Як ти ставишся до тринадцяти послань?

Новий Заповіт Біблії містить тринадцять послань Павла. Поки Павло виконував свою роботу, він написав ці тринадцять листів до церков, які вірували в Ісуса Христа. Тобто Павло був піднесений до апостола та писав ці листи вже після того, як Ісус вознісся на небо. Його листи – це свідчення про воскресіння Господа Ісуса та Його вознесіння на небо після смерті, і вони також проповідують шлях покаяння й несення хреста. Звісно, усі ці послання та свідчення мали на меті повчати братів і сестер у різних місцях навколо тогочасної Юдеї, адже тоді Павло був слугою Господа Ісуса, і його було піднесено, щоб він свідчив про Господа Ісуса. Під час кожного періоду роботи Святого Духа Він підносить усіляких людей, аби вони виконували різну Його роботу, тобто роботу апостолів із продовження роботи, яку Бог здійснює Сам. Якби Святий Дух виконував таку роботу напряму, а не підносив для цього людей, то робити її було б дуже важко. Отже, Павло став тим, хто був уражений по дорозі до Дамаска, а потім піднесений, щоб бути свідком Господа Ісуса. Він був апостолом окремо від дванадцяти учнів Ісуса. Крім поширення Євангелія, він також узяв на себе пастирську роботу в церквах у різних місцях, яка включала в себе опіку над церковними братами й сестрами – інакше кажучи, керівництво братами та сестрами в Господі. Свідчення Павла полягало в тому, щоб сповіщати про факт воскресіння Господа Ісуса та Його вознесіння на небо, а також навчати людей каятися, сповідатись і йти хресним шляхом. Він був одним із тогочасних свідків Ісуса Христа.

Тринадцять послань Павла було відібрано для використання в Біблії. Усі тринадцять послань він написав, аби висвітлити різні стани людей у різноманітних місцях. До їх написання Павла спонукав Святий Дух, і Павло всюди вчив братів і сестер із позиції апостола (з точки зору слуги Господа Ісуса). Отже, його листи походили не з пророцтв або напряму з видінь, а з роботи, яку він на себе взяв. Ці листи не дивні та не такі складні для розуміння, як пророцтва. Вони написані просто як листи, і в них немає ні пророцтв, ні таємниць; вони містять лише звичайні повчальні слова. Хоча людям може бути важко сприйняти чи зрозуміти багато із цих слів, вони походять лише з власних тлумачень Павла та з прозрінь, посланих Святим Духом. Павло був просто апостолом; він був слугою, якого використовував Господь Ісус, а не пророком. Ходячи різними землями, він писав листи до церковних братів і сестер, а коли був хворий – до церков, про які думав найбільше, але не міг до них піти. Відповідно, люди зберегли його листи, а пізніше наступні покоління зібрали та впорядкували ці послання, включивши їх у Біблію після чотирьох Євангелій. Звісно, для цього було відібрано та скомпільовано всі найкращі листи, написані Павлом. Ці послання були корисними для життя церковних братів і сестер, і в часи Павла вони були відомі особливо широко. Він їх писав не з метою створити духовну працю, яка б дала його братам і сестрам змогу знайти шлях практики, або духовну автобіографію про свій власний досвід; він не мав наміру написати книгу та стати письменником. Він просто писав листи до своїх братів і сестер у Церкві Господа Ісуса Христа. Зі своєї позиції слуги Павло навчав братів і сестер, розповідаючи їм про свій тягар, про волю Господа Ісуса та про те, які завдання Він доручив людям на майбутнє. Такою була робота, яку виконував Павло. Його слова були досить повчальними для досвіду всіх майбутніх братів і сестер. Істини, які він доносив у цих численних листах, були тим, що люди мусили практикувати в період Благодаті, і саме тому наступні покоління включили ці листи в Новий Заповіт. Хай там яким виявився результат Павла, але він був людиною, яка використовувалась у свій час і підтримувала своїх братів і сестер у церквах. Його результат був визначений його сутністю, а також тим, що спочатку Павло був уражений. Тоді він міг говорити такі слова, бо був наділений роботою Святого Духа, і саме завдяки цій роботі Павло ніс тягар для церков. Отже, він був здатен забезпечувати своїх братів і сестер. Однак через певні особливі обставини Павло не мав можливості особисто ходити та працювати по церквах, тому він писав до них листи, наставляючи своїх братів і сестер у Господі. Спершу Павло переслідував учнів Господа Ісуса, але коли Ісус вознісся на небо, – тобто після того, як Павло «прозрів», – він перестав переслідувати учнів Господа Ісуса та більше не переслідував тих святих, які проповідували Євангеліє заради шляху Господнього. Побачивши, як Ісус явився йому у вигляді яскравого світла, Павло прийняв доручення Господа й так став тим, кого Святий Дух використовував для поширення Євангелія.

Робота Павла тоді полягала в тому, щоб просто підтримувати й забезпечувати своїх братів і сестер. Він був не таким, як деякі люди, що бажали робити кар’єру, писати літературні твори, пробувати нові виходи чи шукати інші шляхи, крім Біблії, якими можна було б вести цих людей у церквах, щоб усі вони могли досягти нового входження. Павло був людиною, яка використовувалася; роблячи все те, чим він займався, він просто виконував свій обов’язок. Якби він не ніс тягар заради церков, то вважалося б, що він знехтував своїм обов’язком. Якби в церкві сталося якесь порушення чи випадок зради, що призвів би до ненормального стану людей у церкві, то вважалося б, що Павло не виконав свою роботу як годиться. Якщо працівник несе тягар заради церкви, а також працює в міру своїх можливостей, то це свідчить, що така людина – кваліфікований працівник, придатний для використання. Якщо ж людина не відчуває жодного тягаря, який мусить нести заради церкви, і не досягає у своїй роботі жодних результатів, а більшість людей, якими вона керує, слабка або навіть падає, то такий працівник не виконав свого обов’язку. Так само й Павло не був винятком, і тому йому доводилось опікуватися церквами та часто писати листи до своїх братів і сестер. Тільки так він міг забезпечувати церкви й опікуватися своїми братами та сестрами; тільки так церкви могли отримувати від нього забезпечення та пастирство. Слова його листів були дуже глибокими, але він писав їх своїм братам і сестрам у стані прозріння, посланого Святим Духом, вплітаючи в написане свій особистий досвід і тягар, який відчував. Павло був просто людиною, яку використовував Святий Дух, і весь зміст його листів містить вкраплення його особистих переживань. Робота, яку він виконував, представляє просто роботу апостола, а не безпосередню роботу Святого Духа, а також відрізняється від роботи Христа. Павло просто виконував свій обов’язок, і тому він передавав своїм братам і сестрам у Господі свій тягар, а також свій особистий досвід і висновки. Павло просто виконував доручену Богом роботу, передаючи свої особисті висновки й розуміння; це, безперечно, не було випадком роботи, яку безпосередньо виконував Сам Бог. Отже, робота Павла була змішана з людським досвідом, поглядами та людським розумінням роботи церкви. Однак ці людські погляди й розуміння не можна назвати роботою злих духів або роботою плоті та крові; їх можна назвати лише знаннями й досвідом людини, просвітленої Святим Духом. Під цим я маю на увазі, що листи Павла – не книги з неба. Вони не святі й абсолютно не були ні промовленими, ні висловленими Святим Духом; це просто виявлення тягаря, який Павло ніс заради Церкви. Я кажу все це, щоб ви зрозуміли різницю між Божою роботою та людською: Божа робота представляє Самого Бога, а людська – обов’язок і досвід людини. Не слід вважати нормальну Божу роботу волею людини, а Його надприродну роботу – волею Бога; тим більше не слід вважати піднесені проповіді людини Божими висловлюваннями чи книгами з неба. Усі такі погляди були б неетичними. Багато людей, почувши, як Я розбираю тринадцять послань Павла, вирішує, що листи Павла не слід читати, а Павло був страшенно грішною людиною. Є навіть багато людей, які думають, що Мої слова нечулі, що Моя оцінка послань Павла неточна, а ці листи не можна розглядати як виявлення людських переживань і тягарів. Такі люди вважають, що ці листи, навпаки, слід розглядати як Божі слова, що вони так само важливі, як і книга Об’явлення Івана, що їх не можна ні скорочувати, ні доповнювати, більше того – що їх не можна так просто роз’яснювати. Хіба всі ці людські твердження не помилкові? Хіба це не повністю викликано тим фактом, що люди нерозсудливі? Листи Павла дійсно приносять людям велику користь, і їхня історія вже налічує понад 2 000 років. Однак і до сьогодні є багато людей, які не можуть збагнути того, що він тоді говорив. Люди гадають, що листи Павла – найбільші шедеври в усьому християнстві та що ніхто не може ні розгадати їх, ні зрозуміти до кінця. Насправді ж ці листи – така сама біографія духовної людини, і їх не можна порівнювати ні зі словами Ісуса, ні з великими видіннями Івана. Навпаки, те, що бачив Іван, було великими видіннями з неба: пророцтвами про власну Божу роботу, недосяжними для людини, – тоді як листи Павла є лише описом того, що побачила й пережила одна людина. Вони – прояв того, на що здатна людина, але вони не є ні пророцтвами, ні видіннями; це просто листи, надіслані в різні місця. Однак для людей того часу Павло був працівником, і тому його слова мали цінність, бо він був тим, хто прийняв доручене йому. Ось чому його листи були корисними для всіх, хто шукав Христа. Навіть якщо ці слова не були сказані особисто Ісусом, зрештою вони виявились украй важливими для свого часу. Тому люди, які прийшли після Павла, включили його листи в Біблію, і так ці послання передавались аж до наших днів. Ви розумієте, що Я маю на увазі? Я просто даю вам точне роз’яснення про ці листи та розбираю їх, не заперечуючи їхньої довідкової цінності й користі для людей. Якщо після прочитання Моїх слів ви не тільки заперечуєте листи Павла, а й постановляєте, що вони єретичні чи не мають жодної цінності, то можна лише сказати, що ваша здатність до розуміння занадто низька, так само як і ваші висновки та судження про різні речі; аж ніяк не можна сказати, що Мої слова занадто однобічні. Тепер ви розумієте? Те, що вам важливо осягнути, – це фактична ситуація, у якій Павло працював у той час, і контекст написання його листів. Якщо ви матимете правильне уявлення про ці обставини, то матимете правильне уявлення й про послання Павла. Водночас, збагнувши сутність цих листів, ти зможеш правильно оцінити Біблію, і тоді ти зрозумієш, чому пізніші покоління людей так багато років настільки шанували послання Павла, а багато людей навіть ставиться до нього як до Бога. Хіба ви не думали б так само, якби не зрозуміли?

Той, хто не є Самим Богом, не може представляти Самого Бога. Можна сказати, що робота Павла є лише частиною людського погляду та частиною прозріння від Святого Духа. Павло писав ці слова з людської точки зору, просвітлений Святим Духом. Це не рідкісне явище. Тому його слова неминуче містили вкраплення деяких людських переживань, і пізніше він удавався до свого особистого досвіду, щоб забезпечувати й підтримувати своїх тогочасних братів і сестер. Листи, які він писав, не можна віднести ні до досліджень життя, ні до біографій, ні до послань. Більше того, це не були ні істини, які практикує церква, ні церковні адміністративні постанови. Він був людиною з тягарем, одним із призначених на роботу Святим Духом і просто зобов’язаних так чинити. Якщо Святий Дух підносить людей і дає їм тягар, але вони не беруться за роботу церкви, не можуть добре управляти її справами, задовільно вирішувати всі її проблеми, то це свідчить, що такі люди не виконують своїх обов’язків як годиться. Тому це не дуже-то й загадкова річ, що апостол протягом своєї роботи спромігся писати листи. Це була частина роботи апостолів; вони були зобов’язані це робити. Метою написання листів було не створення дослідження життя чи духовної біографії та, безперечно, не відкриття іншого виходу для святих. Натомість це робилося, щоб виконати власну функцію, бути вірним Божим слугою та мати змогу відзвітувати Богові про виконання доручених Ним завдань. У своїй роботі апостоли мали нести відповідальність за себе та своїх братів і сестер, добре виконувати свою роботу та брати справи церкви близько до серця – усе це було лише частиною їхньої роботи.

Якщо ви здобули певне розуміння листів Павла, то також матимете правильне уявлення щодо послань Петра й Івана та правильно їх оцінюватимете. Ви більше ніколи не дивитиметеся на ці листи як на книги з неба, святі й недоторканні, і тим більше не вважатимете Павла Богом. Адже Божа робота відрізняється від людської, та й чи ж могли б Його виявлення бути такими ж, як і людські? Бог має Свій особливий характер, а людина має обов’язки, які повинна виконувати. Характер Бога виявляється в Його роботі, а обов’язок людини втілюється в переживаннях людини та виявляється в її пошуках. Тож виконувана робота завжди виразно показує, Боже це виявлення чи людське. Це не потребує пояснення від Самого Бога, не вимагає від людини прагнення свідчити; більше того, це не потребує, щоб Сам Бог когось стримував. Усе це приходить як природне одкровення; воно не вимушене, і людина не може в нього втрутитися. Людина може пізнати свій обов’язок через свої переживання, і це не вимагає від неї ніякої додаткової досвідної роботи. Коли людина виконує свій обов’язок, може розкритись уся її сутність, тоді як Бог може виявляти притаманний Йому характер, виконуючи Свою роботу. Якщо це робота людини, цього не можна втаїти. Якщо це робота Бога, то й поготів: характер Бога ніхто не може приховати, і тим більше жодна людина не може його контролювати. Жодну людину не можна називати Богом, так само як не можна розцінювати її роботу й слова як святі чи непорушні. Про Бога можна сказати, що Він був людиною, бо вбрався в плоть, але Його роботу не можна вважати людською роботою чи людським обов’язком. Більше того, не можна ставити знак рівності між Божими висловлюваннями та листами Павла, і не можна говорити на рівних про Божий суд і кару та людські слова повчання. Отже, існують принципи, які відрізняють Божу роботу від людської. Вони розрізняються за своєю сутністю, а не за рамками роботи чи її тимчасовою ефективністю. У цьому питанні більшість людей припускається принципових помилок. Це відбувається тому, що людина дивиться на зовнішнє, якого може досягти, а Бог – на сутність, яку неможливо спостерігати фізичним оком людини. Якщо ти вважаєш слова й роботу Бога за обов’язки пересічної людини, а масштабну роботу людини – за роботу Бога, убраного в плоть, а не за обов’язок, який виконує людина, хіба ти не робиш принципової помилки? Писати людські листи й біографії легко, але тільки на фундаменті роботи Святого Духа. Однак Божі висловлювання та робота не можуть легко датися людині, не можуть бути досягнуті людською мудрістю й мисленням, і люди не можуть досконально їх пояснити, дослідивши їх. Якщо ці принципові питання не викликають у вас ніякої реакції, то ваша віра, очевидно, не дуже істинна чи очищена. Можна лише сказати, що ваша віра сповнена невизначеності, плутана та безпринципна. Якщо не розуміти навіть найпростіших сутнісних питань про Бога та людину, хіба така віра не повністю позбавлена проникливості? Як би міг Павло бути єдиною людиною, використовуваною за всю історію? Як би він міг бути єдиним, хто колись працював для церкви? Як би він міг бути єдиним, хто писав церквам, аби підтримати їх? Незалежно від масштабу роботи таких людей, її впливу та навіть результатів, хіба принципи й сутність будь-якої такої роботи не схожі? Хіба в ній немає аспектів, якими вона повністю відрізняється від Божої роботи? Навіть хоча між усіма стадіями Божої роботи існують явні відмінності, а багато методів Його роботи не зовсім однакові, хіба вони всі не мають лише одну сутність і джерело? Відповідно, якщо людині це досі не зрозуміло, значить, їй занадто сильно бракує розсудливості. Якщо після прочитання цих слів людина досі говорить, що листи Павла святі, недоторканні та відрізняються від біографій будь-якого духовного діяча, то розсудливість цієї людини занадто ненормальна, і така людина, безсумнівно, є знавцем доктрин, повністю позбавленим розважливості. Навіть якщо ти поклоняєшся Павлу, ти не можеш спиратися на свої теплі почуття до нього, щоб перекручувати правду фактів або спростовувати існування правди. Більше того, сказане Мною жодним чином не віддає вогню всі праці й листи Павла та не заперечує всю їхню цінність як джерел. Хай там що, Я говорив ці слова з тим наміром, щоб ви здобули правильне розуміння й раціональну оцінку всього сущого та людей: тільки це і є здоровий глузд; тільки цим повинні споряджатися праведні люди, які володіють істиною.

Попередня стаття: Бог – Господь усього сотвореного

Наступна стаття: Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger