Норми періоду Закону

Десять заповідей

Принципи побудови вівтарів

Норми поводження з рабами

Норми щодо крадіжок і відшкодування збитків

Дотримання суботнього року та трьох свят

Норми дотримання суботнього дня

Норми щодо жертв

Жертви цілопалення

Хлібні жертви

Мирні жертви

Жертви за гріх

Жертви за провину

Норми щодо принесення жертв священниками (Аарону та його синам наказано підкорятися)

Як священникам належить приносити жертви цілопалення

Як священникам належить приносити хлібні жертви

Як священникам належить приносити жертви за гріх

Як священникам належить приносити жертви за провину

Як священникам належить приносити мирні жертви

Норми щодо того, як священникам належить їсти жертви

Чисті й нечисті тварини (яких тварин можна їсти, а яких ні)

Норми очищення породіль

Стандарти огляду прокази

Норми для тих, хто зцілився від прокази

Норми очищення заражених домів

Норми для тих, хто страждає на неприродні течі

День спокути, який необхідно відзначати раз на рік

Норми забою великої рогатої худоби й овець

Заборона слідувати огидним звичаям язичників (чинити кровозмішення тощо)

Норми, яких повинні дотримуватися люди («будьте святі, бо я, Єгова, Бог ваш, святий» (Левит 19:2))

Страта тих, хто приносить своїх дітей у жертву Молохові

Норми покарання за злочин перелюбу

Норми, яких повинні дотримуватися священники (норми повсякденної поведінки, норми споживання святинь, норми приношення жертв тощо)

Свята, яких слід дотримуватися (день суботній, Пасха, П'ятидесятниця, День спокути тощо)

Інші норми (запалювання лампад, ювілейний рік, викуп землі, давання обітниць, приношення десятини тощо)

Норми періоду Закону – реальний доказ того, що Бог спрямовує все людство

Отже, ви читали ці норми та принципи періоду Закону, чи не так? Чи охоплюють ці норми широкий спектр? По-перше, вони включають десять заповідей, після чого йдуть норми того, як будувати вівтарі, тощо. Далі наводяться норми дотримання суботи та трьох свят, а після цього – норми щодо жертв. Ви бачили, скільки є видів жертв? Жертви цілопалення, хлібні й мирні жертви, жертви за гріх тощо. За ними йдуть норми того, як священникам належить приносити жертви, зокрема цілопалення, хлібні жертви й інші види жертв. Восьма група норм стосується вживання жертв священниками в їжу. Далі йдуть норми щодо того, чого людям слід дотримуватись упродовж життя. Існують приписи для багатьох аспектів життя людей, як-от норми щодо того, що можна й не можна їсти, щодо очищення жінок після пологів і щодо тих, хто зцілився від прокази. У цих нормах Бог доходить до того, що говорить про хвороби, – є навіть правила забою овець і великої рогатої худоби тощо. Вівці та худоба створені Богом, і ти повинен різати їх так, як велить тобі Бог; у словах Бога, без сумніву, є сенс; безсумнівно, правильно чинити так, як велить Бог, і, безперечно, це людям корисно! Є також свята й правила, яких треба дотримуватися, такі як суботній день, Пасха та багато іншого, – про все це говорив Бог. Погляньмо на останні норми, про інше: запалення лампад, ювілейний рік, викуп землі, давання обітниць, приношення десятини тощо. Чи охоплюють вони широкий спектр? Перше, про що слід поговорити, – це питання жертв людей. Далі йдуть норми щодо крадіжок і відшкодування збитків, дотримання суботнього дня тощо; вони стосуються кожної життєвої деталі. Тобто коли Бог починав офіційну роботу Свого плану управління, Він установив багато норм, яких повинна була дотримуватися людина. Ці норми призначалися для того, щоб людина могла вести нормальне людське життя на землі – нормальне людське життя, невіддільне від Бога та Його проводу. Спершу Бог сказав людині, як робити вівтарі, як облаштовувати вівтарі. Після цього Він сказав людині, як приносити жертви, і встановив, як людина повинна жити: на що в житті вона повинна звертати увагу, чого повинна дотримуватися, що повинна й не повинна робити. Те, що Бог установив для людини, було всеосяжним, і цими звичаями, нормами та принципами Він стандартизував поведінку людей, спрямовував їхнє життя й посвячення в Божі закони, спрямовував їх до Божого вівтаря, спрямовував їх у тому, щоб серед усього створеного Богом для людини вони мали життя, наділене порядком, розміреністю та поміркованістю. Цими простими нормами та принципами Бог спершу встановив межі для людини, щоб людина мала на землі нормальне життя поклоніння Богові, мала нормальне людське життя; таким є конкретний зміст початку Його шеститисячолітнього плану управління. Ці норми та правила охоплюють дуже широкий зміст, конкретизують Божий провід людства в період Закону, і їх повинні були прийняти й виконувати люди, які прийшли до періоду Закону; ці норми та правила є свідченням про роботу, виконану Богом у період Закону, і реальним доказом Божого керівництва та проводу всього людства.

Людство навіки невіддільне від Божих учень і забезпечення

У цих нормах ми бачимо, що ставлення Бога до Своєї роботи, Свого управління та до людства є серйозним, сумлінним, прискіпливим і відповідальним. Він виконує ту роботу, яку повинен виконувати серед людства, відповідно до Своїх етапів, без найменших відхилень, промовляючи ті слова, які Він повинен промовляти до людства, без найменших помилок і упущень, даючи людині зрозуміти, що вона невіддільна від Божого керівництва, і показуючи їй, наскільки все, що робить і говорить Бог, важливо для людства. Незалежно від того, якою людина є в наступному періоді, на самому початку – у період Закону – Бог робив ці прості речі. На думку Бога, поняття людей про Бога, світ і людство в той період були абстрактними й непрозорими, і навіть якщо в людей були якісь свідомі ідеї та наміри, усі вони були неясними й неправильними, а тому людство було невіддільне від Божих учень і Божого забезпечення для нього. Найдавніше людство нічого не знало, і тому Богу довелося починати вчити людину з найповерховіших, елементарних принципів виживання та норм, необхідних для життя, потроху вкладаючи ці речі в серце людини. Через ці норми, через ці правила, які були словесними, Він давав людині поступово зрозуміти Його, поступово оцінити та зрозуміти Його керівництво, а також отримати елементарне уявлення про стосунки між Ним і людиною. Лише досягнувши цього результату, Бог зміг потроху виконувати ту роботу, яку мав робити пізніше. Тому ці норми й та робота, яку Бог виконав у період Закону, є першоосновою Його роботи спасіння людства й першою стадією роботи в Божому плані управління. Хоча до початку роботи в період Закону Бог говорив з Адамом, Євою та їхніми нащадками, ті накази й учення не були настільки систематичними та конкретними, щоб їх можна було давати людині одну за одною, і вони не були записані та не стали нормами. Причина полягає в тому, що тоді Божий план іще не просунувся настільки далеко; Бог зміг почати промовляти ці норми періоду Закону та примушувати людину виконувати їх, тільки коли підвів людину до цього етапу. Цей процес був необхідний, а результат – неминучий. Ці прості звичаї й норми показують людині етапи Божої роботи управління та мудрість Бога, що розкривається в Його плані управління. Бог знає, який зміст і засоби використовувати для початку, які засоби використовувати для продовження та які засоби використовувати для завершення, щоб Він зміг здобути громаду людей, які свідчать про Нього, і щоб Він зміг здобути громаду Своїх однодумців. Він знає, що є в людині, і знає, чого їй бракує. Він знає, що Він мусить дати та як Він мусить вести людину, і так само Він знає, що людина повинна й не повинна робити. Людина подібна до маріонетки: навіть хоча вона не розуміла Божої волі, вона не могла не йти під проводом Божої роботи управління, крок за кроком, аж до сьогоднішнього дня. У Божому серці не було ніякої неясності щодо того, що Він повинен був робити; у Його серці був дуже ясний і виразний план, і Він виконував ту роботу, яку Сам бажав виконати, згідно зі Своїми етапами та Своїм планом, просуваючись від поверхового до глибинного. Навіть якщо Він не вказував на ту роботу, яку Йому належало виконати пізніше, Його подальша робота все одно продовжувала здійснюватись і просуватись у суворій відповідності до Його плану, який є владою Божою та проявом того, Хто є Бог і чим володіє. Незалежно від того, на якій стадії Свого плану управління Він працює, Його характер і Його сутність представляють Його Самого. Це абсолютна правда. Незалежно від періоду та стадії роботи, є речі, які ніколи не зміняться: те, яких людей Бог любить і яких ненавидить, Його характер і все те, Хто Він є і чим володіє. І хоча ці норми й принципи, встановлені Богом під час роботи періоду Закону, сьогодні здаються людям дуже простими та поверховими, хоча їх легко зрозуміти й виконати, у них усе одно є Божа мудрість, і в них усе одно є характер Бога й те, Хто Він є і чим володіє. Бо в цих, здавалося б, простих нормах виявляється Божа відповідальність і піклування про людство, а також вишукана сутність Його помислів, що дає людині змогу по-справжньому усвідомити той факт, що Бог править усім сущим і що все суще управляється Його рукою. Скільки б знань не опановувало людство, скільки б теорій і таємниць не осягало, для Бога ніщо із цього не здатне замінити Його забезпечення людства та керівництво людством; люди вічно будуть невіддільними від Божого проводу й особистої роботи Бога. Такими є нерозривні стосунки між людиною й Богом. Незалежно від того, чи Бог дає тобі заповідь, чи норму, чи істину, щоб ти зрозумів Його волю, незалежно від того, що Він робить, мета Бога – привести людину в прекрасний завтрашній день. Слова, які вимовляє Бог, і робота, яку Він виконує, є водночас і виявленням одного з аспектів Його сутності, і виявленням одного з аспектів Його характеру та Його мудрості; вони є неодмінним етапом Його плану управління. Цього не можна ігнорувати! Божа воля є в усьому, що Він робить; Бог не боїться недоречних зауважень і не лякається ніяких людських уявлень і думок про Нього. Він просто виконує Свою роботу й продовжує Своє управління відповідно до Свого плану управління, не обмежений жодною людиною, подією чи об'єктом.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»