Частина перша

Сьогодні ми спілкуємося на важливу тему. Це тема, яка обговорювалася від самого початку Божої роботи й має дуже велике значення для кожної людини. Інакше кажучи, це питання, з яким під час віри в Бога зіткнеться кожна людина; це питання, з яким необхідно зіткнутися. Це ключове, неуникне питання, від якого людство не може ухилитися. Якщо говорити про важливість, що найважливіше для кожного віруючого в Бога? Дехто вважає, що найважливіше – це розуміння Божої волі; дехто переконаний, що найважливіше – це їсти й пити більше Божих слів; дехто відчуває, що найважливіше – це пізнати себе; інші дотримуються думки, що найважливіше – це знати, як знайти спасіння через Бога, як слідувати за Богом і як виконувати Божу волю. На сьогодні ми відкладемо всі ці питання. То що ж ми обговорюємо? Наша тема – Бог. Чи це найважливіша тема для кожної людини? Що включає в себе ця тема? Звісно, її ніяк не можна відокремлювати від Божого характеру, Божої сутності й Божої роботи. Тож сьогодні поговорімо на тему «Божа робота, Божий характер і Сам Бог».

Відколи люди почали вірити в Бога, вони стикалися з такими темами, як «Божа робота, Божий характер і Сам Бог». Коли йдеться про Божу роботу, дехто каже: «Божа робота виконується над нами; ми щодня її переживаємо, тож ми не те щоб незнайомі з нею». Коли заходить розмова про Божий характер, дехто каже: «Божий характер – це тема, яку ми вивчаємо, досліджуємо та на якій зосереджуємось усе своє життя, тож ми маємо бути з нею знайомі». Що ж до Самого Бога, то дехто каже: «Сам Бог – це той, за Ким ми слідуємо, у Кого ми віримо й Кого ми прагнемо; і так само ми не те щоб не знаємо про Нього». Бог ніколи не припиняв Свою роботу з моменту створення світу; протягом усієї Своєї роботи Він продовжував виявляти Свій характер і різними засобами говорив Своє слово. Водночас Він ніколи не припиняв виявляти людству Себе та Свою сутність, висловлюючи Свою волю щодо людини й те, що Він вимагає від людини. Отже, у буквальному сенсі ці теми ні для кого не є незнайомими. Проте людям, які сьогодні слідують за Богом, і Божа робота, Божий характер і Сам Бог насправді зовсім чужі. Чому це так? Переживаючи Божу роботу, людина також вступає в контакт із Богом, через що почувається так, ніби розуміє Божий характер або має певне знання про те, який він. Відповідно, людина не думає, що вона незнайома з Божою роботою чи Божим характером. Натомість людина думає, що вона добре знайома з Богом і багато розуміє про Нього. Однак наразі це розуміння Бога в багатьох не ширше за те, що вони прочитали в книгах, не виходить за рамки особистого досвіду, стримується уявою та передусім обмежується фактами, які вони можуть бачити на власні очі, – і все це дуже далеко від Самого правдивого Бога. І наскільки далеко це «далеко»? Можливо, людина й сама не впевнена, або, можливо, людина має слабке уявлення, здогад, – але коли йдеться про Самого Бога, то людське розуміння Його надто віддалене від сутності Самого правдивого Бога. Ось чому, коли йдеться про таку тему, як «Божа робота, Божий характер і Сам Бог», для нас украй важливо спілкуватися систематично і конкретно.

Насправді Божий характер відкритий для всіх і не прихований, тому що Бог ніколи свідомо не уникав жодної людини й ніколи свідомо не прагнув приховати Себе, щоб не дати людям пізнати Його чи зрозуміти Його. Характер Бога завжди полягав у тому, щоб бути відкритим і прямо дивитися в обличчя кожній людині. У Божому управлінні Бог виконує Свою роботу, дивлячись кожному в обличчя, і Його робота виконується над кожною людиною. Виконуючи цю роботу, Він постійно виявляє Свій характер і постійно використовує Свою сутність, те, Хто Він є і чим володіє, щоб скеровувати й забезпечувати кожну людину. У кожен період і на кожній стадії, незалежно від того, хороші обставини чи погані, Божий характер завжди відкритий для кожної людини, і Його атрибути та природа завжди відкриті для кожної людини, так само як Його життя постійно й невпинно забезпечує та підтримує людство. Незважаючи на все це, для декого Божий характер залишається прихованим. Чому? Бо навіть хоча ці люди живуть у Божій роботі та слідують за Богом, вони ніколи не прагнули зрозуміти Бога й не хотіли пізнати Бога, не кажучи вже про те, щоб наблизитися до Бога. Для цих людей розуміння характеру Бога провіщає, що їхній кінець близький; воно означає, що вони ось-ось будуть засуджені та приречені Божим характером. Тому вони ніколи не бажали зрозуміти Бога чи Його характер, і так само вони ніколи не прагнули глибшого розуміння чи знання Божої волі. Вони не прагнуть осягнути Божу волю через свідому співпрацю – вони просто вічно втішаються тим, що роблять що хочуть, і ніколи від цього не втомлюються; вони вірять у Бога, у якого хочуть вірити; вірять у Бога, який існує лише в їхній уяві, Бога, який існує лише в їхніх уявленнях; і вони вірять у Бога, який невіддільний від них у їхньому повсякденному житті. Коли йдеться про Самого правдивого Бога, вони абсолютно зневажливі та не мають бажання зрозуміти Його чи прислухатися до Нього, і тим більше вони не хочуть наблизитися до Нього. Вони лише використовують слова, сказані Богом, щоб прикрасити себе, обгорнути себе. З їхньої точки зору, це вже робить їх успішними вірянами та людьми з вірою в Бога в серцях. У своїх серцях вони керуються своєю уявою, своїми уявленнями та навіть своїми власними визначеннями Бога. З іншого боку, Сам правдивий Бог не має з ними нічого спільного. Адже якби вони зрозуміли Самого правдивого Бога, зрозуміли істинний характер Бога та зрозуміли, Хто є Бог і чим володіє, це означало б, що їхні дії, їхня віра та їхні прагнення були б засуджені. Саме тому вони не бажають розуміти Божу сутність, не бажають і не хочуть активно шукати чи молитися, щоб краще зрозуміти Бога, краще пізнати Божу волю та краще зрозуміти Божий характер. Вони воліють, щоб Бог був чимось вигаданим, чимось порожнім і невизначеним. Вони воліють, щоб Бог був саме таким, яким вони Його собі уявляли, щоб Він був готовим виконувати їхні забаганки, невичерпним у постачанні та завжди доступним. Коли вони хочуть утішитися Божою благодаттю, вони просять Бога бути цією благодаттю. Коли вони потребують Божого благословення, вони просять Бога бути цим благословенням. Коли вони стикаються з труднощами, вони просять Бога підбадьорити їх, стати щитом позаду них. Знання цих людей про Бога застрягло в межах благодаті та благословення. Їхнє розуміння Божої роботи, Божого характеру і Самого Бога також просто обмежене їхніми уявленнями, буквами та вченнями. Але є деякі люди, які палають бажанням зрозуміти характер Бога, хочуть по-справжньому побачити Самого Бога та справді зрозуміти Божий характер і те, Хто Він є і чим володіє. Ці люди перебувають у пошуках реальності істини й спасіння від Бога та прагнуть отримати завоювання, спасіння й удосконалення Богом. Вони серцем читають Боже слово, серцем цінують кожну ситуацію та кожну людину, подію й об’єкт, які Бог для них підготував, і вони моляться та шукають щиро. Що вони хочуть найбільше знати – так це Божу волю, а найбільше розуміти – істинний характер і сутність Бога, щоб більше не ображати Бога та щоб через свій досвід побачити більше Божої краси та Його істинної сторони. Це також для того, щоб у їхніх серцях існував справді реальний Бог і щоб Бог мав місце в їхніх серцях, так щоб вони більше не жили б серед фантазій, уявлень і невизначеності. Для цих людей причина, з якої вони мають настійне бажання зрозуміти Божий характер і Його сутність, полягає в тому, що Божий характер і сутність щосекунди потрібні людям у ході їхнього досвіду; саме Його характер і сутність постачають життя протягом усього життя людини. Щойно вони зрозуміють характер Бога, то зможуть краще шанувати Бога, краще сприяти Божій роботі, бути уважнішими до Божої волі та виконувати свій обов’язок якомога краще. Саме таким є ставлення двох типів людей до Божого характеру. Люди першого типу не хочуть розуміти Божий характер. Хоч вони й кажуть, що хочуть зрозуміти характер Бога, пізнати Самого Бога, побачити, Хто є Бог і чим володіє, і щиро цінувати Божу волю, у глибині душі вони воліють, щоб Бога не існувало. Це тому, що люди такого типу послідовно опираються Богу й не слухаються Його; вони борються з Богом за місце у власних серцях і часто сумніваються в існуванні Бога або навіть заперечують його. Вони не хочуть дозволяти Божому характеру чи Самому дійсному Богу зайняти їхні серця. Вони хочуть лише вдовольняти власні бажання, фантазії й амбіції. Отже, ці люди можуть вірити в Бога, слідувати за Ним, а також відмовитися заради Нього від своїх сімей і роботи, але вони не зрікаються своїх лихих звичаїв. Деякі навіть крадуть або розтрачують пожертвування чи потай проклинають Бога, тоді як інші можуть використовувати своє становище, щоб раз за разом свідчити про себе, звеличувати себе та змагатися з Богом за людей і статус. Різними способами й заходами вони змушують людей поклонятися їм, постійно намагаючись залучати людей на свій бік і контролювати їх. Хтось навіть навмисно вводить людей в оману, щоб його вважали за Бога та ставилися до нього як до Бога. Вони б ніколи нікому не сказали, що були розбещені – що вони також розбещені й бундючні, що не слід їм поклонятися та що як би добре вони не справлялися, це все завдяки Божій екзальтації й вони роблять те, що й так мусять робити. Чому вони цього не кажуть? Бо вони дуже бояться втратити своє місце в серцях людей. Ось чому такі люди ніколи не звеличують Бога й ніколи не свідчать про Бога, адже вони ніколи не намагалися зрозуміти Бога. Чи можуть вони пізнати Бога, не розуміючи Його? Це неможливо! Тож хоча слова в темі «Божа робота, Божий характер і Сам Бог», може, і прості, для кожної людини вони мають різне значення. Для того, хто часто не слухається Бога, опирається Богу й ворожий до Бога, ці слова провіщають осуд; тоді як той, хто прагне реальності істини й часто приходить до Бога, щоб шукати Божої волі, призвичаїться до таких слів, наче завжди з ними жив. Отже, серед вас є люди, у яких починає боліти голова, коли вони чують розмову про Божий характер і Божу роботу, їхні серця сповнюються опором, і їм стає вкрай тривожно. Але серед вас є й інші, які відчувають, що ця тема – саме те, що їм потрібно, бо ця тема для них така корисна. Це щось, чого не може бракувати в їхньому життєвому досвіді; це суть суті, основа віри в Бога й те, від чого людство не може відмовитися. Для всіх вас ця тема може здаватись і близькою, і далекою, невідомою, але знайомою. Але хай там що, це тема, яку кожен мусить слухати, мусить знати й мусить розуміти. Як би ти не мав із нею справу, як би ти на неї не дивився та як би ти її не розумів, важливість цієї теми не можна ігнорувати.

Бог виконував Свою роботу, відколи створив людство. На початку це була дуже проста робота, але, незважаючи на її простоту, вона містила прояви сутності й характеру Бога. Хоча зараз Божу роботу було піднесено та ця робота над кожною людиною, яка слідує за Ним, стала колосальною й конкретною, з великим виявленням Його слова, увесь цей час Божа іпостась була прихована від людства. Хоча Він ставав плоттю двічі, від часів біблійних оповідань до сучасних днів, хто колись бачив дійсну Божу іпостась? Виходячи з вашого розуміння, чи хтось колись бачив дійсну Божу іпостась? Ні. Ніхто не бачив дійсну Божу іпостась, а значить, ніхто ніколи не бачив істинну Божу особу. З цим погоджуються всі. Тобто справжню Божу іпостась, або Божого Духа, приховано від усього людства, включно з Адамом і Євою, яких Він створив, і включно з праведним Йовом, якого Він прийняв. Ніхто з них не бачив дійсну Божу іпостась. Але чому Бог свідомо приховує Свою дійсну іпостась? Деякі люди кажуть: «Бог боїться налякати людей». Інші кажуть: «Бог приховує Свою дійсну іпостась, бо людина замала, а Бог завеликий; люди не мають бачити Його, інакше вони помруть». Є також і ті, хто каже: «Бог щодня зайнятий управлінням Своєю роботою, і в Нього може не бути часу являтись іншим, щоб вони Його побачили». У що б ви не вірили, тут у Мене є висновок. У чому полягає цей висновок? У тому, що Бог просто не хоче, щоб люди бачили Його дійсну іпостась. Бог залишається прихованим від людства навмисно. Інакше кажучи, те, що люди не бачать Його дійсну іпостась, – це Божий намір. Це вже має бути всім ясно. Якщо Бог ніколи нікому не відкривав Свою іпостась, то чи думаєте ви, що Божа іпостась існує? (Він існує.) Звісно, що Він існує. Існування Божої іпостасі – поза всяким сумнівом. А от те, наскільки великою є Божа іпостась чи як Він виглядає, – хіба це питання, які має розглядати людство? Ні. Відповідь негативна. Якщо Божа іпостась – тема, яку нам не слід розглядати, то що ж слід? (Божий характер.) (Божу роботу.) Однак перш ніж ми почнемо спілкуватися на офіційну тему, повернімося до того, що ми обговорювали хвилину тому: чому Бог ніколи не відкривав людству Свою іпостась? Чому Бог навмисно ховає від людства Свою іпостась? Є лише одна причина, і вона така: хоча людина, яку створив Бог, пережила тисячі років Його праці, немає жодної людини, яка знає Божу роботу, Божий характер і Божу сутність. Такі люди в очах Бога протистоять Йому, а Бог не являвся би людям, які вороже до Нього ставляться. Це єдина причина, чому Бог ніколи не відкривав людству Свою іпостась і чому Він навмисно затуляє від людства Свою іпостась. Чи тепер вам зрозуміла важливість знання характеру Бога?

Відколи існує Боже управління, Він завжди повністю присвячував Себе виконанню Своєї роботи. Хоч Він і приховував Свою іпостась від людини, Він завжди був поруч із людиною, виконуючи роботу над людиною, виявляючи Свій характер, скеровуючи все людство Своєю сутністю та виконуючи Свою роботу над кожною людиною через Свою могутність, Свою мудрість і Свою владу, таким чином породивши період Закону, період Благодаті та сьогоднішній період Царства. Хоча Бог приховує Свою іпостась від людини, Його характер, Його природа й атрибути, а також Його воля щодо людства беззастережно відкриваються людині, щоб вона їх побачила й пережила. Інакше кажучи, хоча людські істоти не можуть побачити чи торкнутися Бога, характер і сутність Бога, з якими стикається людство, безумовно, є проявами Самого Бога. Хіба це не істина? Незалежно від того, який спосіб чи ракурс Бог обирає для Своєї роботи, Він завжди обходиться з людьми через Свою істинну ідентичність, виконує покладену на Нього роботу й говорить ті слова, які неодмінно мусить сказати. З якого б положення не говорив Бог – Він може стояти на третьому небі, чи стояти в плоті, чи навіть як звичайна людина, – Він завжди говорить до людини всім Своїм серцем і всім Своїм розумом, без жодного обману чи приховування. Коли Він виконує Свою роботу, Бог виявляє Своє слово та Свій характер, а також показує, Хто Він є і чим володіє, без найменших застережень. Він скеровує людство Своїм життям, Своєю природою й атрибутами. Так людина пережила період Закону – епоху, що була колискою людства, – під проводом «невидимого й недоторканного» Бога.

Уперше Бог став плоттю після періоду Закону – втілення, яке тривало тридцять три з половиною роки. Для людини тридцять три з половиною роки – це довго? (Це недовго.) Оскільки тривалість життя людини зазвичай набагато перевищує тридцять із чимось років, для людини це не дуже довго. Але для втіленого Бога ці тридцять три з половиною роки були справді довгими. Він став людиною – звичайною людиною, яка взяла на Себе Божу роботу та доручення. Це означало, що Йому довелося взятися за роботу, з якою звичайна людина не може впоратися, і водночас також терпіти страждання, яких звичайні люди не можуть витримати. Вага страждань, перенесених Господом Ісусом протягом періоду Благодаті, від початку Його роботи до того, як Він був прибитий до хреста, – це, може, і не те, що люди сьогодення могли б побачити особисто, але хіба ви не можете принаймні отримати уявлення про це з історій у Біблії? Незалежно від того, скільки деталей є в цих записаних фактах, загалом Божа робота в цей період була сповнена тягот і страждань. Для розбещеної людини тридцять три з половиною роки – це недовго; трохи страждання – це дрібниця. Але для святого, непорочного Бога, Якому довелося нести всі гріхи людства, їсти, спати й жити з грішниками, цей біль був неймовірно великим. Він – Творець, Володар усього сущого та Правитель усього, але коли Він прийшов у світ, Йому довелося витерпіти гноблення та жорстокість розбещених людей. Щоб завершити Свою роботу й урятувати людство з моря недолі, Він мав бути засуджений людиною й понести гріхи всього людства. Звичайні люди ніяк не можуть ні збагнути, ні оцінити масштаби страждань, через які Він пройшов. Про що свідчать ці страждання? Вони свідчать про відданість Бога людству. Вони символізують приниження, яких Він зазнав, і ціну, яку Він заплатив за спасіння людей, щоб викупити їхні гріхи та завершити цю стадію Своєї роботи. Вони також означають, що люди мали бути відкуплені Богом від хреста. Це ціна, заплачена кров’ю, життям, і ціна, яку не могла б собі дозволити жодна створена істота. Саме тому, що Він має Божу сутність і те, Хто є Бог і чим володіє, Він і зміг знести такі страждання та виконати роботу такого виду. Жодна істота, створена Ним, не змогла б зробити цього замість Нього. Це робота Бога протягом періоду Благодаті й одкровення Його характеру. Чи це відкриває щось про те, Хто є Бог і чим володіє? Чи варте це людського пізнання? Хоча в той період людина не бачила Божої іпостасі, але вона отримала Божу жертву за гріх і була відкуплена Богом від хреста. Людство може не бути незнайомим із роботою, яку Бог виконав протягом періоду Благодаті, але чи хтось знайомий із характером і волею, виявленими Богом протягом цього періоду? Людина просто знає про деталі Божої роботи протягом різних періодів і через різні шляхи, або вона знає про пов’язані з Богом історії, які відбувались у той самий час, коли Бог виконував Свою роботу. Ці деталі й історії – щонайбільше тільки якісь відомості чи легенди про Бога, і вони не мають нічого спільного з Божим характером і сутністю. Тож скільки б історій про Бога люди не знали, це не означає, що вони глибоко розуміють і знають Божий характер або Його сутність. Як і в період Закону, хоча люди в період Благодаті пережили безпосередню й близьку зустріч із Богом у плоті, їхні знання про характер і сутність Бога були практично відсутні.

У період Царства Бог знову став плоттю, так само, як і вперше. Протягом цього періоду роботи Бог досі беззастережно каже Своє слово, виконує роботу, яку Він неодмінно мусить зробити, і виявляє те, Хто Він є і чим володіє. При цьому Він продовжує зносити й терпіти людський непослух і невігластво. Хіба й у цей період роботи Бог не виявляє постійно Свій характер і не висловлює Свою волю? Отже, від створення людини й дотепер Божий характер, Його природа й атрибути, Його воля завжди були відкриті для кожної людини. Бог ніколи навмисно не приховував Свою сутність, Свій характер або Свою волю. Просто людству байдуже, що робить Бог, яка Його воля, – тому людське розуміння Бога таке жалюгідне. Інакше кажучи, хоча Бог приховує Свою іпостась, Він теж у кожну мить стоїть поруч із людством, повсякчас відкрито випромінюючи Свою волю, характер і сутність. У певному сенсі Божа іпостась теж відкрита для людей, але через людську сліпоту та непослух вони ніколи не можуть побачити Боже явлення. Тож хіба в такому разі розуміння Божого характеру та Самого Бога не має бути легким для всіх? На це запитання дуже складно відповісти, чи не так? Можна сказати, що це легко, але хоча деякі люди прагнуть пізнати Бога, вони не можуть дійсно пізнати Його чи отримати чітке розуміння Бога – воно завжди туманне й невизначене. Але якщо сказати, що це нелегко, це теж неправильно. Будучи об’єктом Божої роботи впродовж такого тривалого часу, кожна людина вже мусила б мати справжні взаємини з Богом через свій досвід. Вона мусила б хоч певною мірою відчувати Бога у своєму серці чи духом доторкнутися до Бога, і вона мусила б мати хоч деяке проникливе усвідомлення характеру Бога чи здобути деяке розуміння Його. Відколи людина почала слідувати за Богом і дотепер, людство отримало забагато, але через усілякі причини – недостатній духовний рівень людини, невігластво, бунтарство та різні наміри – людство також утратило забагато отриманого. Хіба Бог ще недостатньо дав людству? Хоча Бог приховує від людства Свою особу, Він постачає людей тим, Хто Він є і чим володіє, і Своїм життям; знання людства про Бога має бути не лише таким, яким воно є зараз. Ось чому Я вважаю за необхідне продовжити спілкування з вами на тему «Божа робота, Божий характер і Сам Бог». Мета полягає в тому, щоб тисячі років піклування й турботи, які Бог вклав у людину, не закінчилися даремно та щоб людство могло по-справжньому зрозуміти й оцінити Божу волю щодо нього. Це для того, щоб люди могли перейти на нову стадію у своєму пізнанні Бога. Це також поверне Бога на Його справжнє місце в серцях людей, тобто віддасть Йому належне.