Прояви людської сутності Йова під час його випробувань (розуміння Йовової досконалості, праведності, богобоязливості й утечі від злого під час випробувань Йова)

Коли Йов почув, що його майно вкрадено, що його сини й дочки загинули, а слуги вбиті, він повівся так: «І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився» (Йов 1:20). Ці слова говорять нам про один факт: почувши цю звістку, Йов не впав у паніку, не заплакав, не звинуватив слуг, які принесли йому цю звістку, а тим більше не став оглядати місце злочину, щоб розслідувати його, перевірити деталі та з'ясувати, що ж сталося насправді. Він не виявив ні болю, ні жалю через утрату свого майна, не розплакався через утрату своїх дітей і близьких. Навпаки, він роздер свого плаща, обстриг голову, упав на землю й поклонився. Вчинки Йова не схожі на вчинки будь-якої звичайної людини. Вони бентежать багатьох людей і змушують їх у своєму серці докоряти Йову за його «бездушність». Якби звичайна людина раптово втратила своє майно, то виглядала б розбитою горем або відчаєм – дехто навіть міг би впасти в глибоку депресію. Причина в тому, що в серцях звичайних людей власність уособлює результати зусиль усього життя: це те, від чого залежить їхнє виживання, це надія, яка тримає їх у живих; утрата власності означає, що їхні зусилля були марними, що в цих людей немає надії та навіть майбутнього. Це демонструє ставлення будь-якої звичайної людини до своєї власності, міцну прив'язаність людей до неї й важливість власності в очах людей. Тому переважну більшість людей бентежить байдуже ставлення Йова до втрати своєї власності. Сьогодні ми спробуємо розвіяти це збентеження всіх цих людей, пояснивши, що відбувалось у серці Йова.

Здоровий глузд підказує, що, отримавши від Бога таке велике майно, Йов мав би відчувати перед Богом сором за його втрату, адже він не подбав про нього, не попіклувався про нього; він не зберіг майно, яке дав йому Бог. Тож коли він почув, що його власність було вкрадено, то в першу чергу мав би піти на місце злочину та зробити облік усього, що було втрачено, а потім сповідатися перед Богом, щоб знов отримати Божі благословення. Однак Йов цього не зробив, і на це в нього, природно, були свої причини. У серці Йов глибоко вірив, що все, чим він володів, – дароване Богом, а не продукт його власної праці. Тож він не розглядав ці благословення як щось таке, із чого можна поживитися, а натомість поклав в основу принципів свого виживання те, щоб з усіх сил триматися того шляху, якого потрібно було дотримуватися. Він цінував Божі благословення та складав за них подяку, але він не був закоханий у благословення та не прагнув до їх збільшення. Ось яким було його ставлення до власності. Він не робив нічого заради здобуття благословень, не турбувався й не переймався через відсутність або втрату Божих благословень; він не відчував від Божих благословень дикого, шаленого щастя, і він не нехтував Божим шляхом і не забував про Божу благодать через те, що часто тішився благословеннями. Ставлення Йова до своєї власності відкриває людям його справжню людську сутність. По-перше, Йов не був жадібною людиною, і він був невибагливим у своєму матеріальному житті. По-друге, Йов ніколи не переживав і не боявся, що Бог забере в нього все, що він мав, і це свідчило про слухняне ставлення до Бога в серці Йова; тобто він не мав ні вимог, ні нарікань із приводу того, чи забере щось у нього Бог і коли саме це станеться, і не питав про причини, а лише прагнув слухатися Божих розпоряджень. По-третє, він ніколи не вважав, що його майно набуте його власною працею, а вірив, що воно дароване Богом. Такою була віра Йова в Бога, і це свідчить про твердість його переконань. Чи в цьому резюме з трьох пунктів ясно описано людську сутність Йова та його справжнє щоденне прагнення? Людська сутність і прагнення Йова були невід'ємною частиною того, як спокійно він поводився, зіткнувшись із втратою власності. Саме завдяки щоденному прагненню Йова його духовний стан і твердість переконань були достатніми для того, щоб під час Божих випробувань він сказав: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови». Ці слова не були здобуті за одну ніч, і вони не просто взяли та з'явились у голові Йова. Вони були тим, що він побачив і набув протягом багатьох років життєвого досвіду. Порівняно з усіма тими, хто шукає тільки Божих благословень і боїться, що Бог у них щось забере, хто терпіти цього не може й нарікає на це, хіба послух Йова не є дуже реальним? Порівняно з усіма тими, хто вірить, що Бог є, але ніколи не вірив, що Бог править усім сущим, хіба Йов не має велику чесність і праведність?

Раціональність Йова

Реальний досвід Йова та його справедлива й чесна людська сутність означали, що він зробив максимально раціональні судження й вибір, коли втратив своє майно та дітей. Такий раціональний вибір був невіддільним від щоденних прагнень Йова та діянь Бога, які він пізнав за своє повсякденне життя. Чесність Йова дала йому змогу повірити, що рука Єгови править усім сущим; його віра дала йому можливість пізнати факт володарювання Бога Єгови над усім сущим; його знання зробило його готовим і здатним підкорятися володарюванню та розпорядженням Бога Єгови; його покора дала йому змогу бути дедалі щирішим у своєму страху перед Богом Єговою; його страх зробив його дедалі справжнішим у його втечі від злого; зрештою, Йов став досконалим, тому що він боявся Бога й утікав від злого; його досконалість зробила його мудрим і дала йому максимальну раціональність.

Як нам слід розуміти це слово – «раціональний»? Буквальне тлумачення полягає в тому, що це означає мати розсудливість, бути логічним і розважливим у своєму мисленні, мати здорову мову, дії й судження, а також здорові та послідовні моральні стандарти. Проте раціональність Йова не можна пояснити так легко. Коли тут говориться, що Йов був наділений максимальною раціональністю, то це говориться у зв’язку з його людською сутністю та поведінкою перед Богом. Оскільки Йов був чесним, він був здатним вірити у володарювання Бога та підкорятися йому, що дало йому знання, недоступне іншим, і це знання зробило його здатним точніше розрізняти, судити й визначати те, що його спіткало, а це дало Йову змогу точніше та прозорливіше вибирати, що робити й на чому стояти непохитно. Тобто його слова, поведінка, принципи, що стояли за його діями, кодекс, за яким він діяв, були послідовними, чіткими й конкретними, а не сліпими, імпульсивними чи емоційними. Він знав, як ставитися до всього, що його спіткало, знав, як знайти баланс у взаємозв’язках між складними подіями та впоратися з ними, знав, як непохитно триматися того шляху, якого слід триматися, більше того – він знав, як ставитися до того, що Бог Єгова дає й забирає. Саме в цьому й полягала раціональність Йова. Саме тому, що Йов мав таку раціональність, він і сказав після втрати майна, синів і дочок: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім’я Єгови».

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.