Частина перша

Спершу заспіваймо гімн: Гімн Царства (I) Царство зійшло на землю.

1　Царство Боже сходить на землю, Божа особа багата й рясна. Хто б не радів цьому? Хто б не танцював від радості? О, Сіоне! Підніми свій тріумфальний стяг, щоб прославити Бога! Співай свою тріумфальну пісню перемоги, щоб поширити Його святе ім’я! Безліч людей підносять радісну хвалу Богові, безліч голосів величають Його ім’я, дивлячись на Його дивовижні діла. Нині Царство Його на землю зійшло.

2　Усе творіння до країв землі! Поспішайте очиститися, прийдіть і принесіть жертву Богові! Сузір’я небес! Поспішайте повернутися до своїх місць, щоб показати могутню силу Божу на небозводі! На землі підносяться співучі голоси, виливаючи свою нескінченну любов і безмежну пошану до Бога. Він уважно вслухається в них. Безліч людей підносять радісну хвалу Богові, безліч голосів величають Його ім’я, дивлячись на Його дивовижні діла. Нині Царство Його на землю зійшло.

3　 У цей день, коли все творіння повертається до життя, Бог власною особою сходить на землю. Квіти радісно розпускаються, пташки співають та радіє усе суще. Під звуки вітання Царства руйнується царство сатани, воно знищується у гуркоті гімну Царства, щоб ніколи більше не піднятися! Безліч людей підносять радісну хвалу Богові, безліч голосів величають Його ім’я, дивлячись на Його дивовижні діла. Нині Царство Його на землю зійшло.

4　Хто на землі наважиться повстати й чинити опір? Коли Бог сходить до людей, Він приносить Свій гнів, і всілякі лиха на землю. Земні царства тепер є Божим Царством! Високо в небі перевертаються й клубляться хмари; озера і струмки наспівують веселих пісень. Тварини, які відпочивали, виходять зі своїх лігвищ, і людина пробуджується від снів. День, якого чекали численні народи, нарешті настав! І всі славлять Бога своїми піснями! І всі славлять Бога своїми піснями! Безліч людей підносять радісну хвалу Богові, безліч голосів величають Його ім’я, дивлячись на Його дивовижні діла. Нині Царство Його на землю зійшло.

«Ідіть за Агнцем Божим та співайте нових пісень»

Про що ви думаєте щоразу, коли співаєте цю пісню? (Ми почуваємося дуже схвильованими та піднесеними, і думаємо про те, наскільки славною є краса Царства, як людство і Бог будуть разом назавжди.) Чи замислювався хтось про те, якої форми мають набути люди, щоб бути разом із Богом? У ваших уявленнях, якими повинні бути люди, щоб з’єднатися з Богом і насолоджуватися славним життям, яке настане в Царстві? (Їхні характери мають бути змінені.) Їхні характери мають бути змінені, але якою мірою? Якими вони будуть після того, як їхні характери будуть змінені? (Вони стануть святими.) Яким є критерій святості? (Усі думки та міркування людини повинні бути сумісні з Христом.) Як проявляється така сумісність? (Людина не чинить опору та не зраджує Бога, здатна абсолютно коритися Йому та в своєму серці має сповнене страху благоговіння перед Ним.) Деякі ваші відповіді на правильному шляху. Відкрийте ваші серця, всі ви, і озвучте те, що ви хочете сказати. (Люди, які живуть із Богом у Царстві, повинні бути здатні виконувати свої обов’язки – з вірністю – прагнучи істини та не стримувані жодною людиною, подією чи предметом. Тоді для них стає можливим звільнитися від впливу темряви, налаштувати свої серця на Бога, боятися Бога, а від злого втікати.) (Наш погляд на речі може стати більш суголосним із Богом, і ми зможемо вирватися з-під впливу темряви. Щонайменше, ми зможемо досягти того рівня, коли нас більше не буде використовувати сатана, коли ми відкинемо всі розбещені характери та підкоримося Богу. Ми вважаємо вкрай необхідним, щоб люди вирвалися з-під впливу темряви. Люди, які не можуть вирватися з-під впливу темряви та втекти з кайданів сатани, не здобули Божого спасіння.) (Щоб відповідати стандарту для вдосконалення Богом, люди повинні бути єдині з Ним серцем і розумом та більше не чинити Йому опір. Вони повинні бути здатними пізнати себе, втілити істину в життя, досягти розуміння Бога, любити Бога та стати суголосними з Богом. Це й усе, що потрібно.)

Наскільки вагомими є результати людей у їхніх серцях

Здається, у вас є деякі думки стосовно того шляху, якого ви повинні дотримуватись, і ви виробили певне розуміння його або вдячність за нього. Однак, чи виявляться всі промовлені вами слова порожніми чи реальними, залежить від вашої зосередженості на повсякденній практиці. Протягом багатьох років ви пожинали певні плоди від кожного аспекту істини, як із погляду вчення, так і з погляду фактичного змісту істини. Це доводить, що в наші дні люди надають великого значення прагненню до істини, і в результаті кожен аспект та елемент істини, безсумнівно, пустив коріння у серцях деяких людей. Однак, чого саме Я побоююся найбільше? Це того, що, попри той факт, що ці суб’єкти істини та ці теорії пустили коріння у ваших серцях, їхній фактичний вміст має там мало суті. Коли ви зіткнетеся з проблемами і постанете перед випробуваннями та виборами, скільки практичної користі матиме для вас реальність цих істин? Чи може вона допомогти вам подолати труднощі та вийти з ваших випробувань, догодивши Богу? Чи будете ви непохитними посеред своїх випробувань та гучно свідчитимете про Бога? Чи замислювалися ви колись над цими питаннями? Я запитую вас: у ваших серцях, у всіх ваших щоденних думках і роздумах, що саме є для вас найважливішим? Чи доходили ви колись щодо цього якогось висновку? Що, на ваше переконання, є для вас найважливішим? Деякі люди кажуть: «Звичайно, це втілення істини в життя», тоді як інші кажуть: «Звичайно, це щоденне читання слів Божих». Деякі люди кажуть: «Звичайно, це щодня ставати перед Богом і молитися Йому», а є й такі, хто каже: «Звичайно, це щодня належно виконувати мої обов’язки». Є навіть такі, хто каже, що думає тільки про те, як догодити Богу, як слухатися Його в усьому та як чинити згідно з Його волею. Чи це так? Чи це й усе? Наприклад, деякі кажуть: «Я хочу тільки коритися Богу, але щоразу, коли я стикаюся з проблемою, я не можу цього зробити». Інші кажуть: «Я хочу тільки догоджати Богові, і було б добре навіть якби я зміг догодити Йому хоча б один раз, але я ніколи не зможу догодити Йому». Дехто каже: «Я хочу тільки коритися Богу. У часи випробувань я хочу лише коритися Його влаштуванням, Його верховній владі та порядкам без жодних скарг або прохань. І все-таки майже щоразу я не можу скоритися». І ще інші кажуть: «Коли я стикаюся з прийняттям рішень, я ніколи не можу вибрати втілити істину в життя. Я завжди хочу задовольнити плоть та хочу здійснити свої особисті, егоїстичні бажання». У чому причина цього? Перш ніж настане Боже випробування, ви вже багато разів кинете собі виклик, випробовуючи та перевіряючи себе знову і знову? Пересвідчіться, чи можете ви щиро коритися Богові та справді догоджати Йому, і чи можете ви гарантувати, що не зрадите Його; пересвідчіться, що ви можете утриматися від задоволення себе та здійснення своїх егоїстичних бажань і натомість лише догоджати Богу, не роблячи жодних особистих виборів. Чи хтось це робить? Насправді є тільки один факт, який був поставлений перед вашими очима, і це те, що найбільше цікавить кожного з вас і що ви найбільше хочете знати, – це питання про результат і місце призначення кожного. Ви можете не усвідомлювати цього, але це те, чого ніхто не може заперечувати. Коли йдеться про справжній результат людей, Божу обітницю людству і про те, в яке кінцеве місце Бог має намір привести людей, Я знаю, що є ті, хто вже неодноразово вивчав Божі слова на ці теми. Є й ті, хто знову і знову шукає відповідь і обмірковує її в умі, проте однаково ні до чого не приходить, або, можливо, доходить якогось двозначного висновку. Урешті-решт, вони залишаються невпевненими щодо того, який результат їх очікує. Виконуючи свої обов’язки, більшість людей, як правило, хочуть знати остаточні відповіді на такі питання: «Яким буде мій результат? Чи зможу я пройти цей шлях до самого кінця? Яким є ставлення Бога до людства?». Деякі навіть хвилюються таким чином: «У минулому я дещо робив і дещо казав; я не слухався Бога, я вчиняв дії, які зрадили Бога, і в певних випадках я не зміг догодити Богові, я образив Його почуття, і я розчарував Його і змусив Його ненавидіти і зневажати мене. Можливо, тому мій результат невідомий». Було б справедливо сказати, що більшість людей відчувають занепокоєння з приводу власного результату. Ніхто не наважується сказати: «Я зі стовідсотковою впевненістю відчуваю, що буду спасенним; я на сто відсотків упевнений, що здатний догодити Богові. Я людина, суголосна Божому серцю; я той, кого Бог хвалить». Деякі люди вважають, що особливо важко слідувати Божим шляхом, і що втілити істину в життя – найскладніше з усього. Як наслідок, такі люди переконані, що їм неможливо допомогти, і не сміють сподіватися на досягнення доброго результату; або, можливо, вони вважають, що нездатні відповідати Божій волі, і тому не можуть стати спасенними. Через це вони стверджують, що не мають результату та не можуть досягти доброго місця призначення. Незалежно від того, як саме думають люди, всі вони багато разів замислювалися про свій результат. У питаннях про їхнє майбутнє і про те, що вони отримають після того, як Бог завершить Свою роботу, вони постійно прораховують та планують. Деякі сплачують подвійну ціну; деякі кидають свої сім’ї та свою роботу; деякі відмовляються від шлюбу; деякі йдуть у відставку з тим, щоб повністю присвятити себе Богові; деякі залишають свої будинки, щоб виконати свої обов’язки; деякі вибирають труднощі та беруться за найгірші й найвиснажливіші завдання; деякі вирішують віддати своє багатство та присвятити усіх себе; та все ж інші обирають шукати істину та прагнути пізнати Бога. Незалежно від того, як ви вирішили практикувати, чи важливим є спосіб, у який ви практикуєте, чи ні? (Ні, він не важливий.) Як тоді пояснити цю «неважливість»? Якщо метод практики не важливий, що тоді важливо? (Зовнішня добра поведінка не є показником втілення істини в життя.) (Думки кожної окремої людини не важливі; ключове тут те, чи втілюємо ми істину в життя, чи ні, і чи любимо ми Бога, чи ні.) (Занепад антихристів і хибних лідерів допомагає нам зрозуміти, що зовнішня поведінка – не найбільш життєво важлива річ. На перший погляд здається, що вони зреклися багато чого й готові заплатити за це ціну, але, придивившись уважніше, ми бачимо, що вони просто не шанують Бога, а натомість у всьому Йому протистоять. У вирішальні моменти вони завжди пристають на бік сатани та перешкоджають Божій роботі. Таким чином, головне те, на чиєму боці ми опинимося, коли прийде час, і якою буде наша точка зору на речі.) Усі ви добре говорите і, здається, ви вже маєте основне розуміння і стандарт, якому потрібно відповідати, коли йдеться про втілення істини в життя, Божі наміри й те, чого Бог вимагає від людства. Те, що ви здатні так казати, дуже зворушливо. Попри те, що дещо з того, що ви кажете, є не дуже точним, ви вже наблизилися до правильного пояснення істини, і це підтверджує, що ви розвинули своє власне реальне розуміння людей, подій та об’єктів навколо вас, усього вашого оточення, влаштованого Богом, і всього, що ви можете бачити. Це розуміння, що є близьким до істини. Навіть попри те, що сказане вами не є цілковито вичерпним, а деякі з ваших слів є не дуже доречними, ваше розуміння вже наближається до істини. Зачувши, як ви таким чином говорите, Я почуваюся дуже добре.

Людські переконання не можуть посісти місце істини

Деякі люди здатні терпіти труднощі, можуть розплачуватися за свої вчинки, зовні дуже добре поводяться, є доволі поважними та викликають в інших захоплення. Чи сказали б ви, що такий тип зовнішньої поведінки можна вважати втіленням істини в життя? Чи міг би хтось визначити, що такі люди відповідають Божій волі? Чому знову і знову люди бачать таких людей і думають, що ті догоджають Богу, йдуть шляхом втілення істини в життя і дотримуються Божого шляху? Чому деякі люди так гадають? Цьому є лише одне пояснення. Яке ж це пояснення? Справа в тому, що для багатьох людей певні питання – наприклад, що означає втілювати істину в життя, що означає догоджати Богу та що означає по-справжньому володіти реальністю істини – є не дуже зрозумілими. Тому деякі люди часто бувають обмануті тими, хто зовні здається духовним, шляхетним, піднесеним та великим. Що стосується людей, які можуть красномовно говорити про букву та вчення, чия мова та вчинки здаються гідними захоплення, то ті, хто обманюється ними, ніколи не дивилися на сутність їхніх дій, принципи, що стоять за їхніми вчинками, або на те, якими є їхні цілі. Що більше, вони ніколи не дивилися, чи справді ці люди коряться Богу, як ніколи й не визначали, чи щиро ці люди бояться Бога, а від злого втікають, чи ні. Вони ніколи не розрізняли сутності людської природи цих людей. Навпаки, починаючи з першого кроку знайомства з ними, вони поступово почали захоплюватися цими людьми та шанувати їх, і врешті-решт ці люди стають їхніми ідолами. Що більше, у свідомості деяких людей ідоли, яким вони поклоняються, і які, на їхню думку, можуть покинути свої сім’ї та роботу, і які зовні здаються здатними сплатити ціну, є тими, хто справді догоджає Богові та хто може справді досягти добрих результатів і хорошого місця призначення. У їхній свідомості ці ідоли є тими, кого хвалить Бог. Що змушує їх у таке вірити? У чому сутність цього питання? До яких наслідків воно може призвести? Обговорімо спершу його сутність.

По суті, ці питання, що стосуються людських поглядів, їхніх методів практики, того, які принципи практики вони обирають прийняти, і того, на чому кожен із них схильний зосереджуватися, не мають нічого спільного з вимогами Бога до людства. Незалежно від того, чи зосереджуються люди на поверхових справах або глибоких питаннях, на буквах і ученнях або на реальності, вони не дотримуються того, чого мають дотримуватися найбільше, як і не знають того, що мають знати найбільше. Причина цього в тому, що люди взагалі не люблять істину; тому вони не бажають витрачати час і зусилля на пошук та втілення в життя принципів практики, що містяться в Божих висловлюваннях. Натомість вони вважають за краще йти короткими шляхами, підсумовуючи те, що, згідно їхнього розуміння і знання, є доброю практикою та хорошою поведінкою; потім цей висновок стає їхньою власною метою, якої вони прагнуть, яку вони сприймають за істину для втілення в життя. Безпосереднім наслідком цього є те, що люди використовують добру людську поведінку як заміну втілення істини в життя, що також задовольняє їхнє бажання підлещуватися до Бога. Це забезпечує їм капітал для змагання з істиною, який вони також використовують для сперечання та суперництва з Богом. У той же час люди безсовісно відкидають Бога убік, ставлячи замість Нього ідолів, якими вони захоплюються. Є тільки одна докорінна причина, яка змушує людей мати такі неосвічені вчинки та погляди, або однобічні думки та практики, і сьогодні Я розповім вам про неї: причина в тому, що, хоча люди можуть слідувати за Богом, молитися Йому щодня і щодня читати Його висловлювання, насправді вони не розуміють Його волі. У цьому полягає корінь проблеми. Якби хтось розумів Боже серце і знав, що Йому подобається, що Він зневажає, чого Він хоче, що Він відкидає, який тип людини Він любить, а який тип людини Йому не подобається, який стандарт Він використовує, висуваючи вимоги до людей, і який підхід Він обирає для їх вдосконалення, то чи могла б така людина все ще мати свою власну особисту думку? Чи могли б такі люди просто піти та поклонятися комусь іншому? Чи могла б звичайна людина стати їхнім ідолом? Люди, які розуміють Божу волю, матимуть дещо раціональнішу точку зору, ніж ця. Вони не будуть свавільно боготворити розбещену людину, а також не будуть, йдучи шляхом втілення істини в життя, вважати, що сліпе дотримання кількох простих правил або принципів рівнозначне втіленню істини в життя.

Існує багато думок щодо стандарту, за яким Бог визначає результати людей

Повернімося до цієї теми та продовжимо обговорення питання про результат.

Враховуючи, що кожну людину хвилює її власний результат, чи знаєте ви, як Бог визначає цей результат? Яким чином Бог визначає чийсь результат? Що більше, який вид стандарту Він застосовує, щоб його визначити? Коли результат людини все ще має бути визначений, що робить Бог, аби його виявити? Чи хтось знає? Як Я вже казав хвилину тому, є люди, які вже дуже тривалий час досліджують Божі слова, намагаючись знайти підказки щодо людських результатів, щодо категорій, на які поділяються ці результати, і щодо різних результатів, які чекають на різні типи людей. Вони також сподіваються з’ясувати, як Боже слово диктує людські результати, який вид стандарту Він застосовує і як саме Він визначає результат людини. Проте, зрештою, ці люди так ніколи і не знаходять жодних відповідей. Насправді серед Божих висловлювань надзвичайно мало сказано на цю тему. Чому так? Поки результати людей ще не розкриті, Бог не хоче нікому казати про те, що станеться в кінці, як і не хоче Він заздалегідь повідомляти будь-кому про їхнє місце призначення, адже це не принесе людству жодної користі. Тут і зараз Я хочу лише розповісти вам про те, яким чином Бог визначає людські результати, про принципи, які Він застосовує у Своїй роботі, щоб визначити та проявити ці результати, і про стандарт, який Він використовує, щоб визначити, чи зможе хтось спастися, чи ні. Хіба це не ті питання, які вас турбують найбільше? Тож як, на думку людей, Бог визначає результати людей? Ви щойно самі частково відповіли на це запитання: деякі з вас сказали, що це пов’язано з вірним виконанням своїх обов’язків і цілковитою присвятою себе Богу; деякі сказали, що це пов’язано з підкоренням Богові та догоджанням Йому; деякі сказали, що головне – це скоритися Божій милості; а деякі сказали, що ключове – залишатися непомітним… Коли ви втілюєте ці істини в життя та коли чините згідно з принципами, які вважаєте правильними, чи знаєте ви, що думає Бог? Чи замислювалися ви колись над тим, чи таке поводження відповідає Його волі, чи ні? Чи відповідає це Його стандарту? Чи задовольняє це Його вимоги? Я вважаю, що більшість людей насправді не дуже замислюється над цими питаннями. Вони просто механічно застосовують частку Божого слова, або частку проповідей, або стандарти певних духовних особистостей, яких вони обожнюють, змушуючи себе робити те чи інше. Вони вважають, що це правильний шлях, тому вони продовжують дотримуватися його й робити це, незалежно від того, що станеться в кінці. Деякі люди думають: «Я стільки років маю віру; я завжди практикував таким чином. Мені здається, що я насправді догодив Богові, і я також відчуваю, що багато від цього одержав. Це тому, що за цей час я зрозумів багато істин, а також багато речей, яких не розумів раніше. Зокрема, чимало з моїх уявлень і поглядів змінилися, мої життєві цінності дуже сильно змінилися, і тепер я доволі добре розумію цей світ». Такі люди вважають, що це врожай, і що це є кінцевим результатом Божої роботи для людства. На вашу думку, із цими стандартами та всіма вашими практиками, разом узятими, чи відповідаєте ви Божій волі? Деякі з вас упевнено скажуть: «Звичайно! Ми практикуємо відповідно до слова Божого; ми практикуємо згідно з тим, що проповідував і повідомляв Вишній. Ми завжди виконуємо свої обов’язки та постійно слідуємо за Богом, і ми ніколи не полишали Його. Тому ми можемо з повною впевненістю сказати, що ми догоджаємо Богові. Наскільки б ми не розуміли Його намірів і наскільки б не усвідомлювали Його слова, ми завжди знаходилися на шляху прагнення сумісності з Богом. Доки ми діємо правильно та практикуємо правильно, ми обов’язково досягнемо належного результату». Що ви думаєте про цю точку зору? Чи вона правильна? Можливо, знайдуться й такі, хто скаже: «Я ніколи раніше не замислювався над такими речами. Я просто думаю, що доки я виконую свій обов’язок і дію згідно з вимогами Божих висловлювань, я зможу спастися. Я ніколи не замислювався над питанням, чи можу я догодити Божому серцю, як ніколи й не замислювався над тим, чи я відповідаю встановленому Ним стандарту. Оскільки Бог ніколи не казав мені або не надавав мені жодних чітких інструкцій, я вважаю, що поки я продовжую працювати та не зупиняюся, Бог буде задоволений і не повинен пред’являти мені жодних додаткових вимог». Чи правильними є ці переконання? Як на Мене, такий спосіб практикування, такий спосіб мислення та такі точки зору – все це породжує фантазії, а також деяку сліпоту. Можливо, ці Мої слова змушують декого з вас почуватися трохи розчарованими та подумати: «Сліпота? Якщо це сліпота, тоді наша надія на спасіння і порятунок є дуже малою і невизначеною, чи не так? Кажучи так, чи не обливаєш Ти нас холодною водою?». Незалежно від того, у що ви вірите, ті речі, які Я кажу та роблю, не покликані змусити вас почуватися так, наче вас обливають холодною водою. Радше, вони мають на меті покращити ваше розуміння Божих намірів і підсилити вашу здатність збагнути, що Він думає, чого Він хоче досягти, які види людей Йому до вподоби, що Він ненавидить, що Він зневажає, який тип людини Він бажає здобути, а який тип людини Він відкидає. Вони покликані надати вашій свідомості ясності та забезпечити вам чітке розуміння того, наскільки далеко вчинки та думки кожного з вас відхилилися від стандарту, якого вимагає Бог. Чи так уже й потрібно обговорювати ці теми? Тому що я знаю, що ви так довго вірили та прослухали стільки проповідей, але саме цього вам не вистачає найбільше. Хоча ви записали кожну істину в свої нотатники, запам’ятали та закарбували у своїх серцях деякі речі, які особисто ви вважаєте важливими, і хоча ви плануєте використати ці речі, щоб догодити Богові під час своєї практики, використовувати їх, коли ви опинитеся у скруті, використовувати їх, щоб пережити важкі часи, які чекають попереду, або просто дозволити цим речам супроводжувати вас у вашому житті, наскільки Я розумію, незалежно від того, як ви це робите, якщо ви просто це робите – це не так важливо. Що ж тоді є дуже важливим? Це те, що під час практикування ви повинні в глибині душі знати з абсолютною впевненістю: чи все, що ви робите, – кожен учинок до єдиного – відповідає тому, чого хоче Бог, чи ні, і чи насправді всі ваші дії, всі ваші думки, результати й цілі, яких ви хочете досягти, догоджають Богові та відповідають Його вимогам, чи ні, а також чи схвалює Він їх, чи ні. Ось що дуже важливо.