Робота Божого управління почалася при створенні світу, і в центрі цієї роботи перебуває людина. Можна сказати, що Бог створив усе заради людини. Оскільки робота Його управління охоплює тисячі років і не відбувається за кілька хвилин або секунд, чи за мить, чи за один-два роки, Він мав створити більше речей, необхідних для виживання людини, як-от сонце, місяць, всілякі живі істоти, їжа та сприятливе середовище. Це було початком Божого управління.

Після цього Бог передав людство сатані, і людина жила під владою сатани, що поступово привело до Божої роботи першого періоду: історії періоду Закону… За кілька тисяч років періоду Закону людство звикло до управління періоду Закону та сприймало його як належне. Поступово людина вийшла з-під опіки Бога. І тому, дотримуючись закону, люди також поклонялися ідолам та чинили зло. Вони були позбавлені захисту Єгови і просто жили перед храмовим вівтарем. Насправді робота Бога давно залишила їх, і хоча ізраїльтяни, як і раніше, дотримувалися закону, вимовляли ім'я Єгови і навіть гордо вірили, що тільки вони – народ Єгови і є обраними Єгови, слава Божа непомітно залишила їх…

Коли Бог здійснює Свою роботу, Він завжди тихо залишає одне місце і спокійно виконує нову роботу, яку Він починає в іншому місці. Це здається неймовірним для людей, які оціпеніли. Люди завжди цінували старе і ставилися до нового, незнайомого з ворожістю або вважали його неприємністю. І тому, хоч би яку нову роботу не виконував Бог, від початку і до самого кінця, людина дізнається про неї останньою серед усього сущого.

Як то було завжди, після праці Єгови в період Закону Бог почав Свою нову роботу другої стадії: прийнявши плоть – будучи втіленим як людина протягом десяти, двадцяти років – і промовляючи і виконуючи Свою роботу поміж віруючих. Проте ніхто без винятку не знав цього, і лише мала купка людей визнала, що Він був Бог, який став плоттю, після того як Господь Ісус був прибитий на хресті і воскрес. … Щойно було завершено другу стадію Божої роботи – після розп'яття, – була звершена Божа праця звільнення людей від гріха (себто звільнення людей із рук сатани). Тож відтоді людство мало тільки прийняти Господа Ісуса як Спасителя, і його гріхи простилися б. Формально кажучи, гріхи людей більше не були їм перепоною до того, щоб спастись і прийти до Бога, і більше не були засобом тиску, за допомогою якого сатана звинувачував людей. Це тому, що Сам Бог виконав справжню роботу, став подобою та передчуттям грішної плоті, і Сам Бог був жертвою за гріх. Таким чином людина зійшла з хреста й була викуплена та спасенна через Божу плоть – подобу цієї грішної плоті. Тож після того, як людину взяв у полон сатана, вона на крок наблизилася до того, щоб прийняти Його спасіння перед Богом. Звісно, цей етап роботи був глибшим і розвиненішим, ніж Боже управління в період Закону.

Таким є Боже управління: передати людство сатані – людство, яке не знає, що таке Бог, що таке Творець, як поклонятися Богові або чому потрібно коритися Богові – і дозволити сатані розбестити його. Крок за кроком Бог визволяє людину з рук сатани, доки людина повністю не вклониться Богові й не відкине сатану. Таким є Боже управління. Це може здатися міфічною оповіддю та викликати здивування. Людям здається, що це міфічна оповідь, тому що вони не мають жодного уявлення про те, скільки всього сталося з людиною за останні кілька тисяч років, і тим більше вони не знають, скільки подій відбулося в космосі та на небесах. Крім того, так відбувається тому, що люди не можуть оцінити більш вражаючий світ, що викликає страх, який існує за межами матеріального світу, але який їхні смертні очі не дають їм побачити. Цей світ здається людині незбагненним, бо людина не розуміє ні значення Божого спасіння людства, ні значення роботи Його управління, та не розуміє, яким Бог зрештою бажає бачити людство. Чи бути йому зовсім не розбещеним сатаною, якими були Адам та Єва? Ні! Мета Божого управління полягає в тому, щоб здобути групу людей, які поклоняються Богові й підкоряються Йому. Хоча ці люди були розбещені сатаною, вони більше не вважають сатану своїм батьком; вони розпізнають огидне обличчя сатани і відкидають його, і вони постають перед Богом, щоб прийняти Божий суд і покарання. Вони пізнають, що таке потворність і що вона є протилежністю святості, і визнають велич Бога і зло сатани. Таке людство більше не працюватиме на сатану, не поклонятиметься сатані і не обожнюватиме сатану. Це тому, що ці люди становлять групу, воістину здобуту Богом. У цьому полягає значення Божої роботи з управління людством. Під час роботи Божого управління цього часу людство є об'єктом як сатанинського розбещення, так і Божого спасіння, і людина – це добуток, за який змагаються Бог і сатана. У міру того як Бог здійснює Свою роботу, Він поступово звільняє людину з рук сатани, і таким чином людина дедалі більше наближається до Бога…

Потім настав період Царства, який є більш практичним етапом роботи, але який водночас найтяжче прийняти людині. Це тому, що чим ближчою людина є до Бога, тим ближчою до неї стає Божий жезл, і тим ясніше відкривається їй обличчя Бога. Після відкуплення людства людина офіційно повертається до Божої родини. Людина думала, що тепер настав час для насолоди, але вона зазнала глобального штурму з боку Бога, подібного якому ніхто не міг передбачити: як виявляється, це хрещення, котрим народ Божий має «насолоджуватись». За такого ставлення люди не мають іншого вибору, окрім як зупинитися і подумати про себе: «Я – ягня, втрачене на довгі роки, на викуп якого Бог витратив так багато, то чому ж Бог так зі мною поводиться? Це Божий спосіб посміятися з мене і викрити мене? …» Минули роки, і людина, добряче побита життям, зазнала тягаря рафінування й кари. Хоча людина втратила «славу» й «романтику» минулих часів, вона, сама того не знаючи, осягнула принципи людської поведінки і оцінила роки відданості Бога спасінню людства. Людина поступово починає ненавидіти власне варварство. Вона починає ненавидіти власну дикість, усе своє нерозуміння Бога та необґрунтовані вимоги, які висуває до Нього. Час не можна повернути назад. Минулі події стають для людини сумними спогадами, а слова і любов Бога – рушієм її нового життя. Рани людини гояться день по дню, до неї повертаються сили, вона встає і дивиться на обличчя Всемогутнього… і розуміє, що Він завжди був поруч із нею, що Його усмішка і Його чудове обличчя досі так само зворушливі. Його серце, як і раніше, хвилюється за створене Ним людство, а Його руки так само теплі й сильні, як на самому початку. Це ніби людина повернулася в Едемський сад, але цього разу вона більше не слухає спокус змія і не відвертається від обличчя Єгови. Людина схиляє коліна перед Богом, дивиться на усміхнене обличчя Бога і приносить свою найдорожчу жертву – О, мій Господь, мій Бог!

Любов і співчуття Бога пронизують кожну найменшу деталь роботи Його управління, і незалежно від того, чи здатні люди зрозуміти добрі наміри Бога, Він все одно невпинно здійснює роботу, яку задумав. Незалежно від того, наскільки люди розуміють Боже управління, допомогу та блага, які приносить людині Божа робота, може оцінити кожен. Можливо, цього дня ти не відчув ні любові, ні життя, дарованих Богом, але якщо ти не залишаєш Бога і не відмовляєшся від своєї рішучості шукати істину, настане день, коли Бог явить тобі Свою усмішку. Бо мета роботи Божого управління – повернути людей, які перебувають під владою сатани, не залишити напризволяще тих, хто був зіпсутий сатаною і чинить опір Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»