Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота

Частина друга

Ідіть шляхом Божим: бійтеся Бога, а від злого втікайте

Є вислів, який ви повинні взяти до відома. Я вважаю, що цей вислів є дуже важливим, тому що він спадає Мені на думку незліченну кількість разів щодня. Чому? Тому, що щоразу, коли Я стикаюся з кимось, щоразу, коли Я чую чиюсь історію, щоразу, коли Я чую про досвід чи свідчення віри в Бога якоїсь людини, Я завжди використовую цей вислів, щоб визначити у Своєму серці, чи ця людина є тим типом людини, якого хоче Бог, і тим типом людини, який подобається Богу, чи ні. Отже, що це за вислів? Зараз Я тримаю вас усіх в напруженому очікуванні. Коли Я розкрию вам цей вислів, можливо, ви почуватиметеся розчарованими, тому що є деякі, хто протягом багатьох років повторював його як порожні слова. Проте Я жодного разу не озвучував його просто заради слів. Цей вислів живе в Моєму серці. Отже, що це за вислів? Він такий: «Ідіть шляхом Божим: бійтеся Бога, а від злого втікайте». Хіба це не вельми проста фраза? Тим не менш, попри її простоту, люди, які насправді глибоко розуміють ці слова, відчують, що вони мають велику вагу, що цей вислів є дуже цінним для практики людини, що це рядок із мови життя, який містить реальність істини, що він являє собою довічну мету для тих, хто прагне догодити Богу, і що це довічний шлях, яким повинен слідувати кожен, хто уважний до Божих намірів. Отже, що ви думаєте: хіба цей вислів не є істиною? Він має таку значущість чи не має її? Також, можливо, деякі з вас розмірковують над цим висловом і намагаються зрозуміти його, і, можливо, є й ті, хто навіть сумнівається в ньому: чи є цей вислів дуже важливим? Чи він дуже важливий? Чи потрібно так сильно на ньому наголошувати? Також, можливо, серед вас є й такі, кому цей вислів не дуже подобається, тому що ви вважаєте, що взяти Божий шлях і звести його до одного цього вислову – це надмірне спрощення. Узяти все, що сказав Бог, і звести це до одного вислову, – хіба це не виставило б Бога надто незначним? Чи це так? Можливо, більшість із вас не до кінця розуміє глибоке значення цих слів. Хоча ви всі записали цей вислів, ви не маєте наміру зберігати його у своїх серцях; ви просто записали його у своїх нотатниках, аби переглядати та обмірковувати на дозвіллі. Деякі з вас навіть не завдадуть собі клопоту запам’ятати цей вислів, не кажучи вже про те, щоб спробувати застосувати його з користю. Чому ж Я хочу згадати цей вислів? Незалежно від вашої точки зору і незалежно від того, що ви думаєте, Я повинен був згадати цей вислів, тому що він має надзвичайне значення для того, як Бог визначає людські результати. Незалежно від того, яким наразі є ваше розуміння цього вислову або як ви до нього ставитеся, Я однаково скажу вам таке: якщо люди можуть застосувати слова цього вислову на практиці та пережити їх на власному досвіді, і досягти стандарту страху до Бога та втечі від злого, тоді вони неодмінно будуть спасенні та напевно матимуть добрі результати. Однак, якщо ти не зможеш відповідати стандарту, викладеному в цьому вислові, тоді можна сказати, що твій результат є невідомим. Отже, Я говорю з вами про цей вислів для вашої власної ментальної підготовки, а також щоб ви знали, за яким стандартом Бог вас вимірює. Як Я щойно вам сказав, цей вислів надзвичайно важливий для Божого спасіння людства, а також для того, як Він визначає людські результати. У чому його важливість? Вам би дуже хотілося знати, тож ми сьогодні про це поговоримо.

Бог використовує різноманітні випробування, щоб перевірити, чи люди бояться Бога, а від злого втікають

У кожен період Своєї роботи Бог обдаровує людей деякими словами та розповідає їм про деякі істини. Ці істини служать тим шляхом, якого люди повинні дотримуватися, тим шляхом, яким вони повинні йти, тим шляхом, який дозволяє їм боятися Бога, а від злого втікати, і тим шляхом, який люди повинні втілювати в життя та якого повинні дотримуватися у своєму житті й упродовж своїх життєвих подорожей. Саме з цих причин Бог звертається цими висловлюваннями до людства. Цих слів, які походять від Бога, люди повинні дотримуватися, а дотримуватися їх – значить отримати життя. Якщо людина не дотримується їх, не практикує їх і не живе Божими словами у своєму житті, значить, така людина не втілює істину в життя. Що більше, якщо люди не втілюють істину в життя, то вони не бояться Бога та не втікають від злого, як і не можуть вони догодити Богові. Люди, не здатні догодити Богу, не можуть отримати Його похвалу, і такі люди не мають результату. Отже, як тоді Бог у ході Своєї роботи визначає результат людини? Які методи Бог використовує, щоб визначити людський результат? Можливо, на даний момент ви все ще не маєте чіткого уявлення про це, але коли Я розповім вам про цей процес, це стане цілком зрозуміло, тому що багато хто з вас уже пізнав це на власному досвіді.

Упродовж Своєї роботи, від самого початку Бог визначив випробування для кожної людини, – або, можна сказати, для кожного, хто за Ним слідує, – і ці випробування бувають різної величини. Є ті, хто пережив випробування бути відкинутим своєю родиною, ті, хто пережив випробування несприятливим оточенням, ті, хто пережив випробування бути заарештованим і підданим тортурам, ті, хто пережив випробування бути поставленим перед вибором, і ті, хто зіткнувся з випробуванням грошима та статусом. Загалом, кожен із вас стикався з найрізноманітнішими випробуваннями. Чому Бог працює таким чином? Чому Він із кожним так поводиться? Якого саме результату Він прагне? Ось що Я хочу до вас донести: Бог хоче побачити, чи ця людина є такою, яка боїться Його, а від злого втікає, чи ні. Це означає, що коли Бог дає тобі випробування і наражає тебе на ті чи інші обставини, Його намір – перевірити, чи ти є людиною, яка боїться Його, а від злого втікає, чи ні. Якщо на когось покладено обов’язок зберігати пожертву, і цей обов’язок призводить до контакту з Божою пожертвою, чи сказав би ти, що це щось, влаштоване Богом? Безперечно, це так! Усе, з чим ти стикаєшся, є чимось, що влаштував Бог. Коли ти зіткнешся з цим питанням, Бог потай спостерігатиме за тобою, стежачи за тим, які вибори ти робиш, як ти практикуєш і які думки у тебе виникають. Найбільше Бога хвилює кінцевий результат, оскільки саме цей результат допоможе Йому оцінити, чи ти відповідав Його стандарту в цьому конкретному випробуванні. Однак щоразу, коли люди стикаються з проблемою, вони часто не замислюються над тим, чому вони з нею зіткнулися, відповідності якому стандарту Бог від них очікує, що Він хоче в них побачити або що Він хоче від них одержати. Зіткнувшись із цією проблемою, такі люди просто думають: «Це дещо, з чим я зіткнувся; я маю бути обережним, а не легковажним! Хай там що, це Божа пожертва, і я не можу її торкатися». Озброївшись такими спрощеними думками, люди вважають, що вони виконали свої обов’язки. Такий результат цього випробування задовольнив би Бога чи ні? Давайте, поговоріть про це. (Якщо люди бояться Бога у своїх серцях, то, зіткнувшись із обов’язком, який дозволяє їм доторкнутися до Божої пожертви, вони подумають про те, наскільки легко було б образити Божий характер, і це змусить їх обов’язково діяти з обережністю.) Твоя відповідь на правильному шляху, але ще не цілковито правильна. Ходити Божим шляхом не означає дотримуватися поверхових правил; радше, це означає, що коли ти стикаєшся з проблемою, ти розглядаєш її передусім як ситуацію, влаштовану Богом, відповідальність, яку Він поклав на тебе, або завдання, яке Він тобі доручив. Зіткнувшись із цією проблемою, ти повинен навіть розглядати її як випробування, яке Бог перед тобою поставив. Коли ти стикаєшся з цією проблемою, у своєму серці ти повинен мати стандарт, і ти повинен думати, що ця справа прийшла від Бога. Ти повинен думати про те, як поводитися із цим у такий спосіб, щоб виконати своє зобов’язання, залишаючись вірним Богові, а також як зробити це, не гніваючи Його або не ображаючи Його характер. Хвилину тому ми говорили про зберігання пожертв. Це питання включає пожертви, і воно також стосується твого обов’язку та твоєї відповідальності. Ти зобов’язаний нести цю відповідальність. Однак, коли ти стикаєшся з цією проблемою, чи існує якась спокуса? Авжеж. Звідки походить ця спокуса? Ця спокуса походить від сатани, а також вона походить від людського зла, розбещених характерів. Оскільки існує спокуса, це питання включає людську непохитність у свідченні, що також є твоєю відповідальністю та обов’язком. Деякі люди кажуть: «Це таке незначне питання, невже справді важливо надавати йому такого великого значення?». Важливіше нікуди! Справа в тому, що для того, щоб дотримуватися Божого шляху, ми не можемо залишати поза увагою нічого, що відбувається з нами або навколо нас, навіть дрібниці; незалежно від того, чи вважаємо ми, що маємо звертати на це увагу чи ні, допоки перед нами стоїть якесь питання, ми не повинні залишати його поза увагою. Усе, що відбувається, слід розглядати як випробування, які нам дає Бог. Що ви думаєте про такий підхід? Якщо у тебе таке ставлення, це підтверджує один факт: у глибині душі ти боїшся Бога та прагнеш втекти від злого. Якщо у тебе є таке бажання догодити Богові, то те, що ти втілюєш у життя, не буде далеким від відповідності стандарту страху перед Богом та втечі від злого.

Часто зустрічаються ті, хто вважає, що питання, яким люди не приділяють багато уваги та про які зазвичай не згадують, – це лише незначні дрібниці, ніяк не пов’язані з утіленням істини в життя. Зіткнувшись із подібним питанням, ці люди не дуже замислюються над ним, а потім пускають його на самоплив. Однак насправді це питання було уроком, який тобі слід вивчити, – уроком про те, як боятися Бога, а від злого втікати. Крім того, що тебе має хвилювати ще більше, так це знання про те, що робить Бог, коли це питання постає перед тобою. Бог знаходиться поруч із тобою, спостерігаючи за кожним твоїм словом та вчинком і стежачи за всім, що ти робиш, і за тим, які зміни відбуваються у твоїх думках, – це Божа робота. Деякі люди запитують: «Якщо це правда, то чому я цього не відчув?». Ти не відчув цього, тому що ти не дотримувався шляху страху перед Богом та втечі від злого як свого основного шляху; тому ти не можеш відчути тонкої роботи Бога в людях, яка проявляється залежно від різних думок та вчинків людей. Ти – роззява! Що таке основна справа? Що таке другорядна справа? Справи, пов’язані з простуванням Божим шляхом, не поділяються на основні та другорядні, всі вони мають велике значення – ви можете це прийняти? (Ми можемо це прийняти.) Що стосується повсякденних справ, існують такі, які люди вважають дуже важливими й значними, та інші, які вважаються незначними дрібницями. Люди часто вважають ці основні справи дуже важливими, і вони гадають, що ті були послані Богом. Однак, мірою того як ці основні справи розгортаються, через незрілий духовний стан людей, а також через їхній низький духовний рівень, люди часто неспроможні виконати Божу волю, не можуть отримати жодних одкровень і нездатні здобути ніякого фактичного знання, що має цінність. Що ж до незначних справ, то люди просто їх не помічають і залишають їх потроху на самоплив. По суті, люди втратили багато можливостей бути дослідженими перед Богом та бути випробуваними Ним. Що це означає, якщо ти повсякчас не помічаєш людей, події, об’єкти та ситуації, які Бог влаштував для тебе? Це означає, що кожен день, і навіть щомиті, ти постійно відмовляєшся від Божого вдосконалення тебе, а також від Його керівництва. Щоразу, коли Бог влаштовує ситуацію для тебе, Він потай спостерігає, дивиться на твоє серце, стежить за твоїми думками та міркуваннями, спостерігає за тим, як ти думаєш, і чекає, як ти вчиниш. Якщо ти легковажна людина, – та, яка ніколи не ставилася серйозно до Божого шляху, Його слів або істини, – ти не пам’ятатимеш або не звертатимеш уваги на те, що Бог хоче довершити, або на вимоги, яким Він чекав, що ти відповідатимеш, коли створював певні обставини для тебе. Ти також не знатимеш, яке відношення люди, події та об’єкти, з якими ти стикаєшся, мають до істини або Божої волі. Після того, як ти зіткнешся з повторюваними обставинами та повторюваними випробуваннями, подібними до цих, і Бог не бачитиме в тобі жодних результатів, як Він діятиме далі? Неодноразово зіткнувшись із випробуваннями, ти не звеличив Бога у своєму серці, як і не побачив в обставинах, які Бог влаштував для тебе, те, чим вони є: випробуваннями та перевірками від Бога. Натомість, одну по одній, ти відкинув можливості, які Бог дарував тобі, вкотре і знову пускаючи їх на самоплив. Хіба це не крайній непослух, який виявляють люди? (Це так.) Чи почуватиметься Бог через це ображеним? (Почуватиметься.) Неправильно, Бог не почуватиметься ображеним! Почувши від Мене такі слова, ви знову були шоковані. Можливо, ви думаєте: «Хіба раніше не було сказано, що Бог завжди почувається ображеним? А отже, хіба Бог не почуватиметься ображеним? Як ні, то коли ж Він почувається ображеним?». Коротко кажучи, Бог не почуватиметься ображеним у цій ситуації. Тоді яким же є ставлення Бога до описаного вище типу поведінки? Коли люди відкидають випробування та перевірки, які посилає їм Бог, і коли вони ухиляються від них, існує лише одне ставлення, яке Бог має до таких людей. Що ж це за ставлення? Бог зневажає такий вид людей від щирого Свого серця. Слово «зневажає» має два смислові шари. Як Мені це пояснити з Моєї точки зору? Глибоко всередині слово «зневажати» несе в собі відтінок огиди й ненависті. А як щодо іншого шару його значення? Це та частина, яка має на увазі відмову від чогось. Адже всі ви знаєте, що означає «відмовлятися», чи не так? У двох словах, «зневажати» – це слово, яке відображає остаточну реакцію і ставлення Бога до тих людей, які поводяться подібним чином; це крайній ступінь ненависті до них і відрази, а отже, це призводить до рішення відмовитися від них. Це остаточне рішення Бога щодо людини, яка ніколи не ходила Божим шляхом, і яка ніколи не боялася Бога та не втікала від злого. Тепер ви всі бачите важливість того вислову, який Я згадував раніше?

Тепер ви розумієте, який метод Бог використовує для визначення результатів людей? (Він влаштовує різні обставини щодня.) Він влаштовує різні обставини, – це те, що люди можуть відчути, чого можуть доторкнутися. Отже, яким є мотив Бога робити це? Його намір – дати кожній людині найрізноманітніші види випробувань у різний час та у різних місцях. Які аспекти людини перевіряються під час випробування? Випробування визначає, належиш ти чи ні до того типу людини, яка боїться Бога, а від злого втікає в кожному питанні, з яким ти стикаєшся, про яке чуєш, яке бачиш і переживаєш особисто. Кожен постане перед подібним випробуванням, адже Бог справедливий до всіх людей. Деякі з вас кажуть: «Я багато років вірив у Бога, тож чому я не стикався з жодними випробуваннями?». Тобі здається, що ти досі не стикався з жодним із них, тому що кожного разу, коли Бог влаштовував обставини для тебе, ти не сприймав їх серйозно та не хотів іти Божим шляхом. Отже, ти просто не усвідомлюєш Божих випробувань взагалі. Деякі люди кажуть: «Я зіткнувся з кількома випробуваннями, але я не знаю, як правильно практикувати. Навіть коли я практикував, я однаково не знаю, чи я був непохитним під час Божих випробувань». Люди у подібному стані, безумовно, не належать до меншості. Яким же тоді є стандарт, згідно з яким Бог оцінює людей? Він є саме таким, про який Я сказав кілька хвилин тому: він полягає в тому, чи ти боїшся Бога і втікаєш від злого у всьому, що ти робиш, думаєш і виражаєш, чи ні. Ось як визначити, чи є ти людиною, яка боїться Бога, а від злого втікає, чи ні. Ця концепція є простою чи ні? Це доволі просто сказати, але чи легко це втілити в життя? (Це не так легко.) Чому це не так легко? (Тому що люди не знають Бога, і вони не знають, як Бог удосконалює людей, тому, коли вони стикаються з питаннями, вони не знають, як шукати істину, щоб вирішити свої проблеми. Їм доводиться проходити через найрізноманітніші випробування, рафінування, кари та суди, перш ніж вони зможуть опанувати реальність страху перед Богом.) Ви можете так це сформулювати, але, що стосується вас, боятися Бога, а від злого втікати здається дуже легко здійсненним просто зараз. Чому Я так кажу? Це тому, що ви прослухали багато проповідей і отримали чимало поливу від реальності істини; це дозволило вам теоретично й інтелектуально зрозуміти, як боятися Бога, а від злого втікати. Що ж до того, як насправді втілити в життя цей страх перед Богом і втечу від злого, все це знання було дуже корисним і змусило вас почуватися так, наче цього можна легко досягти. Чому ж тоді люди ніколи не можуть цього досягти? Це тому, що людська природа та сутність не боїться Бога, і їй подобається зло. Це і є справжня причина.

Не боятися Бога й не втікати від злого – значить чинити опір Богові

Дозвольте Мені почати з того, щоб запитати вас, звідки прийшов цей вислів: «Бога боятися, а від злого втікати». (Книга Йова.) Оскільки ми згадали Йова, обговорімо його. У часи Йова чи працював Бог заради спасіння та завоювання людства? Ні. Хіба це не так? Крім того, що стосується Йова, скільки знання про Бога він мав у той час? (Небагато.) Чи мав Йов більше чи менше знання Бога, ніж ви маєте просто зараз? Чому це ви не наважуєтеся відповісти? На це питання дуже легко відповісти. Менше! Це точно! У ці дні ви віч-на-віч із Богом і віч-на-віч із Божими словами; ви маєте набагато більше знань про Бога, ніж Йов. Чому я про це згадую? З якою метою Я це кажу? Я хотів би пояснити вам один факт, але перш ніж Я це зроблю, Я хочу поставити вам одне запитання: Йов дуже мало знав про Бога, але попри це все-таки міг боятися Його, а від злого втікати; чому ж люди в наші дні не можуть цього зробити? (Вони є глибоко розбещеними.) Те, що вони глибоко розбещені, – це поверхове явище, яке спричиняє проблему, але Я б ніколи не розглядав це таким чином. Ви часто берете поширені вчення й поняття, такі як «глибока розбещеність», «повстання проти Бога», «невірність до Бога», «непослух», «нелюбов до істини» тощо та використовуєте ці крилаті фрази, щоб пояснити сутність кожного питання до єдиного. Це помилковий спосіб практикування. Використання однієї й тієї ж відповіді для пояснення питань різної природи неминуче викликає блюзнірські підозри щодо істини та Бога; Мені не подобається чути такі відповіді. Поміркуйте над цим як слід! Ніхто з вас не замислювався над цим питанням, але Я бачу його щодня, і кожен день Я це відчуваю. Отже, поки ви дієте, Я спостерігаю. Коли ви щось робите, ви не можете відчути сутність цього, але коли Я спостерігаю, Я бачу його сутність, і Я також можу відчути його сутність. То що ж це за сутність? Чому люди в наші дні не здатні боятися Бога та втікати від злого? Ваші відповіді далекі від того, щоб пояснити сутність цієї проблеми, як і не можуть вони її вирішити. Це тому, що вона має джерело, про яке ви не знаєте. Що це за джерело? Я знаю, що ви хочете про нього почути, тому Я розповім вам про джерело цієї проблеми.

Відколи Бог почав виконувати роботу, як Він сприймав людей? Бог рятував їх; Він розглядав людей як членів Своєї сім’ї, як об’єкти Своєї роботи, як тих, кого Він хотів завоювати та спасти, і як тих, кого Він хотів удосконалити. Таким було ставлення Бога до людства на початку Його роботи. Але яким було ставлення людства до Бога у той час? Бог був незнайомий людям, і вони сприймали Бога як чужинця. Можна було б сказати, що їхнє ставлення до Бога не приносило правильних результатів, і що вони не мали ясного розуміння того, як вони повинні ставитися до Бога. Тому вони ставилися до Нього, як хотіли, і робили все, що хотіли. Чи мали вони якісь думки про Бога? Спершу ні; їхні так звані думки складалися лише з певних уявлень та припущень про Нього. Вони приймали те, що відповідало їхнім переконанням, а коли щось не відповідало їхнім переконанням, вони зовні підкорялися цьому, але в глибині душі відчували сильну суперечність й опиралися цьому. Такими були стосунки між Богом і людьми на самому початку: Бог сприймав їх як членів сім’ї, але вони ставилися до Нього як до чужинця. Однак після деякого періоду Божої роботи люди зрозуміли, чого Він намагався досягти, і вони усвідомили, що Він є істинним Богом; вони також зрозуміли, що вони можуть від Бога отримати. Як люди сприймали Бога в той час? Вони бачили в Ньому порятунок і сподівались отримати Його благодать, благословення та обіцянки. Як Бог сприймав людей у той час? Він бачив у них цілі для Свого завоювання. Бог хотів використати слова, щоб судити їх, перевіряти їх та піддавати їх випробуванням. Однак, що стосується людей у ті часи, Бог був лише об’єктом, який вони могли використовувати, щоб досягти своїх власних цілей. Люди бачили, що істина, дарована Богом, може завоювати їх і спасти, що вони мають можливість отримати від Нього те, чого вони хочуть, а також досягти бажаних місць призначення. Завдяки цьому крихітна часточка щирості зародилася в їхніх серцях, і вони захотіли піти за цим Богом. Час минав, і завдяки тому, що вони здобули деякі поверхові й доктринальні знання про Бога, можна було б навіть сказати, що люди почали «знайомитися» з Богом і сказаними Ним словами, Його проповіддю, істинами, які Він виголосив, та Його роботою. Тому вони помилково вирішили, що Бог більше не є незнайомим, і що вони вже ступили на шлях, який веде до сумісності з Богом. На сьогоднішній день люди прослухали багато проповідей про істину та пережили на власному досвіді чимало Божої роботи. Тим не менш, через перешкоди та завади, спричинені багатьма різними факторами й обставинами, більшість людей не можуть досягти успіху у втіленні істини в життя, як і не можуть вони догодити Богові. Люди стають дедалі млявішими, і їм дедалі більше бракує впевненості. У них зростає усвідомлення, що їхні власні результати невідомі. Вони не наважуються пропонувати жодні екстравагантні ідеї, і вони не прагнуть поступу; вони просто неохоче слідують, простуючи вперед крок за кроком. Що ж до нинішнього стану людей, то яким є ставлення Бога до них? Він бажає лише обдарувати їх цими істинами та прищепити їм Свій шлях, а потім влаштувати різноманітні обставини, для того щоб випробувати їх у різні способи. Його мета – взяти ці слова, ці істини та Свою роботу й досягти такого результату, за якого люди здатні Його боятися, а від злого втікати. Більшість людей, яких Я бачив, просто сприймають Божі слова та вважають їх ученнями, простими буквами на папері, приписами, яких потрібно дотримуватися. У своїх вчинках і висловлюваннях, або стикаючись із випробуваннями, вони не вважають Божий шлях таким, якого вони повинні дотримуватися. Це особливо актуально, коли люди стикаються з серйозними випробуваннями; Я не бачив жодної такої людини, практика якої спрямована на те, щоб боятися Бога, а від злого втікати. Тому Боже ставлення до людей сповнене крайньої огиди та відрази! Незважаючи на те, що Він неодноразово, навіть сотні разів давав їм випробування, вони досі не мають жодної чіткої позиції, якою могли б продемонструвати свою рішучість: «Я хочу Бога боятися, а від злого втікати!». Оскільки люди не мають такої рішучості та нічого такого не демонструють, то й ставлення Бога до них нині не таке, яким воно було в минулому, коли Він виявляв їм милосердя, великодушність, поблажливість та терпіння. Натомість, Він надзвичайно розчарований у людстві. Хто спричинив це розчарування? Від кого залежить Боже ставлення до людей? Воно залежить від кожної людини, яка слідує за Ним. Упродовж Своєї багаторічної роботи Бог пред’являв до людей багато вимог і влаштовував для них чимало обставин. Однак, як би вони не чинили, і незалежно від їхнього ставлення до Бога, люди не змогли практикувати в чіткій відповідності до мети боятися Бога, а від злого втікати. Отже, Я запропоную підсумкову фразу, і використаю цю фразу, щоб пояснити усе, що ми тільки-но сказали про те, чому люди не можуть іти Божим шляхом, боячись Бога, а від злого втікаючи. Що це за фраза? Вона звучить так: Бог розглядає людей як об’єкти Свого спасіння та об’єкти Своєї роботи; люди розглядають Бога як свого ворога та свою протилежність. Тепер у тебе є чітке розуміння цього питання? Абсолютно очевидно, яким є ставлення людства, яким є ставлення Бога і якими є стосунки між людьми та Богом. Незалежно від того, скільки проповідей ви прослухали, ті речі, щодо яких ви зробили власні висновки, такі як вірність Богу, підкорення Богу, пошук шляху сумісності з Богом, бажання присвятити все життя Богу та бажання жити заради Бога, – для Мене ці речі не є прикладами свідомого простування Божим шляхом, який полягає в тому, щоб боятися Бога, а від злого втікати, але натомість вони є просто каналами, за допомогою яких ви можете досягти певних цілей. Щоб їх досягти, ви неохоче дотримуєтеся деяких постанов, і саме ці постанови ще більше віддаляють людей від шляху страху перед Богом та втечі від злого, і це вкотре ставить Бога в опозицію до людства.

Сьогоднішня тема трохи важка, але, хай там що, Я однаково сподіваюся, що в своєму майбутньому досвіді та в майбутні часи ви зможете зробити те, про що Я вам щойно розповів. Не вважайте Бога просто за порожнє місце – так, наче Він існує, коли Він вам корисний, але не існує, коли Він вам непотрібен. Щойно у твоїй підсвідомості виникне така думка, ти вже розгнівав Бога. Можливо, є люди, які кажуть: «Я не вважаю Бога просто порожнім місцем. Я завжди молюся Йому, і я завжди намагаюся догодити Йому, і все, що я роблю, укладається в рамки, стандарти та принципи, яких вимагає Бог. Я точно не практикую згідно зі своїми власними уявленнями». Так, цей спосіб, у який ти практикуєш, є правильним. Тим не менш, що ти думаєш, коли стикаєшся віч-на-віч із проблемою? Як ти практикуєш, коли стикаєшся з ускладненням? Деякі люди відчувають, що Бог існує, коли вони Йому моляться та Його благають, але потім, коли вони стикаються з проблемою, вони вигадують свої власні уявлення й хочуть дотримуватися їх. Це означає, що вони вважають Бога просто порожнім місцем, і така ситуація робить Бога неіснуючим в їхній свідомості. Люди вважають, що Бог має існувати, коли вони Його потребують, але не тоді, коли Він їм непотрібний. Люди вважають, що достатньо практикувати на основі їхніх власних уявлень. Вони вважають, що можуть робити все, що їм заманеться; вони просто не вірять, що їм потрібно шукати шлях Божий. Що стосується людей, які зараз знаходяться в подібній ситуації та застрягли в такому стані, то хіба вони не наражаються на небезпеку? Деякі люди кажуть: «Наражаюся я на небезпеку чи ні, я стільки років мав віру, і я вірю, що Бог мене не покине, тому що для Нього це було б нестерпним». Інші кажуть: «Я вірив у Господа з того часу, як був у лоні своєї матері. Минуло сорок чи п’ятдесят років, тому з погляду часу я найбільше придатний для того, щоб бути спасенним Богом, і я найбільше придатний для того, щоб врятуватися. За ці чотири чи п’ять десятиліть я залишив свою сім’ю та роботу, я відмовився від усього, що мав, – від таких речей як гроші, статус, задоволення та час зі своєю сім’єю. Я не їв багато смачної їжі, не насолоджувався багатьма розвагами, не відвідував багато цікавих місць, і я навіть зазнав страждань, яких звичайні люди не могли б винести. Якщо Бог не може спасти мене з огляду на все це, значить, зі мною поводяться несправедливо, і я не можу вірити в такого Бога». Чи багато людей мають подібні погляди? (Багато.) Ну тоді сьогодні Я допоможу вам зрозуміти один факт: люди з такими поглядами самі собі вистрелюють у ногу. Це тому, що вони закривають собі очі власними уявленнями. Саме ці уявлення, а також їхні власні висновки, заступають місце стандарту, якого Бог вимагає від людей, і утримують їх від прийняття фактичних намірів Бога. Це робить їх нездатними відчути Його справжнє існування, і це також призводить до того, що вони втрачають можливість бути вдосконаленими Богом, відмовляючись від будь-якої частини або частки в Божій обітниці.

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Зв’язок із нами в Messenger