Огляд думок, ідей і дій Бога, відколи Він створив світ

Сьогодні ми спершу підсумуємо Божі думки, ідеї та кожен Його крок, відколи Він створив людство. Ми розглянемо, яку роботу Він виконав, від створення світу до офіційного початку періоду Благодаті. Тоді ми зможемо виявити, які з Божих думок та ідей невідомі людині, і звідти ми зможемо прояснити порядок Божого плану управління та глибоко зрозуміти контекст, у якому Бог створив Свою роботу управління, її джерело та процес розвитку, а також глибоко зрозуміти, яких результатів Він бажає від Своєї роботи управління, – тобто осердя й мету Його роботи управління. Щоб усе це зрозуміти, нам потрібно перенестися назад у далекі, тихі, безмовні часи, коли людей ще не існувало…

Бог власноруч створює першу живу людину

Коли Бог встав зі Свого ложа, перше, що спало Йому на думку, було таке: створити живу істоту – справжню, живу людину, – щоб вона жила разом із Ним і була Йому постійним супутником; ця людина могла б Його слухати, і Він би міг їй довіритись і говорити з нею. Тоді Бог у перший раз зачерпнув жменю ґрунту, і з неї Він створив найпершу живу людину за подобою, яку уявив у Своєму розумі, і тоді Він дав цій живій істоті ім'я – Адам. Коли в Бога з'явилася ця жива, дихаюча людина, що Він відчув? Він уперше відчув радість мати супутника, когось близького. Він також уперше відчув батьківську відповідальність і турботу, яка приходить разом із нею. Ця жива, дихаюча людина принесла Богові щастя й радість; Він уперше відчув розраду. Це було найперше, що Бог зробив не Своїми думками чи навіть словами, а Своїми власними руками. Коли перед Богом постала така істота – жива, дихаюча людина, створена з плоті й крові, з тілом і образом, здатна розмовляти з Богом, – Він відчув таку радість, якої ніколи раніше не знав. Бог по-справжньому відчув Свою відповідальність, і ця жива істота не просто зворушила Його серце, а зігрівала й розчулювала його кожним своїм маленьким рухом. Коли ця жива істота постала перед Богом, Він уперше задумався про те, щоб здобути більше таких людей. І з тієї першої Божої думки почалася ціла низка подій. Для Бога всі ці події відбувались уперше, але що б Він у цей час не відчував: радість, відповідальність, турботу, – Він не мав із ким розділити ці почуття. З тієї самої миті Бог справді відчув самотність і смуток, яких ніколи раніше не знав. Він відчув, що людина не може ні прийняти, ні осягнути Його любов і турботу, Його наміри щодо людини, тому Він досі відчував у серці скорботу й біль. Хоча Він усе це робив для людини, людина цього не знала й не розуміла. Крім щастя, радість і розрада, які людина швидко принесла Йому, принесли з собою Його перші почуття скорботи й самотності. Ось що Бог думав і як почувався в той час. Поки Бог усе це робив, Його серце повнилося то радістю, то скорботою, то болем, змішаними з тривогою. Він хотів лише якнайшвидше зробити так, щоб ця людина, це людство дізналися, що в Нього на серці, і швидше зрозуміли Його наміри. Тоді вони змогли б стати Його послідовниками й бути одностайними з Богом і в серці, і в розумі. Вони більше не просто безмовно слухали б, як Бог говорить; вони більше не були б необізнаними щодо того, як приєднатися до Бога в Його роботі; і насамперед вони більше не були б людьми, байдужими до Божих вимог. Ці перші речі, які зробив Бог, дуже значущі й мають велику цінність для Його плану управління та для людей сьогодні.

Створивши все суще та людство, Бог не став відпочивати. Йому не давало спокою невгамовне прагнення чинити Своє управління та здобувати людей, яких Він так любив серед людства.

Бог вершить низку безпрецедентних діянь до та після періоду Закону

Далі ми бачимо з Біблії, що незабаром після того, як Бог створив людей, по всьому світу стався великий потоп. В описі потопу згадується Ной, і можна сказати, що Ной був першою людиною, яку Бог покликав працювати з Ним над виконанням Божого завдання. Звісно, це також був перший раз, коли Бог покликав людину на землі зробити щось згідно з Його наказом. Коли Ной добудував ковчег, Бог уперше затопив землю. Коли Бог знищив землю потопом, Він уперше після створення людей відчув до них непереборну огиду; саме це й змусило Бога прийняти болісне рішення знищити цей людський рід потопом. Після того як потоп знищив землю, Бог уклав із людьми Свій перший заповіт – заповіт на знак того, що Він більше ніколи не знищить світ потопом. Символом цього заповіту стала веселка. Це був перший заповіт, який Бог уклав із людством, тож веселка стала першим знаком заповіту, даного Богом; веселка – це реальне фізичне явище. Саме існування веселки часто змушує Бога відчувати біль через попередній людський рід, який Він утратив, і служить Йому постійним нагадуванням про те, що з ним сталося… Бог не сповільнював Свого темпу: Йому не давало спокою невгамовне прагнення перейти до наступного етапу Свого управління. Згодом Бог зробив Авраама Своїм першим обранцем для Своєї роботи по всьому Ізраїлю. Це також був перший випадок, коли Бог обрав такого кандидата. Через цю людину Бог вирішив почати Свою роботу спасіння людства, а також продовжити Свою роботу серед нащадків цієї людини. З Біблії ми бачимо, що саме так Бог і вчинив з Авраамом. Далі Бог зробив Ізраїль своєю першою обраною землею та почав Свою роботу періоду Закону через Свій обраний народ – ізраїльтян. І знову Бог уперше в історії дав ізраїльтянам чіткі правила та статути, яких мало дотримуватися людство, і детально їх пояснив. Це був перший раз, коли Бог дав людям такі конкретні, стандартизовані правила щодо того, як їм приносити жертви, як їм жити, що робити й чого не робити, які свята й дні відзначати, якими принципами керуватися в усьому, що вони робили. Це був перший раз, коли Бог дав людству такі детальні, стандартизовані норми та принципи того, як людям жити.

Щоразу, коли Я кажу «перший» або «вперше», це означає, що Бог виконав таку роботу, за яку доти ніколи не брався. Це значить, що такої роботи доти ще ніколи не бувало, і навіть хоча Бог створив людство та всілякі творіння й живих істот, таку роботу Він до цього ніколи не виконував. Уся ця робота стосувалася Божого управління людством; усе це було пов'язане з людьми та Його спасінням і управлінням ними. Після Авраама Бог знову зробив ще дещо вперше в історії: Він обрав Йова, щоб той жив під законом і зміг протистояти спокусам сатани, продовжуючи боятися Бога, втікати від злого та свідчити про Бога. Тоді Бог також уперше дозволив сатані спокушати людину й уперше побився об заклад із сатаною. Урешті-решт Він уперше здобув людину, яка була спроможна свідчити про Нього, стоячи перед сатаною, і змогла повністю осоромити сатану. Відколи Бог створив людство, це була перша здобута Ним людина, що зуміла про Нього свідчити. Здобувши цю людину, Бог іще більше загорівся бажанням продовжити Своє управління та виконати наступний етап Своєї роботи, і Він узявся готувати місце й людей, яких збирався вибрати для наступного етапу Своєї роботи.

Тепер, коли ми про все це побесідували, чи з'явилось у вас істинне розуміння Божих намірів? Бог вважає цю справу Свого управління людством, Свого спасіння людства важливішою за все інше. Він робить усе це не лише Своїм розумом, і не лише Своїми словами й, безперечно, Він не робить це недбало: Він це робить зі Своїми намірами, маючи план, мету й стандарти. Можна побачити, що ця справа Божої роботи спасіння людства має велике значення як для Бога, так і для людини. Якою б тяжкою не була ця робота, якими б великими не були перешкоди для неї, якими б слабкими не були люди, яким би глибоким не було людське бунтарство, для Бога все це не тяжко. Бог постійно чимось зайнятий, Він присвячує кров Свого серця й управляє роботою, яку Він бажає виконати; Він також усе впорядковує і володарює над усіма тими людьми, над якими Він хоче працювати, й над усією роботою, яку хоче виконати: усе це безпрецедентне. Це вперше Бог скористався такими методами та заплатив таку велику ціну за виконання цього великого проекту, щоб управляти людством і спасти його. Поки Бог виконує всю цю роботу, мало-помалу Він без жодних застережень виражає та вивільняє для людства кров Свого серця, те, Хто Він є і чим володіє, Свою мудрість, всемогутність і всі аспекти Свого характеру. Вираження й вивільнення цих методів є безпрецедентними. Тож у цілому всесвіті ще ніколи не було створених істот, що були б настільки близькими до Бога та мали б із Ним такі тісні стосунки, крім людей, якими Бог прагне управляти та яких хоче спасти. У Його серці людство, яким Він хоче управляти та яке бажає спасти, стоїть на першому місці; і Він цінує це людство понад усе. І хоча Він заплатив за нього велику ціну, а воно постійно завдає Йому болю та бунтує проти Нього, Він не має ні нарікань, ні жалю, Він однаково його не залишає, не махає на нього рукою і продовжує невпинно виконувати Свою роботу. Адже Він знає, що рано чи пізно настане день, коли люди прокинуться до заклику Його слів, зворушаться Його словами, визнають, що Він – Господь творіння, і тоді повернуться на Його бік…

Після всього, що ви почули сьогодні, вам може здатися, ніби все, що робить Бог, цілковито звичне. Схоже, що люди завжди відчували деякі Божі наміри щодо них із Його слів і з Його роботи, але між їхніми почуттями чи знаннями й тим, що думає Бог, завжди існує певна дистанція. Ось чому Я вважаю, що потрібно бесідувати з усіма людьми про те, для чого Бог створив людство та що стоїть за Його бажанням здобути те людство, на яке Він сподівався. Дуже важливо донести це до кожного, щоб у кожного в серці була ясність і розуміння. Оскільки кожна Божа думка й ідея, кожна фаза та кожен період Його роботи стосуються всієї Його роботи управління й тісно з нею пов'язані, то коли ти розумієш Божі думки, ідеї та Його наміри на кожному етапі Його роботи, це те саме, що розуміти, як почалася робота над Його планом управління. Саме це і є основою для поглиблення твого розуміння Бога. Хоча все, що зробив Бог, коли створив світ, і про що Я згадував раніше, поки що видається просто «інформацією», яка не стосується пошуку істини, але у твоєму досвіді все ж настане день, коли ти не вважатимеш, що це просто якісь уривки інформації, та й годі, або що це просто якась таємниця. Із часом твоє життя розвиватиметься, і коли Бог посяде у твоєму серці певне місце чи ти глибше, ґрунтовніше зрозумієш Його наміри, ти справді усвідомиш важливість і необхідність того, про що Я сьогодні говорю. Якою б мірою ви це зараз не розуміли, вам усе одно необхідно знати це й розуміти. Коли Бог щось робить, коли Він виконує Свою роботу, – чи то Своїми ідеями, чи то Своїми власними руками, чи то вперше, чи востаннє, – зрештою в Бога завжди є план, і в усьому, що Він робить, є Його цілі та Його думки. Ці цілі та думки представляють Божий характер, і вони виявляють те, Хто Він є і чим володіє. Ці дві речі – Божий характер і те, Хто Він є і чим володіє, – повинні розуміти всі люди до єдиної. Зрозумівши Його характер і те, Хто Він є і чим володіє, людина зможе поступово усвідомити, чому Бог робить те, що робить, і чому Він каже те, що каже. Тоді вона зможе здобути більше віри, щоб слідувати за Богом і шукати істину та зміну у своєму характері. Тобто людське розуміння Бога та людська віра в Бога нероздільні.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»