Бог створює Єву

Буття 2:18–20: «І сказав Бог Єгова: недобре чоловікові бути одному; Я створю йому поміч, що йому підходить. І створив Бог Єгова із землі всякого звіра польового і всяку птицю небесну; і привів їх до Адама, щоб подивитися, як той назве їх; і як Адам назвав всяку живу істоту, таким і було її ім'я. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була».

Буття 2:22–23: «І з ребра, яке Єгова Бог взяв у чоловіка, створив Він жінку й привів її до чоловіка. І сказав Адам: Ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде називатися жінкою, бо взята від чоловіка».

У цій частині Святого Письма є один ключовий рядок: «і як Адам назвав всяку живу істоту, таким і було її ім'я». Отже, хто дав імена всім живим істотам? Це був Адам, а не Бог. Цей рядок повідомляє людству такий факт: коли Бог створив людину, то дав їй розум. Тобто розум людини походить від Бога. Це безсумнівно. Але чому? Чи ходив Адам до школи після того, як Бог його створив? Чи вмів він читати? Після того як Бог створив різних живих істот, чи впізнав Адам усіх цих створінь? Чи сказав йому Бог, як вони називаються? Звичайно, Бог також не вчив його придумувати імена цим істотам. Це правда! Звідки ж тоді Адам знав, як назвати цих живих істот і які імена їм дати? Це пов'язано з питанням про те, що Бог додав до Адама, коли його створював. Факти доводять, що коли Бог творив людину, Він додав до неї Свій розум. Це ключовий момент, тому слухайте уважно. Є ще один ключовий момент, який ви повинні розуміти: після того як Адам дав цим живим істотам їхні імена, ці імена ввійшли до Божого словника. Чому Я про це згадую? Бо це також стосується Божого характеру, і це питання, яке Я повинен пояснити детальніше.

Бог створив людину, вдихнув у неї життя, а також дав їй частину Свого розуму, Своїх здібностей і того, Хто Він є і чим володіє. Коли Бог дав усе це людині, вона змогла самостійно робити деякі речі та мислити власним розумом. Якщо те, що людина придумує та робить, є добрим в очах Бога, тоді Бог це приймає й не втручається. Якщо людина робить щось правильне, то Бог залишить його без змін. То на що ж указує фраза «і як Адам назвав всяку живу істоту, таким і було її ім'я»? Вона вказує, що Бог не вважав за потрібне змінювати жодне з імен, даних різним живим істотам. Яким би ім'ям Адам не назвав якесь створіння, Бог казав: «Так і є», – затверджуючи ім'я того створіння. Чи висловив Бог якусь думку з цього приводу? Ні, Він точно цього не робив. То який же висновок ви з цього робите? Бог дав людині розум, і людина використовувала свій даний Богом розум для різних дій. Якщо те, що робить людина, є позитивним в очах Бога, тоді воно затверджується, визнається та приймається Богом без жодного осуду чи критики. Це те, чого не може робити жодна людина, злий дух чи сатана. Чи бачите ви тут виявлення Божого характеру? Чи дозволили б людська істота, хтось розбещений або сатана комусь іншому робити щось від їхнього імені просто під їхнім носом? Звісно, що ні! Чи боролися б вони за це положення з тією іншою людиною чи іншою силою, відмінною від них? Звісно, що боролися б! Якби з Адамом у той час був хтось розбещений або сатана, вони б точно відкинули те, що робив Адам. Щоб довести, що вони мають здатність мислити незалежно та мають власне унікальне розуміння, вони б цілковито заперечували все, що робив Адам: «Ти хочеш це так назвати? Ну, а я не називатиму це так, я називатиму це інакше; ти назвав це Василем, а я зватиму Миколою. Мені треба показати, який я розумний». Яка це натура? Хіба вона не дико бундючна? А як щодо Бога? Чи в Нього такий характер? Чи мав Бог якісь особливі заперечення проти того, що робив Адам? Відповідь – однозначно ні! У характері, який виявляє Бог, немає ні найменшого натяку на сварливість, зарозумілість або самовдоволення. Тут усе зрозуміло. Це може видатися незначним моментом, але якщо ти не розумієш Божої сутності, якщо твоє серце не намагається розібратися, як діє Бог і яке в Нього ставлення, то ти не знатимеш Божого характеру та не побачиш виявлення й одкровення Божого характеру. Хіба це не так? Чи ви згодні з тим, що Я щойно вам пояснив? У відповідь на дії Адама Бог не робив грандіозної заяви: «Ти зробив добре, ти зробив правильно, і Я згоден!» Однак у Своєму серці Бог схвалював те, що робив Адам, цінував його дії й аплодував їм. Це було перше, що людина зробила для Бога за Його вказівкою з моменту створення. Людина це робила замість Бога та від імені Бога. В очах Бога це відбулося завдяки розуму, яким Він наділив людину. Бог бачив це як щось добре, щось позитивне. Те, що зробив тоді Адам, було першим проявом Божого розуму в людині. З Божої точки зору, це був прекрасний прояв. Цим Я вам хочу сказати, що мета Бога в переданні людині чогось із того, Хто Він є і чим володіє, і з Його розуму полягала в тому, щоб людина могла бути живим створінням, яке Його проявляє. Бог прагнув побачити саме те, як така жива істота діє від Його імені.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.