Частина четверта

Зрозумійте Боже ставлення та відкиньте всі хибні уявлення про Бога

Що це за Бог, у якого ви зараз вірите? Чи ви колись замислювалися над цим? Коли Він бачить лиху людину, яка чинить зло, чи Він її зневажає? (Так, зневажає.) Що Він відчуває, коли Він бачить, як неосвічені люди роблять помилки? (Смуток.) Коли Він бачить, як люди крадуть призначені Йому пожертви, яким є Його ставлення? (Він їх зневажає.) Усе це цілком зрозуміло. Коли Бог бачить когось, хто розгубився у своїй вірі в Нього, хто жодним чином не шукає істини, яким є Боже ставлення? Ви не зовсім упевнені, чи не так? «Розгубленість» як ставлення не є гріхом, вона не ображає Бога, і люди вважають, що це не є серйозною помилкою. Тож скажіть Мені, яким є Боже ставлення в цьому випадку? (Він не хоче їх визнавати.) «Небажання визнавати» – що це за ставлення? Це означає, що Бог дивиться на цих людей зверхньо та зневажає їх! Як Він розбирається з такими людьми – Він їх ігнорує. Божий підхід полягає у тому, щоб відкинути їх убік, не здійснювати над ними ніякої роботи, до якої належить робота просвітління, освічення, виправлення та дисципліни. Такі люди просто не беруться до уваги в Божій роботі. Яким же є ставлення Бога до тих, хто гніває Його характер і порушує Його адміністративні постанови? Це крайній ступінь огиди! Бог надзвичайно розлючений людьми, які не каються в тому, що гнівають Його характер! «Розлючений» – це не більше ніж почуття, настрій; це не відповідає конкретному ставленню. Однак це почуття, цей настрій призведе таких людей до певного результату: він сповнить Бога крайнім ступенем огиди! Яким буде наслідок цього крайнього ступеня огиди? Він полягатиме в тому, що Бог відкине цих людей убік і не реагуватиме на них до часу. Потім Він зачекає, щоб розібратися з ними «по осені». Що мається на увазі? Чи ці люди все ще матимуть результати? Бог ніколи не мав наміру дарувати таким людям якийсь результат! Тож хіба це не абсолютно нормально, що Бог зараз не реагує на таких людей? (Так, це нормально.) До чого мають готуватися такі люди? Вони повинні готуватися пожинати негативні наслідки своєї поведінки та тих злих дій, які вони вчинили. Це і є Божа реакція на таку людину. Отже, наразі Я чітко кажу таким людям: не тримайтеся більше за свої марення і не сприймайте бажане за дійсне. Бог не терпітиме людей нескінченно; Він не буде вічно терпіти їхні провини або непослух. Деякі люди скажуть: «Я теж бачив кількох таких людей, і коли вони моляться, то відчувають особливий доторк Бога, а потім гірко плачуть. Зазвичай вони також дуже щасливі; здається, що вони мають присутність Бога та Боже наставництво». Не промовляйте такої нісенітниці! Гіркі сльози не обов’язково означають, що людини торкнувся Бог, чи що вона насолоджується Божою присутністю, не кажучи вже про Боже наставництво. Якщо люди гнівають Бога, чи буде Він і далі наставляти їх? Коротко кажучи, якщо Бог вирішив вигнати та полишити когось, то результат цієї людини вже втрачений. Неважливо, наскільки схвальними є їхні почуття, коли вони моляться, чи як багато віри в Бога в їхніх серцях, – це більше не має значення. Важливим є те, що Богові не потрібна така віра; Він уже відкинув цих людей. Як поводитися з ними в майбутньому – теж неважливо. Важливим є те, що тієї ж миті, коли ці люди розгнівали Бога, їхні результати вже визначені. Якщо Бог вирішив не спасати таких людей, вони будуть залишені для покарання. Таким є ставлення Бога.

Хоча сутність Бога містить складову любові, і Він милостивий до всіх і кожного, люди випустили з уваги й забули про те, що Його сутність – це також і гідність. Те, що Він має любов, не означає, що люди можуть вільно ображати Його, не розпалюючи в Ньому почуттів або реакції, так само як і те, що Він має милість, не означає, що Він не має принципів щодо Свого ставлення до людей. Бог живий; Він справді існує. Він не уявна маріонетка і не будь-який інший об’єкт. Враховуючи, що Він існує, ми повинні повсякчас ретельно прислухатися до голосу Його серця, уважно стежити за Його ставленням і розуміти Його почуття. Ми не повинні використовувати людські фантазії для визначення Бога, не повинні приписувати Йому людські думки або бажання, у яких Бог поводиться з людьми так, як це роблять і уявляють люди. Якщо ти це робиш, то ти сердиш Бога, провокуючи Його гнів і кидаючи виклик Його гідності! Тому, щойно ви усвідомили всю серйозність цього питання, Я закликаю кожного та всіх із вас бути обережними та обачними у своїх діях. Будьте також обережні та обачні у своєму мовленні – а що стосується вашого поводження з Богом, то чим обережнішими та обачнішими ви будете, тим краще! Коли ти не розумієш, яким є ставлення Бога, утримуйся від необачних слів, не будь недбалим у своїх діях і не навішуй ярликів мимохідь. Що ще важливіше, не роби жодних довільних висновків. Натомість ти повинен чекати й шукати; ці дії також є вираженням страху перед Богом і втечі від злого. Передусім, якщо ти зможеш досягти цього і передусім, якщо ти маєш таке ставлення, то Бог не звинувачуватиме тебе через твою дурість, невігластво та брак розуміння причин того, що відбувається. Радше, завдяки твоєму ставленню, яке полягає в боязні образити Його, повазі до Його намірів і готовності слухатися Його, Бог пам’ятатиме про тебе, скеровуватиме й просвіщатиме тебе або терпітиме твою незрілість і невігластво. І навпаки, якщо твоє ставлення до Нього буде нешанобливим, – якщо ти судитимеш про Нього так, як тобі заманеться, або довільно вгадуватимеш і визначатимеш Його ідеї, – Бог засудить тебе, дисциплінує та навіть покарає; або Він може зробити зауваження щодо тебе. Можливо, це зауваження стосуватиметься твого результату. Тому Я хочу ще раз наголосити: кожен із вас повинен з обережністю та розсудливістю ставитися до всього, що приходить від Бога. Не говоріть недбало та не будьте легковажними у своїх діях. Перш ніж щось сказати, зупинись і подумай: чи ця моя дія не розгніває Бога? Діючи так, чи шаную я Бога? Навіть у простих справах ти повинен намагатися розібратися в цих питаннях і приділяти більше часу їх обмірковуванню. Якщо ти справді зможеш практикувати відповідно до цих принципів у всіх аспектах, у всіх речах, у всі часи, і перейняти таке ставлення, особливо коли ти чогось не розумієш, тоді Бог завжди скеровуватиме тебе та вказуватиме тобі шлях, яким іти. Який би спектакль не розігрували люди, Бог бачить їх абсолютно чітко та ясно, і Він дасть точну й належну оцінку цим твоїм проявам. Після того як ти пройдеш через останнє випробування, Бог візьме всю твою поведінку та підіб’є остаточний підсумок, щоб визначити твій результат. Цей результат переконає кожну людину до єдиної, не залишивши й тіні сумніву. Я хотів би сказати вам таке: кожен ваш учинок, кожна ваша дія та кожна ваша думка визначають вашу долю.

Хто визначає людські результати?

Є ще одне вкрай важливе питання, яке необхідно обговорити, – це ваше ставлення до Бога. Це ставлення надзвичайно важливе! Воно визначає, чи попрямуєте ви зрештою до загибелі чи в прекрасне місце призначення, яке Бог приготував для вас. У період Царства Бог працює вже понад двадцять років, і, можливо, упродовж цих двох десятиліть у глибині душі ви були трохи не впевнені щодо того, як ви себе проявили. Однак у Своєму серці Бог зробив справжній і правдивий запис про кожного з вас. Відтоді, як кожна людина почала слідувати за Ним і слухати Його проповіді, поступово осягаючи дедалі більше істини, і до того часу, коли кожна людина почала виконувати свої обов’язки, Бог вів облік усіх видів учинків, здійснених кожною людиною. Коли люди виконують свої обов’язки та зіштовхуються з найрізноманітнішими умовами та випробуваннями, яким є їхнє ставлення? Як вони поводяться? Що вони відчувають до Бога у своєму серці? … У Бога є звіт про все це; Він має запис усього цього. Можливо, на ваш погляд, ці питання заплутані. Однак із точки зору Бога всі вони ясні як день, без найменшого натяку на нехлюйство. Це питання, яке стосується результату кожної людини, воно торкається її долі та перспектив на майбутнє, і, більше того, саме на це Бог витрачає всі Свої кропіткі зусилля; тому Бог ніколи б не знехтував ним, і Він не потерпить жодної недбалості. Бог веде запис цього рахунку людства, відзначаючи весь шлях людей у їхньому слідуванні за Богом, від початку до самого кінця. Твоє ставлення до Нього в цей період визначило твою долю. Хіба це не так? Тепер ти віриш, що Бог – праведний? Його дії відповідні? Ви все ще маєте якісь інші уявлення про Бога в своїх головах? (Ні.) Тоді, на вашу думку, людські результати мають визначатися Богом чи самими людьми? (Вони мають визначатися Богом.) Хто їх визначає? (Бог.) Ви не впевнені, чи не так? Брати та сестри з Гонконгу, скажіть – хто їх визначає? (Самі люди їх визначають.) Хіба люди самі визначають їх? Чи не означало б це, що людські результати не мають ніякого відношення до Бога? Брати та сестри з Південної Кореї, скажіть. (Бог визначає результати людей на основі всіх їхніх дій та вчинків, а також відповідно до того, на якому шляху вони знаходяться.) Це дуже об’єктивна відповідь. Тут є факт, про який Я маю вам усім повідомити: під час Божої роботи спасіння Він установив стандарт для людей. Цей стандарт полягає в тому, що вони повинні слухати слово Боже та ходити Божим шляхом. Саме цей стандарт використовується для зважування людських результатів. Якщо ти практикуєш відповідно до цього Божого стандарту, тоді ти можеш отримати добрий результат; якщо ж ти цього не робиш, тоді ти не зможеш отримати добрий результат. Хто ж тоді, на твою думку, визначає цей результат? Не Бог один визначає його, а радше Бог і люди разом. Чи це правильно? (Так.) Чому це так? Тому що саме Бог активно бажає займатися роботою спасіння людства та підготувати для нього прекрасне місце призначення; люди – це об’єкти Божої роботи, і цей результат, це місце призначення – це те, що Бог готує для них. Якби у Нього не було об’єктів для роботи над ними, то Йому не потрібно було б виконувати цю роботу; якби Він не виконував цю роботу, то люди не мали б можливості здобути спасіння. Люди – це ті, кого потрібно спасти, і хоча спасіння є пасивною складовою цього процесу, саме ставлення тих, хто відіграє цю роль, визначає, чи буде Бог успішним у Своїй роботі спасіння людства, чи ні. Якби не наставництво, яке Бог тобі дає, ти б не знав Його стандарту та не мав би мети. Якщо ти маєш цей стандарт, цю мету, але однаково не співпрацюєш, не втілюєш його в життя або не йдеш на жертви, тоді ти не отримаєш цього результату. З цієї причини Я кажу, що результат людини не може бути відокремлений від Бога, і він також не може бути відокремлений від людини. Отже, тепер ви знаєте, хто визначає людські результати.

Люди схильні визначати Бога на основі досвіду

Спілкуючись на тему пізнання Бога, чи помітили ви щось? Чи помітили ви, що Його ставлення у наші дні зазнало перетворення? Чи Його ставлення до людей є незмінним? Чи завжди Він так терпітиме, нескінченно виявляючи до людей усю Свою любов і милість? Це питання також стосується сутності Бога. Повернімося до запитання про так званого блудного сина, згаданого раніше. Після того, як це запитання було поставлено, ваші відповіді були не дуже чіткими; іншими словами, ви досі не маєте дуже глибокого розуміння Божих намірів. Дізнавшись, що Бог любить людство, люди визначають Його як символ любові: вони вважають, що хай там що люди роблять, хай там як вони поводяться, хай там як вони ставляться до Бога та хай там якими неслухняними вони можуть бути, все це насправді не має значення, адже Бог має любов, і Його любов є безмежною й незмірною; Бог має любов, тому Він може бути терпимим до людей; і Бог має любов, тому Він може бути милостивим до людей, милостивим до їхньої незрілості, милостивим до їхнього невігластва та милостивим до їхнього непослуху. Чи це так насправді? Деякі люди, пізнавши одного разу або навіть кілька разів на власному досвіді Боже терпіння, сприйматимуть цей досвід як ключовий у своєму розумінні Бога, переконані, що Він повсякчас буде терплячим і милостивим до них, і потім, упродовж усього свого життя, вони приймають це Боже терпіння та вважають його тим стандартом, за яким Він ставиться до них. Є й такі, хто, пізнавши одного разу на власному досвіді Божу терпимість, завжди визначатиме Бога як терпимого, – і в їхній свідомості ця терпимість є безстроковою, безумовною і навіть абсолютно безпринципною. Чи правильними є такі переконання? Щоразу, коли обговорюються питання Божої сутності або Божого характеру, ви виглядаєте спантеличеними. Коли Я бачу вас у такому стані, це Мене дуже тривожить. Ви почули багато істин про сутність Бога; ви також прослухали чимало обговорень стосовно Його характеру. Однак у вашій свідомості ці питання та істина цих аспектів – лише спогади, засновані на теорії та писемних словах; у своєму повсякденному житті ніхто з вас ніколи не здатний пізнати на власному досвіді або побачити Божий характер таким, яким він є насправді. Отже, у своїх переконаннях ви всі безтолкові; ви всі вірите сліпо, настільки, що у вас нешанобливе ставлення до Бога, і ви навіть відмахуєтеся від Нього. До чого призводить таке ваше ставлення до Бога? Воно призводить до того, що ви завжди робите висновки про Бога. Щойно ви здобули дещицю знань, ви почуваєтеся дуже задоволеними, наче пізнали Бога у всій Його повноті. Після цього ви робите висновок, що Бог – такий-то, і не дозволяєте Йому вільно рухатися. Що більше, коли Бог робить щось нове, ви просто відмовляєтеся визнати, що Він – Бог. Одного дня, коли Бог скаже: «Я більше не люблю людство; Я більше не виявлятиму до людей милість; Я більше не маю до них терпимості або терпіння; Я по вінця сповнений крайнього ступеня огиди та антипатії до них», такі заяви викличуть суперечність глибоко в серцях людей. Деякі з них навіть скажуть: «Ти більше не мій Бог; Ти більше не той Бог, за яким я хочу слідувати. Якщо Ти таке кажеш, то Ти більше не можеш бути моїм Богом, і мені не потрібно надалі йти за Тобою. Якщо Ти більше не даватимеш мені милості, любові та терпимості, тоді я перестану слідувати за Тобою. Якщо Ти будеш терпимим до мене нескінченно, завжди будеш терплячим зі мною і дозволиш мені побачити, що Ти є любов, що Ти є терпіння і що Ти є терпимість, лише тоді я зможу слідувати за Тобою, і лише тоді я зможу з упевненістю йти за Тобою до кінця. Оскільки я маю Твої терпіння й милість, мій непослух і мої провини можуть бути прощені й помилувані нескінченно, і я можу грішити будь-де та будь-коли, сповідатися і бути помилуваним будь-де та будь-коли і гнівити Тебе будь-де та будь-коли. Ти не повинен мати якісь думки або робити будь-які висновки про мене». Хоча жоден із вас, можливо, не думає про це настільки суб’єктивно чи свідомо, щоразу, коли ти розглядаєш Бога як інструмент, який можна використовувати для прощення твоїх гріхів, або як об’єкт, який можна використовувати для отримання прекрасного місця призначення, ти вже ненароком поставив живого Бога в опозицію до себе як свого ворога. Ось що Я бачу. Ти можеш і надалі повторювати такі речі, як: «Я вірю в Бога», «Я прагну істини», «Я хочу змінити свій характер», «Я хочу звільнитися від впливу темряви», «Я хочу догодити Богу», «Я хочу коритися Богу», «Я хочу бути вірним Богу та добре виконувати свій обов’язок» тощо. Однак, хоч би якими милозвучними не були твої слова, скільки б теорії ти не знав і наскільки б величною та гідною не була ця теорія, факт залишається фактом: серед вас уже багато тих, хто навчився використовувати правила, вчення, теорії, які ви опанували, щоб робити висновки про Бога, тим самим, природно, ставлячи Його в опозицію до себе. Хоча ти й опанував букви та вчення, ти насправді не ввійшов у реальність істини, тому тобі дуже важко наблизитися до Бога, пізнати Його та зрозуміти Його. Це так плачевно!

У одному відео Я бачив таку сцену: у кількох сестер був примірник книги «Слово з’являється в плоті», і вони тримали її дуже високо; вони піднімали цю книгу поміж собою, високо над головою. Хоча це був лише образ, те, що він викликав у Мені, не було образом; радше, це змусило Мене замислитися про таке: те, що кожна людина високо тримає у своєму серці, – це не слово Боже, а книга слова Божого. Це питання, яке є вкрай сумним. Такий учинок геть не дорівнює тому, щоб високо тримати Бога, тому що ваш брак розуміння Бога дійшов уже до того, що навіть дуже очевидне питання, вкрай незначне питання, змушує вас вигадувати свої власні поняття. Коли Я запитую вас про щось і говорю з вами серйозно, ви відповідаєте здогадами та власними фантазіями; деякі з вас навіть обирають сумнівний тон і відповідають на Мої запитання власними запитаннями. Це ще ясніше говорить Мені, що Бог, у якого ви вірите, не є істинним Богом. Стільки років читаючи слова Божі, ви використовуєте їх, Божу роботу та інші вчення, щоб вкотре робити висновки про Нього. Що більше, ви ніколи навіть не намагаєтеся зрозуміти Бога; ви ніколи не намагаєтеся з’ясувати Його наміри, зрозуміти Його ставлення до людей або збагнути, як Бог мислить, чому Він сумний, чому Він гнівається, чому Він відкидає людей та інші подібні запитання. Крім того, ще більше людей вважають, що Бог завжди був мовчазним, тому що Він просто спостерігає за різними діями людства, не маючи до них жодного ставлення або ідей про них. Ще одна група людей вважає, що Бог не промовляє ні звуку, тому що Він змирився, залишається мовчазним, тому що чекає або тому, що Він не має жодного ставлення; вони гадають, що оскільки ставлення Бога вже було детально описане в книзі та в усій повноті виражене людству, то немає необхідності розповідати про нього людям знову і знову. Хоча Бог мовчить, у Нього однаково є ставлення і точка зору, а також стандарт, відповідати якому Він вимагає від людей. Хоча люди не намагаються зрозуміти Його або шукати Його, ставлення Бога є дуже чітким. Уявіть когось, хто колись пристрасно слідував за Богом, але потім, у якийсь момент, залишив Його та пішов. Якщо ця людина зараз захоче повернутися, то, як це не дивно, ви не знаєте, якою була б точка зору Бога або яким було б Його ставлення. Хіба це не вкрай сумно? Справа в тому, що це доволі поверхове питання. Якби ви справді розуміли Боже серце, ви знали б Його ставлення до такої людини, і ваша відповідь була б однозначною. Оскільки ви не знаєте, дозвольте Мені вам розповісти.

Ставлення Бога до тих, хто тікає під час Його роботи

Такі люди є всюди: після того, як вони переконалися в Божому шляху, з різних причин вони мовчки, не прощаючись, ідуть і роблять все, чого забажає їхнє серце. Наразі ми не будемо заглиблюватися в причини, з яких ці люди йдуть; спершу ми розглянемо, яким є ставлення Бога до таких людей. Воно дуже чітке. З того моменту, як ці люди йдуть, в очах Бога закінчується період їхньої віри. Не сама людина завершує його, а Бог. Те, що ця людина залишила Бога, означає, що вона вже відкинула Бога, що вона більше не хоче Його й не приймає Божого спасіння. Оскільки такі люди не хочуть Бога, чи може Він ще їх хотіти? Більше того, коли такі люди мають подібне ставлення, подібний погляд і твердо вирішили залишити Бога, вони вже розгнівали Божий характер. І це незважаючи на те, що вони, можливо, не розлютились і не лаяли Бога, незважаючи на те, що вони, можливо, не поводилися мерзенно чи надмірно, і незважаючи на те, що ці люди думають: «Якщо настане день, коли я вже достатньо нагуляюсь на волі або коли я все ще потребуватиму Бога для чогось, я повернуся. Або якщо Бог покличе мене, я повернуся», або вони кажуть: «Коли мені зовні буде завдано болю, або коли я побачу, що зовнішній світ занадто темний і занадто лихий, і я більше не хотітиму пливти за течією, я повернуся до Бога». Попри те, що ці люди подумки розрахували, коли саме вони повернуться, і попри те, що вони спробували залишити двері прочиненими для свого повернення, вони не розуміють, що у що б вони не вірили та як би вони не планували, все це лише сприймання бажаного за дійсне. Їхня найбільша помилка полягає в тому, що вони не усвідомлюють, як їхнє бажання піти змушує Бога почуватися. З того моменту, як вони вирішили покинути Бога, Він цілковито залишає їх; на той час у Своєму серці Він уже визначив результат такої людини. Що це за результат? Він полягає в тому, що ця людина буде однією з мишей, а тому загине разом із ними. Отже, люди часто спостерігають таку ситуацію: хтось залишає Бога, але при цьому не отримує покарання. Бог діє згідно зі Своїми власними принципами; деякі речі можна побачити, тоді як інші укладаються лише в Божому серці, тому люди не можуть бачити результатів. Та частина, яку видно людям, не обов’язково є справжньою стороною речей, але інша сторона, – та, яку ти не бачиш, – справді містить істинні найщиріші думки та висновки Бога.

Люди, які тікають під час Божої роботи, – це ті, хто залишає істинний шлях

Чому Бог може так серйозно карати людей, які тікають під час Його роботи? Чому Він так сильно на них гнівається? Перш за все, ми знаємо, що Божий характер – це велич і гнів; Він не вівця, яку будь-хто може зарізати, і тим більше не маріонетка, якою люди можуть керувати, як їм заманеться. Він також не порожнє місце, яким можна маніпулювати. Якщо ти справді віриш, що Бог існує, тоді ти повинен мати богобоязливе серце, і ти повинен знати, що Його сутність не можна гнівити. Цей гнів може бути спричинений словом, або, можливо, думкою, або, можливо, якоюсь мерзенною поведінкою, або, можливо, навіть формою незначного вчинку чи поведінкою, прийнятною з погляду людської етики; або, можливо, він спровокований ученням або теорією. Однак, якщо ти вже розгнівив Бога, твою можливість утрачено, і настали твої останні дні. Це жахлива річ! Якщо ти не розумієш, що Бога не можна ображати, то, можливо, ти не боїшся Його, і, можливо, регулярно ображаєш Його. Якщо ти не знаєш, як боятися Бога, тоді ти нездатний боятися Бога, і ти не знатимеш, як поставити себе на шлях простування Божим шляхом – страху перед Богом і втечі від злого. Щойно ти усвідомиш і зрозумієш, що Бога не можна ображати, ти дізнаєшся, що таке боятися Бога, а від злого втікати.

Простування шляхом страху перед Богом і втечі від злого не обов’язково пов’язане з тим, як багато істини ти знаєш, скільки випробувань ти пройшов або наскільки тебе дисципліновано. Радше це залежить від того ставлення, яке ти маєш до Бога у своєму серці, і від того, яку сутність ти виражаєш. Сутність людей та їхні суб’єктивні ставлення – ось що важливо, ось що має вирішальне значення. Що ж до тих, хто зрікся Бога й залишив Його, їхнє презирливе ставлення до Нього та їхні серця, які зневажають істину, вже розгнівали Його характер, тому в тому, що стосується Бога, їх ніколи не буде пробачено. Вони знали про існування Бога, отримали звістку про те, що Він уже прийшов, і навіть пізнали на власному досвіді нову Божу роботу. Їхній відхід не був наслідком введення в оману або запаморочення розуму, і тим більше ніхто не змушував їх піти. Радше вони свідомо та з ясним розумом вирішили залишити Бога. Їхній відхід не був наслідком збивання на манівці, їх ніхто не виганяв. Тому в очах Бога вони не ягнята, що відбилися від стада, і тим більше не блудні сини, що збилися зі шляху. Вони пішли безкарно, і такий стан, така ситуація гніває Божий характер, і саме через цей гнів Він видає їм безнадійні результати. Хіба такий результат не є страшним? Отже, якщо люди не знають Бога, вони можуть Його образити. І це не дрібниця! Якщо люди не сприймають Боже ставлення серйозно та досі вірять, що Він із нетерпінням чекає на їхнє повернення, тому що вони – одні з Його заблудлих овечок, і Він досі чекає, коли вони змінять свою думку, то дні їхнього покарання уже близько. Бог не просто відмовиться прийняти їх, – враховуючи, що вони вже вдруге гнівають Його характер, справа ще жахливіша! Своїм нешанобливим ставленням ці люди вже порушили Божі адміністративні постанови. Чи Він однаково їх прийме? У Своєму серці Бог дотримується таких принципів щодо цього питання: якщо хтось досяг упевненості в тому, що є істинним шляхом, і попри це все ще може свідомо та з ясним розумом відкинути Бога і відійти від Бога, то Він перекриє такій людині шлях до спасіння, і для цієї людини ворота в Царство відтепер будуть зачинені. Коли ця людина знову постукає, Бог не відчинить дверей; ця людина залишиться за дверима назавжди. Можливо, дехто з вас читав у Біблії історію Мойсея. Після того як Мойсея помазав Бог, двісті п’ятдесят князів громади висловили непокору Мойсею через його дії та з різних інших причин. Кому вони відмовилися коритися? Не Мойсею. Вони відмовилися коритися Божим влаштуванням; вони відмовилися коритися Божій роботі в цьому питанні. Вони сказали таке: «Ви занадто багато на себе берете, адже вся громада свята, кожен із них, і Єгова серед них». Чи ці слова та рядки дуже серйозні з людської точки зору? Вони несерйозні. Принаймні буквальне значення цих слів несерйозне. У юридичному сенсі вони не порушують жодних законів, адже на самій поверхні це не ворожі слова чи вирази, і тим паче вони не мають відтінку богозневаги. Це просто звичайні речення, і не більше. Чому ж тоді ці слова можуть викликати в Бога таку лють? Усе тому, що вони були промовлені не до людей, а до Бога. Виражені в них ставлення та характер – ось що сердить Божий характер, і вони спокушають Божий характер, який спокушати не можна. Усі ми знаємо, який кінець спіткав тих князів громади. Що стосується людей, які залишили Бога, якою є їхня точка зору? Яким є їхнє ставлення? І чому їхня точка зору та ставлення змушують Бога поводитися з ними таким чином? Причина в тому, що, хоча вони ясно знають, що Він – Бог, вони однаково обирають Його зрадити, і саме тому вони цілковито позбавлені шансів на спасіння. Як написано в Біблії: «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви» (До Євреїв 10:26). Чи маєте ви тепер чітке розуміння цього питання?

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.