Божі слова на кожен день. Уривок 166

Чи знаєте ви, яке знання є ключем до розуміння праведного Божого характеру? З досвіду можна багато чого сказати на цю тему, але спочатку я маю розповісти вам про кілька головних моментів. Щоб зрозуміти праведний Божий характер, потрібно спочатку зрозуміти Божі почуття: що Він ненавидить, чим гидує, що любить, до кого Він терпимий і милосердний та людям якого типу Він дарує це милосердя. Це один головний момент. Також потрібно зрозуміти, що, яким би люблячим не був Бог, скільки б любові й милосердя Він не мав до людей, Бог не терпить, щоб хтось ображав Його статус і становище, і так само Він не терпить, щоб хтось ображав Його гідність. Хоч Бог і любить людей, Він їх не балує. Він дарує людям Свою любов, Своє милосердя та Свою терпимість, але Він ніколи їх не розпещував; у Бога є Свої принципи й обмеження. Скільки б Божої любові ти не відчував, наскільки б глибокою не була ця любов, ти ніколи не повинен ставитися до Бога так, як ставився б до іншої людини. Хоча ставлення Бога до людей справді відзначається надзвичайною близькістю, якщо людина вважає Бога просто іншою людиною – ніби Він усього-на-всього інша створена істота, наче друг або об’єкт поклоніння, – тоді Бог сховає від неї Своє обличчя й покине її. Такий Його характер, і люди не повинні легковажити цим питанням. Отже, ми часто бачимо подібні слова, сказані Богом про Свій характер: неважливо, скільки доріг ти пройшов, скільки роботи виконав, скільки страждань витерпів, – щойно ти образиш Божий характер, Він відплатить кожному з вас відповідно до того, що ви зробили. Це означає, що Бог ставиться до людей із надзвичайною близькістю, але люди не повинні ставитися до Бога як до друга чи родича. Не можна звати Бога своїм «приятелем». Скільки б любові ти від Нього не отримав, яким би терпимим Він до тебе не був, ти ніколи не повинен ставитися до Бога як до свого друга. Таким є праведний Божий характер. Чи ви розумієте? Чи Я мушу поговорити про це докладніше? Чи є у вас якесь попереднє розуміння цього питання? Загалом це та помилка, яку людям зробити найлегше, незалежно від того, розуміють вони вчення чи ніколи раніше не замислювалися над цим питанням. Коли люди ображають Бога, це може бути не через якусь одну подію чи висловлювання, а радше через ставлення, яке вони мають, і стан, у якому вони перебувають. Це дуже страшна річ. Деякі люди вважають, що мають розуміння Бога, що мають певні знання про Нього, і вони навіть можуть робити якісь речі, що догоджають Богу. Вони починають почуватися так, наче рівні Богу та спритно пролізли в Його друзі. Такі почуття страшенно неправильні. Якщо ти не маєш глибокого розуміння цього – якщо ти чітко цього не розумієш, – тоді ти дуже легко зможеш образити Бога та Його праведний характер. Тепер ти це розумієш, правда? Хіба праведний Божий характер не унікальний? Хіба він міг би колись бути рівнозначним натурі чи моральному авторитету людини? Ні, ніколи. Отже, ти не повинен забувати, що, як би Бог не ставився до людей і як би Він не думав про людей, Боже становище, влада та статус ніколи не змінюються. Для людського роду Бог завжди є Господом усього сущого та Творцем.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VII»

Божі слова на кожен день. Уривок 167

Історія 1. Насінинка, земля, дерево, сонячне світло, птахи та людина

На землю впала дрібна насінинка. Пройшов великий дощ, і насінинка проросла ніжним паростком, а його коріння тим часом повільно заглиблювалось далі в ґрунт. З часом паросток виріс високим, зносячи жорстокі вітри та люті зливи, споглядаючи, як змінювалися пори року, а місяць зростав і спадав. Улітку земля приносила дари води, щоб паросток міг витримати палючу сезонну спеку. І завдяки землі паросток не був пригнічений спекою, і так минула найстрашніша літня спека. Коли прийшла зима, земля огорнула паросток своїми теплими обіймами, і земля та паросток міцно тримались одне за одного. Земля зігрівала паросток, і так він пережив люті сезонні холоди, не постраждавши від зимових буревіїв і хуртовин. Прихищений землею, паросток ріс сміливим і щасливим; самовіддано виплеканий землею, він ріс здоровим і сильним. Він щасливо зростав, співаючи під дощем, танцюючи та гойдаючись на вітрі. Паросток і земля залежать одне від одного…

Минули роки, і паросток виріс у височезне дерево з дужими гілками, вкритими незліченним листям. Воно міцно стояло на землі. Як і раніше, коріння дерева досі вгризалося в землю, але тепер воно глибоко проникло далі в ґрунт. Земля, що колись захищала крихітний паросток, тепер стала основою для могутнього дерева.

Дерево осяяв сонячний промінь. Дерево похитувалося своїм тілом, широко розкидало руки та глибоко вдихало пронизане сонцем повітря. Ґрунт унизу дихав у такт із деревом, і земля почувалась оновленою. У ту мить із-поміж гілок повіяв свіжий вітерець, і дерево затремтіло від радощів, пульсуючи енергією. Дерево та сонячне світло залежать одне від одного…

Люди сиділи в прохолодній тіні дерева й ніжилися на свіжому духмяному повітрі. Повітря очистило їхні серця й легені та зробило чистою кров у них, і їхні тіла перестали бути онімілими та скутими. Люди та дерево залежать одне від одного…

Зграйка дрібних пташок, цвірінькаючи, обсіла гілки дерева. Може, вони там посідали, щоб утекти від хижака чи щоб вивести й виростити потомство, а може, вони там просто перепочивали. Пташки та дерево залежать одне від одного…

Коріння дерева, покручене й переплутане, глибоко вросло в землю. Своїм тілом воно прикривало землю від вітру й дощу, а кінцівки простягало, щоб захистити землю під ногами. Дерево це робило, бо земля була його матір’ю. Вони зміцнюють одне одного й покладаються одне на одного, і вони ніколи не розлучаться…

…

Усе, про що Я щойно говорив, ви вже бачили раніше. Наприклад, насіння – з нього виростають дерева, і хоча ти не можеш бачити всі подробиці цього процесу, ти знаєш, що це відбувається, чи не так? Ви також знаєте про землю й сонячне світло. Картину пташок, що сидять на дереві, бачили всі, правда? І картина людей, що відпочивають у прохолодному затінку дерева, – ви всі це бачили, правда ж? (Так.) Отже, коли всі ці речі представлені в одній картині, яке почуття викликає ця картина? (Почуття гармонії.) Чи всі речі в такій картині походять від Бога? (Так.) Оскільки вони походять від Бога, то Бог знає цінність і значення земного існування всіх цих різних речей. Коли Бог створював усе суще, коли Він планував і створював кожну річ, Він робив це з наміром; і коли Він створив ці речі, у кожну з них було вкладено життя. Середовище, яке Він створив для існування людства, як було щойно описано в нашій історії, – це середовище, де насіння та земля залежать одне від одного, де земля може живити насіння, а насіння прив’язане до землі. Ці відносини було визначено Богом на самому початку Його творіння. Картина дерева, сонячного світла, пташок і людей – це зображення життєвого середовища, яке Бог створив для людини. По-перше, дерево не може ні відірватися від землі, ні бути без сонячного світла. Отже, з якою ж ціллю Бог створив дерево? Чи можна сказати, що воно призначене лише для землі? Чи можна сказати, що воно призначене лише для пташок? Чи можна сказати, що воно призначене лише для людей? (Ні.) Які між ними відносини? Між ними відносини взаємопосилення, взаємозалежності та нероздільності. Тобто земля, дерево, сонячне світло, пташки та люди покладаються одне на одного у своєму існуванні й живлять одне одного. Дерево захищає землю, а земля плекає дерево; сонячне світло забезпечує дерево, а дерево отримує від сонячного світла свіже повітря та стишує палючий жар сонця на землі. Хто зрештою отримує від цього користь? Людство, чи не так? Це один із принципів, що лежить в основі того середовища, у якому живе людство, яке створив Бог; таким воно було задумане Богом від початку. Хоча ця картина проста, але в ній ми бачимо Божу мудрість і Його намір. Людство не може жити без землі, без дерев, а тим більше без пташок і сонячного світла. Хіба це не так? Хоча це лише історія, у ній зображено мікрокосм Божого творіння неба, землі та всього сущого, а також Його дар середовища, у якому може жити людство.

Саме для людства Бог створив небо, землю і все суще, а також середовище для проживання. По-перше, головне, про що йшлось у нашій історії, – це взаємопосилення, взаємозалежність і співіснування всього сущого. Згідно з цим принципом, середовище існування людства захищене; воно може існувати й підтримуватися. Завдяки цьому людство може процвітати й розмножуватися. Картина, яку ми побачили, – це дерево, земля, сонячне світло, пташки та люди разом. Чи був Бог у цій картині? Його не було там видно. Але було видно правило взаємопосилення та взаємозалежності між речами в картині; у цьому правилі можна побачити існування та володарювання Бога. Бог використовує такий принцип і таке правило для збереження життя й існування всього сущого. У такий спосіб Він забезпечує все суще та людство. Чи стосується ця історія нашої головної теми? На перший погляд здається, що ні, але насправді правило, за яким Бог створив усе суще, і Його панування над усім сущим тісно пов’язані з тим, що Він є джерелом життя для всього сущого. Ці факти нероздільні. Тепер ви починаєте чомусь учитися!

Бог контролює правила, що керують функціонуванням усього сущого; Він контролює правила, що керують виживанням усього сущого; Він контролює всі речі у світі й робить так, щоб вони зміцнювали одна одну та залежали одна від одної, аби вони не загинули й не зникли. Лише так людство може продовжувати жити; лише так воно може жити під Божим проводом у такому середовищі. Бог є повелителем цих правил роботи, і ніхто не може ні втручатись у них, ні змінювати їх. Лише Сам Бог знає ці правила, і лише Сам Бог ними управляє. Коли проростатимуть дерева; коли йтиме дощ; скільки води та поживних речовин земля даватиме рослинам; у яку пору року опадатиме листя; у яку пору року плодоноситимуть дерева; скільки поживних речовин даватиме деревам сонячне світло; що видихатимуть дерева, наситившись сонячним світлом, – усе це було визначено Богом при створенні всього сущого як правила, які ніхто не може порушити. Усе, що створив Бог, – чи живе, чи, в очах людини, неживе – перебуває в Його руці, де Він керує ним і панує над ним. Ніхто не може ні змінити, ні порушити ці правила. Тобто, коли Бог творив усе суще, Він визначив, що без землі дерево не могло б пустити коріння, прорости й вирости; що якби на землі не було дерев, то вона б висохла; що дерево має стати домівкою для пташок і місцем, де вони могли б сховатися від вітру. Чи може дерево жити без землі? У жодному разі. Чи могло б воно жити без сонця чи дощу? Теж ні. Усі ці речі – для людства, для виживання людства. Від дерева людина отримує свіже повітря, і людина живе на землі, яку захищає дерево. Людина не може жити без сонячного світла та різних живих істот. Хоча ці відносини складні, ти повинен пам’ятати, що Бог створив правила, які керують усіма речами, щоб ті могли зміцнювати одна одну, залежати одна від одної й існувати разом. Інакше кажучи, кожнісінька річ, яку Він створив, має цінність і значення. Якби Бог створив щось незначуще, то зробив би так, щоб воно зникло. Це один із методів, якими Бог забезпечує все суще. Що означає слово «забезпечувати» в цій історії? Хіба Бог щодня поливає дерево? Хіба дерево не може дихати без Божої допомоги? (Ні.) «Забезпечувати» тут означає Боже управління всім сущим після його створення; Богу достатньо управляти ним, установивши правила, які ним керують. Після того як насіння посаджено в землю, дерево росте саме по собі. Усі умови для його росту створені Богом. Бог створив сонячне світло, воду, ґрунт, повітря та навколишнє середовище; Бог створив вітер, мороз, сніг, дощ і чотири пори року. Це умови, які потрібні дереву, щоб рости, і їх підготував Бог. Тож чи є Бог джерелом цього життєвого середовища? (Так.) Чи мусить Бог щодня рахувати кожен листок на деревах? Ні! І так само Богу не потрібно допомагати дереву дихати чи щодня будити сонячне світло зі словами: «Настав час світити на дерева». Він не має цього робити. Сонячне світло саме світить, коли йому час світити, відповідно до правил; воно з’являється та світить на дерево, і дерево поглинає сонячне світло, коли йому потрібно, а коли не потрібно, то дерево все одно живе в рамках правил. Можливо, ви не можете чітко пояснити це явище, але тим не менше це факт, який кожен може побачити та визнати. Усе, що від тебе вимагається, – це визнавати, що правила, які керують існуванням усього сущого, походять від Бога, і знати, що Бог володарює ростом і виживанням усього сущого.

Отже, чи є в цій історії те, що люди називають «метафорою»? Чи це уособлення? (Ні.) Я розповів правдиву історію. Бог править усякою живою істотою, усім, що має життя; Бог наділив життям кожну живу істоту під час її створення; життя кожної живої істоти походить від Бога та йде за шляхом і законами, які його спрямовують. Це не потребує ні внесення людиною змін, ні її допомоги; це один зі шляхів, якими Бог забезпечує все суще. Ви розумієте, чи не так? Чи вважаєте ви за потрібне, щоб люди це визнавали? (Так.) Отже, чи ця історія якось стосується біології? Чи вона якимось чином пов’язана з певною науковою дисципліною або галуззю знань? Ми не обговорюємо біологію, і ми точно не проводимо біологічних досліджень. Яка основна думка нашої розмови? (Бог – джерело життя для всього сущого.) Що ви бачили у творінні? Чи бачили ви дерева? Чи бачили ви землю? (Так.) Ви бачили сонячне світло, чи не так? Чи бачили ви пташок, що сидять на деревах? (Бачили.) Чи раде людство від того, що живе в такому середовищі? (Так.) Тобто Бог використовує все суще – те, що Він створив, – щоб підтримувати й захищати дім людства, його життєве середовище. У такий спосіб Бог забезпечує людство та все суще.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VII»

Божі слова на кожен день. Уривок 168

Історія 2. Велика гора, маленький потічок, буйний вітер і велетенська хвиля

Був собі маленький потік, який звивався туди-сюди, аж поки не сягнув підніжжя величезної гори. Та гора перегородила шлях крихітному потічку, і потічок сказав горі своїм слабеньким голоском: «Будь ласка, пропусти мене. Ти стоїш на моєму шляху й перегороджуєш мені дорогу вперед». «Куди ти прямуєш?» – запитала гора. «Я шукаю свій дім», – відповів потічок. «Гаразд, бери й течи просто по мені!» Але крихітний потічок був занадто слабким і молодим, тож він ніяк не міг перетекти через таку велику гору. Він міг лише й далі текти там, біля підніжжя гори…

Повз пронісся буйний вітер, несучи пісок і сміття туди, де стояла гора. Вітер заревів на гору: «Пропусти мене!» – «Куди ти прямуєш?» – запитала гора. «Мені потрібно за той бік гори», – провив у відповідь вітер. «Гаразд, якщо ти зможеш пробитися крізь мій поперек, то лети собі!» Буйний вітер завивав і так і сяк, але хоч би як несамовито він не дув, та не зміг пробитися крізь поперек гори. Вітер стомився та спинився відпочити – а з іншого боку гори повіяв вітерець, радуючи тамтешніх людей. Так гора вітала людей…

На березі моря океанські хвильки м’яко накочувалися на скелястий берег. Раптом здійнялася велетенська хвиля та з ревом ринула на гору. «Посунься!» – заволала велетенська хвиля. «Куди ти прямуєш?» – запитала гора. Не в змозі зупинити свій наступ, хвиля ревла: «Я розширюю свою територію! Я хочу розпростерти руки!» – «Гаразд, якщо ти зможеш перекотитися через мою вершину, я тебе пропущу». Велика хвиля дещо відступила, а потім знову ринула на гору. Але як би вона не намагалася, вона не зуміла перекотитися через вершину гори. Хвиля могла тільки повільно відхлинути назад у море…

Тисячі років маленький потічок лагідно дзюркотів біля підніжжя гори. Послухавши вказівок гори, маленький потічок повертався додому, де вливався в річку, яка, у свою чергу, впадала в море. Під опікою гори маленький потічок ніколи не збивався зі шляху. Потік і гора зміцнювали одне одного та залежали одне від одного; вони посилювали одне одного, протидіяли одне одному й існували разом.

Тисячі років буйний вітер завивав за своєю звичкою. Він усе одно часто навідувався «в гості» до гори, і в його поривах закручувалися величезні піщані вихори. Він погрожував горі, але так і не пробився крізь її поперек. Вітер і гора зміцнювали одне одного та залежали одне від одного; вони посилювали одне одного, протидіяли одне одному й існували разом.

Тисячі років велетенська хвиля ніколи не спинялася перепочити, і вона невпинно йшла вперед, безперервно розширюючи свою територію. Вона знов і знов ревіла та котилася на гору, але гора так нітрохи й не зрушила з місця. Гора наглядала за морем, і так творіння в морі розмножувались і процвітали. Хвиля й гора зміцнювали одна одну та залежали одна від одної; вони посилювали одна одну, протидіяли одна одній та існували разом.

На цьому наша історія завершується. Спершу скажіть Мені, про що була ця історія? Почнімо з того, що в ній були велика гора, маленький потік, буйний вітер і велетенська хвиля. Що сталось у першій частині, з маленьким потічком і великою горою? Чому Я вирішив говорити про потічок і гору? (Під опікою гори потічок ніколи не збивався зі шляху. Вони покладались одне на одного.) Як ви вважаєте, гора захищала маленький потічок чи заважала йому? (Захищала.) Але хіба вона йому не заважала? Вона й потічок оберігали одне одного; гора захищала потічок, але й заважала йому. Гора захищала потічок, коли він вливався в річку, але заважала йому текти туди, куди він хотів і де б спричинив повені та приніс людям лихо. Хіба не про це була та частина? Захищаючи потік і перегороджуючи його шлях, гора оберігала домівки людей. Тоді маленький потічок вливався в річку біля підніжжя гори й тік далі в море. Хіба це не правило, яке керує існуванням потічка? Завдяки чому потічок вливався в річку та в море? Хіба не завдяки горі? Потічок покладався на захист і завади від гори. Отже, хіба це не головне? Чи бачиш ти в цьому важливість гір для води? Чи була в Бога Своя ціль, коли Він створював кожну гору, велику й малу? (Так.) Ця коротка частина, у якій немає нічого, крім маленького потічка та великої гори, дозволяє нам побачити цінність і значення того, що Бог створив ці дві речі; вона також показує нам мудрість і ціль у Його правлінні ними. Хіба це не так?

Про що була друга частина історії? (Про буйний вітер і велику гору.) Вітер – це добре? (Так.) Не обов’язково: іноді вітер надто сильний і призводить до лиха. Як би ти почувався, якби тебе змусили стояти на сильному вітрі? Усе залежить від його сили. Якби це був вітер третього-четвертого рівня, то це було б терпимо. У найгіршому випадку людині могло б бути важко не заплющувати очі. Але якби вітер розбушувався й перейшов в ураган, чи зміг би ти його витримати? Ні, не зміг би. Тому неправильно, коли люди говорять, що вітер завжди хороший або що він завжди поганий, бо це залежить від його сили. Отже, яку функцію тут виконує гора? Хіба її функція – не затримувати вітер? До чого гора стишує шалений вітер? (До вітерця.) А в середовищі, де живе людина, з чим стикається більшість людей: зі штормами чи вітерцями? (З вітерцями.) Хіба це не було однією з цілей Бога, одним із Його намірів при створенні гір? Як було б, якби люди жили в середовищі, де пісок шалено розлітався б на вітрі без перешкод і затримок? Можливо, земля, що страждає від літаючого піску й каміння, була б непридатною для життя? Каміння б уражало людей, а пісок би їх засліплював. Вітер збивав би людей із ніг або здіймав у повітря. Будинки нищилися б, і траплялися б усілякі лиха. Та чи є цінність в існуванні буйного вітру? Я сказав, що він поганий, тому може здатися, що він не має ніякої цінності, але чи так це? Хіба він не набуває цінності, перетворившись на вітерець? Що найбільше потрібно людям, коли погода волога чи задушлива? Їм потрібен легкий вітерець, щоб він ніжно подув на них, щоб освіжив їх і прояснив їхній розум, щоб загострив їхнє мислення, відновив і покращив їхній душевний стан. Зараз, наприклад, усі ви сидите в кімнаті, де багато людей і задушливе повітря, – що вам потрібно найбільше? (Легкий вітерець.) Відвідування місця, де повітря каламутне та брудне, може сповільнити мислення, послабити кровообіг і затьмарити ясність розуму. Однак трохи руху й вентиляції освіжає повітря, а на свіжому повітрі люди почуваються інакше. Хоча маленький потічок може призвести до лиха, хоча буйний вітер може призвести до лиха, але поки є гора, вона перетворюватиме цю небезпеку на силу, яка приносить людям користь. Хіба це не так?

Про що була третя частина історії? (Про велику гору та велетенську хвилю.) Про велику гору та велетенську хвилю. Дія цієї частини відбувається на березі моря біля підніжжя гори. Ми бачимо гору, океанські хвильки та величезну хвилю. Чим гора виступає для хвилі в цьому випадку? (Захисницею й перепоною.) Вона і захисниця, і перепона. Будучи захисницею, вона не дає морю зникнути, щоб створіння, які в ньому живуть, могли розмножуватись і процвітати. Будучи перепоною, гора не дає морським водам розлитись і спричинити лихо, наробити шкоди та зруйнувати людські оселі. Тож ми можемо сказати, що гора – водночас і захисниця, і перепона.

Ось таким є значення взаємозв’язку між великою горою й маленьким потічком, великою горою й буйним вітром, великою горою й велетенською хвилею; ось таким є значення того, що вони посилюють одне одного, протидіють одне одному та співіснують разом. Ці речі, створені Богом, у своєму існуванні керуються правилом і законом. Тож які діяння Божі ви побачили в цій історії? Чи ігнорував Бог усе суще відтоді, як створив його? Чи Він створив правила та продумав способи функціонування всього сущого, лише щоб потім ігнорувати їх? Чи так воно сталося? (Ні.) А що ж тоді сталося? Бог досі все контролює. Він контролює воду, вітер і хвилі. Він не дає їм розгулюватися, і Він не дозволяє їм робити шкоди та знищувати будинки, де живуть люди. Завдяки цьому люди можуть жити, розмножуватись і процвітати на землі. Це означає, що, створюючи все суще, Бог уже спланував правила його існування. Коли Бог створював кожну річ, Він подбав про те, щоб вона була корисна людству, і взяв її під Свій контроль, щоб вона не завдавала людству клопоту й не приносила йому лиха. Якби не Боже управління, хіба води не текли б нестримно? Хіба вітер не дув би нестримно? Чи підкоряються правилам вітер і вода? Якби Бог ними не управляв, то ними не керували б ніякі правила, і вітер завивав би, а води були б нестримними та спричиняли повені. Якби хвиля була вищою за гору, чи могло б існувати море? Не могло б. Якби гора не була такою ж високою, як хвиля, то моря не існувало б, а гора втратила б свою цінність і значення.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VII»

Божі слова на кожен день. Уривок 169

Бог створив усе, що існує, і Він є володарем усього, що існує; Він управляє всім цим, Він забезпечує все це, і всередині всього сущого Він бачить і ретельно вивчає кожне слово й дію всього, що існує. Так само Бог бачить і ретельно вивчає кожен куточок людського життя. Отже, Бог досконало знає кожну подробицю всього, що існує в межах Його творіння, починаючи з функції кожної речі, її природи, правил виживання та закінчуючи значенням її життя й цінністю її існування, – усе це відомо Богу в усій повноті. Бог створив усе суще – ви дійсно думаєте, що Йому потрібно вивчати правила, які ним керують? Чи потрібно Богу вивчати людське знання чи науку, щоб пізнати та зрозуміти їх? (Ні.) Чи є серед людства хтось, хто настільки освічений і ерудований, щоб розуміти все суще так, як розуміє Бог? Немає такої людини, правильно? Чи є такі астрономи чи біологи, що справді розуміють правила, за якими живе й росте все суще? Чи можуть вони справді зрозуміти цінність існування кожної речі? (Ні, не можуть.) Причина цього в тому, що все суще створено Богом, і в яких би обсягах та як би глибоко людство не вивчало це знання, скільки б не намагалося його пізнати, воно ніколи не зможе осягнути таємницю чи ціль створення Богом усього сущого. Хіба це не так? А тепер, після того, що ми вже обговорили, чи відчуваєте ви, що здобули часткове розуміння справжнього значення фрази «Бог – джерело життя для всього сущого»? (Так.) Я знав, що коли Я обговорюватиму цю тему – «Бог – джерело життя для всього сущого», – багатьом людям одразу спаде на думку інша фраза: «Бог є істина, і Бог Своїм словом забезпечує нас», – і нічого поза цим рівнем значення теми. Декому може навіть здаватися, що забезпечення Богом людського життя, щоденної їжі й питва, а також усіх повсякденних потреб не вважається забезпеченням Ним людини. Хіба немає тих, хто так вважає? Але хіба намір Бога, що стоїть за Його творінням, не очевидний – дозволити людству існувати й нормально жити? Бог підтримує середовище, у якому живуть люди, і Він забезпечує все те, що потрібно людству для його виживання. Більше того, Він управляє й володарює всім сущим. Завдяки всьому цьому людство може нормально жити, процвітати й розмножуватися; саме так Бог забезпечує все творіння та людство. Хіба це не правда, що люди повинні усвідомлювати й розуміти ці речі? Можливо, хтось скаже: «Ця тема надто далека від нашого пізнання Самого істинного Бога, і ми не хочемо цього знати, бо не хлібом самим живемо, але словом Божим». Чи правильне таке розуміння? (Ні.) Чому воно неправильне? Чи можете ви мати повне розуміння Бога, якщо знаєте лише те, що Бог сказав? Якщо ви лише приймаєте Божу роботу та приймаєте Божий суд і кару, чи можете ви мати повне розуміння Бога? Якщо ви знаєте лише дрібку Божого характеру, дрібку Божої влади, чи вважатимете ви це достатнім, щоб досягнути розуміння Бога? (Ні.) Дії Бога почалися з того, що Він створив усе суще, і вони тривають сьогодні – дії Бога явні в усі часи, щомиті. Якщо хтось вірить, ніби Бог існує лише тому, що Він обрав громаду людей, аби виконувати над ними Свою роботу та спасати їх, і ніщо інше ніяк Бога не стосується – ні Його влади, ні Його статусу, ні Його дій, – то чи можна вважати, що така людина має істинне знання про Бога? Люди, які володіють цим так званим «знанням про Бога», мають лише однобоке розуміння, за яким Його діяння нібито обмежуються однією громадою людей. Хіба це істинне знання про Бога? Хіба люди з таким знанням не заперечують створення Богом усього сущого та Його володарювання над ним? Дехто не хоче розбиратися з цим питанням, натомість думаючи про себе: «Я не бачив Божого володарювання над усім сущим. Ця ідея така абстрактна, і я не хочу в ній розбиратися. Бог робить що хоче, а мене це ніяк не стосується. Я приймаю Божий провід і Його слово тільки для того, щоб Бог міг мене спасти та вдосконалити. Ніщо інше для мене не має значення. Правила, які встановив Бог, коли створював усе суще, і те, що Він робить, щоб забезпечити все суще та людство, ніяк мене не стосуються». Що це за розмови? Хіба це не акт бунту? Чи є серед вас хтось із таким розумінням? Навіть без ваших слів Я знаю, що так думає багато хто з присутніх. Такі буквоїди дивляться на все з власної «духовної» точки зору. Вони хочуть лише загнати Бога в рамки Біблії, у рамки слів, які Він сказав, і сенсу, який випливає з букви писаного слова. Вони не бажають пізнати Бога глибше та не хочуть, щоб Бог розпорошував Свою увагу, займаючись іншими справами. Такий тип мислення дитячий і до того ж надмірно релігійний. Чи можуть люди з такими поглядами пізнати Бога? Їм було б дуже важко пізнати Бога. Сьогодні Я розповів дві історії, що стосувалися різних аспектів. Щойно зіткнувшись із ними, ви можете відчувати, що вони глибокі або дещо абстрактні, важкі для сприйняття та розуміння. Можливо, їх важко пов’язати з Божими діяннями та Самим Богом. Проте кожна людина, кожен, хто прагне пізнати Бога, має знати, ясно й точно, усі Божі дії та все, що Він зробив у творінні й серед людей. Це знання дасть тобі впевненість у твоїй вірі в істинне існування Бога. Воно також дасть тобі точні знання про Божу мудрість, Його силу й те, у який спосіб Він забезпечує все суще. Воно дозволить тобі чітко усвідомити істинне існування Бога та побачити, що Його існування не вигадане, не невизначене, не міф, не теорія та, звичайно, не якась духовна розрада, а реальне існування. Більше того, воно дозволить людям дізнатися, що Бог завжди забезпечував усе творіння та людство; Бог робить це по-Своєму й відповідно до Свого ритму. Отже, саме тому, що Бог створив усі речі й дав їм правила, кожна з них здатна, як Він визначив наперед, робити відведені їй завдання, виконувати свої обов’язки та грати свою роль; як Він визначив наперед, кожна річ має своє призначення для служіння людству, а також простору й середовищу, де живе людство. Якби Бог так не зробив і в людства не було такого середовища для проживання, то віра в Бога та слідування за Ним були б для людства неможливими; усе це було б не більше ніж пустопорожніми балачками. Хіба це не так?

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VII»

Божі слова на кожен день. Уривок 170

Базове середовище для життя, яке Бог творить для людства (Вибрані уривки)

Ми обговорили багато тем і багато змісту, пов’язаних зі словами «Бог – джерело життя для всього сущого», але чи знаєте ви у своїх серцях, що ще Бог дарує людству, крім того, що Він забезпечує вас Своїм словом і виконує над вами Свою роботу кари й суду? Деякі люди можуть сказати: «Бог дарує мені благодать і благословення; Він дає мені дисципліну й комфорт, і Він дає мені всіляку можливу опіку та захист». Інші скажуть: «Бог дарує мені щоденну їжу й питво». А деякі навіть скажуть: «Бог обдарував мене всім». Ви можете реагувати на ті проблеми, з якими люди стикаються у своєму повсякденному житті, у спосіб, який стосується рамок вашого власного, плотського життєвого досвіду. Бог багато чого дарує кожній людині, але те, що ми тут обговорюємо, не обмежується лише рамками щоденних людських потреб, а покликане розширити поле зору кожної людини та дати вам змогу побачити речі з макроперспективи. Оскільки Бог – джерело життя для всього сущого, як Він підтримує життя всього сущого? Інакше кажучи, що Бог дає всьому сущому Свого творіння, аби підтримувати його існування та закони, які лежать в його основі, щоб воно могло існувати й надалі? Це і є головне питання нашого сьогоднішнього обговорення. … Я сподіваюся, що ви зможете співвіднести цю тему й те, що Я скажу, з Божими діяннями, а не з якимись знаннями, людською культурою чи дослідженнями. Я говорю тільки про Бога, про Самого Бога. Це Моя вам порада. Упевнений, ви розумієте, правда ж?

Бог обдарував людство багато чим. Я почну з того, що люди можуть бачити, тобто що вони можуть відчувати. Це те, що люди можуть прийняти та зрозуміти у своїх серцях. Отже, почнімо розмову про те, що Бог забезпечив людству, з обговорення матеріального світу.

А. Повітря

Перш за все, Бог створив повітря, щоб людина могла дихати. Повітря – це субстанція, з якою людина контактує щодня, і це те, від чого люди залежать щомиті, навіть коли сплять. Повітря, яке створив Бог, надзвичайно важливе для людства: воно необхідне для кожного подиху людини та для самого життя. Ця субстанція, яку можна лише відчувати, але не бачити, була першим даром Бога всьому сущому Його творіння. Але хіба після створення повітря Бог зупинився, вважаючи Свою роботу завершеною? Чи, може, Він прорахував, наскільки щільним буде повітря? Може, Він прорахував, що повітря міститиме в собі? Про що думав Бог, коли творив повітря? Навіщо Бог створив повітря та чим Він керувався? Людям потрібне повітря: їм необхідно дихати. По-перше, щільність повітря має бути придатною для людських легенів. Хто-небудь знає, яка щільність повітря? Правду кажучи, людям немає особливої потреби знати конкретні цифри чи дані, та й, власне, знати відповідь на це питання зовсім не обов’язково: цілком достатньо мати лише загальне уявлення. Бог створив повітря з такою щільністю, яка була б найпридатнішою для дихання людських легенів. Тобто Він зробив повітря таким, щоб воно легко потрапляло в людські тіла через дихання та щоб при диханні воно не шкодило тілу. Такими були міркування Бога, коли Він створив повітря. Далі ми поговоримо про те, що саме міститься в повітрі. Його вміст неотруйний для людини та не шкодить ні легеням, ні якійсь іншій частині тіла. Бог мусив усе це врахувати. Бог мусив подумати про те, щоб повітря, яким дихають люди, безперешкодно входило в тіло та виходило з нього, а після вдихання природа та кількість речовин у повітрі були такими, щоб кров і відпрацьоване повітря в легенях і в тілі загалом належно метаболізувалися. Крім того, Він повинен був передбачити, щоб повітря не містило ніяких отруйних речовин. Мета, з якою Я розповідаю вам про ці два стандарти для повітря, полягає не в тому, щоб дати вам якісь конкретні знання, а в тому, щоб показати вам, що Бог створив кожну річ у Своєму творінні відповідно до Своїх власних міркувань, і все, що Він створив, є найкращим із можливого. Крім того, якщо говорити про кількість пилу в повітрі, і про кількість пилу, піску та бруду на землі, і про кількість пилу, який осідає на землю з неба, то Бог має Свої способи керувати й цими речами теж – способи прибрати їх або змусити їх розпастися. Хоч у світі є певна кількість пилу, Бог зробив так, щоб пил не завдавав шкоди людському тілу та не загрожував диханню людини, і Він зробив частинки пилу такого розміру, щоб вони не були шкідливими для тіла. Хіба створення Богом повітря не було таїнством? Хіба це було просто, як ніби Він дмухнув повітрям зі Своїх вуст? (Ні.) Навіть у створенні Ним найпростіших речей проявляються Божа таємниця, робота Його розуму, Його спосіб мислення та Його мудрість. Хіба Бог не практичний? (Так, Він практичний.) Це означає, що навіть у створенні найпростіших речей Бог думав про людство. По-перше, повітря, яким дихають люди, є чистим, а його вміст придатний для дихання людей, не отруйний і не завдає людям шкоди; так само й щільність повітря придатна для людського дихання. Це повітря, яке люди постійно вдихають і видихають, необхідне для людського тіла, людської плоті. Ось чому люди можуть дихати вільно, без утруднень і клопоту. Відтак вони можуть дихати нормально. Повітря – це те, що Бог створив на початку, і це те, що необхідно для людського дихання.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 171

Базове середовище для життя, яке Бог творить для людства (Вибрані уривки)

Б. Температура

Друге, про що ми поговоримо, – це температура. Усі знають, що це таке. Температура надзвичайно важлива для того, щоб середовище було придатним для виживання людини. Якби температура була зависокою, – скажімо, понад сорок градусів за Цельсієм, – хіба для людей це не було б дуже сутужно? Хіба для людей не було б виснажливо жити в таких умовах? А якби температура була занизькою? Припустімо, що температура сягала б мінус сорока градусів за Цельсієм: люди не змогли б витримати й таких умов теж. Тому Бог дуже чітко визначив межі температур, тобто температурний діапазон, до якого може пристосуватися людський організм: приблизно від мінус тридцяти градусів за Цельсієм до сорока градусів. Температури на землях із півночі на південь в основному перебувають у цьому діапазоні. У холодних регіонах температура може опускатися, мабуть, до мінус п’ятдесяти чи шістдесяти градусів за Цельсієм. Бог не хотів би, щоб люди жили в таких регіонах. То чому ж ці морозні регіони існують? У Бога є власна мудрість і власні наміри щодо цього. Він не хотів би, щоб ти наближався до тих місць. Місця, де занадто спекотно й занадто холодно, пильнуються Богом, тобто Він не планував, щоб там жила людина. Ці місця не для людського роду. Але навіщо Бог зробив так, щоб ці місця існували на землі? Якщо Бог не призначав ці місця для життя чи навіть виживання людини, то навіщо Він їх створив? У цьому й полягає Божа мудрість. Тобто Бог розумно відкалібрував температурний діапазон середовища, у якому можуть виживати люди. Тут також працює природний закон. Щоб підтримувати й контролювати температуру, Бог створив певні речі. Які саме? По-перше, сонце може приносити людям тепло, але чи здатні люди витримати це тепло, коли воно завелике? Чи наважиться хтось наблизитися до сонця? Чи є на землі науковий прилад, який може наблизитися до сонця? (Ні.) Чому? Сонце надміру гаряче. Усе, що занадто до нього наблизиться, розплавиться. Тому Бог спеціально попрацював над тим, щоб установити висоту сонця над людством і відстань між ними відповідно до Своїх ретельних розрахунків і Своїх стандартів. Далі, є два полюси Землі – Південний і Північний. Ці регіони повністю промерзлі та вкриті льодовиками. Чи може людство жити в льодовикових регіонах? Чи придатні такі місця для виживання людини? Ні, тому люди не бувають у цих місцях. Оскільки люди не бувають на Південному та Північному полюсах, то льодовики на них збереглись і здатні виконувати своє призначення – контролювати температуру. Розумієте, так? Якби не було Південного полюса й Північного полюса, то від постійної сонячної спеки люди на землі загинули б. Але хіба Бог утримує температуру в межах, придатних для виживання людини, тільки за допомогою цих двох речей? Ні. Існують також усілякі живі істоти: трава на полях, різні види дерев, усілякі рослини в лісах, – які поглинають сонячне тепло й у такий спосіб нейтралізують теплову енергію сонця так, що це регулює температуру середовища, де живе людство. Є також і джерела води, такі як річки й озера. Ніхто не може вирішувати, яку площу покривають річки й озера. Ніхто не може контролювати, скільки води є на землі, де вона тече й куди саме, який її об’єм і швидкість. Це знає тільки Бог. Ці різноманітні джерела води – від підземних вод до видимих річок і озер над землею – також можуть регулювати температуру середовища, у якому живе людина. Крім джерел води, існують також усілякі географічні утворення: гори, рівнини, каньйони, болота тощо, – які регулюють температуру мірою, пропорційною їхнім географічним межам і площі. Наприклад, якщо гора має окружність у сто кілометрів, то на ці сто кілометрів припадає відповідна міра корисного ефекту. А що стосується того, скільки саме таких гірських хребтів і каньйонів Бог створив на землі, то це число було пораховане Богом. Інакше кажучи, за існуванням кожної речі, створеної Богом, стоїть своя історія, і в кожній речі закладено Божу мудрість і плани. Візьмімо, наприклад, ліси та всіляку рослинність: межі й розміри територій, на яких вони існують і ростуть, не підвладні жодній людині, і ніхто не має впливу на ці речі. Так само жодна людина не може контролювати, скільки вони поглинають води чи теплової енергії від сонця. Усе це входить у рамки плану, який уклав Бог, коли створював усе суще.

Лише завдяки всебічному, ретельному Божому плануванню, міркуванням і розпорядженням людина може жити в середовищі з такою підхожою температурою. Тому все, що людина бачить своїми очима, – як-от сонце, Південний і Північний полюси, про які люди так часто чують, а також різні живі істоти на землі, під землею й у воді, і обсяги територій, укритих лісами та іншими видами рослинності, і джерела води, різні водойми, кількість морської та прісної води, різноманітні географічні умови, – усе це Бог використовує, щоб підтримувати нормальні температури для виживання людини. Це незаперечно. Людина здатна жити в середовищі з такими підхожими температурами тільки тому, що Бог глибоко все це продумав. Не можна, щоб було занадто холодно чи занадто спекотно: місця, де занадто спекотно, де температури вищі за ті, до яких може пристосуватися людське тіло, точно не відведені для тебе Богом. Занадто холодні місця із занизькими температурами, опинившись у яких, людина лише за кілька хвилин повністю замерзла б так, що не змогла б говорити, її мозок замерз би, вона була б не в змозі думати й незабаром почала задихатися, – такі місця теж не відведені Богом для людства. Які б дослідження не хотіли проводити люди, – чи вони прагнуть упроваджувати інновації, чи долати такі обмеження, – що б собі люди не думали, вони ніколи не зможуть вийти за межі того, до чого здатне пристосуватися людське тіло. Вони ніколи не зможуть відкинути ці обмеження, які Бог створив для людини. Причина в тому, що людей створив Бог, і Бог найкраще знає, до яких температур може пристосуватися людське тіло. Але самі люди цього не знають. Чому Я кажу, що люди цього не знають? Які дурниці коїли люди? Хіба багато людей не робило постійних спроб кинути виклик Північному та Південному полюсам? Такі люди завжди хотіли дістатися до тих місць, аби зайняти цю землю та пустити там коріння. Це був би акт абсурду. Навіть якщо ти досконально дослідив полюси, то що далі? Навіть якщо ти зумієш пристосуватися до тих температур і зможеш там жити, якщо ти «покращиш» нинішнє життєве середовище Південного та Північного полюсів, чи принесе це людству якусь користь? Людство має середовище, у якому може вижити, але замість того, щоб залишатися там тихо та смирно, люди наполегливо рвуться туди, де вони вижити не можуть. Що це означає? Вони знудились і стали дратівливими від життя при цій сприятливій температурі, і вони тішилися завеликими благословеннями. Крім того, це звичайне життєве середовище було майже повністю знищене людством, і тепер люди думають, що з таким же успіхом можуть вирушити на Південний і Північний полюси, щоб завдати нової шкоди чи переслідувати якусь іншу «мету», що вони можуть знайти якийсь спосіб «прокласти новий шлях». Хіба це не дурість? Тобто під проводом свого пращура сатани це людство продовжує робити одну абсурдну річ за іншою, бездумно й безглуздо знищуючи прекрасний дім, який створив для них Бог. Це справа рук сатани. Далі, бачачи, що виживання людства на землі перебуває під певною загрозою, багато людей шукає шляхи на Місяць, бажаючи знайти спосіб вижити там. Але кінець кінцем на Місяці бракує кисню. Чи можуть люди вижити без кисню? Оскільки на Місяці бракує кисню, це не те місце, де може перебувати людина, але вона все одно наполегливо прагне туди потрапити. Як назвати таку поведінку? Це теж самознищення. Місяць – це місце без повітря, і його температура не придатна для виживання людини, а отже, це не те місце, яке Бог відвів для людини.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 172

Базове середовище для життя, яке Бог творить для людства (Вибрані уривки)

В. Звук

Яка ж третя річ? Це теж щось таке, що є невід’ємною частиною нормального середовища існування людини та про що Бог мусив подбати, коли створював усе суще. Ця річ дуже важлива як для Бога, так і для кожнісінької людини. Якби Бог не подбав про цю річ, то вона б дуже сильно заважала виживанню людства, тобто мала б такий значний вплив на життя людини та її плотське тіло, що людство не змогло б вижити в такому середовищі. Можна сказати, що в такому середовищі не змогла б вижити жодна жива істота. Отже, що ж це за річ, про яку Я говорю? Я говорю про звук. Бог створив усе, і все живе в Божих руках. Усе створене Богом живе й обертається в постійному русі в Його полі зору. Я маю на увазі, що кожна річ, яку створив Бог, має у своєму існуванні цінність і значення, тобто в існуванні кожнісінької речі є щось суттєве. У Божих очах кожна річ жива, а оскільки всі речі живі, то кожна з них видає звук. Наприклад, земля постійно обертається, сонце постійно обертається, і місяць теж постійно обертається. Розмножуючись, розвиваючись і рухаючись, усе суще постійно видає звук. Усі речі Божого творіння, що існують на землі, перебувають у постійному розмноженні, розвитку й русі. Наприклад, основи гір рухаються та зміщуються, а все живе в глибинах морів плаває й пересувається. Це означає, що ці живі істоти – усе суще в Божому полі зору – перебувають у постійному, планомірному русі, відповідно до встановлених закономірностей. Отже, що ж породжується всім тим, що розмножується й розвивається в темряві та рухається потай? Звуки – чудові, потужні звуки. За межами планети Земля всілякі планети теж перебувають у постійному русі, і живі істоти й організми на цих планетах теж постійно розмножуються, розвиваються та рухаються. Тобто все суще, живе і неживе, постійно рухається вперед у Божому полі зору, і, рухаючись, кожна річ також видає звук. Бог також зробив розпорядження щодо цих звуків, і Я думаю, що ви вже знаєте, якою причиною Він при цьому керувався, чи не так? Коли ти наближаєшся до літака, який вплив на тебе справляє ревіння його двигуна? Якщо задовго залишатися біля нього, твої вуха оглухнуть. А як щодо твого серця – чи зможе воно витримати таке випробування? Деякі люди зі слабким серцем не витримали б. Звісно, навіть ті, хто має сильне серце, не змогли б цього витримати надто довго. Тобто вплив звуку на людське тіло – чи то на вуха, чи то на серце – є надзвичайно значущим для кожної людини, і занадто гучні звуки шкодять людям. Тож коли Бог створив усе суще й воно почало нормально функціонувати, Бог зробив належні розпорядження щодо цих звуків – звуків усього сущого в русі. Це теж одне з питань, які Бог мусив урахувати, коли створював середовище для людства.

По-перше, на звук впливає висота атмосфери над земною поверхнею. Крім того, розмір пустот у землі теж змінює звук і впливає на нього. Далі, є різні географічні середовища, поєднання яких також впливає на звук. Тобто Бог певними методами усуває деякі звуки, щоб люди могли виживати в середовищі, яке можуть витримати їхні вуха й серця. В іншому разі звуки становили б величезну перешкоду для виживання людей, створювали б у їхньому житті великі незручності та були б для них серйозною проблемою. Це означає, що Бог був дуже ретельним при створенні землі, атмосфери та різних видів географічних середовищ, і в кожному з них міститься Божа мудрість. Людство не мусить розуміти це надто детально: достатньо, щоб люди знали, що в цих речах містяться дії Бога. А тепер скажіть Мені: ця робота, яку виконав Бог, – точне калібрування звуку для того, щоб підтримувати життєве середовище людства та його нормальне життя, – вона була необхідна? (Так.) Оскільки ця робота була необхідна, то чи можна сказати, що з такої точки зору Бог скористався цією роботою як способом забезпечення всього сущого? Для забезпечення людства Бог створив таке тихе середовище, щоб людське тіло могло цілком нормально жити в ньому, не відчуваючи жодних перешкод, і щоб людство могло нормально існувати й жити. Тож хіба це не один зі способів, у які Бог забезпечує людство? Хіба тут Бог не зробив щось дуже важливе? (Так.) У цьому була велика потреба. То як ви це оцінюєте? Хоча ви не можете відчути, що це була Божа дія, і не знаєте, як Бог тоді виконав цю дію, чи можете ви все ж усвідомити, що зроблене Богом було необхідним? Чи відчуваєте ви Божу мудрість, піклування та турботу, які Він у це вклав? (Так, відчуваємо.) Якщо ви здатні це відчути, цього достатньо. Бог виконав серед речей Свого творіння багато дій, які люди не можуть ні відчути, ні побачити. Я піднімаю це питання, лише аби повідомити вас про дії Бога, щоб ви могли пізнати Бога. Це підказки, які можуть допомогти вам краще пізнати та зрозуміти Бога.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 173

Базове середовище для життя, яке Бог творить для людства (Вибрані уривки)

Г. Світло

Четверта річ стосується очей людей, і це світло. Воно теж дуже важливе. Коли ти бачиш яскраве світло та його яскравість досягає певної сили, то воно здатне засліпити людські очі. Зрештою, людські очі – це плотські очі. Вони не переносять подразнення. Чи наважиться хтось дивитися прямо на сонце? Деякі люди таке пробують, і якщо на них при цьому сонцезахисні окуляри, то їм це вдається – але для цього потрібно скористатися певним знаряддям. Людина не здатна дивитися прямо на сонце без знарядь, неозброєним оком. Однак Бог створив сонце для того, щоб воно приносило людям світло, і про це світло Він теж подбав. Бог не міг просто завершити створення сонця, помістити його десь, а потім залишити без уваги; Бог так не робить. У Своїх діях він дуже виважений і дуже ретельно їх продумує. Бог створив очі, щоб люди могли бачити, і Він також заздалегідь установив параметри світла, за якого людина може щось побачити. Якби світло було занадто тьмяним, це було б погано. Коли настільки темно, що людина не може побачити перед собою власних пальців, її очі не можуть виконувати свою функцію та не приносять жодної користі. Але й від занадто яскравого світла очі людини так само втрачають здатність щось бачити, бо велика яскравість для них нестерпна. Тому Бог забезпечив середовище існування людства кількістю світла, підхожою для людських очей: саме такою, щоб людським очам від неї не було ні болю, ні шкоди, не кажучи вже про втрату їхньої функції. Саме тому Бог додав навколо сонця та землі шари хмар, і саме тому повітря має таку щільність, аби належно відфільтровувати ті типи світла, які можуть зашкодити людським очам або шкірі: вони співмірні. Крім того, створені Богом кольори землі відбивають сонячне світло й усі інші види світла та здатні усувати ті його різновиди, які занадто яскраві, щоб людські очі могли до них адаптуватися. Тому люди можуть виходити на вулицю та жити своїм життям без необхідності постійно носити дуже темні сонцезахисні окуляри. За звичайних обставин людські очі бачать те, що в їхньому полі зору, і світло їм не заважає. Тобто було б недобре, якби світло було занадто пронизливим або занадто тьмяним. Занадто тьмяне світло зашкодило б людським очам, а невдовзі й зіпсувало б їх, а якби світло було занадто яскравим, очі людей не змогли б його витримати. Це світло, яке є в людей, має бути придатним для того, щоб людські очі могли бачити, і Бог різними способами звів до мінімуму шкоду, яку світло завдає людським очам; і хоча це світло може бути для людських очей і корисним, і поганим, але воно достатнє для того, щоб люди могли дожити до кінця життя, зберігаючи здатність бачити. Хіба Бог не ретельно все це врахував? Але диявол, сатана, діє без жодних таких міркувань. У сатани світло завжди або занадто яскраве, або занадто тьмяне. Так діє сатана.

Бог так учинив з усіма аспектами людського тіла: зором, слухом, смаком, диханням, почуттями тощо, – аби максимально підвищити пристосованість людства до виживання, щоб воно могло нормально жити як зараз, так і надалі. Інакше кажучи, нинішнє життєве середовище, створене Богом, найпридатніше та найвигідніше для виживання людства. Дехто може подумати, що це не має великого значення, що це все дуже звичайні речі. Звук, світло, повітря – усе це люди вважають своїм природним правом, яким вони користуються з моменту народження. Але за цими речами, якими ти можеш тішитися, стоїть Божа робота; це те, що люди повинні розуміти, те, що вони повинні знати. Навіть якщо ти вважаєш, що немає потреби ні розуміти ці речі, ні знати їх, скажу коротко: коли Бог їх створював, Він багато про них думав, у Нього був план, і в Нього були певні ідеї. Він помістив людство саме в таке життєве середовище не бездумно, не легковажно та не просто так. Можливо, вам здасться, що Я занадто пишно висловлювався про кожну із цих дрібниць, але, на Мій погляд, кожна річ, якою Бог забезпечив людство, необхідна для виживання людського роду. У цьому є Божа дія.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 174

Базове середовище для життя, яке Бог творить для людства (Вибрані уривки)

Д. Повітряний потік

Яка ж річ п’ята? Вона тісно пов’язана з кожним днем життя кожної людини – настільки тісно, що без неї людське тіло не змогло б жити в цьому матеріальному світі. Ця річ – повітряний потік. Мабуть, кожен зрозуміє вираз «повітряний потік», просто почувши його. Отже, що таке повітряний потік? Можна сказати, що «повітряний потік» – це просто текучий рух повітря. Повітряний потік – це вітер, невидимий людському оку. Це також один зі способів переміщення газів. Проте що насамперед мається на увазі під «повітряним потоком» у цій розмові? Щойно Я це скажу, ви зрозумієте. Обертаючись, земля несе гори, моря й усе суще у світобудові, а обертається вона зі швидкістю. Хоча ти нітрохи не відчуваєш цього обертання, але обертання Землі все ж існує. Що породжує її обертання? Коли ти біжиш, хіба вітер не здіймається та не рине повз твої вуха? Якщо вітер може виникати, коли ти біжиш, то як же може не бути вітру, коли обертається Земля? Коли вона обертається, рухається все суще. Земля сама рухається й обертається з певною швидкістю, а все суще на ній також постійно множиться та розвивається. Тому рух із певною швидкістю, природно, породжує повітряний потік. Ось що Я маю на увазі під «повітряним потоком». Хіба цей повітряний потік не має певного впливу на людське тіло? Візьмімо тайфуни: звичайні тайфуни не надто потужні, але коли вони настигають, люди не можуть навіть устояти на ногах, і їм важко ходити під натиском вітру. Навіть один крок дається дуже тяжко, а деяких людей вітер навіть притискає до чогось, так що вони не можуть поворухнутися. Це один зі способів, у які повітряні потоки впливають на людство. Якби вся земля була вкрита рівнинами, то при обертанні землі та всього сущого людське тіло було б абсолютно не в змозі протистояти повітряному потоку, який би при цьому утворювався. Реагувати на таку ситуацію було б надзвичайно важко. Якби це було дійсно так, то такий повітряний потік приніс би людству не просто шкоду, а повне знищення. Люди не змогли б вижити в такому середовищі. Ось чому Бог створив для розсіювання таких повітряних потоків різні географічні середовища: у них повітряні потоки слабшають і змінюють свій напрямок, швидкість і силу. Саме тому люди можуть бачити різні географічні об’єкти: гори, великі гірські хребти, рівнини, пагорби, улоговини, долини, плато, великі річки тощо. За допомогою цих різних географічних об’єктів Бог змінює швидкість, напрямок і силу повітряного потоку. Цим методом Він послаблює повітряний потік і маніпулює ним, перетворюючи його на вітер із належною швидкістю, напрямком і силою, щоб люди могли мати нормальне середовище для життя. Чи є в цьому потреба? (Так.) Людям здається, що зробити щось таке складно, але для Бога це легко, бо Він спостерігає за всім сущим. Для Нього немає нічого простішого й легшого, ніж створити для людства середовище з підхожим повітряним потоком. Тому в такому створеному Богом середовищі кожна річ у всьому Його творінні є незамінною. В існуванні кожнісінької речі є цінність і необхідність. Однак цього принципу не розуміє ні сатана, ні розбещене людство. Люди продовжують руйнувати, будувати й експлуатувати, марно мріючи перетворити гори на рівнину, каньйони засипати, а на рівнині збудувати хмарочоси, створивши бетонні джунглі. Бог сподівається, що людство зможе щасливо жити, щасливо розвиватись і щасливо проводити кожен день у цьому найпридатнішому для нього середовищі, яке Бог приготував для людей. Саме тому Бог ніколи не був недбалим у Своєму ставленні до середовища, у якому живе людство. Від температури до повітря, від звуку до світла – Бог продумав хитромудрі плани та розпорядження, щоб тіла людей і їхнє життєве середовище не зазнавали жодних перешкод із боку природних умов і щоб натомість людство могло нормально жити, розмножуватись і нормально, гармонійно співіснувати з усім сущим. Усе це Бог забезпечив усьому сущому та людству.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 175

Чи усвідомили ви тепер найбільшу різницю між Богом і людством? Зрештою, хто є Паном усього сущого? Може, людина? (Ні.) Тоді в чому ж різниця між тим, як Бог і люди ставляться до всього творіння? (Бог править і розпоряджається всім сущим, а людина ним тішиться.) Ви згодні із цим? Найбільша різниця між Богом і людством полягає в тому, що Бог править усім творінням і забезпечує його. Він – джерело всього, і в той час, як Бог забезпечує все творіння, людство цим тішиться. Тобто коли людина приймає життя, яке Бог дарує всьому сущому, вона тішиться всім сущим у творінні. Бог є Паном, а людство тішиться плодами Божого творіння всього сущого. У чому ж тоді полягає різниця між Богом і людством із точки зору всього сущого в Божому творінні? Бог чітко бачить закони, за якими розвивається все суще, і Він контролює ці закони та домінує над ними. Тобто все суще перебуває в полі зору Бога та під Його пильним наглядом. Чи може людство побачити все суще? Те, що може бачити людина, обмежується тим, що перебуває просто перед нею. Якщо ти піднімаєшся на гору, то бачиш тільки цю гору. Ти не можеш побачити те, що по інший бік гори. Якщо ти виходиш на берег, то бачиш лише один бік океану та не можеш дізнатися, як виглядає інший бік. Якщо ти йдеш у ліс, то можеш побачити рослинність перед собою та навколо себе, але не можеш побачити, що лежить далі. Люди не можуть бачити місця, розташовані вище, далі, глибше. Усе, що видно людям, – це те, що перебуває просто перед ними, у їхньому полі зору. Навіть якщо люди знають закон, який визначає чотири пори року, або закони, за якими розвивається все суще, вони все одно не в змозі управляти всім сущим або наказувати йому. Проте Бог бачить усе творіння так само, як Він бачив би машину, яку Сам збудував. Він глибоко знайомий із кожним компонентом і кожним зв’язком, їхніми принципами дії, закономірностями та призначенням – Бог усе це знає максимально чітко. Тому Бог є Бог, а людина є людина! Хоча людина може сягнути далеких глибин у своїх дослідженнях науки та законів, які керують усім сущим, але ці дослідження мають обмежені рамки, тоді як Бог контролює все, що для людини є безмежним контролем. Людина може витратити все життя на дослідження найменшого Божого діяння, не досягнувши жодного істинного результату. Ось чому ти ніколи не зможеш ні пізнати, ні збагнути Бога, якщо використовуватимеш для Його вивчення лише знання й те, чого ти навчився. Але якщо ти обереш шлях пошуку істини та пошуку Бога, подивишся на Бога з точки зору Його пізнання, то одного дня ти зрозумієш, що Божі дії та мудрість є повсюди й водночас, і дізнаєшся, чому Бог зветься Паном усього сущого та джерелом життя для всього сущого. Що більше такого розуміння ти здобуватимеш, то більше ти розумітимеш, чому Бог зветься Паном усього сущого. Усе суще й усе на світі, включно з тобою, постійно отримує безперервний потік Божого забезпечення. Ти також зумієш ясно відчути, що в цьому світі та серед цього людства немає нікого, крім Бога, хто міг би володіти здатністю й сутністю, за допомогою яких Він панує над усім сущим, управляє ним і підтримує його існування. Коли ти прийдеш до цього розуміння, то воістину усвідомиш, що Бог є твоїм Богом. Коли ти дійдеш до цього, то по-справжньому приймеш Бога та дозволиш Йому бути твоїм Богом і твоїм Паном. Коли ти набудеш такого розуміння та твоє життя сягне такої точки, Бог більше не стане ні випробовувати тебе, ні судити, ні висувати до тебе якихось вимог, бо ти зрозумієш Бога, пізнаєш Його серце та по-справжньому приймеш Бога у власному серці. Це важлива причина поспілкуватися на теми про Боже домінування над усім сущим та управління ним. Це робиться для того, щоб дати людям більше знань і розуміння – не просто для того, щоб ти визнав дії Бога, а й щоб ти пізнав і зрозумів їх у більш практичний спосіб.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 176

Щоденна їжа та питво, які Бог готує для людства (Вибрані уривки)

Злаки, фрукти й овочі, усі види горіхів – усе це рослинні продукти харчування. Хоча вони й рослинні, але містять достатньо поживних речовин для задоволення потреб людського тіла. Однак Бог не говорив: «Я дам людству тільки ці продукти. Нехай вони харчуються тільки цим!». Бог на цьому не зупинився, а пішов далі та приготував для людства ще багато навіть смачніших продуктів. Що ж це за продукти? Це різні види м’яса й риби, які більшість із вас може побачити та з’їсти. Він приготував для людини багато-багато видів як м’яса, так і риби. Риба живе у воді, і м’ясо водних риб відрізняється за своїм складом від м’яса тварин, що живуть на суші, і може забезпечувати людину різними поживними речовинами. Риба також має властивості, які можуть регулювати холод і тепло в людському тілі, що приносить людині велику користь. Але смачну їжу не можна їсти без міри. Як Я вже говорив, Бог дарує людству скільки потрібно й коли потрібно, аби люди могли належно тішитися Його дарами в нормальний спосіб і відповідно до сезону та часу. Отже, які ж продукти харчування належать до категорії домашньої птиці? Курятина, перепелятина, голуб’ятина тощо. Багато людей також їдять качатину й гусятину. Хоча Бог забезпечив усі ці види м’яса, у період Закону Він висунув до Своїх обранців певні вимоги й установив для їхнього раціону конкретні обмеження. У наші дні ці обмеження визначаються відповідно до особистого смаку й інтерпретації. Ці різні види м’яса забезпечують людське тіло різноманітними поживними речовинами, поповнюючи запаси білка й заліза, збагачуючи кров, зміцнюючи м’язи та кістки, нарощуючи тілесну силу. Незалежно від способу приготування та вживання ці види м’яса можуть допомогти покращити смак їжі та підвищити апетит, а водночас і задовольнити шлунок. А найважливіше те, що ці продукти можуть забезпечити щоденні потреби людського тіла в поживних речовинах. Саме про це думав Бог, коли наготовлював їжу для людства. У світі є овочі, є м’ясо – хіба це не щедроти? Але люди повинні розуміти, з яким наміром Бог готував для людства всі продукти харчування. Хіба це було для того, щоб людство ними зловживало? Що відбувається, коли людина потрапляє в пастку задоволення цих матеріальних бажань? Хіба вона не переїдає? Хіба надлишок поживи не призводить до численних згубних наслідків для людського тіла? (Так.) Ось чому Бог виділяє потрібну кількість їжі в потрібний час і дає людям тішитися різною їжею відповідно до різних часових періодів і сезонів. Наприклад, після дуже спекотного літа в тілах людей накопичується багато жару, а також патогенна сухість і вогкість. Коли настає осінь, дозріває багато видів фруктів, і коли люди їдять ці фрукти, це виганяє вогкість із їхніх тіл. У цей час велика рогата худоба та вівці вже теж стали міцними, тому саме в цю пору люди для поживи мають їсти більше м’яса. Коли люди вживають у їжу різні види м’яса, їхні тіла здобувають енергію та тепло, щоб витримати зимові холоди, і завдяки цьому люди можуть благополучно пережити зиму здоровими. Бог надзвичайно ретельно й точно контролює та координує, чим і коли забезпечувати людство та що й коли ростиме, плодоноситиме й дозріватиме за Його волею. Це стосується того, «як Бог готує їжу, необхідну людині в її повсякденному житті». Крім багатьох видів їжі, Бог також забезпечує людство джерелами води. Поївши, люди мають іще й попити води. Хіба їм вистачило б самих лише фруктів? Люди не змогли б прожити тільки на фруктах, і до того ж у деякі пори року фруктів не буває. Як же вирішити водну проблему людства? Бог вирішив її, приготувавши багато джерел води на землі та під землею, включно з озерами, річками та струмками. Ці джерела води придатні для пиття, якщо вони не забруднені, а люди не маніпулювали ними та не завдали їм шкоди. Інакше кажучи, з точки зору джерел їжі, які підтримують життя фізичних тіл людей, Бог зробив дуже педантичні, дуже точні та дуже доречні приготування, щоб люди жили в багатстві й достатку та їм нічого не бракувало. Це щось таке, що люди можуть відчувати й бачити.

Крім того, серед усього сущого Бог створив деякі рослини, тварин і різні трави, спеціально призначені для зцілення ран або лікування хвороб у людському тілі. Що робити, наприклад, якщо людина обпеклася чи випадково ошпарилася? Чи можна просто підставити обпечене місце під струмінь води? Чи можеш ти просто замотати його абиякою ганчіркою? Якщо так зробити, рана може загноїтись або запалитися. Коли в людини, наприклад, лихоманка чи застуда, виробнича травма, розлад шлунку від недобрих харчів або ж певні захворювання, спричинені емоційними проблемами чи факторами, пов’язаними зі способом життя способом життя, зокрема, судинними захворюваннями, психологічними розладами, захворюваннями внутрішніх органів тощо, то для всіх цих захворювань існують відповідні рослини, які їх лікують. Є рослини, які покращують кровообіг і усувають застійні явища, знімають біль, зупиняють кровотечу, знеболюють, допомагають загоїти шкіру та повернути її до нормального стану, розганяють застійну кров і виводять із тіла токсини – словом, ці рослини знаходять застосування в повсякденному житті. Люди можуть ними користуватися, і Бог приготував ці рослини на випадок, якщо вони знадобляться для людського тіла. Деякі з них Бог дозволив людині відкрити випадково, а деякі були відкриті людьми, яких Бог для цього обрав, або внаслідок особливих явищ, які Він улаштував. Відкривши ці рослини, люди передавали їх наступним поколінням, і так про них дізналося багато людей. Отже, те, що Бог створив ці рослини, має цінність і значення. Якщо коротко, усі вони – від Бога, і Він підготував і висадив їх, коли створював життєве середовище людства. Вони життєво важливі. Чи процеси мислення Бога ретельніші за людські? Коли ти бачиш усе, що зробив Бог, чи відчуваєш ти практичний бік Бога? Бог працює таємно. Бог створив усе це тоді, коли людина ще не прийшла в цей світ, коли Він не мав контакту з людством. Усе робилося з думкою про людство, заради існування людини та з турботою про її виживання, щоб люди могли щасливо жити в цьому багатому, сповненому достатку матеріальному світі, який Бог для них приготував, і не турбувалися ні про їжу, ні про одяг, ні в чому не відчуваючи нестачі. У такому середовищі людство може продовжувати розмножуватись і виживати.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 177

Ми почали з того, що поговорили про середовище, у якому живе людство, і про те, що Бог зробив для цього середовища, і про те, які приготування Він здійснив. Ми обговорили Його розпорядження, взаємозв’язки між речами творіння, які Бог підготував для людства, і те, як Бог улаштував ці взаємозв’язки, щоб речі Його творіння не завдавали шкоди людині. Бог також пом’якшив шкоду, яку багато різних факторів у Його творінні могли б завдати середовищу людства, і дав усьому сущому можливість служити своєму найвищому призначенню та забезпечувати людству сприятливе середовище з корисними елементами, щоб людство спромоглося пристосуватися до такого середовища та стабільно продовжувати цикл життя й розмноження. Далі ми поговорили про їжу, потрібну людському тілу, – щоденну людську їжу та питво. Це також необхідна умова виживання людства. Тобто людське тіло не може жити самим лише диханням і живитися лише сонячним світлом, вітром або підхожими температурами. Людині також потрібно наповнювати шлунок, і Бог, ні про що не забувши, приготував для людства джерела того, чим можна наповнити живіт, тобто джерела людської їжі. Побачивши такі багаті й щедрі продукти, – джерела їжі й питва для людства, – чи можете ви сказати, що Бог є джерелом постачання для людства та всього Свого творіння? Якби під час творіння Бог створив лише дерева, траву чи скільки-небудь інших живих істот і якби всі ці різноманітні живі істоти й рослини були призначені для поживи корів і овець або зебр, оленів і різних інших видів тварин, – наприклад, леви їли б зебр, оленів тощо, а тигри їли б овець, свиней тощо, – але на світі не було б нічого, що могли б їсти люди, хіба із цього щось вийшло б? Ні. Тоді людство не змогло б вижити довго. А якби люди їли тільки листя? Із цього б щось вийшло? Чи могли б люди їсти траву, призначену для овець? Якби вони спробували трохи трави, це могло б їм і не зашкодити, але якщо їсти таке тривалий час, шлунок би не витримав, і людина не прожила би довго. Є навіть речі, їстівні для тварин, але отруйні для людей: тварини таке їдять, і їм нічого не робиться, а людям – навпаки. Це говорить про те, що людей створив Бог, тож Бог найкраще знає принципи й будову людського тіла та потреби людей. Бог абсолютно чітко знає склад і вміст тіла, його потреби й те, як його внутрішні органи функціонують, а також поглинають, виводять і метаболізують різні речовини. Люди цього не знають; іноді вони харчуються нерозважливо чи бувають бездумними в намаганнях дбати про своє здоров’я, а якщо тут не знати міри, виникає дисбаланс. Якщо ти в нормальний спосіб харчуєшся й тішишся тим, що Бог для тебе приготував, то не матимеш проблем зі здоров’ям. Навіть якщо в тебе застій крові й іноді буває поганий настрій, це зовсім не проблема. Тобі просто потрібно їсти певний різновид рослин, і застій пройде. Бог для всього цього зробив приготування. Отже, в Божих очах людство стоїть набагато вище за будь-яких інших живих істот. Бог приготував середовище для кожного виду рослин, і Він приготував їжу та середовище для кожного виду тварин, але потреби людства щодо свого середовища найсуворіші, і цими потребами не можна нехтувати навіть злегка; якщо проігнорувати їх, людство не змогло б і надалі розвиватися, жити й розмножуватись у нормальний спосіб. Бог у Своєму серці знає це найкраще. Коли Бог це робив, це був його найголовніший пріоритет. Можливо, ти не в змозі відчути важливість якоїсь непримітної речі, яку ти можеш бачити та якою можеш тішитись у своєму житті, або чогось такого, що ти маєш від народження, що бачиш і чим тішишся, але Бог уже давно чи потайки зробив для тебе приготування. Бог максимально прибрав і пом’якшив усі несприятливі для людства негативні елементи, які можуть зашкодити людському тілу. Про що це свідчить? Чи показує це, як Бог ставився до людства, коли створював його цього разу? Яким було це ставлення? Ставлення Бога було обережним і серйозним, і воно не допускало втручання жодних ворожих сил, зовнішніх факторів або умов, які б визначав не Він. У цьому можна побачити, як Бог цього разу поставився до створення людства й управління ним. Яке ж ставлення Бога? Через середовище для виживання та життя, яким тішиться людство, а також у його щоденній їжі, питві та повсякденних потребах ми можемо побачити Боже ставлення: відповідальність щодо людства, яку Він ніс, відколи створив людину, а також Його рішучість спасти людство в цей час. Чи видно в усьому цьому Божу справжність? Його дивовижність? Його незбагненність? Його всемогутність? Своєю мудрістю та всемогутністю Бог забезпечує все людство, а також усе суще у Своєму творінні. Тепер, коли Я розповів вам так багато, чи можете ви сказати, що Бог – джерело життя для всього сущого? (Так.) Безумовно, це так. Чи є у вас якісь сумніви? (Ні.) Божого забезпечення всього сущого достатньо, щоб показати, що Він – джерело життя для всього сущого, бо Він – джерело забезпечення, яке дало всьому сущому змогу існувати, жити, розмножуватись і продовжуватися, і немає іншого джерела, крім Самого Бога. Бог забезпечує всі потреби всього сущого та всі потреби людства – чи то найбазовіші потреби людей щодо навколишнього середовища, чи то потреби повсякденного життя, чи то потребу в істині, якою Він забезпечує людський дух. Ідентичність Бога та Його статус у всьому мають величезне значення для людства; тільки Сам Бог є джерелом життя для всього сущого. Тобто Бог є Правителем, Паном і Годувальником цього світу – світу, який люди можуть бачити й відчувати. Хіба для людства це не є ідентичністю Бога? У цьому немає нічого неправдивого. Тож коли ти бачиш птахів, які літають у небі, знай, що Бог створив усе, що може літати. Є живі істоти, які плавають у воді, і вони мають власні способи виживання. Дерева та рослини, які живуть у ґрунті, навесні брунькують і проростають, восени приносять плоди та скидають листя, а до зими все листя опадає, бо рослини готуються зимувати. Це їхній спосіб виживання. Бог створив усе суще, і все воно живе в різних формах і в різний спосіб і різними методами проявляє свою життєву силу та форму, у якій живе. Незалежно від того, як живуть різні істоти, усі вони під Божим правлінням. З якою ж метою Бог править усіма різними формами життя та живими істотами? Чи не заради виживання людства? Він контролює всі закони життя, і все це заради виживання людства. Це показує, наскільки виживання людства важливе для Бога.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 178

Бог – не лише Бог обраних Ним людей. Ти наразі слідуєш за Богом, і Він – твій Бог, але чи є Він Богом тих, хто за Ним не слідує? Чи є Бог Богом усіх тих людей, які за Ним не слідують? Чи є Бог Богом усього сущого? (Так.) То чи обмежуються робота й дії Бога лише тими, хто за Ним слідує? (Ні.) Які масштаби Його роботи й дій? На найнижчому рівні Його робота й дії охоплюють усе людство та все суще у творінні. На найвищому рівні вони охоплюють цілий усесвіт, який людина не може побачити. Отже, можна сказати, що Бог виконує Свою роботу та чинить Свої дії серед усього людства, і цього достатньо, щоб дати людям пізнати Самого Бога в усій Його повноті. Якщо ти хочеш пізнати Бога, по-справжньому пізнати та зрозуміти Його, то не обмежуйся лише трьома стадіями Божої роботи чи історіями про роботу, яку Він виконав у минулому. Намагаючись пізнати Бога саме так, ти накладаєш на Нього обмеження та сковуєш Його. Ти бачиш Бога як щось дуже маленьке. Як би це вплинуло на людей? Ти ніколи не зміг би пізнати дивовижність і вищість Бога, Його силу та всемогутність, масштаби Його влади. Таке розуміння вплинуло б на твою здатність прийняти правду про те, що Бог є Правителем усього сущого, а також на твоє знання істинної ідентичності та статусу Бога. Інакше кажучи, якщо твоє розуміння Бога обмежене, то й те, що ти можеш отримати, теж обмежене. Ось чому ти мусиш поглиблювати свій кругозір, розширювати свої горизонти. Ти повинен прагнути зрозуміти все: масштаби Божої роботи, Його управління, Його правління й усе те, чим Він управляє та править. Саме через ці речі ти мусиш прийти до розуміння дій Бога. З таким розумінням ти, сам того не усвідомлюючи, відчуєш, що Бог править і управляє всім сущим поміж ним, забезпечує його, і ти також по-справжньому відчуєш, що ти частина всього сущого та належиш до нього. Оскільки Бог забезпечує все суще, ти також приймаєш Боже правління та забезпечення. Це факт, який ніхто не може заперечити. Під Божим правлінням усе суще підпорядковується власним законам, і під Божим правлінням усе суще має власні правила виживання. Доля та потреби людства також зв’язані з Божим правлінням і забезпеченням. Саме тому під Божим пануванням і правлінням людство й усе суще взаємопов’язані, взаємозалежні та переплетені. У цьому й полягає мета та цінність Божого творіння всього сущого.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VIII»

Божі слова на кожен день. Уривок 179

Відколи Бог створив усе суще, воно функціонує та продовжує прогресувати впорядковано й відповідно до законів, які Він установив. Під Його поглядом, під Його правлінням людство весь цей час виживає, і все суще впорядковано розвивається. Немає нічого, що могло б змінити чи знищити ці закони. Саме завдяки Божому правлінню всі істоти можуть розмножуватися, і саме завдяки Його правлінню й управлінню всі істоти можуть виживати. Це означає, що під Божим правлінням усі істоти з’являються на світ, процвітають, зникають і перевтілюються в упорядкований спосіб. Коли приходить весна, дрібний дощ приносить відчуття свіжого сезону та змочує землю. Земля починає відтавати, трава пробивається крізь ґрунт і починає проростати, а дерева поступово зеленіють. Усі ці живі істоти приносять землі свіжу життєву силу. Ось так виглядає те, як усе живе з’являється на світ і процвітає. Усілякі тварини вилазять зі своїх нір, аби відчути весняне тепло та почати новий рік. Улітку всі істоти гріються й тішаться теплом, яке приносить із собою цей сезон. Вони швидко ростуть. Дерева, трава й усі види рослин ростуть із величезною швидкістю, поки нарешті не зацвітуть і не принесуть плоди. Улітку всі істоти клопочуться, і люди теж. Восени дощі приносять осінню прохолоду, і всі види живих істот починають відчувати прихід сезону збору врожаю. Усі істоти дають плоди, і люди починають збирати ці різноманітні плоди, готуючи їжу на зиму. Узимку, з настанням холодів, усі істоти поступово починають улаштовуватись у тиші та спочинку, і люди в цей сезон теж роблять перерву. Переходи від сезону до сезону: весна, літо, осінь, зима – усі ці зміни відбуваються за законами, установленими Богом. Він керує всім сущим і людством, спираючись на ці закони, і Він придумав для людства багатий і барвистий спосіб життя, підготувавши для виживання середовище з різними температурами та сезонами. Отже, у такому впорядкованому середовищі для виживання люди можуть виживати й розмножуватись упорядковано. Люди не можуть змінити ці закони, і жодна людина чи істота не може їх зламати. Хоча відбулися незліченні зміни: моря стали полями, а поля морями, – ці закони продовжують існувати. Вони існують через те, що існує Бог, завдяки Його правлінню та Його управлінню. У такому впорядкованому, масштабному середовищі життя людей протікає в рамках цих законів і правил. За цими законами люди виховувалися покоління за поколінням, і за ними люди виживали покоління за поколінням. З покоління в покоління люди тішилися цим упорядкованим середовищем для виживання, а також усіма численними речами, створеними Богом. Навіть хоча люди вважають, що такі закони природні, і зневажливо сприймають їх як належне, і навіть хоча вони не можуть відчути, що Бог улаштовує ці закони та править над ними, Бог усе одно постійно виконує цю незмінну роботу, хай там що. Мета цієї Його незмінної роботи – щоб людство виживало та могло жити далі.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 180

Бог установлює межі для всього сущого, щоб живити все людство (Вибрані уривки)

Сьогодні Я поговорю на тему того, як ці закони, які Бог приніс усьому сущому, живлять усе людство. Це досить велика тема, тому ми можемо розділити її на кілька частин і обговорювати їх по черзі, щоб вони були для вас чітко окреслені. Так вам буде легше осягнути цю тему, і ви зможете поступово зрозуміти її.

Частина перша. Бог установлює межі для кожного виду місцевості

Отже, почнімо з першої частини. Коли Бог створював усе суще, Він визначив межі для гір, рівнин, пустель, пагорбів, річок і озер. На землі є гори, рівнини, пустелі та пагорби, а також різні водойми. Це різні види місцевості, чи не так? Між ними Бог провів межі. Коли ми говоримо про встановлення меж, це означає, що гори мають свої обриси, рівнини мають власні обриси, пустелі мають певні рубежі, а пагорби – сталу площу. Є також стала кількість водойм, як-от річок і озер. Тобто коли Бог створював усе суще, Він дуже чітко все розділив. Бог уже визначив, скільки кілометрів має бути радіус тієї чи іншої гори та яка її площа. Він також визначив, скільки кілометрів має бути радіус тієї чи іншої рівнини та яка її площа. Створюючи все суще, Він визначив і рубежі пустель, а також протяжність пагорбів, їхні пропорції й те, із чим вони межують, – усе це було визначено Ним. Він визначив межі річок і озер, коли створював їх: усі вони мають свої межі. То що ж це означає, коли ми говоримо про «межі»? Ми щойно говорили про те, що Бог править усім сущим, установлюючи для нього закони. Тобто протяжність і межі гір не розширюються та не зменшуються через обертання землі чи плин часу. Вони сталі, незмінні, і саме Бог диктує їхню незмінність. Що ж до площ рівнин, їхньої протяжності й того, із чим вони межують, – це встановлено Богом. Вони мають свої межі, і тому неможливо, щоб із рівнинної землі навмання здійнявся курган. Рівнина не може раптово перетворитися на гору – це було б неможливо. У цьому сенс законів і меж, про які ми щойно говорили. Що ж до пустель, то ми не згадуватимемо тут конкретні функції пустель або будь-яких інших типів місцевості чи географічних положень, а говоритимемо тільки про їхні межі. Під Божим правлінням рубежі пустелі теж не розширюються. Причина цього в тому, що Бог дав їй свій закон, свої рубежі. Наскільки велика її площа, які її функції, із чим вона межує й де розташована – це вже встановлено Богом. Вона не виходить за свої рубежі, не зміщується в положенні, і її площа не розширюється довільно. Хоча всі потоки вод, таких як річки й озера, упорядковані та безперервні, вони ніколи не виходять за свої межі чи за рамки своєї протяжності. Усі вони впорядковано течуть в одному напрямку – тому, у якому їм належить текти. Тож за законами Божого правління жодна річка чи озеро не пересихають довільно, не змінюють довільно напрямок або об’єм свого потоку через обертання землі чи плин часу. Усе це підконтрольне Богові. Тобто все суще, створене Богом серед цього людства, має свої визначені місця, площі та рубежі. Цебто коли Бог творив усі речі, було встановлено їхні межі, які не можна довільно перероблювати, поновлювати чи змінювати. Що означає «довільно»? Це означає, що вони не стануть навмання зміщуватися, розширюватися чи змінювати свою первісну форму під впливом погоди, температури або швидкості обертання землі. Наприклад, гора має певну абсолютну й відносну висоту, певну кількість рослинності, а основа гори – певну площу. Це все заплановано та прораховано Богом, і це не змінюється довільно. Що ж до рівнин, то більшість людей проживає саме на рівнинах, і жодні зміни клімату не вплинуть на площу рівнин або цінність їхнього існування. Навіть те, що розташовується в цих різних місцевостях і географічних середовищах, створених Богом, не змінюється довільно. Наприклад, склад пустелі, типи підземних покладів корисних копалин, кількість піску в пустелі та його колір, товщина цього піску – ці речі не змінюються довільно. Чому саме вони не змінюються довільно? Через Боже правління та Його управління. В усіх цих різних місцевостях і географічних середовищах, створених Богом, Він організовано та впорядковано всім керує. Тому всі ці географічні середовища досі існують і виконують свої функції через тисячі й навіть десятки тисяч років після того, як Бог їх створив. Хоча бувають певні періоди, коли вивергаються вулкани, і періоди, коли відбуваються землетруси, і стаються великі зсуви землі, але Бог категорично не допускає, аби будь-який тип місцевості втратив свою первісну функцію. Тільки завдяки такому управлінню з боку Бога, Його правлінню та контролю над цими законами все це – усе, що бачить і чим тішиться людство, – може виживати на землі в упорядкований спосіб. То чому ж Бог саме так керує всіма цими різноманітними місцевостями, які існують на землі? Його мета полягає в тому, щоб живі істоти, які виживають у різних географічних середовищах, мали стабільне середовище та могли продовжувати жити й розмножуватись у цьому стабільному середовищі. Усі ці істоти – ті, що рухаються, і ті, що не рухаються, ті, що дихають ніздрями, і ті, що не дихають, – становлять унікальне середовище для виживання людства. Тільки таке середовище здатне живити людей покоління за поколінням, і тільки таке середовище може дати людям можливість продовжувати мирно виживати покоління за поколінням.

Те, про що Я щойно говорив, є досить великою темою, тому вона може здаватися дещо відірваною від вашого життя, але Я вірю, що всі ви можете її зрозуміти. Тобто Божі закони в Його пануванні над усім сущим дуже важливі – справді дуже важливі! Яка передумова для розвитку всіх істот за цими законами? Він відбувається завдяки Божому правлінню. Саме завдяки Його правлінню всі речі виконують свої власні функції під Його правлінням. Наприклад, гори живлять ліси, а ліси у свою чергу живлять і захищають різних птахів і звірів, які в них живуть. Рівнини – це платформа, підготовлена для того, щоб люди вирощували там сільськогосподарські культури, а також для різних птахів і звірів. Завдяки рівнинам більшість людства може зручно жити на рівній землі. До рівнин належать і степи – величезні простори, порослі травою. Степи забезпечують рослинний покрив для земної поверхні. Вони захищають ґрунт і живлять велику рогату худобу, овець і коней, які пасуться в степах. Пустеля також виконує власну функцію. Це не місце для життя людей; її роль полягає в тому, щоб зробити вологий клімат сухішим. Потоки річок і озер приносять людям питну воду в зручний для них спосіб. Де б не бігли ці потоки, люди мають воду для пиття, і потреби всього сущого у воді зручно задовольняються. Ось такі межі накреслив Бог для різних місцевостей.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 181

Бог установлює межі для всього сущого, щоб живити все людство (Вибрані уривки)

Частина друга. Бог установлює межі для кожної форми життя

Завдяки цим межам, які накреслив Бог, на різних місцевостях утворилися різні середовища для виживання, і ці середовища для виживання були зручними для різних видів птахів і звірів, а також давали їм простір для виживання. На цій основі розвинулися межі середовищ для виживання різних живих істот. Це друга частина, про яку ми поговоримо далі. Перш за все, де живуть птахи, звірі та комахи? У лісах і гаях? Це їхні домівки. Отже, крім меж для різних географічних середовищ, Бог також накреслив межі й установив закони для різних птахів і звірів, риб, комах і всіх рослин. Через відмінності між різними географічними середовищами й існування різних географічних середовищ різні типи птахів і звірів, риб, комах і рослин мають різні умови для виживання. Птахи, звірі та комахи живуть серед різних рослин, риби живуть у воді, а рослини ростуть на суші. Земля має різні зони, як-от гори, рівнини та пагорби. Коли в птахів і звірів з’являється власна постійна домівка, вони вже не блукають де попало. Їхні домівки – це ліси й гори. Якби одного дня їхні домівки було знищено, цей порядок було б укинуто в хаос. А які настануть наслідки, щойно цей порядок буде вкинуто в хаос? Хто постраждає в першу чергу? Людство. Чи бачили ви якісь незвичайні явища в цих законах і рубежах, які встановив Бог? Наприклад, як слони ходять по пустелі. Чи бачили ви щось подібне? Якби таке дійсно сталося, то це було б дуже дивне явище, бо слони живуть у лісі, і це те середовище для виживання, яке для них підготував Бог. У них є власне середовище для виживання та власна постійна домівка, тож навіщо їм десь гасати? Хтось бачив, щоб леви чи тигри гуляли берегом океану? Ні, такого не бачив ніхто. Домівка левів і тигрів – це ліс і гори. Хтось бачив, щоб океанські кити чи акули пропливали пустелею? Ні, ви такого не бачили. Домівка китів і акул – океан. Чи є в людському середовищі проживання такі люди, що живуть поруч із бурими ведмедями? Чи є такі люди, що завжди оточені павичами або іншими птахами у своїх домівках і поза ними? Чи бачив хтось, щоб орли чи дикі гуски гралися з мавпами? (Ні.) Це все були б незвичайні явища. Я говорю про ці речі, що видаються вашим вухам такими дивними, аби ви зрозуміли, що всі створені Богом істоти – незалежно від того, чи здатні вони зрушити з місця та чи можуть вони дихати ніздрями, – мають свої власні закони для виживання. Задовго до того, як Бог створив цих живих істот, Він уже підготував для них їхні власні домівки та їхнє власне середовище для виживання. Ці живі істоти мали свої власні сталі середовища для виживання, свою власну їжу та свої власні сталі домівки, і вони мали свої власні сталі місця, які були придатні для їхнього виживання та мали температури, придатні для їхнього виживання. Тому ці істоти не блукали де попало, не шкодили виживанню людства та не заважали життю людей. Ось так Бог управляє всім сущим, забезпечуючи людству найкращі умови для виживання. Кожна жива істота в усьому сущому має свою власну їжу, яка підтримує її життя в її власному середовищі для виживання. Завдяки цій їжі живі істоти прив’язані до свого рідного середовища для виживання. У такому середовищі вони продовжують виживати, розмножуватись і рухатись уперед відповідно до законів, установлених для них Богом. Завдяки таким законам, завдяки Божому приреченню все суще живе в гармонії з людством, а людство співіснує разом з усім сущим у взаємозалежності.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 182

Бог установлює межі для всього сущого, щоб живити все людство (Вибрані уривки)

Частина третя. Бог підтримує навколишнє середовище й екологію, щоб живити людство

Бог створив усе суще й установив для нього межі; серед них Він живив усіляких живих істот. Водночас Він також підготував для людства різні засоби виживання, так що ти бачиш, що в людей є не один-єдиний спосіб виживання та не один-єдиний тип середовища для виживання. Ми вже говорили, що Бог підготував для людей різні типи їжі та джерела води, і це має критичне значення для продовження життя людства в плоті. Однак серед цього людства не всі люди харчуються злаками. Через відмінності в географічному середовищі та місцевостях люди мають різні засоби виживання. Усі ці засоби виживання підготовлені Богом. Тому не всі люди переважно займаються землеробством. Це означає, що не всі люди отримують їжу від вирощування сільськогосподарських культур. Це третя частина, про яку ми поговоримо: межі виникли через те, що різні люди ведуть різний спосіб життя. То які ж іще способи життя бувають у людей? Які ще існують типи людей із точки зору різних джерел їжі? Є кілька основних типів.

Перший спосіб життя – це мисливський. Усі знають, що це таке. Що їдять люди, які живуть із полювання? (Дичину.) Вони їдять лісових птахів і звірів. «Дичина» – це сучасне слово. Мисливці не думають про цих істот як про дичину, а думають як про їжу, свою щоденну поживу. Наприклад, вони добувають оленя. Коли вони добувають цього оленя, для них це те саме, що для фермера здобувати їжу від землі. Фермер отримує їжу від землі, і коли він бачить цю їжу, він щасливий і спокійний. Його сім’я не буде голодною, бо завдяки врожаю в неї є що їсти. Серце хлібороба не тривожиться, і він задоволений. Коли мисливець дивиться на те, що він зловив, він теж спокійний і задоволений, бо йому більше не потрібно непокоїтися про їжу. У нього буде що поїсти наступного разу, і йому не доведеться голодувати. Ось такі вони – люди, які живуть із полювання. Більшість їх живе в гірських лісах. Вони не займаються землеробством. Там нелегко знайти орні землі, тому вони виживають за рахунок різної живності, різних видів здобичі. Це перший вид способу життя, що є не таким, як у звичайних людей.

Другий вид – це спосіб життя скотаря. Чи займаються також землеробством люди, які живуть зі скотарства? (Ні.) Тоді чим вони займаються? Як вони живуть? (Здебільшого вони живуть із розведення великої рогатої худоби й овець, а взимку забивають свою худобу та їдять її. Їхня основна їжа – яловичина й баранина, а п’ють вони молочний чай. Хоча скотарі багато працюють усі чотири сезони, вони добре харчуються. У них багато молока, молочних продуктів і м’яса.) Люди, які живуть із випасання тварин, в основному їдять яловичину та баранину, п’ють овече й коров’яче молоко та пасуть у полі свої отари, їздячи верхи на конях і худобі, і їхнє волосся майорить на вітрі, а в обличчя їм світить сонце. Вони не стикаються зі стресами сучасного життя. Вони цілими днями дивляться на широкі простори блакитного неба та трав’янисті рівнини. Переважна більшість людей, які годуються скотарством, живе в степах, і вони мали змогу багато поколінь продовжувати свій кочовий спосіб життя. Хоча життя в степах трохи самотнє, але воно ще й дуже щасливе. Це непоганий спосіб життя!

Третій вид – це спосіб життя рибалки. Невелика частина людства живе біля океану або на маленьких островах. Ці люди оточені водою й дивляться на океан. Вони живуть із риболовлі. Яке джерело їжі в тих, хто живе з риболовлі? Їхні джерела їжі – це всі види риби, морепродукти й інші дари моря. Люди, які живуть із риболовлі, не займаються землеробством, а натомість проводять кожен день у рибальстві. Їхня основна їжа складається з різних видів риби та дарів моря. Час від часу ці люди обмінюють їх на рис, борошно та предмети першої необхідності. Таким є інший спосіб життя людей, які живуть біля води. Живучи поруч із водою, вони покладаються на неї як на джерело їжі та заробляють собі на життя риболовлею. Риболовля дає їм не тільки джерело їжі, але й засіб до існування.

Крім землеробства, людство здебільшого живе відповідно до трьох вищезгаданих способів життя. Однак переважна більшість людей живе із землеробства, і лише деякі групи людей живуть за рахунок скотарства, риболовлі та полювання. А що потрібно людям, які живуть землеробством? Їм потрібна земля. Покоління за поколінням вони живуть за рахунок того, що висаджують у землю сільськогосподарські культури, і саме від землі вони отримують їжу та предмети щоденного вжитку, хоч би що вони вирощували: овочі, фрукти чи зернові.

Які основні умови лежать в основі цих різних способів життя людей? Хіба немає нагальної потреби в тому, щоб середовища, у яких люди здатні виживати, були збережені на базовому рівні? Інакше кажучи, якщо ті, хто годується полюванням, утратять гірські ліси чи птахів і звірів, джерело їхнього існування щезне. Напрямок, у якому має рухатися цей етнос і цей тип людей, стане невизначеним, і вони можуть навіть зникнути. А як щодо тих, хто живе за рахунок скотарства? На що вони покладаються? Насправді вони залежать не від своєї худоби, а від середовища, у якому може вижити ця худоба: від степів. Якби не було степів, де б пастухи випасали свою худобу? Чим би харчувалася велика рогата худоба та вівці? Без худоби ці кочові народи не мали б засобів до існування. Якби в них не було джерела для існування, куди б ділися ці народи? Їм стало б дуже тяжко продовжувати виживати; у них не було б майбутнього. Якби джерел води не було, а річки й озера повністю пересохли, хіба існувала б далі вся риба, яка не може вижити без води? Ні, не існувала б. Хіба ці люди, прожиток яких залежить від води та риби, виживали б і надалі? Коли б у них більше не було їжі, коли б у них більше не було джерела їхнього існування, ці народи були б не в змозі виживати й надалі. Тобто якби з прожитком або виживанням якогось етносу колись виникли проблеми, то цей етнос більше не продовжувався б, а міг би зникнути з лиця землі та вимерти. А якби ті, хто живе із землеробства, утратили свою землю, якби вони не змогли вирощувати всілякі рослини й отримувати з них їжу, то яким був би результат? Хіба без їжі люди не померли б із голоду? Якщо люди помирають із голоду, хіба той людський рід не було би стерто з лиця землі? Отже, саме із цією метою Бог підтримує різні види навколишнього середовища. У Бога лише одна мета, з якою Він підтримує різні середовища, екосистеми й усіх різних живих істот у них, і ця мета – живити всі види людей, живити людей, які живуть у різних географічних середовищах.

Якби всі речі у творінні втратили свої власні закони, то перестали б існувати; якби було втрачено закони всього сущого, то живі істоти серед усього сущого не змогли б продовжуватися. Людство також утратило б навколишні середовища, від яких залежить його виживання. Якби людство все це втратило, то не змогло би продовжувати процвітати й розмножуватися покоління за поколінням, як воно робило весь цей час. Причина того, що люди вижили до цього часу, полягає в тому, що Бог забезпечив їх усіма речами у творінні, щоб живити людей, щоб живити людство в різні способи. Людство дожило донині, до цього дня, лише тому, що Бог живить людство різними способами. Маючи стале, сприятливе середовище для виживання, де правильно працюють природні закони, усі різні види людей на землі, усі різні раси можуть виживати в межах своїх власних визначених територій. Ніхто не може вийти за межі цих територій або кордонів між ними, бо їх окреслив Бог. Чому Бог окреслив межі саме так? Це дуже важливе питання для всього людства – воістину дуже важливе!

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 183

Бог установлює межі для всього сущого, щоб живити все людство (Вибрані уривки)

Частина четверта. Бог проводить межі між різними расами

По-четверте, Бог провів межі між різними расами. На землі є білошкірі, чорношкірі, смагляві та жовтошкірі люди. Це різні типи людей. Бог також установив рамки для життя цих різних типів людей, тож люди живуть у належному середовищі для виживання під Божим управлінням, самі того не усвідомлюючи. Ніхто не може вийти за ці рамки. Для прикладу візьмімо білошкірих людей. У якому географічному ареалі проживає більшість із них? Більшість живе в Європі й Америці. Географічний ареал, у якому переважно живуть чорношкірі, – це Африка. Смагляві люди переважно живуть у Південно-Східній і Південній Азії, у таких країнах, як Таїланд, Індія, М’янма, В’єтнам, Лаос. Жовтошкірі люди живуть переважно в Азії, тобто в таких країнах, як Китай, Японія, Південна Корея. Бог належно розподілив усі ці різні типи рас так, що ці різні раси розподілено по різних частинах світу. У цих різних частинах світу Бог давно підготував середовища для виживання, придатні для кожної окремої раси людських істот. У цих середовищах для виживання Бог підготував для людей ґрунти різного кольору та складу. Інакше кажучи, компоненти, з яких складаються тіла білошкірих людей, не такі, як у чорношкірих людей, і відмінні від компонентів, з яких складаються тіла людей інших рас. Коли Бог творив усе суще, Він уже підготував середовище для виживання цієї раси. Його мета при цьому була така, щоб у того типу людей міг з’явитися певний сталий ареал, коли цей тип почне розмножуватись і збільшуватися в кількості. Ще до того, як Бог створив людей, Він уже все продумав: Він збирався закріпити Європу й Америку за білошкірими людьми, щоб дати їм можливість розвиватись і виживати. Отже, коли Бог створював землю, за тим, що Він вкладав у той край і що Він у ньому живив, уже стояли Його план, ціль і мета. Наприклад, те, скільки рівнин буде на цій землі, скільки джерел води, які гори, які птахи та звірі, які риби, які рослини, – усе це Бог підготував заздалегідь. Готуючи середовище для виживання певного типу людини, певної раси, Богу потрібно було всебічно обміркувати багато питань: географічне середовище, склад ґрунту, різні види птахів і звірів, розміри різних видів риб, компоненти, з яких складатимуться тіла риб, відмінності в якості води, а також усі різні типи рослин… Усе це Бог приготував уже давно. Таке середовище – це середовище для виживання, яке Бог створив і підготував для білошкірих людей і яке за своєю суттю належить їм. Чи побачили ви, що під час створення всього сущого Бог дуже ретельно все продумав і діяв за певним планом? (Так, ми побачили, що міркування Бога щодо різних типів людей були дуже дбайливими. Адже Він максимально чуйно й точно продумав середовище для виживання, яке створив для різних типів людей: які види птахів, звірів і риб Він мав підготувати, скільки гір і скільки рівнин.) Візьмімо для прикладу білошкірих людей. Яку їжу переважно вживають білошкірі люди? Їжа, якою харчуються білошкірі люди, дуже відрізняється від того, що їдять азіати. Основні продукти, які їдять білошкірі люди, – це переважно м’ясо, яйця, молоко та птиця. Злаки, такі як хліб і рис, зазвичай уживаються як додаткова їжа – гарнір на краєчку тарілки. Навіть коли білошкірі люди їдять овочевий салат, вони зазвичай додають кілька шматочків печеної яловичини чи курки, і навіть коли вони їдять продукти на основі пшениці, то зазвичай додають сир, яйця чи м’ясо. Тобто їхня основна їжа не складається переважно з рису чи продуктів на основі пшениці: вони їдять багато м’яса та сиру. Вони часто п’ють воду з льодом, бо їжа, яку вони вживають, дуже калорійна. Отже, білошкірі люди надзвичайно міцні. Таким є джерело їхніх засобів до існування та життєві середовища, підготовлені для них Богом, які дають їм змогу вести цей спосіб життя – не такий, як у людей інших рас. Цей спосіб життя не правильний і не неправильний – він уроджений, наперед визначений Богом, і він випливає з Божих наказів і Його розпоряджень. Те, що люди цієї раси мають такий спосіб життя й такі джерела для свого існування, пояснюється їхньою расою та середовищем для виживання, підготовленим для них Богом. Можна сказати, що середовище для виживання, яке Бог підготував для білошкірих людей, і щоденна пожива, яку вони отримують від цього середовища, багаті та щедрі.

Бог підготував необхідні середовища й для виживання інших рас. Є ще чорношкірі люди – де перебувають чорношкірі люди? Переважно вони перебувають у центральній і південній Африці. Що Бог підготував для них у такому життєвому середовищі? Тропічні дощові ліси, усіляких птахів і звірів, а також пустелі й розмаїті рослини, які живуть поруч із людьми. Чорношкірі люди мають джерела води, засоби до існування, їжу. Бог не був упереджений проти них. Що б вони не робили, їхнє виживання ніколи не було проблемою. Вони теж займають певне місце та певну територію в певній частині світу.

Тепер поговорімо про жовтошкірих людей. Жовтошкірі люди перебувають переважно на Сході Землі. У чому відмінності між середовищами та географічним положенням Сходу й Заходу? На Сході більша частина землі родюча, багата на сировину та поклади корисних копалин. Тобто на землі й під землею багато всіляких ресурсів. І для цієї групи людей, для цієї раси Бог теж приготував відповідні ґрунти, клімат, різні географічні середовища, які для них підхожі. Хоча між цим географічним середовищем і середовищем на Заході є великі відмінності, але тут Бог теж підготував для людей необхідну їжу, засоби до існування та джерела для виживання. Просто це життєве середовище не таке, як у білошкірих людей на Заході. Але яку одну річ Я мушу вам сказати? Людей східної раси відносно багато, тому Бог додав у тій частині землі багато деталей, які відрізняються від західних. Він додав там багато різних ландшафтів і всіляких видів сировини у достатку. Природні ресурси там дуже багаті; рельєф теж різний і розмаїтий, як і потрібно для прожитку величезної кількості людей східної раси. Від Заходу Схід відрізняється тим, що на Сході – з півдня на північ, зі сходу на захід – клімат кращий, ніж на Заході. Чотири сезони чітко виражені, температури підхожі, природні ресурси багаті, а ландшафти й типи рельєфу набагато кращі, ніж на Заході. Чому Бог так зробив? Бог створив дуже раціональний баланс між білошкірими людьми та жовтошкірими людьми. Що це означає? Це означає, що їжа білошкірих людей, речі, якими вони користуються, і речі, забезпечені для їхньої втіхи, в усіх аспектах набагато кращі, ніж те, чим можуть тішитися жовтошкірі люди. Однак Бог не упереджений проти жодної раси. Бог дав жовтошкірим людям красивіше та краще середовище для виживання. Це і є баланс.

Бог наперед визначив, у якій частині світу мусить жити кожен тип людей; чи можуть люди вийти за ці межі? (Ні, не можуть.) Як це дивовижно! Навіть якщо в різні епохи або надзвичайні часи відбуваються війни чи загарбання, ці війни та загарбання аж ніяк не можуть знищити середовища для виживання, які Бог наперед визначив для кожної раси. Тобто Бог закріпив певні типи людей за певними частинами світу, і люди не можуть вийти за ці межі. Навіть якщо в людей виникнуть якісь амбіції змінити чи розширити свою територію, то без Божого дозволу цього буде дуже важко досягти. Їм буде дуже важко досягти успіху. Наприклад, білошкірі люди хотіли розширити свою територію й колонізували деякі інші країни. Німці вторгались у деякі країни, а Британія свого часу окупувала Індію. І яким був результат? Зрештою вони зазнали невдачі. Що ми бачимо із цієї невдачі? Знищувати те, що наперед визначив Бог, не дозволено. Тож якою б потужною не була рушійна сила, яку ти міг бачити в експансії Британії, зрештою британцям усе одно довелося піти з індійської землі, і ця земля й досі належить Індії. Ті, хто живе на цій землі, – досі індійці, а не британці, тому що Бог не допустив би іншого. Дехто з тих, що досліджують історію й політику, висловлював тези із цього приводу. Ці дослідники наводять причини, чому Британія зазнала невдачі: мовляв, так могло статися через те, що не вдалося завоювати певний етнос, або з якихось інших людських причин… Це не справжні причини. Справжня причина в Бозі – Він цього не допустив! Бог дозволяє кожному етносу жити в певному краї та поселяє його там, і якщо Бог не дозволить цьому етносу переселитися з такої землі, то він ніколи не зможе переселитися. Якщо Бог виділить цим людям визначену територію, то вони житимуть у межах цієї території. Людство не може вирватися чи вибратись із цих визначених територій. Це безсумнівно. Якими б великими не були сили загарбників і якими б слабкими не були ті, кого намагаються загарбати, успіх загарбників зрештою вирішує Бог. Це вже наперед визначено Ним, і ніхто не може змінити цього визначення.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 184

Бог править усім і забезпечує все, Він – Бог усього сущого (Вибрані уривки)

Якщо дивитися з точки зору законів, визначених Богом для розвитку всього сущого, то хіба все людство в усьому його розмаїтті не отримує забезпечення й поживу від Бога? Якби ці закони було знищено чи якби Бог не встановив ці закони для людства, якими були б перспективи людства? Чи залишилися б у людей якісь джерела їжі після того, як люди втратили б свої базові середовища для виживання? Не виключено, що джерела їжі стали б проблемою. Якби люди втратили джерела їжі, тобто не могли б добути жодних харчів, скільки днів вони б змогли протриматися? Ймовірно, що вони не протрималися б і одного місяця, і навіть із їхнім виживанням виникли б проблеми. Тому геть усе, що Бог робить для виживання людей, для продовження їхнього існування, розмноження та прожитку, є дуже важливим. Геть усе, що Бог робить серед Своїх творінь, тісно пов’язане з виживанням людства та невіддільне від нього. Якби з виживанням людства виникли проблеми, хіба могло б продовжуватися Боже управління? Хіба Боже управління існувало б і надалі? Боже управління співіснує з виживанням усього людства, яке Він живить, тому які б приготування Бог не здійснював для всього Свого творіння та що б Він не робив для людей, усе це необхідно для Нього та критично важливо для виживання людства. Якщо відступити від цих законів, визначених Богом для всього сущого, якщо зламати чи порушити ці закони, то все суще більше не змогло б існувати, і більше не існувало б ні середовища для виживання людства, ні його щоденної поживи, і самого людства не існувало б. Через це й Боже управління спасінням людства теж перестало б існувати.

Усе, про що ми говорили: кожна річ, кожен пункт – тісно пов’язані з виживанням кожної окремої людини. Ви можете сказати: «Те, про що Ти говориш, завелике, це не те, що ми можемо побачити», – і, можливо, знайдуться люди, які сказали б: «Те, про що Ти говориш, мене ніяк не стосується». Однак не забувай, що ти живеш як проста частинка всього сущого; ти – одне з усіх тих творінь, які перебувають під Божим правлінням. Божі творіння не можна відділяти від Його правління, і жодна людина не може відділити себе від Його правління. Утрата Його правління й утрата Його забезпечення означали б, що зникнуть людські життя, людські плотські життя. У цьому й полягає важливість створення Богом середовищ для виживання людства. Не має значення, до якої раси ти належиш або на якому клаптику землі ти живеш – чи на Заході, чи на Сході: ти не можеш відокремити себе від середовища для виживання, яке Бог створив для людства, і ти не можеш відокремити себе від живлення та забезпечення середовища для виживання, яке Він створив для людей. Якими б не були твої засоби до існування, із чого б ти не жив та на яке б джерело підтримки свого життя в плоті ти не покладався, ти не можеш відокремити себе від Божого правління та Його управління. Дехто каже: «Я не землероб; я не живу з вирощування сільськогосподарських культур. Я не розраховую на небеса щодо своєї їжі, тож моє виживання не відбувається в середовищі для виживання, створеному Богом. Мені таке середовище нічого не давало». Це правда? Ти кажеш, що не живеш із вирощування рослин, але хіба ти не їси злаки? Хіба ти не їси м’яса та яєць? Хіба ти не їси овочів і фруктів? Усе, що ти їси, усе те, що тобі потрібно, невіддільне від середовища для виживання, створеного Богом для людства. І джерело всього, що потрібно людству, не можна відокремлювати від усіх Божих творінь, які у своїй сукупності становлять ваші середовища для виживання. Вода, яку ти п’єш, одяг, який ти носиш, і всі ті речі, якими ти користуєшся, – що із цього не отримується з Божих творінь? Дехто каже: «Деякі речі отримуються не з Божих творінь. Бач, пластик – це одна з таких речей. Це хімічний матеріал, який роблять люди». Це правда? Пластик дійсно роблять люди, і це хімічний матеріал, але звідки взялися вихідні компоненти пластику? Ці вихідні компоненти було отримано із сировини, створеної Богом. Речі, які ти бачиш і якими тішишся, кожна річ, якою ти користуєшся, – усе це отримано з речей, створених Богом. Тобто до якої б раси не належала людина, із чого б вона не жила та яким би не було її середовище для виживання, вона не може відокремити себе від того, чим її забезпечив Бог.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 185

Бог править усім і забезпечує все, Він – Бог усього сущого (Вибрані уривки)

Наскільки велике розуміння Бога в серцях людей, настільки ж велике місце Він займає в їхніх серцях. Наскільки великий ступінь пізнання Бога в їхніх серцях, настільки великий Бог у їхніх серцях. Якщо Бог, якого ти знаєш, пустий і невизначений, то Бог, у якого ти віриш, теж пустий і невизначений. Бог, якого ти знаєш, обмежений рамками твого особистого життя й не має нічого спільного із Самим істинним Богом. Отже, знання практичних дій Бога, реальності Бога та Його всемогутності, істинної ідентичності Самого Бога, того, Хто Він є і чим володіє, знання дій, які Він являв серед усіх Своїх творінь, – усе це дуже важливе для кожної людини, яка прагне до пізнання Бога. Ці речі прямо стосуються того, чи можуть люди ввійти в реальність істини. Якщо ти обмежуєш своє розуміння Бога лише словами, якщо ти обмежуєш його власним маленьким досвідом, тим, що ти вважаєш Божою благодаттю, або своїми маленькими свідченнями про Бога, тоді Я кажу, що Бог, у якого ти віриш, абсолютно не Сам істинний Бог. Більше того, можна також сказати, що Бог, у якого ти віриш, уявний, а не істинний. Причина в тому, що істинний Бог – це Той, хто править усім, хто ходить серед усього, хто управляє всім. Він – Той, хто тримає у Своїх руках долю всього людства та всього на світі. Робота й дії Бога, про які Я говорю, не обмежуються лише невеликою частиною людей. Тобто вони не обмежуються тільки тими людьми, які слідують за Ним наразі. Його діяння проявляються серед усього сущого, у виживанні всього сущого та в законах зміни всього сущого. Якщо серед усіх Божих творінь ти не бачиш і не розпізнаєш жодного Божого діяння, то не можеш свідчити про жодне з Його діянь. Якщо ти не можеш свідчити про Бога, якщо ти продовжуєш говорити про маленького так званого «Бога», якого знаєш, про Бога, який обмежений твоїми власними уявленнями й існує лише у вузьких рамках твого розуму, якщо ти продовжуєш говорити про такого Бога, то Бог ніколи не похвалить твою віру. Якщо ти свідчиш про Бога тільки з точки зору того, як ти тішишся Божою благодаттю, як приймаєш Божу дисципліну та виправлення, як тішишся Його благословеннями у своєму свідченні про Нього, то цього геть недостатньо, і це навіть близько Його не задовольняє. Якщо ти хочеш свідчити про Бога так, щоб це узгоджувалося з Його волею, свідчити про Самого істинного Бога, то ти повинен бачити в діях Бога те, Хто є Бог і чим володіє. Ти повинен бачити Божу владу в Його контролі над усім і бачити правду того, як Він забезпечує все людство. Якщо ти визнаєш лише те, що твоя щоденна пожива та предмети щоденного вжитку походять від Бога, але не можеш побачити тієї правди, що Бог узяв усі Свої творіння для забезпечення всього людства та що, правлячи всім сущим, Він веде все людство, то ти ніколи не зможеш свідчити про Бога. З якою метою Я все це кажу? Це потрібно, щоб ви не ставилися до цього легковажно, щоб ви не плекали хибного уявлення, ніби ці теми, про які Я говорив, не мають значення для вашого особистого входження в життя, і щоб ви не сприймали ці теми як просто один із типів знання чи вчень. Якщо ви так ставитиметеся до того, що Я говорю, коли слухатимете Мене, то нічогісінько не здобудете. Ви втратите цю чудову нагоду пізнати Бога.

З якою ціллю Я про все це говорю? Моя ціль – щоб люди пізнали Бога, щоб люди зрозуміли практичні дії Бога. Ти отримаєш нагоду чи можливість пізнати Бога лише тоді, коли зрозумієш Його та пізнаєш Його дії. Якби ти, скажімо, захотів зрозуміти людину, як би ти дійшов до цього розуміння? Може, подивившись на її зовнішній вигляд? Може, подивившись на те, що вона носить і як одягається? Може, подивившись на те, як вона ходить? А може, подивившись на обсяг її знань? (Ні.) То як же можна зрозуміти людину? Потрібно судити за її мовленням і поведінкою, її думками й тим, що вона висловлює та відкриває про себе. Саме так і можна пізнати та зрозуміти людину. Так само і з Богом: якщо ви хочете пізнати Його, якщо ви хочете зрозуміти Його практичний бік, Його справжній бік, то ви повинні пізнати Його за Його діяннями та за кожною практичною справою, яку Він робить. Це найкращий шлях, і це єдиний шлях.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 186

Бог збалансовує взаємозв’язки в усьому сущому, щоб дати людству стабільне середовище для виживання (Вибраний уривок)

Створюючи все суще, Бог усілякими методами та способами балансував його, балансував життєві умови для гір і озер, рослин і всіляких тварин, птахів і комах. Його ціллю було дати всім видам живих істот змогу жити й розмножуватися за встановленими Ним законами. Жодне творіння не може вийти за межі цих законів, і зламати ці закони не можна. Лише в межах такого базового середовища люди можуть безпечно виживати й розмножуватися покоління за поколінням. Якби будь-яка жива істота вийшла за межі встановленої Богом кількості, рамок або перевищила продиктовану Ним швидкість росту, частоту розмноження або чисельність, то середовище для виживання людства було б тією чи іншою мірою знищене. А водночас під загрозою опинилося б виживання людства. Якщо один тип живих істот стане занадто численним, то позбавить людей їжі, знищить джерела води, зруйнує рідні краї людей. Тим самим це негайно зашкодило б відтворенню чи стану виживання людства. Наприклад, вода дуже важлива для всього сущого. Якщо мишей, мурах, сарани, жаб або будь-яких інших тварин забагато, вони п’ють більше води. Що більше води вони питимуть, то менше буде питної води та джерел для людей у межах сталого обсягу джерел питної води й акваторій, і тоді людям забракне води. Якщо питну воду для людей буде знищено, забруднено чи перекрито через те, що всі види тварин розрослись у чисельності, виживання людства опиниться під серйозною загрозою через таке суворе середовище для виживання. Якщо хоч один або декілька типів живих істот перевищать свою належну чисельність, то повітря, температура, вологість і навіть склад повітря в межах простору для виживання людства будуть тією чи іншою мірою отруєні та знищені. За таких обставин виживання й доля людей також опиняться під загрозами, спричиненими цими екологічними факторами. Отже, якщо цей баланс буде втрачено, повітря, яким дихають люди, буде зіпсовано, воду, яку вони п’ють, буде забруднено, а температури, яких вони потребують, також різною мірою зміняться на гірше. Якщо таке станеться, середовища для виживання, які за своєю суттю належать людству, зазнають величезної шкоди та проблем. За такого сценарію, коли базові людські середовища для виживання знищено, якими були б доля та перспективи людства? Це дуже серйозна проблема! Бог знає, з якої причини кожне з творінь існує заради людства, яка роль у кожного типу створених Ним речей, як кожна річ впливає на людство та якою мірою вона корисна для людей, оскільки у Божому серці є план для всього цього, і Він управляє кожним аспектом усіх Своїх творінь, – саме тому абсолютно все, що Він робить, таке важливе й необхідне для людства. Тож відтепер, спостерігаючи якесь екологічне явище серед Божих творінь або якийсь природний закон, що діє серед Божих творінь, ти більше не сумніватимешся в необхідності кожнісінької речі, створеної Богом. Ти більше не робитимеш довільних суджень неуцькими словами щодо Божих розпоряджень про все суще та Його різних способів забезпечення людства. Ти також не робитимеш довільних висновків про Божі закони для всіх Його творінь.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IX»

Божі слова на кожен день. Уривок 187

Як Бог править і розпоряджається духовним світом

Коли люди не розуміють певних речей або явищ у матеріальному світі, вони можуть дізнатися про походження та передісторію цих речей, пошукавши відповідну інформацію чи скориставшись різноманітними каналами. Але коли йдеться про інший світ, про який ми сьогодні говоримо, – духовний світ, який існує поза межами матеріального світу, – у людей немає жодних засобів і каналів, аби хоч щось про нього дізнатися. Чому Я це кажу? Я це кажу, бо у світі людства все, що належить до матеріального світу, невіддільне від фізичного існування людини, а люди відчувають, ніби все, що належить до матеріального світу, невіддільне від їхнього фізичного проживання та фізичного життя, і тому більшість людей усвідомлює чи бачить тільки ті матеріальні речі перед очима, які для них видимі. Проте коли йдеться про духовний світ, – тобто про все, що належить до того іншого світу, – справедливо буде сказати, що більшість людей не вірить. Адже люди не можуть його побачити та вважають, що немає потреби ні розуміти його, ні щось про нього знати, не кажучи вже про те, що духовний світ зовсім інший, ніж матеріальний, і з точки зору Бога він відкритий, хоча для людей він таємний і закритий, – і тому людям дуже важко знайти шлях до розуміння різних аспектів цього світу. Різні аспекти духовного світу, про які Я збираюся поговорити, стосуються лише Божого адміністрування й володарювання; Я не відкрию жодних таємниць і не розповім вам жодних секретів, про які вам хочеться дізнатися. Оскільки це стосується Божого володарювання, Божого адміністрування та Божого забезпечення, Я поговорю тільки про ту частину, яку вам необхідно знати.

Спершу дайте-но Я спитаю вас: що таке духовний світ у вашому розумінні? Якщо говорити широко, то це світ за межами матеріального, світ, невидимий і невідчутний для людей. Але яким мав би бути духовний світ у вашій уяві? Можливо, ви не здатні про це помислити, бо не можете його побачити. Проте коли ви чуєте якісь легенди, то все одно думаєте про цей світ і не можете зупинити свої думки. Чому Я це кажу? З багатьма людьми в молодості буває таке: коли хтось розповідає їм страшну історію, як-от про привидів або душі, то вони жахаються до нестями. Чому саме їм лячно? Тому що люди уявляють собі ці речі; хоч вони їх і не бачать, але все одно їм здається, ніби вони повсюди в їхніх кімнатах, у якомусь потаємному чи темному кутку, і від цього люди так лякаються, що не наважуються лягти спати. Вони страшенно бояться залишатися в кімнаті самі чи виходити на подвір’я наодинці, особливо вночі. Це духовний світ вашої уяви, і це світ, який люди вважають страшним. Кожна людина певною мірою уявляє його собі та може його трохи відчути – це факт.

Почнімо з обговорення духовного світу. Що це таке? Поясню вам коротко та просто: духовний світ – це важливе місце, яке відрізняється від світу матеріального. Чому Я говорю, що він важливий? Про це ми ще поговоримо докладно. Існування духовного світу нерозривно пов’язане з матеріальним світом людства. Він відіграє провідну роль у циклі людського життя і смерті в Божому пануванні над усім сущим; це його роль, і це одна з причин, чому його існування важливе. Оскільки це місце невловиме для п’яти почуттів, ніхто не може точно судити про те, існує духовний світ чи ні. Його різноманітні рушійні сили тісно пов’язані з людським існуванням, унаслідок чого порядок життя людства також зазнає величезного впливу духовного світу. Це стосується Божого володарювання чи ні? Стосується. Коли Я це кажу, ви розумієте, чому Я говорю на цю тему: бо вона стосується Божого володарювання, а також Його адміністрування. У такому світі, невидимому для людей, кожен його небесний указ, постанова й адміністративна система набагато вищі від законів і систем будь-якої нації матеріального світу, і жодна істота, що живе в цьому світі, не наважиться їх ні оспорювати, ні порушувати. Чи стосується це Божого володарювання й адміністрування? У духовному світі існують чіткі адміністративні постанови, чіткі небесні укази, чіткі статути. Служителі на різних рівнях і в різних сферах неухильно виконують свої обов’язки й дотримуються правил і норм, бо усвідомлюють, яким буде наслідок порушення небесного указу; вони чітко знають, як Бог карає зло й винагороджує добро, як Він адмініструє все суще та править ним. Більше того, вони чітко бачать, як Він виконує Свої небесні укази та статути. Чи відрізняються вони від матеріального світу, населеного людством? Вони справді колосально відрізняються. Духовний світ – це світ, абсолютно відмінний від матеріального. З огляду на існування небесних указів і статутів це стосується Божого володарювання й адміністрування, ба більше – Його характеру, а також того, Хто Він є і чим володіє. Тепер, коли ви це почули, хіба вам не здається, що Мені вкрай необхідно поговорити на цю тему? Хіба ви не бажаєте пізнати закладені в ній таємниці? (Так, бажаємо.) Таким є поняття духовного світу. Хоча він співіснує з матеріальним світом і водночас підлягає Божому адмініструванню й володарюванню, але в цьому світі Боже адміністрування та володарювання набагато суворіші, ніж у матеріальному.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 188

Я поділяю всіх людей серед людства на три типи. Перший – це безбожники, тобто ті, хто не має релігійних переконань. Такі люди звуться безбожниками. Переважна більшість безбожників вірить тільки в гроші; вони матеріалісти, які відстоюють лише власні інтереси та вірять лише в матеріальний світ – вони не вірять ні в цикл життя і смерті, ні в те, що говориться про божества та привидів. Я зараховую цих людей до категорії безбожників, і вони належать до першого типу. Другий тип охоплює всіляких віруючих людей, окрім безбожників. Я поділяю цих віруючих людей серед людства на кілька основних груп: перша – іудеї, друга – католики, третя – християни, четверта – мусульмани, а п’ята – буддисти; їх п’ять різновидів. Ось які бувають різновиди віруючих людей. До третього типу належать ті, хто вірить у Бога, а з ними й ви теж. Такі віруючі – це ті, хто сьогодні слідує за Богом. Ці люди діляться на два різновиди: обрані Богом люди та прислужники. Ці основні типи чітко розмежовані. Отже, тепер ви здатні чітко розрізняти типи й ранги людей у своїй свідомості, чи не так? Перший тип становлять безбожники, і Я вже говорив, хто вони такі. Чи вважаються безбожниками ті, хто вірить у Старця Небесного? Багато безбожників вірить лише в Старця Небесного; вони вірять, що ця сутність контролює вітер, дощ, грім і все таке інше, покладаються на неї при сівбі та зборі врожаю, – але коли заходить мова про віру в Бога, вони не бажають у Нього вірити. Чи можна це назвати вірою? Такі люди належать до безбожників. Ви ж це розумієте? Не плутайте ці категорії. Другий тип – це люди віруючі, а третій тип – це ті, хто наразі слідує за Богом. Чому ж Я розділив усіх людей на ці типи? (Тому що в різних типів людей різні кінці та місця призначення.) Це один з аспектів. Коли ці різні раси й типи людей повернуться в духовний світ, кожен із них матиме своє місце призначення та буде підпорядкований різним законам циклу життя і смерті, і саме тому Я розділив людей на ці основні типи.

Цикл життя і смерті безбожників (Вибрані уривки)

Почнімо із циклу життя і смерті безбожників. Після смерті людину забирає служитель із духовного світу. Яку саме частину людини він забирає? Не її плоть, а душу. Коли забирають душу, людина прибуває в спеціальне місце – установу духовного світу, яка приймає душі щойно померлих людей. Це перше місце, куди людина потрапляє після смерті, воно чуже для її душі. Коли вона потрапляє в це місце, службовець проводить перші перевірки, підтверджуючи її ім’я, адресу, вік, а також увесь її життєвий досвід. Усе, що людина робила за життя, записується в книгу та перевіряється на достовірність. Коли всі перевірки завершено, за поведінкою та вчинками людини протягом усього її життя визначається, чи буде вона покарана, а чи продовжить перевтілюватися в людину, що і є першою стадією. Чи страшна ця перша стадія? Не дуже, адже відбулося тільки те, що людина прибула в темне й незнайоме місце.

Якщо вона за життя наробила чимало поганого та накоїла багато нечестивих учинків, то на другій стадії цю людину заберуть у місце покарання, де з нею будуть мати справу. Це буде місце, яке спеціально використовується для покарання людей. Те, як конкретно людина буде покарана, залежить від того, які гріхи вона скоїла та скільки нечестивих справ учинила перед смертю, – це перша ситуація, що виникає на цій другій стадії. Через погані справи та зло, які люди вчинили до своєї смерті, коли вони знову народжуються в матеріальному світі вже після покарання, хтось повторно перевтілюється в людину, а хтось стає твариною. Тобто після того, як людина повертається в духовний світ, вона несе покарання за скоєне зло; більше того, за зроблені нею нечестиві справи вона, ймовірно, у наступному житті перевтілиться не в людину, а у тварину. До тварин, однією з яких вона може стати, належать корови, коні, свині, собаки. Дехто може переродитись у птахів, качок або гусок… Люди, перевтілені у тварин, після наступної смерті повернуться в духовний світ. Як і раніше, у духовному світі на основі їхньої поведінки до смерті буде вирішено, у людину буде їхнє наступне перевтілення чи ні. Більшість людей коїть забагато зла, і їхні гріхи занадто тяжкі, тому їм доводиться втілюватись у тварин від семи до дванадцяти разів. Від семи до дванадцяти – хіба це не страшно? (Це страшно.) Що вас страшить? Коли людина стає твариною, це моторошно. А для людини що найболючіше в тому, щоб стати твариною? Не мати мови, уміти робити лише те, що роблять тварини, і їсти ту їжу, яку їдять тварини, мати тільки прості думки, просте мислення й мову тіла тварини, не вміти ходити прямо та не мати змоги спілкуватися з людьми, а ще той факт, що жодна поведінка чи діяльність людей ніяк не пов’язана з тваринами. Тобто бути саме твариною з усього сущого означає бути найнижчим з усіх живих істот і передбачає набагато більше страждань, ніж бути людиною. Це один з аспектів покарання духовним світом тих, хто вчинив багато зла та скоїв великі гріхи. Що ж до суворості їхнього покарання, то це вирішується залежно від того, якою твариною стає людина. Наприклад, чи бути свинею краще, ніж собакою? Свиня живе краще чи гірше, ніж собака? Гірше, чи не так? Якщо люди стануть коровами чи кіньми, краще вони житимуть чи гірше, ніж якби вони переродились у свиней? (Краще.) Чи буде людині комфортніше, якщо вона переродиться в кота? Вона все одно буде твариною, а бути котом набагато легше, ніж коровою чи конем, бо більшу частину свого часу коти можуть ледарювати й дрімати. Стати коровою чи конем означає більше працювати. Тож якщо людина перевтілюється в корову чи коня, їй доводиться тяжко працювати – це подібно до суворого покарання. Стати собакою було б трохи краще, ніж коровою чи конем, тому що в собак тісніші стосунки з господарем. Деякі собаки, проживши кілька років у ролі домашніх улюбленців, здатні розуміти багато з того, що говорить господар. Іноді собака може підлаштовуватися під настрій і вимоги свого господаря, і тоді господар краще до неї ставиться, і собака краще їсть і п’є, а коли їй боляче, за нею більше доглядають. Хіба в такому разі собака не тішиться щасливим життям? Отже, бути собакою краще, ніж коровою чи конем. При цьому тяжкість покарання людини визначає, скільки разів вона перевтілюється у тварину та в яку саме.

Багато людей за життя накоїло численних гріхів, тому декого карають тим, що йому доводиться перевтілюватись у тварин по сім-дванадцять життів. Повернувшись у духовний світ після достатньої кількості покарань, люди потрапляють в інше місце – туди, де перебувають різні вже покарані душі того типу, який готується до перевтілення в людей. У цьому місці кожна душа класифікується за типом відповідно до того, у якій сім’ї вона народиться, яку роль відіграватиме після перевтілення тощо. Наприклад, хтось, прийшовши в цей світ, стане співаком, тому його поміщають до співаків; хтось, прийшовши в цей світ, стане бізнесменом, тому його поміщають до бізнесменів; а якщо хтось, відродившись людиною, стане науковим дослідником, то його поміщають до наукових дослідників. Після розподілу кожного з них відправляють відповідно до різного часу та призначеної дати, так само як люди в наші дні відправляють електронні листи. На цьому завершується один цикл життя і смерті. Повний процес охоплює час від того дня, коли людина прибуває в духовний світ, і до кінця її покарання чи до того, як вона багато разів перевтілиться у тварину та почне готуватися до перевтілення в людину.

Що ж до тих, хто відбув покарання та не перевтілюється у тварину, то чи швидко вони відправляться в матеріальний світ, щоб утілитись у людей? Або ж скільки мине часу, перш ніж вони зможуть опинитися серед людей? З якою частотою це може відбуватися? На це є часові обмеження. Усе, що відбувається в духовному світі, підпорядковане чітким часовим обмеженням і правилам – ви їх зрозумієте, якщо Я поясню в числах. Якщо людині належить перевтілитись упродовж короткого строку, то коли вона помирає, усе вже готово до того, щоб вона знову втілилась у людину. Найкоротший час, за який це може статися, – три дні. Для когось це буде три місяці, для когось – три роки, для когось – тридцять років, для когось – триста років і таке інше. Що ж можна сказати про ці часові правила та в чому їхня специфіка? Вони ґрунтуються на тому, що потрібно від душі матеріальному, людському світу, і на ролі, яку душа покликана відігравати в цьому світі. Коли люди перевтілюються у звичайних людей, то більшість із них перероджується дуже швидко, бо світ людей має в таких звичайних людях нагальну потребу, – і вже за три дні вони знову відправляються в сім’ю, зовсім не схожу на ту, у якій були перед смертю. Однак є й такі, що відіграють у цьому світі особливу роль. Слово «особлива» означає, що в людському світі немає великого попиту на цих людей; для виконання такої ролі потрібно не дуже багато людей, тому на їхнє перевтілення може піти й триста років. Інакше кажучи, ця душа приходитиме лише раз на кожні триста років, а то й навіть лише раз на три тисячі. Чому так? Це пов’язано з тим фактом, що за триста чи за три тисячі років у людському світі не виникає потреби в такій ролі, тому ці люди перебувають десь у духовному світі. Візьмімо, наприклад, Конфуція: він справив глибокий вплив на традиційну китайську культуру, і його прихід глибоко вплинув на культуру, знання, традиції й ідеологію людей того часу. Однак така людина потрібна не в кожну епоху, тому після смерті йому довелося залишатись у духовному світі триста чи й три тисячі років, чекаючи на перевтілення. Оскільки світ людей не мав потреби в такій людині, йому довелося чекати без діла, бо таких ролей, як у нього, було дуже мало, і для нього було обмаль роботи. Тож більшу частину цього часу Конфуція необхідно було тримати бездіяльним десь у духовному світі, щоб відправити його, щойно він знадобиться світу людей. Такими є часові правила духовного світу щодо частоти перевтілення більшості людей. Незалежно від того, звичайна людина чи особлива, у духовному світі є відповідні правила та належні практики проведення її перевтілення, і ці правила та практики послані Богом, а не визначаються й не контролюються якимось служителем або істотою духовного світу.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 189

Цикл життя і смерті безбожників (Вибрані уривки)

Для будь-якої душі її перевтілення, її роль у цьому житті, сім’я, у якій вона народиться, і те, яким буде її життя, тісно пов’язані з попереднім життям душі. У людський світ приходять найрізноманітніші люди, і вони грають різні ролі та виконують різні завдання. Що ж це за завдання? Хтось прийшов віддати борги: якщо в минулих життях ця людина завинила іншим забагато грошей, то в цьому житті вона приходить віддати борги. А є люди, які прийшли стягнути борги: у попередніх життях у них видурили забагато речей і забагато грошей; відтак, коли людина приходить у духовний світ, він відновлює справедливість і дає їй змогу стягнути борги в цьому житті. Деякі люди прийшли, щоб віддати борги вдячності: у попередньому житті – тобто в їхньому попередньому перевтіленні – хтось був до них добрим, тож, отримавши чудову можливість перевтілитись у цьому житті, людина перероджується, щоб відплатити цей борг вдячності. Інші ж відродилися для того, щоб забрати життя. Чиї життя вони забирають? Тих людей, які вбили їх у попередніх життях. Загалом теперішнє життя кожної людини має міцний зв’язок із її попередніми життями; цей зв’язок нерозривний. Тобто на теперішнє життя кожної людини дуже сильно впливає попереднє. Наприклад, припустімо, що перед смертю Чжан обманом виманив у Лі велику суму грошей. Чи означає це, що Чжан заборгував перед Лі? Так. То чи природно тоді, щоб Лі стягнув із Чжана свій борг? Відтак після їхньої смерті між ними залишається борг, який належить погасити. Коли вони перевтілюються й Чжан стає людиною, як Лі може стягнути з нього свій борг? Один зі способів – переродитися сином Чжана; Чжан заробляє багато грошей, а Лі їх потім розтринькує. Скільки б грошей не заробляв Чжан, його син Лі їх розтринькує. Скільки б Чжан не заробляв, цього завжди не вистачає; а його син чомусь завжди кінець кінцем різними способами витрачає гроші батька. Тож спантеличений Чжан дивується: «Чому це мій син завжди приносить такі негаразди? Чому чужі сини такі виховані? Чому мій син ні до чого не прагне, чому він такий нікчемний і не здатний заробити грошей, чому я постійно маю його утримувати? Як я мушу його утримувати, то утримуватиму – але чому йому завжди потрібно більше грошей, скільки б я не давав? Чому він не здатен чесно працювати від зорі до зорі, а натомість байдикує, їсть, п’є, розпусничає, грає в азартні ігри та займається всяким таким? Що взагалі відбувається?». Поміркувавши, Чжан доходить висновку: «Можливо, я заборгував йому в попередньому житті. Що ж, тоді я виплачу цей борг! Це не закінчиться, поки я не виплачу його повністю!». Може настати день, коли Лі дійсно стягне свій борг, і коли йому буде під п’ятдесят або шістдесят, він раптово схаменеться й усвідомить: «За всю першу половину життя я не зробив нічого доброго! Я розтринькав усі гроші, які заробив батько, тож я мушу стати доброю людиною! Я візьму себе в руки; я буду чесним, житиму як належить і більше ніколи не завдаватиму батькові горя!». Чому він так думає? Чому він раптом змінюється на краще? Чи є в цього причина? Що це за причина? (Це тому, що Лі отримав свій борг; Чжан віддав свій борг.) Тут є причина й наслідок. Ця історія почалася дуже-дуже давно, ще до їхнього теперішнього життя; ця історія їхніх минулих життів перейшла в теперішнє, і жоден із двох чоловіків не може звинувачувати іншого. Чого б Чжан не вчив свого сина, той ніколи не слухав і не працював чесно, від зорі до зорі. Але в день, коли борг було повернуто, сина й учити не знадобилося: він природно все зрозумів. Це простий приклад. Чи багато є таких прикладів? (Так, багато.) Про що це говорить людям? (Про те, що треба бути добрими та не коїти зла.) Про те, що не можна чинити зла та що за їхні злодіяння буде відплата! Більшість безбожників коїть багато зла, і за їхні злодіяння настає відплата, правильно? Але чи довільна така відплата? За кожним учинком стоїть передісторія та причина відплати. Ти думаєш, що видуриш у когось гроші, і тобі нічого не буде? Ти думаєш, що оббереш людину, і не буде жодних наслідків? Це було б неможливо; наслідки обов’язково будуть! Усі люди – незалежно від того, хто вони та чи вірять в існування Бога – повинні відповідати за власну поведінку та пожинати плоди своїх учинків. Якщо взяти цей простий приклад, де Чжан покараний, а Лі отримує відплату, – хіба це не справедливо? Коли люди таке роблять, то отримують саме такий результат. Він невіддільний від адміністрування духовного світу. Існування тих, хто не вірить у Бога, підпорядковується такого роду небесним указам і постановам, хоча ці люди й безбожники. Ніхто не може від них утекти, і ніхто не може уникнути цієї реальності.

Ті, хто не має віри, часто вважають, ніби все видиме для людей існує, а все невидиме чи дуже віддалене від людей – ні. Вони воліють вірити, що не існує ні «циклу життя і смерті», ні «покарання»; відтак вони грішать і коять зло без жодних докорів сумління. Потім вони зазнають покарання чи перевтілюються у тварин. Більшість різноманітних людей-безбожників потрапляє в це зачароване коло. Це відбувається, бо вони не знають, що духовний світ суворий у своєму адмініструванні всіх живих істот. Віриш ти чи ні, але цей факт існує, бо жодна людина чи об’єкт не можуть уникнути сфери того, що Бог спостерігає Своїми очима, і жодна людина чи об’єкт не можуть обійти правила й обмеження Його небесних указів і постанов. Отже, цей простий приклад говорить усім: віриш ти в Бога чи ні, але грішити й коїти зло неприпустимо, і всі вчинки тягнуть за собою певні наслідки. Коли людина, що видурила в іншого гроші, несе покарання, то таке покарання справедливе. Поширена поведінка, подібна до цієї, карається в духовному світі, і таке покарання накладається постановами та небесними указами Бога. Тому за тяжкі злочини та нечестиві вчинки – зґвалтування й мародерство, шахрайство й обман, крадіжки та грабежі, вбивства й підпали тощо – передбачено ще й додаткову низку покарань різного ступеня тяжкості. Що входить у ці покарання різної тяжкості? Деякі з них визначають рівень суворості на основі часу, інші – на основі різних методик; ще треті – на основі визначення того, куди людина потрапляє після перевтілення. Наприклад, деякі люди лихословлять. Що означає бути «лихословом»? Це значить часто лаятися на інших і говорити злісні вирази, у яких проклинаються інші люди. Що означають злісні вирази? Вони вказують на те, що в людини злісне серце. З вуст таких людей часто лунають лихі вирази, у яких проклинаються інші люди, і така злісна мова призводить до тяжких наслідків. Померши й отримавши відповідне покарання, ці люди можуть переродитися німими. Деякі люди ще за життя дуже хитрі; вони часто використовують інших, їхні інтрижки напрочуд добре сплановані, і ці люди приносять іншим багато шкоди. Такі люди можуть переродитись у недоумкуватих або розумово відсталих. Деякі люди часто підглядають за приватними справами інших; їхні очі бачать багато такого, що для них не призначено, і ці люди дізнаються багато такого, що їм не слід би знати. Унаслідок цього такі люди можуть переродитись у сліпих. Деякі люди за життя дуже спритні; вони часто б’ються та коять багато злого. Через це вони можуть переродитися в інвалідів, кульгавих, безруких; ще вони можуть перевтілитись у горбатих, кривошиїх або таких, що ходять накульгуючи, мають одну ногу коротшу за іншу тощо. Зазнаючи всього цього, різні люди несуть різні покарання залежно від рівня зла, яке скоїли за життя. Як ви думаєте, чому деякі люди мають ліниве око? Чи багато таких людей? У наші дні їх не так уже й мало. Деякі люди мають ліниве око тому, що в минулих життях вони забагато видивлялися своїми очима та робили забагато поганих речей, тож у це життя вони народилися з лінивим оком, а в серйозних випадках навіть сліпими. Це відплата! Дехто перед смертю добре ладнає з іншими й робить багато добра для своїх рідних, друзів, колег або людей, які з ними пов’язані. Така людина робить пожертви, піклується про інших або допомагає їм матеріально, і всі дуже її поважають. Коли такі люди повертаються до духовного світу, їх не карають. Якщо безбожник не несе жодного покарання, це означає, що він був дуже доброю людиною. Замість того, щоб вірити в існування Бога, такі люди вірять лише в Небесного Старця. Така людина вірить лише в те, що над нею є дух, який спостерігає за всім, що вона робить, – тільки в це така людина й вірить. Унаслідок цього така людина поводиться набагато краще. Такі люди добросерді й милосердні, і коли вони зрештою повернуться в духовний світ, там до них поставляться дуже добре, і незабаром такі люди перевтіляться. Коли вони переродяться, у які сім’ї вони прийдуть? Ці сім’ї будуть хоч і небагатими, але вільними від усякої кривди, і між членами сім’ї буде гармонія; там ці перевтілені люди проживуть свої дні безпечно та щасливо, і всі будуть радісні та житимуть добрим життям. Коли ці люди стануть дорослими, то матимуть великі сім’ї із численними родичами, талановитих і успішних дітей, а їхнім сім’ям щаститиме – і такий результат тісно пов’язаний із минулими життями цих людей. Отже, те, куди людина потрапляє після смерті й перевтілення, у чоловіка вона переродиться чи в жінку, яка її місія, через що вона пройде в житті, які невдачі переживе, якими благословеннями тішитиметься, кого зустріне та що з нею станеться, – ніхто не може ні передбачити ці речі, ні уникнути їх, ні сховатися від них. Тобто коли твоє життя вже визначено, то що б із тобою не сталося, – яким би способом та якими б засобами ти не намагався цього уникнути, – ти ніяк не можеш порушити життєвий шлях, який Бог визначив для тебе в духовному світі. Бо коли ти перевтілюєшся, твоя життєва доля вже визначена. Добра вона чи погана, але кожен повинен із нею змиритись і йти далі. Це питання, якого не може уникнути жоден, хто живе в цьому світі, і немає питання більш реального. Ви всі зрозуміли все, що Я говорив, так?

Тепер, зрозумівши ці речі, ви побачили, що Бог дуже вимогливо та суворо перевіряє й адмініструє цикл життя і смерті безбожників? По-перше, Він затвердив у духовному світі всілякі небесні укази, постанови й системи, і після їхнього проголошення вони, як установлено Богом, неухильно виконуються істотами, що займають різні службові посади в духовному світі, і ніхто не наважиться порушити ці укази й постанови. Тож незалежно від того, у тварину перевтілюється душа чи в людину, у циклі життя і смерті людства в людському світі існують закони і для тих, і для інших. Оскільки ці закони походять від Бога, ніхто не сміє й не здатен їх зламати. Лише завдяки цьому володарюванню Бога й існуванню таких законів матеріальний світ, який бачать люди, впорядкований і організований; лише завдяки цьому володарюванню Бога люди здатні мирно співіснувати з іншим світом, який для них абсолютно невидимий, і жити з ним у гармонії: усе це невід’ємно від Божого володарювання. Після того, як умирає плотське життя людини, душа й надалі має життя, і що б сталося, якби вона не була під Божим адмініструванням? Вона б усюди блукала, втручалася та навіть шкодила б живим істотам у людському світі. Постраждати могли б не тільки люди, а й рослини та тварини – але першими постраждали б люди. Якби це сталося, – якби таку душу ніхто не адміністрував, і вона справді шкодила людям і дійсно коїла нечестиве, – то з нею також було б проведено відповідну роботу в духовному світі: якби ситуація була серйозною, то душа незабаром була б знищена й перестала б існувати. За можливості вона була б кудись поміщена, а потім перевтілена. Тобто адміністрування різних душ духовним світом упорядковане та здійснюється відповідно до певних етапів і правил. Тільки завдяки такому адмініструванню матеріальний світ людини не поринув у хаос, а люди матеріального світу мають нормальне мислення, нормальну раціональність і впорядковане плотське життя. Лише коли людство отримає таке нормальне життя, ті, хто живе в плоті, зможуть і надалі процвітати й розмножуватися протягом поколінь.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 190

Цикл життя і смерті безбожників (Вибрані уривки)

Коли йдеться про безбожників, чи можна сказати, що принцип, який лежить в основі дій Бога, – це винагороджувати добрих і карати нечестивих? Чи є з нього якісь винятки? (Ні.) Чи бачите ви, що за діями Бога стоїть певний принцип? Безбожники насправді не вірять у Бога та не підкоряються Його влаштуванням. Крім того, вони не знають про Його володарювання, а тим більше не визнають Його. Що навіть серйозніше, вони паплюжать Бога, проклинають Його та ворожі до тих, хто вірує в Бога. Незважаючи на таке їхнє ставлення до Нього, Бог усе одно адмініструє їх, не відхиляючись від Своїх принципів; Він адмініструє їх організовано, відповідно до Своїх принципів і Свого характеру. Як Він розцінює їхню ворожість? Як невігластво! Унаслідок цього в минулому Він змусив таких людей – тобто переважну більшість безбожників – перевтілюватись у тварин. Отже, хто ж такі безбожники в очах Бога? Усі вони – звірі. Бог адмініструє звірів так само, як і людський рід, і для таких людей у Нього ті самі принципи. Навіть у тому, як Він адмініструє цих людей, усе одно проглядається Його характер і Його закони, за якими Він панує над усім сущим. Отже, чи бачите ви Боже володарювання в Його принципах адміністрування безбожників, про яких Я щойно говорив? Чи бачите ви праведний Божий характер? (Бачимо.) Інакше кажучи, із чим би Бог не мав справу, Він діє відповідно до Своїх власних принципів і характеру. Такою є Божа сутність; Він ніколи не став би просто так ламати ухвалені Ним постанови чи небесні укази лише тому, що вважає таких людей тваринами. Бог діє за принципами, без жодної нерозсудливості, і на Його дії ніскільки не впливають ніякі чинники. Усе, що Він робить, відповідає Його власним принципам. Причина в тому, що Бог має сутність Самого Бога; це аспект Його сутності, яким не наділена жодна створена істота. Бог сумлінний і відповідальний у тому, як Він поводиться з кожним об’єктом, людиною та живою істотою з-поміж усього, що Він створив, і у Своєму підході до них, їх адмініструванні, керівництві та правлінні ними, і в цьому Він ніколи не був недбалим. До добрих Він милостивий і ласкавий; нечестивих Він безжально карає; а для різних живих істот Він своєчасно та послідовно робить відповідні розпорядження згідно з різними вимогами людського світу в різні часи, так що ці різні живі істоти організовано перевтілюються відповідно до ролей, які вони відіграють, і методично переміщуються між матеріальним і духовним світом.

Смерть живої істоти – припинення фізичного життя – знаменує, що жива істота перейшла з матеріального світу в духовний, тоді як народження нового фізичного життя знаменує, що жива істота прийшла з духовного світу в матеріальний, узяла на себе належну їй роль і почала її виконувати. І відхід, і прихід кожної істоти невіддільні від роботи духовного світу. На той час, коли хтось приходить у матеріальний світ, Бог у духовному світі вже належно розпорядився та визначив, у яку сім’ю ця людина потрапить, у яку епоху прийде й о котрій годині, яку роль відіграватиме. Відтак усе життя цієї людини – справи, які вона робить, і шляхи, якими вона йде, – проходитиме згідно зі зробленими в духовному світі розпорядженнями без найменшого відхилення. Крім того, час, коли закінчується фізичне життя, а також спосіб і місце його закінчення ясні й видимі для духовного світу. Бог править матеріальним світом, і Він також править духовним світом, і Він у жодному разі не затримує нормальний цикл життя і смерті душі, і Він ніколи не припустився б жодних помилок у влаштуванні цього циклу. Кожен зі служителів на офіційних посадах духовного світу виконує свої особисті завдання й робить те, що повинен робити, згідно з приписами та правилами Бога. Тому в людському світі кожне матеріальне явище, яке бачить людина, впорядковане та не несе в собі хаосу. Усе це відбувається завдяки впорядкованому правлінню Бога над усім сущим, а також тому факту, що Його влада панує над усім. Його володіння включають і матеріальний світ, де живе людина, і, крім того, невидимий духовний світ, який стоїть за людством. Тож якщо люди хочуть мати добре життя та сподіваються жити в приємному оточенні, їх потрібно забезпечити не тільки всім видимим матеріальним світом, але й нікому не видним духовним світом, який є впорядкованим і керує кожною живою істотою від імені людства.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 191

Цикл життя і смерті різних віруючих людей

Ми щойно обговорили цикл життя і смерті людей першої категорії – безбожників. Тепер поговорімо про цикл другої категорії – різних віруючих людей. «Цикл життя і смерті різних віруючих людей» – це ще одна дуже важлива тема, і вам украй необхідно дещо її розуміти. Спершу поговорімо про те, яких віросповідань стосується «віра» «віруючих людей»: п’яти основних релігій – іудаїзму, християнства, католицизму, ісламу та буддизму. Велика частка населення світу – це безбожники та люди, які сповідують ці п’ять релігій. У цих п’яти релігіях мало тих, хто зробив на своїй вірі кар’єру, але ці релігії мають багато послідовників. Після смерті ці люди потраплять в інше місце. «Інше» порівняно з ким? З безбожниками – людьми без віри, про яких ми щойно говорили. Після смерті віряни цих п’яти релігій потрапляють в інше місце – не туди, куди безбожники. Але процес усе одно той самий; духовний світ так само судитиме їх за всім тим, що вони зробили до смерті, після чого з ними буде вчинено як годиться. Але чому ж таких людей відправляють для цього в інше місце? У цього є важлива причина. Яка вона? Поясню вам на прикладі. Але поки Я ще цього не зробив, ви, можливо, думаєте собі: «Може, це тому, що вони трохи вірять у Бога! Вони ж не повні безбожники». Однак причина не в цьому. Цих людей тримають окремо від інших із дуже важливої причини.

Візьмімо, наприклад, буддизм. Скажу вам один факт. Буддист – це, по-перше, той, хто прийняв буддизм, і це людина, яка знає, у чому полягає її віра. Коли буддисти постригаються та стають ченцями чи черницями, це означає, що вони відділилися від мирського світу, залишивши позаду гамір людського світу. Щодня вони читають сутри та співають імена будд, харчуються виключно вегетаріанською їжею, ведуть аскетичний спосіб життя та проводять свої дні при самому лише холодному, слабкому світлі масляної лампадки. Так минає все їхнє життя. Коли фізичне життя буддиста закінчується, він підбиває підсумки свого життя, але в глибині душі не знає, куди потрапить після смерті, кого зустріне та яким буде його результат: у глибині душі він не має про все це чіткого уявлення. Він усього лише сліпо несе через усе своє життя якусь віру, після чого покидає людський світ разом зі своїми сліпими бажаннями й ідеалами. Так закінчується фізичне життя буддиста, коли він залишає світ живих; після цього він повертається до свого вихідного місця в духовному світі. Те, чи перевтілиться ця людина, щоб повернутися на землю та продовжити самовдосконалення, залежить від її поведінки та практики до смерті. Якщо за життя людина не робила нічого поганого, то її швидко перевтілять і повторно відправлять на землю, де ця людина знову стане ченцем або черницею. Тобто протягом нового фізичного життя буддисти займаються самовдосконаленням так само, як і в перший раз, а після завершення фізичного життя повертаються в духовний світ, де їх перевіряють. Якщо перевірка не покаже ніяких проблем, вони можуть знову повернутись у людський світ і знову прийняти буддизм, продовживши свою практику. Перевтілившись від трьох до семи разів, буддист знову повертається в духовний світ, куди потрапляє після закінчення кожного фізичного життя. Якщо різні якості та поведінка буддиста в людському світі відповідали небесним указам духовного світу, відтоді ця людина залишатиметься там; вона більше не перевтілюватиметься в людській подобі та не ризикуватиме бути покараною за зло, скоєне на землі. Їй більше ніколи не доведеться проходити через цей процес. Навпаки, залежно від обставин вона посяде певне місце в духовному світі. Саме це буддисти й називають «досягнути стану будди». Досягнути стану будди насамперед означає реалізуватися як службовцю духовного світу, а відтак більше ніколи не перевтілюватися та не наражатися на ризик покарання. Більше того, це означає більше не страждати від прикрощів людського буття після перевтілення. Отже, чи є ще якась імовірність, що буддист перевтілиться у тварину? (Ні.) Це означає, що він залишиться виконувати певну роль у духовному світі й більше ніколи не перевтілюватиметься. Це один із прикладів досягнення стану будди в буддизмі. А коли ті, хто не досягнув цього стану, повертаються в духовний світ, відповідний службовець обстежує їх, перевіряє та виявляє, що за життя людина робила багато злих учинків і часто поводилася нечестиво, замість того щоб старанно займатися самовдосконаленням, сумлінно читати сутри та співати імена будд, як того вимагає буддизм. Далі в духовному світі виноситься присуд про скоєне цією людиною зло, і після цього вона обов’язково несе покарання. Тут не може бути жодних винятків. Отже, коли така людина може досягти бажаного стану? У житті, за якого вона не коїла зла: коли після повернення в духовний світ буде видно, що до смерті вона не робила нічого поганого. Потім така людина продовжує перевтілюватися, читати сутри та співати імена будд, проводячи свої дні при холодному, слабкому світлі масляної лампадки, уникаючи вбивства будь-якої живої істоти та не вживаючи в їжу м’яса. Вона не причетна до світу людей, залишила його клопоти далеко позаду та не вступає в суперечки з іншими людьми. Якщо в цьому процесі вона не скоїла ніякого зла, то після повернення в духовний світ і перевірки всіх учинків і поведінки буддиста його знову відправляють у світ людей, і цей цикл повторюється від трьох до семи разів. Якщо за цей час не буде скоєно жодного проступку, то людина без завад і затримок досягне стану будди. Це особливість циклу життя і смерті всіх віруючих людей: вони здатні «досягти бажаного стану», посісти місце в духовному світі; цим вони відрізняються від безбожників. По-перше, як поводяться ті, хто здатен посісти місце в духовному світі, поки вони ще живуть на землі? Вони повинні конче не коїти ніякого зла: не вбивати, не робити підпалів, не ґвалтувати, не грабувати; якщо вони займаються шахрайством, обманом, крадіжками чи грабунком, то не зможуть досягти бажаного стану. Інакше кажучи, якщо вони хоч якось пов’язані з якимось злом або причетні до нього, то не зможуть уникнути покарання, призначеного їм духовним світом. Духовний світ установлює відповідні розпорядження для буддистів, які досягли стану будди: їх можуть призначити адмініструвати тих, хто начебто вірить у буддизм і в Небесного Старця, виділивши таким буддистам певну юрисдикцію. Вони також можуть відповідати за самих лише безбожників або мати посади з дуже незначними обов’язками. Такий розподіл відбувається відповідно до різної природи душ цих людей. Це приклад буддизму.

Серед п’яти релігій, про які ми говорили, християнство є досить особливим. Чим же християни такі особливі? Це люди, які вірять в істинного Бога. Чому ж у цей список релігій включено тих, хто вірить в істинного Бога? Якби ми сказали, що християнство – різновид віри, то воно, безсумнівно, стосувалося б лише віри; це був би просто різновид обряду, різновид релігії, а зовсім не віра тих, хто справді слідує за Богом. Причина, з якої Я включив християнство в список п’яти основних релігій, полягає в тому, що його збавили до рівня іудаїзму, буддизму та ісламу. Більшість християн не вірить, що Бог є чи що Він править усім сущим; і ще менше вони вірять у Його існування. Натомість вони просто використовують Святе Письмо для обговорення богослов’я та вдаються до богослов’я, щоб навчити людей бути добрими, терпіти страждання та робити добрі справи. Саме такою релігією стало християнство: воно зосереджене лише на богословських теоріях і геть ніяк не стосується Божої роботи управління та спасіння людини. Воно стало релігією людей, які слідують за Богом, але насправді не визнаються Богом. Однак Бог і до таких людей підходить за певним принципом. Він не поводиться з ними абияк, наче з безбожниками, і не розбирається з ними як заманеться. Він ставиться до них так само, як і до буддистів: якщо за життя християнин здатен практикувати самодисципліну, суворо дотримуватися десяти заповідей і вимогливо ставитися до власної поведінки відповідно до законів і заповідей, виконуючи їх усе своє життя, то він теж мусить проходити через цикли життя і смерті стільки ж часу, скільки й буддисти, перш ніж зможе по-справжньому досягти так званого «захоплення». Досягнувши захоплення, християнин залишається в духовному світі, де посідає певне місце та стає одним зі службовців цього світу. А якщо християни чинять зло на землі, – якщо вони занадто грішні та коять забагато гріхів, – то вони так само неминуче зазнають покарання й дисциплінування різного ступеня тяжкості. У буддизмі досягнути бажаного стану означає перейти в Чисту землю неймовірної радості, а як це називається в християнстві? Це називається «ввійти на небо» та бути «захопленим». Ті, хто воістину захоплений, також проходять цикл життя і смерті від трьох до семи разів, після чого, померши, приходять у духовний світ, немовби заснули. Якщо вони відповідають стандартам, то можуть залишитися там, посісти певне місце та більше не перевтілюватися простим способом або згідно з певними умовами, на відміну від людей на землі.

В усіх цих релігіях кінець, про який вони говорять і до якого прагнуть, такий самий, як і досягнення бажаного стану в буддизмі; просто цей «стан» досягається різними способами. Усі вони одна одної варті. Для тієї частини послідовників цих релігій, які здатні суворо дотримуватися релігійних приписів у своїй поведінці, Бог забезпечує належне місце призначення, куди вони потрапляють, і відповідно з ними поводиться. Усе це слушно, але не відповідає людським уявленням. Тепер, коли ви почули, що відбувається з людьми в християнстві, що ви відчуваєте? Чи здається вам, що така лиха доля випала їм несправедливо? Чи ви їм співчуваєте? (Трохи.) Нічого не поробиш; вони самі винні. Чому Я це кажу? Робота Бога істинна; Він живий і реальний, і Його роботу націлено на все людство та на кожну окремо взяту людину. Чому ж вони цього не приймають? Чому вони так шалено протистоять Богу та переслідують Його? Вони мали б радіти, що їм пощастило отримати хоч такий результат, то чому ж ви їх жалієте? Таке поводження з ними свідчить про велику терпимість. З огляду на те, наскільки вони протистоять Богові, їх слід було б знищити, але Бог цього не робить; натомість Він просто поводиться з християнством так само, як і з будь-якою звичайною релігією. То чи потрібно вдаватись у подальші подробиці про інші релігії? Ідея всіх цих релігій полягає в тому, щоб люди терпіли більше тягот, робили добрі вчинки, не коїли зла, не лаялись і не засуджували інших, трималися подалі від суперечок і були добрими людьми: більшість релігійних учень саме такі. Тож якщо ці віруючі люди – послідовники різних релігій і конфесій – зможуть суворо дотримуватися своїх релігійних приписів, то не зроблять великих помилок і гріхів за той час, поки перебувають на землі; і, перевтілившись від трьох до семи разів, ці люди – ті, хто здатен суворо дотримуватися релігійних приписів, – загалом залишаться в духовному світі й посядуть у ньому певне місце. Чи багато таких людей? (Ні, небагато.) На чому засновано вашу відповідь? Робити добро та дотримуватися релігійних правил і законів – це нелегко. Буддизм не дозволяє людям їсти м’ясо – чи зміг би ти так жити? Якби тобі довелося носити сірі шати й цілими днями читати сутри та співати імена будд у буддійському храмі, чи зміг би ти так жити? Це було б нелегко. У християнстві є десять заповідей, є заповіді та закони; чи легко їх виконувати? Ні, нелегко, правда ж? Візьмімо, наприклад, заборону лаятися на інших: люди просто не здатні дотримуватися цього правила. Не в силі стриматися, вони лаються – а вилаявшись, уже не можуть забрати свої слова назад. І що ж вони роблять? Уночі сповідують гріхи. А іноді, вилаявшись на інших, такі люди все одно таять у серці ненависть і навіть доходять до того, що обмірковують, коли б завдати цим іншим іще більшої шкоди. Словом, тим, хто живе серед цієї мертвої догми, нелегко втриматися від гріхів і лиходійства. Тому в кожної релігії є лише жменька послідовників, справді здатних досягти бажаного стану. Чи припускаєш ти, що оскільки в цих релігій так багато послідовників, то значна їх частина зможе залишитись у духовному світі й виконувати в ньому певну роль? Таких не дуже й багато; лише одиниці справді здатні цього досягти. Цим зазвичай і обмежується цикл життя і смерті віруючих людей. Їх виділяє те, що вони можуть досягти бажаного стану, і саме це відрізняє віруючих від безбожників.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 192

Цикл життя і смерті послідовників Бога (Вибрані уривки)

Далі поговорімо про цикл життя і смерті тих, хто слідує за Богом. Це стосується й вас, тож будьте уважні: спершу подумайте, на які категорії можна поділити послідовників Бога. (Обрані Богом люди та прислужники.) Справді, цих категорій дві: обрані Богом люди та прислужники. Спершу поговорімо про нечисленних людей, обраних Богом. Кого називають «обраними Богом»? Коли Бог створив усе суще та виникло людство, Бог вибрав громаду людей, які б слідували за Ним; їх називають просто «обраними Богом». Божий вибір цих людей мав особливі масштаби та значення. Його масштаби особливі тим, що вони обмежені кількома обраними, які мусять приходити, коли Бог виконує важливу роботу. А в чому полягає значення цього вибору? Оскільки ці люди були громадою, обраною Богом, то значення їх вибору величезне. Тобто Бог бажає зробити цих людей довершеними й удосконалити їх, і коли Його роботу управління буде завершено, Він здобуде цих людей. Хіба це значення не величезне? Отже, ці обрані мають для Бога величезне значення, бо вони – ті, кого Бог має намір здобути. Що ж до прислужників, то зараз на хвилинку відірвімося від питання Божого приречення та спершу поговорімо про їхнє походження. «Прислужник» – це буквально той, хто служить. Такі люди тимчасові; вони служать не довгостроково й не довічно – їх наймають або вербують на певний строк. Походження більшості з них таке, що вони були вибрані з безбожників. Вони прийшли на землю, коли було постановлено, що вони візьмуть на себе роль прислужників у Божій роботі. У попередньому житті вони могли бути тваринами, а могли бути й безбожниками. Таким є походження прислужників.

Поговорімо про обраних Богом людей докладніше. Коли вони помирають, то потрапляють у зовсім інше місце, ніж безбожники та різні віруючі люди. Це місце, куди їх супроводжують ангели та Божі посланці; це місце, яке адмініструє особисто Бог. І хоча там обрані Богом люди не можуть бачити Бога на власні очі, це місце не схоже на жодне інше в духовному світі; це інше розташування, куди після смерті потрапляє ця частина людей. Коли вони помирають, їх теж суворо перевіряють Божі посланці. А що саме підлягає перевірці? Божі посланці перевіряють, якими шляхами ці люди йшли протягом життя у своїй вірі в Бога, чи не виступали вони за цей час проти Бога, чи не проклинали Його, чи не коїли тяжких гріхів і зла. Ця перевірка дає відповідь на запитання про те, дозволено певній людині залишитися чи вона мусить піти. Що означає «піти»? І що означає «залишитися»? Те, чи мусить людина «піти», вирішується на основі її поведінки й визначає, чи залишиться ця людина в рядах обраних Богом; коли людині дозволяють «залишитися», це означає, що вона зможе й надалі перебувати серед тих, кого Бог довершить в останні дні. Для тих, хто залишається, у Бога є особливі розпорядження. У кожний період Своєї роботи Він посилає таких людей діяти як апостоли чи виконувати роботу з відродження церков або догляду за ними. Але люди, здатні на таку роботу, не перевтілюються настільки часто, як безбожники, що перероджуються з покоління в покоління; натомість ці люди повертаються на землю відповідно до вимог і етапів Божої роботи, перевтілюючись не так часто. А чи є якісь правила щодо того, коли вони перевтілюються? Може, раз на кілька років? Чи приходять вони з такою частотою? Ні. Це все залежить від роботи Бога, від її етапів і Його потреб, і ніяких усталених правил тут немає. Є лише одне правило: коли в останні дні Бог виконуватиме заключну стадію Своєї роботи, усі ці обрані люди прийдуть на землю, і цей прихід буде їхнім останнім перевтіленням. А чому так? Це правило ґрунтується на результаті, якого має бути досягнуто під час останньої стадії Божої роботи, бо під час цієї останньої стадії роботи Бог зробить цих обраних повністю довершеними. Що це означає? Якщо під час заключної фази ці люди будуть довершені та вдосконалені, то вони більше не перевтілюватимуться, як раніше; процес їхнього людського буття остаточно дійде кінця, як і процес їхнього перевтілення. Це стосується тих, хто залишиться. Куди ж дінуться ті, хто не може залишитися? Ті, кому не дозволено залишитися, мають своє належне місце призначення. Передусім вони теж понесуть покарання за свої злі вчинки, зроблені помилки та скоєні гріхи. Коли вони будуть покарані, Бог відповідно до обставин улаштує так, щоб вони або відправилися до безбожників, або опинилися серед різних віруючих людей. Інакше кажучи, для них є два можливих результати: один – це понести покарання та, можливо, після перевтілення жити серед людей певної релігії, а другий – стати безбожниками. Якщо вони стануть безбожниками, то втратять усі можливості; але якщо вони стануть віруючими людьми, – наприклад, християнами, – то в них іще буде можливість повернутись у ряди обраних Богом людей; тут дуже складні взаємозв’язки. Словом, якщо хтось з обраних Богом людей зробить щось таке, що образить Бога, то він буде покараний так само, як і всі інші. Візьмімо, наприклад, Павла, про якого ми раніше говорили. Павло – це приклад людини, яку карають. Ви починаєте розуміти, про що Я говорю? Чи коло обраних Богом людей визначене раз і назавжди? (Так, здебільшого.) Більша його частина визначена раз і назавжди, але невелика частина – ні. Чому саме? Тут Я назвав найочевиднішу причину – скоєння зла. Коли люди коять зло, Бог не бажає їх, а коли Бог їх не бажає, то Він укидає їх до різних рас і типів людей. Це позбавляє їх надії й ускладнює їхнє повернення. Усе це стосується циклу життя і смерті обраних Богом людей.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 193

Цикл життя і смерті послідовників Бога (Вибрані уривки)

Ця наступна тема стосується циклу життя і смерті прислужників. Ми щойно поговорили про походження прислужників, тобто про той факт, що вони перевтілилися після того, як у попередніх життях були безбожниками чи тваринами. З приходом останньої стадії роботи Бог відібрав громаду таких людей із-поміж безбожників, і ця громада особлива. Мета Божого обрання цих людей полягає в тому, щоб вони служили Його роботі. Слово «служба» звучить не дуже вишукано та не відповідає бажанням усіх людей, але тут слід дивитися на те, на кого це слово спрямоване. Існування Божих прислужників має особливе значення. Ніхто інший не зміг би зіграти їхньої ролі, бо цих людей обрав Бог. У чому ж полягає роль цих прислужників? У тому, щоб служити обраним Богом людям. Здебільшого їхня роль полягає в тому, щоб служити Божій роботі, сприяти їй і допомагати Богу, поки Він довершує обраних Ним людей. Яку вимогу Бог ставить до всіх прислужників, чим би вони не займалися: працювали, виконували якийсь аспект роботи чи брали на себе певні завдання? Чи дуже Він суворий у Своїх вимогах до них? (Ні, Він тільки просить, щоб вони були відданими.) Прислужники теж повинні бути відданими. Незалежно від твого походження й від того, чому Бог тебе обрав, ти повинен бути вірним Богові, усім Божим дорученням для тебе, роботі, за яку ти відповідаєш, і обов’язкам, які ти виконуєш. Якими будуть результати прислужників, які здатні бути вірними й догоджати Богові? Ці люди зможуть залишитися. Чи благословення це – бути прислужником, який залишиться? Що означає «залишитися»? Яке значення цього благословення? За статусом прислужники начебто не схожі на обраних Богом людей; вони нібито інші. Але, по суті, хіба вони не тішаться в цьому житті тим самим, що й обрані Богом люди? Принаймні в поточному житті це те саме. Ви ж не заперечуєте цього? Божі висловлювання, Божа благодать, Боже забезпечення, Божі благословення – хто не тішиться цими речами? Кожен тішиться таким багатством. Ідентичність прислужника полягає в тому, щоб служити, але для Бога він – лише одна з-поміж усіх тих речей, які Він створив; просто його роль – це роль прислужника. Оскільки як прислужники, так і обрані Богом люди є Божими творіннями, то чи є між ними якась різниця? По суті, немає. Номінально різниця є; у сутності та з точки зору ролі, яку вони відіграють, різниця є – але Бог не ставиться до цієї громади людей несправедливо. То чому ж ці люди визначаються як прислужники? Ви повинні трохи це розуміти! Прислужники походять із числа безбожників. Щойно ми згадуємо, що вони походять із числа безбожників, одразу стає зрозуміло, що вони мають однакове погане походження: усі вони атеїсти й були такими в минулому; вони не вірили в Бога та вороже ставилися до Нього, до істини, до всього позитивного. Вони не вірили в Бога та в Його існування. То чи здатні вони розуміти Божі слова? Справедливо буде сказати, що значною мірою ні. Як тварини не здатні розуміти людські слова, так і прислужники не можуть зрозуміти, що говорить Бог, чого Він вимагає та чому Він висуває такі вимоги. Вони не розуміють; ці речі для них незбагненні, тож прислужники залишаються непросвітленими. Із цієї причини вони не наділені життям, про яке ми говорили. А чи можуть люди зрозуміти істину, не маючи життя? Чи споряджені вони істиною? Чи мають вони досвід і знання Божих слів? (Ні.) Таким є походження прислужників. Однак оскільки Бог робить цих людей прислужниками, то в Його вимог до них усе ж таки є певні стандарти; Він не дивиться на них зневажливо, і Він із ними не поверховий. Хоча вони й не розуміють Його слів і не наділені життям, Бог усе одно ставиться до них по-доброму, і в Його вимог до них усе ж є певні стандарти. Ви щойно говорили про ці стандарти: бути вірним Богу й робити те, що Він каже. У своїй службі ти повинен служити там, де потрібно, і ти повинен служити до самого кінця. Якщо ти спроможешся бути вірним прислужником, служити до самого кінця та виконати Боже доручення тобі, то проживеш життя, яке матиме цінність. Якщо ти зумієш зробити це, то зможеш залишитися. Якщо ти докладеш трохи більше зусиль, трохи більше старатимешся й удвічі ретельніше намагатимешся пізнати Бога, якщо ти зможеш трохи говорити про пізнання Бога, спроможешся свідчити про Нього, більше того – якщо ти зумієш зрозуміти щось із Його волі, сприяти Божій роботі та трохи прислухатися до Божих намірів, то ти, як прислужник, відчуєш зміну у своїй долі. У чому ж полягатиме ця зміна долі? Ти вже не зможеш просто залишатися. Залежно від твоєї поведінки та твоїх особистих прагнень і пошуків, Бог зробить тебе одним з обраних. Це й буде зміною у твоїй долі. Що в цьому найкраще для прислужників? Те, що вони можуть стати обраними Богом людьми. Якщо їм це вдасться, то це означає, що вони більше не перевтілюватимуться у тварин, як безбожники. Це добре? Так, і це також добра звістка: вона означає, що з прислужника можна сформувати обранця. Якщо Бог прирік прислужнику служити, той зовсім не обов’язково служитиме вічно; це не завжди так. Бог поводиться з прислужниками та реагує на них відповідно до індивідуальної поведінки кожного з них.

Однак є прислужники, які не здатні служити до кінця; є такі, що під час служби опускають руки на півдорозі та зрікаються Бога, і є люди, які коять численні проступки. Є й такі, що завдають Божій роботі величезної шкоди та величезних утрат, і є навіть прислужники, які проклинають Бога, тощо. На що вказують ці непоправні наслідки? Будь-які такі злі вчинки означатимуть припинення служби. Оскільки твоя поведінка під час служби була занадто поганою, а ти зайшов занадто далеко, то щойно Бог побачить, що твоя служба не відповідає стандарту, Він позбавить тебе права на службу. Він більше не дозволить тобі служити; Він прожене тебе зі Своїх очей і з Божого дому. Може, ти не хочеш служити? Хіба ти не хочеш постійно коїти зло? Хіба ти не є завжди невірним? Що ж, тоді є просте рішення: ти будеш позбавлений права служити. Для Бога позбавити прислужника права на службу означає, що проголошено кінець цього прислужника й він більше не матиме права служити Богові. Бог більше не має потреби в службі цієї людини, і які б солодкі слова вона не говорила, ці слова будуть марними. Коли справа доходить до такого, то ситуація вже непоправна; у таких прислужників не буде вороття. А як Бог поводиться з такими прислужниками? Він просто не допускає їх до служби? Ні. Чи Він просто не дає їм можливості залишитися? А може, Він відстороняє їх і чекає, поки вони не виправляться? Ні. Чесно кажучи, коли йдеться про прислужників, Бог не настільки люблячий. Якщо людина так ставиться до своєї служби Богу, то Бог за таке ставлення позбавляє її права служити та знову вкидає назад, до безбожників. А яка ж доля чекає на прислужника, що був укинутий назад до безбожників? Така сама, як і в безбожників: він перевтілиться у тварину й понесе в духовному світі таке ж покарання, як і безбожники. Причому сам Бог не цікавитиметься покаранням цієї людини, бо така людина вже ніяк не стосується Божої роботи. Це не лише кінець її життя у вірі в Бога, але й кінець її власної долі, а також проголошення її долі. Отже, якщо прислужники служать погано, то за наслідки доведеться відповідати їм самим. Якщо прислужник не здатен служити до самого кінця чи позбавлений права служити на півдорозі, то він буде вкинутий до безбожників – і якщо це станеться, то з такою людиною матимуть справу так само, як із худобою, так само, як із людьми, позбавленими інтелекту чи раціональності. Коли Я так кажу, вам це зрозуміло, правильно?

Сказане раніше описує, як Бог керує циклом життя і смерті Своїх обранців і прислужників. Що ви відчуваєте після почутого? Чи говорив Я на цю тему колись раніше? Чи говорив Я колись про питання щодо обраних Богом людей і прислужників? Насправді говорив, але ви цього не пам’ятаєте. Бог праведний до Своїх обранців і прислужників. Він праведний у всьому. Чи можете ви знайти в сказаному якусь хибу? Хіба немає людей, які скажуть: «Чому Бог такий терпимий до обраних? І чому з прислужниками Він не дуже й довготерпеливий?». Чи хоче хтось заступитися за прислужників? «Чи може Бог дати прислужникам більше часу, бути до них довготерпеливішим і терпимішим?» Чи правильно озвучувати таке запитання? (Ні, неправильно.) А чому? (Тому що нам фактично виявили милість уже тим, що зробили нас прислужниками.) Прислужникам фактично виявили милість, просто дозволивши служити! Без звання «прислужників» і без роботи, яку виконують ці люди, де б вони були? Вони перебували б серед безбожників, жили б і вмирали разом із худобою. Якою великою благодаттю вони сьогодні тішаться: їм дозволено постати перед Богом і ввійти в Божий дім! Це така величезна благодать! Якби Бог не дав тобі можливості служити, ти б ніколи не отримав шансу постати перед Ним. М’яко кажучи, навіть якщо ти буддист і досягнув бажаного стану, ти ніколи не будеш у духовному світі більше ніж хлопчиком на побігеньках; ти ніколи не зустрінешся з Богом, не почуєш Його голосу, Його слів, не відчуєш Його любові та благословень, ніколи не зможеш опинитися з Ним віч-на-віч. Єдине, що стоїть перед буддистами, – це прості завдання. Такі люди геть не здатні пізнати Бога, а просто виконують і слухаються, тоді як прислужники на цій стадії роботи здобувають так багато! По-перше, вони мають можливість опинитися віч-на-віч із Богом, почути Його голос і Його слова, пережити ту благодать і благословення, якими Він обдаровує людей. Крім того, вони можуть тішитися словами й істинами, дарованими Богом. Прислужники воістину здобувають так багато! Отже, якщо ти, будучи прислужником, не можеш навіть постаратися як слід, то чи може Бог і надалі залишати тебе в Себе? Не може. Він не просить від тебе багато, але ти не робиш як слід нічого з того, про що Він просить; ти не дотримуєшся свого обов’язку. Тому, без сумніву, Бог не може залишити тебе в Себе. Таким є праведний Божий характер. Бог не панькається з тобою, але й не ставиться до тебе упереджено. Це принципи, за якими діє Бог. Так Він ставиться до всіх людей і творінь.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 194

Цикл життя і смерті послідовників Бога (Вибраний уривок)

Якщо різні істоти в духовному світі роблять щось не так або неправильно виконують свої завдання, то в Бога також є відповідні небесні укази й постанови, на основі яких Він із ними поводиться; це беззаперечно. Тому за час кількатисячолітньої Божої роботи управління деякі виконавці обов’язків, що скоїли проступки, були ліквідовані, а деякі аж до сьогодні перебувають під вартою та несуть покарання. Це те, із чим доводиться стикатись усім істотам у духовному світі. Якщо вони роблять щось не так або коять зло, то їх карають: Бог ставиться до них так само, як до Своїх обранців і прислужників. Отже, і в духовному, і в матеріальному світі принципи, за якими діє Бог, незмінні. Бачиш ти Божі дії чи ні, їхні принципи незмінні. У Бога завжди були ті самі принципи всюди: і в Його підході до всього, і в Його поводженні з усім сущим. Це непорушно. Бог добрий до тих безбожників, які живуть відносно правильно, і залишає можливості для послідовників кожної релігії, які поводяться добре та не коять зла, дозволяючи їм відігравати свою роль у всіх речах, якими керує Бог, і робити те, що вони мають робити. Так само Бог згідно із цими Своїми принципами не ставиться упереджено до жодної людини серед Своїх послідовників і обраних Ним людей. Він добрий до всіх, хто здатен щиро за Ним слідувати, і Він любить усіх, хто щиро за Ним слідує. Просто Він дарує різне кожному із цих кількох типів людей: безбожникам, різним віруючим людям і Своїм обранцям. Візьмімо, наприклад, безбожників: хоча вони не вірять у Бога, а Бог вважає їх тваринами, серед усього сущого кожен із них має їжу, власне місце та нормальний цикл життя і смерті. Хто коїть зло, той несе покарання, а хто чинить добро – отримує благословення та Божу ласку. Хіба це не так? У випадку з віруючими людьми, якщо вони здатні з переродження в переродження суворо дотримуватися своїх релігійних приписів, то після всіх їхніх перевтілень Бог зрештою зробить їм Своє проголошення. Так само й сьогодні у вашому випадку: чи ви обрані Богом люди, чи прислужники, але Бог також приведе вас у відповідність і визначить ваші результати відповідно до ухвалених Ним норм і адміністративних постанов. Якщо взяти ці типи людей, – різні типи віруючих людей, тобто тих, хто належить до різних релігій, – чи дав Бог їм місце для життя? Де євреї? Чи втручався Бог у їхню віру? Не втручався. А як щодо християн? У їхню віру Він теж не втручався. Він дозволяє їм дотримуватися своїх порядків, Він не розмовляє з ними, не дає їм ніякого просвітління й тим більше нічого їм не відкриває. Якщо ти вважаєш, що ось так правильно, то віруй так. Католики вірять у Марію й у те, що звістку Ісусу було передано саме через неї; це їхня форма віри. Хіба Бог колись виправляв їхню віру? Він дає їм свободу дій; Він не звертає на них уваги та дає їм певний простір для життя. Якщо говорити про мусульман і буддистів, то хіба Він не ставиться до них так само? Він і для них установив межі й дозволяє їм мати власний життєвий простір, не втручаючись у їхні переконання. Усе впорядковано. А що ви в усьому цьому бачите? Що Бог має владу, але не зловживає нею. Бог улаштовує все суще в ідеальному порядку та робить це організовано, і в цьому полягає Його мудрість і всемогутність.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 195

Ідентичність і статус Самого Бога

Бог є Тим, Хто править усім сущим і розпоряджається всім сущим. Він створив усе на світі, Він розпоряджається всім на світі, Він править усім на світі, і Він забезпечує все на світі. Таким є Божий статус і Його ідентичність. Для всього сущого та всього на світі істинна Божа сутність полягає в тому, що Він Творець і Правитель усього творіння. Такою є ідентичність, якою володіє Бог, і Він є унікальним серед усього сущого. Жодне з Божих творінь – чи то серед людей, чи то в духовному світі – не може вдаватися до жодних засобів і виправдань, аби видавати себе за Бога чи підміняти Його ідентичність і статус, бо серед усього сущого Той, хто має цю ідентичність, силу, владу та здатність правити творінням, лише один: наш Сам унікальний Бог. Він живе та рухається серед усього сущого; Він може піднятися на найвище місце над усім сущим. Він може впокоритися: стати людиною, однією з тих, хто з плоті й крові, зустрічатися з людьми віч-на-віч і розділяти з ними горе та радість, – і водночас Він повеліває всім на світі, вирішуючи долю всього на світі й те, у якому напрямку йому рухатися. Більше того, Він спрямовує долю всього людства та керує напрямком людства. Такого Бога мусять шанувати, слухатися та знати всі живі істоти. Отже, до якої б групи чи типу людей ти не належав, віра в Бога, слідування за Богом, шанування Бога, прийняття Його правління та розпоряджень щодо твоєї долі є єдиним можливим вибором – необхідним вибором – для будь-якої людини та для будь-якої живої істоти. В унікальності Бога люди бачать, що Його влада, Його праведний характер, Його сутність і засоби, якими Він забезпечує все суще, є абсолютно унікальними; ця унікальність визначає істинну ідентичність Самого Бога, а також Його статус. Тому якби якась жива істота серед усіх творінь – у духовному світі чи серед людства – побажала стати замість Бога, для неї успіх був би неможливий, як і будь-яка спроба видати себе за Бога. Це факт. Які вимоги до людства має такий Творець і Правитель, що володіє ідентичністю, силою та статусом Самого Бога? Це повинно бути зрозуміло кожному, і про це повинен пам’ятати кожен; це дуже важливо і для Бога, і для людей!

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 196

Різні ставлення людей до Бога

Від того, як люди поводяться з Богом, залежить їхня доля, а також те, як Бог поводитиметься та розбиратиметься з ними. Зараз Я наведу кілька прикладів того, як люди поводяться з Богом. Послухаймо й подивімося, чи правильні манери та ставлення вони виявляють у своїй поведінці з Богом. Розгляньмо поведінку таких семи типів людей.

1. Існує тип людей, які ставляться до Бога особливо абсурдно. Ці люди думають, що Бог подібний до Бодхісатви чи святої істоти з якоїсь людської легенди та що Він потребує, аби люди при зустрічі тричі кланялись одне одному та після кожної трапези запалювали пахощі. Тому в людей цього типу часто виникають пориви так робити, коли вони надзвичайно вдячні за Його благодать і пройняті дякою до Нього. Вони так сильно хочуть, аби Бог, у якого вони вірять сьогодні, міг прийняти те, як вони тричі вклоняються при зустрічі та запалюють пахощі після кожної трапези, як це прийняла б та свята істота, до якої вони тягнуться у своїх серцях.

2. Деякі люди бачать у Богові живого Будду, здатного визволити всіх живих від страждань і спасти їх; вони бачать у Ньому живого Будду, здатного забрати їх подалі від моря бід. Віра цих людей у Бога передбачає поклоніння Йому як Будді. Хоча вони не запалюють пахощів, не раболіпствують і не приносять жертв, у глибині душі вони вважають, що Бог – просто саме такий Будда, який лише просить їх бути добрими та милосердними, не вбивати жодної живої істоти, утримуватися від лайки на адресу інших, жити життям, яке здається чесним, і не чинити ніяких проступків. Вони вірять, ніби це все, що Він від них просить; це і є Бог у їхніх серцях.

3. Деякі люди поклоняються Богу так, наче Він хтось великий або знаменитий. Наприклад, те, якими засобами ця велика людина любить говорити, з якою інтонацією вона говорить, які слова та лексику використовує, її тон, жести рук, погляди та вчинки, її постава – усе це вони копіюють, і це те, до чого вони мусять прийти в процесі своєї віри в Бога.

4. Деякі люди бачать у Богові царя та вважають, що Він стоїть понад усім і ніхто не сміє Його образити – а якщо хтось таке зробить, то буде покараний. Вони поклоняються такому царю, тому що царі посідають у їхніх серцях певне місце. Їхні думки, манери, влада, натура, навіть їхні інтереси й особисте життя – усе це такі люди вважають за потрібне зрозуміти; ці речі стають проблемами й питаннями, якими переймаються такі люди. Унаслідок цього вони поклоняються Богові як царю. Така форма віри сміховинна.

5. Деякі люди мають в існування Бога особливу віру – глибоку й непохитну. Однак їхні знання про Бога дуже поверхові, вони не мають великого досвіду Його слів, і тому вони поклоняються Йому як ідолу. Цей ідол – Бог у їхніх серцях; їм здається, що саме цього ідола вони повинні боятися, що вони мусять схилятися перед ним, слідувати за ним і наслідувати його. Вони бачать у Богові ідола, за яким повинні слідувати все життя. Вони копіюють тон, яким говорить Бог, і зовні наслідують тих, хто подобається Богові. Вони часто роблять речі, які виглядають наївними, чистими й чесними, і навіть слідують за цим ідолом так, наче він партнер або супутник, з яким вони нізащо не розлучаться. Такою є їхня форма віри.

6. Є один тип людей, які хоч і прочитали багато Божих слів і почули багато проповідей, але в глибині душі вважають, ніби єдиним принципом їхньої поведінки з Богом є те, що вони завжди повинні бути запобігливими та підлесливими або ж славити Бога й вихваляти Його в неправдоподібний спосіб. Вони вірять, що Бог – це такий Бог, якому від них потрібна саме ця поведінка. Більше того, вони вірять, ніби в будь-який момент можуть накликати Його гнів або впасти в гріх проти Нього, якщо не будуть так робити, і що за цей гріх Бог їх покарає. Ось такого Бога вони носять у своїх серцях.

7. А є більшість людей, які знаходять у Богові духовну поживу. Причина в тому, що вони живуть у цьому світі й не мають ні спокою, ні щастя, ніде не знаходять розради. Коли вони знаходять Бога, коли бачать і чують Його слова, то починають таїти в серці радість і піднесення. Це відбувається тому, що вони вірять, ніби нарешті знайшли місце, яке зробить їхній дух щасливим, і Бога, який дасть їм духовну поживу. Прийнявши Бога та почавши слідувати за Ним, вони стають щасливими, і їхнє життя наповнюється змістом. Вони більше не поводяться як безбожники, що сновигають по життю, наче тварини, і вони відчувають, що їм є чого чекати в житті. Отже, вони думають, що цей Бог може колосально задовольнити їхні духовні потреби та принести велике щастя їхньому розуму й духу. Не усвідомлюючи цього, вони стають нездатними залишити цього Бога, який дає їм таку духовну поживу та приносить щастя їхньому духу й усім членам їхніх родин. Вони вважають, що віра в Бога не мусить приносити нічого, крім духовної поживи.

Чи є серед вас люди із цими різними вищезгаданими типами ставлення до Бога? (Так.) Якщо, вірячи в Бога, людина таїть у серці ставлення будь-якого із цих типів, чи здатна вона по-справжньому постати перед Богом? Якщо хтось має в серці ставлення будь-якого із цих типів, чи вірить він у Бога? Чи вірить така людина в Самого унікального Бога? (Ні.) Якщо ти не віриш у Самого унікального Бога, то в кого ти віриш? Якщо той, у кого ти віриш, не Сам унікальний Бог, тоді можливо, що ти віриш в ідола, або велику людину, або Бодхісатву, або поклоняєшся Будді, який у твоєму серці. Більше того, можливо, що ти віриш у звичайну людину. Словом, через свої різні форми віри та ставлення до Бога люди поселяють у своєму серці Бога власного пізнання, підміняють Бога своєю уявою, поміщають своє ставлення та фантазії про Бога поруч із Самим унікальним Богом, а потім ще й підносять їх на освячення. Що це значить, коли люди мають таке неналежне ставлення до Бога? Це значить, що вони відкинули Самого істинного Бога й поклоняються фальшивому богу; це вказує на те, що, вірячи в Бога, вони водночас відкидають Його та протистоять Йому, що вони заперечують існування істинного Бога. Якщо люди й надалі триматимуться за такі форми віри, то з якими наслідками вони зіткнуться? Маючи такі форми віри, чи зможуть вони наближатися до виконання Божих вимог? (Ні, не зможуть.) Навпаки, через свої уявлення й фантазії вони блукатимуть ще далі від Божого шляху, бо напрямок, якого вони шукають, протилежний напрямку, якого від них вимагає Бог. Ви колись чули історію про те, як один чоловік «прямував на південь у колісниці, що їхала на північ»? Ось і тут, можна сказати, точно такий випадок: люди прямують на південь у колісниці, яка їде на північ. Якщо люди так безглуздо віритимуть у Бога, то що більше ти старатимешся, то більше віддалятимешся від Бога. Тому Я застерігаю вас так: перш ніж вирушати в дорогу, ти мусиш спочатку розібратися, чи справді ти йдеш у правильному напрямку. Будьте цілеспрямованими у своїх зусиллях і обов’язково запитайте себе: «Чи є Бог, у якого я вірю, Правителем усього сущого? Чи є Бог, у якого я вірю, лише тим, хто дає мені духовну поживу? Чи Він просто мій ідол? Чого вимагає від мене цей Бог, у якого я вірю? Чи схвалює Бог усе, що я роблю? Чи всі мої вчинки й пошуки узгоджуються з прагненням пізнати Бога? Чи відповідають вони Його вимогам до мене? Чи Бог визнає та схвалює шлях, яким я йду? Чи задоволений Він моєю вірою?». Ти повинен часто й постійно ставити собі ці запитання. Якщо ти прагнеш до пізнання Бога, то повинен мати ясну голову та чіткі цілі, аби зуміти догодити Йому.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»

Божі слова на кожен день. Уривок 197

Ставлення, якого Бог вимагає до Себе від людства

Насправді Бог не дуже вимогливий до людства – або принаймні не такий вимогливий, як люди собі уявляють. Якби Бог не казав жодного слова й не виявляв Свого характеру та діянь, то пізнання Бога було б для вас надзвичайно складним, бо люди повинні були б самі додумуватися про Його намір і волю; зробити це було б дуже важко. Проте на завершальній стадії Своєї роботи Бог сказав багато слів, зробив велику роботу й висунув до людини чимало вимог. Своїми словами та Своєю великою роботою Він повідомив людей про те, що Йому подобається, чим Він гидує та якими повинні бути люди. Коли людина все це зрозуміла, у її серці має бути точне визначення Божих вимог, бо вона не вірить у Бога в невизначеності й більше не вірить у невизначеного Бога, а також не має віри в Бога серед невизначеності чи небуття. Навпаки, вона здатна чути Його висловлювання, розуміти стандарти, що стоять за Його вимогами, і досягати їх, і Бог людською мовою говорить людям усе те, що вони повинні знати й розуміти. Якщо сьогодні люди досі не знають, Хто Такий Бог і чого Він від них вимагає, якщо вони не знають, чому треба вірити в Бога, як вірити в Нього та як до Нього ставитися, – то тут є проблема. … Правильні вимоги Бога до людства й тих, хто слідує за Богом, полягають у такому. Він вимагає від тих, хто за Ним слідує, п’яти речей: істинної віри, вірного слідування, абсолютної покірності, справжнього знання та сердечної шани.

У цих п’яти вимогах Бог говорить, щоб люди більше не сумнівались у Ньому та не керувалися своєю уявою чи невизначеними й абстрактними поглядами, коли слідують за Ним; люди не мають слідувати за Богом, спираючись на якісь фантазії чи уявлення. Він вимагає, щоб кожен із тих, хто за Ним слідує, робив це вірно, а не впівсили чи без відданості. Коли Бог ставить до тебе якісь вимоги, випробовує тебе, судить, розбирається з тобою, обтинає, дисциплінує чи вражає тебе, ти повинен повністю Йому підкорятися. Ти не маєш питати про причини, ставити умови й тим більше говорити про підстави. Твій послух повинен бути абсолютним. Знання Бога – це та сфера, якої людям бракує найбільше. Вони часто прикладають до Бога вислови, твердження та слова, які Його не стосуються, вважаючи, що саме такі слова є найточнішим визначенням знання про Бога. Вони й гадки не мають, що ці вислови, які походять від людської уяви, їхніх власних міркувань і знань, жодним чином не стосуються Божої сутності. Тож Я хочу сказати вам, що коли йдеться про знання, які Бог бажає бачити в людей, Він просить не лише того, щоб ти визнав Його та Його слова, але й того, щоб твоє знання про Нього було правильним. Навіть якщо ти можеш сказати лише одне речення чи усвідомлюєш лише малесеньку дрібку, ця малесенька дрібка усвідомлення є правильною, істинною та сумісною із сутністю Самого Бога. Причина в тому, що Бог гидує будь-яким неправдоподібним або нерозважливим прославлянням чи похвалою на Свою адресу. Більше того, Він ненавидить, коли люди ставляться до Нього як до повітря. Він ненавидить, коли при обговоренні тем про Бога люди говорять, не зважаючи на факти, говорять без вагань, як заманеться та як вважають за потрібне; більше того, Він ненавидить тих, хто вважає, ніби знає Бога, і хизується своїми знаннями про Нього, обговорюючи теми, пов’язані з Ним, без жодної стриманості й застережень. Остання з п’яти вищезгаданих вимог – сердечна шана: це найвища вимога Бога до всіх, хто за Ним слідує. Коли людина володіє правильним та істинним знанням про Бога, вона здатна по-справжньому шанувати Бога й утікати від злого. Ця шана йде з глибини серця; ця шана віддається добровільно, а не через тиск із боку Бога. Бог не просить, щоб ти дарував Йому якесь гарне ставлення, вчинки чи зовнішню поведінку; натомість Він просить, щоб ти шанував і боявся Його в глибині серця. Така шана досягається внаслідок змін у твоєму життєвому характері, здобуття знань про Бога та розуміння Божих діянь, усвідомлення Божої сутності й визнання того факту, що ти – одне з Божих творінь. Тому Я тут описую таку шану словом «сердечна» з тією метою, щоб люди зрозуміли, що їхня шана до Бога повинна йти з глибини серця.

Тепер поміркуйте про ці п’ять вимог: чи є серед вас такі, хто здатен досягти відповідності першим трьом? Я маю на увазі істинну віру, вірне слідування й абсолютну покірність. Чи є серед вас такі, хто на них здатен? Я знаю, що якби Я сказав «усі п’ять», то серед вас, без сумніву, не знайшлося б жодного, хто був би здатен на всі ці речі, але Я скоротив їх число до трьох. Подумайте, досягли ви цих речей або ні. Чи легко досягти «істинної віри»? (Ні, нелегко.) Нелегко, бо люди часто сумніваються в Богові. А як щодо «вірного слідування»? Що тут означає слово «вірне»? (Не впівсили, а, навпаки, від щирого серця.) Не впівсили, а від щирого серця. Просто в яблучко! Отже, чи здатні ви досягти відповідності цій вимозі? Вам потрібно старатися ще більше, чи не так? Наразі ви поки що не досягли відповідності цій вимозі. А як щодо «абсолютної покірності» – ви досягли її? (Ні.) І цього ви теж не досягли. Ви часто буваєте непокірними та бунтівничими; ви часто не слухаєте, не бажаєте підкорятись або чути. Це три найбільш фундаментальні вимоги, яким люди відповідають після входження в життя, але ви цього ще не досягли. Отже, чи є у вас наразі великий потенціал? Чи відчуваєте ви тривогу після того, як сьогодні почули від Мене ці слова? (Так.) Це правильно, що ви тривожитеся. Не намагайтесь уникнути тривоги. Я відчуваю тривогу за вас. Я не вдаватимусь у дві інші вимоги; без сумніву, ніхто з присутніх не здатен їх виконати. Вам тривожно. Отже, чи визначили ви свої цілі? З якими цілями та в якому напрямку ви повинні шукати й віддавати свої зусилля? Чи є у вас ціль? Скажу вам прямо: виконавши ці п’ять вимог, ви догодите Богові. Кожна з них – і показник, і кінцева ціль дозрівання людського входження в життя. Навіть якби Я взяв лише одну із цих вимог, поговорив про неї докладно та вимагав від вас її виконання, то досягти цього було б нелегко; ви повинні витерпіти певну міру тягот і докласти певних зусиль. Яким має бути ваше мислення? Таким самим, як у хворого на рак, який чекає, коли ляже на операційний стіл. Чому Я це кажу? Коли ти хочеш вірити в Бога, якщо ти хочеш здобути Бога й догодити Йому, тобі це не вдасться, якщо ти не витерпиш певну міру болю та не докладеш певних зусиль. Ви чули багато проповідей, але просто почути не значить зробити проповідь своєю; ти повинен увібрати її в себе та перетворити на те, що належить тобі. Ти повинен асимілювати її у своє життя та привнести її у своє існування, дозволивши цим словам і проповіді спрямовувати твій життєвий шлях і надавати твоєму життю екзистенціальну цінність і значення. Тільки після цього те, що ти почув ці слова, стане того варте. Якщо ж слова, які Я говорю, не приносять у твоє життя ніякого підйому та не додають твоєму існуванню жодної цінності, тобі немає сенсу їх слухати. Ви ж це розумієте, чи не так? Тепер, коли ви це зрозуміли, те, що буде далі, залежить тільки від вас. Ви повинні взятися за роботу! Ви повинні в усьому бути сумлінними! Не будьте безладними; час летить! Більшість із вас уже понад десять років вірить у Бога. Озирніться на ці десять років: скільки ви здобули? І скільки десятиліть вам залишилося прожити в цьому житті? У вас не так багато часу. Забудь про те, чи чекає на тебе Божа робота, чи залишив Він тобі шанс, чи зробить Він ту саму роботу повторно: не говори про це. Чи можеш ти змінити хід останніх десяти років свого життя? З кожним днем, що минає, з кожним кроком, який ти робиш, у тебе стає на один день менше. Згаяного часу й конем не доженеш! Ти здобудеш щось від своєї віри в Бога тільки тоді, коли поставишся до неї як до найбільшої речі у своєму житті – важливішої навіть за їжу, одяг і все інше. Якщо ти віриш тільки тоді, коли в тебе є на це час, і не здатен присвятити своїй вірі всю свою увагу, якщо ти постійно потопаєш у сум’ятті, ти нічого не здобудеш.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний X»