аж до сьогоднішнього дня. Вони розмовляли з Творцем своїм особливим способом і почали цінувати значення Творця та корилися Його велінням. Ніхто ніколи не порушував владу Творця, і Його царювання й керування ними здійснювалося в Його думках; жодного слова не було вимовлено, але влада, яка була унікальною для Творця, у тиші керувала всім сущим, яке не володіло мовною функцією та яке відрізнялося від людства. Таке особливе застосування Його влади змусило людину здобути нове знання та сформувати нове тлумачення унікальної влади Творця. Тут Я мушу сказати вам, що цього нового дня застосування влади Творця ще раз продемонструвало Його унікальність.

Далі погляньмо на останнє речення цього уривка з Писання: «Бог побачив, що добре воно». Що, на вашу думку, це означає? У ці слова вкладені емоції Бога. Бог спостерігав, як усе, що Він створив, виникло й міцно стояло завдяки Його словам, а також поступово почало змінюватися. Чи був у цей час Бог задоволений різними речами, які Він створив Своїми словами, і різними діями, які Він звершив? Відповідь така: «Бог побачив, що добре воно». Що ви тут бачите? Що означає те, що «Бог побачив, що добре воно»? Що воно символізує? Це означає, що в Бога були сила й мудрість, щоб здійснити те, що Він запланував і призначив, щоб досягти цілей, які Він поставив. Коли Бог виконав кожне завдання, чи відчував Він жаль? Відповідь досі така: «Бог побачив, що добре воно». Іншими словами, Він не тільки не пожалкував, але, навпаки, був задоволений. Що означає, що Він не жалкував? Це означає, що Божий план досконалий, що Його сила й мудрість досконалі, і що тільки завдяки Його владі можна досягти такої досконалості. Коли людина виконує завдання, чи може вона, подібно до Бога, бачити, що добре воно? Чи може все, що робить людина, досягти досконалості? Чи може людина завершити щось раз і назавжди? Так само, як людина каже: «Немає нічого досконалого, є тільки краще», ніщо з того, що робить людина, не може досягти досконалості. Коли Бог побачив, що все, що Він зробив і чого досяг, було добре, усе, створене Богом, було встановлено Його словами, тобто, коли «Бог побачив, що добре воно», усе, що Він створив, набуло постійної форми, було класифіковано за видом і отримало стале положення, мету й функцію раз і назавжди. Більше того, роль цих об’єктів серед усього сущого та шлях, який вони мають пройти під час Божого управління всім сущим, уже були визначені Богом і були незмінні. Це був небесний закон, даний Творцем усьому сущому.

«Бог побачив, що добре воно», – ці прості недооцінені слова, які так часто ігноруються, є словами небесного закону й небесного указу, даного Богом усім творінням. Вони є ще одним втіленням влади Творця, більш практичним і більш глибоким. Завдяки своїм словам Творець не тільки зміг здобути все, що Він мав намір здобути, і досягти всього, що Він мав намір досягти, але й зміг контролювати у Своїх руках усе, що Він створив, і управляти всім, що Він створив згідно зі Своєю владою, і, більше того, усе було систематичним і регулярним. Усе також розмножувалось, існувало й гинуло за Його словом і, більше того, завдяки Його владі воно існувало в середовищі встановленого Ним закону, і ніхто не був звільнений від його виконання! Цей закон набрав чинності в той самий момент, коли «Бог побачив, що добре воно», і він буде існувати, продовжуватися та функціонувати заради Божого плану управління аж до того дня, коли його скасує Творець! Унікальна влада Творця проявилася не тільки в Його здатності створити все суще й наказати всьому почати існувати, але й у Його здатності керувати всім і володарювати над усім, а також дарувати наснагу й життєву силу всьому і, більше того, у Його здатності спричинити раз і навіки появу й існування всього, що Він створив за Своїм планом, у створеному Ним світі в досконалій формі, з досконалою структурою життя й досконалою роллю. Його влада так само проявилася і в тому, що думки Творця не підпорядковувалися жодним обмеженням, не були обмежені часом, простором або географією. Як і Його влада, унікальна ідентичність Творця залишатиметься незмінною навіки-віків. Його влада завжди буде відображенням і символом Його унікальної ідентичності, і Його влада навіки існуватиме поряд із Його ідентичністю!

Шостого дня Творець промовляє – і один за одним виникає кожен вид живої істоти, що був у Його думках

Непомітно робота Творця зі створення всього сущого тривала протягом п’яти днів, відразу після чого Творець привітав шостий день Свого створення всього сущого. Цей день був ще одним новим початком і ще одним надзвичайним днем. Яким був план Творця напередодні цього нового дня? Яких нових істот Він збирався створити? Слухайте, це голос Творця…

«І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно» (Буття 1:24–25). Які живі істоти ввійшли до переліку? У Писанні сказано: худоба, і плазуни, і земна звірина за родом її. Це означає, що цього дня на землі не тільки з’явилися всілякі живі істоти, але й усі вони були класифіковані відповідно до роду, і так само «Бог побачив, що добре воно».

Як і протягом попередніх п’яти днів, Творець говорив тим же тоном і дав наказ народитися тим живим істотам, яких Він бажав, і щоб вони з’явилися на землі кожна за її родом. Коли Творець застосовує Свою владу, жодне з Його слів не промовляється марно, і тому шостого дня кожна жива істота, яку Він мав намір створити, з’явилася в призначений час. Щойно Творець сказав: «Нехай видасть земля живу душу за родом її», земля відразу ж наповнилася життєвою силою, і на землі раптово з’явилося дихання всіляких живих істот… У трав’янистій зеленій незайманій місцевості одна за одною з’явилися огрядні корови, розмахуючи хвостами, бекаючі вівці збиралися в отари, а коні іржали й пускалися галопом… В одну мить безкраї простори безмовних лугів вибухнули життєвою силою… Поява цього різноманіття видів худоби була прекрасним видовищем на спокійних луках і принесла безмежну життєву силу… Вони стали супутниками лугів і господарями пасовиськ, і всі вони залежали один від одного; так само вони стали опікунами та хранителями цих земель, які були їхнім постійним середовищем проживання та забезпечували їх усім необхідним, ставши вічним джерелом живлення задля їхнього існування…

Того ж дня, коли з’явилися ці різні види худоби, по слову Творця на світ одна за одною з’явилася безліч комах. Незважаючи на те, що вони були найменшими з живих істот серед усіх створінь, їхня життєва сила однаково була чудовим творінням Творця, і вони не прибули запізно… Деякі тріпотіли своїми маленькими крильцями, а інші повільно повзали; деякі стрибали й підскакували, інші хиталися; деякі мчали вперед, а інші швидко задкували; деякі рухалися вбік, інші стрибали вгору та вниз… Усі були зайняті пошуками житла для себе: деякі пробиралися в траву, деякі рили нори в ґрунті, деякі злітали на дерева, ховалися в лісах… Незважаючи на невеликі розміри, вони не бажали терпіти муки порожнього шлунка й, знайшовши свої власні домівки, кинулися шукати їжу, щоб насититися. Деякі вилазили на траву, щоб поласувати її ніжними стеблинками, деякі набирали повні роти бруду й заковтували його в шлунок, поїдаючи з великим апетитом і задоволенням (для них навіть бруд – ласощі); деякі ховалися в лісах, але вони не зупинялися на відпочинок, тому що сік у блискучих темно-зелених листках був їм за соковиту їжу… Наситившись, комахи не припиняли своєї діяльності; незважаючи на невеликі розміри, вони володіли величезною енергією й необмеженою плідністю, і тому з усіх істот вони найактивніші та найпрацьовитіші. Вони ніколи не лінувалися і ніколи не втішалися відпочинком. Втамувавши голод, вони продовжували тяжко працювати заради свого майбутнього, завжди будучи зайнятими й піклуючись про свій завтрашній день, про своє виживання… Вони тихо дзижчали балади з різними мелодіями й ритмами, щоб підбадьорити й підстьобнути самих себе. Вони також додали радості траві, деревам і кожному клаптику ґрунту, зробивши кожен день і кожен рік унікальним… Своїми власними мовами та способами вони передавали інформацію всім живим істотам на землі. Використовуючи свій власний особливий життєвий шлях, вони позначали все, на чому залишали сліди… Вони були в тісних стосунках із ґрунтом, травою і лісами, і вони приносили енергію і життєву силу ґрунтові, траві й лісам. Вони доносили настанови й вітання Творця до всіх живих істот…

Погляд Творця ковзнув по всьому, що Він створив, і в цей момент Його очі зупинилися на лісах і горах, а Його увага перемкнулася. Коли Його слова були промовлені, у густих лісах і на горах з’явився тип істот, не схожих на жодну з тих, що виникли раніше: це були дикі тварини, промовлені вустами Бога. Давно очікувані, вони хитали головами й махали хвостами, кожен зі своєю унікальною мордою. У деяких було хутро, у деяких були панцирі, деякі оголювали ікла, у деяких був оскал, у деяких була довга шия, у деяких був короткий хвіст, у деяких були дикі очі, у деяких був боязкий погляд, деякі схилялися, щоб їсти траву, у деяких довкола рота була кров, деякі стрибали на двох ногах, деякі походжали на чотирьох копитах, деякі дивилися вдалину з верхівок дерев, деякі підстерігали в лісах, деякі шукали печери для відпочинку, деякі бігали й пустували на рівнинах, деякі рухалися крадькома лісами…; деякі ревіли, деякі вили, деякі гавкали, деякі кричали…; у деяких було сопрано, у деяких – баритон, деякі були повноголосими, деякі – дзвінкими й мелодійними…; деякі були похмурими, деякі були милими, деякі були огидними, деякі були чарівними, деякі були страшними, деякі були заворожливо наївними… Вони з’являлися одна за одною. Подивіться, які вони високі й могутні, вільні духом, безтурботно байдужі одна до одної, не обтяжують себе навіть тим, щоб глянути одна на одну… Кожна з них несла в собі особливе життя, дароване їй Творцем, і свою власну дикість і жорстокість; вони з’явилися в лісах і горах. Зневажаючи всіх, такі цілковито владні – зрештою, вони були справжніми господарями гір і лісів. Із того моменту, як їхня поява була визначена Творцем, вони «пред’явили права» на ліси й гори, бо Творець вже остаточно затвердив їхні межі та визначив ареал їхнього існування. Тільки вони були справжніми владиками гір і лісів, і саме тому вони були такими дикими, такими зневажливими. Їх названо «дикими тваринами» виключно тому, що з усіх істот саме вони були по-справжньому дикими, жорстокими й неприборканими. Їх не можна було приручити, тому їх не можна було розводити, і вони не могли жити в гармонії з людством або працювати на благо людства. Саме тому, що їх не можна було розводити, що вони не могли працювати на людство, їм доводилося жити на відстані від людства, і людина не могла до них наблизитися. У свою чергу, саме через те, що вони жили на відстані від людей і люди до них не могли наблизитися, вони змогли виконати зобов’язання, покладене на них Творцем: охороняти гори й ліси. Їхня дикість захищала гори й охороняла ліси й була найкращим захистом і гарантією їхнього існування та розмноження. У той же час їхня дикість підтримувала й забезпечувала баланс між усім сущим. Їхня поява дала підтримку й опору горам і лісам; їхня поява принесла безмежну енергію і життєву силу тихим і порожнім горам і лісам. Із цього моменту гори та ліси стали їхнім постійним природним середовищем, і вони ніколи не втрачали своїх осель, тому що саме для них з’явилися та існували гори й ліси; дикі тварини виконували свій обов’язок і робили все можливе, щоб охороняти їх. Так само дикі тварини суворо дотримувалися настанов Творця щодо того, щоб триматися своєї території, і продовжували використовувати свою звірину природу задля підтримки балансу всього сущого, встановленого Творцем, а також проголошувати владу й силу Творця!

Під владою Творця все суще є досконалим

Усе суще, створене Богом, включно з тими, що могли рухатися, і тими, що не могли, такими як птахи й риби, такими як дерева й квіти, і включно з худобою, комахами та дикими тваринами, створеними шостого дня, – усі вони були добрі в очах Бога і, більше того, в очах Бога все це, згідно з Його планом, досягло вершини досконалості й стандартів, яких Бог бажав досягти. Крок за кроком Творець виконував ту роботу, яку мав намір виконати відповідно до Свого плану. Одна за одною з’являлися речі, які Він мав намір створити, і поява кожної була відображенням влади Творця, кристалізацією Його влади; завдяки цим кристалізаціям усі творіння не могли не бути вдячними за благодать і забезпечення, дані Творцем. У міру того, як проявлялися чудові вчинки Бога, цей світ, клаптик за клаптиком, наповнювався всім сущим, створеним Богом, і змінювався з хаосу й темряви на ясність та яскравість, із мертвої тиші на жвавість і безмежну життєву силу. Серед усіх творінь, від великого до малого, від малого до мікроскопічного, не було нічого, що не було б створене владою й силою Творця; кожне творіння відзначалося унікальною та невід’ємною необхідністю і цінністю існування. Незалежно від відмінностей у формі й структурі, вони просто повинні були бути створені Творцем, щоб існувати під владою Творця. Іноді люди бачать комаху, яка дуже потворна, і кажуть: «Ця комаха така жахлива, не може бути, щоб Бог створив таку потворну річ, Він нізащо у світі не створив би щось таке бридке». Яка нерозумна думка! Ось що їм слід казати: «Хоча ця комаха така потворна, вона була створена Богом, і тому в неї мусить бути своє унікальне призначення». У Своїх думках Бог мав намір надати різним живим істотам, яких Він створив, усіляку зовнішність без винятку, наділити їх усілякими функціями та призначеннями, і тому нічого з того, що створив Бог, не зроблене з одного тіста. Від їхнього зовнішнього вигляду до внутрішньої будови, від їхніх життєвих звичок до місця, яке вони займають, – усі вони різні. Корови мають вигляд корів, осли мають вигляд ослів, олені мають вигляд оленів, а слони мають вигляд слонів. Хіба можеш ти сказати, хто з них найкрасивіший, а хто найпотворніший? Хіба можеш ти сказати, хто з них найбільш корисний, а чиє існування – найменш необхідне? Декому подобаються на вигляд слони, але ніхто не використовує слонів для землеробства; деякі люди вподобали вигляд левів і тигрів, тому що їхня зовнішність є найбільш вражаючою серед усіх інших, але чи можна тримати їх як домашніх тварин? Коротше кажучи, коли мова заходить про незліченні творіння, людина повинна рахуватися з владою Творця, тобто рахуватися з порядком, встановленим Творцем для всього сущого; це наймудріше ставлення. Тільки позиція пошуку початкових намірів Творця й покори їм є істинним прийняттям і впевненістю у владі Творця. Це добре в очах Бога, тож яка в людини причина доскіпуватися?

Отже, усе суще під владою Творця має грати нову симфонію на честь володарювання Творця, розпочати блискучу прелюдію до Його роботи нового дня, і в цей момент Творець також відкриє нову сторінку в роботі Свого управління! Відповідно до закону, встановленого Творцем стосовно свіжих паростків навесні, дозрівання влітку, збирання врожаю восени та його зберігання взимку, усе суще буде суголосним із планом управління Творця, і все буде радо зустрічати свій власний новий день, новий початок і новий життєвий шлях. Воно буде жити й розмножуватися в нескінченній послідовності, щоб вітати кожен день під царюванням влади Творця…

Жодна зі створених і нестворених істот не може замінити собою ідентичність Творця

Із того моменту, як Бог розпочав творити все суще, почала виявлятися і відкриватися Його сила, бо Бог використовував слова, щоб створити все суще. Незалежно від того, у який спосіб Він створив його, незалежно від того, чому Він створив його, усе суще виникло, міцно трималося й існувало завдяки словам Бога; це унікальна влада Творця. За часів, що передували появі людства у світі, Творець використовував Свою силу та владу, щоб створити все для людства, і використовував Свої унікальні методи, щоб підготувати відповідне середовище проживання для людства. Усе, що Він робив, було підготовкою до людства, яке незабаром мало отримати Його подих. Це означає, що в часи, що передували створенню людства, влада Бога виявлялася у всіх створіннях, відмінних від людей, у таких великих речах, як небеса, світила, моря й суходіл, і в таких малих, як тварини й птахи, а також у різноманітних комахах і мікроорганізмах, включно з різними бактеріями, невидимими для неозброєного ока. Кожному було дане життя словами Творця, кожен розмножувався завдяки словам Творця і кожен жив під владою Творця завдяки Його словам. Хоча вони не отримали подиху Творця, вони все ж проявляли життєву силу, даровану їм Творцем, через свої різні форми й структури; хоча вони не отримали здатність говорити, дану людству Творцем, кожен із них отримав спосіб вираження свого життя, дарованого їм Творцем, який відрізнявся від мови людини. Влада Творця не тільки надає життєву силу на перший погляд статичним матеріальним об’єктам, щоб вони ніколи не зникли, але Він також дає інстинкт відтворення та розмноження всім живим істотам, щоб вони ніколи не зникли, і тому вони з покоління в покоління передаватимуть закони й принципи виживання, даровані їм Творцем. Спосіб, у який Творець застосовує Свою владу, не прив’язаний жорстко до макро- або мікроскопічної точки зору та не обмежений жодною формою; Він здатний керувати процесами всесвіту й володарювати над життям і смертю всього сущого і, більше того, Він здатний маневрувати всім сущим так, щоб воно служило Йому; Він може управляти всіма процесами в горах, річках і озерах та керувати всім сущим усередині них, і, крім цього, Він здатний забезпечити те, що необхідно всьому сущому. Це прояв унікальної влади Творця серед усього сущого, окрім людства. Такий прояв не тільки триває все життя; він ніколи не припиниться та не перестане існувати, і ніхто чи ніщо не може його змінити або зіпсувати, як і ніхто чи ніщо не може його розширити чи звузити, адже ніхто не може замінити ідентичність Творця, і, отже, влада Творця не може бути замінена жодною створеною істотою; вона недосяжна і для жодної нествореної істоти. Візьмемо, наприклад, Божих посланців і ангелів. Вони не володіють силою Бога, а тим більше владою Творця, і причина, з якої вони не володіють силою та владою Бога, полягає в тому, що вони не володіють сутністю Творця. Нестворені істоти, такі як Божі посланці й ангели, хоча й можуть виконувати певні речі від імені Бога, не можуть представляти Бога. Хоча вони володіють деякою силою, якою не володіє людина, вони не володіють владою Бога; вони не володіють владою Бога створювати все суще, наказувати всьому сущому й володарювати над усім сущим. Отже, унікальність Бога не може бути замінена жодною нествореною істотою, і так само жодна нестворена істота не може замінити владу й силу Бога. Чи ти читав у Біблії про будь-якого посланця Бога, який створив усе суще? Чому Бог не послав жодного зі Своїх посланців або ангелів, щоб створити все суще? Тому, що вони не мали влади Бога і, отже, не володіли здатністю застосовувати владу Бога. Так само, як і всі творіння, усі вони знаходяться під володарюванням Творця і під владою Творця, і так само Творець є їхнім Богом і їхнім Володарем. Серед усіх них без винятку – чи благородних чи тих, хто в скромному становищі, чи можновладних чи безвладних, – немає жодного, хто міг би перевершити владу Творця, і тому серед них немає нікого, хто міг би замінити ідентичність Творця. Вони ніколи не будуть називатися Богом і ніколи не зможуть стати Творцем. Це непорушні істини й факти!

Спираючись на наведене вище спілкування, чи можемо ми стверджувати таке: тільки Творець і Правитель усього сущого, Той, хто володіє унікальною владою й унікальною силою, може називатися унікальним Самим Богом? Наразі вам може здатися, що таке запитання занадто глибоке. Ви зараз не здатні зрозуміти його й не можете сприйняти його внутрішню суть, і тому нині ви відчуваєте, що на нього важко відповісти. У такому разі Я продовжу Своє спілкування. Далі Я дам вам можливість побачити фактичні вчинки на основі багатьох аспектів влади й сили, якими володіє тільки Бог, і у такий спосіб Я дозволю вам по-справжньому зрозуміти, оцінити й пізнати унікальність Бога, а також те, що означає унікальна влада Бога.

The Ukrainian Bible verses found in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.