Атрибути Бога й Божа природа, сутність Бога, характер Бога – усе це було відкрито людству в Його словах. Коли людина проживатиме Божі слова, то, втілюючи їх у життя, вона усвідомить ціль за словами, які промовляє Бог, і усвідомить джерело та контекст Божих слів, і усвідомить та оцінить запланований ефект Божих слів. Для людства все це речі, які людина мусить прожити, усвідомити та здобути, щоб здобути істину й життя, усвідомити Божі наміри, пройти трансформацію свого характеру та стати здатною коритися Божому царюванню й упорядкуванню. Проживаючи, усвідомлюючи та здобуваючи ці речі, людина водночас поступово отримає розуміння Бога, і в той же час вона отримає різні ступені знання про Нього. Це розуміння та знання походять не з того, що людина уявила чи створила, а радше з того, що вона оцінює, проживає, відчуває та підтверджує в собі. Лише після того як людина оцінює, проживає, відчуває та підтверджує ці речі, її знання про Бога набуває вмісту; лише знання, яке людина тоді набуває, є фактичним, дійсним і точним, і цей процес – здобуття справжнього розуміння та знання Бога шляхом оцінювання, проживання, відчуття та підтвердження Його слів – є не що інше, як справжнє спілкування між людиною й Богом. Посеред такого спілкування людина починає справді розуміти й осягати Божі наміри, справді розуміти й знати атрибути Бога й Божу природу, справді розуміти й знати Божу сутність, поступово починає розуміти й знати Божий характер, приходить до справжньої впевненості в тому, що Бог має владу над усім створеним, і до правильного визначення цього факту, та здобуває суттєве знання про те, Ким Бог є та яке в Нього положення, і ставлення до цього. Посеред такого спілкування людина крок за кроком змінює свої думки про Бога й більше нічого про Нього не фантазує на рівному місці, і не дає волю власним підозрам про Нього, і не має про Нього помилкових уявлень, і не засуджує Його, і не судить Його, і не сумнівається в Ньому. Так у людини буде менше суперечок із Богом, менше сутичок із Богом і менше випадків, коли людина бунтуватиме проти Бога. І навпаки, любов до Бога й послух людини перед Богом зростуть, а її благоговіння перед Богом стане справжнішим і глибшим. Посеред такого спілкування людина не лише отримає поживу істини й хрещення життя: водночас вона отримає справжнє знання Бога. Посеред такого спілкування людина не лише пройде трансформацію свого характеру й отримає спасіння – водночас вона набуде справжнього благоговіння та шани створеної істоти перед Богом. Після такого спілкування віра людини в Бога вже більше не буде чистим аркушем паперу, чи обіцянкою, принесеною на словах, чи різновидом сліпого пошуку й обожнювання; лише з таким спілкуванням людське життя день у день зростатиме та зрітиме, і лише тоді її характер поступово трансформуватиметься, а її віра в Бога крок за кроком переходитиме з невизначеної й непевної в справжній послух і любов, у дійсне благоговіння, і людина також, слідуючи за Богом, поступово переходитиме з пасивного стану в активний, із негативного в позитивний; лише з таким спілкуванням людина зможе справді зрозуміти й осягнути Бога, справді пізнати Бога. Оскільки значна більшість людей ніколи насправді не спілкувалася з Богом, їхнє знання Бога зупиняється на рівні теорії, на рівні букв і вчень. Себто значна більшість людей, скільки б років вони не вірили в Бога, у пізнанні Бога досі там, звідки починали: вони застрягли на фундаменті традиційних форм ушанування разом із відповідними феодальними забобонами та романтичними присмаками. Коли знання людини про Бога затримується у вихідній точці, це означає, що його практично не існує. Крім людських тверджень про те, Ким Бог є та яке в Нього положення, людська віра в Бога досі невизначена й непевна. Тож скільки ж щирого благоговіння в людини може бути перед Богом?

Як би твердо ти не вірив в існування Бога, це не може замінити тобі ні знання про Бога, ні благоговіння перед Богом. Скільки б ти не втішався Його благословеннями та Його благодаттю, це не може замінити тобі знання про Бога. Який би ти не був готовий присвятити всього себе та вкласти всього себе в роботу заради Нього, це не може замінити тобі знання про Бога. Можливо, слова, промовлені Богом, стали тобі такі знайомі або ти навіть знаєш їх напам’ять і можеш відтарабанити, але це не може замінити тобі знання про Бога. Який би твердий намір слідувати за Богом не мала людина, та якщо вона ніколи насправді не спілкувалася з Богом або ніколи насправді не переживала Божі слова, то її знання про Бога було б лише порожнім місцем або нескінченною мрією; хоч ти, може, мимохідь зачепив Бога плечем або зустрівся з Ним віч-на-віч, та твоє знання про Бога все одно було б нульовим, а твоє благоговіння перед Богом – не більше ніж порожнім модним слівцем або ідеалізованим поняттям.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Передмова»