Справжнє обличчя Йова: правдиве, чисте, позбавлене фальші

Зачитаймо слова із Книги Йова 2:7–8: «І пішов сатана від Єгови і вразив Йова виразками від підошви його аж до тімені його. А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу…». Це опис поведінки Йова після того, як його тіло вкрилося болючими гнояками. У той час Йов сидів у попелі, терплячи біль. Ніхто його не лікував, і ніхто не допомагав йому втамувати тілесний біль; натомість Йов черепком зішкрябував зовнішні частини своїх болючих гнояків. На перший погляд, це був просто один з етапів мук Йова, що ніяк не стосується його людської сутності та страху Божого, адже Йов не вимовив жодного слова, яке б виявляло його настрій і погляди на той час. Проте вчинки та поведінка Йова все одно є справжнім виявленням його людської сутності. У свідченні з попереднього розділу ми читаємо, що Йов був найбільшим з усіх людей Сходу. Тим часом цей уривок із другого розділу показує нам, що цей великий чоловік Сходу взяв черепок і шкріб себе, сидячи серед попелу. Хіба між цими двома описами немає очевидного контрасту? Цей контраст показує нам справжню сутність Йова: незважаючи на своє престижне положення та статус, він ніколи не любив ці речі й не звертав на них жодної уваги; його не хвилювало, як інші сприймають його положення, і він не переймався тим, чи не матимуть його дії або поведінка негативного впливу на його положення; він не насолоджувався вигодами статусу та не тішився славою, яка приходить зі статусом і положенням. Він дбав лише про свою цінність і значення свого життя в очах Бога Єгови. Справжнє «я» Йова й було його сутністю: він не любив слави й багатства та не жив заради слави й багатства; він був правдивим, і чистим, і позбавленим фальші.

Йов розділяє любов і ненависть

Ще один бік Йовової людської сутності можна побачити в цій розмові з його дружиною: «І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!… А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!… Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов 2:9–10). Бачачи муки, які терпів Йов, дружина спробувала дати йому пораду, як позбутися страждань, але її «добрі наміри» не отримали схвалення Йова; навпаки, вони його розгнівали, бо вона заперечувала його віру в Бога Єгову, послух Йому та саме існування Бога Єгови. Для Йова це було нестерпно, адже собі він ніколи не дозволяв робити нічого, що йшло би проти Бога чи завдавало Йому болю, не кажучи вже про інших. То як він міг залишатися байдужим, коли бачив, як інші говорять слова, що богозневажають і ображають Бога? Тож Йов назвав свою дружину «божевільною». Ставлення Йова до дружини було сповнене гніву й ненависті, а також докору й осуду. Це було природним виявленням людської сутності Йова – розрізненням між любов'ю та ненавистю – і справжнім відображенням його праведної людської сутності. Йов був наділений почуттям справедливості – почуттям, яке змушувало його ненавидіти вітри та припливи нечестя, зневажати, засуджувати й відкидати абсурдну єресь, сміховинні аргументи й безглузді твердження, а також давало йому змогу залишатися вірним своїм власним, правильним принципам і позиції, коли він був відкинутий масами та покинутий близькими.

Добросердечність і щирість Йова

Оскільки в Йововій поведінці ми можемо побачити виявлення різних аспектів його людської сутності, який саме прояв людської сутності Йова видно в тому, як він відкрив уста й прокляв свій день народження? Саме цю тему ми обговоримо нижче.

Вище Я говорив про походження прокляття, яке Йов накликав на свій день народження. Що ви в цьому бачите? Якби Йов був черствим і не мав любові, якби він був холодним, позбавленим емоцій і людської сутності, чи міг би він перейматися бажанням Божого серця? Чи міг би він зневажати день власного народження через те, що піклувався про Боже серце? Інакше кажучи, якби Йов був черствим і позбавленим людської сутності, чи міг би він сумувати через Божий біль? Чи міг би він проклинати свій день народження за те, що Бог через нього засмутився? Відповідь – категорично ні! Оскільки Йов був добросердий, він піклувався про Боже серце; оскільки він піклувався про Боже серце, він відчував Божий біль; оскільки він був добросердий, то ще більше мучився через те, що відчував Божий біль; оскільки він відчував Божий біль, то почав зневажати свій день народження й тому прокляв цей день. Для сторонніх людей уся поведінка Йова під час його випробувань є зразковою. Лише те, що він прокляв свій день народження, ставить його досконалість і праведність під питання чи змінює оцінку. Насправді ж саме це й було найправдивішим виявленням сутності людської природи Йова. Сутність його людської природи не була ні прихована, ні загорнута, ні кимось виправлена. Коли він прокляв свій день народження, то продемонстрував добросердечність і щирість у глибині свого серця; він був подібний до джерела, води якого настільки чисті й прозорі, що крізь них видно дно.

Дізнавшись усе це про Йова, більшість людей, безсумнівно, зробить досить точну й об'єктивну оцінку сутності його людської природи. Також людям слід глибоко, практично, розширено розуміти й цінувати досконалість і праведність Йова, про які говорив Бог. Сподіваюся, що таке розуміння та цінування допоможуть людям стати на шлях богобоязливості й утечі від злого.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.