День за днем Я стою, спостерігаючи за всесвітом, і смиренно приховую Себе у Своїй обителі, випробовуючи людське життя й уважно вивчаючи кожен учинок людства. Ніхто ще по-справжньому не приносив себе в жертву Мені; ніхто ніколи ще не шукав істини. Ніхто ніколи не був сумлінним щодо Мене, не ухвалював переді Мною рішень і не виконував свого обов'язку. Ніхто ніколи не дозволяв Мені жити в собі й не цінував Мене так, як люди цінують своє власне життя. Ніхто ніколи не бачив у практичній реальності всього того, що є Моєю божественністю; ніхто ніколи не був готовий вступити в контакт із Самим практичним Богом. Коли води повністю поглинають людей, Я спасаю їх із цих застійних вод і даю шанс на нове життя. Коли люди втрачають віру в життя, Я піднімаю їх із порога смерті, даруючи їм мужність іти далі, щоб вони могли використовувати Мене як основу для свого існування. Коли люди не слухаються Мене, Я змушую їх пізнати Мене зсередини їхнього непослуху. Враховуючи стару природу людства й Моє милосердя, замість того, щоб віддавати людей на смерть, Я дозволяю їм каятися й починати все спочатку. Коли вони страждають від голоду, навіть якщо в їхніх тілах залишилося лиш одне дихання, Я вириваю їх у смерті, не даючи їм стати жертвою сатанинського підступу. Так часто люди бачили Мою руку, так часто вони бачили Мій добрий лик та усміхнене обличчя, і так часто вони бачили Мою велич і гнів. Хоча люди ніколи не знали Мене, Я не використовую їхні слабкості як можливість для умисного провокування. Досвід людських негараздів дає Мені можливість співчувати людським слабкостям. Тільки у відповідь на непокору й невдячність людей Я застосовую різні ступені покарання.

Я приховую Себе, коли люди зайняті, і відкриваю Себе у їхній вільний час. Люди уявляють, що Я знаю все; вони вважають Мене Самим Богом, Який відповідає на всі благання. Тому більшість приходить до Мене тільки для того, щоб попросити Божої допомоги, а не через прагнення пізнати Мене. На одрі хвороби люди настійно просять Мене про допомогу. За часів негараздів вони всіма силами довіряють Мені свої труднощі, щоб полегшити свої страждання. Однак жодна людина не змогла полюбити Мене, перебуваючи в комфортному стані; жодна людина не потягнулася до Мене під час спокою й щастя, щоб Я причастився до її радості. Коли маленькі людські сім'ї щасливі та благополучні, люди здавна відкидають Мене або зачиняють переді Мною двері, не дозволяючи Мені ввійти, щоб утішитися благословенним щастям їхніх сімей. Людський розум надто вузький; він надто вузький навіть для того, щоб прийняти такого люблячого, милосердного й доступного Бога, як Я. Так часто Мене відкидали люди під час свого радісного сміху; так часто люди спиралися на Мене, як на милицю, коли спотикалися; так часто Мене змушували відігравати роль лікаря люди, які потерпали від хвороби. Якими жорстокими є люди! Вони абсолютно нерозумні й аморальні. У них не можна розгледіти навіть тих почуттів, якими буцімто наділені люди; вони майже повністю позбавлені будь-яких ознак людяності. Подумайте про минуле й порівняйте його з теперішнім: чи відбуваються у вас якісь зміни? Чи позбулися ви чогось зі свого минулого? Чи це минуле тільки ще належить замінити?

Я пройшов через гірські хребти й долини річок, переживаючи злети й падіння світу людей. Серед них Я мандрував, серед них Я прожив багато років, але, схоже, характер людства мало змінився. Схоже, стара природа людей пустила коріння й проросла в них. Вони ніяк не спроможні змінити цієї старої природи; вони лише трохи її поліпшують на її первісній основі. Як кажуть, суть не змінилася, хоча форма змінилася значно. Здається, що всі люди намагаються обдурити й засліпити Мене, щоб за допомогою хитрощів завоювати Моє визнання. Я не захоплююся, але й не звертаю уваги на людські хитрощі. Замість того, щоб впадати в лють, Я обираю інше: дивитися, але не бачити. Я планую надати людству певну свободу дій, а потім розібратися з усіма людьми разом. Оскільки всі люди – нікчемні жалюгідні істоти, які не люблять і не цінують себе, то навіщо тоді їм узагалі потрібно, щоб Я знову проявляв милосердя й любов? Усі без винятку люди не знають самих себе й не знають, чого вони варті. Їм слід стати на ваги й зважитися. Люди не приділяють Мені жодної уваги, тому і Я не сприймаю їх всерйоз. Вони не звертають на Мене уваги, тому й Мені не потрібно працювати над ними старанніше. Хіба це не найкраще з обох світів? Хіба це не ваш опис, Мій народе? Хто з вас ухвалював переді Мною рішення, а потім не відкидав їх? Хто ухвалював переді Мною довгострокові рішення, а не просто часто думав то про те, то про інше? Люди завжди ухвалюють переді Мною рішення в легкі часи, а потім скасовують їх у часи тяжкі; згодом, пізніше, вони знову повертаються до своєї рішучості та виставляють її переді Мною. Невже Я настільки неповажний, що покірно прийматиму цей мотлох, який людство підбирає зі звалища сміття? Небагато людей твердо дотримується своїх рішень, небагато хто є непорочним, і небагато хто приносить Мені в жертву своє найдорожче. Хіба всі ви не однакові? Якщо ви не здатні виконувати свої обов'язки як члени Мого народу в Царстві, то будете зневажені й відкинуті Мною!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 14»