Частина третя

Як Бог визначає людські результати та за якими стандартами Він це робить

Перш ніж ти дійдеш якихось поглядів або висновків, ти повинен спочатку зрозуміти, яким є ставлення Бога до тебе та що Він думає, а потім ти зможеш вирішити, чи твоє власне мислення є правильним, чи ні. Бог ніколи не використовував час як одиницю виміру для визначення результату людини, і Його визначення ніколи не ґрунтувалось на тому, скільки вона зазнала страждань. Що ж тоді Бог використовує як стандарт для визначення результату людини? Визначення його на основі часу найбільше відповідало би людським уявленням. Що більше, ви часто бачите таких людей, які в якийсь момент присвятили багато, витратили чимало, сплатили величезну ціну та сильно страждали. Саме вони, на ваш погляд, можуть бути спасенні Богом. Усе, що демонструють і чим живуть ці люди, точно відповідає людським уявленням про встановлені Богом стандарти для визначення результату людини. У що б ви не вірили, Я не перелічуватиму ці приклади один за одним. Якщо говорити коротко, то все, що не є стандартом у власному Божому розумінні, походить натомість із людської уяви, і все це – людські переконання. Якщо ти сліпо наполягаєш на своїх власних переконаннях і фантазіях, яким буде результат? Цілком очевидно, що наслідком цього може бути лише Божа зневага до тебе. Це тому, що ти завжди хизуєшся перед Богом своїми кваліфікаціями, змагаєшся з Ним, сперечаєшся з Ним, і ти не намагаєшся по-справжньому осягнути Його мислення, не намагаєшся зрозуміти Його волю чи Його ставлення до людства. Вчиняючи так, ти шануєш передусім самого себе; це не звеличує Бога. Ти віриш у себе; ти не віриш у Бога. Богові не потрібні такі люди, і Він не принесе їм спасіння. Якщо ти зможеш позбутися подібної точки зору і, більше того, виправити ті неправильні погляди, які ти мав у минулому, якщо ти зможеш надалі діяти відповідно до Божих вимог, якщо ти зможеш із цього моменту втілювати в життя шлях страху Божого та втікання від злого, якщо тобі вдасться шанувати Бога як Того, Хто є великим у всьому, і утримуватися від використання своїх особистих фантазій, точок зору або переконань для визначення себе та Бога, і якщо ти зможеш натомість шукати Божі наміри в усіх відношеннях, прийти до усвідомлення та розуміння Його ставлення до людства та догодити Йому, дотримуючись Його стандартів, то це буде чудово! Це означатиме, що ти збираєшся стати на шлях страху Божого та втечі від злого.

Якщо Бог не використовує різноманітні думки, ідеї та точки зору людей як стандарти для визначення їхніх результатів, то який стандарт Він використовує для визначення людських результатів? Він використовує випробування, щоб визначити їхні результати. Є два стандарти використання Богом випробувань для визначення результатів людей: перший – це кількість випробувань, через які проходять люди, а другий – це результати, до яких ці випробування призводять людей. Саме ці два показники визначають результат людини. Тепер зупинімося докладніше на цих двох стандартах.

Для початку, коли людина стикається з випробуванням від Бога (це випробування може бути для тебе незначним, не вартим згадування), Він ясно дасть тобі зрозуміти, що це Його рука на тобі, і що це саме Він влаштував цю обставину для тебе. Поки ти ще незрілого духовного стану, Бог влаштовуватиме випробування, для того щоб тебе перевірити, і ці випробування відповідатимуть твоєму духовному стану, тому, що ти здатний осмислити, і тому, що ти можеш витримати. Яка частина тебе перевірятиметься? Твоє ставлення до Бога. Чи це ставлення є дуже важливим? Звичайно, воно важливе! Воно має особливе значення! Це ставлення в людях – це результат, якого бажає Бог, тому, якщо йдеться про Бога, це найважливіша річ з усіх. В іншому разі Бог не став би витрачати Свої зусилля на людей, займаючись подібною роботою. За допомогою цих випробувань Бог хоче побачити твоє ставлення до Нього; Він хоче побачити, чи ти на правильному шляху, чи ні. Він також хоче побачити, чи боїшся ти Бога і чи втікаєш від злого. Тому, незалежно від того, багато чи мало істини ти розумієш у будь-який конкретний час, ти однаково постанеш перед Божими випробуваннями, і в міру того, як ти розумітимеш більше істини, Він продовжуватиме влаштовувати для тебе відповідні випробування. Коли ти вкотре постанеш перед випробуванням, Бог захоче побачити, чи твоя точка зору, твої ідеї та твоє ставлення до Нього зазнали якогось зростання за проміжний період часу. Деякі люди дивуються: «Чому Бог завжди хоче бачити ставлення людей? Хіба Він уже не побачив, як вони втілюють істину в життя? Навіщо би Йому ще хотіти бачити їхнє ставлення?». Це бездумна маячня! Якщо Бог діє таким чином, значить у цьому має полягати Його воля. Бог постійно спостерігає за людьми з боку, стежить за кожним їхнім словом і дією, за кожним їхнім вчинком і рухом; Він навіть спостерігає за кожною їхньою думкою та ідеєю. Бог зауважує все, що відбувається з людьми, – їхні добрі вчинки, їхні недоліки, їхні переступи, навіть їхні бунти та зради – як свідчення, за яким можна визначити їхні результати. Крок за кроком, мірою піднесення Божої роботи, ти чутимеш більше істин і почнеш сприймати більше позитивних речей та інформації, і ти здобудеш більше реальності істини. Упродовж цього процесу Божі вимоги до тебе також зростатимуть, і мірою цього Він влаштовуватиме для тебе серйозніші випробування. Його мета – перевірити, чи за цей час твоє ставлення до Нього зазнало поступу. Звичайно, коли це станеться, то точка зору, якої Бог вимагає від тебе, відповідатиме твоєму розумінню реальності істини.

Мірою поступового зростання твого духовного стану зростатиме і стандарт, якого Бог вимагає від тебе. Поки ти ще незрілий, Він встановить для тебе дуже низький стандарт, якому ти повинен відповідати; коли твій духовний стан дещо зросте, Він підніме твій стандарт трохи вище. Але що зробить Бог після того, як ти здобудеш розуміння всієї істини? Він змусить тебе пройти ще більші випробування. Що серед цих випробувань Бог бажає отримати від тебе, що Він хоче в тобі побачити – то це глибше пізнання Його, справжнє благоговіння перед Ним. У цей час Його вимоги до тебе будуть вищими та «суворішими», ніж вони були тоді, коли твій духовний стан був більш незрілим (люди можуть вважати їх суворими, але Бог насправді вважає їх прийнятними). Коли Бог випробовує людей, яку реальність Він бажає створити? Він постійно просить, щоб люди віддали Йому свої серця. Деякі люди скажуть: «Як я можу це віддати? Я виконав свій обов’язок; я залишив свій дім та засоби для існування, і я присвятив усього себе. Хіба все це не є прикладами того, що я віддаю своє серце Богові? Як ще я міг би віддати своє серце Богові? Чи могло б так бути, що це не були способи віддати Йому моє серце? Якою конкретно є Божа вимога?». Ця вимога дуже проста. Насправді є люди, які вже тією чи іншою мірою віддали свої серця Богові на різних етапах своїх випробувань, але переважна більшість людей ніколи не віддають своїх сердець Богові. Коли Бог випробовує тебе, Він бачить, чи твоє серце з Ним, із плоттю чи з сатаною. Коли Бог випробовує тебе, Він бачить, чи стоїш ти в опозиції до Нього, чи перебуваєш в сумісній із Ним позиції, а також Він бачить, чи на Його боці твоє серце. Коли ти незрілий і стикаєшся з випробуваннями, у тебе мало впевненості, і ти не можеш знати, що саме тобі потрібно робити, щоб виконати Божі наміри, адже твоє розуміння істини є обмеженим. Однак, якщо ти все ще можеш молитися Богові щиро та від усієї душі, і якщо ти готовий віддати Йому своє серце, зробити Його своїм владикою та бути готовим принести Йому в жертву все те, що ти вважаєш найдорогоціннішим, тоді ти вже віддав своє серце Богу. Мірою того, як ти слухатимеш більше проповідей і розумітимеш більше істини, твій духовний стан також поступово зростатиме. У цей час стандарт Божих вимог буде вже не таким, як тоді, коли ти був незрілим; Він вимагатиме від тебе вищого стандарту. Мірою того, як люди поступово віддають свої серця Богові, їхні серця повільно наближаються до Нього; коли люди зможуть щиро наблизитися до Бога, тоді їхні серця шануватимуть Його дедалі більше. Богу потрібне саме таке серце.

Коли Бог хоче отримати чиєсь серце, Він наражатиме цю людину на численні випробування. Під час цих випробувань, якщо Бог не отримає серця цієї людини або не побачить, що ця людина має якесь ставлення, – тобто, якщо Бог не побачить, що ця людина практикує або поводиться таким чином, щоб виказати повагу до Нього, і якщо Він також не побачить у цій людині ставлення та рішучості втікати від злого, – тоді, після численних випробувань, Боже терпіння щодо неї буде вичерпано, і Він більше не терпітиме її. Він більше не випробовуватиме цю людину, і Він більше не працюватиме над нею. Тож що це означає для результату цієї людини? Це означає, що вона не має жодного результату. Можливо, ця людина не вчинила жодного зла; можливо, вона не зробила нічого руйнівного та не завдала ніякого клопоту. Можливо, вона не чинила опору Богові відкрито. Однак серце цієї людини залишається прихованим від Бога; у неї ніколи не було чіткого ставлення та точки зору щодо Бога, і Бог не може ясно побачити, що її серце було віддано Йому або що вона прагне боятися Його, а від злого втікати. Бог втрачає терпіння з такими людьми та більше не платитиме за них жодної ціни, не виявлятиме до них милосердя або не працюватиме над ними. Життя віри в Бога для такої людини вже скінчилося. Це тому, що у всіх численних випробуваннях, які Бог їй дав, Бог так і не отримав бажаного Ним результату. Отже, є низка людей, в яких Я ніколи не бачив просвітління та освітлення від Святого Духа. Як це можна побачити? Ці люди могли вірити в Бога багато років, і зовні вони поводилися завзято; вони прочитали багато книг, займалися багатьма справами, заповнили дюжину або десь стільки нотатників та опанували незліченну кількість слів і вчень. Однак у них ніколи не спостерігається видиме зростання, їхні погляди на Бога залишаються невидимими, а їхнє ставлення – досі неясним. Іншими словами, їхні серця не можна побачити; вони повсякчас загорнені та запечатані – вони запечатані для Бога. Як наслідок, Він ніколи не бачив їхніх справжніх сердець, Він ніколи не бачив у цих людях справжнього благоговіння перед Ним і, що більше, Він ніколи не бачив, як ці люди йдуть Його шляхом. Якщо дотепер Бог ще не здобув таких людей, чи може Він здобути їх у майбутньому? Не може! Чи буде Він і надалі домагатися того, що неможливо отримати? Не буде! Яким же є нинішнє ставлення Бога до таких людей? (Він зневажає та ігнорує їх.) Він їх ігнорує! Бог не дослухається до таких людей; Він їх зневажає. Ви запам’ятали ці слова дуже швидко та дуже точно. Здається, що ви зрозуміли те, що почули!

Деякі люди, коли починають слідувати за Богом, ще незрілі та неосвічені; вони не розуміють Його волі та не знають, що означає вірити в Нього. Вони засвоюють придуманий людиною і хибний шлях віри в Бога та слідування за Ним. Коли такі люди стикаються з випробуваннями, вони цього не усвідомлюють; вони залишаються несприйнятливими до Божого керівництва та просвітління. Вони не знають, що означає віддати свої серця Богові або що значить бути непохитним під час випробувань. Бог дасть таким людям обмежену кількість часу, і впродовж цього часу Він дозволить їм зрозуміти природу Його випробувань та Свої наміри. Після цього ці люди мають продемонструвати свої точки зору. Тих, хто перебуває на цьому етапі, Бог усе ще чекає. Що ж до тих, хто має певні погляди, але досі вагається, хто хоче віддати своє серце Богу, але не примирився з цим, і хто, незважаючи на те, що втілив деякі основні істини в життя, намагається сховатись і здатися, коли стикається зі значними випробуваннями, – яким є ставлення Бога до них? У Нього все ще є невеликі очікування стосовно цих людей, і результат залежить від їхнього ставлення та виконання. Якщо люди не активні в поступі, що робить Бог? Він від них відмовляється. Це тому, що перш ніж Бог відмовиться від тебе, ти вже відмовився від себе. Отже, ти не можеш звинувачувати Бога в тому, що Він так робить. Це неправильно з твого боку – тримати образу на Бога.

Різноманітні збентеження, які викликає в людей практичне запитання

Є ще один тип людей, які мають найтрагічніший результат з усіх; це той різновид людей, про який Мені найменше подобається згадувати. Вони трагічні не тому, що отримали Боже покарання, і не тому, що через Його суворі вимоги мають трагічний результат; вони трагічні радше тому, що самі це собі спричиняють. Як-то кажуть, вони самі собі копають могилу. Що за людина робить таке? Ці люди не йдуть правильним шляхом, і їхні результати виявлені заздалегідь. В очах Бога такі люди є найбільшими об’єктами Його гидування. З людської точки зору, такі люди – найжалюгідніші. Коли такі люди починають слідувати за Богом, вони дуже ревні; вони платять чималу ціну, вони доброї думки про перспективи Божої роботи та мають багату уяву стосовно їхнього власного майбутнього. Вони також особливо впевнені в Богові, вірячи, що Він може зробити людину довершеною та привести її до славного місця призначення. Тим не менш, із якоїсь причини ці люди потім втікають під час Божої роботи. Що тут означає «втікають»? Це означає, що вони зникають, не попрощавшись, навіть без жодного звуку; вони йдуть, не сказавши ані слова. Хоча такі люди стверджують, що вірять у Бога, на своєму шляху віри вони ніколи по-справжньому не пускають коріння. Тому, незалежно від того, як довго вони вірили в Нього, вони однаково здатні відвернутися від Бога. Деякі люди йдуть, щоб зайнятися бізнесом, деякі – щоб жити своїм життям, деякі – щоб розбагатіти, а деякі – щоб одружитися та завести дітей… Серед тих, хто йде, є й такі, хто згодом зазнає нападів сумління та захоче повернутись, і такі, кому дуже важко перебиватись, і зрештою вони дрейфують у цьому світі роками. Ці блукачі переживають чимало страждань, і вони вважають, що перебування у світі є надто болісним, і що вони не можуть бути відокремлені від Бога. Вони хочуть повернутися до Божого дому, щоб отримати втіху, мир і радість, і вони хочуть і надалі вірити в Бога, щоб уникнути лиха або досягти спасіння та прекрасного місця призначення. Це тому, що ці люди вірять, що Божа любов безмежна, а Його благодать невичерпна. Вони гадають, що незалежно від того, що людина скоїла, Бог повинен простити її та бути терпимим до її минулого. Ці люди кажуть знову і знову, що хочуть повернутися та виконувати свої обов’язки. Є навіть ті, хто віддає частину свого майна церкві, сподіваючись, що це проторує шлях назад до Божого дому. Яким є ставлення Бога до таких людей? Як Він повинен визначити їхні результати? Не соромтеся висловитись. (Я думала, що Бог прийняв би таку людину, але після того, що я щойно почула, я відчуваю, що Він може й не прийняти.) Озвуч свої аргументи. (Такі люди приходять до Бога тільки для того, щоб їхнім результатом не була смерть. Вони не приходять вірити в Бога від справжньої щирості; вони приходять, тому що знають, що Божа робота незабаром буде завершена, тому вони перебувають в ілюзії, буцімто можуть прийти та отримати благословення.) Ти кажеш, що ці люди не вірять у Бога щиро, тому Він не може їх прийняти, правильно? (Так.) (Я розумію це так, що такі люди є просто пристосуванцями та не вірять у Бога щиросердно.) Вони не прийшли, щоб вірити в Бога; вони – пристосуванці. Добре сказано! Ці пристосуванці є тим різновидом людей, яких усі ненавидять. Вони пливуть у будь-яку сторону, куди дме вітер, і їх не змусиш нічого робити, якщо лише вони не збираються щось із цього отримати, тому, звичайно, вони мерзенні! Чи є ще в когось із братів чи сестер думка, якою вони хотіли би поділитися? (Бог більше не прийме їх, тому що Його робота ось-ось завершиться, і зараз настає час, коли визначаються результати людей. Саме в цей час ці люди хочуть повернутися – не тому, що вони справді хочуть шукати істину, а тому, що вони бачать лиха, що насуваються, або тому, що на них впливають зовнішні чинники. Якби вони справді мали намір шукати істину, вони б ніколи не втекли посеред Божої роботи.) Чи є ще якісь думки? (Вони не будуть прийняті. Насправді, Бог уже дав їм можливості, але вони були затяті в недбалому ставленні до Нього. Якими б не були наміри цих людей, і навіть якщо вони справді покаються, Бог однаково не дозволить їм повернутися. Це тому, що Він дав їм багато можливостей, але вони вже продемонстрували своє ставлення: вони хотіли полишити Бога. З цієї причини, якщо вони спробують повернутися зараз, Бог їх не прийме.) (Я згодна з тим, що Бог не прийме таку людину, адже якщо людина побачила істинний шлях, переживала Божу роботу протягом настільки тривалого періоду часу й однаково може повернутись у світ і в обійми сатани, то це величезна зрада Бога. Попри той факт, що сутність Бога – це милосердя та любов, усе залежить від того, на який вид людини цю сутність спрямовано. Якщо ця людина приходить до Бога, шукаючи втіхи або прагнучи чогось, на що можна покласти свої надії, то вона просто не з тих, хто щиро вірить у Бога, і Боже милосердя до таких людей на цьому закінчується.) Якщо сутність Бога – милосердя, то чому б Йому не вділити такій людині його трохи більше? Із дещицею додаткового милосердя хіба ця людина не одержала б можливість? У минулому люди часто казали, що Бог хоче, аби кожна людина була спасенна, і не бажає, щоб хтось зазнав загибелі; якщо зі ста овець одна загубиться, Бог залишить дев’яносто дев’ять, щоб вирушити на пошуки зниклої. Тепер, коли йдеться про цих людей, чи повинен Бог прийняти їх і дати їм другий шанс завдяки їхній щирій вірі? Насправді це не складне запитання; воно дуже просте! Якщо ви справді розумієте Бога та маєте реальне знання про Нього, тоді багато пояснень не потрібно – як і не потрібно багато припущень, чи не так? Ваші відповіді на правильному шляху, але вони все ще далекі від Божого ставлення.

Щойно деякі з вас висловили впевненість, що Бог не міг би прийняти таку людину. Інші коливалися, вважаючи, що Бог може її прийняти, а може й ні, – таке ставлення є більш поміркованим. Були й ті, хто сподівався, що Бог прийме таку людину, – таке ставлення є більш двозначним. Ті з вас, хто впевнений у своїй думці, вважають, що Бог так довго працював, і що Його робота завершена, тому Йому не потрібно бути терпимим до цих людей; відповідно, ви вважаєте, що Він не прийме їх знову. Більш помірковані з вас вважають, що ці питання повинні вирішуватися відповідно до індивідуальних обставин; якщо серця цих людей невіддільні від Бога, якщо вони щиро вірять у Бога і прагнуть істини, то Бог повинен забути їхні колишні слабкості та недоліки – Він повинен пробачити цим людям, дати їм другий шанс і дозволити їм повернутися до Його дому та прийняти Його спасіння. Однак, якщо ці люди згодом знову втечуть, то Богові вони більше не будуть потрібні, і відмову від них не можна вважати несправедливістю. Є й інша група, яка сподівається, що Бог може прийняти таку людину. Ця група не зовсім впевнена, чи Бог зробить це насправді, чи ні. Якщо вони вважають, що Він повинен прийняти таку людину, але Він цього не робить, то, схоже, такий погляд дещо не відповідає Божому баченню. Якщо ж вони вважають, що Бог не повинен приймати таку людину, а Бог раптом каже, що Його любов до людей безмежна та що Він готовий дати такій людині ще один шанс, то чи не є це прикладом викриття людського невігластва? У будь-якому разі, ви всі маєте власні точки зору. Ці точки зору представляють певне знання в рамках ваших власних думок; вони також є відображенням глибини вашого розуміння істини та Божої волі. Так казати правильно, хіба ні? Чудово, що ви маєте думки з цього приводу. Проте все ще залишається запитання, чи є ваші думки правильними. Ви всі трохи стурбовані, хіба ні? «Тоді що ж правильно? Я не маю чіткого розуміння, і я не знаю напевно, що думає Бог, і Він мені нічого не сказав. Звідки мені знати, що Він думає? Ставлення Бога до людства – це любов. Виходячи з того, яким було Його ставлення в минулому, Він повинен прийняти таку людину, але я не дуже ясно уявляю теперішнє ставлення Бога; я можу лише сказати, що, можливо, Він прийме цю людину, а можливо, й ні». Це сміховинно, чи не так? Це запитання справді вас спантеличило. Якщо у вас немає правильної точки зору на це питання, то що ви робитимете, коли ваша церква насправді зіткнеться з такою людиною? Якщо ви не дасте раду цій ситуації, ви можете образити Бога. Хіба це не небезпечна справа?

Чому Я хотів запитати про ваші погляди на питання, яке Я щойно порушив? Я хотів перевірити ваші точки зору, перевірити, як багато ви знаєте про Бога, наскільки ви розумієте Його наміри та ставлення. Яка ж відповідь? Відповідь полягає у самих ваших точках зору. Деякі з вас дуже консервативні, а деякі використовують свою уяву, щоб вгадувати. Що таке «вгадувати»? Це означає, що ви не здатні розпізнати, як мислить Бог, а тому висуваєте безпідставні припущення про те, що Бог повинен мислити певним чином; насправді ви самі не знаєте, праві ви чи ні, тому озвучуєте суперечливу точку зору. Поставши перед цим фактом, що ви побачили? Слідуючи за Богом, люди рідко звертають увагу на Його волю, і вони рідко прислухаються до Його думок та Його ставлення до людей. Люди не розуміють Божих думок, тому, почувши запитання про Його наміри та характер, ви губитеся; ви впадаєте в глибоку невизначеність, а потім або намагаєтеся вгадати, або робите ставки. Що це за спосіб мислення такий? Це доводить факт: більшість людей, які вірять у Бога, сприймає Його як порожнє місце, і як щось, що в одну хвилину ніби існує, а в іншу – вже ні. Чому Я це так формулюю? Тому що коли б ви не стикалися з проблемою, ви не знаєте Божої волі. Чому ви не знаєте Його волі? Не лише зараз, але від початку до кінця, ви не знаєте Божого ставлення до цієї проблеми. Ти не можеш цього збагнути й не знаєш, яким є ставлення Бога, але чи ти замислювався над цим? Чи прагнув ти про це дізнатися? Чи ти спілкувався про це? Ні! Це підтверджує факт: Бог твоєї віри не має жодного зв’язку з Богом реальності. У своїй вірі в Бога ти обмірковуєш тільки свої власні наміри та наміри своїх керівників; ти розмірковуєш лише про поверхове та доктринальне значення Божих слів, по-справжньому не намагаючись пізнати або шукати Божу волю. Хіба це не так? Сутність цієї проблеми просто жахлива! За стільки років Я побачив багатьох людей, які вірять у Бога. На що їхня віра перетворила Бога в їхній свідомості? Деякі люди вірять у Бога так, наче Він просто порожнє місце. У цих людей немає відповіді на запитання щодо існування Бога, тому що вони не можуть ані відчути, ані вловити Його присутність чи Його відсутність, не кажучи вже про те, щоб ясно її побачити чи зрозуміти. Підсвідомо ці люди вважають, що Бога не існує. Інші вірять у Бога так, наче Він – людина. Ці люди вважають, що Він нездатний зробити все те, що вони також нездатні зробити, і що Він повинен думати так, як думають вони. Їхнє визначення Бога – це «невидима та недоторкана людина». Також існує група людей, які вірять у Бога так, наче Він маріонетка; ці люди вважають, що Бог не має емоцій. Вони думають, що Бог – це глиняна статуя, і що коли Бог стикається з проблемою, у Нього немає ані ставлення, ані точки зору чи ідей; вони вважають, що Він підвладний людству. Люди просто вірять у те, у що хочуть вірити. Якщо вони роблять Його великим, тоді Він великий; якщо вони роблять Його малим, тоді Він малий. Коли люди грішать і потребують Божого милосердя, терпимості та любові, вони припускають, що Бог повинен виявити Своє милосердя. Ці люди винаходять «Бога» у своїй власній свідомості, а потім змушують цього «Бога» виконувати їхні вимоги та задовольняти всі їхні бажання. Незалежно від того, коли, де та чим займаються такі люди, вони впроваджуватимуть цю фантазію в своєму ставленні до Бога та у своїй вірі. Є навіть такі, хто, розгнівавши Божий характер, однаково переконані, що Він може їх спасти, тому що припускають, що Божа любов безмежна, а Його характер праведний, і що хоч би скільки людина не ображала Бога, Він нічого цього не згадає. Вони думають, що, оскільки людські недоліки, людські провини та людський непослух – це миттєві прояви людського характеру, Бог дасть людям шанс, буде до них терпимий і терплячий; вони вірять, що Бог однаково любитиме їх як і раніше. Таким чином вони зберігають великі надії на досягнення спасіння. Насправді, як би люди не вірили в Бога, доки вони не прагнутимуть істини, Він ставитиметься до них негативно. Це тому, що за час твоєї віри в Бога, навіть якщо ти взяв до рук книгу слів Божих, і побачив у ній скарб, і вивчаєш та читаєш її щодня, ти відсуваєш справжнього Бога в сторону. Ти вважаєш Його просто порожнім місцем або просто людиною, – а деякі з вас вважають Його не більше ніж маріонеткою. Чому Я це так формулюю? Я роблю це, бо Моє бачення таке: незалежно від того, чи постаєш ти перед проблемою, чи стикаєшся з якимись обставинами, ті речі, які існують у твоїй підсвідомості, ті речі, які ти породжуєш у собі, ніколи не мали жодного зв’язку зі словами Бога чи з пошуком істини. Ти знаєш тільки те, що ти сам думаєш, якою є твоя власна точка зору, а потім ти нав’язуєш свої власні ідеї та думки Богові. У твоїй свідомості вони стають точками зору Бога, і ти робиш із цих точок зору стандарти, яких неухильно дотримуєшся. З часом, продовжуючи так робити, ти дедалі більше віддаляєшся від Бога.