Частина п’ята

Долі людей визначаються їхнім ставленням до Бога

Бог є живим Богом, і так само, як люди поводяться по-різному в різних ситуаціях, Його ставлення до цих учинків відрізняється, тому що Він не маріонетка та не порожнє місце. Пізнання Божого ставлення – гідне прагнення для людства. Люди повинні дізнатися, як, пізнаючи Боже ставлення, вони можуть здобути знання про Божий характер і зрозуміти Його серце. Мірою того, як ти поступово почнеш розуміти Боже серце, тобі вже не здаватиметься, що боятися Його, а від злого втікати, – це таке важкоздійсненне завдання. Що більше, коли ти таки зрозумієш Бога, ти будеш не такий схильний робити висновки про Нього. Щойно ти перестанеш робити висновки про Бога, ти будеш менш схильний ображати Його й навіть не помітиш, як Бог приведе тебе до пізнання Його; це сповнить твоє серце благоговінням перед Ним. Тоді ти перестанеш визначати Бога через засвоєні тобою вчення, букви та теорії. Натомість, постійно шукаючи в усьому Божі наміри, ти мимоволі станеш людиною, яка Богу до душі.

Божа робота невидима й недоторканна для людей, але, що стосується Його, то дії кожної людини – як ставлення всього людства до Нього – не просто відчутні для Бога, а й видимі для Нього. Це те, що кожен повинен усвідомити та дуже чітко розуміти. Можливо, ти повсякчас запитуєш себе: «Чи знає Бог, що я тут роблю? Чи знає Він, про що я зараз думаю? Може, Він знає, а може, й не знає». Якщо ти обереш таку точку зору, слідуючи за Богом і вірячи в Нього, і водночас сумніваючись у Його роботі та Його існуванні, тоді рано чи пізно настане день, коли ти спровокуєш Його гнів, адже ти вже балансуєш на краю небезпечної прірви. Я бачив людей, які багато років вірили в Бога, але так і не здобули реальності істини, а тим більше не зрозуміли Божу волю. Ці люди не роблять жодного поступу в своєму житті та духовному стані, дотримуючись лише поверхових учень. Це тому, що такі люди ніколи не сприймали слово Боже як саме життя, вони ніколи не стикалися з Його існуванням та не приймали його. Чи ти думаєш, що, бачачи таких людей, Бог відчуває радість? Чи втішають вони Його? Отже, саме те, як люди вірять у Бога, вирішує їхню долю. Що ж до того, як люди шукають Бога та як наближаються до Нього, то ставлення людей має першорядне значення. Не нехтуй Богом так, ніби Він просто порожнє місце, уявна примара у твоїй голові; завжди думай про Бога, в якого ти віриш, як про живого Бога, реального Бога. Він не сидить десь там, на третьому небі, без діла. Натомість Він постійно зазирає в серце кожного, спостерігає за тим, що ти замислив, стежить за кожним твоїм найменшим словом і найменшим учинком, спостерігає за тим, як ти поводишся, і бачить твоє ставлення до Нього. Незалежно від того, чи готовий ти віддати себе Богові чи ні, вся твоя поведінка й твої найпотаємніші думки та ідеї лежать перед Ним, наче на долоні, та розглядаються Ним. Через твою поведінку, твої вчинки й твоє ставлення до Нього, Божа думка про тебе та Його ставлення до тебе постійно змінюються. Я хотів би дати деяким людям одну пораду: не віддавайтеся в руки Бога, наче немовлята, так, ніби Він повинен захоплюватися тобою, ніби Він ніколи не може тебе полишити, і так, ніби Його ставлення до тебе є непохитним та ніколи не може змінитися, і Я раджу тобі покинути мріяти! Бог праведний у Своєму ставленні до кожної людини, і Він щирий у Своєму підході до роботи завоювання і спасіння людей. Це і є Його управління. Він ставиться до кожної людини серйозно, а не як до домашнього улюбленця, з яким можна гратися. Божа любов до людей – це не балування чи потурання всім примхам, а Його милість і терпимість до людства не є поблажливими чи несвідомими. Навпаки, любов Бога до людей передбачає дбайливість, жалість та повагу до життя; Його милість і терпимість виражають Його очікування від них і є тим, що потрібно людству, щоб вижити. Бог живий і Бог реально існує; Його ставлення до людства є принциповим, а не збіркою догматичних правил, і може змінюватися. Його наміри щодо людства поступово змінюються і з часом перетворюються залежно від обставин, що постають, та відповідно до ставлення кожної людини. Тому в своєму серці ти повинен з абсолютною ясністю знати, що сутність Бога незмінна, і що Його характер буде проявлятися в різний час і за різних обставин. Ти можеш не вважати це питання серйозним і використовувати свої особисті переконання, уявляючи, як Бог повинен чинити. Однак бувають часи, коли правильною є точка зору полярно протилежна твоїй, і, використовуючи свої особисті переконання у спробі оцінити Бога, ти вже розгнівав Його. Це тому, що Бог діє не так, як ти це собі уявляєш, і Він не ставитиметься до цього питання так, як ти кажеш. Тому я нагадую тобі, щоб ти був обачним і розсудливим у своєму підході до всього, що тебе оточує, та навчився дотримуватися принципу простування Божим шляхом в усьому, а саме: Бога боятися, а від злого втікати. Ти повинен виробити тверде розуміння в питаннях Божої волі та Божого ставлення, ти повинен знайти просвітлених людей, які донесуть до тебе ці питання, і ти маєш щиро цього прагнути. Не сприймай Бога своєї віри як маріонетку, – не суди про Нього на власний розсуд, не роби довільних висновків про Нього та стався до Нього з повагою, на яку Він заслуговує. Поки Бог несе тобі спасіння та визначає твій результат, Він може дарувати тобі милість, або терпимість, або суд і кару, але в будь-якому разі Його ставлення до тебе не є незмінним. Воно залежить від твого власного ставлення до Нього, а також від твого розуміння Його. Не дозволяй одному швидкоплинному аспекту свого знання чи розуміння Бога визначати Його навіки. Не вір у мертвого Бога; вір у Бога живого. Запам’ятай це! Хоча Я вже обговорював тут деякі істини – істини, які ви повинні були почути, – у світлі вашого нинішнього стану та наявного духовного стану Я поки що не висуватиму до вас жодних більших вимог, щоб не притлумити ваш ентузіазм. Це могло б сповнити ваші серця занадто похмурим настроєм і змусити вас відчути надто сильне розчарування у Богові. Натомість, Я сподіваюся, ви можете використати любов до Бога, яка є у ваших серцях, і застосувати шанобливе ставлення до Бога, простуючи шляхом, що лежить попереду. Не мудруйте з цим питанням про те, як вірити в Бога; поставтеся до нього, як до одного з найбільших питань. Помістіть його в своє серце, втілюйте його в життя та пов’язуйте його з реальним життям; схвалюйте його не тільки на словах, – адже це питання життя і смерті, і воно визначатиме вашу долю. Не ставтеся до нього як до жарту чи дитячої забавки! Після того, як Я сьогодні поділився з вами цими словами, мені цікаво, скільки з них збагнув ваш розум. Чи хочете ви поставити якісь запитання щодо того, що Я сьогодні тут сказав?

Хоча ці теми дещо нові й дещо віддалені від ваших поглядів, від ваших звичайних занять і від того, на що ви зазвичай звертаєте увагу, Я гадаю, що після того, як ви якийсь час про них поспілкуєтеся, у вас сформується загальне розуміння всього, що Я тут сказав. Усі ці теми дуже нові й такі, над якими ви ніколи раніше не замислювалися, тому Я сподіваюся, що вони жодним чином не додадуть ваги вашому тягарю. Я кажу ці слова сьогодні не для того, аби вас налякати, і не як спосіб розібратися з вами; радше Моя мета – допомогти вам зрозуміти реальні факти про правду. Оскільки між людством і Богом існує розбіжність, хоча люди й вірять у Бога, вони ніколи не розуміли Його та не знали Його ставлення. Люди також ніколи не виявляли особливого захвату щодо Божого ставлення. Радше, вони вірили й діяли наосліп і були недбалими у своєму знанні та розумінні Бога. Тому Я відчуваю себе зобов’язаним прояснити для вас ці питання і допомогти вам зрозуміти, що це за Бог, у якого ви вірите, а також про що Він думає, яким є Його ставлення в Його поводженні з різними видами людей, наскільки ви далекі від виконання Його вимог і наскільки великою є невідповідність між вашими діями та стандартом, якого Він вимагає. Мета інформування вас про ці речі полягає в тому, щоб дати вам мірило, яким ви можете себе вимірювати, аби ви знали, до яких наслідків привела дорога, якою ви простуєте, чого ви не здобули на цьому шляху та до яких сфер ви просто не долучились. Спілкуючись поміж собою, ви зазвичай розмовляєте на кілька поширених тем, які є дуже вузькими за охопленням та поверховими за змістом. Існує прогалина, розрив між тим, що ви обговорюєте, і Божими намірами, а також між вашими обговореннями та масштабом і стандартом Божих вимог. Продовжуючи діяти так і надалі, з часом ви дедалі більше відхилятиметеся від Божого шляху. Ви просто берете поточні висловлювання Бога і перетворюєте їх на об’єкти поклоніння, розглядаючи їх як ритуали та розпорядження. І це все, що ви робите! Насправді Богові просто немає місця у ваших серцях, і Він так ніколи й не отримав ваших сердець. Дехто вважає, що пізнати Бога дуже важко, і це правда. Це важко. Якщо людей змусити виконувати їхні обов’язки, доводити ззовні справи до кінця та багато працювати, вони думатимуть, що вірити в Бога дуже легко, оскільки все це в межах людських можливостей. Однак щойно заходиться про наміри Бога та Його ставлення до людства, то, з погляду кожного, все дійсно стає дещо складнішим. Це тому, що йдеться про розуміння людьми істини та їхнє входження в реальність, тож, звичайно, існуватиме певний ступінь складності! Тим не менш, щойно ви пройдете крізь перші двері та почнете досягати входження, все ставатиме дедалі простішим.

Відправна точка для страху перед Богом – це ставитися до Нього як до Бога

Нещодавно хтось запитав: як так виходить, що навіть попри те, що ми знаємо про Бога більше за Йова, ми однаково Його не шануємо? Ми вже трохи торкалися цієї теми раніше. Насправді ми також вже обговорювали сутність цього питання, яка полягає в тому, що, хоча Йов тоді не знав Бога, він однаково ставився до Нього як до Бога та вважав Його Владикою неба, землі та всього сущого. Йов не вважав Бога за ворога; навпаки, він поклонявся Йому як Творцю всього сущого. Чому в наші дні люди так опираються Богу? Чому вони не здатні шанувати Його? Одна з причин полягає в тому, що вони були глибоко зіпсовані сатаною, і з такою глибоко вкоріненою сатанинською природою вони стали ворогами Бога. Отже, навіть якщо вони вірять у Бога й визнають Бога, вони однаково здатні чинити Йому опір та ставити себе в опозицію до Нього. Це зумовлено людською природою. Інша причина полягає в тому, що, попри свою віру в Бога, люди просто не ставляться до Нього як до Бога. Натомість вони вважають Його супротивником людства, розглядають Його як свого ворога та відчувають, що вони непримиренні з Богом. Усе так просто. Хіба це питання не порушувалось на нашій попередній зустрічі? Поміркуйте над цим: хіба не це є причиною? Ти можеш володіти дещицею знань про Бога, але що це знання тягне за собою? Хіба не про це всі говорять? Хіба не це сказав тобі Бог? Ти обізнаний лише з теоретичними та доктринальними аспектами цього, але чи поціновував ти колись справжнє обличчя Бога? Ти маєш суб’єктивне знання? Ти маєш практичні знання та досвід? Якби Бог не сказав це тобі, чи міг би ти це знати? Твої теоретичні знання не відображають реальних знань. Коротко кажучи, хай там скільки ти знаєш і хай там як ти про це дізнався, доки ти не здобув реального розуміння Бога, Він буде твоїм ворогом, і доки ти насправді не почнеш ставитися до Бога як до Бога, Він протистоятиме тобі, адже ти – втілення сатани.

Коли ти разом із Христом, можливо, ти можеш подавати Йому їжу тричі на день, або, можливо, подавати Йому чай та задовольняти Його життєві потреби; тобі здаватиметься, що ти ставився до Христа як до Бога. Коли щось стається, людські погляди завжди суперечать точці зору Бога; люди завжди не можуть зрозуміти та прийняти Божу точку зору. Хоча зовні люди можуть ладнати з Богом, це не означає, що вони з Ним сумісні. Щойно щось трапляється, спливає істинне обличчя непослуху людства, підтверджуючи тим самим ворожість, що існує між людьми та Богом. Ця ворожість полягає не в тому, що Бог протистоїть людям або Бог хоче бути ворожим до них, і не в тому, що Він ставить їх в опозицію до Себе, а потім поводиться з ними відповідно. Тут радше справа у цій сутності, яка є протилежною Богу та яка чаїться в суб’єктивній волі людей та у їхній підсвідомості. Оскільки люди розглядають усе, що приходить від Бога, як об’єкти для своїх досліджень, їхня реакція на те, що приходить від Бога, і на все, що пов’язане з Богом, полягає, передусім, у тому, щоб висувати здогади, сумніватись, а потім швидко зайняти позицію, яка суперечить та протистоїть Богу. Невдовзі вони переносять негативний настрій у суперечки чи змагання з Богом, доходячи аж до того, що сумніваються навіть, чи варто слідувати за таким Богом. Незважаючи на те, що здоровий глузд підказує їм, що так чинити не слід, вони, всупереч собі, однаково вирішать це зробити, причому так, що без вагань робитимуть це до самого кінця. Наприклад, якою є перша реакція деяких людей, коли вони чують чутки або наклепницькі розмови про Бога? Їхня перша реакція – замислитись, чи правдиві ці чутки чи ні, і чи існують ці чутки чи ні, а потім зайняти вичікувальну позицію. Потім вони починають думати: «Це неможливо перевірити. Чи справді таке сталося? Чи правдивою є ця чутка чи ні?». Хоча зовні такі люди цього не виказують, у своїх серцях вони вже почали сумніватися та вже почали заперечувати Бога. У чому сутність такого ставлення та такої точки зору? Хіба це не зрада? Поки вони не зіткнулися з цим питанням, ти не можеш знати, якими є точки зору цих людей; здається, що вони не перебувають у конфлікті з Богом та не вважають Його ворогом. Однак, щойно вони стикаються з проблемою, вони одразу пристають на бік сатани та виступають проти Бога. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що люди та Бог протистоять одне одному! Справа не в тому, що Бог вважає людство ворогом, а в тому, що сама сутність людства є ворожою до Бога. Як би довго людина не слідувала за Ним або яку б велику ціну не заплатила, і незалежно від того, як вона славить Бога, як, можливо, утримується від того, щоб Йому опиратись, і навіть від того, як наполегливо вона спонукає себе любити Бога, вона ніколи не зможе ставитися до Бога як до Бога. Хіба це визначається не людською сутністю? Якщо ти ставишся до Нього як до Бога та щиро віриш, що Він – Бог, хіба ти можеш усе ще сумніватися в Ньому? Хіба в твоєму серці ще можуть залишатися «знаки запитання» щодо Нього? Їх уже не може там бути, чи не так? Тенденції цього світу такі лихі, і цей людський рід також; тож як ти можеш не мати про них жодних уявлень? Ти сам такий нечестивий, тож як це так, що ти не маєш про це уявлення? І все-таки, всього кілька чуток і трохи наклепу можуть породити такі величезні уявлення про Бога та спонукати тебе науявляти стільки всього, що лише свідчить, наскільки незрілим є твій духовний стан! Якесь «дзижчання» кількох комарів та кількох огидних мух – невже це все, що потрібно, щоб тебе ошукати? Що ж це за людина? Чи знаєш ти, що Бог думає про таких людей? Насправді Боже ставлення є дуже чітким у тому, як Він поводиться з ними. Просто Божий підхід до таких людей – це їх ігнорувати, Він не звертає на них жодної уваги та не сприймає цих невігласів серйозно. Чому так? Тому що у Своєму серці Бог ніколи не планував здобути цих людей, які заприсяглися бути ворожими до Нього аж до кінця та які ніколи не планували шукати шляху бути з Ним сумісними. Можливо, ці слова, які Я промовив, можуть образити деяких людей. Чи готові ви завжди дозволяти Мені ображати вас таким чином? Так це чи ні, але все, що Я кажу, – правда! Якщо Я завжди ображатиму вас і викриватиму ваші шрами, чи вплине це на піднесений образ Бога, який ви зберігаєте у своїх серцях? (Не вплине.) Я згоден, що не вплине, адже у ваших серцях просто немає Бога. Піднесений Бог, який живе у ваших серцях, – той, якого ви так ревно захищаєте та оберігаєте, – просто не є Богом. Він радше є плодом людської уяви; його просто не існує. А отже, тим краще буде, якщо Я дам вам відповідь на цю загадку; хіба це не розкриває правду в усій повноті? Справжній Бог не такий, яким Його уявляють люди. Я сподіваюся, що ви зможете зіткнутися з цією реальністю, і це допоможе вам у пізнанні Бога.

Люди, які не визнані Богом

Є люди, чию віру ніколи не було визнано в Божому серці. Іншими словами, Бог не визнає, що вони є Його послідовниками, оскільки Він не схвалює їхні переконання. Ідеї та погляди цих людей ніколи не змінювалися, скільки б років вони не слідували за Богом; вони подібні до безбожників, вони дотримуються принципів і способів ведення справ безбожників, а також законів виживання та віри безбожників. Вони ніколи не приймали слово Боже як своє життя, ніколи не вірили, що слово Боже – це істина, ніколи не мали наміру прийняти Боже спасіння та ніколи не визнавали Бога своїм Богом. Вони вважають віру в Бога чимось на кшталт аматорського захоплення, розглядаючи Його просто як духовну поживу; тому вони не вважають за потрібне намагатися зрозуміти Божий характер або сутність. Можна сказати, що все, що стосується істинного Бога, не має нічого спільного з цими людьми; вони не зацікавлені в цьому та не завдають собі клопоту звертати на це увагу. Це відбувається тому, що глибоко в їхніх серцях наполегливий голос постійно повторює: «Бог невидимий, недоторканний і взагалі не існує». Вони вважають, що спроби зрозуміти такого Бога не варті їхніх зусиль, і що, роблячи це, вони б ошукували самих себе. Вони вважають, що просто визнаючи Бога на словах, не обираючи жодної реальної позиції та не долучаючись до жодних реальних дій, вони поводяться дуже кмітливо. Як Бог дивиться на таких людей? Він вважає їх безбожниками. Деякі люди запитують: «Чи можуть безбожники читати слова Божі? Чи можуть вони виконувати свої обов’язки? Чи можуть вони вимовляти слова: “Я житиму для Бога”?». Люди часто бачать лише зовнішні прояви інших людей; вони не бачать людської сутності. Однак Бог не дивиться на ці поверхові вистави; Він бачить лише внутрішню сутність людей. Отже, саме таке ставлення та визначення Бог має для цих людей. Ці люди кажуть: «Чому Бог робить це? Чому Бог робить те? Я не можу зрозуміти цього; я не можу зрозуміти того; це не відповідає людським уявленням; Ти мусиш мені це пояснити…». У відповідь Я запитую: чи справді необхідно роз’яснювати тобі ці питання? Чи справді ці питання якось тебе стосуються? За кого ти себе маєш? Звідки ти походиш? Чи дійсно ти маєш право вказувати Богові? Ти віриш у Нього? Чи визнає Він твою віру? Оскільки твоя віра не має нічого спільного з Богом, яке тобі діло до Його справ? Ти не знаєш, яке місце ти посідаєш у Божому серці, тому яке право ти маєш вести з Ним діалог?

Напутні слова

Хіба ви не відчуваєте дискомфорт, почувши ці зауваження? Хоча ви, можливо, не бажаєте їх слухати або не хочете їх приймати, все це – факти. Оскільки роботу на цьому етапі повинен виконати Бог, якщо тебе не хвилюють Його наміри, не турбує Його ставлення, і ти не розумієш Його сутності та характеру, то, зрештою, саме ти опинишся в програші. Не звинувачуйте Мої слова в тому, що їх важко почути, і не звинувачуйте їх у тому, що вони охолоджують ваш запал. Я кажу правду; Я не маю наміру вас знеохотити. Про що б Я вас не просив і яким би чином від вас не вимагалося це виконати, Я сподіваюся, що ви підете правильною дорогою, послідуєте Божим шляхом і ніколи не схибите з нього. Якщо ти не чиниш згідно з Божим словом або не дотримуєшся Його шляху, то немає жодного сумніву в тому, що ти повстаєш проти Бога та збився з правильного шляху. Отже, я відчуваю, що є деякі питання, які Я повинен вам прояснити, і що Я повинен змусити вас вірити беззастережно, чітко й без тіні сумніву, і допомогти вам ясно зрозуміти Боже ставлення, Його наміри, те, як Він удосконалює людей та яким чином Він визначає людські результати. Якщо настане день, коли ти не зможеш стати на цей шлях, тоді Я не несу жодної відповідальності, адже ці слова вже були сказані тобі дуже чітко. Що ж до того, як ти поводишся зі своїм власним результатом, то це питання, яке залежить виключно від тебе. Щодо результатів різних типів людей, то Бог ставиться до них по-різному, Він має власні способи їх оцінювання, а також Свій власний стандарт вимог до них. Його стандарт для оцінювання людських результатів справедливий до кожного – у цьому немає жодного сумніву! Тому страхи деяких із вас є зайвими. Тепер ви відчуваєте полегшення? Це все на сьогодні. До побачення!

17 жовтня 2013 року