2. Я вірив у Господа багато років і я багато читав Біблію. Чому я не прочитав жодного пророцтва про те, що Господь стане тілом як Син Людський і виконуватиме роботу суду в останні дні? Ви свідчите, що Господь Ісус повернувся у плоті, що Він є Всемогутнім Богом, і що Він виконує роботу суду останніх днів. Чи є для цього якісь підстави в Біблії?
Біблійні вірші для довідки:
«Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові» (Івана 5:22).
«І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син» (Івана 5:27).
«Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Івана 12:47–48).
Відповідні слова Бога:
Усі євреї читали Старий Заповіт і знали про пророцтво Ісаї про те, що в яслах народиться немовля чоловічої статі. Чому ж тоді, незважаючи на те, що це пророцтво було їм добре відоме, вони все одно переслідували Ісуса? Чи не було це через їхню бунтівну природу і невідання роботи Духа Святого? У той час фарисеї вірили, що робота Ісуса відрізняється від того, що вони знали про немовля чоловічої статі з пророцтва; і сьогодні люди відкидають Бога, тому що робота втіленого Бога не відповідає Біблії. Хіба суть їхнього бунтарства щодо Бога не така ж сама? Чи можеш ти прийняти без питань усю роботу Святого Духа? Якщо це робота Святого Духа, тоді це правильний потік, і тобі слід прийняти його без будь-яких побоювань; ти не повинен перебирати, що тобі приймати. Якщо ти досягаєш кращого розуміння Бога і проявляєш більше обережності щодо Нього, то хіба це не є недоречним? Тобі не потрібно шукати подальшого підтвердження в Біблії; якщо це робота Святого Духа, тоді ти повинен прийняти її, тому що ти віриш у Бога, щоб іти слідом за Богом, і тобі не варто розслідувати Його. Тобі не слід шукати додаткових доказів стосовно Мене, щоб довести, що Я є твоїм Богом, але ти повинен бути здатним розпізнати, чи приношу Я користь тобі – це те, що є найважливішим. Навіть якщо ти знайдеш багато незаперечних доказів у Біблії, це не може цілковито привести тебе до Мене. Ти просто живеш у рамках Біблії, а не переді Мною; Біблія не може допомогти тобі пізнати Мене, не може вона і поглибити твою любов до Мене. Хоча Біблія пророкувала, що народиться немовля чоловічої статі, ніхто не міг зрозуміти, на кому збудеться це пророцтво, тому що людина не знала Божої праці, і саме це змусило фарисеїв виступити проти Ісуса. Декотрі знають, що Моя робота слугує інтересам людини, але вони продовжують вірити, що Ісус і Я – дві абсолютно різні, несумісні одна з одною істоти. У той час Ісус тільки виголосив Своїм учням серію проповідей у період Благодаті, присвячених таким темам, як-от: як практикувати, як збиратися разом, як просити в молитві, як ставитися до інших тощо. Праця, яку Він виконував, була працею періоду Благодаті, і Він пояснював тільки те, яким чином учні і ті, хто слідував за Ним, повинні були практикувати. Він здійснював тільки працю періоду Благодаті, і не робив нічого, що стосується праці останніх днів. Коли Єгова встановив старозавітний закон у період Закону, чому Він тоді не здійснював роботу періоду Благодаті? Чому Він заздалегідь не роз’яснив роботу періоду Благодаті? Хіба це не допомогло б людині прийняти її? Він тільки пророкував, що народиться немовля чоловічої статі та прийде до влади, але Він не виконав заздалегідь роботу періоду Благодаті. У кожному періоді Божа праця має чіткі межі; Він виконує тільки роботу поточного періоду і ніколи не виконує наступний етап роботи заздалегідь. Тільки так Його праця, характерна для кожного періоду, може бути поставлена на перший план. Ісус говорив тільки про ознаки останніх днів, про те, як бути терплячим і як отримати спасіння, про те, як каятися і сповідатися, і про те, як нести хрест і переносити страждання; Він ніколи не говорив про те, як в останні дні людина повинна досягти входження, ані про те, як їй слід прагнути виконувати Божу волю. Отже, хіба не смішно шукати в Біблії Божу роботу останніх днів? Що ти можеш побачити, просто стискаючи Біблію в руках? Чи коментатор Біблії, а чи проповідник, – хто міг би заздалегідь передбачити сьогоднішню роботу?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як може людина, яка обмежила Бога у своїх уявленнях, отримати одкровення Бога?»
Свого часу Ісус вів євреїв і всіх тих, хто слідував за Ним, відповідно до роботи Святого Духа в Ньому в той час. Він не брав Біблію за основу того, що Він робив, але говорив відповідно до Своєї роботи; Він не звертав увагу на те, що сказано в Біблії, і не шукав у Біблії дороги, щоб вести своїх послідовників. Із самого початку Своєї роботи Він поширював дорогу покаяння – слово, про яке абсолютно не згадувалося в пророцтвах Старого Заповіту. Він не тільки не діяв відповідно до Біблії, але й ішов новою дорогою та здійснював нову роботу. Він ніколи не посилався на Біблію, коли проповідував. У період Закону ніхто ніколи не був у змозі здійснювати Його чудеса зцілення хворих і вигнання демонів. Так само, як і Його робота, Його вчення, а також авторитет і сила Його слів, перевершують будь-яку людину в період Закону. Ісус просто виконував Свою новішу роботу, і хоча багато людей засуджували Його, використовуючи Біблію, і навіть використали Старий Заповіт, щоб розп’ясти Його, Його робота перевершила Старий Заповіт; якщо би це було не так, то навіщо люди прибили Його на хресті? Чи не тому, що в Старому Заповіті нічого не говорилося про Його вчення і Його здатність зцілювати хворих і виганяти бісів? Його робота була здійснена для того, щоб прокласти нову дорогу, а не для того, щоб навмисно вступити в боротьбу з Біблією або навмисно відмовитися від Старого Заповіту. Він просто прийшов, щоб виконати Своє служіння, принести нову роботу тим, хто прагнув і шукав Його. Він прийшов не для того, щоб пояснювати Старий Заповіт або підтримувати його роботу. Його праця не була спрямована на те, щоб дозволити періоду Закону продовжувати розвиватися, оскільки Його робота не брала до уваги те, чи спиралася вона на Біблію як на основу; Ісус просто прийшов, щоб виконати роботу, яку Він повинен був виконати. Таким чином, Він не пояснював пророцтва Старого Заповіту і не діяв відповідно до слів старозаповітного періоду Закону. Він ігнорував те, про що говорилося в Старому Заповіті, Його не турбувало, чи узгоджувалося це з Його роботою чи ні, і Його не турбувало, що інші знали про Його роботу або як вони її засуджували. Він просто продовжував робити ту роботу, яку мав робити, навіть незважаючи на те, що багато людей використовували провіщення пророків Старого Заповіту, щоб засудити Його. Людям здавалося, що Його робота не має під собою жодних підстав, і багато в ній не відповідало записам Старого Заповіту. Чи не було це людською помилкою? Чи потрібно застосовувати вчення до праці Божої? І чи повинен Бог діяти відповідно до провіщень пророків? Зрештою, що величніше: Бог чи Біблія? Чому Бог повинен діяти відповідно до Біблії? Чи може бути так, що Бог не має права перевершувати Біблію? Хіба Бог не може відійти від Біблії і зайнятися іншою роботою? Чому Ісус і Його учні не дотримувалися суботи? Якщо Він повинен був практикувати у світлі суботи і відповідно до заповідей Старого Заповіту, чому Ісус не дотримувався суботи після Свого приходу, а замість цього омив ноги, покрив голову, переломив хліб і випив вино? Хіба все це не відсутнє в заповідях Старого Заповіту? Якщо Ісус шанував Старий Заповіт, чому Він відступив від цих доктрин? Вам слід знати, що було першим – Бог чи Біблія! Як Господь суботи, чи не міг він також бути Господом Біблії?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»
Хоч Ісус багато звершив поміж людей, Він лише завершив відкуплення всього людства і став жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож тепер, коли людині простилися її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу покари та суду. Ця робота піднесла людину у вище царство. Усі ті, хто скориться Його владі, отримають істину вищого порядку та більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»
Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчити людину, викрити її сутність і розібрати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людина мусить коритися Богові та бути Йому вірною, як вона має втілювати в життя свою природну людську сутність, а також мудрість та характер Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на сутність людини та її розбещений характер. Зокрема, викривальні слова про те, як людина зневажає Бога, говоряться щодо того, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він викриває, розбирається та обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи викриття, розбору й обтинання не можна замінити звичайними словами, а можна тільки істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й остаточно переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власну непокору. Робота суду дозволяє людині здобути краще розуміння Божої волі, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині усвідомити й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також виявити потворність людини. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»
Якщо люди застрягнуть у періоді Благодаті, то ніколи не позбудуться свого розбещеного характеру й тим паче не пізнають невід’ємно притаманний Богу характер. Якщо люди завжди житимуть посеред рясної благодаті, але житимуть не таким шляхом, який би дав їм пізнати Бога чи вдовольнити Його, то вони ніколи насправді Його не здобудуть у своїй вірі в Нього. Така віра дійсно жалюгідна. Коли ти закінчиш читати цю книгу, коли ти проживеш кожен крок роботи втіленого Бога в період Царства, ти відчуєш, що бажання, які жили в тобі багато років, нарешті здійснилися. Ти відчуєш, що лише зараз справді побачив Бога віч-на-віч; що лише зараз поглянув на Його лик, почув Його особисту мову, оцінив мудрість Його роботи та справді усвідомив, наскільки Він справжній і всемогутній. Ти відчуєш, що здобув багато такого, чого люди минулих часів ніколи ні бачили, ні мали. У той час ти ясно зрозумієш, що таке вірити в Бога та що таке відповідати Божій волі. Звісно, якщо ти чіплятимешся за минулі погляди й відкидатимеш або заперечуватимеш той факт, що Бог утілився вдруге, то залишишся з порожніми руками, нічого не отримаєш і зрештою будеш проголошений винним в опорі Богу. На тих, хто здатен слухатися істини та коритися Божій роботі, буде заявлено права під іменем другого втілення Бога: «Всемогутній». Вони зможуть прийняти особистий провід Бога, здобуваючи більше істин вищого порядку, а також дійсне життя. Вони узрять видіння, яке люди минулого ніколи не бачили: «І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу аж до стоп і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй» (Об’явлення 1:12–16). Це видіння – прояв усього Божого характеру, і прояв усього Його характеру – це також прояв роботи Бога в Його поточному втіленні. У потоках кар і судів Син Людський висловлюваннями виявляє властивий Йому характер, даючи всім тим, хто приймає Його кару та суд, побачити істинне обличчя Сина Людського, яке є правдивим образом обличчя Сина Людського, побаченого Іваном. (Звісно, усе це буде незримим для тих, хто не прийме роботу Бога в період Царства.) Істинне обличчя Бога не можна вповні описати людською мовою, тож Бог використовує засоби, якими Він виявляє властивий Йому характер, щоб показати людям Своє істинне обличчя. Інакше кажучи, усі ті, хто оцінив властивий Сину Людському характер, бачили істинне обличчя Сина Людського, адже Бог занадто величний, і Його не можна вповні описати людською мовою. Коли людина проживе кожен крок роботи Бога в період Царства, тоді вона пізнає істинне значення слів Івана, коли він говорив про Сина Людського посеред свічників: «А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй». У той час ти без жодного сумніву усвідомиш, що ця звичайна плоть, яка так багато сказала, – безперечно друге втілення Бога. Більше того, ти дійсно зрозумієш, наскільки ти благословенний, і відчуєш, що ти великий щасливець. Хіба ти не хочеш прийняти це благословення?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»
