Відповідь:

Більшість людей доходить висновку про істинність чи хибність шляху, ґрунтуючись на тому, скільки людей приймають те чи інше, вважаючи, що якщо певний шлях приймає багато людей, то він істинний, і що якщо лише кілька людей приймають певний шлях, то він хибний. Чи відповідає така точка зору істині? Невже вона ґрунтується на словах Божих? Згадайте, коли Бог знищив світ потопом: тільки Ной вірив у слова Божі і, виконуючи вказівки Бога, побудував ковчег, одночасно проповідуючи шлях. Однак через 120 років жодна людина не повірила тому, що він проповідував, і не прийняла це, і єдиними, хто зрештою сів у ковчег, була сім’я Ноя з восьми осіб, а всі інші не пережили потоп. Отже, хіба можна сказати, що Ной не проповідував істинний шлях? Тепер згадаймо, коли Господь Ісус явився й виконував свою роботу в період Благодаті: за винятком надзвичайно невеликої кількості людей, які прийняли Господа Ісуса, весь юдаїзм засудив Господа Ісуса й виступив проти Нього, і в кінцевому підсумку почав співпрацювати з Римською владою аж до Його розп’яття. Зважаючи на це, чи можна було б сказати, що висловлювання й робота Господа Ісуса не були істинним шляхом? Вам не здається, що оцінювати щось у такий спосіб геть безглуздо? Робота Бога в минулих поколіннях є доказом того, що розбещене людство було настільки глибоко розбещене, що воно поклоняється злу й має огиду до істини; коли істинний шлях приходить до людей, лише надзвичайно мала кількість людей здатна скоритися та прийняти його, а більшість заперечує його та відрікається від нього. Як сказав Господь Ісус: «Рід цей рід лукавий» (Луки 11:29). У 1 Івана 5:19 сказано: «Ввесь світ лежить у злі». Отже, істинний шлях не обов’язково приймає багато людей, і те, що визнає більшість людей, не обов’язково є правильним, не обов’язково є істиною. Насправді, усе, що визначає більшість, стосується поглядів і фантазії людини й не відповідає істині й фактам. Визначати, чи є той чи інший шлях істинним, виходячи з того, скільки людей його приймають, є таким абсурдним і сміховинним. У багатьох місцях Біблії говориться, що Бог бажає від людей якості, а не кількості. Наприклад, у Матвія 22:14 написано: «Бо багато покликаних, та вибраних мало». У Матвія 7:13-14 сказано: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!». У Захарія 13:8 говориться: «І так станеться, що в усьому краї, – сказав Єгова, – дві частини його будуть посічені та помруть; а третя буде залишена в ньому». Ці вірші показують нам, що лише надзвичайно мала кількість людей здатна знайти істинний шлях, і що лише невелика кількість залишиться. Це не так, як ми віримо, що якщо це істинний шлях, то він буде прийнятий багатьма людьми; така логіка суперечить істині й фактам Божої роботи та є не більше ніж плодом людської уяви. Сам Бог є істина, шлях і життя, і Його сутність ніколи не зміниться. Навіть якби жодна людина не повірила в Нього, не прийняла Його або не пішла за Ним, Його робота та слова однаково були б істинним шляхом, і цього ніхто не може заперечити. Як говорить Всемогутній Бог: «Мої слова є вічно незмінною істиною. Я – джерело життя людини і єдиний провідник для людства. Цінність та значення Моїх слів визначаються не тим, чи людство їх визнає або приймає, а сутністю самих цих слів. Навіть якщо жодна людина на цій землі не може прийняти Мої слова, значення Моїх слів та їхня допомога людству безцінні для будь-якої людини. Тож коли Я стикаюся з багатьма людьми, які бунтують проти Моїх слів, спростовують їх або цілковито їх зневажають, Моє ставлення лише таке: хай час і факти будуть Моїми свідками та покажуть, що Мої слова – істина, дорога і життя. Хай вони покажуть, що все Мною сказане – правильне, що саме цим людина має бути забезпечена, більше того – що це людина має прийняти» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні зважати на свої вчинки»).

Оскільки кількість людей, які приймають той чи інший шлях, не може слугувати критерієм для визначення істинності чи хибності такого шляху, як же нам його потрібно оцінювати? Головне – з’ясувати, чи в ньому міститься прояв істини та чи є він голосом Божим. Якщо він є висловлюванням Бога, якщо він є проявом істини, яка б кількість людей його не приймала, – навіть якщо лише одна людина – він є істиною та істинним шляхом. Згадайте, коли Господь Ісус прийшов для виконання роботи в період Благодаті. Петро, Іван, Матвій, Натанаїл та інші пішли за Господом Ісусом, бо впізнали голос Божий у тому, що Він проповідував; вони не робили цього, виходячи з того, скільки людей прийняло Господа Ісуса й пішло за ним у той час. Так само й сьогодні відмінність між істинним шляхом і хибними шляхами необхідно визначати, спираючись на роботу та слова Божі. Всемогутній Бог говорить: «Який найбільш базовий принцип у пошуку істинного шляху? Ти повинен звертати увагу на те, чи робота Святого Духа присутня у цьому шляху, чи ці слова є вираженням істини, про кого це свідчення, і що це може тобі принести. Вміння розрізняти між істинним шляхом і шляхом хибним вимагає кількох аспектів базових знань, найбільш фундаментальним з яких є визначення того, чи присутня тут робота Святого Духа. Адже сутність людської віри у Бога – це віра в Духа Божого, і навіть їхня віра у втіленого Бога полягає в тому, що ця плоть є втіленням Духа Божого, а отже, така віра однаково є вірою в Духа. Між Духом і плоттю є відмінності, але оскільки ця плоть походить від Духа і є Словом, що стало плоттю, те, у що вірить людина, однаково є невід’ємною сутністю Бога. Тому, розрізняючи, істинний це шлях чи ні, перш за все потрібно звертати увагу на те, чи присутня в ньому робота Святого Духа, після чого потрібно з’ясувати, чи присутня у цьому шляху істина. Істина – це характер життя нормальної людської природи, іншими словами, це те, що вимагалося від людини, коли Бог створив її на початку, а саме звичайна людська природа у всій її повноті (у тому числі людський розум, проникливість, мудрість та засадничі знання про те, як бути людиною). Тобто потрібно з’ясувати, чи може цей шлях привести людей до життя нормальної людської природи, чи істина, про яку йдеться, необхідна виходячи з дійсності звичайної людської природи, чи є ця істина практичною і реальною, і чи є вона найбільш своєчасною. Якщо істина присутня, то вона здатна привести людей до нормальних і реальних досвідів; ба більше, люди стають дедалі нормальнішими, їхня людська розсудливість стає дедалі ціліснішою, їхнє плотське життя і життя духовне стають дедалі впорядкованішими, а їхні емоції стають дедалі нормальнішими. Це другий принцип. Є ще один принцип, який полягає в тому, чи покращується людське знання Бога, і чи може переживання такої роботи та істини надихати їх на любов до Бога і наближати їх до Бога. За цим можна визначити, чи є цей шлях істинним чи ні. А найголовніший принцип – чи цей шлях є реалістичним, а не надприродним, і чи здатний він забезпечити життя людини чи ні. Якщо він відповідає цим принципам, можна зробити висновок, що цей шлях істинний» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»).

«Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме прояв Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він звершить ту працю, яка в Його намірах, і оскільки Бог стає плоттю, Він виявить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи це дійсно правдива дорога, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, коли визначаєш, чи це плоть утіленого Бога, ключ криється не в зовнішності, а в Його сутності: Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших сторонах. Якщо людина вдивляється лише в Його зовнішність і внаслідок цього не помічає Його сутності, це показує, що людина темна й нетямуща» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»).

У словах Всемогутнього Бога чітко зазначені принципи пошуку істинного шляху. Визначаючи, чи є щось роботою Божою й чи є це істинним шляхом, головне – перевірити, чи містить це роботу Святого Духа та прояв істини, чи може це забезпечити життя людей, і чи після прийняття людьми цього шляху, їхні людська сутність і розсудливість стають дедалі нормальнішими, а також чи зростає їхнє знання Бога. Це стандарти для визначення того, чи є той чи інший шлях істинним або хибним. Щоб точно визначити, чи є робота Всемогутнього Бога істинним шляхом, ми мусимо подивитися на те, чи є робота та слова Всемогутнього Бога роботою Святого Духа, а також прислухатися до того, чи є слова Всемогутнього Бога проявом істини й чи є вони голосом Бога. Так само ми можемо визначити, чи є робота Всемогутнього Бога істинним шляхом, з’ясувавши, чи свідчать ті, хто слідує за Всемогутнім Богом, про перемогу над сатаною, чи відбулися зміни в їхньому характері життя, чи знають вони праведний характер Божий і чи бояться вони Бога та чи підкоряються Йому. Якщо люди визначають, чи є той чи інший шлях істинним, виходячи з того, скільки людей його приймають, якщо вони сліпо слідують за масами, не звертають уваги на те, щоб слухати голос Божий, і відмовляються досліджувати та приймати роботу Всемогутнього Бога останніх днів, тоді вони надзвичайно дурні й нетямущі. Такі люди, врешті-решт, втратять свій шанс бути підхопленими, коли прийде Господь, і можуть бути тільки вкинуті у великі лиха та знищені, у такий спосіб сповнюючи ці слова з Біблії: «Погине народ Мій за те, що не має знання» (Осія 4:6), а також: «Безглузді ж умирають з нерозуму» (Приповісті 10:21).